Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України

КІЩЕНКО Юлія Володимирівна

УДК 371126.001(4-15)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АНГЛІЇ ТА УЕЛЬСУ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти

АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Пуховська Людмила Прокопівна,

Інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України, м. Київ,

завідувач відділу порівняльної

професійної педагогіки і психології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Лещенко Марія Петрівна,

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка,

завідувач кафедри дошкільної

педагогіки;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Лавриченко Наталія Миколаївна,

Інститут педагогіки АПН України, м.Київ,

старший науковий співробітник лабораторії

порівняльної педагогіки.

Провідна установа: Житомирський державний педагогічний університет

імені І.Я. Франка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться “25" жовтня 2000 р. о 15 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий " 7 " вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Складні процеси сучасного суспільного розвитку в Україні, що супроводжуються соціальною та економічною нестабільністю, зміною системи суспільних цінностей, переосмисленням життєдіяльності, зумовили нові вимоги до особистості вчителя. Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", цільовою комплексною програмою "Вчитель", концепцією педагогічної освіти перед педагогічними кадрами поставлено завдання постійного підвищення професійного рівня й майстерності.

Від учителя, якості його підготовки та професійної діяльності залежить оновлення середньої освіти та школи взагалі. Пряма залежність якості загальної середньої освіти від якості діяльності вчителя відносить формування педагогічної майстерності до однієї з найважливіших проблем педагогічної теорії та практики.

Суттєвим джерелом визначення сучасної стратегії у галузі педагогічної освіти в Україні є аналіз світового досвіду підготовки вчителів у різних освітніх системах. Українські вчені досліджували підготовку вчителів переважно у високорозвинених країнах, таких як США, Німеччина, Велика Британія. До грунтовних робіт, які були виконані на матеріалах декількох країн, належать дослідження: проблем становлення і розвитку міжнародного вчительського руху (О.В.Сухомлинська); сучасних технологій підготовки вчителів до естетичного виховання у Великій Британії, Канаді, США ( М.П. Лещенко ); професійної підготовки вчителів у країнах Західної Європи в другій половині ХХ ст.(Л.П.Пуховська).

Низка досліджень проблем розвитку освіти у Великій Британії (Г.М.Алексевич, Н.М.Лавриченко, Л.М.Латун, О.І.Локшина) в певних аспектах стосуються вчителя, його ролі в поліпшенні навчально-виховного процесу. Проблеми англійської школи і вчителя вивчали також російські вчені Н.В.Воскресенська, В.П.Лапчинська, Л.А.Торяник, Ю.С.Алферов, Г.А.Андреєва, Є.Б.Лисова та інші.

В останнє десятиріччя увага вітчизняних дослідників зосередилася на процесах радикальної перебудови системи підготовки вчителів у Великій Британії, зміст якої відображається в самій назві реформи кінця 80-х – початку 90-х років. У провідних державних документах міститься стрижневе поняття "school-based teacher education", що перекладається як "підготовка вчителя з центром у школі".

Перше спеціальне дослідження ідей сучасної реформи педагогічної освіти в Англії, виконане А.В.Паріновим, містить цінний фактичний аналіз і низку висновків стосовно тенденцій та перспектив розвитку професійно-педагогічної підготовки вчителів у цій країні. У дисертаційних дослідженнях О.Ю. Леонтьєвої та Н.П. Яцишин аналізувалася теорія і практика навчання студентів у педагогічних коледжах Англії в 70-80 роках ХХ ст., проблеми управління системою педагогічної освіти у Великій Британії, інноваційні процеси у професійній підготовці англійських вчителів. Однак наприкінці століття реформування педагогічної освіти в Англії та Уельсі значно поглибилося, охопивши всі ланки системи та перехрещуючись на головному - особистості сучасного вчителя-професіонала.

З теоретичним обгрунтуванням доцільності “підготовки вчителя з центром у школі” виступили відомі в європейському педагогічному просторі педагоги та дослідницькі колективи: проф. У.С.Врегг (школа педагогіки Ексетерського університету), проф. М.Галтон (школа педагогіки Лестерського університету), проф. Д.Макінтур, П.Хьорст, П.Аштон (педагогічний факультет Оксфордського університету) та ін. Зусиллями цих та інших учених розроблено значну кількість концепцій підготовки вчителя-вченого, вчителя-дослідника, вчителя-рефлексуючого практика, вчителя-наставника. Інтенсивно відпрацьовується підхід "базова підготовка – підвищення кваліфікації вчителів" у контексті проблеми неперервного професійного розвитку вчителя.

