КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Талала Яніна Станіславівна

УДК 330.83

РОЗРОБКА ЄВГЕНОМ СЛУЦЬКИМ ПРОБЛЕМ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КИЇВ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної економіки Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,
НІКОЛЕНКО Юрій Васильович,
Академія муніципального управління (м. Київ), завідувач кафедри економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

БОДРОВ Володимир Григорович,

Українська Академія державного управління при Президентові України, професор кафедри економіки та фінансів

кандидат економічних наук, доцент

ТАТАРЕНКО Наталія Олексіївна

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри політичної економії

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ історії економічної думки.

Захист відбудеться 24 червня 1999 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.13 Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 10.

Автореферат розісланий “24” травня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради | Леоненко П.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Практичні проблеми, які постали перед сучасною економічною наукою, стимулюють розвиток в Україні фундаментальних та прикладних досліджень. При цьому головним, поряд зі зверненням до результатів, отриманих світовою наукою, стало повернення до національної економічної спадщини і осмислення їх пристосовно до нашої дійсності.

Як відомо, в перші десятиліття ХХ ст. вітчизняна економічна наука зробила серйозний внесок у розвиток світової наукової думки. Було отримано піонерські результати, що визначали подальший розвиток цілих напрямків. Але, нажаль, окрім відомої праці М.Д.Кондратьєва, який став фундатором економічної теорії довгих хвиль, що набула бурхливого розвитку на Заході й отримала досить широке розповсюдження за радянських часів, були фактично забуті економічні дослідження видатних мислителів початку століття (П.Б.Струве, С.Л.Франка, С.М.Булгакова), які збереглися в лічених екземплярах, а також незаслужено забуті і розробки економістів-професіоналів (Є.Є.Слуцького, В.К.Дмитрієва, М.М.Шапошнікова, В.С.Войтинського, О.Д.Білімовича та інших), що взагалі привело до неспроможності серйозного вивчення економічної теорії у вищих навчальних закладах, де викладання економічної науки (політичної економії) фактично було зведено до штудіювання “Капіталу” К.Маркса. Під дією ідеологізації науки розвиток вітчизняних наукових шкіл в економіці було практично зруйновано, а натомість наукові дослідження перетворилися в стохастичний процес підготовки звітів.

Проблема вивчення поведінки споживачів постала разом зі скасуванням пануючих в країні до недавнього часу командно-адміністративних методів, які поєднувалися з використанням системи ціноутворення, встановлення рівня і співвідношення цін різноманітних товарів, що стало причиною стійкого хронічного дефіциту. Перехід до ринкових відносин обумовив необхідність дослідження раціональної поведінки споживача, обмеженого своїми ресурсами. При різних тлумаченнях (принцип “егоїзму” у класиків політичної економії, “гедонізму” у представників маржиналізму) принцип оптимізації корисності – досягнення максимального ефекту з найменшими витратами – як принцип, що притаманний самій природі “економічної людини”, залишається у світовій економічній науці основним відправним моментом, що визначає всю господарську діяльність людства, завдяки перетворенню потреб у платоспроможний попит.

Праці українських економістів кінця ХІХ – початку ХХ ст., що вирізнялися багатоплановістю змісту, своїм соціальним та філософським контекстом, методологією, представляють цінність і для сучасних науковців, які займаються фундаментальними і прикладними дослідженнями проблем економіки.

Актуальність даної роботи обумовлена:–

відсутністю систематичних досліджень спадщини українського економіста Євгена Слуцького в руслі еволюції світової економічної науки;–

недостатньою розробленістю проблематики раціональної поведінки споживачів з урахуванням ідей Є.Слуцького у вітчизняній літературі, а разом з цим і відсутністю єдиної концепції та теоретичних розробок з поставленої проблеми;–

деякою однобокістю подання його спадщини в Україні переважно в ракурсі історії економічних вчень, певне уникнення мікроекономічного підходу, а отже й можливостей висвітлення деяких питань сучасної економічної теорії.

Ступінь розробки проблеми. Істотне значення ролі та місця економічних праць українського вченого Євгена Слуцького зумовили постійну увагу дослідників до їх тематики. Перші такі спроби теоретичного осмислення проблем, піднятих вченим в статті “Складання випадкових причин, як джерело циклічних коливань” (1927 р.) були зроблені ще М.Кондратьєвим в розділі “Стохастичний аналіз часового ряду і визначення форми тренду” у час його перебування в політізоляторі у Суздалі. Але стаття “До теорії збалансованого бюджету споживача” (1915 р.), яка саме й започаткувала якісно новий етап у розвитку теорії попиту, так і залишилася поза увагою науковців аж поки проблеми, що були в ній підняті, не “перевідкрив” у праці “Вартість і капітал” (1938 р.) відомий західний вчений Дж.Хікс, який і зробив вагомий внесок у дослідження теорії споживача, підкресливши, що викладена ним теорія “належить, по суті, Слуцькому” (Дж.Хікс).

