Національний аграрний університет

НАУМОВ Олександр Борисович

УДК 338.4:677:675.83

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРВИННОЇ ОБРОБКИ ВОВНИ У МІСЦЯХ СИРОВИННОЇ БАЗИ

08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук

Топіха Іван Наумович – Миколаївська державна аграрна академія, завідувач кафедри економіки сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Зимовець Віктор Наумович – Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, головний науковий співробітник відділу ціноутворення та інфраструктури ринку

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Горлова Олександра Дмитрівна – Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" Української академії аграрних наук, завідувач лабораторії технології виробництва продукції вівчарства

Провідна установа – Житомирський інженерно-технологічний інститут

Міністерства освіти і науки України, кафедра обліку і аудиту,

м. Житомир

Захист відбудеться 25 січня 2001р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Автореферат розісланий 20 грудня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Жебка В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Становлення ринкової економіки в Україні потребує переосмислення низки базових теоретичних і пра-ктичних засад щодо функціонування сільського господарства і переробної промисловості. Досвід багатьох країн, які пережили процес корінного реформування економіки, показує, що на першому етапі необхідно приділяти основну увагу розвитку легкої промисловості, ефективне функціонування якої створить умови для забезпечення процесу відродження інших галузей. Для України, що має великий потенціал легкої промисловості, такий шлях вважається найбільш придатним.

Вовняна промисловість є однією з провідних підгалузей текстильної промисловості. Вона представлена в Україні потужною сировинною базою та великими промисловими підприємствами, продукція яких уже сьогодні може поповнювати експортні можливості країни. Вовняна промисловість виробляє широкий асортимент продукції. Багатостадійна технологія вовняного виробництва, матеріаломістка продукція і використання найдорожчої серед текстильних волокон сировини ускладнюють завдання організації й управління вовняним виробництвом.

Актуальність теми. Більшість підприємств вовняної промисловості нині перебуває у скрутному становищі. Це зумовлено загальною економічною кризою в економіці, монополією багатьох підприємств галузі і падінням сільськогосподарського виробництва.

Сировинною базою для вовняної промисловості є вівчарство. Вітчизняна вовна має високі технологічні якості, з неї виробляють найкращі вовняні тканини та трикотажні вироби. Однак галузь вівчарства зазнала найруйнівнішого впливу. Тут, поряд із загальними чинниками, важливу роль відіграв диспаритет цін між підприємствами сировинної бази та промисловими підприємствами. За таких умов вівчарство стає економічно невигідним і згортається інтенсивними темпами в усіх регіонах держави. Створена матеріально-технічна база, науковий потенціал, професійні кадри галузі стають непотрібними, а тому безповоротно втрачаються. Тому проблеми вовняної промисловості мають розв’язуватися заодно з відродженням сировинної бази. Покриття попиту легкої промисловості на вовну за рахунок власного виробництва дасть змогу заощадити значні суми валюти для інших потреб народного господарства.

Вирішенню проблем вовняної галузі і її сировинної бази присвячені роботи Афанасьєвої В.К., Гольцблата А.І., Князєва А.І., Коробейникова І.М., Кудинової О.А., Кулагіної М.І., Левантіна Д.Л., Логінова Ю.В., Разумєєва К.Е., Сокола О.І., Топіхи І.Н., Чернія Ю.В. та інших. Разом з тим слід зауважити, що більшість робіт належить до часів адміністративно-командної економіки, а особливості підвищення ефективності вовняної промисловості та зміцнення її сировинної бази в умовах глибокої кризи, при зміні форм власності і господарювання досліджені ще недостатньо і потребують пошуку нових шляхів та підходів до негайного вирішення даних питань, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям досліджень є складовою частиною наукових досліджень Херсонського державного технічного університету з теми “Формування методичних основ забезпечення ефективного розвитку первинної обробки вовни в умовах ринкових відносин” (договір про науково-технічне співробітництво з Інститутом тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” №1/99). Дисертація містить інноваційні розробки, що сприятимуть виконанню державної програми “Вівчарство-2010р.”