Кардинальне оновлення педагогічної освіти зумовлює принципові структурні зміни. У сучасних матеріалах, що подаються на офіційному рівні до різних міжнародних організацій, таких як Рада Європи, ЮНЕСКО, Асоціація підготовки вчителів у Європі, система педагогічної освіти в Англії репрезентується у вигляді трьох взаємопов'язаних ланок:

І – базова підготовка вчителя (initial teacher training - ITT);

ІІ – вступ до професійної діяльності вчителя-початківця (introduction as a newly-

qualified teacher);

ІІІ – підвищення кваліфікації, яке іноді називають більш узагальнено як неперервний професійний розвиток (in-service training (INSET) or continued professional development).

Серед нових явищ, що з'явилися в педагогічній освіті країни в 90-х роках, слід назвати створення в 1994 р. Національного агентства підготовки вчителів (Teacher Training Agency - TTA), на яке покладено головну відповідальність за підвищення якості педагогічної освіти. У Спільному плані (1995 р.) агентство зазначило, що одним з його пріоритетних завдань є "забезпечення різноманітної, високоякісної та високоефективної базової педагогічної підготовки, яка б гарантувала новому поколінню вчителів необхідні для ефективної педагогічної праці знання, розуміння, вміння та навички".

Звернення до ефективності як до показника якості роботи вчителя в англійській педагогіці передусім відноситься до традиції, а не до інновації. В англійських документах, науковій та науково-популярній літературі 80-х – 90-х років часто зустрічається термін "effective teaching" – ефективне навчання. Водночас для опису високого рівня кваліфікації вчителя, його майстерності використовуються й інші, близькі за значенням терміни: "skilful teaching" - навчання, засноване на майстерності, "artistic teaching" - мистецтво викладати, "competent teaching" – компетентне викладання, "quality teaching" - якісне викладання. Дані поняття, по суті, об'єднують всі основні характеристики діяльності вчителя-майстра, вчителя-професіонала. Саме в педагогічній майстерності вчителів, на наш погляд, повною мірою виявляються сучасні інтегративні тенденції в педагогічній освіті. Перенесення центру професійної підготовки вчителів безпосередньо в шкільний клас покликане розв'язати проблему розриву між теорією та практикою в підготовці вчителя – дійсно, одну з найгостріших проблем у світовій теорії та практиці педагогічної освіти. Інтегративний характер педагогічної майстерності, який виявляється в синтезі особистісних якостей конкретного виконавця з діяльнісною суттю відповідної професії, дозволяє розглядати педагогічну майстерність як системоформуючий чинник процесуального та результативного компонентів навчального процесу і професійної діяльності. Тому в нашому дослідженні використовується поняття "professional development" – професійний розвиток учителя.

Відсутність у вітчизняній педагогічній науці досліджень, присвячених вивченню англійського досвіду формування сучасного вчителя-майстра в системі неперервної педагогічної освіти з урахуванням загальноєвропейських тенденцій і політики утворення загальноєвропейського освітнього простору, зумовила вибір теми нашого дослідження: "Формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробці теми: "Різнорівнева професійна підготовка фахівців у сучасних освітніх системах: порівняльний аналіз" (РК 0199 И000398).

Об'єкт дослідження: професійна підготовка вчителя в системі неперервної педагогічної освіти Англії та Уельсу.

Предмет дослідження: формування педагогічної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу.

Мета дослідження: дати узагальнюючу характеристику системи формування педагогічної майстерності вчителя в умовах сучасного оновлення і модернізації педагогічної освіти в Англії та Уельсі.

Концептуальні ідеї дослідження:

-

-

-

Об'єкт, предмет і мета дослідження зумовили такі завдання:

-

-

-

-

-

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; філософські положення про єдність процесів, взаємовплив та взаємозалежність явищ об'єктивної дійсності; цивілізаційний, антропологічний та парадигмальний підходи; принципи науковості, історизму, цілісності, соціальної зумовленості, культуровідповідності, полікультурності, єдності національного і загальнолюдського, теорії і практики, освіти і самоосвіти.

