КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУРМАН Людмила Володимирівна

УДК 371.126

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНИХ УМІНЬ У СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кривий Ріг-2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Криворізькому державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Кондрашова Лідія Валентинівна,

Криворізький державний педагогічний університет,

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Бутенко Володимир Григорович,

Херсонський державний педагогічний університет,

професор кафедри педагогіки і психології;

кандидат педагогічних наук, доцент

Красовська Лариса Іванівна,

Криворізький економічний інститут

Київського національного

економічного університету,

доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет ім. К.Д.Ушинського,

кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться 24 січня 2001 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розісланий 22 грудня 2000 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Б.Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Соціально-економічні зміни, процеси гуманізації, що розпочалися в суверенній Україні на межі нового тисячоліття, значною мірою сприяли зростанню значущості освіти й потреби у педагогах, які здатні створити умови для саморозвитку, самореалізації особистості у навчальному процесі. Завдання педагогічної освіти полягає у тому, щоб забезпечити майбутньому вчителю можливість не лише оволодіти комплексом знань про специфічні особливості педагогічної діяльності, її методику й технологію, але й чітко уявляти закономірності становлення індивідуальності особистості, грамотно керувати процесом її підготовки до творчої діяльності.

Аналіз практики роботи вищих педагогічних закладів освіти дозволяє стверджувати про пріоритетність інформативно-описового характеру навчання, переважання вербальних методів, групових і фронтальних форм роботи, і як наслідок – закріплення у майбутніх педагогів позиції пасивних виконавців професійних функцій. Така організація навчального процесу породжує формалізм і негативно впливає на якість підготовки педагогічних кадрів.

У практиці вищої школи мають місце протиріччя між творчою природою пізнавальної діяльності й репродуктивним характером навчання; зростанням обсягу навчальної інформації, яка підлягає засвоєнню, і недостатньо ефективними формами і методами її передачі; складностями професійних функцій сучасного педагога і недостатньо розвиненою здатністю майбутніх учителів до творчого їх виконання.

Розв’язання протиріч, що виникають, передбачає пошук нових підходів до організації навчання у вищій педагогічній школі. Тому проблема побудови навчального процесу на принципах діалогічного спілкування, співпраці й співтворчості сьогодні є особливо актуальна. Нині діалог виступає лише як форма організації, а не як педагогічна цінність, спосіб взаємодії вчителя й учнів у навчальному процесі. Відповідно до цього актуалізується проблема підготовки майбутніх учителів до діалогічного навчання учнів, важливою складовою якої є формування у студентів діалогічних умінь у навчальному процесі вищих педагогічних закладів.

Ця проблема не нова. Її розробкою займалися представники різних історичних епох. Діалог розглядали як засіб пізнання, знаходження істини (Платон, Сократ); спосіб самосвідомості, самопізнання людини (Ф.Шлейермахер); засіб духовного єднання людей та їх духовного просвітлення (М.Бубер, Ф.Ебнер, К.Ясперс); продукт мовного обміну (З.В.Валюсинська), форму, тип мовлення, що складається з обміну репліками (В.М.Ярцева), взаємодію, у якій соціальне наближається до біофізичного (Л.П.Якубинський); розмову рівноправних особистостей (М.М.Бахтін). Нині проблема діалогу вирішується з позицій ідеї співіснування як засіб взаємодії окремих людей з об’єктами культури та мистецтва в історичній перспективі (В.С.Біблер, В.Оконь).

В останні роки особливої гостроти набула і проблема формування загальнонавчальних умінь. У працях Б.О.Ашмаріна, Є.В.Гур’янова, А.Ц.Пуні, П.О.Рудика, О.І.Бойко, Є.О.Мілеряна, О.В.Петровського розроблено цінні теоретичні положення психологічного аспекту цього питання. Педагогічні основи досліджуваної проблеми отримали обґрунтування в працях А.М.Алексюка, Ю.К.Бабанського, Т.І.Довгої, І.Я.Лернера, В.О.Онищука, В.Ф.Паламарчук, Н.Ф.Скрипченко, А.В.Усової та ін.).

Разом з тим теорія й практика навчання у вищій педагогічній школі свідчить про недооцінку діалогічних умінь у підготовці майбутніх учителів до професійної діяльності. У науковій літературі недостатньо конкретизовано термінологічний апарат діалогічного навчання; потребує уточнення і деталізації саме поняття “діалогічні уміння”, не визначено критерії й показники рівнів їх сформованості; теоретично не обґрунтовано й експериментально не перевірено дидактичні умови, які забезпечують результативність відпрацювання у студентів діалогічних умінь при викладанні навчальних дисциплін. Крім того, відсутні й методичні рекомендації на допомогу студентам і викладачам вищих педагогічних закладів освіти щодо оволодіння діалогічними уміннями.

З огляду на практичну потребу педагогічної практики у навчанні, орієнтованому на використання пізнавальних можливостей діалогу, і недостатнє теоретичне обґрунтування означеного аспекту у науковій літературі, темою дослідження ми обрали “Дидактичні умови формування діалогічних умінь у студентів вищих навчальних педагогічних закладів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою теми “Теоретичні основи підготовки студентів до творчої професійної діяльності в умовах педвузу”, що виконується кафедрою педагогіки Криворізького державного педагогічного університету на замовлення Міністерства освіти і науки України (2-96); затверджена на вченій раді Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 7 від 19 травня 1997 р.), погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі психології та педагогіки при АПН України (протокол № 5 від 14 червня 1999 р.).

