МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Припотень Володимир Юрійович

УДК 005.7: 331.101.3

МЕХАНІЗМИ СИНТЕЗУ ЕФЕКТИВНОЇ
ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики Східноукраїнського національного університету імені В. Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник:

доктор технічних наук, професор Рамазанов Султан Курбанович, Східноукраїнський національний університет імені В. Даля Міністерства освіти і науки України, декан факультету управління економікою (м. Луганськ).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Рогоза Микола Єгорович, Полтавський університет споживчої кооперації України Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри економічної кібернетики (м. Полтава);

кандидат економічних наук, доцент Єгорова Олена Вікторівна, Донецький університет економіки та права, доцент кафедри фінансів (м. Донецьк).

Захист дисертації відбудеться 1 липня 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано 30 травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ефективність виробнично-господарської діяльності промислового підприємства насамперед залежить від його системи управління, досконалість якої визначається багатьма чинниками, серед яких можна назвати такі: форма організаційної структури підприємства та її відповідність умовам функціонування і специфіці виробництва, рівень координованості системи управління та ступінь погодженості цілей окремих ланок управління, оптимальність складу співробітників за кількістю та професійними вимогами, зацікавленість персоналу в результатах своєї праці, рівень організаційної культури. Визначені чинники, які часто пов'язують з поняттям «організаційний потенціал», безпосередньо впливають на оперативність прийняття управлінських рішень, адекватних умовам функціонування підприємства, і на якість їх виконання. Умови невизначеності та високої динамічності навколишнього середовища вимагають від підприємств застосування таких форм побудови організаційної структури, які б ґрунтувалися на біхевіористичних методах управління, забезпечували її гнучкість, адаптивність та відкритість до зовнішнього середовища, здатність до перманентного вдосконалення.

Проте абсолютна більшість вітчизняних підприємств традиційно використовує лінійно-функціональні бюрократичні структури та має низький рівень інноваційної активності. Так, частка інноваційно активних підприємств України в 2002 році складала 18%, в 2006 – лише 11,2%, частка власних коштів в загальних витратах на інновації в 2002 році склала 70,96%, в 2006 – 84,6%. Аналіз напрямів інноваційних витрат показує, що підвищена увага керівників приділяється виробництву, маркетингу, проте питання управління персоналом та вдосконалення організаційної структури розглядаються в останню чергу, оскільки економічний ефект від цих заходів є важко оцінюваним і, як правило, довго очікуваним. Це призводе до високої плинності кадрів, втрати висококваліфікованих фахівців, прямим збиткам та упущеним вигодам через неоперативність, неадекватність та некомпетентність управлінських рішень.

Проблемам проектування та вдосконалення організаційних структур підприємств присвячено роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів, серед яких можна виокремити: В.М. Геєця, П.В. Єгорова, Ю.Г. Лисенка, І.О. Александрова, Я.Г. Берсуцького, М.Є.Рогозу, С.К. Рамазанова, М.М. Лепу, А.В. Сидорову, О.І. Амошу, О.М. Алимова,  Б.В. Буркинського, М.Г. Чумачен-ка, І. Ансоффа, Б.З. Мільнера, С. Біра та ін. Питання управління персоналом розглядаються в працях Н.Д. Лук’янченко, Д.П. Богині, О.І. Пушкаря, В.М. Данюка, С.В. Шершні, В.В. Травіна, В.А. Дятлова та ін. Однак, незважаючи на достатньо високу освітленість окремих аспектів щодо організації виробництва, вдосконалення систем управління, системи оплати праці, при вивченні цих питань недостатньо уваги приділяється сучасним тенденціям в економіці, спрямованим на процесну орієнтацію виробництва, загальне управління якістю, розукрупнення виробництв та об'єднання їх в інтеграційні структури, посилення ролі людини в забезпеченні успіху підприємства. Крім того, більшість робот мають суто теоретичний характер і недостатньо висвітлюють практичні механізми реструктуризації. Це потребує систематизації та комплексного дослідження теоретичних і практичних питань синтезу організаційної структури, що здатна забезпечити найефективніше виконання процесів та функцій підприємства в сучасних умовах. Актуальність цієї проблеми обумовила вибір теми дослідження, мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах держбюджетних тем Східноукраїнського національного університету імені В. Даля: «Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарської діяльності в умовах глобалізації економіки» (ДН-33-03, № 0103U000421), «Методологічні основи управління функціонуванням та розвитком суб’єктів господарської діяльності в епоху економіки знань» (ДН-33-06 № 0106U000293), у яких автор брав участь як співвиконавець.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка концепції ефективної організаційної структури підприємства і механізмів її синтезу, що відповідають ринковим умовам функціонування підприємства, забезпечують його економічну стійкість та життєздатність, а також сприяють підвищенню продуктивності праці.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі задачі:

досліджено організаційні проблеми функціонування систем управління підприємств та розглянуто критерії оцінювання ефективності організаційних структур управління;

проаналізовано підходи до формування організаційних структур підприємств, що функціонують в умовах розвитку ринкової економіки;

розроблено концепцію ефективної організаційної структури підприємства, що використовує системний і ситуаційний підходи та базується на принципах відкритості стосовно зовнішнього середовища;

розроблено механізми синтезу відкритої організаційної моделі системи управління підприємством;

удосконалено механізми координації та організації взаємодій в системі управління підприємством;

удосконалено механізми формування системи мотивації та оплати праці у відкритих організаційних структурах;

запропоновано методичні положення щодо атестації керівників та спеціалістів підприємства;

запропоновано автоматизовану інформаційно-аналітичну систему управління організаційними змінами на підприємстві.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку організаційної структури в системі управління підприємством.