В колишньому СРСР не тільки ім’я Слуцького, але й коло питань, якого він торкався, було відоме тільки досить незначній кількості науковців, а дослідження проблем раціональної поведінки взагалі практично не проводилися. Своєрідним виключенням можна вважати роки так званої “відлиги”, коли статтю “До теорії збалансованого бюджету споживача” було перекладено на російську і надруковано (в збірці “Экономико-математические методы” (1963 р.)) разом із “Коментарями…” А.Конюса та В.Волконського, де ідеї Слуцького були лише відображені в більш компактній матричній формі. Згодом в світ вийшла і спеціалізована збірка “Статистичне вивчення попиту й пропозиції” (1966 р.), де теоретичні питання цін та споживання, розвинуті Слуцьким, було подано з позицій трудової теорії вартості.

Лише з початком ринкових перетворень в країнах колишнього Союзу зацікавилися проблематикою теорії поведінки споживача, і зокрема науковою спадщиною Євгена Слуцького. Певні досягнення в даному напрямку можна прослідкувати в Росії, де серед вчених, що займалися вивченням економічного доробку Слуцького, варто виділити М.Шухова, М.Фрейдліна, М.Федоренка (в аспекті економічної думки), К.Козлову, Р.Ентова, С.Гальперіна, С.Ігнатьєва, В.Моргунова та інших (в мікроекономічному аспекті).

Поміж сучасних вітчизняних дослідників в першу чергу необхідно відзначити Л.Горкіну, С.Злупка, Е.Лортікяна, які впритул займаються вивченням економічної спадщини Слуцького. Нарешті в 1998 році в світ вийшла хрестоматія робіт українських вчених (“Українська економічна думка: хрестоматія”, наук. ред. С.Злупко), де, разом із іншими пам’ятками вітчизняної економічної думки, були опубліковані праці Євгена Слуцького, які увійшли у скарбницю світової економічної науки.

Однак дослідження взаємодії між економічною думкою України початку ХХ століття і світовою наукою носять поки що розрізнений і механістичний характер. Розробки, що ведуться в цьому напрямку є більше обрисовими аніж фундаментальними.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, що проводилися згідно плану дисертаційної роботи, виконані у відповідності з тематикою наукової роботи та навчальних програм, які розроблені колективом кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського університету імені Тараса Шевченка, де виконувалася робота.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у вивченні економічного доробку Є.Слуцького в його еволюційному розвитку, у синтезі мікроекономічного підходу і наробок дослідників з історії економічної думки, у виявленні значення спадщини цього відомого вченого для сучасної науки та економіки України.

Поставлена мета визначила такі завдання:

-

-

-

-

-

Предметом дисертаційного дослідження стала наукова спадщина українського економіста Євгена Слуцького ( головна увага приділена таким працям вченого, як: “До теорії збалансованого бюджету споживача”, “Етюд до проблеми будування формально-праксеологічних засад економіки”, “Складання випадкових причин, як джерело циклічних процесів”) та спеціалізована економічна література 50-х-90-х років, в тому числі й українська, яка торкалася проблематики попиту, який формується на основі рішень, що приймають індивіди, покладаючись на свої потреби й обмежений бюджет, а, отже, й теорія раціональної поведінки споживачів, основою якої є максимізація корисності споживчого кошику. Крім того – праці, монографії і статті провідних українських та зарубіжних економістів ХІХ – початку ХХ ст., а також окремі роботи економістів української діаспори (І.Коропецького).

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стало вивчення і творче переосмислення досягнень вітчизняної та зарубіжної економічної думки з проблем поведінки споживачів. При вирішенні поставлених проблем, разом із методами аналізу і синтезу, широко використовувалися економіко-математичні та економіко-статистичні методи. Методологія та методика дисертації базується на історико-еволюційному і синтетичному осмисленні особливостей розвитку теорії попиту.

Наукова новизна одержаних результатів.

В дисертації вперше зроблена спроба дати комплексне дослідження економічних розробок українського економіста Євгена Слуцького, зокрема його внесок в теорію попиту, виявити історичний генезис і реальну значимість даної теорії та можливості її застосування в Україні в умовах трансформаційного періоду.