Об’єкт дослідження - процес формування діалогічних умінь студентів.

Предмет дослідження - дидактичні умови, які забезпечують формування діалогічних умінь майбутніх педагогів у навчальному процесі вищої школи.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність дидактичних умов формування діалогічних умінь студентів у навчальному процесі.

В основу дослідження покладено припущення про те, що навчальний процес вищої школи сприяє формуванню діалогічних умінь студентів за таких основних умов:

- позитивна мотивація до діалогічної діяльності й спілкування, стійкість установки на використання діалогу у навчанні;

- позитивна морально-емоційна атмосфера на навчальних заняттях;

- залучення студентів до активного навчального діалогу.

У дослідженні поставлено й вирішуються такі завдання:

1. Вивчити стан проблеми формування діалогічних умінь у педагогічній теорії й практиці.

2. Виявити й експериментально перевірити дидактичні умови, які забезпечують формування у студентів діалогічних умінь.

3. Розробити методичні рекомендації щодо підготовки майбутніх учителів до діалогічного навчання учнів й апробувати у практиці вищої педагогічної школи “Програму формування діалогічних умінь студентів у процесі вивчення географічних дисциплін”.

Методологічною основою дослідження є філософські концепції про діяльну, творчу сутність особистості; діалогічне пізнання навколишнього світу; взаємозв’язок і взаємозумовленість особистості і суспільства; основні положення про співвідношення конкретного й абстрактного, єдності аналізу й синтезу; взаємодію прямого й зворотного зв’язку. Вихідні концептуальні положення ґрунтуються на засадах Конституції України, Закону України “Про освіту”, Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), цільової комплексної програми “Учитель”, “Концепції педагогічної освіти” і державних нормативних документах.

Теоретичні основи підготовки студентів вищих навчальних педагогічних закладів до діалогічного навчання учнів ми пов’язували з концептуальними положеннями щодо формування загальнонавчальних умінь (Ю.К.Бабанський, Н.А.Лошкарьова, В.Ф.Паламарчук, Н.Ф.Тализіна, А.В.Усова та ін.); розвитку пізнавальної активності й самостійності (В.К.Буряк, А.В.Киричук, І.Я.Лернер, В.І.Лозова, М.І.Махмутов, А.В.Фурман та ін.); активізації навчально-пізнавальної діяльності (В.І.Бондар, О.М.Матюшкін, Т.І.Шамова, Г.І.Щукіна та ін.); активізації професійної позиції вчителя (А.М.Бойко, М.Б.Євтух, Л.В.Кондрашова, Н.В.Кузьміна, В.О.Сластьонін, С.О.Сисоєва, В.О.Сухомлинський, Р.І.Хмелюк та ін.); діалогізації професійно-педагогічного спілкування (А.Б.Добрович, В.А.Кан-Калик, Г.О.Ковальов, О.О.Леонтьєв, С.О.Шеїн та ін.); діалогізації навчального процесу (С.Ю.Курганов, В.Ф.Литовський, І.М.Соломадін, Г.А.Цукерман та ін.); реалізації діалогічної взаємодії у системі “учитель-учень” (О.О.Бодалєв, Г.М.Кучинський, Б.Ф.Ломов, А.В.Мудрик, В.А.Семиченко та ін.); використання активних методів соціального навчання (Н.П.Анікєєва, К.Я.Вазіна, О.О.Тюков, М.Г.Яновська та ін.).

Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретико-емпіричних методів дослідження: теоретичний аналіз наукової, методичної літератури з проблеми дослідження для відбору й осмислення фактичного матеріалу; аналіз і узагальнення педагогічного досвіду й педагогічної практики викладачів, результати яких було використано для обґрунтування сутності, підстав для класифікації діалогічних умінь, виявлення дидактичних умов для їх формування у студентів вищих навчальних педагогічних закладів; діагностичні методи (бесіда, інтерв’ю, анкетування, спостереження, тестування, рейтинг, експертна оцінка, самооцінка, виконання діалогічних вправ, завдань, аналіз результатів навчальної діяльності студентів) застосовані з метою визначення рівня сформованості діалогічних умінь, з’ясування причин труднощів, які виникають при підготовці студентів вищої школи до діалогічного навчання; моделювання діалогічних ситуацій, спрямоване на розвиток креативного компоненту діалогічної і загалом професійно-педагогічної діяльності майбутніх учителів; педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий), проведення якого передбачало визначення початкового стану досліджуваного явища у педагогічній практиці, розробку й реалізацію програми дослідно-експериментального навчання для формування у студентів діалогічних умінь; методи кількісної і якісної обробки експериментальних даних, використані для визначення значущості та вірогідності отриманих результатів.

Експериментальна база та етапи дослідження. Констатуючий експеримент проводився на базі Криворізького, Кіровоградського, Одеського, Херсонського педуніверситетів. Дослідженням було охоплено понад 1800 студентів вищих навчальних педагогічних закладів. У формуючому експерименті брали участь 376 студентів перших-п’ятих курсів географічного факультету Криворізького державного педагогічного університету.