Предметом дослідження є організаційно-економічні механізми синтезу ефективної організаційної структури підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення загальної економічної теорії, загальної теорії систем, дослідження класиків організаційної теорії Ф. Тейлора, М. Вебера, А. Файоля, Г. Саймона, Д. Томпсона, М. Крозьє, Д. Вудворд та ін., наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань організації виробництва, реструктуризації підприємств, стратегічного управління, управління персоналом, інформаційних систем. Для досягнення поставленої мети в роботі використано логіку, методи аналізу і синтезу, системний та процесний підходи, методи моделювання. Зокрема, концепцію ефективної організаційної структури побудовано на засадах системного та ситуаційного підходів та принципів адаптації; механізм синтезу відкритої організаційної моделі підприємства використовує методи аналізу бізнес-процесів, статистичні методи групування та кластерного аналізу, теорію нечітких множин; механізм координації та організації взаємодій – методи економіко-математичного моделювання, метод структуризації цілей, основні принципи координації.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації обґрунтовано об'єктивну необхідність та практичну значущість вирішення важливої задачі – синтезу ефективної організаційної структури, що забезпечує життєздатність підприємства в умовах нестабільності ринкового середовища. При цьому одержано такі наукові результати:

Вперше розроблено:

концепцію ефективної організаційної структури підприємства, що використовує системний і ситуаційний підходи, базується на принципі відкритості організаційної моделі та комплексному управлінні організаційною, інформаційною та соціальною системами підприємства та дозволяє знизити витрати на управління, підвищити керованість системи управління та продуктивність праці;

механізм синтезу відкритої організаційної моделі підприємства, який засновано на методах аналізу бізнес-процесів, що дозволяє визначити склад та організаційну модель підрозділів, які забезпечують виконання процесів, і таким чином мінімізувати витрати.

Удосконалено:

механізми координації та організації взаємодій, які засновано на методах економіко-математичного моделювання та методі структуризації цілей, що дає змогу узгодити інтереси виконавців на різних рівнях управління, підвищити продуктивність комунікацій, зменшити витрати на комунікації та апарат управління;

механізм формування системи мотивації, який засновано на методах економічного аналізу та поведінковому підході, що дозволяє стимулювати прагнення працівників до підвищення кваліфікації, збільшення якості і продуктивності праці та сприяє економічному зростанню підприємства.

Дістала подальшого розвитку:

автоматизована інформаційно-аналітична система управління організаційними змінами на підприємстві, що використовує сучасні інформаційні технології та дозволяє реалізувати технологію антикризового управління для своєчасного реагування на зміни умов функціонування підприємства та запобігти збиткам.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація концепції і механізмів синтезу ефективної організаційної структури дозволяє вийти на якісно новий рівень управління підприємствами, забезпечити гнучкість системи управління до змін ринкового середовища та ефективно використовувати внутрішній виробничий потенціал підприємства. Запропонована концепція і комплекс механізмів є значною мірою універсальними і придатними для використання на крупних виробничих підприємствах будь-яких видів діяльності. Основні наукові результати дослідження використано в організації системи управління ВАТ «МК «Азовсталь». Одержаний за рахунок підвищення продуктивності праці, а також оперативності і якості управлінських рішень, економічний ефект від впровадження результатів склав 245 тис. грн. (акт від 17.01.2008).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, використано тільки ті ідеї та результати, які отримано в результаті особистих досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися: на науково-практичній конференції «Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними та екологічними системами» 20-21 квітня 2005 р., (м. Луганськ); на XI науково-методичній конференції «Проблеми економічної кібернетики» 2-4 жовтня 2006 р., (м. Алушта, смт. Партеніт); на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» 26-28 березня 2008 р., м. Луганськ; на наукових семінарах кафедри «Економічна кібернетика» Східноукраїнського національного університету імені В. Даля (м. Луганськ).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 12 наукових працях загальним обсягом 56,2 д. а., з яких авторові належить 19,4 д. а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 147 найменувань, 4 додатків. Робота викладена на 168 сторінках. Текст дисертації містить 14 рисунків, 14 таблиць.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, предмет і методологію дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні проблеми підвищення ефективності організаційних структур» досліджено організаційні проблеми функціонування підприємств в умовах загострення конкуренції та глобалізації економіки; розглянуто критерії оцінювання ефективності організаційних структур управління та проаналізовано підходи до їх формування; запропоновано концепцію ефективної організаційної структури підприємства.

