Інститут законодавства Верховної Ради України

Ткаченко Тетяна Петрівна

УДК 316.334.23

Підприємництво як основа формування середнього класу в Україні (організаційно-управлінські засади)

08.00.03 Економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки і підприємництва Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:   кандидат економічних наук, доцент

Круш Петро Васильович,

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, професор кафедри

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Варналій Захарій Степанович,

Науково-дослідний центр з проблем оподаткування

Національного університету ДПС України, директор

кандидат економічних наук, доцент

Хижняк Владислава Олександрівна,

Київська міська державна адміністрація, перший

заступник начальника головного управління захисту прав

споживачів

Захист відбудеться “24” червня 2008 р. о 14.30  на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.02 Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий “23” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради | | О.М. Розинка

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена тим, що проблеми підприємництва та середнього класу досліджуються окремо. Відсутні комплексні розробки, в яких би ці інститути розглядались в їх взаємодії та взаємовпливі. Сьогодні підприємництво розглядається на базі юридичного визначення, яке не розкриває його економічної сутності. Тривалий час підприємницька діяльність, заснована на приватній власності, в Україні розглядалась з позиції експлуатації найманої праці і не бралась до уваги власна праця підприємця, його підприємливість, пов’язана з організацією та управлінням у системі національного господарства.

Розвиток підприємництва виступає матеріальною основою подолання економічної кризи та вирішення соціально-економічних проблем і суперечностей, притаманних перехідній економіці.

Початок систематичному дослідженню підприємництва у сучасній вітчизняній літературі поклали ринкові перетворення початку 90-х років. Хоча питання розвитку та регулювання вітчизняного підприємництва залишаються недостатньо розробленими, слід відзначити роботи українських вчених – економістів, зокрема, Безчасного Л., Бородюка В., Варналія З., Гейця В., Голікова В., Грищенка А., Долішнього М., Єщенка П., Ковальчука Т., Кредісова В., Лукінова Ш., Мочерного С., Ніколенка Ю., Новікова В., Рибалкіна В., Савчука В., Степаненка В., Турчинова О., Черняка В., Чухна А., Шегди А. та інших. Значний внесок у формування сучасних поглядів на підприємництво зробили Кантільйон Р., Вебер М., Котлер Ф., Мескон М. Х. , Сей Ж. -Б. , Сміт А., Хайек Ф. А. , Шумпетер Й. та інші. Серед досліджень природи підприємництва і його ролі в оновленні сучасного суспільства та його структури визначними є роботи Абалкіна Л., Верхана П., Динкіна А., Райзберга В., Рюттінгера Р., Стерліна А., Татеїсі К. та інших авторів.

Однак, недостатньо розроблені й висвітлені в науковій літературі організаційно-управлінські засади розвитку підприємництва і на цій основі формування середнього класу в економіці України.

Дослідження середнього класу привертає увагу економістів, соціологів, політологів, у їх роботах середній клас визнається таким, що сприяє стабільному економічному і політичному розвитку, його представники – це соціально свідомі індивіди, з належним рівнем освіти (переважно вища) та кваліфікації, високим професіоналізмом та наявністю мотивації до підприємництва.

Актуальність дослідження, визначеного темою дисертації, також обумовлена суперечливістю концептуальних поглядів серед науковців щодо існування середнього класу, розкриття його сутності, передумов виникнення, критеріальних ознак віднесення, ролі та місця в національному господарстві України. Окремі автори стверджують, що середній клас в Україні взагалі відсутній, оскільки несформовані соціально-економічні передумови його виникнення.

За цих умов наукові розробки з теорії і практики становлення середнього класу в Україні набувають особливого значення. Серед українських вчених проблеми середнього класу досліджують Антошкіна Л., Борецька Н., Базилюк А., Бондар І., Васильченко В., Варналій З., Гейєць В., Лібанова Е., Мандибура В., Сологуб О., Тресвятська Т., Ярошенко Г., Щетінін А. та ін. Російські автори Абалкін Л., Авраамова Р., Овчарова А., Олександрова О., Радаев В. комплексно вивчають проблеми розвитку підприємництва та формування середнього класу на пострадянському просторі.

Таким чином, проблема розвитку підприємництва як основи формування середнього класу потребує подальшого поглибленого дослідження і системного відображення в науковій літературі, що й обумовлює актуальність роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках науково-дослідницької теми кафедри економіки та підприємництва Національного технічного університету України НТУУ “КПІ” “Розвиток підприємництва як фактор росту національної економіки” (державний реєстраційний номер 0107U002277), яка виконується в рамках тематичного плану фундаментальних наукових досліджень НТУУ “КПІ”, узгодженого з Міністерством освіти і науки України на 2007–2008 роки. Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні ознак та критеріїв віднесення до середнього класу, визначенні передумов його формування, удосконаленні державного механізму сприяння становленню середнього класу в процесі розвитку підприємництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є уточнення поняття “середній клас”, систематизація критеріїв віднесення до середнього класу, узагальнення теоретичних положень та розробка рекомендацій щодо формування середнього класу в процесі розвитку підприємництва в Україні.

