КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗАВОЛОКА Юлія Юріївна

УДК 911.3: 331.522.4 (477.54)

СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ

ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.00.02 – економічна та соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціально-економічної географії

і регіонознавства геолого-географічного факультету

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор географічних наук, професор

Нємець Людмила Миколаївна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри

соціально-економічної географії і регіонознавства

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор

Доценко Анатолій Іванович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

головний науковий співробітник відділу проблем

відтворення людського потенціалу та розселення

кандидат географічних наук, доцент

Ковтун Василь Васильович,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри географії України

Захист відбудеться 17 червня 2008 р. о 15 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у

Київському національному університеті імені Тараса

Шевченка за адресою: ДСП–680, м. Київ, просп. акад. Глушкова, 2;

географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розісланий «_15_»_____05__2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність входження України до європейської спільноти та різних міжнародних організацій потребує прискорення економічних реформ, трансформації ринкових відносин тощо. Забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку України та її регіонів пов’язане з вирішенням важливих питань в економічній, соціальній і правовій сфері. Одним із центральних питань, що потребує вирішення на державному і регіональному рівнях, є оптимальний територіальний і галузевий розподіл трудового потенціалуТП), забезпечення ефективного його використання у відповідності зі структурою суспільних потреб. Необхідність розробки механізмів управління ринком праці, враховуючи суспільно-географічний аспект, передбачає окреслення чітких структурних елементів та виявлення основних закономірностей функціонування ТП, в першу чергу на регіональному рівні. Соціально-економічна географія в цьому відношенні має значні напрацювання і може, спираючись на існуючі теоретичні засади, її поняттєво-термінологічний та методологічний апарат, проводити територіально-часовий аналіз ТП для оцінки реальної ситуації та розробки прогнозів розвитку економіки та соціальної сфери. Процеси використання ТП доцільно розглянути для розв’язання проблем працезбереження, оптимальної реалізації трудових ресурсів (ТР), перерозподілу робочої сили (РС) між різними сферами господарства, в межах окремих галузей тощо.

У Харківському регіоні дослідження ТП не носили комплексного і систематичного характеру. Актуальність зазначеної проблематики зумовила вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з напрямками науково-дослідної роботи, що виконується у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, зокрема, за темою «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкового реформування в Україні» (№ ДР0106U002230), а також з науковою тематикою кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства стосовно досліджень суспільно-географічних, науково-теоретичних та прикладних проблем Харківського регіону.

Мета і завдання роботи. Метою роботи є виявлення суспільно-географічних аспектів використання трудового потенціалу населення Харківської області та визначення основних напрямків вдосконалення його реалізації на регіональному рівні.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

проаналізувати існуючі дослідження з питань використання ТП з позиції суспільної географії і суміжних наук;

поглибити теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження ТП на регіональному рівні;

визначити та обґрунтувати дію факторів, що впливають на формування та використання ТП Харківської області;

розкрити територіальні особливості регіонального ринку праці;

провести групування районів Харківської області за показником ефективності використання трудового потенціалу та за сукупністю показників;

дати суспільно-географічне обгрунтування шляхів оптимізації використання ТП Харківської області.

Об’єкт дослідження – трудовий потенціал Харківської області.

Предмет дослідження – суспільно-географічні аспекти формування і використання трудового потенціалу Харківської області.

Методи дослідження. У процесі дослідження трудового потенціалу використовувались теоретичні та методологічні основи суспільної географії, викладені в працях Е. Алаєва, А. Голікова, С. Іщука, Л. Нємець, Я. Олійника, М. Пістуна, О. Топчієва, О. Шаблія та інших. Формування та використання трудового потенціалу здійснено з урахуванням робіт Д. Богині, В. Джамана, М. Долішного, А. Доценка, С. Злупко, О. Левади, Е. Лібанової, М. Логвина, Н. Мезенцевої, І. Мельник, В. Онікієнка, В. Петюха, Ю. Пітюренка, В. Приймака, О. Хомри, М. Шаленко та інших, в яких розглянуті окремі науково-прикладні аспекти цього питання.

У роботі застосовувались загальнонаукові методи – літературний, польовий, історико-географічний, соціологічний, метод структурного аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння. Серед спеціальних методів застосовані такі методи як математико-статистичний, зокрема, факторний та кластерний аналіз, ранжування, групування, картографічний.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті дисертаційного дослідження:

вперше:

досліджено за допомогою факторного аналізу вплив різних чинників, що визначають умови формування та використання трудового потенціалу Харківської області;

виконано ранжування адміністративних районів Харківської області за показником ефективності використання трудового потенціалу, що дозволило за сумарним рейтингом встановити та описати особливості розвитку чотирьох груп районів;

здійснено кластеризацію та групування адміністративних районів Харківської області за умовами розвитку та використанням трудового потенціалу, що дало можливість виділити п’ять груп районів і в кожній групі характеризувати стабільну, прогресуючу і регресуючу підгрупи;

удосконалено:

нові підходи до аналізу трудового потенціалу Харківської області, що дозволило суттєво поглибити суспільно-географічні аспекти його дослідження;

сутність поняття «трудовий потенціал» з позиції суспільної географії, що розширило теорію даної науки;

основні суспільно-географічні напрямки вдосконалення використання трудового потенціалу Харківської області, що дозволяє визначити пріоритетні напрямки його розвитку;