Організаційна структура відбиває сукупність способів, за допомогою яких процес праці розділяється на окремі робочі задачі та досягається координованість виконання цих задач. Дослідження еволюції організаційних структур показало, що певні чинники зовнішнього середовища безпосередньо обумовлюють форму структури. Найбільш суттєвими чинниками є:

1) динамічність (передбачуваність) зовнішнього середовища: в стабільному середовищі організація приймає бюрократичні (механістичні) форми (з максимальною формалізацією і стандартизацією задач), в умовах невизначеності – органічні форми;

2) складність середовища відбивається на централізації власних повноважень – чим більше кількість чинників, які потрібно враховувати, тим складніше приймати управлінські рішення особисто, частка повноважень делегується фахівцям того чи іншого профілю;

3) різноманітність ринків сприяє дивізіоналізації підприємств – відокремленню автономних одиниць для обслуговування окремих ринків. Обмеженість ринків, навпаки, веде до інтеграції підприємств.

Процеси глобалізації, вступ України до СОТ, зростання конкуренції ускладнюють зовнішнє середовище та роблять його більш динамічним. Деякі виробництва отримують можливість виходу на нові ринки, проте ринки інших підприємств обмежуються за рахунок появи конкурентів. Ці тенденції мають віддзеркалюватися й в організаційних структурах підприємств переходом від механістичних систем до органічних, децентралізацією влади, дивізіоналізацією або інтеграцією підприємств. Такі тенденції вже зараз можна спостерігати у вітчизняній економіці. За 2003-2007 роки, незважаючи на деяке зменшення кількості акціонерних товариств, спостерігаються дві протилежні тенденції: до відокремлення структурних підрозділів та тенденція до створення інтеграційних структур (рис. 1).

Проте рівень інноваційної активності підприємств залишається невисоким. Незважаючи на збільшення витрат підприємств, пов'язаних з інноваціями, частка інноваційно-активних підприємств має в цілому від'ємну тенденцію (табл. 1).

Низький рівень інноваційної активності передусім пов'язаний з нестачею коштів, бо абсолютна більшість витрат на інновації здійснюється за власні кошти підприємств (табл. 1). Однак, проблема реформування організаційної структури ускладнюється й іншими чинниками. По-перше, на підприємствах з переважно бюрократичними структурами, яких у вітчизняній економіці більшість, зміни болісно сприймаються як керівниками, так і підлеглими, бо це ламає існуючий звичний формалізований устрій. По-друге, відсутність чітких критеріїв визначення ефективності організаційної структури ускладнює обґрунтування необхідності змін, оскільки очікуваний від змін ефект є найбільш невизначений, у порівнянні з іншими видами інновацій.

Таблиця 1

Динаміка інноваційної активності підприємств, млн. грн. |

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007

Загальна сума витрат на інновації | 1760,1 | 1979,4 | 3018,3 | 3059,8 | 4534,6 | 5751,6 | 6160,0 | 10850,9

з них на підготовку виробництва для впровадження інновацій | 163,9 | 183,8 | 325,2 | 527,3 | 808,5 | 991,7 | 954,7 | н/д

Сума витрат на інновації за рахунок власних коштів | 1399,3 | 1654 | 2141,8 | 2148,4 | 3501,5 | 5045,4 | 5211,4 | 7999,6

% власних коштів | 79,50% | 83,56% | 70,96% | 70,21% | 77,22% | 87,72% | 84,60% | 73,72%

Питома вага підприємств, що займалися інноваціями | 18,0% | 16,5% | 18,0% | 15,1% | 13,7% | 11,9% | 11,2% | 14,2%

В роботі доведено, що ефективність організаційної структури залежить від чотирьох складових (рис. 2): 1) моделі організаційної структури, яка визначає кількість, склад, розмір підрозділів, їх підпорядкованість; 2) інформаційної складової, яка визначає систему взаємодій та зв'язків (в тому числі неформальних) між організаційними елементами, способи передачі інформації, способи координації; 3) соціальної складової, від якої залежить мотивованість виконавців, рівень організаційної моралі та задоволеності працею; 4) умови зовнішнього середовища. Перші три складові є внутрішніми й в цілому керованими, остання – зовнішньою і майже некерованою. Складові ефективності організаційної структури є взаємопов'язаними, зміни в одній із складових обов'язково вимагають змін в іншій складовій. Так, наприклад, роботу творчих колективів неможливо координувати за допомогою стандартизації, в стабільному середовищі органічні моделі виявляються менш ефективними за механістичні, ніяка організаційна модель не може бути ефективною, якщо виконавці не задоволені умовами праці та не зацікавлені в якісному виконанні роботи.

Запропонована концепція ефективної організаційної структури (рис. 3) передбачає розробку взаємопов'язаних механізмів управління трьома керованими складовими з урахуванням стану зовнішнього середовища. Концепція ґрунтується на таких основних положеннях: 1) використання ситуаційного підходу до визначення організаційної моделі в залежності від умов зовнішнього середовища; 2) використання процесного підходу при формуванні підрозділів й визначенні формальної системи їх взаємодій; 3) забезпечення відкритості організаційної моделі, що передбачає можливості її перманентного вдосконалення, автономізації або інтеграції підрозділів, в тому числі з об'єктами, що знаходяться поза юридичними межами підприємства, таким чином забезпечуючи її пасивну й активну адаптацію; 4) розробка організаційно-економічних механізмів, які б забезпечували узгоджене управління організаційною моделлю, інформаційною та соціальною підсистемами підприємства; 5) використання методу структуризації цілей для узгодження діяльності окремих підрозділів і розробка ефективної системи мотивації.