Особистий внесок автора в розробку проблеми полягає у наступному:

-

-

-

-

-

-

Наукова та практична значимість результатів дослідження полягає в тому, що зроблені в роботі теоретичні та практичні висновки дозволяють скласти досить цілісну картину еволюції теорії попиту, визначити місце доробку Є.Слуцького, прослідкувати формування альтернативних, зокрема радянського, підходів до розробки теорії поведінки споживачів, поглибити сучасний історико-економічний аналіз проблем оптимізації корисності споживчого кошику при певному рівні доходу.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються при читанні курсів “Основи економічної теорії” та “Мікроекономіка” в Київському університеті імені Тараса Шевченка, Академії муніципального управління та Академії праці і соціальних відносин.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і підсумки дисертаційного дослідження доповідалися на третьому міжнародному конґресі Асоціації українських економістів (МУЕА) “Структурні зміни та інвестиційні проблеми української економіки” (травень 1996р., м. Харків), республіканській науково-практичній конференції “Національно-державні економічні інтереси: історія, методологія і теорія дослідження, механізм реалізації” (10-11 жовтня 1996р., м. Київ), Всеукраїнській науковій студентській конференції “Проблеми трансформації економічних систем та становлення ринкового господарства в Україні” (грудень 1996р., м. Київ), а також неодноразово обговорювалися на методологічних семінарах аспірантів економічного факультету (листопад 1996р., квітень 1997р.) та тематичних засіданнях кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 5 наукових роботах загальним обсягом 3,1 друкованих аркуша.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 147 найменувань, викладена на 163 сторінках, містить 13 рисунків.

Загальний задум і логіка дослідження визначили відповідну структуру і зміст роботи, що відповідає цільовій спрямованості та визначеним завданням. Структура дисертаційної роботи:

Вступ

Розділ 1. Є.Слуцький: сфера та основні напрямки наукових досліджень

1. 1. Умови формування економічних поглядів та наукова спадщина

1.2. Аналіз Є.Слуцьким стохастичних (випадкових) процесів як нове відгалуження економетрики

Розділ 2. Формування наукових засад дослідження теорії попиту та раціональної поведінки споживача

2.1. Теорія корисності та її формалізація Євгеном Слуцьким

2.2. Розробка теорії поведінки споживача

2.3. Економетричне відображення ідей Є.Слуцького

Розділ 3. Вплив ідей Євгена Слуцького на розвиток світової економічної науки

Висновки

Список використаних джерел

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі дисертаційної роботи представлені основні напрямки наукових досліджень відомого українського економіста, статистика, всесвітньо визнаного представника Київської політекономічної школи Євгена Слуцького (1880-1948), умови, за яких відбувалося його становлення, а також ідеї і погляди, що вплинули на формування вченого.

Отримавши вимушене студіювання в Німеччині (1902-1905рр.), Євген Слуцький закінчив юридичний факультет Київського університету 17 грудня 1910 року. До цього часу визначився й основний напрямок наукових досліджень майбутнього вченого, на якого неабияке враження справили ідеї суб’єктивної школи, вплив якої (в тому числі її математичного напрямку) різко посилився в кінці ХІХ ст. В студентській роботі “Теорія граничної корисності” (опублікована частково), що була удостоєна в 1910 р. університетської золотої медалі, він окреслив коло власних наукових інтересів, представивши математичну інтерпретацію теорії граничної корисності. Тема роботи не була випадковою: вона цілком відповідала науковій направленості вузу.

Саме у Київському університеті того часу, порівняно з іншими учбовими закладами Російської імперії, маржиналістська ідея здобула найбільш яскравого наповнення, про що свідчать і роботи таких відомих економістів як: Миколи Бунге, Миколи Зібера, Дмитра Піхна, Олександра Білімовича та інших,- які за різних часів викладали в університеті. Маржиналістська орієнтація наукових розробок викладачів і випускників цього вузу заклала і основний напрямок теоретичних досліджень одноіменної школи, головна особливість якої полягала у широкому використанні економіко-статистичних методів.

Але направленість наукових досліджень Слуцького щодо можливості застосування математичних методів в економічній науці, яка цілком відповідала направленості наукової роботи вузу, не стала в нагоді: із-за репутації революційно-настроєного студента Євгена Слуцького при університеті не залишили.

До цього часу, а саме до 1911-1912 років, належить свідчення про перше знайомство Слуцького з теоретичною статистикою, поштовхом до якого стала надрукована тоді книга А.В.Леонтовича “Елементарний посібник до застосування методів Gauss’a й Pearson’a при оцінці помилок у статистиці та біології” (Київ, 1911 р.). Вже через рік побачила світ й книга самого Є.Слуцького (“Теорія кореляції й елементи вчення про криві розподілу”), яка торкалася саме цих питань. А менш аніж через два роки в “Журналі Королівського статистичного суспільства” (Лондон) з’явилася стаття Слуцького про ступінь відповідності лінії регресії емпіричним даним, що містила критику відповідних побудов англійських статистиків.