одержали подальший розвиток:

методичні основи суспільно-географічного дослідження трудового потенціалу регіону, а саме: ранжування районів за показником ефективності трудового потенціалу населення, факторний та кластерний аналіз, групування, що дозволяє оцінити його стан та ефективність використання на основі ряду обґрунтованих показників;

уявлення про регіональні відмінності формування ринку праці, як відображення просторово-функціональних особливостей використання трудового потенціалу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження впроваджені при виконанні науково-дослідної роботи за темою «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкового реформування в Україні» (№ДР0106U002230) у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна для аналізу сучасної соціальної ситуації, зумовленої дією нових ринкових механізмів та входження в систему суспільно-економічних перетворень, при аналізі трудового потенціалу регіону в Харківській області. Матеріали наукових розробок стосовно територіальної організації трудового потенціалу та його ефективної реалізації в регіоні були використані в роботі центру зайнятості Київського району м. Харкова (довідка № від 26.12.2007), а також для методичного забезпечення та викладання курсів «Основи соціальної географії», «Економічна і соціальна географія України» (довідка № від 04.02.08).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено результати власних досліджень щодо розробки теоретичних та методичних основ суспільно-географічного дослідження трудового потенціалу. Із наукових праць, надрукованих у співавторстві, використані лише розробки, які належать автору особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати досліджень, викладених у дисертації, були апробовані на: Міжнародних науково-практичних конференціях «Регіон: стратегія оптимального розвитку» (м. Харків, 2006, 2007); Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих науковців «Регіон: суспільно-географічні аспекти» (м. Харків, 2005, 2006, 2007); Міжнародній студентській конференції «Школа молодого науковця» (м. Бєлгород, Росія, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції студентів‚ аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення» (м. Херсон, 2007).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 17 наукових праць загальним обсягом 4,7 д.а., з яких 3,4 д.а. належать особисто автору, в тому числі 5 публікацій загальним обсягом близько 2,5 д.а. опубліковані в фахових виданнях, включених до переліку ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків (загальним обсягом 210 сторінок комп’ютерного тексту), списку використаних джерел (226 найменувань) та додатків (7). У роботі розміщено 15 таблиць та 47 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження трудового потенціалу» розглядаються науково-теоретичні аспекти дослідження трудового потенціалу, методи аналізу трудового потенціалу регіону, висвітлюється еволюція поняття «трудовий потенціал» та його співвідношення з поняттями «трудові ресурси», «ринок праці», «економічно активне населення», «зайнятість», «безробіття». Визначено фактори впливу на формування та використання трудового потенціалу.

Визначення поняття «трудовий потенціал» на сьогодні залишається дискусійним. На основі аналізу робіт вітчизняних і зарубіжних вчених розглянуто різні аспекти його трактування (ресурсний, політекономічний, факторний, демографічний, екогомологічний та інші). Просторово-часові особливості дослідження ТП розкривають перспективний напрямок визначення поняття з позиції суспільної географії. Необхідність активізації й ефективності використання трудових можливостей привела до еволюції поняття «трудовий потенціал», яке диференціювалось від поняття «робоча сила» (РС – сукупність здібностей людини, які можуть бути продуктивно використані в процесі праці), та від поняття «трудові ресурси» (ТР – наявне працездатне населення: чоловіки у віці від 16 до 60 років і жінки – від 16 до 55 років, а також підлітки до 16 років та особи пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві).

Поняття ТП значно об'ємніше, ніж трудові ресурси. Параметри ТП визначаються насамперед кількістю і якістю населення. Кількісна сторона ТП характеризується демографічними факторами (природний та міграційний рух, рівень здоров'я, тривалість життя тощо), потребами суспільного виробництва у робочій силі і, відповідно, можливостями задоволення потреб працездатного населення у праці.Якість визначається як працездатність індивідів, у тому числі їх фізичний, психологічний і моральний потенціал, обсяг загальних і спеціальних знань та навичок.

Суспільно-географічна сутність поняття ТП визначається як сукупність працездатного населення, що характеризується наявними в даний час і передбачуваними в майбутньому трудовими можливостями, які реалізуються чи можуть бути реалізовані в просторово-часовому аспекті.

Вивчення регіональних аспектів використання ТП та можливостей його ефективної реалізації здійснюється через механізми й процеси, що відбуваються на регіональному ринку праці. Ринок праці представляє собою систему обміну індивідуальних здібностей до праці та фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.

Застосовуючи суспільно-географічний підхід, виділено фактори формування та використання ТП за рівнем і сферою їх дії. Економіко-географічна група факторів передбачає територіальний та галузевий розподіл працездатного населення в кількісному та якісному аспекті, формування попиту на працю, потоків ТП між центрами виробництва тощо. Фактори соціально-географічної групи забезпечують освітньо-кваліфікаційний рівень ТП, можливість працевлаштування, здатність витримувати конкуренцію тощо. Функціонування ТП через геодемографічну групу факторів визначає загальні межі та якість ТП, специфіку окремих груп працездатного населення, трудову активність, мобільність, створює підґрунтя до відтворення ТП, відображає просторову диференціацію та потенційну можливість трудової діяльності тощо. Інституціональні фактори забезпечують алгоритм реалізації ТП, адаптацію нових працівників та підвищення кваліфікації кадрів, створюють умови включення в процес суспільного виробництва тощо.

