КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШИМАНОВИЧ Ірина Вікторівна

УДК 371.134: 37.041

ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОТРЕБИ
В ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИХОВАННІ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Запоріжжя – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Бердянському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор педагогічних наук, професор
СУЩЕНКО Тетяна Іванівна,
Класичний приватний університет,
професор кафедри управління
навчальними закладами і педагогіки
вищої школи.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор
ВАСИЛЬЄВА Марина Петрівна,
Харківський національний педагогічний
університет імені Г.С.Сковороди,
професор кафедри інноваційних
педагогічних технологій;

кандидат педагогічних наук, доцент
СЕРЕДА Ірина Валеріївна,
Інститут педагогічної освіти
Миколаївського державного університету
імені В.О.Сухомлинського,
доцент кафедри освітніх технологій.

Захист відбудеться “24” квітня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .127.04 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 Б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету (69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 Б).

Автореферат розісланий “22” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І.Гура

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глибокі соціальні, духовні й економічні зрушення в контексті Європейського вибору України спонукають до суттєвих змін у системі вищої педагогічної освіти, яка покликана готувати вчителя нової генерації: гуманного, висококомпетентного й конкурентоспроможного, найголовнішою ознакою якого є потреба в постійному неперервному професійному самовдосконаленні й самовихованні, що відображено в “Концепції педагогічної освіти” (1998), Законі України “Про вищу освіту” (2002), Національній доктрині розвитку освіти України XXI століття (2002), Державній програмі “Вчитель” (2002), а також у нормативно-правових актах Болонського процесу.

Теоретичним підґрунтям вирішення цієї проблеми слугують наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників: Б. Ананьєва, Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, С. Максименка, В. М’ясищева, С. Рубінштейна, у яких містяться цінні теоретичні положення психологічного характеру. Окремі педагогічні аспекти проблеми формування потреби вчителя у професійному самовихованні набули подальшого обґрунтування в наукових дослідженнях С. Архангельського, В. Андрєєва, М. Піскунова та ін., якими встановлено, що рушійні сили самовиховання майбутнього вчителя визначаються як зовнішніми соціальними вимогами, так і власним ставленням учителя до цих вимог. Тому самовиховання розглядається науковцями і як діяльність, і як вища форма активності особистості.

Суттєвим результатом сучасних досліджень (І. Беха, І. Зязюна, С. Гончаренка, В. Гриньової, І. Прокопенка, Н. Тарасевич та ін.) є доведення правомірності й можливості формування потреби у професійному самовихованні як невід’ємної та органічної складової професійної підготовки майбутнього вчителя.

Велике значення для підтвердження такого підходу до професійної підготовки вчителя мають теоретичні праці А. Алексюка, Г. Балла, І. Беха, М. Васильєвої, А. Дубасенюк, С. Гончаренка, В. Лозової, В. Лугового, І. Краснощока, С. Малазонія, Н. Ничкало, В. Семиченко, С. Сисоєвої, А. Сущенка, Т. Сущенко, Т. Тихонової, в яких репрезентуються гуманістичні основи професійного самовиховання, зокрема такі його напрямки: особливості самовиховання студентської молоді (Ю. Бабанський, І. Зязюн, А. Калініченко, Н. Кухарєв, І. Середа та ін.), педагогічне керівництво самовиховною діяльністю студентів (Р. Гаріф’янов, С. Кабанова, З. Сепчева), професійно-моральне самовиховання майбутніх учителів (С. Даньшева, С. Єлканов, О. Кучерявий, О. Яцій) та ін.

Незважаючи на незаперечну важливість усіх наукових досліджень у цій галузі, ступінь розроблення проблеми формування потреби у професійному самовихованні майбутнього вчителя є недостатнім. Виникає необхідність в обґрунтуванні таких організаційно-педагогічних умов, які б могли сприяти професійному самовдосконаленню вчителів, стати рушієм розвитку їхнього професіоналізму, що пояснюється наявністю таких суттєвих суперечностей між:

- теоретичним розробленням напрямків формування сучасного вчителя та відсутністю обґрунтованих умов їх реалізації;

- соціальним замовленням на формування особистості майбутнього вчителя, зорієнтованої на сталий саморозвиток та самовдосконалення, і стихійним характером педагогічного керівництва процесом професійного самовиховання студентів;

- потребою студентів в особистісно-професійному самоствердженні й самореалізації та низьким рівнем їх самовиховної активності;

- усвідомленням викладачами педагогічного університету необхідності формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні та невизначеністю організаційно-педагогічних умов цього процесу.

Аналіз шкільної практики показує: причиною низької результативності педагогічної праці вчителів є недостатній рівень їхньої готовності до власного саморозвитку, несформованість усвідомленої потреби в неперервному професійному самовихованні.