Враження, що справила книга А.В.Леонтовича, позначилося і на подальших розробках Є.Є.Слуцького в напрямку дослідження природи економічної циклічності. Слуцького, якого в 1926 році запросив до співпраці видатний російський економіст, учень М.Туган-Барановського, М.Кондратьєв, зацікавила проблема пошуку джерела виникнення циклів в економіці. В статті “Складання випадкових причин, як джерело циклічних процесів” (опублікована у 1927 році) причину коливань економічної кон’юнктури перший почав шукати не в факторах, що впливають на ділову активність, а в випадкових процесах, накопичення яких, на його думку, і викликає зміну фаз циклу. Цікаво, що використовуючи статистичний матеріал, зібраний частково саме Туган-Барановським, Слуцький узагальнив теорію економічних кон’юнктур і створив вчення про циклічні коливання, що викликані дією стохастичних причин.

Застосувавши метод моделей, що полягає в штучному відтворенні рядів, схожих з реальними спостереженнями, в статті “Складання випадкових причин...” вчений отримав хвилі деяким певним способом складання випадкових коливань, незалежних одні від одних. Вивчення стаціонарно зв’язних рядів випадкових величин привело Слуцького до розуміння, що між процесами суттєво випадковими, в яких зв’язки між членами зменшуються із зростанням відстані в часі, існує близька спорідненість і ймовірність безперервного переходу від процесів одного роду до процесів іншого роду. А практично це привело до того, що дуже багато процесів, в яких було прийнято розглядати наявність періодичних компонент, можуть бути пояснені як “циклічні”, але по суті своїй випадкові.

Відкриття, зроблене ним в 1927 році, полягає в тому, що він пов’язав хвильоподібні коливання економічної кон’юнктури з випадковими коливаннями й показав, як перші можуть бути породжені другими. Саме ця стаття започаткувала новий напрямок економетричих досліджень. Зокрема, Слуцький вважається одним із творців сучасної теорії випадкових функцій.

Наступним кроком Євгена Слуцького в напрямку вивчення економічної думки (за свідченнями сучасників захоплення політичною економією вчений розпочав із вивчення праць Д.Рікардо і “Капіталу” К.Маркса) став нарис, прочитаний 14 листопада 1913 року на засіданні гуртка економістів при Київському комерційному інституті з нагоди 250-річчя з дня появи першого економічного трактату Вільяма Петті (1912 р.).

Та Слуцький залишився прихильником такого трактування економічних категорій, з яким виступили К.Менгер, У.Джевонс, Л.Вальрас. Саме питання щодо можливості співставлення корисностей різноманітних благ стосовно до певного споживчого бюджету, спираючись на дослідження маржиналістів, зокрема В.Парето, Є.Слуцький розглядає в своєму дослідженні про рівновагу в споживанні (стаття “До теорії збалансованого бюджету споживача”р.)). В цій статті ординалістський підхід дозволив Слуцькому сформулювати корисність у вигляді чисто емпіричного поняття, пов’язавши цю функцію з рухом цін і грошових доходів.

Але коло проблем раціональної діяльності, які раніше за все виникли й отримали свідоме відображення в межах політичної економії, було значно ширше, аніж область економічних досліджень, що й привело до виділення особливої науки про раціональну діяльність. Через деякий час ця наука отримала назву праксеології. А сам термін “праксеологія”, який вперше використав французький соціолог Еспінас у 1890 р. в статті про основи технології, в економічну науку ввів український математик та економіст Є.Є.Слуцький.

Отож, своєрідним продовженням дослідження проблематики раціональної поведінки споживачів можна вважати доповідь “Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки”. Цією статтею автор робить спробу зорієнтувати читача в ідеї формальної економіки, яка “обґрунтовує економіку, встановлюючи та розвиваючи взаємини між головними матеріальними формами, які відіграють конститутивну роль щодо матеріального змісту суті господарських утворень”Є.Слуцький).

В цій праці дається співвідношення праксеологічних понять й понять економічної науки. Відображається, яким чином праксеологія, яку можна також назвати “логікою раціональної діяльності”, встановлює певні співвідношення й між праксеологічними категоріями, тобто між праксеологічними принципами поведінки, що характерні для будь-якої області раціональної діяльності людей. Слуцький робить спробу окреслити зміст формальної праксеології, яка являє собою дефінітивну багатообразність, а отже, придатна до того, щоб з певною точністю, відбити відповідні риси емпіричної дійсності.

Сьогодні в світовій економічній літературі вказана робота вважається фундаментом сучасної праксеології, яка поєднує в єдину систему все, що накопичено людством в області організації праці. При цьому вона синтезує тільки те, що має загальний характер і його можна застосувати до будь-якої діяльності. Синтезуючи різноманітні дані під кутом зору певної цільової задачі, праксеологія дає більш чітку орієнтацію для тих наук, матеріали яких вона використовує. Особливо відчутно її значення для теорії управління в методологічному плані. Будучи, як і теорія управління, наукою синтезуючою й прагматичною, праксеологія являє собою типову модель організаційної науки: з нахилом до випрацювання практичних порад з асиміляцією даних під кутом зору даної області діяльності тощо.