Перший принцип передбачає можливості комбінування в різних підрозділах різних принципів управління в залежності від умов функціонування підрозділу, тому загальна організаційна модель може поєднувати лінійно-функціональні, матричні, проектні, дивізіональні структури. Відкритість організаційної моделі передбачає можливість періодичної зміни співвідношень між централізацією і децентралізацією управління, можливості змін принципів управління, перегрупування підрозділів, виділення автономних бізнес-одиниць, посилення коопераційних зв'язків та інтеграції з зовнішніми підприємствами. При розробці системи взаємодій передбачається використання системи збалансованих показників (BSC), яка дозволяє узгодити цілі різних рівнів управління та може використовуватися при розробці системи оплати праці та системи мотивації персоналу.

Таким чином, концепція передбачає комплексне управління складовими ефективності організаційної структури та дозволяє забезпечити високий рівень керованості системи управління та життєздатність підприємства.

У другому розділі «Синтез ефективної організаційної структури підприємства» розроблено комплекс механізмів синтезу організаційної структури: механізм синтезу відкритої організаційної моделі системи управління підприємством, механізми координації та організації взаємодій; механізм формування системи оплати праці.

Синтез ефективної організаційної структури передбачає комплекс заходів, пов'язаних з аналізом внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, побудовою структурно-функціональної моделі бізнес-процесів підприємства, розробкою організаційної моделі підприємства, визначенням способів координації та організацією взаємодій, розробкою системи мотивації, зокрема системи оплати праці (рис. 4).

Розроблений механізм синтезу відкритої організаційної моделі ґрунтується на аналізі структурно-функціональної моделі бізнес-процесів підприємства. Технологічні бізнес-процеси (ТБП) класифікуються за такими критеріями: 1) ступінь впливу процесу на досягнення стратегічних цілей; 2) ступінь участі процесу в створенні додаткової вартості як співвідношення створеної їм додаткової вартості до витрат на його реалізацію; 3) ефективність реалізації процесу як співвідношення витрат на його реалізацію сторонніми організаціями, що спеціалізуються на виконанні подібних робот, до витрат на його реалізацію в системі. Комбінації цих ознак дають можливість сформувати три нечіткі множини: 1) множину ТБП, які формують ядро організаційної системи, є унікальними, забезпечують конкурентні переваги підприємства та досягнення стратегічних цілей; 2) множину ТБП, які можна виділити в окремі бізнес-одиниці — центри прибутку; їм надається широка автономія, а взаємодії з ними відбуваються переважно на основах кооперації; 3) множину ТБП, які реалізуються за допомогою аутсорсингу тими зовнішніми підприємствами, які здатні їх виконувати більш ефективно. ТБП, які знаходяться в області перетинання цих нечітких множин досліджуються додатково з урахуванням ризиків їх виконання, або ризиків підвищення вартості.

Для визначення організаційної моделі ядра організаційної системи та автономних бізнес-одиниць з використанням кластерного аналізу проводиться попереднє групування підпроцесів ТБП за функціональною (технологічною) ознакою (схожість входу, виходу та механізму) та за предметною ознакою (схожість виходів одних процесів зі входами інших). Процеси в попередньо сформованих групах додатково аналізуються за такими критеріями: 1) за повторюваністю процесу в межах одного ТБП та в різних ТБП; 2) за унікальністю процесу (можливістю його стандартизації); 3) за вимогами до механізму реалізації процесу (до устаткування, фахових знань, вмінь виконавців); 4) за просторовим розміщенням процесу.

Це дозволяє виділити відповідні підрозділи: предметно та процесно орієнтовані з чітко вираженими результатами діяльності; функціонально орієнтовані, що обслуговують різні ТБП; підрозділи з матричною або проектною структурою, що реалізують розробку та вирішення нових унікальних задач.

Розрахунок завантаження рівнів управління та остаточний вибір варіанту структури здійснюється в процесі реалізації механізму координації та організації взаємодій.

Система взаємодій на підприємстві складається з взаємодій двох типів: 1) функціональні взаємодії, що є регламентованими та пов'язані з виконанням певної роботи (функції); 2) неформальні взаємодії, що не є регламентованими, але потенційно можуть сприяти підвищенню ефективності виконання роботи. Взаємодії першої групи легко ідентифікувати, використовуючи структурно-функціональну модель бізнес-процесів та матрицю «Роботи-виконавці» (Cross-functional). Проте при виділенні підрозділів і рівнів управління необхідно намагатися мінімізувати кількість функціональних взаємодій, а якщо їх кількість зменшити неможливо, необхідно мінімізувати довжину взаємодій, або максимізувати їх продуктивність. Основним критерієм довжини взаємодії є час на її здійснення. Під продуктивністю будемо розуміти відносне зменшення невизначеності при прийнятті рішення порівняно до вихідного рівня невизначеності.