Джерельна база дисертації:

-

-

-

-

-

-

-

-

Методи дослідження. Специфіка предмета дослідження визначила використання переважно теоретичних методів дослідження: загальнонаукові методи дослідження реальної дійсності – аналіз та синтез; порівняльно-історичний метод, який дозволяє порівнювати та зіставляти соціально-педагогічні явища; структурний метод, що дає можливість розглядати розвиток педагогічного процесу, виділяючи його основні системоформуючі елементи; моделювання; вірогіднісна вибірка фактів; кількісний і якісний аналіз, узагальнення. Для проведення дослідження використовувалися також емпіричні методи: інтерв'ю, діалог, дискусія, спостереження, опитування, обговорення та ін.

Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи:

-

-

-

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

-

-

-

-

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі порівняльного аналізу дослідницьких підходів вітчизняних та англійських учених до проблеми педагогічної майстерності обгрунтовано положення, що поглиблюють розуміння процесів формування педагогічної майстерності в системі неперервної педагогічної освіти. До вітчизняного наукового обігу вводиться близько 110 першоджерел, у тому числі тих, які містять первинні якісні та кількісні матеріали.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати використані в процесі розробки спецкурсу “Професійна підготовка вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу” для студентів факультету іноземної філології педагогічного інституту та циклу лекцій і практичних занять з порівняльної педагогіки для післядипломної освіти педагогів. Матеріали дослідження можуть використовуватися викладачами вищих навчальних закладів України при оновленні навчальних програм, планів, курсів та бібліографічних баз для підготовки педагогічних кадрів в умовах сучасного реформування освіти в країні. Результати та висновки дослідження є обгрунтованою системою ідей для перебудови системи підвищення кваліфікації вчителів в Україні, зокрема змістово-технологічного її оновлення з урахуванням елементів позитивного англійського досвіду у сфері педагогічної освіти.

Джерельна база дисертації може бути використаною дослідниками у різних галузях педагогічних знань – теорії та історії педагогіки, філософії освіти, порівняльній педагогіці, педагогічному прогнозуванні та ін.

Дане дослідження дає змогу вдосконалювати зміст, форми та методи підготовки вчителів з метою оновлення вітчизняних педагогічних технологій.

Впровадження. Основні наукові положення та рекомендації дисертаційного дослідження впроваджено в Херсонському державному педагогічному універсистеті (довідка № 48-07/120 від 9 лютого 2000 р.) та у Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів м.Херсона (довідка № 01-7/16 від 7 лютого 2000 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у виявленні та теоретичному обгрунтуванні підходів до формування педагогічної майстерності вчителя в умовах сучасного оновлення і модернізації педагогічної освіти в Англії та Уельсі; у порівняльно-педагогічному аналізі концепцій педагогічної майстерності в англійській та вітчизняній педагогіці; в узагальненні досвіду науково-методичного забезпечення психолого-педагогічної підготовки англійських учителів; у розробці та впровадженні в практику педагогічної освіти України спецкурсу, циклу лекцій і практичних занять з порівняльної педагогіки.

Вірогідність результатів дисертаційного дослідження забезпечується чіткими методолого-теоретичними позиціями, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, що є адекватними предмету, меті й завданням роботи, системним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалів.

На захист виносяться :

- характеристика історико-соціальних та організаційно-педагогічних передумов становлення сучасної системи педагогічної освіти, що будується за принципом діяльнісної спрямованості професійної підготовки педагогів: її цілі, зміст, організаційні форми і методи забезпечують формування готовності педагога до включення в ефективну педагогічну діяльність;

- виявлені та науково обгрунтовані спільності в сучасних підходах англійських та вітчизняних дослідників до феномена педагогічної майстерності як чинника інтеграції в професійній підготовці вчителя ( теорії та практики; особистісних якостей вчителя і діяльнісної сутності його професії; якостей особистості, що забезпечують високий рівень самоорганізації його професійної діяльності), а також відмінності в концепціях формування педагогічної майстерності в Англії та Уельсі і в Україні, що пов'язані з національними педагогічними традиціями, поглядами на вчителя, його підготовку і діяльність (особистісний і діяльнісний підходи);

- генеза та сутність явища педагогічного наставництва (менторства) в теорії та практиці педагогічної освіти Англії та Уельсу;