Досягненню цієї мети підпорядковується постановка та вирішення в дисертації наступних завдань:

- визначення теоретичних основ формування середнього класу як соціально-економічної категорії;

- аналіз концепцій існування середнього класу;

- розробка системи критеріїв віднесення громадян до середнього класу з врахуванням особливостей українського суспільства;

- дослідження феномену підприємництва крізь призму визначення його ролі і місця у формуванні середнього класу в Україні;

- виявлення особливостей підприємницького середовища та прошарку сучасних підприємців-власників, визначення суб’єктів підприємницької діяльності як базових представників середнього класу;

- удосконалення державного механізму сприяння формуванню середнього класу в Україні;

- визначення державної стратегії економічного розвитку для формування середнього класу в Україні.

Об’єктом дослідження є сукупність організаційно-економічних відносин, в рамках яких отримує розвиток підприємництво як основа формування середнього класу. Предметом дослідження є організаційно-управлінські засади підприємництва, проблеми і шляхи становлення середнього класу в економіці України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є синтез результатів фундаментальних і прикладних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо проблем формування середнього класу та підприємництва. У дослідженні були застосовані загальнонаукові методи пізнання та методи теоретичного та емпіричного дослідження. Серед них:

- історичний метод (при дослідженні терміну підприємництво та вивченні витоків теорії (концепції) середнього класу);

- системний підхід (при комплексному розгляді взаємовпливу підприємницької діяльності і середнього класу);

- метод факторного аналізу (при визначенні організаційно-економічних передумов формування середнього класу);

- метод моделювання (при розробці вербально-описової моделі державного механізму сприяння становленню середнього класу);

- метод класифікації (при систематизації та виборі оптимального набору критеріїв віднесення до середнього класу);

- метод статистичної обробки інформації (при групуванні та аналізі статистичної інформації);

- абстрактно-теоретичний метод (обґрунтування понять, теоретичні узагальнення і формулювання висновків).

Статистичною та фактологічною базою дослідження є щорічні звіти Державного комітету статистики України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва України, Міжнародного валютного фонду. Інформаційну базу дослідження складають законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють підприємницьку діяльність в Україні, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних учених та фахові періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєві теоретичні і практичні результати, що визначають наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- автором запропоновано методологічний підхід до формування середнього класу в соціально-економічній системі України через визнання підприємництва базовим фактором його становлення;

- запропоновано категоріальне поняття середнього класу, як головного продуцента стабільного розвитку національного господарства;

- сформульовані корінні ознаки та відмінності підприємництва з позицій його приналежності різним економічним системам (загальне, особливе, специфічне);

- проведено структуризацію суб’єктів підприємницької діяльності на основі матеріально-майнового стану, що дало можливість чітко простежити взаємозв’язок суб’єктів підприємницької діяльності з формуванням середнього класу в Україні.

удосконалено:

- систему організаційно-управлінських критеріїв та характеристик середнього класу на основі відтворювального підходу, відмінного від традиційного (розподільчого);

- визначення економічних та організаційних передумов формування середнього класу, зокрема пропонується їх розгляд з позицій їх класифікації на загальні і специфічні;

знайшло подальшого розвитку:

- дослідження державної політики у здійсненні стратегії сприяння розвитку підприємництву та середнього класу в ринкових умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції з удосконалення державного регулювання підприємництва можуть бути використані при розробці державної стратегії формування середнього класу в процесі розвитку підприємництва, програм соціально-економічного розвитку України, підготовці проектів законодавчих та нормативно-правових актів України.

Тема дослідження пов’язана з планами науково-дослідних робіт НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема з темою “Розробка економічних важелів щодо становлення і збільшення прошарку середнього класу” (номер державної реєстрації 0105U008972, 2005р.) та “Економічні передумови та державні механізми формування середнього класу і прогнозування його впливу на структуризацію суспільства України” (номер державної реєстрації 0103U008425, 2006р.); Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за темою “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193 (39), 0106U005261 (48)). Крім того, результати дослідження використовуються Українською Інституцією розвитку конкуренції при наданні консалтингових і юридичних послуг суб’єктам підприємницької діяльності, представництві інтересів суб’єктів господарювання в органах Антимонопольного комітету України для одержання ними згоди на здійснення економічної концентрації та узгоджених дій (довідка № 01–182 від 15.05.2008р.) та Антимонопольним комітетом України при вирішенні питань подальшого розвитку законодавства про захист конкуренції (довідка № 12-29/12-3433 від 19.05.2008р.)