Оптимізацію числа інформаційних взаємодій може бути реалізовано за допомогою багатокритеріальної моделі лінійного програмування з бінарними змінними:

де i, j – номери організаційних елементів, між якими здійснюється взаємодія;

k – номер функції управління, яка реалізується за допомогою взаємодії i, j;

– булева змінна, що означає наявність або відсутність взаємодії i, j, k;

– продуктивність взаємодії з j-м елементом, що визначається як відносна зміна невизначеності, пов'язаної з виконанням i-м елементом функції k;

– максимально припустимий рівень невизначеності, при якому можливе прийняття управлінського рішення;

tijk – витрати часу на здійснення взаємодії;

– максимально припустимий час, який i-й елемент може витратити на взаємодії;

сijk – витрати коштів на здійснення взаємодії;

– вагові коефіцієнти важливості k-ї функції, що виконується i-м організаційним елементом.

Витрати сijk зручно прийняти пропорційними часу, необхідному для здійснення взаємодії tijk, а вагові коефіцієнти підбирати таким чином, щоб відображати реальний внесок функції кожного організаційного елементу в загальні цілі (інтегральний показник ефективності) підприємства. Тоді багатокритеріальна задача може бути представлена однокритеріальною з цільовою функцією:

.

Для організації неформальних взаємодій, прикладами яких можуть бути консультації, взаємне навчання, раціоналізаторські пропозиції, адміністративні методи управління не є дієвими і мають використовуватися економічні та соціально-психологічні методи управління. Неформальні взаємодії будуть продуктивними, якщо буде забезпечена координованість системи управління першого роду – локальні задачі узгоджені з рішенням глобальної задачі. Для такого узгодження, що забезпечує міжрівневу координацію, пропонується використання системи збалансованих показників (BSC) – показників, узгоджених зі стратегічними цілями, що відбивають як фінансові, так і нефінансові аспекти діяльності підприємства. Показники BSC розробляються для всіх підрозділів (в горизонтальному і вертикальному напрямках) за допомогою побудови стратегічних карт, на яких встановлюються причинно-наслідкові зв'язки окремих показників зі стратегічними цілями підприємства.

Вибір способу внутрішньорівневої координації здійснюється в залежності від організаційної моделі підрозділів: в підрозділах, що функціонують за механістичними моделями, координація здійснюється шляхом прогнозування та оцінки взаємодій; підрозділи з органічними моделями координуються шляхом «розв'язання взаємодій», «наділення відповідальністю» та «створення коаліцій».

Використання системи збалансованих показників вимагає впровадження змін в систему нормування праці та систему мотивації, зокрема, в систему оплати праці. Механізм формування системи оплати праці передбачає нормування праці та встановлення розмірів виплат у прямій залежності від виконання встановлених норм (норм часу, норм виробітку, норм чисельності та ін.). Для робітників різних категорій використовуються різні принципи нормування праці. Так, розмір заробітної плати робітників основного виробництва має розраховуватися за відрядними розцінками та безпосередньо пов'язаний з трудомісткістю. При нормуванні праці робітників, що впроваджують дослідницькі розробки та зайнятих в допоміжних виробничих процесах, застосовуються норми чисельності, норми часу та норми виробітку. Для службовців, що зайняті діловодством, бухгалтерським обліком, застосовуються єдині норми часу і т.д. Особлива увага в роботі приділяється системі оплати праці керівників, що має бути безпосередньо пов'язана з реалізацією управлінських функцій, які відстежуються за ключовими показниками ефективності (KPI).

Система преміювання робітників має ґрунтуватися на економічному ефекті від підвищення ефективності та продуктивності виробництва. Методика визначення економічного ефекту від реалізації шляхів техніко-технологічного та організаційно-економічного напрямів вдосконалення виробництва дозволяє обґрунтувати розміри премій працівників в залежності від досягнення певних результатів праці.

У третьому розділі «Реалізація механізмів синтезу ефективної організаційної структури підприємства» досліджено методичні положення щодо атестації керівників та спеціалістів, запропоновано автоматизовану інформаційно-аналітичну систему управління організаційними змінами на підприємстві, проведено реалізацію основних результатів на ВАТ «МК «Азовсталь».

Методика атестації керівників та спеціалістів є складовою механізму формування системи мотивації робітників, яка дозволяє виявити ступінь відповідності керівників та спеціалістів займаній посаді та визначити умови підвищення тарифної ставки працівника та умови його переміщення на іншу посаду. Атестація робітників проводиться за такими бальними критеріями: 1) виконання виробничого завдання (у прив’язці до відповідного KPI); 2) професійна ерудиція; 3) ініціатива та творчій пошук; 4) трудова дисципліна; 5) здатність до комунікацій; 6) взаємовідносини з людьми; 7) освіта; 8) стаж праці. Середня комплексна оцінка робітника визначається за формулою:

,

де Oi – оцінка в балах за кожним з критеріїв;

Ki – коефіцієнт значимості i-го критерію; сума коефіцієнтів має дорівнювати одиниці;

n – кількість критеріїв, що оцінювались.