- нова англійська модель педагогічної освіти з центром у школі, що передбачає створення психолого-педагогічних умов, за яких принципово змінюється сутність професійної підготовки вчителя: з об'єкта професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки вчитель стає суб'єктом власного професійного саморозвитку та своєї професійної життєдіяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях лабораторій порівняльної професійної педагогіки та педагогічної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, кафедри педагогіки Херсонського державного педагогічного університету, висвітлювалися на науково-практичних міжвузівських конференціях: "Сучасні проблеми підготовки вчителя" (Херсон, 1992); "Молодь. Робота. Професія" (Херсон, 1993); "Актуальні проблеми професійної педагогіки" (Херсон, 1996); "Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи" (Херсон, 1997); "Актуальні проблеми перебудови національної освіти" (Київ - Херсон, 1997). Матеріали дослідження використовувалися для розробки та викладання спецкурсу із порівняльної педагогіки в Херсонському державному педагогічному університеті в 1995-2000 рр., а також під час читання лекцій та проведення практичних занять у Південноукраїнському регіональному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів (РІПО) м. Херсона в 1996-2000 роках. Дані дослідження увійшли до методичного посібника "Педагогічна практика як складова частина професійно-педагогічної підготовки вчителя" для студентів педагогічних навчальних закладів.

Окремі аспекти дослідження обговорювалися на засіданнях викладацького колективу педагогічного відділення університету Де Монтфорт міста Бедфорда, де автор стажувалася в 1995/1996 навчальному році.

Основні результати дослідження висвітлено у 9 публікаціях (усі без співавторів), у тому числі: 1 методичний посібник, 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, 2 публікації в збірниках наукових праць.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 223 сторінки машинописного тексту, з них основного тексту - 171 сторінка. У дисертації використано 208 видань вітчизняних та зарубіжних авторів, з яких 171- англійською мовою. Робота містить 4 схеми на 4 сторінках, 14 додатків на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано методологічну основу, завдання та методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, вірогідність отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі - "Професійна майстерність учителя як теоретична та практична проблема педагогічної освіти в Англії та Уельсі" - проаналізовано результати вивчення історико-соціальних передумов становлення сучасної системи професійної підготовки вчителя-професіонала, зроблено аналіз розвитку системи педагогічної освіти у Великій Британії, організації і структури сучасної вищої та післядипломної педагогічної освіти як основи професійного зростання вчителя; висвітлено та проаналізовано дослідницькі підходи до проблеми педагогічної майстерності в системі професійної підготовки вчителя Англії та Уельсу.

Аналіз історичних досліджень англійських учених дозволив встановити, що в країні поступово накопичувався та поширювався досвід підготовки вчителя безпосередньо в школі. Ці сторінки в історії педагогічної освіти Англії та Уельсу пов'язані з так званими "моніторіальними школами" (monitorial schools). У дисертації аналізуються етапи формування системи вищої педагогічної освіти Англії та Уельсу, розкриваються соціально-економічні, культурологічні й демографічні чинники, що впливали на мету, структуру, зміст і форми підготовки вчителів, дається оцінка різних систем навчання, характерних для Англії та Уельсу.

Значна роль у розвитку традиційної системи педагогічної освіти у Великій Британії належить денним педагогічним коледжам (з'явилися у 1890 р.), що здійснювали проміжну підготовку між середньою та вищою освітою. Це сприяло підвищенню рівня підготовки вчительських кадрів (коледжі були зв'язані з університетською системою, у них розширився зміст професійної підготовки майбутніх учителів за рахунок уведення таких предметів, як педагогіка та психологія).

Таким чином, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Англії та Уельсі відбувалися якісні зміни в системі підготовки педагогічних кадрів, спрямовані на їх професіоналізацію. Замовлення суспільства на спеціально підготовленого педагога стало причиною концептуальних та структурних перетворень у підготовці вчителів. Встановлено, що в міжвоєнний період (20-30-і рр. ХХ ст.) у системі професійної підготовки вчителів Англії та Уельсу закладалися основи специфічно англійського досвіду поєднання діяльнісної форми підготовки майбутнього вчителя та його особистісного розвитку.

Дослідження показало, що саме ідею розвитку особистості вчителя покладено в основу запровадженої в 70-80-і роки багатоциклової системи підготовки вчителів у країні. Вона складалася з трьох циклів:

І цикл – 2-річна програма, яка закінчувалася одержанням диплома про вищу

освіту;

ІІ цикл – 2-річна програма (1-й рік: коледж плюс університет, 2-й рік: школа плюс профцентр), яка закінчувалася одержанням диплома бакалавра;

ІІІ цикл – удосконалення протягом усього життя (різноманітні короткострокові та довгострокові курси).