Методика дослідження суспільно-географічних аспектів використання ТП Харківської області передбачає використання суспільно-географічних та математико-статистичних методів. Програмою дослідження передбачено якісний аналіз статистичних показників та формування вибіркових сукупностей, ранжування районів за ефективністю ТП населення, проведення факторного та кластерного аналізу вихідних даних, групування адміністративних районів Харківської області з виділенням підгруп за показником ефективності використання ТП.

Зібраний статистичний матеріал за період 1990-2006 рр. містить демографічні, економічні, екологічні показники та показники, що характеризують ринок праці Харківської області. Неоднорідність джерел інформації, фіксованих показників реєстрованого і нереєстрованого ринків праці, методик збору та їх обчислення поставила проблему систематизації даних. У зв’язку з тим, що за деякими показниками за період 1990-2000 рр. часові ряди були неповними, вибіркові сукупності формувалися по кожному року за період 2000 по 2006 рр. із 46 базових статистичних показників (табл. ).

Показники відбиралися, виходячи з якісного аналізу вихідних даних, а також гіпотетичного впливу на показник ефективності використання ТП області, який розраховувався автором самостійно як обернений показнику рівня безробіття.

Таблиця 1.

Базові вихідні статистичні показники

Продовження таблиці 1.

Для збереження однорідності вихідних даних, виходячи з мети та завдань даного дослідження, аналіз виконувався без урахування показників обласного центру, а також об’єднано статистичні дані по містах, районних центрах з показниками районів у єдиний масив.

У другому розділі «Суспільно-географічний аналіз використання трудового потенціалу Харківської області» проведено аналіз відтворення ТП, виявлено територіальні особливості зайнятості, безробіття, попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, визначено управлінську структуру використання ТП області.

Сучасна демографічна ситуація у Харківській області характеризується депопуляцією населення. За досліджуваний період чисельність населення зменшилась на 148,8 тис. осіб від 2969,4 тис. осіб у 2000 р. до 2820,6 тис. осіб у 2006 р. Головним фактором зменшення кількості населення є його природне скорочення. Загальна чисельність працездатного населення в області скоротилась на 56,5 тис. осіб. Межі працездатності населення, її рівень та рівень смертності визначає захворюваність. Найбільш поширеними серед працездатного населення є хвороби системи кровообігу, які і формують найвищий рівень смертності.

Несприятливі демографічні процеси стосуються всіх статево-вікових груп населення, що впливає на формування та використання ТП. Різке зменшення кількості населення відбулося у віковій групі 35-39 років за рахунок посилення потоків міграцій.

Загальна кількість мігрантів у Харківській області на 2006 р. склала 115,3 тис. осіб, у тому числі прибуло 59,7 тис. осіб, вибуло 55,6 тис. осіб, сформувавши позитивне сальдо міграції (4,1 тис. осіб), у тому числі в міських поселеннях (5,0 тис. осіб), а у сільській місцевості сальдо залишається від’ємним (-0,9 тис. осіб). Найбільш привабливими для мігрантів серед районів області були Харківський, Первомайський, Ізюмський, Куп’янський райони. Переважає рух населення з сільської місцевості в міські поселення, що в свою чергу впливає на збільшення ТП в містах. Міжрегіональні переміщення населення області направлені в сусідні області (Донецька, Луганська, Полтавська, Дніпропетровська), в Київську область та м. Київ. Основними країнами-експортерами робочої сили є країни Східної Європи, Африки, Латинської Америки, Азії, США, Росії. У 2006 р. на підприємствах області працювало 366 іноземних фахівців, що одержали дозвіл на працевлаштування. За професійною орієнтацією 50% з них обіймають посади керівників, службовців, 36,4% становлять працівники галузі громадського харчування, 39,4% - галузі будівництва.

Економічно активне населення Харківської області за період 2000-2006 рр. зазнало загального зменшення на 72,2 тис. осіб. У 2000 р. цей показник становив 1463,5 тис. осіб, а в 2006 р. – 1391,3 тис. осіб. Відповідно рівень економічної активності населення знизився з 65,9 % у 2000 р. до 62,2 % у 2006 р. Майже три чверті економічно активного населення складають мешканці міської місцевості. Найбільша кількість економічно активного населення зафіксована у вікових категоріях 40-49 років в обох статевих групах, чоловіків у віці 50 – 59 років та працюючих жінок пенсійного віку. Вікові групи 25-29 років, 30-34 років становлять по 13% від загальної кількості економічно активного населення. Найменш чисельною є категорія населення віком 15-20 років. Процес зниження народжуваності в Харківській області з 1990 по 1999 рр. на 16,7 тис. осіб зумовив зменшення контингенту молоді. У структурі економічно активного населення за здобутою освітою переважають чоловіки – 671 тис. осіб над жінками – 626 тис. осіб. Враховуючи рівень освіти за категорією повної вищої, кількість жінок – 193 тис. осіб, відповідно чоловіків – 181 тис. осіб. З базовою вищою освітою по 13 тис. осіб обох статей, з неповною вищою – 134 тис. жінок та 103 тис. чоловіків, повну загальну освіту мають відповідно 225 тис. та 305 тис. осіб, базову загальну – 55 тис. та 66 тис. осіб.

Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у Харківській області в 2006 р. склала 1305,8 тис. осіб, що на 8,6 тис. осіб більше, ніж у 2005 р. Відповідно рівень зайнятості збільшився у порівнянні з 2005 р. на 0,4% і досягнув у 2006 р. 58,8%. Серед населення працездатного віку чисельність зайнятих громадян збільшилась на 11,3 тис. осіб, або на 0,9 %. У структурі зайнятості на 2006 р. рівень зайнятих у промисловості в порівнянні з іншими галузями економіки залишається найвищий. Найнижчий рівень припадає на фінансово-кредитну діяльність, будівництво та сферу послуг, які мають забезпечувати надходження інвестицій в економіку регіону. Найбільша чисельність зайнятого населення в Харківському, Балакліївському, Чугуївському, Ізюмському, Зміївському, Дергачівському, Куп’янському, Лозівському та Красноградському районах.

Чисельність безробітних в області у віці 15-70 років за методологією МОП становила 85,5 тис. осіб, що на 5,1 тис. осіб менше, ніж у 2005 р. Серед безробітних три чверті складають мешканці міської місцевості – 67,5 тис. осіб, на сільське населення припадає 18,0 тис. осіб. На основі аналізу територіального розподілу безробіття за 2006 р., можна виділити найбільш депресивні прикордонні райони області – Борівський, Дворічанський, Вовчанський та центральні – Первомайський, Кегичівський, Шевченський. Рівень безробіття в цих районах становить 9 – 11,6 %. Стабільна ситуація спостерігається або відзначається у Чугуївському, Зміївському, Сахновщинському районах, де рівень безробіття не перевищує 4 %. Невисокі показники безробіття в середньому від 2,5 до 3,7% зафіксовані в західних районах (Красноградському, Валківському, Богодухівському) і в прикордонних районах (Золочівському, Дергачівському).

Рівень працевлаштування підвищився у Близнюківському, Богодухівському, Дергачівському, Харківському районах і становив 41-49%. Внаслідок загального збільшення попиту на робочу силу навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) у 2006 році склало 4 особи. На вільне місце робітничої спеціальності навантаження склало 3 особи, на кожну вакантну посаду службовця – 3 особи, на місце, що не потребує спеціальної підготовки чи кваліфікації, – 8. Аналіз обласного ринку праці в професійному аспекті показав перенасиченість його економістами, бухгалтерами, продавцями, кухарями, перукарями і, навпаки, підвищеним попитом на технологічні спеціальності, зокрема не вистачає висококваліфікованих фахівців з обробки металів (токарів, фрезерувальників), слюсарів-ремонтників, будівельників.

Управлінська структура реалізації ТП Харківської області представлена органами управління державного, регіонального, районного, міського рівнів, що забезпечують розробку та здійснення заходів щодо ефективного використання ТП. Ієрархія управлінської структури представлена Міністерством праці та соціальної політики, Державною службою зайнятості, Харківським обласним центром зайнятості, районною та Харківською обласною державною адміністрацією з відділами, що здійснюють управління працею та забезпечують соціальний захист населення.

У третьому розділі «Територіальні особливості та шляхи вдосконалення трудового потенціалу Харківської області» висвітлено результати ранжування районів за ефективністю ТП, факторного та кластерного аналізу вихідних даних, групування адміністративних районів Харківської області та сформулювано основні пропозиції щодо підвищення ефективності використання ТП.

На основі 46 відібраних статистичних показників було проведено факторний аналіз. Матриці факторних навантажень дозволили встановити фактори використання ТП області. Інтерпретація сформованих факторів була здійснена, спираючись на загальну оцінку факторного навантаження змінних, отриманих по кожному року за період 2000-2006 рр. В результаті набір із 46 вихідних даних був поділений на 7 «груп-факторів», для кожної з яких була дана змістовна інтерпретація як фактору впливу на використання ТП: фактор формування ринку праці; фактор формування ТП; економічний; еколого-медичний; соціальний; фактор визначення ТП; житловий.

Фактор формування ринку праці характеризується тісним взаємозв’язком показників, що мають більш стабільний вплив: кількість всього населення, кількість міського населення, кількість працівників, працевлаштування незайнятого населення, перекваліфікація та підвищення кваліфікації кадрів. Епізодично відзначаються показники попиту на робочу силу, середньомісячного числа вільних робочих місць, середньорічної кількісті найманих та вивільнених працівників.

Найбільш стале факторне навантаження у вказаному періоді мають показники для фактора формування ТП. Це показники міграційного приросту населення, рівня та середньої тривалості зареєстрованого безробіття, пропозиції робочої сили, рівня незайнятості трудовою діяльністю, чисельності студентів. Більшою мінливістю відзначаються нестабільні показники, що не мають стійких тенденцій змін та відзначаються, як правило, негативною характеристикою: кількість сільського населення, кількість розлучень, кількість осіб пенсійного віку, навантаження на 1 робоче місце тощо.

Економічний фактор на основі демографічних показників, які є передумовою впливу всіх зазначених факторів, вказує економічну складову використання ТП і утворений на основі коефіцієнту смертності, коефіцієнту природного скорочення, показника інвестицій в основний капітал тощо.

Екологічно-медичний фактор інтерпретовано на основі таких показників: кількість лікарняних закладів, кількість відвідувань лікарень за зміну, кількість загиблих від травматизму, пов'язаного з виробництвом, викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та мобільних джерел, використання свіжої води.