Коефіцієнт відповідності () робітника займаній посаді визначається як відношення середньої комплексної оцінки робітника до базового значення, що повністю відповідає займаній посаді. В залежності від того, в яку зону відповідності попадає коефіцієнт , може прийматися рішення про підвищення або пониження робітника у посаді.

Реалізація запропонованих у дисертаційній роботі механізмів синтезу ефективної організаційної структури має відбуватися циклічно й перманентно відповідно до змін умов функціонування підприємства, що потребує вдосконалення інформаційної системи підприємства. Досвід використання комп'ютерних технологій показав, що методики, які успішно застосовуються для побудови автоматизованих інформаційних систем управління підприємством (АІСУ), непридатні для рішення багатокритеріальних проблем, які виникають у вищого керівництва в умовах невизначеності та неповноти інформації. В дисертаційній роботі запропоновано структуру експертної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи управління організаційними змінами на підприємстві, яка має бути інтегрованою в інформаційну систему антикризового управління підприємством. Така АІСУ має реалізовувати функції: 1) виявлення кількісних та структурних змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства; 2) оброблення ситуації недостатності та суперечливості вихідних даних; 3) багатокритеріальне порівняння варіантів організаційних змін в умовах визначеності, ризику та невизначеності параметрів функціонування підприємства; 4) обґрунтування результатів порівняння у діалозі з особою, що приймає рішення; 5) аналіз стійкості ранжирування варіантів; 6) визначення класу проблемних ситуацій та застосування відповідних моделей і методів управління для усунення проблеми; 7) автоматична побудова плану розрахунків; 8) інтерпретація отриманого результату на мові, близькій до природної.

Результати дисертаційного дослідження були реалізовані на підприємстві ВАТ «МК «Азовсталь», а саме: механізми координації та організації взаємодій було використано при розробці моделі організаційної поведінки для підвищення керованості проектів, що реалізуються на підприємстві; механізми формування системи оплати праці використано при вдосконаленні системи мотивації з метою підвищення якості праці та зниження плинності кадрів; структура інформаційно-аналітичної системи управління організаційними змінами було враховано в модулі управління персоналом та модулі контроллінгу ІСУП SAP R/3. Розрахунковий економічний ефект від впровадження результатів склав 245 тис. грн. за рахунок чинників, які наведено в табл. :

Таблиця 2

Оцінка чинників економічного ефекту від впровадження результатів дослідження у ВАТ «МК «Азовсталь»

№ | Чинник | Результат, тис. грн.

1 | 2 | 3

1. | При управлінні проектом капітального ремонту конвертера №1,

у тому числі:

– скорочення термінів завершення проекту у порівнянні з запланованим за рахунок більшої узгодженості управлінських дій;

– зменшення витрат, пов'язаних з простоями у порівнянні з попередніми періодами;

– зменшення витрат робочого часу за рахунок залучення тимчасових контрактних робітників; | 97,9

65,0

17,7

15,2

2. | При управлінні проектом розробки та впровадження у виробництво магістральних рейок із загартуванням бокових граней, |

109,2

у тому числі:

– зменшення витрат, пов'язаних з простоями основного виробництва, за рахунок більш ефективної координації взаємодій;

– зменшення витрат на оплату праці за рахунок переведення частини штатного персоналу на договірні роботи;

– збільшення продуктивності праці підрозділів прокатного виробництва за рахунок змін в системі оплати праці. |

34,0

25,4

49,8

3. | Зменшення витрат робочого часу працівників відділу кадрів за рахунок вдосконалення модуля управління персоналом ІСУП SAP R/3. | 15,6

4. | Зменшення витрат на навчання та підготовку персоналу у зв'язку зі зниженням плинності кадрів. | 22,3

Загальний економічний ефект | 245,0

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на теоретичному та методологічному рівні здійснено постановку та рішення важливої задачі синтезу організаційної структури підприємства, ефективної в умовах динамічного середовища. При цьому отримано такі основні результати.

1. Дослідження особливості функціонування систем управління підприємством в сучасних ринкових умовах дозволило виявити, що основні організаційні проблеми функціонування підприємств виникають з причин невідповідності моделі організаційної структури умовам зовнішнього середовища, відсутності затвердженої стратегії підприємства та дійових механізмів контролю досягнення стратегічних цілей, низькою мотивованістю виконавців та керівників до якісного виконання службових обов'язків, недостатнім рівнем автоматизації управлінської діяльності.

2. Аналіз існуючих критеріїв оцінювання ефективності організаційних структур управління дозволив довести, що крім фінансових показників треба враховувати показники соціальної та системної ефективності, які можуть впливати на фінансові результати у майбутніх періодах.

3. На основі аналізу підходів до формування організаційних структур підприємств визначено, що ефективна організаційна структура має поєднувати механістичні та органічні моделі, в залежності від динамічності та складності зовнішнього середовища.

4. Для підвищення керованості системи управління та продуктивності праці, зниження витрат на управління, розроблено концепцію ефективної організаційної структури підприємства, що передбачує відкритість організаційної моделі та базується на використанні ситуаційного підходу та комплексному управлінні організаційною, інформаційною та соціальною системами підприємства.