В другому розділі дисертаційної роботи прослідковано еволюцію розвитку теорії граничної корисності, її вплив на проблематику економічних досліджень Слуцького і місце робіт останнього в теорії попиту.

Своєрідним орієнтиром в дослідженнях Є.Слуцького стала концепція В.Парето,яка разом із розробками Ф.Еджуорта і американського економіста І.Фішера започаткувала альтернативну кількісній порядкову теорію корисності, що не допускала не тільки можливості і необхідності вимірювання корисності благ для пояснення поведінки споживачів, але й взагалі будь-якої згадки про корисність.

В дисертації детально аналізується еволюція теорії корисності, розглядаються основні положення представників різних шкіл маржиналізму. Такий підхід обумовлено тим, що процес сприйняття ідей маржиналізму в Україні, як і в світі в цілому, супроводжувався глибоким переосмисленням теоретичних засад не тільки класичної школи, але й самої маржиналістської концепції, зокрема щодо можливості пошуку одиниці корисності.

Дослідження одного з найвідоміших представників англійської школи С.Джевонса можна вважати по суті першою спробою побудови теорії масової поведінки споживачів, створеної пізніше Слуцьким. Перший, на відміну від представників австрійської школи, аналізуючи теорію обміну, уже не абстрагується від залежності суб’єктивних оцінок від цін на інші товари, а навпаки, покладає, що індивідуальні споживання (отже, й гранична корисність) залежить від них. Ціна розглядається як один із факторів, що впливає на величину попиту й пропозиції. Її вплив математично довів Євген Слуцький, який, також, відкинувши гіпотезу щодо можливості виміру корисності, в відомій статті “До збалансованого бюджету споживача” все ж охарактеризував гедоністичну концепцію Джевонса (разом із концепцією австрійської школи) як “досить спірну” (Є.Слуцький).

Тобто, в дисертаційному дослідженні основна увага приділяється праці “До теорії збалансованого бюджету споживача”, що стала першою такою роботою, яка синтезувала й розвинула численні ідеї, висунуті в ході еволюції мікроекономічного аналізу. Вона органічно продовжила студентські роздуми вченого, викладені в магістерській дисертації (“Теорія граничної корисності”), де “виходячи з аналізу елементарних явищ духовного життя і процесів мотивації” (Є.Слуцький), вчений прагнув поєднати психологічний напрямок з математичним.

Опублікована у 1915 р. в італійському журналі “Giornalle clegli economisti revista di statistica” стаття практично не була помічена. В 1963 році її було перекладено з італійської відомим статистиком М.С.Четвериковим та опубліковано російською мовою в економічному збірнику “Экономико-математические методы” (український переклад здійснено тільки у 1998 р.), що в свою чергу відкрило нові можливості для ознайомлення вітчизняних наукових кіл з піонерським дослідженням Євгена Слуцького. Але на відміну від реакції закордонних економічних видань, публікація праці Слуцького залишився поза увагою вітчизняних науковців, що пояснюється, в першу чергу, ізольованістю радянської економічної науки та її заідеологізованістю.

В теорії бюджету споживача Слуцького, важливе місце займає аналіз граничної корисності кожного блага у зв’язку з функцією кількості лише цього даного блага. Саме цей випадок займав особливе місце в історії економічної науки, заклавши основи теорії граничної корисності. Всі попередні дослідники даної проблеми виходили із закону насиченості потреб (закону Госсена), але так і не змогли надати своїм результатам загального значення. Цілком природно, що багато авторів виражали свій сумнів щодо його загальної значущості. Ставив під сумнів практичну дієздатність закону Госсена й Є.Слуцький, відзначаючи майже повну відсутність обґрунтованої теорії насиченості благ, зокрема стосовно найбідніших верств населення.

Поставивши питання про споживчу вартість сукупності благ, які входять до бюджету споживача, Слуцький шукає можливість звільнення функції корисності від чисто суб’єктивного трактування, не зважаючи на те, що він не відкидає цілком традиційних уявлень про суб’єктивну природу корисності благ. Завдяки дослідженням останнього в світовій літературі затвердився погляд на корисність як на величину, що зростає по мірі зростання переваги в споживачів даного набору благ. Слуцький не обговорює питання про походження функції корисності, а виходить з неї, врахувавши положення розробок Джевонса про неперервність і диференційованість функції корисності. Український вчений виходить тільки з можливості кількісного аналізу віддання переваг, їх порядкового зіставлення. Завдяки розвитку теорії Слуцьким суб’єктивна оцінка власних бажань (“introspection”) перестала відігравати суттєву роль в концепції корисності

