ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОВАЛЬОВ ДМИТРО ВІКТОРОВИЧ

УДК 636.32/38:637.5/6

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИЙОМІВ

ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЯРОК

АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Херсон – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор

Вовченко Борис Омелянович,

Херсонский державний аграрний університет, завідувач кафедри годівлі сільськогосподарських тварин

Офіційний опонент: – доктор сільськогосподарських наук, професор,

Шуваєв Василь Тихонович,

Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра технології виробництва продуктів тваринництва

Офіційний опонент: - кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Нежлукченко Тетяна Іванівна

Херсонський державний аграрний університет, кафедра розведення та генетики сільськогос-по-дар-ських тварин

Провідна установа – Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" УААН, відділ вівчарства, смт. Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область

Захист дисертації відбудеться 12 вересня2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті за адресою: 73006, м.Херсон-6, вул.Р.Люксембург, 23, ауд.№64.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м.Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23

Автореферат розісланий 10 серпня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Карапуз В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збільшення виробництва продукції вівчарства, покращання її якості та зниження собівартості – проблема, яка з роками не втратила своєї актуальності і, навпаки, в сучасних умовах вона набуває ще більшої гостроти.

Одним із методів підвищення ефективності галузі вівчарства є всебічне використання важливої біологічної властивості сільськогосподарських тварин – скоростиглості. Це є актуальним не тільки з точки зору встановлення певних ознак для швидкого розпізнавання скоростиглих тварин, але також і знаходження можливостей направленої зміни скоростиглості в бажаний бік при відповідному впливі умов навколишнього середовища.

У зв’язку з цим важливого значення у вівчарстві набуває розробка критеріїв узагальненої оцінки молодняку овець асканійської тонкорунної породи за їх інтенсивністю формування. Згідно з теоретичними основами методу стабілізуючого відбору в тваринництві (Животовський Л.А., 1984; Колесник М.М., 1985) виділення в межах породи класів плюс, мінус-варіантів і модального класу дозволяє визначити особини з різним рівнем інтенсивності формоутворюючих процесів і пристосуванням до конкретних умов годівлі та утримання. Даний підхід до оцінки скоростиглості тварин за інтенсивністю формування молодняку відкриває можливості для прогнозування продуктивності в ранньому віці і створює реальні передумови для управління процесом їх формування та одержання тварин бажаного типу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дослідження виконані відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт відділу вівчарства інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія - Нова" на 1984-1997 рр., що був складовою частиною науково-технічної програми УААН "Вівчарство – 2000 р." (номери державної реєстрації 0187.0098793; UA01000981Р).

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень є встановлення ефективності використання принципів стабілізуючого відбору при розподілі ярок асканійської тонкорунної породи за інтенсивністю формування в ранньому онтогенезі і вивчення впливу формоутворюючих процесів на продуктивні та репродуктивні якості овець.

Відповідно до поставленої мети вирішувалися завдання:–

визначити генетичний потенціал ярок асканійської тонкорунної породи за показниками росту, розвитку, вовнової і м’ясної продуктивності та репродуктивними якостями;–

встановити ефективність модального відбору ярок за інтенсивністю формування;–

провести порівняльну оцінку параметрів інтенсивності формування ярок різних класів розподілу та встановити їх зв’язок з основними селекційними ознаками овець;–

вивчити динаміку біохімічних показників крові ярок, визначити їх зв’язок з інтенсивністю формування;–

визначити оптимальний віковий період для прогнозування продуктивності ярок у ранньому віці за показниками інтенсивності формування і напруги росту;–

обгрунтувати економічну ефективність використання розподілу ярок на класи за інтенсивністю формування.

Наукова новизна роботи. Уперше досліджено ефективність модального відбору ярок асканійської тонкорунної породи за критеріями інтенсивності формування і напруги росту.

Встановлено класи розподілу ярок за інтенсивністю формування (М-, М0, М+) і проведено порівняльне дослідження вовнової і м’ясної продуктивності та репродуктивних якостей. Визначено коефіцієнти інтенсивності і напруги росту, що дають можливість прогнозувати енергію росту та продуктивність ярок.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що без додаткових капіталовкладень можна підвищити вовнову (на 8,6%) і м’ясну (на 19,7%) продуктивність овець при відборі особин відповідно класів М0 і М+ варіантів. Рекомендована оцінка за інтенсивністю формування і напруги росту в період від народження до 2-х місячного віку використована для прогнозування продуктивності і живої маси у 8- і 18-місячному віці.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержані здобувачем особисто при виконанні комплексної наукової тематики ( проведення експериментів, закладення дослідів, виконання аналітичних робіт).