На першому етапі – пошуково-педагогічному (1995-1997 рр.) – здійснювалося вивчення сучасного стану проблеми в теорії й практиці вищої педагогічної освіти; визначення об’єкта, предмета, мети, завдань дослідження; висунення наукового припущення; розробка інструментарію дослідження та проектування дидактичної системи формування діалогічних умінь майбутніх учителів за результатами вивчення наукової літератури; аналіз і узагальнення досвіду роботи педагогів-практиків. На цьому етапі проводився констатуючий експеримент, який дозволив отримати вихідні дані про рівень сформованості діалогічних умінь у студентів різних курсів. На основі аналізу результатів констатуючого експерименту було розроблено програму дослідно-експериментального навчання; визначено і науково обґрунтовано дидактичні умови формування діалогічних умінь майбутніх педагогів у навчальному процесі вищої школи.

На другому етапі – експериментально-корекційному (1997-1999 рр.) – перевірялась ефективність виявлених умов формування діалогічних умінь майбутніх учителів під час формуючого експерименту у процесі викладання спеціальних дисциплін. Для реалізації системи дослідної роботи було виділено експериментальні групи, що дозволило визначити динамічні характеристики рівнів сформованості у студентів діалогічних умінь.

На цьому етапі здійснено систематизацію отриманих даних і аналіз результатів упровадження у навчальний процес вищої педагогічної школи методичних рекомендацій щодо формування діалогічних умінь у майбутніх педагогів. Означене вище дозволило провести корекцію умов формування діалогічних умінь, деталізувати кінцевий результат і скоректувати систему діалогічної діяльності.

На третьому етапі – узагальнюючому (1999-2000 рр.) – аналізувалися, уточнювалися й узагальнювалися матеріали дослідження, кількісно і якісно оброблялися отримані експериментальні дані. Підготовлені у ході дослідження дидактичні матеріали і методичні рекомендації впроваджувалися в навчальний процес Криворізького, Кіровоградського, Одеського, Херсонського педуніверситетів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено технологію формування діалогічних умінь студентів вищих навчальних педагогічних закладів при вивченні спеціальних дисциплін, поетапний характер відпрацювання й закріплення означених умінь у навчальному процесі; визначено дидактичні умови, які забезпечують результативність формування діалогічних умінь у майбутніх педагогів; розроблено критерії діагностування рівнів сформованості діалогічних умінь.

Теоретичне значення дослідження полягає у розробці концептуальних положень формування діалогічних умінь студентів у процесі навчання; уточненні понять “діалогічне навчання”, “діалогічні уміння”.

Теорія діалогічного навчання і поетапного формування діалогічних умінь студентів вищих педагогічних закладів освіти, положення про необхідність дотримання при діалогічній підготовці майбутніх педагогів визначальних дидактичних умов значно збагачують педагогіку вищої школи.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що: створено програму формування діалогічних умінь у студентів і розроблено діалогічні завдання з циклу географічних дисциплін, застосування яких при діалогічній підготовці майбутніх педагогів сприятиме підвищенню рівня їх педагогічного професіоналізму; конкретизовано набір форм і методів діалогічного навчання, який передбачає використання можливостей педагогічного моделювання, тренінгів (рольового, комунікативного, емоційного), дидактичних ігор, мікровикладання для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів вищої педагогічної школи під час проведення лекцій “відкритих думок”, лекцій з елементами діалогу, дискусії, семінарів-діалогів, семінарів-диспутів, лабораторно-практичних занять з використанням творчих вправ, завдань тощо; розроблено методичні рекомендації для вдосконалення підготовки майбутніх учителів до діалогічного навчання учнів.

Створена нами система дослідно-експериментального навчання і методичні рекомендації для формування діалогічних умінь студентів можуть бути використані як викладачами вищої школи, студентами, так і вчителями-практиками, методистами; теоретичними положеннями, що розкривають сутність, структуру і зміст діалогічних умінь, специфіку методики і технології діалогічного навчання у вищій школі, можуть скористатися автори підручників, навчальних і методичних посібників із педагогічних і спеціальних дисциплін.

Вірогідність результатів і висновків забезпечена методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень, адекватністю методів, які реалізують мету й завдання дослідження, дослідно-експериментальною перевіркою висунутого припущення, репрезентативністю вибірки студентів, що брали участь в експериментальній роботі, поєднанням кількісного і якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й результати дослідження обговорювалися на щорічних наукових конференціях у Криворізькому державному педагогічному університеті, на Міжнародних конференціях (Кривий Ріг 1998, 2000 рр.), доповідалися на засіданнях кафедр економічної й соціальної географії та педагогіки Криворізького державного педуніверситету (1995-2000 рр.), семінарі молодих педагогів-дослідників (1997, 1998, 1999, 2000 рр.).