Слуцьким було представлене більш глибоке обґрунтування теорії поведінки споживачів, можливість математичної формалізації функції корисності на основі її перших і других похідних (при виявленні умов стійкості бюджету). А відмова від допущення А.Маршалла про незмінність “граничної корисності грошей” взагалі дозволила вченому підійти до розмежування ефекту доходу й ефекту заміщення. Саме такий відокремлений теоретичний аналіз цих ефектів і дозволив обмежити вплив на індивідуальний попит коливань відносних цін від впливу, що пов’язаний зі змінами реального доходу. Використання методу Євгена Слуцького, що базується на фактах поведінки споживача на ринку, які можна спостерігати й зареєструвати, дало змогу не тільки виділити названі процеси, але й обчислити їх за допомогою індексного методу статистичного аналізу.

Нажаль, ефекти доходу й заміщення, відкриті Євгеном Слуцьким, частіше асоціюються із іменем Дж.Хікса, який в 1934 р. перевідкрив “територію”, освоєну першим ще 1915 р. Так як математично обчисливши таку подвійну дію зміни ціни, перший не дав її економічну інтерпретацію, на відміну від останнього, який за допомогою кривих байдужості продемонстрував вище названі ефекти.

В дисертаційній роботі дається детальний аналіз відмінностей в підходах Хікса та Слуцького до розмежування ефектів доходу та заміщення, що насамперед пов’язано із трактуванням ними незмінного реального доходу.

Якщо Дж.Хікс зауважує, що різні рівні грошового доходу, які забезпечують один і той же рівень задоволення, тобто дозволяють досягти однієї кривої байдужості, представляють однаковий рівень реального доходу, то згідно Слуцькому, лише той рівень грошового доходу, якого достатньо для придбання однієї і тої самої комбінації товарів, забезпечує і незмінний рівень реального доходу, що в свою чергу й дає можливість дати кількісне вирішення задачі на основі статистичних матеріалів. Тобто, якщо підхід Хікса в більшій мірі відповідає основним положенням порядкової теорії корисності, то підхід Слуцького має ті переваги, що його застосування базується на реальних даних, що зрештою і вплинуло на подальше дослідження цього питання уже в економетричному розрізі.

В третьому розділі дисертаційної роботи представлено вплив ідей Євгена Слуцького на подальший розвиток теорії поведінки споживачів, на якому позначилася відокремленість наукових розробок за часів Радянського Союзу.

Можна сказати, що теорія Слуцького розвивалася в двох напрямках:

·

· як дослідження поведінки “соціалістичних споживачів” у Радянському Союзі та інших країнах соціалістичного табору щодо пропорційності змін цін їх вартостям (трудова теорія вартості).

Свого апогею у радянській економічній літературі наукові розробки в напрямку дослідження поведінки споживача досягли в середині 60-х років, в роки так званої “відлиги” – коли було опубліковано цілу низку спеціалізованих збірок, зокрема, одна з них (1963 р.) містила російський переклад відомої праці Євгена Слуцького “До теорії збалансованого бюджету споживача”.

Вітчизняні науковці, що вели теоретичні дослідження цін та споживання, здебільшого підкреслювали, що найпростіші припущення про поведінку споживача при змінах цін дають можливість довести, що тільки при пропорційності цін їх вартостям фактична сукупність товарів, яка споживаються, має найменшу вартість. Академік В.С.Немчинов, наприклад, відмічав важливе значення досліджень Є.Є.Слуцького для “аналізу цільової функції споживання при соціалізмі”. В цьому напрямку працював і відомий за радянських часів економіст С.Г.Струмілін, який піднімав дуже схожі питання щодо можливості вимірювання споживчої цінності продуктів праці. Були, звичайно, й публікації дещо іншого змісту (Б.Н.Михалевського, Яромира Валтера та ін.), але в більшості з них робилася спроба притягнення теорії поведінки споживачів в межі трудової теорії вартості з використанням схем К.Маркса.

Отож, головна увага в дисертаційному дослідженні приділяється розвитку теорії Слуцького в західній економічній науці.

Використання апарату кривих байдужості Аллена, Хікса, що належним чином оформив ординалістську теорію цін і дав змогу описати процес формування ринкового попиту на різноманітні товари при заданій структурі цін, з рештою зіткнулося з неспроможністю подолання певної обмеженості, яка фактично була закладена умовами їх побудови. Ці додаткові умови, які вводилися для зручності обчислення, не тільки значно звузили коло явищ, що власне пояснювала маржиналістська теорія, але й викликали розвиток нових теорій в руслі ординалістської концепції попиту.

В дисертації дається детальний аналіз новітніх теорій, їх основні положення і вихідні умови, роль та місце, яке їм відводиться в сучасній теорії ординалізму.