Соціальний фактор відображає середньомісячну номінальну заробітну плату найманих працівників, кількість вищих навчальних закладів, коефіцієнт зареєстрованих розлучень, що визначає його прямий і опосередкований вплив на використання ТП.

Фактор визначення ТП розкриває його зміст та характеризує його суть, що підтверджує стабільне максимальне навантаження ефективності використання трудового потенціалу населення.

Житловий фактор характеризується досить високими факторними навантаженнями за показником кількості сімей та одинаків, що поліпшили свої житлові умови, і кількості сімей та одинаків, які перебували на квартирному обліку. Цей фактор має мінімальний опосередкований вплив на формування ТП.

Методом ранжування виявлена динаміка районів Харківської області за ефективністю ТП протягом досліджуваного періоду. Адміністративні райони області були впорядковані за зменшенням показника ефективності використання ТП. За результатами аналізу адміністративні райони отримали рейтингове місце на кожен рік, що дає можливість оцінити стабільність ефективності ТП, її динаміку і взаємні співвідношення районів протягом усього періоду досліджень. Після цього було розраховано сумарний рейтинг (сума місць) кожного району за весь період і таким чином встановлено багаторічну тенденцію розподілу ефективності ТП у Харківській області. За сумарним рейтингом за весь період досліджень також виконано первинне групування районів. Враховуючи існування відносно стійких та нестабільних районів за рівнем використання ТП, було виділено 4 групи районів.

Для оцінки районів Харківської області за близькістю, схожістю умов розвитку та використання ТП застосовано кластерний аналіз. Були побудовані дендрограми розподілу районів за 2000-2006 рр. (як приклад на рис. 1), за допомогою яких прослідковується динаміка районів по відношенню до виділених кластерів, проявляються закономірності функціонування. На основі цього здійсненно групування адміністративих районів області та виділені прикордонно-аграрна, прикордонно-промислова, перифирійно-промислово-аграрна, центрально-промислова, Харківсько-промислова групи (рис. 2).

За показником ефективності використання трудового потенціалу населення та загальними особливостями кожну групу було поділено на підгрупи:

регресуюча – відзначається нестабільним соціально-економічним розвитком, несприятливою ситуацією на ринку праці, невисокими показниками ефективності використання ТП, що має тенденцію до його зниження;

стабільна – характеризується сталістю показника ефективності використання ТП, відносно низькими показниками безробіття, прогресивними тенденціям показників аграрного та промислового секторів економіки;

прогресуюча – виділяється за зростанням показника ефективності використання ТП, покращенням соціально-економічної ситуації, гнучким ринком праці.

Рис. 1. Кластеризація адміністративних районів

Харківської області, 2006 р.

Перша група – прикордонно-аграрна. Близнюківський, Валківський, Сахновщинський райони відзначаються прикордонним положенням, сільськогосподарською спеціалізацією, недостатньо розвиненою промисловістю, яка представлена галузями переробки сільськогосподарської продукції. Вказана група характеризується стійкими тенденціями у використанні ТП, рівень якого в середньому 95,6% до всього зайнятого населення.

Друга група – перифирійно-промислово-аграрна – відзначається нестійкими характеристиками ТП та ринку праці, промисловою та сільськогосподарською спеціалізацією, добре розвиненою транспортною системою, наявністю навчальних закладів I-II рівнів акредитації. Важливою особливістю групи є те, що з 14 районів другої групи 10 являються прикордонними і розташовані по всій периферії Харківської області. Райони даної групи чітко розмежовуються на підгрупи.

Рис. 2. Групування адміністративних районів Харківської області з виділенням підгруп за показником ефективності використання трудового потенціалу

Рівень використання ТП стабільної підгрупи даної групи коливається в межах від 86,8% до 97,9 %. Вона характеризується стабільними тенденціями використання ТП, переважною промисловою спеціалізацією, прикордонністю двох районів (Богодухівського, Золочівського), добре розвиненою транспортною мережею та значним розвитком сільського господарства. Золочівський район знаходиться під значним впливом Харківської агломерації, оскільки виступає приміською промисловою та сільськогосподарською зоною.

Прогресуюча підгрупа включає в себе Зачепилівський, Печенізький, Барвінківський, Коломацький райони, які визначаються сільськогосподарською спеціалізацією, слабко розвиненою промисловістю (легка, харчова, будівельна). Коломацькій район умовно віднесено до прогресуючої підгрупи, тому що за останні роки рівень ТП стрімко наближається до його максимального значення, встановленого у 2000 р. В останні роки спостерігається закріплення ТП, показники ефективності якого складають від 87,7 до 95,9% з тенденцією підвищення.

Регресуюча підгрупа представлена Великобурлуцьким, Дворічанським, Краснокутським, Шевченківським, Кегичівським, Вовчанським районами і характеризується спеціалізацією в сільському господарстві, харчовій, будівельній промисловості, рівень ТП знаходиться на рівні 92% і зазнає загального зменшення.

Третя група – центрально-промислова – виділилась за рахунок стійкого промислового розвитку, має значну частку ТП, показник ефективності досягає 97,8%. Вказана група характеризується відсутністю регресуючої підгрупи, що підкреслює стабільність розвитку. Такі райони як Зміївський, Красноградський, Чугуївський, Дергачівський райони є стабільними, Первомайський, Балакліївський – прогресуючі. У даних районах добре розвинені промисловий комплекс, транспортна мережа, сільське господарство, що спеціалізоване на переробці сільськогосподарської продукції.