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи викладено і обговорено на науково-практичній конференції з питань агропро-мис-лового комплексу (Херсон, 1998), конференції молодих вчених (Асканія-Нова, 1998), розширеному засіданні кафедри годівлі сільськогосподарських тварин ХДАУ (1999), вченій раді зооінженерного факультету ХДАУ (1996-1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт, в яких викладено основний зміст наукових досліджень.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота включає вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати власних досліджень, висновки і пропозиції та список літератури.

Матеріали дисертації викладено на 128 сторінках машинописного тексту, вміщують 52 таблиці. Список літератури включає 215 джерел, з них 30 - іноземних.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальні дослідження за темою дисертації проведено в умовах КСП ім. Леніна Скадовського району Херсонської області, кафедри годівлі сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету в період з 1995 по 1999 роки згідно зі схемою (рис. 1).

Об’єктом досліджень були ярки асканійської тонкорунної породи.

У період ягніння (січень-лютий 1996 р.) вели індивідуальний облік новонародженого молодняку і проводили відбір нормально розвинених ярок-одинців з живою масою при народженні від 3 до 4,5 кг та спостерігали за динамікою їх живої маси і лінійного росту.

Типові раціони піддослідних класів ярок мали однаковий набір кормів, балансувались згідно деталізованими нормами (Ноздрін М.Т., 1991).

Розподіл ярок на класи залежно від інтенсивності формоутворюючих процесів проводили у 8-місячному віці, для чого визначали показник інтенсивності формування , запропонований Ю.К. Свєчіним (1979, 1985), за формулою:

, (1)

де , , – жива маса при народженні, 4- та 8-місячному віці відповідно.

На основі значень можна класифікувати особин на тих, що швидко формуються (при ), помірно формуються () і повільно формуються (). Ідея методу полягає у тому, що особини, які швидко формуються, мають переваги у відносній швидкості росту в перший період (), ті, що помірно формуються – з приблизно рівною відносною швидкістю росту в обидва періоди і ті, що повільно формуються – з переважаючою швидкістю росту в другий період онтогенезу.

За результатами розрахунків показників інтенсивності формування встановили три класи: тварин в межах відносили до модального класу (М0), нижче цих меж – до класу мінус-варіант (М-), а вище – до класу плюс-варіант (М+).

Контроль за ростом і розвитком молодняку проведено шляхом індивідуального зважування при народженні, у віці 1…4, 6, 8, 12, 15, 18 місяців. Екстер’єрні особливості вивчались після взяття промірів при народженні і у віці 4, 8, 12, 18 місяців з подальшим розрахунком індексів будови тіла.

Вовнову продуктивність та якість вовни вивчено за настригом немитої і митої вовни та виходом чистого волокна у ярок різних класів розподілу при стрижці в 14-15-місячному віці, а також за результатами експертно-зоотехнічної оцінки рун.

Зразки вовни для лабораторних досліджень фізико-технічних властивостей брали у 10 ярок кожного класу розподілу при бонітуванні. Густоту вовни визначали розрахунково-ваговим методом. Лабораторні дослідження фізико-технічних властивостей вовни проводили згідно з відповідними методиками ВІТу (1958, 1971, 1985).

М’ясну продуктивність вивчено шляхом контрольного забою 8-місячних ярок, по три голови від кожного класу.

Сортовий розруб, обвалку туш та взяття проб м’яса проведено за методикою ВІТу (1978). Хімічний склад м’яса визначено в лабораторії зоохіманалізу ХДАУ за загально прийнятими методиками.

Відтворювальну здатність ярок визначено за їхньою запліднюваністю, плодючістю, а також за кількістю ягнят (живі, мертвонароджені, абортовані), одержаних з розрахунку на 100 маток, які окотилися. Збереженість ягнят визначено шляхом обліку виходу за період від народження до відбивки.

Біохімічні показники крові вивчено у віці 2, 4 та 8 місяців. У крові визначено рівень АТФ, глюкози та піровиноградної кислоти.

З метою визначення оптимальних параметрів за мірними ознаками для прогнозування продуктивності в ранньому віці була визначено кореляцію між показниками інтенсивності формування і напруги росту з показниками живої маси у відповідні вікові періоди.