Швидке розповсюдження в перше післявоєнне десятиріччя отримала так звана теорія виявлених переваг, одним з головних досягнень якої стало дотримання значно меншої кількості апріорних припущень, аніж в концепції кривих байдужості. Концепція виявлення переваг базувалася на ex post встановлених закономірностях поведінки споживача на ринку, що піддаються безпосередньому спостереженню і перевірці. Наприклад, П. Самуельсон припускає, що економічна теорія забезпечує просто аналітичне відображення співвідношень, які регулярно спостерігаються, причому ці співвідношення повинні піддаватися верифікації на базі емпіричного матеріалу. З формальної точки зору, система виявлених переваг ніколи не може помилитися, тому що вона забезпечує тільки упорядкування уже відомих подій.

Крім того її прибічники зробили спробу відтворити поняття байдужості на новій основі: якщо споживач не виявляє ніякої переваги у відношенні наборів q1 та q2, його відношення до них характеризується як байдуже (Х.Хауттакер). Ця теорія дещо краще, аніж “карти байдужості”, була придатна і до аналізу динамічних процесів. Зокрема, сама індексна форма виразу дозволяла без ускладнень “інтегрувати” в модель новий товар. Однак, вона не вказувала наперед чи увійде цей товар у вибраний покупцем набір чи ні. А такі динамічні процеси, як наприклад, “випадіння” старого товару чи введення нового, взагалі робили неможливим застосування критерію непротирічності споживчого вибору, тому що будь-яка зміна товарного асортименту чи реальних доходів незмінно тягне за собою й перебудову усієї системи переваг.

ВИСНОВКИ

1.Широке коло проблем, що їх торкався в своїх економічних розробках видатний український математик, статистик і економіст Є.Є.Слуцький, вплинуло на формування самостійних напрямків наукових досліджень, зокрема в даній роботі головну увагу приділено визначенню того місця в математичній теорії попиту, яке займає доробок Слуцького з теорії поведінки споживачів.

2.Повернути економічну науку до проблем споживання і попиту вдалося (не зважаючи на деяку спірність їх теоретичних побудов) маржиналістам, надавши поштовху наступним численним дослідженням ринку і ціноутворення. Проблеми рідкості, обмеженості ресурсів, психологічних мотивів господарчої поведінки суб’єктів й багато іншого тісно увійшли в коло теоретичних та прикладних досліджень в економіці. Відштовхнувшись від причинно-наслідкових методів аналізу і суб’єктивного тлумачення корисності, маржиналізм (зокрема лозанської школи) прийшов в своєму розвитку до вивчення функціональних зв’язків, до ophilimite – корисності Парето, – що базується на емпіричних спостереженнях і залежить від усіх умов, за яких відбувається споживання. Врешті-решт, не теорія корисності, а скоріше маржиналізм як такий придав математиці (за допомогою якої Є.Слуцький інтерпретував свої ідеї) видатну роль в економічній науці після 1870 року.

3.Однією з найважливіших віх аналізу впливу товарних цін на ринковий попит стала опублікована в 1915 році праця “До теорії збалансованого бюджету споживача”, де не заперечуючи цілком суб’єктивного трактування цінності, Євген Слуцький довів, що воно може отримати об’єктивне тлумачення шляхом визначення параметрів функції корисності через коефіцієнти еластичності попиту по цінам і доходу.

4.Концепція Вільфредо Парето не тільки зацікавила Є.Слуцького своєю оригінальністю, але й стала своєрідною основою його ідеї щодо об’єктивізації корисності. А криві байдужості, які широко використовував у своїх дослідженнях перший, й до сьогодні залишаються одним із найрозповсюдженіших технічних інструментарів мікроекономіки. Отже, головним нововведенням так званих “об’єктивістів” став перехід до ординалістської версії теорії граничної корисності із застосуванням кривих байдужості.

5.Взявши за основу оригінальну ідею Слуцького, а також відкинувши найбільш схоластичні побудови теорії граничної корисності, стало можливим випрацювання певних практично корисних прикладних методів дослідження динаміки й структури споживчого попиту. А теоретичне вивчення взаємозв’язків між коефіцієнтами еластичності: перехресної еластичності попиту по цінам, з одного боку, а з іншого, еластичності попиту по доходу, – дало змогу перейти до використання конкретних моделей попиту по окремим товарам і агрегатних моделей. Широке розповсюдження також отримав і аналіз факторів, що визначають короткострокову і довгострокову реакцію попиту на зміни цін і прогнозування послідуючого розвитку ринку.

6. За допомогою статистичних даних: складу споживчого кошику в базовому і звітному періодах, та вартості набору благ у відповідному періоді – було втілено гіпотетичні ефекти доходу й заміщення Слуцького в реальні розрахунки наборів споживчих благ.