Прагнення оптимально використати резерви навчально-виховного процесу ВНЗ з метою формування потреби в професійному самовихованні зумовило необхідність дослідження і вибір теми: “Формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Бердянського державного педагогічного університету “Інноваційні технології у підготовці сучасного вчителя” (номер державної реєстрації 0101U002714). Тему дисертації затверджено вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол № 1 від 02.09.2004 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН Україні (протокол № 1 від 25.01.2005 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні.

Відповідно до поставленої мети дослідження визначено такі завдання:

- проаналізувати теоретичні підходи науковців до визначення сутності понять “професійне самовиховання”, “потреба в професійному самовихованні”;

- визначити критерії та рівні сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні;

- розробити модель формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні;

- обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови формування потреби у професійному самовихованні майбутніх учителів у навчально-виховному процесі педагогічного університету.

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутнього вчителя в умовах педагогічного університету.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що ефективність формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні залежить від таких організаційно-педагогічних умов: переорієнтація навчально-виховного процесу педагогічного університету на цілеспрямоване формування цього системного утворення; готовність викладачів педагогічного ВНЗ до поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні; спрямування методів і форм організації самостійної пізнавально-практичної діяльності студентів на усвідомлення ними специфічності професійного самовиховання майбутнього вчителя та пробудження інтересу до цього процесу.

Методи дослідження. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: теоретичні (аналіз і синтез наукової та навчально-методичної літератури) для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, визначення понятійно-категоріального апарату; емпіричні (анкетування, опитування, спостереження, бесіда, діалог, контент-аналіз студентських творів, методи експертних оцінок, самооцінка, вивчення результатів роботи над собою) для виявлення рівнів сформованості у студентів потреби в професійному самовихованні за різними критеріями й показниками; педагогічний експеримент для перевірки гіпотези дослідження; методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу одержаних даних.

Теоретичну основу дослідження становлять основні положення психологічних концепцій розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Божович, І. Кон, С. Рубінштейн); гуманістично зорієнтовані теорії особистості (Р. Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс); теоретичні засади особистісно-орієнтованої освіти (Ш. Амонашвілі, І. Бех, С. Гончаренко, О. Киричук, В. Кремень, О. Пєхота); гуманізації педагогічної освіти (Г. Балл, О. Глузман, І. Зязюн, А. Сущенко, Т. Сущенко); психолого-педагогічні засади активізації особистості в діяльності (В. Безпалько, В. Лозова, І. Середа); положення теорії самовиховання особистості (А. Калініченко, С. Карпенчук, А. Кочетов, О. Кучерявий, Л. Рувинський, В. Сухомлинський та інші); дослідження щодо організації навчально-виховної роботи в педагогічному університеті та формування особистості майбутнього вчителя (М. Бондаренко, М. Васильєва, В. Гриньова, О. Дубасенюк, О. Мороз, В. Семиченко, С. Сисоєва, В. Сластьонін, Т. Сущенко, І. Тимощук).

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. У дисертаційній роботі вперше:

- розроблено й теоретично обґрунтовано модель формування у майбутнього вчителя потреби в професійному самовихованні, запропоновано програму її реалізації в навчально-виховному процесі педагогічного університету;

- уточнено зміст дефініцій: “професійне самовиховання”, “потреба у професійному самовихованні” та критерії сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні;

- удосконалено форми й методи професійної підготовки майбутнього вчителя в умовах педагогічного університету;

- набули подальшого розвитку положення щодо засобів педагогічної підтримки студентів у професійному самовихованні й саморозвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та впровадженні теоретично обґрунтованої й експериментально перевіреної моделі формування у студентів потреби в професійному самовихованні, програми спецкурсу та методичних рекомендацій для викладачів і студентів “Професійне самовиховання майбутнього вчителя”; збагаченні навчально-виховного процесу педагогічного університету системою аудиторних і позааудиторних занять, спрямованих на актуалізацію та розвиток у студентів потреби в професійному самовихованні як життєво важливої цінності.

Запропоновано методичні рекомендації з проведення особистісно-орієнтованих студентських дискусій (“Творча діяльність як основний механізм професійно-особистісного самовиховання педагога”, “Основні компоненти професіоналізму сучасного вчителя”, “Професійне самовиховання як засіб неперервного розвитку педагога”, “Моя професійна позиція”), семінарів (“Основи техніки саногенного мислення”, “Організаційні форми і методи самовиховання і професійного становлення”), ділових педагогічних ігор.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Інституту філології та факультету підготовки вчителів початкових класів Бердянського державного педагогічного університету (довідка № /15-08 від 10.01.2008 р.), соціально-гуманітарного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету (довідка № /114 від 29.01.2008 р.), Інституту іноземної філології Херсонського державного університету (довідка № /275 від 14.02.2008 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі щорічного обговорення дисертації на засіданнях кафедри педагогіки, на щорічних Днях науки Бердянського державного педагогічного університету; у доповідях і виступах на конференціях: міжнародних “Сучасні освітні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців” (Львів, 2002); “Науковий потенціал світу” (Дніпропетровськ, 2004); “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2007); всеукраїнських “Аксіологічна парадигма управління освітою” (Бердянськ, 2005); “Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2007).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 17 одноосібних наукових праць, 14 з яких – у провідних наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, 17 додатків на 40 сторінках, списку використаних джерел, який включає 230 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінках, повний обсяг – 233 сторінки. Робота містить 8 таблиць та 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, його мету та завдання, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення, а також наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження, структуру дисертації.