Важливо підкреслити, що стрижнем багатоциклової педагогічної освіти є ідея розвитку професійної майстерності вчителя як системоформуючого чинника цієї системи.

Як показало дослідження, згідно з новим соціальним замовленням на вчителя-майстра система педагогічної освіти Англії та Уельсу зміщує акценти із знань учителя на його особистісні та професійно значущі якості. На цьому фоні починають розвиватися нові організаційно-структурні форми педагогічної освіти: педагогічні коледжі об'єднуються з університетами, політехнічними інститутами та іншими вищими навчальними закладами.

У ході дослідження встановлено, що наприкінці 80-х років потреба в радикальному оновленні змісту, форм та методів професійної підготовки вчителів зумовила сучасну реформу педагогічної освіти, провідні чинники якої (внутрішні та зовнішні) необхідно розглядати в єдності та взаємозв'язку. До внутрішніх чинників, насамперед, належать вимоги оновленої школи, до зовнішніх – інтеграційні процеси, спрямовані на створення єдиного освітнього простору в межах Європейської Співдружності.

У розділі визначено ключове положення реформи шкільної та педагогічної освіти, яким є утвердження школи як партнера вищого навчального закладу в системі професійної підготовки вчителя. Завдання відпрацювання нових організаційних форм партнерства в підготовці вчителя між закладами вищої освіти та школами в сучасних умовах належить до первинних завдань на шляху до педагогічної освіти з центром у школі.

Як показало дослідження, у ході освітніх реформ 80-90-х років основними шляхами одержання вчительської професії стали: чотирирічний курс на одержання ступеня бакалавра педагогіки (BEd), однорічний курс на одержання післядипломного свідоцтва з педагогіки (PGCE), дворічний курс для одержання статусу артикульованого вчителя, курс на кваліфікацію ліцензованого вчителя та скорочений курс для одержання ступеня бакалавра педагогіки з дисциплін, не забезпечених необхідною кількістю викладачів (природничо-математичні науки, сучасні мови).

Таким чином, ретроспективний аналіз розвитку педагогічної освіти в Англії та Уельсі показує, що поетапне її формування зумовлене соціально-економічними вимогами суспільства до освіти. На кожному з історичних етапів простежується чіткий взаємозв'язок між розвитком шкільної освіти і професійно-педагогічною підготовкою спеціалістів.

У дисертації розкриваються дослідницькі підходи до проблеми педагогічної майстерності в системі професійної підготовки вчителя в Англії та Уельсі. У зв'язку з переосмисленням мети шкільної освіти в країні та реформуванням практики шкільної освіти актуальними стають дослідження, пов'язані з якістю професійно-педагогічної діяльності вчителя. При цьому англійськими вченими використовуються різні терміни: "skilful teaching" – вміле викладання; "effective teaching" – ефективне навчання; "performance-based teaching" - навчання, що грунтується на майстерності; "artistic teaching" – мистецтво викладати; "competent teaching" – компетентне викладання; "quality teaching"– якісне викладання.

Дослідження показало, що за допомогою названих термінів різними авторами описується багатогранне, багатоаспектне та багатоскладове явище педагогічної реальності – педагогічна майстерність учителя.

У розділі виділено головні напрями професійної підготовки вчителя, у межах яких по-різному трактується суть педагогічної майстерності:

-

-

-

У період реформи освіти у Великій Британії, що здійснювалася у два етапи, - шкільна реформа (середина 80-х років) та реформа педагогічної освіти (кінець 80-х – початок 90-х років) – значно активізувалися пошуки англійських учених у галузі дослідницько-орієнтованої підготовки вчителя. На широке обговорення було винесено різні концепції підготовки вчителя-вченого, вчителя-дослідника, вчителя-рефлексуючого практика.

Серед визначень педагогічної майстерності у вітчизняних словниках автор зупинилася на трактовці цього поняття як характеристики високого рівня педагогічної діяльності. Критеріями педагогічної майстерності виступають такі ознаки: гуманність, науковість, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість. Педагогічна майстерність грунтується на високому духовному рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді.

У ході дослідження було проаналізовано різні класифікатори професійних умінь учителя. Наприклад, за класифікатором Д. Гопкінса, одним з провідних компонентів педагогічної майстерності вважаються особистісні якості вчителя. До них автор відносить такі якості, як терпимість, дотримання морально-етичних норм, почуття гумору, прагнення до взаєморозуміння.