7. Підхід Євгена Слуцького до аналізу поведінки споживача, що не передбачав знання споживчих переваг, а базувався на зареєстрованих фактах споживчої поведінки на ринку, надав поштовх подальшому вивченню цього питання уже в економетричному розрізі. Виявилося, що криві, побудовані відповідно емпіричних даних, нагадують криві корисності зроблені ще Госсеном, а центральні гіперповерхні байдужості другого порядку, що було побудовано на основі індексу цін Фішера-Боулі, взагалі придатні для прогнозування споживання як у тому випадку, коли товари замінюють одні одних в споживанні, так і в випадку незалежних між собою груп товарів. Однак розрахунки з цими гіперповерхнями потребують двох періодів часу з різними співвідношеннями між цінами, але з однаковими потребами споживачів.

Пізніше більш точні розрахунки були проведені за бюджетними даними при тих же припущеннях та зовнішній оцінці еластичностей від доходу й хоча б двох прямих еластичностей від цін Л.Юхансеном і А.Амундсеном.

Наступний важливий крок було зроблено в працях А.Бартена (“Функція споживчого попиту при умові аддитивності переваг”) і Х.Тейла (“Інформаційне дослідження теорії попиту”). А.Бартен розробив методи одночасної оцінки параметру заміщення, еластичностей від доходу, прямих та перехресних еластичностей від цін як за даними часових рядів, так і за даними бюджетних вибіркових обстежень.

Але в працях А.Бартена й Х.Гейла при оцінці параметра заміщення та еластичностей від цін ставилася задача детального аналізу споживчого попиту, що потребувало вже ослаблення передпосилки повної адитивності функції споживчого ефекту, яка притаманна дослідженням Є.Слуцького.

8.Висновки Є.Слуцького залишилися так само актуальними як для концепції Дж.Хікса, втіленої за допомогою кривих байдужості, так і для теорії віддання переваг, пропагандисти якої (Х.Хауттакер, П.Самуельсон), перш за все, використавши тільки певні точки переваги, відмовилися від плавності і безперервності цих кривих. Найважливішим стало те, що не зважаючи на численні новітні теорії ординалістський підхід і сьогодні залишається основою мікроекономічного аналізу поведінки споживачів.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Талала Я.С. Про внесок Є. Слуцького у світову економетричну наукуІсторія народного господарства та економічної думки України. Випуск 29.–К., 1997.–С. 128-136.

2. Талала Я.С. Економічна спадщина Є.Слуцького у світлі еволюційного розвитку проблеми попиту //Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. № 1.–1998.–С. 146-150.

3. Талала Я.С. Праксеологія: основні положення, тенденції розвитку //Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. №2.–1999.–С. 96-98.

4. Талала Я.С. Є.Слуцький: сфера та основні напрямки наукових досліджень (історико-біографічний нарис).–К.:ТОВ “Курс”, 1999.–23 с.

5. Талала Я.С. Розробка Євгеном Слуцьким кількісних методів в економічних дослідженнях // Проблеми трансформації економічних систем та становлення ринкового господарства в Україні. Тези виступів на Всеукраїнській науковій студентській конференції 28-29 листопада 1996.–К.: ІЗМН, 1996.–С. 114-116.

АНОТАЦІЯ

Талала Я.С. Розробка Євгеном Слуцьким проблем економічної теорії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 – економічна історія та історія економічної думки. – Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню місця економічної спадщини Є.Слуцького в сучасній теорії попиту. Головна увага приділена поєднанню історичного та мікроекономічного підходів до вивчення теоретичних розробок українського вченого. Прослідковано еволюцію теорії попиту. Вказано на відмінності в підходах Дж.Хікса та Є.Слуцького до розмежування ефектів доходу та заміщення, що привели до можливості економетричного втілення розробок останнього. Визначено основні напрямки розвитку ідей українського вченого у вітчизняній та західній економічній науці.

Ключовi слова: гранична корисність, криві байдужості, мікроекономічний підхід, економіко-математичні методи, ефекти доходу та заміщення, ординалістська теорія.

АННОТАЦИЯ

Талала Я.С. Разработка Евгением Слуцким проблем экономической теории. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.04 – экономическая история и история экономической мысли. – Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.

Диссертационная работа посвящена исследованию места экономического наследия Е.Слуцкого в современной теории спроса. Представлены основные направления научных исследований украинского экономиста, статистика, всемирно признанного представителя Киевской политэкономической школы Евгения Слуцкого (1880-1948), условия в каких происходило его становление, а также идеи и взгляды, которые повлияли на формирование ученого.

Уже в студенческой работе “Теория предельной полезности” он очертил круг научных интересов, представив математическую интерпретацию теории предельной полезности. Таким образом, в диссертации детально анализируется эволюция теории полезности, рассматриваются основные положения представителей различных школ маржинализма. Такой подход к рассмотрению данной проблемы обусловлено тем, что