У першому розділі “Формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні як науково-педагогічна проблема” проаналізовано психолого-педагогічну літературу з теми дослідження, уточнено на основі аналізу літератури сутність понять “потреба” і “потреба в професійному самовихованні”, висвітлено різноманітні підходи до професійного самовиховання майбутніх учителів; розкрито сутність процесу формування потреби в професійному самовихованні та визначено особливості цього процесу в умовах педагогічного університету.

Проведений теоретичний аналіз першоджерел з цієї проблеми дав змогу зробити деякі узагальнення стосовно генезису поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців на сутність понять: “самовиховання”, “професійне самовиховання”, “потреба”.

Встановлено, що самовиховання як процес розвитку особистості в дослідженнях різних авторів (А. Арет, Л. Божович, О. Ковальов, О. Кочетов, Л. Рувинський, В. Селіванов та ін.) набуває досить широкого діапазону трактування. Виявлено найтиповіший підхід, відповідно до якого самовиховання, зокрема майбутнього вчителя, розглядається у рамках активності й самостійності діяльності (Б. Ананьєв, Л. Божович, І. Бех, С. Максименко, С. Рубінштейн, О. Савченко, В. Сухомлинський та ін.).

Теоретичний аналіз засвідчив, що існують різні підходи до тлумачення поняття “професійне самовиховання”. З одного боку, дослідники розкривають тільки механізми професійного самовиховання (В. Бондар, О. Дубасенюк та ін.), а з іншого – особливості самовиховної діяльності студентської молоді, сутність та структуру професійного самовиховання, засоби самовиховання (І. Зязюн, В. Лозова, В. Семиченко, С. Сисоєва та ін.).

Теоретичний пошук показав, що поняття “потреба”, зокрема пізнавальна, має складну структуру. На природу цього феномену звертали увагу О. Леонтьєв, А. Матюшкін, Т. Платонова, О. Тихомиров, В. Юркевич та ін.

Встановлено, що пізнавальну потребу та її розвиток досліджено недостатньо. У розділі наголошується, що серед різних напрямків її вивчення виділяються два підходи, один із них – у зв’язку з дослідженням закономірностей особистісно-орієнтованого підходу до розвитку особистості, складовою якого є розвиток пізнавальної потреби (теоретичну концепцію цього підходу становить теорія діяльності О. Леонтьєва), інший – через необхідність дослідження мотиваційної регуляції професійної діяльності, зокрема мотиваційного забезпечення професійної підготовки майбутнього вчителя (концепція В. Сластьоніна).

Виходячи з теоретичних положень дослідників (В. Антонець, Ю. Бабанський, А. Гордін, Є. Ільїн, Є. Іваненко, П. Підкасистий та ін.) про те, що вихідною умовою ефективної професійної діяльності майбутніх учителів є вищий рівень розвитку їхньої пізнавальної потреби, ми визначили, що формування потреби в професійному самовихованні буде відбуватися за умови, якщо пізнавальну діяльність студентів спрямувати на осмислення ними необхідності здобуття професійних знань, розвиток професійних інтересів, цілеспрямовану творчу професійну діяльність.

Водночас у роботі акцентується на тому, що, незважаючи на певні успіхи в розробці загальної теорії професійного самовиховання, бракує узагальнюючих системних досліджень щодо специфіки професійного самовиховання майбутніх учителів, педагогічних умов забезпечення цього процесу, засобів, які найбільш інтенсивно його стимулюють. За традиційних підходів до підготовки фахівців, професійне становлення майбутнього вчителя розглядалось не в особистісному аспекті, а як реакція на зовнішні стимули. Студент виступав як об’єкт виховного впливу, не стимулювалась його внутрішня активність, не враховувались його потреби в самореалізації та самоактуалізації. Відтак, встановлено, що в системі вузівської підготовки має місце істотна недооцінка ролі самовиховання як засобу професійного становлення майбутнього вчителя, формування потреби студентів у професійному самовихованні не стало пріоритетним напрямком роботи викладачів педагогічних університетів.