Проаналізовані розробки свідчать про те, що у працях англійських теоретиків постійно виділяється група вмінь, пов'язаних з так званим "mixed ability teaching" – викладанням у змішаному навчальному середовищі. При цьому мається на увазі спільне навчання дітей різних культур, національностей, етносів та релігій в єдиному навчальному контексті.

Таким чином, у центрі сучасних теоретичних пошуків англійських педагогів у галузі підготовки вчителів перебуває особистість професійно компетентного вчителя. На перший план виходять соціально-особистісні настанови та особистісна спрямованість учителя, які надають характерного забарвлення педагогічній майстерності. Практико-орієнтоване спрямування професійної підготовки вчителів актуалізувало проблему формування в них умінь як традиційної, так і інноваційної діяльності в школі ХХІ ст.

У другому розділі - "Досвід формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу" - розкриваються зміст, методи та форми навчання, аналізуються різновиди педагогічної практики як однієї з важливих передумов формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя, дається характеристика особливостей професійного становлення та розвитку спеціаліста в системі післядипломної освіти.

У ході дослідження встановлено, що вузівський етап формування педагогічної майстерності вчителя незалежно від того чи іншого контексту об'єктивно визначається провідною соціальною метою – підготовкою висококваліфікованого педагога. Аналіз документів Міністерства освіти і науки Англії та Уельсу дає змогу констатувати, що в цільових настановах педагогічної освіти країни на межі ХХ–ХХІ ст. закладено принципи особистісної та діяльнісної спрямованості професійної підготовки вчителя.

У розділі розглядаються запропоновані реформою заходи щодо впровадження нових критеріїв професійної готовності молодого вчителя, так званих компетенцій (competences), зафіксованих у кваліфікаційній характеристиці. Зокрема, грунтовній перебудові підлягають підходи до конструювання другого компонента бази знань учителя, який у навчальних планах та програмах англійських вищих навчальних закладів має назву "педагогічні та професійні дисципліни" (educational and professional studies).

Здійснений аналіз навчальних планів та програм інституту вищої освіти в Роегемптоні, центральної школи мистецтв у Лондоні, університету Де Монтфорт у Бедфорді показав, що побудова навчальних курсів здійснюється за модульними програмами з одночасною спрямованістю на інтеграцію навчальних предметів. Модернізація змісту професійно-педагогічної підготовки відбувається шляхом зближення теоретичних і методичних аспектів, підсилення інтеграції теоретичних дисциплін педагогічного циклу.

Слід зазначити, що поняття "метод навчання" в англійській педагогіці трактується як засіб передачі знань, як форма організації навчання, як спосіб роботи викладача та студентів. Серед організаційних форм проведення занять в англійських вищих навчальних закладах автор виділяє лекції (інформативні, ілюстративні, телевізійні та ін.), дискусії, семінари, прес-конференції, тьюторіали (які передбачають заняття 1-3 студентів з викладачем). У розділі аналізуються методи навчання та динаміка їх розвитку.

Значну увагу в дослідженні приділено висвітленню педагогічної практики як одного з необхідних елементів системи становлення професійної майстерності вчителя. Встановлено, що основна мета педагогічної практики у контексті нового осмислення полягає у тому, щоб бути джерелом знань про реальний навчальний процес, унаочненням теоретичних знань, джерелом пізнання сутності педагогічної діяльності в процесі вироблення студентами-майбутніми вчителями необхідних педагогічних умінь та навичок.

Педагогічна практика являє собою чітку неперервну систему поетапного підключення та часткової адаптації студентів до умов школи. Вона поділяється на: ознайомлюючу, навчальну без відриву від занять (серійну), навчальну з відривом від занять (блочну), мікровикладання. Різні види практики не тільки сприяють здійсненню педагогічного становлення фахівця, розвитку його творчих та пізнавальних можливостей, а й поєднують теоретичну і практичну сторони навчальної діяльності.

У дисертації відстежено шляхи вдосконалення педагогічної практики, розглянуто та проаналізовано перспективи її подальшого розвитку.

Результати дослідження підтверджують, що система післядипломної освіти забезпечує професійне зростання та розвиток учителя. Її структура передбачає, крім обов'язкових державних курсів підвищення кваліфікації, наявність спеціальних внутрішніх та індивідуальних форм роботи. Незважаючи на те, що система організації підвищення кваліфікації не є централізованою, загальна політика Великої Британії передбачає цілу низку механізмів заохочення вчителів до участі в заходах, що сприяють удосконаленню їхніх професійних якостей та зростанню професійної майстерності.