Четверта група – прикордонно-промислова – включає в себе лише прогресуючі райони. В них розвинений ТП пов’язаний зі значною часткою промислового виробництва у структурі господарства та спрямований на переробку сільськогосподарської продукції для обслуговування міст. Куп’янський, Лозівський, Ізюмський райони мають промислову спеціалізацію, представлену машинобудівною, видобувною, харчовою, будівельною, легкою промисловістю, в яких зайнята основна частка економічно активного населення. Тут добре розвинена транспортна мережа. Наявність навчальних закладів також формує сприятливі тенденції до ефективного використання ТП, частка якого збільшується до 95,7 %.

П’ята група – Харківсько-промислова – представлена Харківським районом, який знаходиться під великим впливом м. Харкова у формуванні ТП, тому що є складовою частиною Харківського промислового вузла з розвиненою машинобудівною, металообробною, харчовою, будівельною промисловістю. Сільське господарство має приміську спеціалізацію, у районі розгалуджена транспортна мережа, розташовані навчальні заклади I-II рівнів акредитації. Завдяки цьому район відзначається високими показниками зайнятості населення, працевлаштування, пропозицією і попитом на робочу силу.

Виділені за кластерним аналізом групи районів визначаються відповідними суспільно-географічними умовами реалізації ТП. Суттєва неоднорідність ТП у різних групах дозволяє виділити слабкі сторони та обґрунтувати шляхи вдосконалення, спрямовані на підвищення ефективності використання ТП у стабільних, прогресуючих та регресуючих підгрупах.

Враховуючи суспільно-географічні особливості розвитку, регресуючі райони потребують розробки конкретних заходів для оптимізації процесів відтворення ТП, оскільки Сахновщинський, Великобурлуцький, Дворічанський, Краснокутський, Шевченківський, Кегичівський, Вовчанський райони характеризуються незначною чисельністю населення, від’ємними показниками природного приросту, значною часткою осіб пенсійного віку (32-34% від загальної кількості населення).

Галузева структура зайнятості населення визначається сільськогосподарською спеціалізацією районів. Тому, враховуючи процеси реформування, необхідно сприяти створенню та відновленню аграрних підприємств та фермерських господарств, особливо у Великобурлуцькому, Шевченківському, Дворічанському, Кегичівському районах, що призведе до зменшення сектора неформальної зайнятості, рівня безробіття та підвищить показники ефективності використання ТП.

ЕГП Сахновщинського, Вовчанського, Дворічанського, Великобурлуцького, Краснокутського районів характеризується прикордоністю та периферійністю, віддаленістю від обласного центру, тому в даних районах поряд з деструктуризацією господарства існує проблема відтоку робочої сили, недостатньої кількості працівників тощо. Враховуючи «Регіональну програму розвитку прикордонного співробітництва у Харківській області до 2011 року», першочерговим і довгостроковим завданням є збереження й ефективне використання трудового та інтелектуального потенціалу прикордонних районів, розробка заходів щодо повернення частки ТП, яка реалізується поза межами області, спираючись на «Регіональну програму співпраці з закордонними українцями на період до 2010 року», а також сприяння розвитку міжрайонного руху робочої сили, створенню центрів тяжіння працівників на районному ринку праці.

Необхідна розробка і впровадження цільових програм малого та середнього бізнесу на період 2008-2012 рр. Враховуючи спеціалізацію районів, потрібно сприяти інтегруванню сільськогогосподарських підприємств з промисловими, створювати оптимальні умови для залучення інвестицій. Особливо привабливими в цьому відношенні є проекти з розвитку «зеленого туризму» у Дворічанському районі, підприємства авіаційної, машинобудівної, легкої, харчової промисловості: ВАТ «Вовчанський агрегатний завод», ЗАТ «Вовчанський ОЕЗ» у Вовчанському, агрофірма «Сади України», ВАТ «Насінневе» у Кегичівському, «Старк», «Старовірівський птахокомбінат» у Шевченківському районах.

Стабільна підгрупа включає в себе аграрні та промислові райони, тому необхідно реалізовувати демографічну та соціальну політику, спрямовану на збереження ТП. Враховуючи вигідне ЕГП Золочівського, Дергачівського, Богодухівського, Чугуївського, Зміївського, Нововодолазького районів, що територіально близькі до обласного центру, який безпосередньо впливає на реалізацію трудового потенціалу, необхідно враховувати вплив на реалізацію ТП прикордонності трьох перших зазначених районів та вигідне транспортно-географічне положення інших районів.

Зміївський, Близьнюківський, Золочівський, Дергачівський, Чугуївський, Борівський райони потребують вирішення питання щодо зменшення зайнятості працівників у нефіксованому секторі економіки, підсобних домашніх господарствах та збільшення кількості економічно неактивного населення шляхом розгортання підприємницької діяльності, приватизації, кредитування, створення бізнес-центрів та районного фонду сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, особливо в аграрному секторі.

Перспективні шляхи здійснення подальшої реконструкції державних підприємств з посиленням фінансування та залучення інвестицій для створення нових робочих місць та реалізації ефективної зайнятості населення мають Борівський (розвиток санітарно-курортної зони), Золочівський (АР «Золочівське ХПП», підприємства мережі «зеленого туризму»), Зміївський («Кронекс-Україна», Зміївський машинобудівельний завод), Чугуївський («Новопокровський КХП», «Чугуївський завод мінеральних вод»), Дергачівський (ЗАТ «Солонцівський комбінат меблевих деталей», ДП «Енергосталь») райони.