Ряд теоретичних положень дисертації використовується у навчальному процесі Національного технічного університету України “КПІ” при розробці навчальних програм та викладанні курсів “Державне регулювання економіки”, “Основи підприємництва” (довідка №70 від 23.04.2008р.). За результатами дослідження опубліковано розділи “Основи підприємництва” в навчальному посібнику “Економіка підприємства” (довідка № від 23.04.2008р.), “ Мале підприємництво та важелі його регулювання в Україні” у підручнику “Національна економіка” (довідка № 71/1 від 23.04.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладені результати авторських розробок щодо визначення середнього класу, систематизації критеріїв віднесення до середнього класу, структуризації суб’єктів підприємницької діяльності, класифікації підприємництва з позицій його приналежності різним економічним системам, удосконалення державного механізму сприяння становленню середнього класу в Україні. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані особисто автором на основі вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного та практичного матеріалу та опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасні проблеми управління” (м.Київ, 2003р.); “Держава і економічне зростання” (м.Київ, 2004р.); “Управление организацией: диагностика, стратегия, эффективность” (г.Санкт-Петербург, 2005г.); “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м.Київ, 2005р.); “Формування та проблеми розвитку підприємництва в економічних системах” (м.Київ, 2005р.); “Сучасні проблеми управління” (м.Київ, 2005р.); “Актуальні проблеми економічного розвитку України” (м.Київ, 2005р.); “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м.Київ, 2006р.); “Міжнародне науково-технічне співробітництво” (м.Київ, 2006р.); “Формування та проблеми розвитку підприємництва в Україні” (м.Київ, 2006р.); “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м.Київ, 2007р.); “Міжнародне науково-технічне співробітництво” (м.Київ, 2007р.); “Сучасні проблеми розвитку підприємництва в Україні” (Київ, 2007р.), “Світова економіка та бізнес-адміністрування малих і середніх підприємств” (м.Мінськ, 2008р.); “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м.Київ, 2008р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у 11 фахових статтях (з них 8 – одноосібних). Загальний обсяг авторського матеріалу становить 3,4 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури і містить 12 рисунків, 20 таблиць, 2 додатки. Її загальний обсяг - 207 сторінок.

ОСНОВНий зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан наукової розробки даної проблеми, визначено мету, основні задачі, об’єкт, предмет, методологічну основу дослідження, сформульовано наукову новизну основних положень, які виносяться на захист, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію та публікацію результатів дослідження.

У першому розділі “Організаційно-економічні передумови виникнення та розвитку середнього класу” розглянуто теоретичні основи формування середнього класу, визначено ознаки і критерії середнього класу як базового елементу національного господарства, досліджено економічні та організаційні передумови виникнення та розвитку середнього класу.

Ринкові механізми економічного розвитку, покладені в основу реформування економіки України, визначають необхідність формування середнього класу суспільства, який часто визначають як клас дрібних і середніх власників майна. Соціально-економічна значущість підприємництва як визначального чинника формування середнього класу обґрунтовується чисельністю групи власників підприємств та їх найманих працівників, а їх кількість є однією з суттєвих якісних характеристик будь-якої країни з розвиненою ринковою економікою.

Становлення в Україні різних форм недержавної власності, розвиток підприємництва обумовлюють істотні зміни в соціальній структурі суспільства. Найчастіше вона представлена соціально-класовими, етнічними, демографічними, професійними і територіальними спільнотами людей.

Здійснювані ринкові перетворення обумовили в країні надзвичайно високу поляризацію суспільства, викликану помітною нерівністю доходів, структурним безробіттям і бідністю. Наше суспільство розділилося на багатих (здатних впливати на економічний розвиток), які отримують більшу частку суспільного продукту, і бідних (серед них опинились найбільш соціально значущі прошарки науково-технічної інтелігенції, вчителів, висококваліфікованих робітників, що в інших країнах є частиною середнього класу). Проміжним прошарком між багатими і бідними має бути так званий середній клас, який, в Україні ще лише розпочинає формуватися і знаходиться на початковому етапі становлення.

Термін “середній клас” використовується досить широко, хоча точного його визначення та належного теоретичного обґрунтування й досі не існує. Така невизначеність поглядів щодо поняття середній клас обумовлена різними підходами до розгляду соціальної структури суспільства та різними сценаріями економічного розвитку кожної окремої держави.

Розглядаючи середній клас з економічної точки зору, нас найбільше цікавитиме межа економічної забезпеченості (майном та доходами), вище якої можливе віднесення до цього класу, взаємовплив середнього класу і розвитку економіки, вплив різних форм господарювання (зокрема, підприємництва) на формування середнього класу.

Американський підхід базується на визначенні річного доходу представників середнього класу в межах 25 – 100 тис. дол. США, українські автори Васильченко В. і Щетиніна А. називають рівень доходу у розмірі 2 – 10 прожиткових мінімумів на місяць на одну особу; Барановський О.І. обґрунтовує дохід у розмірі 1500 дол. США на місяць на одну особу, так як частка витрат на харчування за цього рівня доходу становить менше 15%.