Напругу росту молодняку визначено за формулою В.П.Коваленка (1996)

, (2)

де ВП – відносний приріст за відповідний віковий період;

СП – середньодобовий приріст за той самий період.

Економічна ефективність розподілу ярок на класи за інтенсивністю формування розраховано за вартістю додатково отриманої вовни та приросту живої маси за співставними цінами.

Всі дані дослідів оброблено методом варіаційної статистики (Н.А. Пло-хинський, 1969; Є.К. Меркур’єва, 1970) та на персональному комп’ютері IBM PC в обчислювальному центрі ХДАУ за спеціально розробленими програмами STATISTICA, MathCAD, MS Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вікові зміни живої маси і особливості тілобудови ярок

Нами проведено порівняльне вивчення росту і розвитку піддослідних тварин залежно від їх інтенсивності формування (табл. 1).

При народженні найбільшу живу масу мали ярки класу М–-варіант (4,12±0,06 кг), які переважали своїх одноліток з модального класу (М0) на 5% (P<0,95), клас М+-варіант на 11% (P>0,95). Але далі, на протязі досліду, перевагу за цим показником мали ярки класу М+-варіант. У віці 18-місяців клас М+ переважав модальний клас на 4,3%, клас М– – на 9% (P>0,999).

Інтенсивність формування зумовила різну інтенсивність росту піддослідних тварин. Так, в період від народження і до 6-місячного віку більш інтенсивно росли

Таблиця 1 – Вікова динаміка живої маси ярок різних класів розподілу

Вік, місяці | Жива маса, кг | Приріст живої маси

абсолютний, кг | відносний, % | середньодобовий, г

М– (n=173)

При народжені | 4,12±0,06–––

1 | 8,03±0,04 | 3,91 | 64,36 | 126

2 | 13,07±0,07 | 5,04 | 47,77 | 174

3 | 17,97±0,05 | 4,83 | 31,19 | 156

4 | 21,28±0,06 | 3,38 | 17,25 | 113

6 | 25,68±0,10 | 4,40 | 18,70 | 73

8 | 30,01±0,10 | 4,22 | 15,16 | 68

12 | 34,26±0,14 | 4,25 | 13,23 | 35

15 | 36,76±0,12 | 2,50 | 7,04 | 28

18 | 41,91±0,13 | 5,15 | 13,09 | 57

М0 (n=194)

При народжені | 3,91±0,05–––

1 | 8,23±0,02 | 4,32 | 71,17 | 139

2 | 13,74±0,09 | 5,51 | 50,16 | 190

3 | 18,92±0,09 | 5,18 | 31,72 | 167

4 | 22,41±0,06 | 3,49 | 16,89 | 116

6 | 26,95±0,07 | 4,54 | 18,40 | 76

8 | 31,36±0,10 | 4,41 | 15,13 | 71

12 | 36,24±0,11 | 4,88 | 14,44 | 40

15 | 39,48±0,12 | 3,24 | 8,56 | 36

18 | 44,08±0,12 | 4,60 | 11,01 | 51

М+ (n=118)

При народжені | 3,67±0,08–––

1 | 8,80±0,02 | 5,13 | 82,27 | 165

2 | 14,85±0,03 | 6,05 | 51,16 | 208

3 | 20,52±0,05 | 5,67 | 32,06 | 183

4 | 24,79±0,07 | 4,27 | 18,84 | 142

6 | 30,38+0,10 | 5,59 | 20,26 | 93

8 | 34,55±0,11 | 4,17 | 12,84 | 67

12 | 39,05±0,18 | 4,50 | 12,22 | 37

15 | 41,65±0,13 | 2,60 | 6,44 | 29

18 | 46,07±0,15 | 4,42 | 10,08 | 49

ярки класу М+-варіант, маючи середньодобовий приріст 148 г в той час, як інші класи поступалися: М0 – на 13,5%, М– – на 18,9%. В період 6-15 місяців – модальний клас – 46 г, переважаючи клас М+ варіант – на 8,7%, клас М– варіант – на 10,9%. В період 15-18 місяців – клас М–-варіант – 57 г, переважаючи класи М0 і М+ на 10,5 та 14,0% відповідно.