Встановлено, що головною метою системи післядипломної освіти є ознайомлення вчителів з новинками теорії та практики педагогічної діяльності, прогресивними педагогічними технологіями, а також закріплення у них навичок самостійного набуття знань, необхідних для професійного зростання.

У дисертації проаналізовано найбільш поширені форми і методи в системі роботи післядипломної освіти Англії та Уельсу. Установлено, що специфічною особливістю механізму відтворення педагогічних кадрів є наявність в країні так званої "системи підтримки". Йдеться про непедагогічні заклади, установи та організації, що надають підтримку розвитку та вдосконаленню педагогічної освіти.

У висновках узагальнюються результати дослідження, розкриваються теоретичні надбання, можливості та шляхи їх практичного використання.

Висновки

1. Встановлено, що сучасна англійська модель підготовки вчителів з центром у школі (school-based teacher education) уможливилась у результаті еволюції системи педагогічної освіти Англії та Уельсу, яка, з одного боку, зберігає і розвиває свої культурно-історичні та власне педагогічні традиції щодо вчителя, його підготовки і діяльності (педагогічне учнівство, педагогічне наставництво, партнерські стосунки вищого навчального закладу і школи в практичній підготовці майбутнього вчителя), з іншого – видозмінюється відповідно до запитів: а) сучасного англійського суспільства, що стрімко розвивається;б) школи, що продовжує модернізуватись у результаті освітньої реформи кінця 80-х – початку 90-х років; в) учнівської молоді, яка в умовах інформаційного суспільства значною мірою змінює свої орієнтації і характеристики.

2. Дослідження показало, що сучасні процеси оновлення системи педагогічної освіти в Англії та Уельсі спрямовані на:

-

-

-

3. Суттєву роль у формуванні нових суспільних вимог до професіоналізму вчителя, його професійних функцій і діяльності відіграє впровадження в систему освіти Англії та Уельсу європейського виміру в освіті, зокрема, сукупності заходів щодо підготовки вчителів-європейців (розробка і впровадження спеціальних навчальних курсів, спільні європейські науково-практичні проекти, проходження студентами педагогічної практики в школах зарубіжних країн тощо).

Міністерство освіти і науки, Управління стандартами освіти, Національне агентство підготовки вчителів проводять політику підтримки європейського виміру в освіті. Зокрема, робиться акцент на використанні можливостей сучасних засобів масової комунікації та нових технологій (дистанційне навчання, електронна пошта, інтернет).

4. Розвиваючись в умовах світоглядного плюралізму, англійська педагогіка не прагне до створення єдиної теоретичної основи професійної діяльності вчителя, а йде шляхом розвитку різних поглядів на природу якості професійно-педагогічної діяльності та підготовку педагога до цієї діяльності. У дисертації виділені і проаналізовані такі напрями в професійній підготовці вчителів, у межах яких прийняте різне визначення педагогічної майстерності: а) академічно-традиціоналістський (учитель – транслятор знань, компетентний і широкоосвічений предметник); б) технологічний (учитель – носій професійних функцій, виконавець законів ефективного навчання); в) особистісно орієнтований (учитель – особистість, професіонал, який саморозвивається); г) дослідницько-орієнтований (учитель – рефлексуючий практик, творець своєї професійної підготовки).

Встановлено, що ці напрями співіснують, розвиваються і взаємодіють між собою, виявляючи тенденцію до поєднання та інтеграції. Найбільшого поширення в сучасних умовах набуває дослідницько-орієнтована підготовка вчителя, в основі якої лежить ідея розвитку творчого і критичного мислення майбутніх учителів. У межах цього напряму обгрунтовуються підходи до викладацької діяльності як професії; розробляються структурні елементи моделі педагогічної професії (провідна соціальна роль цієї діяльності, комплекс теоретичних знань, особистісна автономія, колективна автономія, професійні цінності); розвиваються поняття широкого і вузького професіоналізму вчителя.

5. Виявлено спільність і відмінності в сучасних підходах до феномена педагогічної майстерності та до шляхів її формування в англійській і українській педагогіці. Спільним є розробка педагогічної майстерності як чинника інтеграції в професійній підготовці вчителя: теорії і практики; особистісних якостей вчителя і діяльнісної сутності його професії; якостей особистості, що забезпечують високий рівень самоорганізації його професійної діяльності. Встановлені положення підтверджують висновки західних експертів щодо концептуальної переорієнтації на інтеграцію як загальну тенденцію в розвитку професійної підготовки вчителів у світовому педагогічному просторі.