Публікації. За результатами дослідно-експериментальної роботи підготовлено 8 одноосібних публікацій, із яких чотири – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, тези доповіді і методичні рекомендації. Загальний обсяг опублікованих праць із теми дослідження складає 1,9 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Зміст дослідження викладено на 177 сторінках тексту, куди входить 16 таблиць, 2 малюнки. Список використаних джерел нараховує 272 найменування. Методичний апарат дослідження деталізовано у 15 додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, виявлено протиріччя, які зумовили вибір проблеми. Визначено об’єкт, предмет, мету, поставлено завдання, сформульовано припущення, висвітлено основні етапи експерименту, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість дослідження, викладено основні методи, а також відомості про апробацію та впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи формування діалогічних умінь у майбутніх педагогів” аналізується стан проблеми у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях, характеризуються різноманітні підходи до її розробки, розкривається сутність понять “діалогічне навчання”, “діалогічне спілкування” ,“діалогічні уміння”, пропонується класифікація діалогічних умінь як показника педагогічного професіоналізму, конкретизуються зміст, критерії, показники, рівні сформованості, методи діагностики цього професійного новоутворення; теоретично обґрунтовуються можливості навчального процесу для формування у студентів вищої педагогічної школи діалогічних умінь; виявлено дидактичні умови, при дотриманні яких можливе успішне формування цієї важливої характеристики для підготовки майбутніх педагогів до професійної діяльності.

Результати аналізу теоретичних робіт свідчать про значну різноманітність підходів до визначення умінь. У психологічній науці існує два аспекти застосування поняття “уміння” – операційний і діяльнісний. Перший пов’язують з умінням виконувати дії, операції (Б.О.Ашмарін, Є.В.Гур’янов, А.Ц.Пуні, П.О.Рудик); інший, більш поширений – діяльнісний підхід до визначення цього поняття ґрунтується на можливості виконання певної діяльності. У цій площині аналізу особливої цінності набувають праці О.І.Бойко, Б.Ф.Ломова, Є.О.Мілеряна, О.В.Петровського.

Розбіжності у поглядах педагогів на визначення дефініції “уміння” не настільки принципові, а найбільш прийнятне формулювання знаходимо у працях В.О.Онищука. Вчений характеризує уміння як здатність виконувати складні комплексні дії на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду.

На основі узагальнення визначень родового поняття “уміння” та видового поняття “діалогічні” у дослідженні діалогічні уміння розглядаються як здатність виконувати складні комплексні дії, що забезпечують здійснення діяльності, підґрунтя для якої становить навчальний діалог. Діалогічні уміння тлумачаться як нестандартні, творчі дії, які стимулюють здатність майбутніх педагогів до прийняття рішень і творчої їх реалізації у діалогічних ситуаціях, мають властивість широкого переносу та є узагальненими.

Специфічні особливості діалогічного спілкування, характеру й структури пізнавальної діяльності, основу якої складає навчальний діалог, дозволяють конкретизувати зміст і класифікувати діалогічні уміння, враховуючи специфіку основних компонентів структури діалогічної діяльності, а саме:

-

-

-

-

-

-

-

Перераховані компоненти діалогічних умінь у комплексі досить об’ємно й ґрунтовно висвітлюють можливості майбутніх учителів щодо організації та реалізації діалогічного навчання в освітніх закладах середньої ланки.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, самооцінка, експертна оцінка, спостереження за пізнавальною діяльністю студентів вищих навчальних педагогічних закладів, а також складність і специфіка змістового аспекту діалогічних умінь дозволили визначити критерії й показники рівня їх сформованості у майбутніх педагогів. До них належать: характер відтворення і застосування знань (глибина, повнота, оперативність, гнучкість, конкретність і узагальненість); здатність до навчання (темп, легкість засвоєння знань і оволодіння новими способами діяльності, швидкість “просування” у засвоєнні, широта переносу знань і дій, самостійність мислення і дій, вольові зусилля й активність дій при вирішенні пізнавальних завдань); спрямованість на діалогічне спілкування (стійкість потреби у діалогічному спілкуванні, відчуття емоційного комфорту на всіх етапах діалогічного спілкування, здатність здійснювати педагогічну комунікацію на принципах діалогу); тип спрямованості особистості (спрямованість уваги й активності особистості, характер мети спілкування, тип соціального зв’язку, якому надається перевага); рівень культури професійно-педагогічної мови (ясність викладення думок, точність визначення термінів і формулювань, літературність мови, гнучкість у перефразуванні мовних конструкцій, викладенні думок).

Ступінь прояву цих критеріїв і їх показників свідчить про рівень сформованості діалогічних умінь у майбутніх педагогів. У ході дослідження було виявлено рівні діалогічних умінь:

-

-

-

У дослідженні з’ясовано, що процес формування діалогічних умінь у майбутніх педагогів має поетапний, керований характер, а його результативність забезпечується дотриманням дидактичних умов. Установлено, що успішність формування цієї важливої складової професійно-педагогічної підготовки визначається наявністю позитивної мотивації до діалогічної діяльності й спілкування, стійкої установки на використання діалогу у навчальній роботі; створенням на навчальних заняттях позитивної морально-емоційної атмосфери; залученням студентів до активного навчального діалогу.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка дидактичних умов формування у майбутніх педагогів діалогічних умінь у процесі навчання” розглянуто організацію, зміст і результати педагогічного експерименту, проведеного для перевірки висунутого у дослідженні припущення.