Аналіз результатів вимірювання статей будови тіла піддослідних тварин також виявив певний вплив формоутворюючих процесів на розвиток скелета. На протязі досліджень між класом М– варіант та іншими класами виявлено достовірні відмінності у висоті холки і крижів та обхваті п’ясна (P>0,95…0,999). Однак, за довжиною тулуба, шириною та обхватом грудей перевагу мають особини класу М+- варіант.

Вивчення індексів підтвердило екстер’єрні особливості ярок. Встановлено, що краще всього це відображають індекси костистості, збитості, маси тіла та питомої ваги (табл. 2).

Таблиця 2 – Вікові зміни індексів будови тіла ярок

Індекс будови тіла | Тип конституції за візуальною оцінкою | Клас роз-поді-лу | Вік, місяців

при народ-женні | 4 | 8 | 12 | 18

Костистість | Грубий | М– | 18,1 | 16,7 | 15,7 | 17,4 | 17,4

Ніжний | М+ | 18,3 | 16,5 | 15,4 | 17,2 | 17,2

Збитість | Вузькотілий | М– | 128,8 | 123,4 | 123,2 | 124,7 | 125,5

Широкотілий | М+ | 129,6 | 124,6 | 124,1 | 126,2 | 127,9

Маса тіла | Дебелий | М– | 48,1 | 70,3 | 69,6 | 61,5 | 67,5

Крихкотілий | М+ | 41,5 | 67,1 | 68,7 | 60,8 | 63,5

Питома вага | Дебелий | М– | 67,3 | 94,0 | 101,42 | 99,8 | 114,9

Крихкотілий | М+ | 58,6 | 93,3 | 100,36 | 95,2 | 103,2

Так, більш грубі, дебелі, вузькотілі тварини відносилися до повільно-формуючих (М–), а ніжні, крихкотілі, широкотілі – до швидкоформуючих (М+).

Досліджуючи складчастість шкіри, встановлено, що багатоскладчастих тварин більше в класі М- - варіант ( 78% ) і безскладчасті тут відсутні. Нормальноскладчасті розподілилися в основному в модальному класі ( 75% ). У класі М+ - варіант знахо-дяться переважно безскладчасті тварини (92% ) і повністю відсутні багато-складчості.

Біохімічні показники крові

Щоб визначити вплив запасу енергії в організмі на ріст та інтенсивність формування тварин, ми визначали кількість АТФ, глюкози та піровиноградної кислоти у крові, в різні вікові періоди (табл. 3).

Таблиця 3 – Біохімічні показники крові піддослідних ярок

Клас розподілу | АТФ, мк моль/л | Глюкоза, мг% | Піровиноградна кислота, %

2 місяці

М– | 542,1 | 89,1 | 1,81

М+ | 579,6 | 71,25 | 1,58

4 місяці

М– | 298,4 | 49,2 | 1,02

М+ | 321,1 | 39,2 | 0,87

8 місяців

М– | 676,2 | 84,3 | 1,85

М+ | 625,3 | 92,1 | 2,05

Підвищений рівень АТФ при одночасному зменшенні концентрації глюкози та піровиноградної кислоти створює необхідний енергетичний фон для більш інтенсивного синтезу білка. Звідси випливає, що у 2- і 4-місячному віку в організмі ярок класа М+ варіант відбувалися більш інтенсивні анаболічні процеси, спрямовані на збільшення синтезу білка порівняно з класом М– - варіант.

Зменшення вмісту АТФ у крові ярок класу М+ у 8-місячному віці говорить, що починається згасання обмінних процесів в організмі цих тварин порівняно з класом М– варіант.

Вовнова продуктивність

Максимальний настриг вовни в оригіналі (табл. 4) мали ярки класу М– варіант (4,83 кг), вони достовірно переважали клас М0 на 6, клас М+ – на 14,3%.

Таблиця 4 – Вовнова продуктивність піддослідних ярок

Клас розподілу | Настриг вовни в оригіналі, кг | Маса митої вовни, кг | Вихід митої вовни, %

М– | 4,83±0,07 а | 2,20±0,12 а | 45,5

М0 | 4,54±0,06 в | 2,22±0,06 а | 48,9

М+ | 4,14±0,08 с | 2,03±0,07 в | 49,3

Примітка: різні літери при значеннях вказують на достовірну різницю, однакові – на недостовірну.

За настригом митої вовни перевага на боці модального класу (М0). Цей показник у них вищий ніж в особин класу М– на 1 (P<0,95) і на 8,6% (P<0,95), ніж у класу М+.