Проведений аналіз професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів засвідчив, що ні мета, ні зміст, ні технологія навчально-виховного процесу педагогічного університету не передбачають формування у студентів потреби в професійному самовихованні.

Отже, враховуючи результати теоретичного пошуку та аналізу існуючої практики професійного становлення майбутнього вчителя в освітньому процесі ВНЗ, ми в своєму дослідженні спираємося на авторські концепції В. Сластьоніна, Т. Сущенко, відповідно до яких розвиток особистості вчителя у процесі вузівської підготовки здійснюється на основі особистісно-орієнтованого та гуманістичного підходів. Основні положення їхніх концепцій покладено в основу структурної організації феномену потреби в професійному самовихованні.

Професійне самовиховання майбутнього вчителя ми розглядаємо як його свідому діяльність з професійно-особистісного розвитку власної індивідуальності для більш повної її самореалізації в педагогічному процесі.

Потреба в професійному самовихованні нами тлумачиться як відображені у свідомості майбутнього вчителя прагнення найбільш повного розвитку власних професійно-особистісних якостей з метою успішної їх самореалізації в майбутній професійній діяльності. Потреба професійного самовиховання майбутнього вчителя – це складне інтегроване утворення професійно-особистісної сфери особистості, сутність якого становить взаємодія та органічна єдність ціннісно-мотиваційного, когнітивного та поведінкового компонентів. Дієвість функцій зазначених компонентів, стратегію поводження майбутніх учителів з навколишнім світом, зокрема з педагогічним, забезпечують інтерес та професійна поінформованість.

Ціннісно-мотиваційний компонент потреби у професійному самовихованні визначено як позитивне ставлення до самозмінювання, усвідомлення значущості професійного зростання, наявність професійної спрямованості. Виявлено, що цей компонент пов'язаний з усвідомленням майбутніми вчителями потреби в самовихованні як педагогічної цінності, з бажанням повноцінно реалізувати себе в майбутній професії. З’ясовано, що когнітивний компонент відбиває базову культуру особистості, наявність необхідних уявлень про себе й достатніх знань з теорії та технології професійного самовиховання. Цей компонент включає систему особистісно-привласнених студентом знань щодо професійного самовиховання. Поведінковий компонент представлений системою дій, умінь та навичок професійного самовиховання, здатністю до об’єктивного самооцінювання та самоаналізу, наявністю активно-творчої позиції щодо професійно-особистісного розвитку.

Критеріями сформованості потреби у професійному самовихованні студентів педагогічного ВНЗ визначено такі: загальна спрямованість майбутнього вчителя на професійну самовиховну діяльність; усталеність ціннісних професійних орієнтацій; наявність глибоких загальнопедагогічних та методичних знань з теорії й практики самовиховання, умінь і навичок професійної самовиховної діяльності; усвідомлення відповідальності за рівень свого професіоналізму; вміння знаходити оптимальні варіанти розв’язання складних проблемних ситуацій щодо позитивного виховного впливу.

Факторами, які сприяють формуванню потреби майбутніх учителів у професійному самовихованні, є такі: врахування особливостей студентського віку; надання самостійності студентам у виборі професійних рішень; поглиблення інтересу до професійної діяльності, стійкої професійної спрямованості до творчої педагогічної діяльності з використанням сучасних педагогічних технологій тощо.

За результатами аналізу виконаних студентами констатувальних завдань виявлено реальний стан та основні рівні сформованості потреби в професійному самовихованні в існуючій практиці (високий, середній, низький), описано їх характеристики.

Високий рівень – характерний для студентів педагогічного ВНЗ, які виявили глибоке усвідомлення власних потреб в особистісному й професійному вдосконаленні; сформованість мотивів професійної самовиховної діяльності; достатнє знання методик професійного самовиховання; активне використання своїх потенційних можливостей для професійного самовиховання.

Середній рівень – властивий студентам, які виявляють інтерес до професійного самовиховання як до важливої умови особистісно-професійного розвитку, але слабо знають методику професійного самовиховання та свої потенційні можливості саморозвитку.

Низький рівень сформованості потреби у професійному самовихованні характерний для студентів з невизначеністю потреб і мотивів особистісного й професійного вдосконалення, відсутністю сформованих умінь професійної самовиховної діяльності.

За результатами констатувального експерименту дослідження, кількісного та якісного аналізу рівнів сформованості кожного з компонентів та загального рівня існуючої потреби у професійному самовихованні, низький рівень за ціннісно-мотиваційним компонентом виявлено у 22,9% студентів експериментальної (ЕГ) та у 26% контрольної (КГ) груп; за когнітивним компонентом – 11,6% (ЕГ) і 18% (КГ); за поведінковим – 34,7% (ЕГ) і 32% (КГ). Середній рівень сформованості потреби в професійному самовихованні виявлено у значної частини студентів: за ціннісно-мотиваційним компонентом – 69,3% (ЕГ) і 68% (КГ), за когнітивним – 75% (ЕГ) і 72% (КГ), за поведінковим – 59,6% (ЕГ) і 60% (КГ). Кількість студентів із високим рівнем означеної потреби є невеликою і становить: за ціннісно-мотиваційним компонентом – 7,8% (ЕГ) і 6% (КГ), за когнітивним – 13,4% (ЕГ) і 10% (КГ), за поведінковим – 5,7% (ЕГ) і 8% (КГ).