Проаналізувавши ці підходи, ми пропонуємо власний, який базується на задоволенні фізіологічних потреб та потреб у безпеці (за ієрархією потреб А.Маслоу). Тобто на визначенні здатності населення нормально харчуватися, придбати житло (в кредит) і товари тривалого користування.

На сьогоднішній день житло в Києві (однокімнатна квартира в звичайному районі) коштує близько 110тис. дол. США. Відсоткова ставка по іпотечним кредитам коливається в межах 12 – 14% річних у дол. США. Строк кредитування 10 – 20 років. Використовуючи ці вихідні дані, розрахуємо місячний платіж: на 10 років під 12 % річних – приблизно 2020 дол. США, на 20 років під 13 % - близько 1650 дол. США. Тобто щомісячний платіж за житло становитиме від 1650 до 2020 дол. США. Якщо додати комунальні послуги приблизно 40 дол. США, продукти харчування (1 прожитковий мінімум (633 грн. станом на 1.01.2008р.) – 120 дол. США, хоча він не забезпечить повноцінного споживання, тому доцільно взяти щонайменше 2 прожиткових мінімуми – 240 дол. США), тоді місячний дохід представника середнього класу повинен становити від 1930 до 2300 дол. США, гривневий еквівалент 9650 – 11500 грн. на місяць. За статистичними даними обстеження домогосподарств в Україні сукупні ресурси в середньому за місяць у 2006 році становили 1611,7 грн. на одну особу, середня заробітна плата у січні 2008 року в м. Києві – 2576 грн., найвища середня заробітна плата за відповідний період становила 3228 грн. в галузі діяльності авіаційного транспорту.

Рис. 1. Розподіл кількості найманих працівників за розмірами номінальної заробітної плати, нарахованої за грудень 2007 року

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у грудні 2007р. лише у 13,1% працюючих нарахована заробітна плата перевищувала 2000 грн., в установах охорони здоров’я та соціальної допомоги ще менше – у 6,9%. Разом з тим серед зайнятих у сфері фінансової діяльності зазначена категорія складала майже половину.

Це означає, що за таким рівнем доходу ми не можемо визначити частку середнього класу в Україні, оскільки відсутні офіційні дані по таких порогових значеннях. Але визначена нами межа рівня доходу є економічно обґрунтованою: такий рівень доходів дозволяє задовольнити потреби двох нижчих рівнів, а саме, фізіологічні та потреби у безпеці. Вищі за рівнем потреби (за ієрархією А.Маслоу) виступають мотиваційним чинником для здійснення діяльності з метою задоволення цих потреб.

Термін “середній клас” вперше було зафіксовано 1766 року в “Оксфордському словнику англійської мови”, але у сучасному розумінні він утвердився в Англії приблизно в середині ХІХ століття, а концепція “середини” була системоутворюючою ще для античного світоустрою: гармонія, симетрія та інші суспільні поняття спирались на принцип серединності.

Проаналізувавши погляди на визначення середнього класу, які сформувались під впливом історичного досвіду, умовно можна розділити на три основні групи:

1. Середній клас ототожнюється із середнім прошарком, і розглядається як суто статистичне поняття, а саме, до середнього класу відносяться особи, у яких душовий дохід знаходиться в інтервалі між прожитковим мінімумом і практично необмеженими фінансовими можливостями.

2. До середнього класу відносяться дрібні і середні власники майна, тобто під середнім класом розуміють переважно мале підприємництво і близькі до нього групи (самозайнята частина населення). Головною ознакою середнього класу виступає власність на засоби виробництва, прагнення отримання прибутку, який виступає мірилом успіху.

3. Середній клас розглядається як “новий середній клас”, тобто клас власників інтелектуального капіталу. Він виступає як рушійна сила постіндустріалізації, переходу до економіки знань.

Ґрунтовний аналіз поглядів на визначення середнього класу дав змогу автору визначити середній клас як велику соціальну групу, представникам якої притаманні спільні ознаки у веденні приватного господарства (самостійність, ініціативність, систематичність), що характеризуються наявністю інституційних установок, мають певний рівень освіти та доходів, здійснюють участь у всьому процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін і споживання), а не лише у розподілі доходів.

В країнах із розвинутою економічною системою до ознак та критеріїв, що характеризують середній клас як явище, соціальний інститут і результат функціонування сучасної ринкової економіки відносять: рівень матеріального добробуту та стандарти споживання; рівень освіти, кваліфікації та професійно-кваліфікаційний статус; специфіку системи мотивації праці, в якій починають домінувати не економічні, а соціальні фактори; особливості професійної етики; спосіб і стиль життя; місце у системі власності; самоідентифікацію на основі групової ідентичності; здатність до самоорганізації; рівень впливу на прийняття рішень та ін. Сукупність критеріїв, за якими здійснюється розшарування суспільства, може варіюватися. Але найчастіше до нього входять рівень доходів, освіти, професійний рівень і стандарти споживання. Крім того, може враховуватись наявність у домогосподарстві “знакових” предметів, а саме дорогої побутової техніки, предметів розкоші та ін. Тож, на сьогодні основним критерієм віднесення до середнього класу залишається матеріальне забезпечення, а саме, рівень доходів і наявність власності – як вимірювальні критерії.