Максимальний вихід чистого волокна мали ярки класу М+ (49,3%), що на 0,4% більш, ніж у класу М0 і на 3,8% більше, ніж у класу М–.

Результати вивчення якості вовнового покриву у ярок різних класів розподілу наводяться в таблиці 5. Наведені дані свідчать про те, що вовна у піддослідних ярок має товщину, яка відповідає сортименту 64 якості тонкої вовни. В той же час, ярки класу М– за цим показником перевершували своїх аналогів з інших класів на всіх топографічних ділянках. Слід відзначити, що ярки цього класу мали огрубілість вовни на стегні та шиї.

Таблиця 5 – Якість вовни у піддослідних ярок

Показник | Клас розподілу

М– | М0 | М+

Cv, % | Cv, % | Cv, %

Товщина вовнових волокон, мкм:

Бік |

22,11±0,43 а |

12,5 |

21,14±0,38 ав |

11,3 |

20,67±0,31 в |

12,7

Спина | 22,82±0,38 а | 12,3 | 21,75±0,41 ав | 11,8 | 21,05±0,35 в | 13,1

Шия | 24,41±0,51 а | 13,4 | 22,32±0,45 в | 12,1 | 21,83±0,42 в | 13,4

Стегно | 23,23±0,32 а | 12,8 | 22,71±0,39 ав | 11,4 | 22,02±0,38 в | 13,5

Черево | 21,91±0,45 а | 13,1 | 20,87±0,48 ав | 12,7 | 20,55±0,43 в | 14,2

Природна довжина волокон, см | 9,36±0,43 а | 12,4 | 9,95±0,51 ав | 10,3 | 10,71±0,46 в | 13,1

Коефіцієнт видовження, % | 15,0 | 24,7 | 27,2

Міцність волокон, км | 8,21±0,28 а | 7,3 | 8,85±0,21 ав | 4,1 | 8,02±0,26 с | 6,4

Різниця між природною довжиною вовни у ярок класу М+ і класами М0 і М– була в межах 7,1-12,6% відповідно.

Міцність волокон у ярок класу М0 склала 8,85±0,21 км розривної довжини, що більше ніж у ярок класу М– варіант на 7,2 (P<0,95), клас М+ на 9,3% (P>0,95).

Густота вовни на 1 см2 шкіри боку була найбільшою у ярок класу М0 (2801,3±238,4), найменшу кількість вовнових волокон мав клас М+ (2556,1±241,7). Клас М– займав проміжне положення (2671,2±191,3), при P<0,95.

Величина зони забруднення вовни на боці та спині була найменшою у ярок модального класу (28,41 і 32,74%), найбільшою – у класу М– (32,42 і 35,73%). Ярки класу М+ - варіант за даними показниками займали проміжне положення (30,16 і 33,23%).

М’ясна продуктивність

З метою вивчення м’ясних та забійних якостей піддослідного молодняку було проведено контрольний забій ярок у віці 8 місяців (табл. 6).

Таблиця 7 – Результати контрольного забою піддослідних ярок (n=9)

Показник | Клас розподілу

М– | М0 | М+

Передзабійна жива маса, кг | 29,50±0,46 а | 31,47±0,55 в | 34,10±0,90 с

Маса туші, кг | 11,59±0,36 а | 12,76±0,41 в | 14,37±0,42 с

Маса внутрішнього жиру, кг | 0,33±012 а | 0,38±0,11 а | 0,47±0,21 а

Забійна маса, кг | 11,92±0,39 а | 13,14±0,45 в | 14,84±0,57 с

Забійний вихід, % | 40,40 | 41,75 | 43,52

Результати забою показали, що ярки класу М+- варіант переважали тварин класів М0 і М–: за передзабійною живою масою – на 7,7-13,5, масою туші – на 11,2-19,3, масою внутрішнього жиру – на 12,1-29,7 та забійною масою – на 11,5-19,7% відповідно.

Розрубка туш показала, що за виходом відрублень першого сорту кращими виявилися особини класу М+ варіант. В порівнянні з тваринами інших класів цей показник був вищий на 1,9-2,6%.

Проведеними дослідженнями показано, що за вмістом м’якоті ярки класу М+ переважають клас М0 на 2,1 (P>0,95), клас М– – на 5,8% (P>0,999). Це підтверджується і коефіцієнтом м’ясності.