Результати констатувального експерименту засвідчили, що традиційно організований навчально-виховний процес педагогічного університету не створює достатніх сприятливих умов для формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні.

У другому розділі “Організаційно-педагогічні умови формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні” розглянуто концептуальну модель упровадження в освітній процес педагогічного університету цілісної програми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні. У результаті наукового пошуку нами розроблена модель, яка відображає динаміку формування у майбутнього вчителя потреби в професійному самовихованні (рис. ).

Упровадження запропонованої моделі відбувалося в процесі формувального експерименту, який проводився в Інституті філології та на факультеті підготовки вчителів початкових класів Бердянського державного педагогічного університету, а також на соціально-гуманітарному факультеті Мелітопольського державного педагогічного університету. Експериментальне дослідження здійснювалось поетапно, включаючи позааудиторну роботу викладачів педагогічних дисциплін, діяльність тьюторів академічних груп; організацію та проведення міжкафедрального семінару “Самовиховання як фактор професійної підготовки майбутнього вчителя” і спецкурсу “Професійне самовиховання майбутнього вчителя”.

Дослідно-експериментальна робота з формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні складалася з чотирьох етапів.

Рис. 1. Модель формування у майбутнього вчителя потреби в професійному самовихованні

На першому етапі проводилася цілеспрямована робота з теоретичної та практичної підготовки викладачів до формування у студентів потреби в професійному самовихованні. Для педагогів вищої школи проводились заняття науково-практичного семінару “Самовиховання як фактор професійної підготовки майбутнього вчителя”.

Для викладачів педагогічного ВНЗ та тьюторів академічних груп запроваджувався тренінг особистісного професійного самовдосконалення, надавалась методична допомога, стимулювалась професійна самовиховна діяльність. З цією метою підготовлено й упроваджено методичний посібник “Підтримка професійного становлення й розвитку педагога у системі професійної освіти”.

Метою другого етапу формувального експерименту було збагачення змісту педагогічних дисциплін концепціями, теоріями і поняттями, що сприяло усвідомленню студентами необхідності саморозвитку й визнанню професійного самовиховання особистісною цінністю. Вносилися зміни до навчальних програм з педагогічних дисциплін для ознайомлення студентів з технологіями професійного самовиховання; розроблялися спеціальні педагогічні ситуації, які сприяли усвідомленню сильних і слабких сторін їхньої власної індивідуальності. Застосування діалогічних, проблемних, ігрових методів навчання спонукало майбутніх учителів до активного професійного самовиховання.

На третьому етапі здійснювалось поступове залучення студентів до активного професійно-особистісного самовиховання. Запроваджувався спецкурс “Професійне самовиховання майбутнього вчителя”, спрямований на цілісне оволодіння студентами засобами професійного самовиховання, застосовувались інтерактивні форми та методи роботи: дискусії, ділові та творчі ігри, тренінги, творчі звіти, проектування, конкурси тощо. Діалогова взаємодія під час викладання цього курсу створювала умови для творчої самореалізації та формування позитивної Я-концепції студентів.

На четвертому етапі використано основні види самостійної навчальної, наукової, виховної діяльності з метою закріплення у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні. Студенти складали індивідуальні програми майбутньої життєтворчості, науково обґрунтовували програми професійного самовиховання, окреслювали перспективи майбутньої професійної діяльності, плани професійного самовдосконалення; залучались до різноманітних видів наукових робіт, виступів на наукових конференціях, проведення виховних заходів під час педагогічної практики, участі в університетських конкурсах, літературних творчих об’єднаннях, театралізованих дійствах тощо.

Результативність формувального експерименту дослідження визначалась шляхом анкетування студентів; контент-аналізу змісту щоденників професійного самовиховання, вивчення творчих робіт; оцінок експертів та самоаналізу викладачів щодо власної готовності до формування у студентів потреби в професійному самовихованні.

Запропонована модель формування в майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні виявилася ефективною, оскільки після завершення експерименту студенти експериментальної групи (порівняно зі студентами контрольної групи) продемонстрували вищий рівень сформованості потреби в професійному самовихованні.

Порівняння даних, що відображають рівень сформованості потреби в професійному самовихованні у майбутніх учителів до і після формувального впливу, демонструє суттєві зміни цього системного утворення у студентів експериментальної групи (рис. ).