Удосконалення системи критеріїв віднесення до середнього класу полягає у визначенні величини цього явища з урахуванням участі його представників у всьому процесі відтворення. Середній клас – це перш за все власник засобів виробництва, власник капіталу. Основною формою багатства на сучасному етапі виступає власність інтелектуального капіталу, тому це дає змогу нам не обмежувати входження до середнього класу інтелігенції, тобто база середнього класу розширюється.

У запропонованій нами системи критеріїв віднесення до середнього класу присутній такий критерій як рівень доходів. Він не є самодостатнім, але в сучасних умовах його не можна ігнорувати. Тому система критеріїв виглядає наступним чином:

Рівень освіти | Рівень матеріальної забезпеченості | Рівень споживання

Освіта:

- вища

- середня

- початкова | Доходи:

- заробітна плата

- від підприємницької діяльності

- наявність власності

- наявність заощаджень | Витрати:

- на послуги

- на придбання товарів тривалого користування

- на продукти харчування

- частка білків у споживанні продуктів

Подібна залежність ознак і критеріїв має логічне пояснення: здобута освіта впливає на рівень кваліфікації особи, що впливає на рівень доходів у вигляді заробітної плати чи від підприємницької діяльності, що дозволяє заощаджувати і тим самим придбавати власність. Це в свою чергу впливає на рівень споживання (чим вищий рівень доходів, тим вище споживання послуг, білків у продуктах харчування і т.д.).

Автором запропоновано укрупнення (групування) ознак середнього класу в один вимірювальний критерій, що дозволить відносити до середнього класу більшу частку населення.

Дослідження теоретичних основ середнього класу вимагає обґрунтування економічних та організаційних передумов його виникнення та розвитку. В ході дослідження визначено, що економічні передумови формування середнього класу можна поділити на дві групи: перша – загальні передумови, друга – специфічні передумови. Крім того, передумови можуть бути необхідні і достатні. До загальних економічних передумов формування середнього класу відносяться: економічний розвиток держави; розвиток підприємництва; зростання доходів населення; наявність власності і накопичення та заощадження (як похідні від зростання доходів).

До організаційних передумов виникнення та розвитку середнього класу можна віднести: 1) розробку системи законодавчих і нормативних актів, що сприятимуть формуванню середнього класу; 2) побудову громадянського суспільства, з притаманною для нього інституціональною структурою; 3) створення інформаційної інфраструктури (інформаційне забезпечення: системи зв'язку; фінансові, економічні, правові консультаційні послуги; консультування); 4) розвиток міжнародної науково-технічної співпраці.  

В дисертаційній роботі позиція автора зводиться до розгляду підприємництва як основи формування та провідної економічної передумови становлення середнього класу, оскільки: по-перше, за своєю економічною сутністю представники середнього класу і підприємці однакові (вони мають однакові характеристики – це економічно активні, відповідальні за своє матеріальне становище, самостійні у прийнятті рішень особи). Це дає підстави стверджувати, що саме підприємці є базовою складовою представників середнього класу, вони зберігають і відтворюють ознаки середнього класу, якісно удосконалюють їх. По-друге, розвиток таких форм підприємництва як малий і середній бізнес дають можливість підвищувати матеріальний добробут населення за рахунок можливості отримання прибутку і створення робочих місць, сприяння зайнятості населення. По-третє, підвищення якісного рівня та кількісного виразу основних соціально-економічних індикаторів рівня життя населення безпосередньо впливають на формування і чисельність середнього класу.

У другому розділі дисертації “Організаційно-управлінські засади підприємництва як визначального чинника формування середнього класу в Україні” досліджуються чинники та шляхи впливу підприємництва на розвиток середнього класу в національній економіці, форми прояву підприємництва в контексті формування середнього класу та формування прошарку сучасних підприємців як базових представників середнього класу.

Організаційно-управлінські засади підприємництва охоплюють структуру управління та розподіл функцій в сфері державного регулювання підприємництва; інститути, інституції і діяльність держави, організаційні структури, які впливають на розвиток підприємництва, зокрема, нормативно-правова база підприємництва, система дозвільних та контролюючих заходів та органів, суспільні функції, які бере на себе підприємництво (задоволення суспільних потреб) та ін.

Досвід зарубіжних країн показав, що гармонічний розвиток підприємництва виступає стратегічним напрямком подолання економічної кризи та вирішення соціально-економічних проблем і суперечностей, притаманних перехідній економіці. Вважається, що економіка держави функціонує ефективно, якщо на 100 осіб припадає не менше одного підприємства. В США цей показник дорівнює 13, в Японії – 12, у Чехії – 10, а в Україні – 0,5.