5. З метою визначення складу та організаційної моделі підрозділів, які забезпечують виконання процесів управління з найменшими витратами, розроблено механізм синтезу відкритої організаційної моделі підприємства, який заснований на методах аналізу бізнес-процесів.

6. Для узгодження інтересів виконавців на різних рівнях управління, підвищення продуктивності комунікацій, зменшення витрат на комунікації та апарат управління, удосконалено механізми координації та організації взаємодій, які засновано на методах економіко-математичного моделювання та методі структуризації цілей.

7. З метою формування прагнення працівників до підвищення кваліфікації, збільшення якості і продуктивності праці, що сприяє економічному зростанню підприємства, удосконалено механізм формування системи мотивації, який засновано на методах економічного аналізу та поведінковому підході. Механізм формування системи мотивації складається з механізмів нормування праці, формування системи оплати праці, системи преміювання та методики атестації керівників і спеціалістів для виявлення умов підвищення їх тарифної ставки та умов переміщення на іншу посаду.

8. Для запобігання збиткам від змін умов функціонування підприємства досліджено підходи до побудови автоматизованої інформаційно-аналітичної системи управління організаційними змінами на підприємстві, що використовує сучасні інформаційні технології та дозволяє реалізувати технологію антикризового управління для своєчасного реагування на зміни.

9. Реалізація основних наукових результатів дослідження в системі управління ВАТ «МК «Азовсталь» показала, що за рахунок підвищення продуктивності праці, а також оперативності і якості управлінських рішень економічний ефект від впровадження результатів склав 245 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у монографіях

1. Організація управління ефективним розвитком промислових підприємств в умовах ринкового конкурентного середовища: Монографія / Гончаров В.М., Солоха Д.В., Припотень В.Ю., Фесіна О.А. – Донецьк, 2006. – 206 с. (Особистий внесок автора: у пп. 1.2, 2.2, 3.1, 3.2 досліджено особливості розвитку підприємств Донецької області, проблеми інтегрованого зростання промислових підприємств, синергетичний ефект взаємодії підприємств).

2. Оплата праці у виробничій сфері: проблеми та методологія збільшення заробітної плати в умовах ресурсозбереження: Монографія Гончаров В.М., Додонов О.В., Припотень В.Ю., Радомська М.С. – Донецьк, 2006. – 246 с. (Особистий внесок автора: у пп. 2.1, 3.2 наведено методичні рекомендації щодо реалізації шляхів та напрямів збільшення ФОП та підвищення заробітної плати працівників підприємств виробничої сфери в умовах ресурсозбереження).

3. Организация оплаты труда руководителей и специалистов в условиях перехода к рыночной экономике: Монография / Гончаров В.Н., Радомская М.С., Радомский С.И., Рамазанов В.С. и др. – Донецк: ООО «Альматео», 2006. – 196 с. (Особистий внесок автора: у пп. 2.4, 2.5, 3.3 досліджено етапи побудови схем посадових окладів, методика атестації керівників та спеціалістів та принципи побудови системи преміювання керівників та спеціалістів).

4. Рамазанов С.К., Припотень В.Ю. Методы и информационные технологии управления предприятием в условиях нестабильностей. – Луганск: Восточно-украинский ун-т им. В.Даля, 2006. – 216 с. (Особистий внесок автора: досліджено проблеми автоматизації процесів управління на підприємстві та розробки інтелектуальної системи антикризового управління).

у фахових виданнях:

1. Гончаров В.М., Іванов В.Л., Припотень В.Ю. Управління організаційно-економічною стабільністю на основі аналізу, формування і використання організаційного потенціалу підприємства // Держава та регіони. – Запоріжжя: Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 2006. – № 5. – С. 93-96. (Особистий внесок автора: досліджено склад організаційного потенціалу підприємства та його вплив на організаційно-економічну стабільність).

2. Припотень В.Ю. Анализ эффективности организационных структур управления промышленным предприятием // Модели управления в рыночной экономике: (Сб. науч. трудов) Общ. ред. и предисл. Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т. – Донецк: ДонНУ, 2007. – Вып. 10. – С. 192-202.

3. Припотень В.Ю. Концепция синтеза эффективной организационной
структуры предприятия // Економіст. – 2008. – № 4. – С. 54-58.

4. Припотень В.Ю. Проектирование открытых организационных структур и системы взаимодействий в них // Новое в экономической кибернетике: (Сб. научн. ст.) Под общ. ред. Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т. // Модели проектного менеджмента. – Донецк: ДонНУ, 2008. – №1. – С. 18-24.

за матеріалами конференцій:

1. Рамазанов С.К., Припотень В.Ю. Проблемы динамики риска многокритериальной оптимизации в условиях неопределенности // Тези доповідей. XI науково-методична конференція «Проблеми економічної кібернетики» 2-4 жовтня 2006 р., (м. Алушта, смт. Партеніт). – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – С. 100-103. (Особистий внесок автора: досліджено модель еволюції економічної системи, що функціонує в умовах конкуренції).