Враховуючи наявність навчальних закладів на території Золочівського (аграрний ліцей), Нововодолазького (Липкуватівський аграрний коледж, Рокитненський професійний аграрний ліцей, філіал ліцею Харківської академії міського господарства, Харківського коледжу кадрів управління), Красноградського, Чугуївського, Дергачівського (Харківська зооветеринарна академія) районів, необхідно сприяти розвитку молодіжного ринку праці через зв’язок закладів освіти з підприємствами, забезпечувати попит на відповідні спеціальності, працевлаштовувати випускників тощо.

Прогресуюча підгрупа характеризується тенденцією зростання показника ефективності використання ТП. Дана підгрупа представлена в кожній виділеній групі за соціально-економічним розвитком.

Валківський, Зачепилівський, Печенізький, Барвінківський, Коломацький райони відносяться до I-II групи і відзначаються необхідністю стабілізації демографічної ситуації, зменшенням рівня безробіття через такі заходи як профорієнтація, перекваліфікація, розвиток самостійних фермерських господарств, покращення показників соціально-економічного розвитку за рахунок вигідного ЕГП (близькість до обласного центру Печенізького, Коломацького, Валківського районів, прикордонне положення Зачепилівського району та його сусідство з промислово розвиненими районами з гнучким ринком праці).

Балакліївський, Первомайський, Куп’янський, Лозівський, Ізюмський, Харківський райони потребують розвитку інвестиційно привабливих проектів («Курганський бройлер», «Хенкель-Баутехнік-Україна») для забезпечення продуктивної зайнятості населення. Враховуючи активні механізми розвитку підприємницької діяльності, запровадити гнучкі форми зайнятості, сприяти виявленню прихованого безробіття. Враховуючи велику кількість навчальних закладів, забезпечити удосконалення механізму формування державного замовлення в системі вищої і професійно-технічної освіти.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз історії становлення та розвитку поняття «трудовий потенціал» показав необхідність його відокремлення від поняття «робоча сила», що визначається як сукупність фізичних і творчих здібностей людини до праці, яка бере участь у суспільному виробництві, та від поняття «трудові ресурси» – наявне працездатне населення країни у працездатному віці, а також працюючі підлітки і пенсіонери. Поняття «трудовий потенціал» значно ширше і охоплює кількісні і якісні міри людських здібностей, що використовуються та можуть бути використані в перспективі. Термінологічна систематизація згруповує існуючі визначення ТП за різними напрямками: соціально-економічним, трудоресурсним, політекономічним, екогомологічним, етнокультурним. Перспективним напрямком визначення ТП є суспільно-географічний, за яким автор визначає ТП як сукупність працездатного населення, що характеризується наявними на даний час і передбачуваними в майбутньому трудовими можливостями, що реалізуються чи можуть бути реалізовані в просторово-часовому аспекті. Використання ТП здійснюється через ринок праці, механізми та процеси, які пов’язані з його функціонуванням. Тому аналіз поняття «трудовий потенціал» тісно пов’язаний із розвитком понять «ринок праці», «зайнятість», «безробіття», «економічно активне населення», «попит» та «пропозиція», а також із системою показників, що забезпечують аналітичний огляд використання ТП.

2. Суспільно-географічне дослідження ТП на регіональному рівні передбачало виконання таких етапів: формування теоретико-методологічних основ дослідження; аналіз понятійно-термінологічного апарату; виявлення та аналіз факторів впливу на формування та використання ТП регіону; якісний і кількісний аналіз вихідних даних; інтерпретація результатів аналізу та виявлення тенденцій використання ТП; розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності використання ТП регіону. Кількісний аналіз статистичних показників передбачав відбір статистичних даних, ранжування адміністративних районів Харківської області за показником ефективності використання ТП, факторний аналіз використання ТП, групування адміністративних районів Харківської області за вибірковою сукупністю статистичних показників, що налічує 46 позицій по кожному року за період 2000-2006 рр.

3. Формування та використання ТП відбувається під дією різноманітних факторів. Враховуючи суспільно-географічний аспект дослідження, було визначено економіко-географічні, соціально-географічні, геодемографічні та інституціональні фактори, що діють на державному, регіональному, галузево-виробничому, особистісному рівнях. Відтворення ТП Харківської області залежить від демографічного й природньо-біологічного факторів, що дозволяють кількісно оцінити трудовий потенціал та освітньо-професійний і економічний фактори, які визначають умови розвитку і якісні особливості робочої сили. Харківська область за період 2000-2006 рр. характеризується такими особливостями відтворення трудового потенціалу: збільшення частки осіб працездатного населення за рахунок вступу в працездатний вік чисельної когорти, народженої в середині 1980-х років, незначне збільшення чисельності осіб пенсійного віку та зменшення частки осіб молодших за працездатний вік, що обумовлено негативними демографічними процесами.

Факторний аналіз дозволив по кожному року за період 2000-2006 рр. інтерпретувати такі фактори: формування ринку праці, формування та визначення ТП, економічний, еколого-медичний, соціальний, житловий.