Підприємництво, як і середній клас, соціально-економічна категорія, тому воно потребує розгляду як з економічної точки зору, так і з соціальної.

Економічний аспект проблеми розкриває основи теорії і практики підприємництва як провідної форми господарювання за умов ринкової, соціально-орієнтованої економіки, торкається питань ефективності та стимулювання підприємництва, удосконалення організаційних форм і механізму державної підтримки підприємництва.

Соціальний аспект підприємництва розкривається через його вплив на соціальну структуру суспільства. Його представники є основою формування середнього класу, крім того вони створюють робочі місця, залучають до діяльності ініціативних осіб, є основними платниками податків.

В ході дослідження сформована авторська систематизація підприємництва з позиції його притаманності різним економічним системам, зокрема: загальне підприємництво (притаманне всім без винятку економічним системам і присутнє у будь-якому виробництві, але у певних формах, обмежених принципами домінуючої форми власності на засоби виробництва, наприклад, лише державне підприємництво в умовах тоталітарної економіки); особливе підприємництво (характеризує ринкову економіку з позицій притаманного для неї різноманіття форм власності, свободи вибору видів діяльності, вільної конкуренції); специфічне підприємництво (характерне для різних етапів та якісних рівнів розвитку ринкової економіки, наприклад, інтелектуальне підприємництво зумовлене переходом до економіки знань).

Дана класифікація допомагає виділити чинники впливу підприємництва на розвиток середнього класу, а саме, специфічне підприємництво сприяє розширенню бази середнього класу, залучаючи до нього власників інтелектуального капіталу.

Проведений аналіз вказує, що на різних етапах економічного розвитку залежно від змісту державної політики та рівня зрілості продуктивних сил, формуються різні уявлення про підприємництво, розглядаються саме ті риси, які потрібні в конкретних історичних умовах.

Аналіз історичного становлення підприємництва визначає чинники та шляхи впливу підприємництва на розвиток середнього класу, зокрема: формування прошарку підприємців (визначення підприємництва нерозривне з визначенням підприємець, що в свою чергу дає можливість визначити новий прошарок в суспільстві, який через свою діяльність може вважатися середнім класом, оскільки поєднує в собі навики управління та власність на засоби виробництва); залучення найманих працівників (створення робочих місць, підвищення зайнятості); формування свідомості, орієнтованої на прояв ініціативи та економічної незалежності.

Крім того, підприємництво впливає на розвиток середнього класу через макроекономічні показники, що характеризують стан та розвиток національної економіки.

З огляду на зарубіжний досвід, вклад підприємництва у розвиток національної економіки визначається на засадах розрахунку частки малих підприємницьких структур у валовому національному продукті, прибутках, чисельності зайнятих. Так, часка малого і середнього бізнесу в ВВП країн з ринковою економікою, зокрема, Великобританії – 50-54%, Німеччині – 50-53%, Італії – 57-60%, Франції – 55-62%, США – 50-52%, Японії – 52-55%, а в Україні лише 10-15%.

За даними експертів ООН, у 1991 році, тобто в період, коли економічна криза в Україні ще не набула стадії економічної катастрофи, ВВП нашої країни становив 166,9 млрд. дол. США, або 3200 дол. на душу населення. За абсолютною величиною ВВП Україна посідала в Європі 11 місце, поступаючись таким державам як Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Росія, Іспанія, Голландія, Швеція, Швейцарія, Бельгія. Станом на 2005 рік за даними міжнародного валютного фонду за розмірами сукупного ВВП Україна посідала 53 місце серед країн світу, а за рівнем ВВП на душу населення Україна посідала у 2004 році – 114 місце. Хоча вже у 2006 році, позитивною характеристикою національної економіки стало відновлення високих темпів економічного зростання, що характеризуються 7 % збільшенням ВВП, а у 2007 році – 7,3% (рис.1). У середньорічному обчисленні цей показник вийшов на рівень 2000–2004 років.

Рис.1. Щомісячні темпи приросту ВВП, кумулятивно, у % до відповідного періоду попереднього року

Сьогодні підприємницька діяльність в Україні здебільшого орієнтована на перепродаж товарів (комерційне підприємництво) і посередницьку діяльність (фінансове підприємництво). Виробниче підприємництво розвивається слабо, оскільки воно не дає таких високих прибутків і потребує значних капіталовкладень. Воно не є популярним і в малому бізнесі, що обумовлено небажанням підприємців чекати повернення коштів і займатися виробничим процесом, що вимагає знань з економіки підприємства та організації виробництва. Так станом на 1.04.2008р. приватні підприємства зайняті у торгівлі становили 36,33%; у промисловості всього зайнято 10,3% від загальної кількості суб’єктів ЄДРПОУ, з них приватні підприємства становлять лише 2,3%; в галузі фінансів – 7,5% приватних підприємств до загальної кількості зайнятих в цій сфері.