За хімічним складом м’якість туші ярок М+ містить вологи на 2,8-4,8% менше, ніж у тварин інших класів (табл. 7).

Таблиця 7 – Хімічний склад та калорійність м’яса

Показник | Клас розподілу

М– | М0 | М+

Зміст у м’ясі, %:

вода | 65,89±0,15 а | 64,55±0,13 в | 62,75±0,11 с

білок | 16,95±0,12 а | 17,03±0,10 а | 17,12±0,12 а

жир | 14,81±0,09 а | 15,18±0,14 в | 16,35±0,17 с

зола | 1,09±0,08 а | 1,6±0,09 а | 0,99±0,05 а

Калорійність 1 кг м’яса, ккал | 1995,7 | 2144,8 | 2290,1

За вмістом білка в м’ясі ярки класу М+ переважали однолітків з класів М0 на 0,5, М– – на 1,0% (P<0,95).

В зв’язку з підвищеним вмістом жиру в м’ясі ярок класу М+ варіант енергетична цінність 1 кг м’яса склала 2290,1 ккал, що в порівнянні з іншими класами більше на 145,3-294,4 ккал.

Репродуктивні якості ярок

Встановлено, що за рівнем відтворювальних якостей тварини класу
М+-варіант мали більш високу запліднюваність за результатами осіменіння одного статевого циклу. Цей показник у них був вищим на 10%, ніж у модальному класі та на 47,2%, ніж у класі М– (табл.8).

Таблиця 8 – Відтворювальна здатність піддослідних ярок

Показник | Клас розподілу

М– | М0 | М+

Приймали участь у штучному заплідненні, гол. | 171 | 192 | 111

Отримано ягнят, гол. | 200 | 241 | 141

Абортовані та мертвонароджені, гол. | 19– | 12

Запліднені за 1 статевий цикл, % | 27,8 | 65,0 | 75,0

Кількість багатоплідних маток, гол. | 38 | 48 | 37

% | 22,2 | 25,0 | 33,3

Збереженість, в т.ч. баранчиків, % | 72,7 | 92,9 | 83,3

ярочок, % | 90,0 | 100,0 | 88,9

Народження ягнят, одержаних з розрахунку на 100 маток, які окотилися, за класами розподілу коливалося в межах 122,2-133,3 ягняти. Однак кращі результати отримано від маток класу М+- варіант: понад 11,1-8,3 ягнят більше, ніж від маток М– та модального класів відповідно.

Збереження молодняку, отриманого від маток модального класу (М0), було вищим на 9,3%, ніж у ягнят від маток класу М+- варіант та на 15% вищим, ніж у маток М–- варіант. Висока кількість мертвонароджених ягнят та більш низька збереженість молодняку у класі М–- варіант пояснюється тим, що тварини цієї групи ще не досить сформувалися і тому злучати їх необхідно у більш пізньому віці.

Визначення кореляційної залежності між репродуктивними якостями ярок і їх інтенсивністю формування показало, що коефіцієнти кореляції мали позитивний прямолінійний напрямок з середнім та сильним ступенем кореляції (r=+0,29…0,91). На підставі отриманих результатів розраховані рівняння прямолінійної регресії залежності репродуктивних якостей ярок від інтенсивності їх формування (табл. 9).

Таблиця 9 – Рівняння прямолінійної регресії залежності репродуктивних якостей ярок від інтенсивності їх формування

Показник | Параметри рівняння

Yx=a+bx

Багатоплідність | Y=-1,51+0,025x

Жива маса при народженні | Y=0,39+0,031x

Жива маса в 4 місяці | Y=126,07+0,961x

Молочність | Y=10,96+0,091x

Параметр b, який є коефіцієнтом регресії, показує, що із збільшенням індексу інтенсивності формування на одиницю показник багатопліддя ярок у конкретних умовах досліду виростає на 0,025 голів з однієї ярки, жива маса при народженні – на 0,031 кг; жива маса в 4 місяці – на 0,961 кг; молочність – на 0,091 кг.

Таким чином, проведені дослідження впливу інтенсивності формоутворюючих процесів на репродуктивні якості тварин вказують на ефективність відбору за цим показником.