Якщо в теорії і практиці педагогічної освіти України здійснюється активний пошук щодо педагогічної майстерності як навчальної дисципліни в змісті підготовки вчителя, то в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу в умовах її сучасного реформування ця ідея розвивається на якісно новому рівні – завдання і функції формування структурних елементів педагогічної майстерності вчителя органічно входять у діяльність кожного викладача, незалежно від його спеціалізації, а також учителя-наставника, який виступає активним співучасником неперервного розвитку майбутнього вчителя ® молодого вчителя ® професіонала.

6. Проаналізовано та узагальнено внесок англійських учених до розробки ідей педагогічного наставництва. У сучасній англійській школі вчитель-наставник розглядається як еталон висококваліфікованого педагога, майстра педагогічної праці. Поряд з відомими концепціями наставництва (менторства) вченими розробляється механізм упровадження інституту педагогічного наставництва до системи педагогічної освіти, який містить у собі великий потенціал можливостей для стимулювання і підвищення мотивації професійного розвитку обох категорій: молодих учителів та вчителів-наставників.

7. Вивчення досвіду формування педагогічної майстерності в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу свідчить про те, що ефективність вирішення цього завдання забезпечується завдяки не тільки науковому обгрунтуванню (визначення цілей, формування і структурування змісту адекватно до цілей), а й ретельному технологічному опрацюванню.

Надбанням англійської теорії та практики професійної підготовки вчителів є гнучкі навчальні плани, за якими уможливлюється дворівневе вивчення педагогічної теорії: а) на першому рівні (базова підготовка вчителя) вивчається теорія середнього порядку, пов'язана переважно з практичними педагогічними знаннями; б) на другому рівні (підвищення кваліфікації) вивчається теорія вищого порядку, пов'язана з методологічними знаннями. Зміст навчальних програм та організація навчання забезпечують діяльнісну орієнтацію професійної підготовки. Розглянуті в дисертації англійські програми навчальних курсів дозволяють зробити висновок, що вони спрямовують студентів на високий стратегічний рівень педагогічної діяльності, коли вчитель орієнтується в цілісній освітній системі, самостійно визначаючи цілі, зміст і технології власної професійної діяльності.

8. Доведено, що впровадження нової моделі педагогічної освіти спричинило докорінне оновлення основ педагогічної практики як провідного компонента цілісного процесу професійної підготовки вчителів в Англії та Уельсі. Головна мета педагогічної практики в контексті нового осмислення полягає в тому, щоб виступати джерелом знань про реальний навчальний процес, бути унаочненням теоретичних знань, слугувати джерелом пізнання сутності педагогічної діяльності в процесі вироблення студентами-майбутніми вчителями професійних педагогічних умінь, навичок та здатності до вирішення головних завдань педагогічної діяльності.

Вона будується за принципом поступового ускладнення завдань: від ознайомлення з типами навчальних закладів і особливостями побудови навчальної роботи до вирішення спеціальних завдань синтезу операційних комплексів педагогічної діяльності.

9. В умовах децентралізованого управління система післядипломної освіти Англії та Уельсу характеризується застосуванням різноманітних організаційних моделей, видів і форм навчання, які можна класифікувати як зовнішні (в учительських центрах), внутрішні (в школі) та індивідуальні (на рівні особистості).

Серед найбільш дійових форм навчання працюючих вчителів на зовнішньому, внутрішньому та індивідуальному рівні можна виділити: індивідуальну підготовку вчителів у межах школи; методичні семінари, конференції, "круглі столи", дискусії; групову розробку навчальних планів, програм, дидактичних матеріалів; організацію тьюторських груп; дні професійного розвитку, керівництво дослідницькою роботою вчителя або групи вчителів тощо.

Аналіз змісту і форм роботи з учителями в післядипломний період в Англії та Уельсі дає підстави для висновку про те, що вони спрямовані на формування індивідуальних стратегій і стилів педагогічної діяльності працюючих учителів на шляху до професіоналів, які саморозвиваються.

Виявлені нами можливості розвитку педагогічної майстерності працюючих учителів Англії та Уельсу дають змогу обгрунтувати рекомендації щодо використання англійських позитивних напрацювань у системі післядипломної освіти України:

-

-