За роки кризи (1990-1999 роки) обсяг ВВП скоротився на 59,2%; реальна заробітна плата зменшилась в 3,82 рази. Були повністю розбалансовані грошова і фінансова системи; у 1993 році відбулася найбільша в світі гіперінфляція, яка досягла розмірів 10256%. Такі макроекономічні показники не сприяють формуванню суспільства середнього класу. Таблиця 1

Порівняльний аналіз макроекономічних показників різних країн за 2006 рік |

Україна |

Німеччина | Франція | США | Польща

ВВП, в абсолютних величинах | $355,8 billion | $2,585 trillion | $1,871 trillion | $12,98 trillion | $542,6 billion

Реальний ріст ВВП | 7 % | 2,2 % | 2 % | 3,4 % | 5,3 %

ВВП на душу населення, дол.США | 7600 | 31400 | 30100 | 43500 | 14100

Робоча сила, млн. осіб | 22,3 | 43,66 | 27,88 | 151,4 | 17,26

Рівень безробіття, офіційно зареєстроване;

фактичне, % | 2,7

6,7 | 7,1

10,8 | 8,7

- | 4,8

- | 14,9

-

Частка населення, що проживає за межею бідності, % | 29 | відсутні дані | 6,2 | 12 | 17

Індекс Джині, одиниць | 31 | 28,3 | 26,7 | 45 | 34,1

Індекс інфляції, % | 11,6 | 1,7 | 1,5 | 2,5 | 1,3

Розглядаючи підприємництво як основу формування середнього класу в Україні логічним є висновок, що він формується з представників бізнесу, тобто суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), чисельність яких визначає прошарок потенційних представників середнього класу (табл. 2).

Таблиця 2

Кількість зареєстрованих СПД і малих підприємств (МП) та чисельність зайнятих на них

Роки

Показник | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006

Кількість СПД, од. | 300334 | 318359 | 331121 | 344514 | 360297

Кількість СПД на 10 тис.осіб, од | 62 | 67 | 70 | 73 | 77

Середньорічна кількість зайнятих, тис. осіб | 10151,3 | 9744,5 | 9575,6 | 9429,9 | 9272,5

Кількість МП, од. | 243791 | 272741 | 283398 | 295109 | 307398

Кількість МП на 10 тис.осіб, од | 53 | 57 | 60 | 63 | 66

Середньорічна кількість зайнятих, тис.осіб | 1932,1 | 2052,2 | 1978,8 | 1890,4 | 1816,6

Питома вага МП до загальної кількості СПД:

- за кількістю найманих працівників

- за обсягами виробництва продукції |

18,9

7,3 |

20,9

7,7 |

20,2

5,3 |

19,6

5,5 |

19,0

4,8

У цьому ж розділі дисертаційної роботи запропонована класифікація СПД за доходно-майновим рівнем та відношенням до засобів виробництва: власники або співвласники великих корпорацій, холдингових компаній; керівники та окремі працівники корпорацій, власники акцій, власники інтелектуального капіталу; засновники малих та середніх підприємств; самозайняті СПД фізичні особи – підприємці. Ця класифікація показує, що до середнього класу можна віднести приватних підприємців, самозайнятих осіб, власників і співвласників малих і середніх підприємств. Крім того, розвиток великого підприємництва (в особі власників корпорацій) сприяє формуванню робочих місць, збільшенню кількості високооплачуваних найманих працівників, які в свою чергу, теж можуть відноситися до середнього класу.

Аналіз даних (табл. 2) засвідчує щорічне зростання кількості СПД, в т.ч. і малих підприємств, а от чисельність зайнятих на них скорочується. Причинами цього можуть бути збільшення випадків використання незареєстрованої найманої праці, а також недовіра до малих підприємств – СПД з боку працівників. Причинами тінізації фонду оплати праці серед СПД є податкове навантаження на роботодавця (виплати спрямованні на соціальний захист, в Україні – це Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування). У США податкове навантаження на фонд оплати праці становить 13 %, Франції – 25,3 %, Німеччині – 19,8 %, Японії – 17,6 %, Чехії – 28,3 %. В Україні, згідно законодавства, ця величина коливається в межах 37% в т.ч. 33,2% - Пенсійний Фонд, 1,5% - Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, 1,3% - Фонд соціального страхування на випадок безробіття.

Таким чином, основними чинниками та шляхами впливу підприємництва на розвиток середнього класу є: збільшення чисельності суб’єктів підприємницької діяльності; збільшення чисельності зайнятого населення у суб’єктів підприємницької діяльності; збільшення частки доходів від підприємницької діяльності у доходах населення; збільшення частки малих підприємств у ВВП країни.

Підприємництво як особлива форма господарювання в національній економіці може здійснюватися у різних формах. Наявність різних форм і способів організації підприємництва створює проблему вибору найоптимальніших з них. Крім того в контексті формування середнього класу в Україні визначення ефективних форм прояву підприємництва ще більш ускладнюється. Вирішення цієї проблеми значно полегшується рекомендаціями щодо вибору оптимальних форм господарювання, які можна розробити лише проаналізувавши і порівнявши умови використання кожної з таких форм. В основу дослідження форм прояву підприємництва покладено класифікацію видів підприємницької діяльності за певними ознаками.