4. Харківська область має сприятливу ситуацію на ринку праці і за рівнем безробіття, зайнятості, працевлаштування входить у п’ятірку областей, що є лідерами.

Суспільно-географічний аналіз ринку праці Харківської області за період 2000-2006 рр. показав існування територіальних відмінностей. Так, найбільша кількість працездатного населення зафіксована в Харківському, Дергачівському, Чугуївському, Зміївському, Балакліївському, Ізюмському, Лозівському, Куп’янському, Красноградському районах. Рівень безробітних серед населення скоротився на 1,4% у 2006 р. Депресивними районами в цьому відношенні є Первомайський, Шевченківський, Ізюмський, Борівський. Основними факторами посилення процесу безробіття в них є скорочення обсягів виробництва, зниження інвестиційної активності, трансформування відносин власності, неконкурентноспроможність багатьох професій. Аналіз регіонального ринку праці в професійному аспекті показав перенасиченість його економістами, бухгалтерами, продавцями, кухарями, перукарями і виявив підвищення попиту на технологічні спеціальності. За досліджуваний період в області стабілізувались процеси вивільнення працівників за рахунок зменшення мобільності робочої сили та її закріплення на підприємствах. Територіальний аналіз навантаження в розподілі вільних робочих місць показав, що особливо депресивними в цьому відношенні є Кегичівський, Борівський, Барвінківський, Краснокутський райони, де на одне вільне робоче місце або вакантну посаду претендують більше 29 осіб. У регіоні реально зріс рівень працевлаштування, особливо у Близнюківському, Богодухівському, Дергачівському, Харківському районах за рахунок створення нових робочих місць. У цілому в Харківській області протягом 2006 р. створено 7,2 тис. робочих місць, активними заходами працевлаштування були охопленні 11,3 тис. осіб.

5. Для більш ґрунтовного аналізу використання ТП Харківської області було проведено групування районів на основі кластерного аналізу за 46 кількісними показниками по кожному року за період 2000-2006 рр. Автор згрупував райони, виділивши прикордонно-аграрну, периферійно-промисловоаграрну, центрально-промислову, прикордонно-промислову, Харківсько-промислову групи. На основі аналізу використання ТП у кожній групі були виділені підгрупи: регресуюча, стабільна і прогресуюча. Регресуюча підгрупа відзначається низькими показниками використання ТП, які мають тенденцію до зниження; стабільна підгрупа характеризується сталістю показника ефективності використання ТП; прогресуюча підгрупа виділяється зростанням показника ефективності використання ТП.

Сприятливою ситуацією на ринку праці характеризуються центрально-промислова (Балаклійський, Зміївський, Красноградський, Первомайський, Чугуївський райони), прикордонно-промислова (Куп'янський, Лозівський, Ізюмський райони), Харківсько-промислова (Харківський район) групи. Прикордонно-аграрна (Близнюківський, Валківський, Сахновщинський райони), периферійно-промислово-аграрна (Богодухівський, Борівський, Золочівський, Нововодолазький, Зачепилівський, Печенізький, Барвінківський, Коломацький, Великобурлуцький, Дворічанський, Краснокутський, Шевченківський, Кегичівський, Вовчанський райони) групи відзначаються зворотними тенденціями на ринку праці.

6. На основі групування районів Харківської області було визначено основні суспільно-географічні напрямки вдосконалення використання ТП регіону для регресивної, стабільної та прогресивної підгрупи.

Враховуючи вигідне економіко-географічне положення, спеціалізацію господарства, транскордонне співробітництво, регіональні цільові програми розвитку, основні заходи розв’язання проблем працезбереження для районів регресивної підгрупи повинні спрямовуватись на оптимізацію процесів відтворення населення, збереження існуючої робочої сили, оскільки існує проблема її відтоку. Враховуючи спеціалізацію більшості районів, необхідно сприяти створенню й відновленню аграрних підприємств та фермерських господарств, впроваджувати цільові програми розвитку малого та середнього бізнесу. Для більшості районів стабільної підгрупи, враховуючи вигідне ЕГП, необхідно створювати умови для зменшення зайнятості працівників у нефіксованому секторі економіки, підсобних домашніх господарствах, здійснювати подальшу реконструкцію державних підприємств з посиленням фінансування та залученням інвестицій для створення нових робочих місць, зміцнювати молодіжний ринок праці. Для районів прогресивної підгрупи необхідно збільшення рівня зайнятості, забезпечення його продуктивності, удосконалення механізмів функціонування державного замовлення в системі освіти; розвиток інвестиційно приваблюючих проектів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

Заволока Ю.Ю., Жуванова Р.В., Ткаченко О.В. Шлюбність та розлучуваність населення як передумови формування демографічної ситуації в Харківській області // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Геологія – Географія – Екологія»: Зб. наук. праць. – Х.: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна. –2005. – № 704. – С. 19 – 23 (Особистий внесок автора: виявлено вплив процесів шлюбності і розлучуваності на демографічну ситуацію).

Заволока Ю.Ю. Особливості суспільно-географічного дослідження безробіття // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Геологія – Географія – Екологія»: Зб. наук. праць. – Х.: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна. – 2006. – № 753. – С. 71 – 76.

Заволока Ю.Ю. Особливості відтворення та формування працересурсного потенціалу (на прикладі Харківської області) // Часопис соціально-економічної географії: Зб. наук. праць. – Х.: ВЦ ХНУ імені В.Н. Каразіна. –