Завдання констатуючого етапу експерименту полягали у визначенні рівня сформованості діалогічних умінь у студентів різних курсів вищих педагогічних закладів освіти, а також характеру уявлень майбутніх педагогів про використання діалогічного навчання у педагогічній практиці й значущості діалогічних умінь для підвищення якості навчальної роботи; з’ясуванні причин утруднень, які відчувають студенти при використанні діалогу з навчальною метою.

Вихідним у дослідно-експериментальній роботі було положення про те, що технологія формування діалогічних умінь являє собою дидактичну систему, яка через вплив на мотиваційну, пізнавальну та морально-емоційну сфери особистості студентів стимулює закріплення у них професійно значущих умінь, тим самим підвищуючи професійну надійність випускників вищої педагогічної школи.

У розділі з’ясовано, що впровадження діалогічних форм і методів у навчальний процес освітніх закладів різних рівнів здійснюється досить нерівномірно. Недостатнє насичення педагогічного процесу загальноосвітньої школи засобами навчального діалогу обстоюють 68,8% опитаних. Абсолютне переважання монологу у навчально-пізнавальній діяльності студентів вищої школи засвідчили 75,6% тих, що взяли участь в опитуванні. Перспективність діалогічного навчання у практиці освітніх закладів як вищої, так і середньої ланки стверджують понад дві третини респондентів усіх категорій, що є свідченням значного інтересу майбутніх педагогів до навчання, орієнтованого на внутрішній світ особистості, що забезпечує появу гіпотез, питань, моделей, які відображають погляди, індивідуальне бачення його учасників.

У ході констатуючого експерименту за допомогою бланків самооцінки й експертної оцінки визначався у балах рівень сформованості діалогічних умінь майбутніх учителів як показника педагогічного професіоналізму. Зібрані дані фіксувалися в індивідуальних картках студентів. Визначався середній бал, коли сума балів за всіма уміннями ділилася на число умінь, що характеризувались. Границі рівнів розподілялися в межах: від 3,00 балів до 2,34 – високий; від 2,33 до 1,67 балів – середній; від 1,66 балів до 1,00 – низький.

Для одержання об’єктивної картини розвитку діалогічних умінь майбутніх учителів було проаналізовано результати їх діяльності при виконанні діалогічних вправ і завдань, побудованих на матеріалі провідних дисциплін географічного циклу. Методом експертної оцінки було з’ясовано, що високий рівень умінь студентів характерний для оцінного (19,1%), емоційного (13,0%) компонентів; середній рівень – для комунікативного (52,4%), організаторського (47,1%) компонентів; переважає низький рівень умінь, що характеризують креативний (67,8%), мотиваційний (60,6%), гностичний (52,9%) компоненти.

Аналіз результатів діалогічної діяльності студентів з високим рівнем діалогічних умінь дозволив припустити існування залежності між сформованістю цього професійного новоутворення і рівнем теоретичної підготовленості майбутніх педагогів зі спеціальних дисциплін, коли недостатність аргументів є наслідком низького рівня знань із предмета, що вивчається.

Опрацювання зібраних експериментальних даних показало, що у студентів вищого педагогічного закладу, незалежно від курсу навчання, переважає низький (56,8%) і середній (34,8%) рівні сформованості діалогічних умінь при майже аналогічному рівні теоретичної підготовленості зі спеціальних дисциплін (32,3% і 51,3% відповідно).

Якісний аналіз діалогічної підготовки у вищій педагогічній школі дозволив виявити основні причини недостатньої сформованості діалогічних умінь у майбутніх педагогів. До таких причин ми віднесли переважання у навчальному процесі вищої школи монологічного навчання, недооцінку виховних можливостей діалогу у підготовці студентів до творчої діяльності; відсутність спеціальної міжпредметної програми формування діалогічних умінь і непідготовленість викладачів вищої школи до формування у студентів діалогічних умінь.

Усунення виявлених недоліків у навчальному процесі вищого закладу освіти зумовило необхідність проведення формуючого експерименту. Його мета полягала у розкритті змістового та процесуального аспектів вивчення спеціальних дисциплін із використанням діалогу, забезпеченні дидактичних умов формування діалогічних умінь студентів і дослідно-експериментальній перевірці їх ефективності.

Зібрані у ході констатуючого експерименту дані визначили завдання, зміст і характер дослідно-експериментальної роботи, яка проходила в кілька етапів.

На першому етапі здійснювалася підготовка викладачів вищої школи до діяльності, спрямованої на формування діалогічних умінь студентів. У ході індивідуальних консультацій, лекцій, семінарських занять, через дискусії викладачів на засіданнях методичного семінару “Методика і технологія підготовки студентів вищих навчальних педагогічних закладів до діалогічного навчання учнів” було розроблено теоретичне підґрунтя методики й технології діалогічного навчання; з’ясовано його специфіку в умовах вищої педагогічної школи; показано шляхи використання можливостей навчального діалогу у професійній підготовці майбутніх учителів.

Другий етап передбачав організацію діяльності студентів у навмисне створених умовах через вирішення таких завдань: застосування студентами власного професійного, соціального, комунікативного й емоційного досвіду; розвиток креативного мислення й уяви як важливої професійної характеристики майбутнього педагога; створення умов для внутрішніх переживань і обміну цінностями у діалозі; засвоєння наукової географічної інформації.