Рис. 2. Порівняльна характеристика рівнів сформованості потреби
в професійному самовихованні студентів

Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що в експериментальній групі, де проведено цілеспрямовану роботу з формування потреби в професійному самовихованні майбутніх учителів, виявилось 22,2% студентів з високим рівнем її сформованості (проти 8,9% до початку експериментального навчання).

Студенти з низьким рівнем сформованості потреби в професійному самовихованні становили 12,1% експериментальної групи (порівняно з 43,2% до початку формувального експерименту).

Якісний і кількісний аналіз, математично-статистична обробка експериментальних даних засвідчили наявність істотних позитивних змін у рівнях сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні у процесі формувального експерименту, які не є випадковими.

Таким чином, основні результати експериментальної перевірки виявили позитивну динаміку формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, що дає підстави стверджувати ефективність висунутих у гіпотезі організаційно-педагогічних умов формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення вирішення проблеми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, що виявляється у визначенні сутності, змісту та специфіки, а також організаційно-педагогічних умов означеного процесу. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити основні висновки.

1. Теоретико-методологічний аналіз досліджень у галузі філософії, психології, професійної педагогічної освіти дав змогу уточнити основні поняття: “самовиховання”, “професійне самовиховання”, “потреба у професійному самовихованні”. Установлено, що потребу майбутнього вчителя в професійному самовихованні слід розуміти як відображені у свідомості майбутнього вчителя прагнення найбільш повного розвитку власних професійно-особистісних якостей з метою успішної їх самореалізації в майбутній професійній діяльності.

Теоретично обґрунтовано, що потреба майбутніх учителів у професійному самовихованні – це складне інтегроване утворення професійно-особистісної сфери особистості, що передбачає взаємодію та органічну єдність трьох компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, поведінкового.

Ціннісно-мотиваційний компонент потреби у професійному самовихованні визначено як позитивне ставлення студентів до самозмінювання; усвідомлення значущості професійного зростання; наявність педагогічної спрямованості. Когнітивний компонент відбиває базову педагогічну культуру майбутнього вчителя, наявність необхідних уявлень про себе та достатніх знань з теорії та технології професійного самовиховання. Поведінковий компонент визначено як наявність системи дій, умінь та навичок щодо професійного самовиховання, здатність до об’єктивного самооцінювання та самоаналізу, наявність активно-творчої позиції в професійно-особистісному самовихованні.

2. Обґрунтовано критерії сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні: загальна спрямованість майбутнього вчителя на професійну самовиховну діяльність; усталеність ціннісних професійних орієнтацій; наявність глибоких загальнопедагогічних та методичних знань з теорії й практики самовиховання, умінь і навичок професійної самовиховної діяльності; усвідомлення відповідальності за рівень свого професіоналізму; бажання і вміння знаходити оптимальні варіанти розв’язання складних проблемних ситуацій щодо позитивного виховного впливу. Визначено рівні сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні: високий, середній, низький.

3. Результати констатувального експерименту засвідчили, що більшість майбутніх учителів перебуває на середньому та низькому рівнях сформованості потреби в професійному самовихованні. Студенти поверхово володіють засобами професійного самовдосконалення, відчувають труднощі у визначенні способів організації професійного самовиховання, у них слабо розвинені навички самопізнання сильних і слабких сторін своєї індивідуальності.

4. За результатами теоретичного аналізу проблеми та констатувального експерименту розроблена модель формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, яка спрямована на стимулювання розвитку мотивів професійного самовиховання та цілеспрямовану підтримку студентів з боку викладачів, усвідомлення майбутніми вчителями професійного самовиховання як особистісної цінності, створення у ВНЗ системи професійного самовиховання. Дослідна модель побудована відповідно до трьох органічно взаємопов’язаних складових потреби у професійному самовихованні: ціннісно-мотиваційного, когнітивного й поведінкового компонентів.

5. Обґрунтовано, що необхідними організаційно-педагогічними умовами формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні є: переорієнтація навчально-виховного процесу педагогічного університету на цілеспрямоване формування цього системного утворення; готовність викладачів педагогічного ВНЗ до поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні; спрямування методів і форм організації самостійної пізнавально-практичної діяльності студентів на усвідомлення ними специфічності професійного самовиховання майбутнього вчителя та пробудження інтересу до цього процесу.

6. Встановлено, що формуванню у студентів потреби в професійному самовихованні сприяє застосування таких засобів навчання: інтерактивних форм і методів роботи (бесіди, діалогова взаємодія, дискусії, години спілкування); рефлексивних (методики самопізнання, щоденники професійного самовиховання, створення програм професійного самовиховання); творчих (проекти, конкурси, театралізовані дійства тематичні вечори тощо).

7. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив дієвість поетапного формування у студентів потреби в професійному самовихованні, що передбачає запровадження науково-практичного семінару для викладачів “Самовиховання як фактор професійної підготовки майбутнього вчителя”, тренінгу особистісного професійного самовдосконалення, спецкурсу “Професійне самовиховання майбутнього вчителя”. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що в експериментальній групі, де проведено цілеспрямовану роботу з формування потреби в професійному самовихованні майбутніх учителів, виявилось 22,2% студентів з високим рівнем її сформованості (проти 8,9% до початку експериментального навчання). Студенти з низьким рівнем сформованості потреби в професійному самовихованні становили 12,1% експериментальної групи (порівняно з 43,2% до початку формувального експерименту).

Якісний і кількісний аналіз, математично-статистична обробка експериментальних даних засвідчили наявність істотних позитивних змін у рівнях сформованості у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні у процесі формувального експерименту, що вказує на ефективність упровадження організаційно-педагогічних умов.

Експериментально доведено, що основою педагогічної праці викладачів ВНЗ є така цілеспрямована діяльність кожного з них, яка захоплює, розвиває у майбутніх учителів бажання систематично самовдосконалюватись і професійно саморозвиватись протягом життя.

Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів вирішення проблеми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні. До перспективних напрямків подальших наукових пошуків відносимо визначення шляхів створення гуманістичного освітнього простору у педагогічних ВНЗ, спрямованих на професійне самовиховання студентів, розвиток у вчителів ціннісно-мотиваційної сфери професійного самовдосконалення в системі післядипломної освіти та самоосвіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шиманович И.В. Проблема профессионального самосовершенствования личности учителя // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2001. – Вип. . – С. .

2. Шиманович И.В. Проблема профессиональной педагогической деятельности учителя в интерпретации современных исследователей // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2001. – Вип. . – С. .

3. Шиманович І.В. Професійне самовиховання майбутніх педагогів у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти: Наук.-метод. журн. – . – № . – С. .

4. Шиманович І.В. Сучасні підходи до ідеальної моделі вчителя // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. . – С. .

5. Шиманович І.В. Особистісні якості вчителя як фактор ефективного впливу на педагогічну діяльність // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. . – С. .

6. Шиманович І.В. Самовиховання як фактор розвитку особистості // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. . – С. .

7. Шиманович І.В. Педагогічне стимулювання самовиховання майбутніх вчителів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2002. – Вип. . – С. .

8. Шиманович І.В. Обґрунтування потреби професійного самовиховання майбутніх учителів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2003. – Вип. . – С. .

9. Шиманович І.В. Професійне самовиховання у цілісному процесі формування особистості майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2003. – Вип. . – С. .

10. Шиманович І.В. Потреба самовдосконалення як рушійна сила професійного самовиховання вчителя // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2003. – Вип. . – С. .

11. Шиманович І.В. Професійне самовиховання як фактор підготовки майбутніх вчителів до реалізації особистісно-орієнтованої освіти // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2003. – Вип. . – С. .

12. Шиманович І.В. Спрямованість навчальних програм на професійне самовиховання студентів як майбутніх педагогів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2004. – Вип. . – С. .

13. Шиманович І.В. Підготовка викладачів до формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2005. – Вип. . – С. .

14. Шиманович І.В. Сутність поняття “професійне самовиховання” // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя, 2007. – Вип. . – С. .

15. Шиманович І.В. Курс “Професійне самовиховання майбутнього вчителя в системі професійної педагогічної підготовки” // Науковий потенціал світу – 2004: І Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ,
1-15 листоп. 2004 р. – Д., 2004. – Т. . – С. .

16. Шиманович І.В. Формування професіоналізму майбутніх педагогів засобами професійного самовиховання // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Ялта, 20-22 верес. 2007 р. – Ялта, 2007. – Ч. . – С. .

17. Шиманович І.В. Формування мотивації майбутніх учителів до професійного самовиховання в умовах особистісно зорієнтованої освіти // Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном: ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. Горлівка, 8-9 листоп. 2007 р. – Івано-Франківськ, 2007. – Ч. . – С. .

АНОТАЦІЯ

Шиманович І.В. Формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2008.

Дисертація присвячена розв’язанню проблеми формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні в умовах педагогічного ВНЗ. Проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та освітній практиці, визначено специфіку формування потреби у професійному самовихованні студентів педагогічного університету; уточнено базові поняття дослідження, розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено модель формування у майбутніх учителів потреби в професійному самовихованні, визначено критерії та рівні сформованості означеної потреби в студентів педагогічного ВНЗ. Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів.

Ключові слова: формування, професійна підготовка, самовиховання, професійне самовиховання, потреба у професійному самовихованні, організаційно-педагогічні умови.