2. Рамазанов С.К., Припотень В.Ю. Нелинейная стохастическая модель динамики экономической системы // Матеріали науково-практичної конференції «Моделі та інформаційні технології в управлінні соціально-економічними та екологічними системами» 20-21 квітня 2005 р., (м. Луганськ). – С. 32-33. (Особистий внесок автора: досліджено підходи до моделювання динаміки економічної системи з врахуванням взаємодій с іншими економічними суб’єктами).

3. Припотень В.Ю. Синтез организационной структуры предприятия // Матеріали IV Всеукраїнській науково-практичної конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» 26-28 березня 2008 р., м. Луганськ. – С. 118-119.

4. Припотень В.Ю. Организация взаимодействий организационных субъектов предприятия // Матеріали IV Всеукраїнській науково-практичної конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» 26-28 березня 2008 р., м. Луганськ. – С. 120-121.

АНОТАЦІЯ

Припотень В.Ю. Механізми синтезу ефективної організаційної структури підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами. – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008 р.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних, методичних та практичних аспектів синтезу ефективної організаційної структури системи управління підприємством. У роботі розроблено концепцію ефективної організаційної структури, що базується на принципі відкритості організаційної моделі та комплексному управлінні організаційною, інформаційною та соціальною системами підприємства. У рамках концепції розроблено механізм синтезу відкритої організаційної моделі підприємства, удосконалено механізми координації та організації взаємодій, досліджено механізм формування системи мотивації, що складається з механізмів нормування праці, формування системи оплати праці, системи преміювання та методики атестації керівників і спеціалістів, запропоновано автоматизовану інформаційно-аналітичну систему управління організаційними змінами на підприємстві.

Основні результати дослідження пройшли практичну апробацію на ВАТ «МК «Азовсталь».

Ключові слова: організаційна структура, організаційна модель, система управління, координація, взаємодії, система мотивації, інформаційно-аналітична система.

АННОТАЦИЯ

Припотень В.Ю. Механизмы синтеза эффективной организационной структуры предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями. – Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2008 г.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методических и практических аспектов синтеза эффективной организационной структуры системы управления предприятием.

В работе рассмотрены особенности функционирования предприятий в современных рыночных условиях и установлено, что эффективность организационной структуры зависит от влияния четырех взаимосвязанных факторов: модели организационной структуры, информационной системы предприятия, социальной системы и условий внешней среды. В зависимости от динамичности и сложности внешней среды организационная структура может объединять механистические и органические модели, использовать разные уровни децентрализации управления. В качестве критериев эффективности организационной структуры, кроме финансовых показателей, должны использоваться показатели социальной и системной эффективности.

Предложенная в работе концепция эффективной организационной структуры использует системный и ситуационный подходы для обоснования выбора организационной модели и основывается на принципе открытости организационной модели. Концепция предполагает комплексное управление организационной, информационной и социальной системами предприятия и позволяет снизить затраты на управление, повысить управляемость предприятия и производительность труда.

Для реализации предложенной концепции разработаны механизмы управления отдельными аспектами организационной эффективности.

Для определения состава и организационной модели подразделений, которые обеспечивали бы реализацию процессов управления с наименьшими затратами, разработан механизм синтеза открытой организационной модели предприятия, основанный на методах анализа бизнес-процессов. По результатам кластерного анализа процессов и их группировки по определенным критериям выделяются предметно- и процессно-ориентированные подразделения с четко выраженными результатами деятельности, функционально ориентированные подразделения, подразделения с матричной или проектной структурой, реализующие разработку и решение новых уникальных задач.

Усовершенствованы механизмы координации и организации взаимодействий между организационными подразделениями предприятия, основанные на методах экономико-математического моделирования и методе структуризации целей. Реализация данных механизмов позволит обеспечить внутриуровневую и межуровневую скоординированность системы управления, согласовать интересы исполнителей на разных уровнях управления, повысить продуктивность коммуникаций, уменьшить затраты на коммуникации и аппарат управления. В механизмах организации взаимодействий учитываются взаимодействия двух типов: функциональные, являющиеся регламентирован-ными, и неформальные, которые потенциально могут содействовать повышению эффективности выполнения работ. Для оптимизации функциональных взаимодействий и расчета загрузки уровней управления используются экономико-математические методы, для организации неформальных взаимодействий предлагается использование системы сбалансированных показателей, основанной на структуризации целей.

С целью формирования стремления работников к повышению квалификации, увеличению качества и производительности труда, усовершенствован механизм формирования системы мотивации, основанный на методах экономического анализа и поведенческом подходе. Механизм формирования системы мотивации предполагает изменения в системе нормирования труда, системе оплаты труда и системе премирования работников. Особое внимание в работе уделяется системе оплаты труда руководителей, которая должна быть непосредственно связана с выполнением управленческих функций, что отслеживается по ключевым показателям эффективности.

В рамках данного механизма предложена методика аттестации руководителей и специалистов для определения условий повышения их тарифной ставки и условий перемещения на другую должность.

Для предотвращения убытков от изменений условий функционирования предприятия исследованы подходы к построению автоматизированной информационно-аналитической системы управления