Забезпечення позитивної мотивації діалогічного навчання стало можливим завдяки використанню у системі дослідної роботи методів мотивації діалогічної діяльності, важливими засобами реалізації яких стали ділові ігри, навчальні дискусії, діалоги, моделювання діалогічних ситуацій, розмаїття яких дозволило розробити варіативні діалогічні завдання з метою озброєння майбутніх учителів ідеями й засобами нової педагогічної технології, яка дозволяє реалізувати у навчально-пізнавальній діяльності діалогічний підхід.

Стійкість установки на використання діалогу з навчальною метою в дослідних умовах підтримувалась через поетапне відпрацювання діалогічних дій; дотримання основних дидактичних принципів; вивчення динаміки спеціальних особистісних якостей майбутніх педагогів, що визначають результативність їхньої участі у навчальному діалозі; використання бально-рейтингової системи оцінювання навчальної діяльності студентів.

Основний фон для забезпечення на заняттях позитивної морально-емоційної атмосфери створювало емоційно-довірливе спілкування у системі стосунків “викладач-студент”. Важливими механізмами емоційного впливу стали переконання, наслідування, навіювання, а засобом формування морально-емоційної атмосфери заняття – емоційний тренінг, змістова частина якого об’єднала музичну терапію, моделювання емоційних ситуацій і пошук оптимального виходу з них. Емоційна привабливість дослідно-експериментальної роботи забезпечувалась оптимальним поєднанням різноманітних дидактичних засобів і емоційних стимулів (емоційних ситуацій, гри, конкурсу, засобів літератури, мистецтва).

Залучення студентів до активного навчального діалогу відбувалось через використання у навчально-пізнавальній діяльності розмаїття діалогічних методів, основу яких склали дискусії і навчальні діалоги. Залучення майбутніх педагогів до різноманітних видів навчальної діяльності (ігрової, імітаційної, пізнавальної) передбачало стимулювання евристичного мислення студентів вищої педагогічної школи, розвиток їхньої пізнавальної активності й самостійності. Впровадження активних методів у різні форми навчальних занять дозволило створити методику їх проведення з урахуванням специфіки навчальних дисциплін і характеру діалогічного спілкування, а використання різноманітних форм контролю за рівнем сформованості діалогічних умінь майбутніх педагогів значно підвищувало ефективність навчання у дослідних умовах.

Дотримання означених вище умов у єдності й взаємозв’язку, врахування специфіки кожної з них дозволило забезпечити позитивний результат діалогічної підготовки студентів у навчальному процесі вищого педагогічного закладу освіти. Оцінювання результатів підготовки здійснювалося на третьому, заключному етапі дослідно-експериментальної роботи.

У ході формуючого експерименту вивчалася динаміка рівня сформованості структурних складових діалогічних умінь майбутніх педагогів. Реалізація у навчальному процесі вищої педагогічної школи програми для формування діалогічних умінь студентів сприяла зростанню рівнів усіх компонентів умінь. Підсумковий зріз показав, що найбільше зросли рівні вмінь, які складають основу креативного та емоційного компонентів. Зокрема, високий рівень кожного з них підвищився на 9,2%; середній рівень – відповідно на 20,8% і 16,8%; низький рівень скоротився на 30,0% і 26,0%. Найменше зростання помічено у рівнях оцінного компоненту діалогічних умінь.

Матеріали дослідження свідчать про те, що система дослідної роботи сприяла подоланню труднощів мотивації навчальної діяльності у формі діалогу. Трансформація мотиваційної сфери майбутніх педагогів сприяла підвищенню рівня їх професійної компетентності на тлі позитивної динаміки рівнів досліджуваних умінь. Таблиця відбиває динаміку їх росту.

Таблиця

Динаміка рівнів сформованості діалогічних умінь студентів за підсумками формуючого експерименту (дані у %)

Рівні | Констат. експер. | Формуючий експеримент | Рівні теортичної підготовленості

Експер. групи | Контр. групи | Експерим. групи | Контрольні групи

В | С | Н | В | С | Н

Високий

1-111к. | 8,6 | 17,9 | 9,6 | 52,0 | 48,0 | 0 | 34,2 | 65,8 | 0

1У-У к. | 9,1 | 19,1 | 10,9 | 61,9 | 38,1 | 0 | 39,1 | 60,9 | 0

Середн.

1-111 к. | 35,0 | 65,0 | 42,5 | 33,0 | 53,8 | 13,2 | 31,5 | 60,3 | 8,2

1У-У к. | 36,4 | 62,7 | 43,5 | 34,8 | 53,6 | 11,6 | 32,6 | 58,7 | 8,7

Низький

1-111 к. | 56,4 | 17,1 | 47,9 | 0 | 37,5 | 62,5 | 0 | 23,3 | 76,7

1У-У к. | 54,5 | 18,2 | 45,6 | 0 | 35,0 | 65,0 | 0 | 28,3 | 71,7

Всього

1-111 к. | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 28,3 | 46,4 | 21,5 | 21,9 | 49,8 | 28,3

1У-У к. | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 32,2 | 42,4 | 25,5 | 23,9 | 49,3 | 26,8