Аналіз літературних джерел показав, що економічна теорія використовує різні підходи до визначення класифікаційних критеріїв (домінуючих ознак) у сфері підприємництва. Загальновідомими класифікаційними ознаками є форма власності, вид діяльності, характер та склад учасників, галузі народного господарства та ін. (Рис.2). Але для кожної держави використання тих чи інших критеріїв пояснюється та визначається прийнятними для даної країни умовами та станом розвитку національної економіки. До того ж формами прояву підприємництва в умовах ринкового господарювання можна виділити діяльність фізичних та юридичних осіб – підприємців, спрямовану на отримання прибутку.

Рис.2. Класифікація видів підприємництва за різними класифікаційними ознаками

Визначені форми прояву підприємництва в деякій мірі пояснюють формування прошарку сучасних підприємців. В умовах нерозвиненості ринкових форм господарювання, що до певної міри триває в Україні і сьогодні, формування підприємницького середовища характеризується деякими особливостями. Зокрема, виникають такі категорії підприємців:

- “вимушені підприємці”, до яких належить досить чисельна група населення, яка втратила джерела існування і займається дрібним бізнесом у торгівлі, сфері послуг, певних видах виробництва;

- “вдалі підприємці” – ті, хто вміло використовував недоліки законодавства і мав доступ до бюджетних ресурсів, інтенсивно формуючи джерела власного нагромадження;

- “номенклатурні підприємці” – директорський, управлінський та колишній партійний корпус, значна кількість тих, хто обіймав відповідальні посади у державному секторі економіки.

Одним з головних факторів, що негативно вплинув на формування підприємницького середовища в Україні, є помилковість курсу на проведення реформ за ліберальними західними теоріями, розробленими на підставі аналізу ідеалізованих економік періоду переходу від феодалізму до капіталістичного суспільства. Практичне впровадження цих моделей на теренах українського суспільства в період трансформації соціалістичної моделі економіки в капіталістичну бажаних результатів не дало, оскільки не були враховані особливості українського менталітету стосовно підприємництва та специфіка соціокультурного середовища.

Отже, підприємництво відіграє важливу не лише економічну, а й соціальну роль в суспільстві. Воно є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу особи, забезпечуючи зниження рівня безробіття і соціальної напруги, сприяючи зміні життєвих орієнтирів значної частини суспільства. Найбільш вагоме значення підприємництва з соціального та політико-економічного погляду полягає у сприянні формуванню середнього класу, який зосереджує в собі основну частину кваліфікаційного, інтелектуального та культурно-мистецького потенціалу суспільства.

У третьому розділі “Державна політика сприяння розвитку підприємництва та формування середнього класу в Україні” проаналізовано принципи державної політики сприяння становленню середнього класу, засади державного регулювання підприємництва в контексті формування середнього класу, обґрунтовано державну стратегію формування середнього класу в Україні та запропоновано напрямки удосконалення механізму становлення середнього класу в українському суспільстві.

Підтримка становлення та розвитку підприємництва в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики з перших років економічних реформ. Вагома роль малих і середніх підприємств у забезпеченні конкурентного середовища, гнучкості національної економіки, зайнятості та доходів населення здобула широке визнання на всіх рівнях та знайшла свій вияв у здійсненні спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку підприємницької діяльності в Україні.

Осмислення суті сьогоднішньої моделі економічного розвитку, формування економічної політики відповідно до потреб сьогодення та стратегічних завдань соціально-економічного розвитку неможливе без створення інституційної структури національної економіки, яка неодмінно передбачає суттєве зростання ролі підприємництва в Україні (особливо малого та середнього бізнесу).

Метою економічної стратегії української держави на даному етапі має бути побудова розвиненої стійкої ринкової економіки - механізму, котрий здатен замінити державне адміністрування в економіці.

Оскільки державна політика є формою реалізації програм, розроблених на основі загальної стратегії розвитку держави, то загальні методологічні принципи макроекономічної політики держави, що конкретизуються в теоретико-прикладних принципах макроекономічного регулювання розвитку національного господарства, повинні бути визначальним при формуванні програмних документів виконавчою владою, зокрема Програми економічного та соціального розвитку, Державного бюджету, державних цільових програм, реалізації заходів поточної соціально-економічної політики держави.

Макроекономічна політика має виходити із завдань забезпечення розкриття потенціалу позитивних структурних зрушень задля досягнення прискореного економічного зростання, надання йому сталості у довгостроковій перспективі.

Оскільки вже визначено, що суб’єкти підприємництва є базовою основою середнього класу, то розвиток і підтримка підприємництва в Україні є вирішальним фактором розвитку та формування цього прошарку суспільства. На жаль, сприяння розвиткові малого та середнього бізнесу в Україні носить переважно декларативний