Визначення параметрів інтенсивності росту ярок

З метою вибору оптимальних строків оцінки ярок за параметрами інтенсивності росту встановлено додаткові ранги вікових груп: 0-1-2, 1-2-3,
2-3-4, 0-2-4 місяці і проведено дослідження кореляції між інтенсивністю формування, напругою росту та живою масою (табл. 10).

Таблиця 10 – Кореляційна залежність параметрів інтенсивності росту і живої маси

Віковий період, міс. | З рівнем живої маси
у віці 8-місяців | З рівнем живої маси
у віці 18 місяців

0-1-2 | 0,673 | 0,641 | 0,751 | 0,631

1-2-3 | 0,301 | 0,392 | 0,183 | 0,333

2-3-4 | 0,314 | 0,131 | 0,202 | 0,042

0-2-4 | 0,642 | 0,802 | 0,673 | 0,722

0-4-8– | 0,923– | 0,821

Параметри, розраховані за періоди 1-2-3 і 2-3-4 міс., не дають уяви про майбутній ріст ярок, маючи кореляцію низького або середнього рівня. Більш інформативними щодо майбутньої живої маси виявилися періоди 0-1-2 і 0-2-4 місяці (r=+0,63…0,75).

Високий взаємозв’язок коефіцієнта напруги росту в період 0-4-8 місяці з живою масою ярок в 8-місячному віці підтверджує доцільність вибору цього періоду для розподілу тварин за індивідуальними особливостями їх росту та розвитку.

Дані табл. 11 свідчать про частку впливу генотипової мінливості та умов зовнішнього середовища на поєднання "жива маса х інтенсивність формування".

Таблиця 11 – Дисперсійний аналіз мінливості живої маси ярок з урахуванням інтенсивності формування

Віковий період, міс. | Мінливість живої маси
у 8-місячному віці | Мінливість живої маси
у 18-місячному віці

факторіальна | випадкова | факторіальна | випадкова

0-1-2 | 0,30 | 0,70 | 0,22 | 0,78

1-2-3 | 0,02 | 0,98 | 0,01 | 0,99

2-3-4 | 0,08 | 0,92 | 0,03 | 0,97

0-2-4 | 0,42 | 0,58 | 0,39 | 0,61

Дисперсійний аналіз мінливості живої маси підтвердив суттєвий вплив генотипових факторів на формування живої маси у вікові періоди 0-1-2 і 0-2-4 місяці (h2=22…42%, P>0,95).

Таким чином, на основі аналізу мінливості живої маси ярок під впливом різних факторів встановлено, що вікові період 0-1-2 і 0-2-4 місяці є оптимальними для прогнозування продуктивності тварин з використанням індексів напруги росту і інтенсивності формування, які мають високу кореляцію з живою масою в 8- і 18-місячному віці.

Економічна ефективність проведених дослідів

Для визначення економічної ефективності розподілу тварин за інтенсивністю формування з використанням методу стабілізуючого відбору були проведені розрахунки вартості виробленої вовни і баранини в співставних цінах 1996 року. Вони дозволяють об’єктивно оцінити величину додаткового приросту живої маси та вовни тварин різних класів розподілу.

Вартість додатково отриманої митої вовни в модальному класу і
М–- варіанті в розрахунку на 100 голів перевищувала показник класу М+- варіант на 661,22 та 591,62 грн., відповідно.

Ярок класу М+ варіант доцільно використовувати для одержання баранини. Ярки цього класу перевищують своїх однолітків з модального класу за вартістю 1 голови у співставних цінах 1996 року на 2,51 грн., (8,4%), а з класу М–- варіант – на 5,86 грн., (15,6%). Це свідчить про доцільність відбору молодняку овець за інтенсивністю формування.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Ковальов Д.В. Удосконалення прийомів підвищення продуктивних якостей ярок асканійської тонкорунної породи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподар-ських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення і селекція тварин. – Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2000.

В дисертації викладено теоретичний і практичний матеріал з вивчення росту, вовнових і м’ясних якостей та репродуктивної продуктивності ярок різних класів розподілу за інтенсивністю формування. Встановлено зв’язок між живою масою ярок в окремі вікові періоди за їх інтенсивністю формування та продуктивністю.

Визначені основні параметри відбору тварин за кількісними ознаками і оптимальні вікові періоди для прогнозування продуктивності в ранньому віці з використанням показників інтенсивності формування та напруги росту.

Ключові слова: ярки, жива маса, ріст, розвиток, продуктивність, інтенсивність формування, класи розподілу, вікові періоди.