АННОТАЦИЯ

Шиманович И.В. Формирование у будущих учителей потребности в профессиональном самовоспитании. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Классический приватный университет, Запорожье, 2008.

Диссертационное исследование посвящено решению проблемы формирования у будущих учителей потребности в профессиональном самовоспитании. В работе раскрыты методические основы формирования потребности профессионального самовоспитания будущего учителя, выявлено специфику формирования потребности в профессиональном самовоспитании у студентов педагогического университета. Изучение проблемы в научной литературе, а также опыта учебно-воспитательной работы вузов предопределило необходимость уточнить сущность понятий: “потребность”, “самовоспитание”, “профессиональное самовоспитание”, “потребность в профессиональном самовоспитании”. Доказано, что потребность в профессиональном самовоспитании является интегральным образованием личности будущего учителя, сущность которого составляет взаимодействие и органическое единство ценностно-мотивационного, когнитивного и поведенческого компонентов. На основе системного подхода обоснована и разработана теоретическая модель формирования у будущих учителей потребности в профессиональном самовоспитании.

Создана методика формирования потребности в профессиональном самовоспитании, которая основывается на развитии самовоспитательной активности студентов. Внедрение экспериментальной методики в учебно-воспитательный процесс педагогического вуза осуществляется поэтапно и охватывает профессиональную деятельность преподавателей педагогических дисциплин и тьюторов академических групп, самостоятельную познавательно-профессиональную деятельность студентов, а также введение спецкурса “Профессиональное самовоспитание будущего учителя”.

На первом этапе проводилась целенаправленная работа по подготовке преподавателей к формированию у студентов потребности в профессиональном самовоспитании, для чего были организованы и проведены научно-практический семинар “Самовоспитание как фактор профессиональной подготовки будущего учителя”, тренинг личностно-профессионального самосовершенствования, функционировала педагогическая школа тьюторов.

Целью второго было обогащение содержания педагогических дисциплин понятиями и концепциями саморазвития, что способствовало восприятию студентами профессионального самовоспитания как личностной ценности.

На третьем этапе внедрялся спецкурс “Профессиональное самовоспитание будущего учителя”, основной задачей которого была помощь студентам в овладении методиками профессионального самоисследования личностного потенциала, в развитии механизмов адекватной самооценки, саморегуляции, профессионального самовоспитания.

Заданием четвертого этапа было создание условий для формирования опыта профессионально-самовоспитательной деятельности студентов с целью осознания ими себя как субъектов собственного профессионального становления.

Важным показателем результативности предложенной методики является динамика формирования потребности в профессиональном самовоспитании студентов, общая направленность будущего учителя на профессиональную самовоспитательную деятельность; глубина общепедагогических и методических знаний, интерес к теории и практике профессионального самовоспитания; владение умениями и навыками такой деятельности; осознание важности почувствовать себя в роли успешного учителя-профессионала; готовность находить оптимальные решения сложных проблем собственного саморазвития.

Разработан и внедрён спецкурс “Профессиональное самовоспитание будущего учителя”, апробированы методы работы студентов с дневником собственных достижений, создания профессионального автопортрета и программы жизнетворчества. Разработана система аудиторных и внеаудиторных занятий интерактивного и рефлексивного характера, направленных на поддержку студентов в профессиональном самовоспитании.

Получено практическое подтверждение целесообразности и перспективности использования предложенной модели, которая будет способствовать формированию у будущих учителей потребности в постоянном профессиональном самовоспитании.

Ключевые слова: формирование, профессиональная подготовка, самовоспитание, профессиональное самовоспитание, потребность в профессиональном самовоспитании, организационно-педагогические условия.

ANNOTATION

ShimanovichThe Formation of Would-be Teachers’ Need for Professional Self-upbringing. – Manuscript.

Thesis on competing a scientific degree of a Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 – theory and methodology of professional education. – Classical Private University, Zaporizhzhya, 2008.

The thesis is devoted to the problem of formation of would-be teachers’ need for professional self-upbringing. There has been analysed the state of the problem under research in pedagogical theory and teaching practice; defined the peculiarities of formation of students’ need for professional self-upbringing in educational process of pedagogical university; specified the basic terms of the research; worked out the theoretical grounds and experimental model of formation of would-be teachers’ need for professional self-upbringing; pointed out the criteria of students’ need for professional self-upbringing. There has been obtained the proofs of effectiveness and necessity to use the suggested model for improving the level of would-be teachers’ need for professional self-upbringing in educational process of pedagogical university.

Key words: formation, vocational training, self-upbringing, professional self- upbringing, need for professional self-upbringing, organizational and pedagogical conditions.

ШИМАНОВИЧ Ірина Вікторівна

ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОТРЕБИ
В ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИХОВАННІ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підписано до друку 21.03.2008. Формат 6084/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Зам. № 185. Тираж 100 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі Класичного приватного університету

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б