За таблицею простежується позитивна динаміка загального рівня діалогічних умінь студентів: якщо на початку дослідно-експериментальної роботи переважали низький і середній рівні цього показника педагогічного професіоналізму, то після навчання за спеціальною програмою 65,0% (1-111 курси) і 62,7% (1У-У курси) майбутніх учителів мають достатній рівень умінь, 17,9% і 19,1% - високий їх рівень. Число студентів із низьким рівнем цього професійного новоутворення скоротилося з 56,4% до 17,1% (1-111 курси) і з 54,5% до 18,2% (1У-У курси). Підтвердилося наше припущення про те, що студенти з вузьким професійним світоглядом, поверховими знаннями із спеціальних дисциплін не спроможні досягти високого рівня умінь діалогічного навчання.

Отримані результати дозволяють стверджувати про ефективність розробленої й апробованої на практиці дослідно-експериментальної програми, яка, при дотриманні дидактичних умов, забезпечує ріст рівня діалогічних умінь майбутніх педагогів у позитивний бік.

У висновках узагальнюються результати дослідження:

Діалогічні уміння виступають важливою характеристикою професіоналізму майбутніх педагогів і забезпечують їхню підготовку до діалогічного навчання школярів.

Діалогічні уміння формуються як синтез умінь мотивації, організації, реалізації діалогічного навчання, а динаміка їх рівня може бути змінена в позитивний бік у процесі навчання.

Ступінь сформованості діалогічних умінь залежить від того, наскільки дидактична система забезпечує позитивну мотивацію до діалогічної діяльності й спілкування, стійкість установки студентів на використання діалогу у навчанні, залучення їх до активної діалогічної діяльності; наскільки оптимально використовуються можливості навчальних дисциплін щодо формування діалогічних умінь через упровадження технології діалогічного навчання у практику вищого закладу освіти; наскільки викладачі вищої педагогічної школи готові до практичної роботи для відпрацювання й закріплення умінь діалогічного навчання у майбутніх педагогів.

Основні напрями роботи у дослідних умовах – закріплення у студентів позитивної мотивації до діяльності, підґрунтя якої складає навчальний діалог; приведення змісту матеріалу, що вивчається, у відповідність з інтересами, потребами й можливостями майбутніх педагогів; упровадження діалогічних форм і методів навчальної роботи, які стимулюють вироблення й закріплення діалогічних умінь у випускників вищої школи.

Ефективність спеціальних дисциплін у формуванні діалогічних умінь студентів безпосередньо залежить від характеру навчання, методики й технології діалогічної діяльності, організації дослідно-експериментальної роботи як цілісної дидактичної системи, комплексного поєднання різноманітних форм і методів діалогічного навчання; використання об’єктивних критеріїв і методів діагностики рівнів сформованості цього професійного новоутворення.

Дидактичні умови, дія яких ефективна лише в їх єдності, взаємозв’язку і тісній взаємодії, забезпечують позитивний результат навчальних дисциплін у формуванні діалогічних умінь студентів.

Висунуте в дисертаційному дослідженні припущення підтверджено теоретично й експериментально, поставлені завдання вирішено, мету досягнуто.

Дослідження не вичерпує проблеми підготовки майбутніх учителів до здійснення діалогічного навчання у шкільній практиці. Перспективи подальшої наукової роботи пов’язуються з такими напрямами: теоретичне обґрунтування сутності, принципів, методики діалогічного навчання школярів; пошук шляхів раціональної організації діалогічного навчання у практиці сучасної школи; теоретичне обґрунтування проблеми виховання діалогічної культури у студентів вищих навчальних педагогічних закладів; дослідження можливостей педпрактики в аспекті формування діалогічного мислення студентів. Вивчення пропонованих напрямів передбачає необхідність удосконалення якості підготовки майбутніх педагогів до діалогічного навчання школярів.

Основні положення дисертаційного дослідження розкрито в публікаціях автора:

1.

2. Бурман Л.В. Етапність у формуванні діалогічних умінь майбутніх педагогів // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За ред. В.І.Євдокимова, О.М.Микитюка. – Харків, 1997. – Вип. 3. – С.152-155.

3. Бурман Л.В. Формування діалогічних умінь студентів шляхом використання у вузівському процесі активних методів навчання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За ред. В.І.Євдокимова, О.М.Микитюка. – Харків, 1997. – Вип. 3. – С.177-180.

4. Бурман Л.В. Діалогічні уміння як показник професіоналізму майбутнього учителя // Формування і діяльність творчої особистості: Матеріали Міжнародної наукової конференції. Секція ІІ. Педагогіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. – С.53-58. (Бібліотечка “Придніп-ровського наукового вісника”).

5. Бурман Л.В. Диалогические умения как важная характеристика профессионализма будущего учителя // Адукацыя і выхаванне. – 1998. - №11. – С.27-32.

6. Бурман Л.В. Формирование диалогических умений у будущих педагогов средствами специальных дисциплин // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Зб. наук. праць. – Харків: Каравелла, 1999. – С.3-8.

7. Бурман Л.В. Дидактические условия формирования диалогических умений в учебном процессе педвуза // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. – Херсон: Айлант, 2000. – Вип. 12. – С.272-277.