Ковалёв Д.В. Усовершенствование приёмов повышения продуктивных качеств ярок асканийской тонкорунной породы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяй-ствен-ных наук по специальности 06.02.01 – разведение и селекция животных. – Херсонский государственный аграрный университет, Херсон, 2000.

Диссертация посвящена вопросам разработки приемов повышения шерстной и мясной продуктивности, а также воспроизводительных качеств ярок асканийской тонкорунной породы на основе распределения на классы в зависимости от их интенсивности формирования.

Теоретически и практически обосновано, что индивидуальные особенности роста и развития животных, выраженные через индексы интенсивности формирования и коэффициенты напряженности роста, при благоприятных условиях выращивания, существенно влияют на определение конкретного "места" особи в популяции. Установлено, что максимальные значения этих показателей имели в основном мелкие при рождении, но интенсивно формирующиеся животные класса М+ - вариант. Классу М- - вариант были отнесены крупные при рождении ярки, а животные со средней живой массой – к модальному классу.

Для установления закономерности роста ярок изучены показатели его среднесуточного прироста, индексы напряженности роста и интенсивности формирования. Определены периоды наиболее интенсивного роста для каждого класса.

Выявлено связь между интенсивности формирования и экстерьерными особенностями подопытных ярок. Индексы костистости, сбитости, массы тела и удельного веса позволят объективно характеризовать телосложение овец различных типов формирования в онтогенезе и уменьшить число промеров, необходимых для такой характеристики.

В результате исследований установлено, что по настригу шерсти в чистом волокне и по физико-техническим свойствам шерсти преимущество на стороне животных модального класса. Особи этого класса обладали более лучшей уравненностью по толщине в руне шерстных волокон, а их шерсть характеризовалась более качественным жиропотом и равномерным распределением его по длине волокон.

По показателям мясных качеств выявлено преимущество животных класса М+- вариант. Они имеют больший убойный выход на 11,5 %, чем модальный класс и на 19,7%, чем класс М- - вариант. Установлено, что с увеличением индекса интенсивности формирования в мясе подопытных ярок возрастает содержание жира и уменьшается количество влаги. В связи с этим более высокую каллорийность мяса имели ярки класса М+ - вариант. Лучшие по питательности и усваемости также мясо этих животных.

Результаты исследований указывают на наличие существенных различий по показателям репродуктивных качеств ярок. Так, более высокое многоплодие получено у ярок класса М+ - вариант ( на 11,3 – 8,3 ягненка больше, чем от ярок класса М- и М0 – вариант соответственно ). Этот класс также имел более высокую оплодотворяемость за 1 цикл осеменения. Наиболее оптимальным вариантом является отбор класса М0 – вариант, имеющий наиболее высокие показатели крупноплодности ягнят ( 3,34 кг ), молочности ( 21,1 кг ) и по количеству отнятых голов ( 1,2 гол. ).

Установлено, что для прогнозирования продуктивности и живой массы в 8- и 18-месячном возрасте ярок разных классов распределения с учетом индексов интенсивности формирования и коэффициентов напряженности роста, оптимальными являются показатели живой массы в возрастные периоды 0-1-2 и 0-2-4 мес., что подтверждается корреляционным и дисперсионным анализом.

Показано высокую эффективность использования принципов стабилизирующего отбора для распределения овец на функциональные группы при создании родительских стад с целью регулирования их генотипической структуры для преимущественного получения продукции в зависимости от рыночной коньюктуры.

Ключевые слова: ярки, живая масса, рост, развитие, продуктивность, интенсивность формирования, классы распределения, возрастные периоды.

Kovalyov D.V. Improvement of practices of raising productive properties of ewe lambs of Askanian fine-fleece breed. – Manuscript.

A dissertation for a candidate’s degree (Agriculture) major 06.02.01 –Animal Breeding and Selection. Kherson State Agrarian University, Kherson, 2000.

The dissertation presents theoretical and practical reflecting the study of growth, wool and meat productivity and also reproductive properties in ewe lambs of different distribution groups (according to their formation intensity). A correlation between ewe lamb live weight in specific age periods and their formation intensity as well as productivity has been established.

Main animal selection parameters based on quantitative features and optimal age periods were determined. The goal is to predict productivity at an early age using formation and growth intensity indices.

Key words: ewe lambs, live weight, growth, development, productivity, formation intensity, distribution groups, age periods.