8. Бурман Л.В. Формирование у будущих педагогов положительной мотивации к диалогической деятельности средствами специальных дис-циплин // Активізація навчальної діяльності у вищій і загальноосвітній школі: Зб. наук. тез / Під ред. В.К.Буряка, Л.В.Кондрашової. – Кривий Ріг, 2000. – С.25-27.

АНОТАЦІЯ

Бурман Л.В. Дидактичні умови формування діалогічних умінь у студентів вищих навчальних педагогічних закладів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Криворізький державний педагогічний університет, Кривий Ріг, 2000.

Дисертацію присвячено проблемі формування у майбутніх педагогів діалогічних умінь у процесі навчання.

У дослідженні розглядається процес формування діалогічних умінь засобами спеціальних дисциплін. Розкрито сутність понять “діалогічне навчання”, “діалогічне спілкування”, “діалогічні уміння”; розроблено класифікацію діалогічних умінь, критерії і методи діагностики рівня їх сформованості у майбутніх педагогів; обґрунтовано поетапний характер відпрацювання й закріплення у студентів діалогічних умінь; визначено та експериментально перевірено дидактичні умови, які забезпечують результативність цього процесу. Програма “Формування діалогічних умінь студентів у процесі вивчення географічних дисциплін” знайшла застосування у навчальному процесі вищої педагогічної школи.

Ключові слова: діалогічне навчання, діалогічне спілкування, діалогічні уміння, активна пізнавальна діяльність, дидактична система, діалогічні ситуації.

АННОТАЦИЯ

Бурман Л.В. Дидактические условия формирования диалогических умений у студентов высших учебных педагогических заведений. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Криворожский государственный педагогический университет, Кривой Рог, 2000.

Диссертация посвящена проблеме формирования диалогических умений будущих педагогов в процессе обучения.

В работе исследуется процесс формирования диалогических умений средствами специальных дисциплин. Раскрыта сущность понятий “диало-гическое обучение”, “диалогическое общение”, “диалогические умения”. Диалогические умения рассматриваются как нестандартные, творческие действия, симулирующие способность будущих педагогов к принятию решений и их реализации в диалогических ситуациях, которые обладают свойством широкого переноса, являются обобщенными и классифицируются исходя из специфики основных компонентов структуры диалогической деятельности: мотивационного, коммуникативного, организаторского, гностического, креативного, эмоционального, оценочного.

Определены критерии уровня сформированности диалогических умений будущих педагогов, к числу которых отнесены: характер воспроизведения и применения знаний (репродуктивный, по образцу, творческий); обучаемость; направленность на диалогическое общение; тип направленности личности (эгоцентрическая или социоцентрическая); уровень культуры профессионально-педагогической речи. Дано описание уровней сформированности диалогических умений, которые дифференцируются по степени выраженности основных показателей. Доказано, что диалогические умения формируются как синтез умений мотивирования, организации и реализации диалогического обучения, а динамика их уровня может быть изменена в позитивную сторону при соблюдении определенных дидактических условий в учебной работе.

В исследовании выявлены причины низкого уровня диалогических умений и обоснован поэтапный характер их отработки и закрепления у студентов; определены и экспериментально проверены дидактические условия, обеспечивающие результативность опытной работы: наличие положительной мотивации диалогической деятельности и общения; устойчивость установки будущих педагогов на использование диалога в учебной работе; создание на учебных занятиях положительной эмоционально-нравственной атмосферы; включение студентов в активный учебный диалог.

Экспериментально доказана эффективность “Программы формирования диалогических умений студентов в процессе изучения географических дисциплин”, которая является дидактической системой воздействия на мотивационную, познавательную и эмоционально-волевую сферы личности. Опытно-экспериментальным путем определена результативность использования диалогических заданий, упражнений, дидактических игр, тренингов (ролевого, коммуникативного, эмоционального), диалогических методов, стимулирующих эвристическое мышление, инициативу и самостоятельность, активизирующих познавательную позицию студентов.

Установлено, что уровень диалогических умений будущих педагогов в значительной степени зависит от того, насколько студентам известны закономерности процесса усвоения диалоговых способов умственной деятельности, содержание диалогического обучения, а также от того, раскрыты ли цели обучения посредством учебного диалога и насколько эти цели значимы для испытуемых.

Анализ результатов формирующего эксперимента свидетельствует об эффективности предложенной программы формирования диалогических умений у будущих педагогов. Материалы диссертации могут быть использованы для разработки теории диалогического обучения и совершенствования подготовки студентов высших педагогических заведений к профессиональной деятельности.

Ключевые слова: диалогическое обучение, диалогическое общение, диалогические умения, активная познавательная деятельность, дидактическая система, диалогические ситуации.

ANNOTATION

Burman L.V. Didactic conditions of forming dialogic skills of higher educational pedagogical establishments students. – Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences, speciality 13.00.04 – Theory and Methods of Professional Education. - Krivoy Rog State Pedagogical University, Krivoy Rog, 2000.

Dissertation is devoted to the problem of forming dialogic skills in the process of future teachers’ studies on speciality.

The process of forming dialogic skills by means of special disciplines is investigated. The contents of the notions “dialogic teaching”, “dialogic communication”,