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка й обгрунтування теоретичних і методичних основ організації первинної обробки вовни в місцях сировинної бази для підвищення ефективності як промислових підприємств вовняної промисловості, так і сільськогосподарських виробників вовни в умовах становлення і розвитку ринкового середовища

Відповідно до поставленої мети визначено такі основні задачі дослідженя:

·

·

·

·

·

·

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань визначення економічної ефективності впровадження виробництв первинної обробки вовни у місцях сировинної бази.

Об’єктом дослідження є економічна доцільність та можливість реформування вівчарства і вовняної промисловості, підприємств та організацій агропромислового комплексу та вовняної промисловості, що займаються виробництвом вовни і продукції з неї. Поглиблене дослідження проведено на матеріалах державної дослідно-експериментальної агрофірми “Асканія-Нова” та ВАТ “Чернігіввовна”.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на основі вивчення спеціальної економічної літератури з проблем вівчарства та вовняної промисловості, з питань визначення економічної ефективності діяльності підприємства та впровадження інвестиційних проектів, інвестиційної та інноваційної діяльності, оцінки підприємств, законодавчих і нормативних актів України, що регламентують діяльність підприємств у країні. В процесі дослідження використовувались прийоми і методи статистичної обробки даних, інвестиційного та фінансового менеджменту, оцінки бізнесу та інновацій, економіко-математичного моделювання. Розрахунки виконувалися з використанням ПЕОМ. Джерелами інформації для проведених досліджень були дані державної статистичної звітності, проектні та звітні матеріали підприємств, наукові публікації, що стосуються тематики дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведеного дослідження одержано такі основні результати, які мають самостійне значення і виносяться на захист:

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх у вовняній промисловості та у галузі вівчарства.

Практичну цінність становлять такі організаційно-економічні розробки в дисертації:

·

·

·

·

·

Вище перераховані пропозиції дисертанта прийнято до впровадження Міністерством аграрної політики України, і впроваджуються вони з участю автора в державній дослідно-експериментальній агрофірмі “Асканія-Нова”.

Особистий внесок дисертанта. Наукові результати, які містяться в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень оприлюднено, обговорено та схвалено на засіданні вченої ради Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН – Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства 7 грудня 1998 р.; на засіданні республіканської координаційно-методичної ради з проблеми “Вівчарство” 19 січня 1999 р. (с.м.т. Асканія-Нова); на науково-практичній конференції “Міжнародне і міжрегіональне економічне співробітництво в Чорноморському басейні” (Україна, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія) 17-19 червня 1999 р.; на науково-практичній конференції (з міжнародною участю) “Проблеми підвищення ефективності регіональної економіки” (РЕК99) (Україна, Автономна Республіка Крим, м. Севастополь) 6-10 вересня 1999 р.; на науково-практичній конференції “Менеджмент на порозі XXI століття” (Україна, м. Херсон) 25 вересня 1999р.

Публікації. Результати дисертації відображено у 8 публікаціях у фахових виданнях та у 1 публікації у збірнику тез науково-практичної конференції. Загальний обсяг публікацій - умовн. друк. арк., з яких особисто належать автору умовн. друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 157 найменувань, 2 додатків. Основна частина дисертації викладена на 157 сторінках комп’ютерного тексту, список використаних джерел – на 12 сторінках, додатки - на 11 сторінках. Робота містить 34 таблиці, 22 рисунки. Структура роботи:

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи розвитку переробних підприємств вовни. 1.1. Об’єктивна необхідність розвитку переробних підприємств вовни та їх народногосподарське значення. 1.2. Визначення основних показників ефективності діяльності підприємств у ринкових умовах. 1.3. Методичні підходи до визначення економічної оцінки ефективності виробництва в сучасних умовах.

Розділ 2. Основні тенденції розвитку вовняної промисловості та ефективність первинної обробки вовни. 2.1. Стан та розвиток вовняної промисловості. 2.2. Стан та розвиток виробництва вовни. 2.3. Основні проблеми підприємств первинної обробки вовни в сучасних умовах.

Розділ 3. Організаційно-економічні напрямки формування підприємств по виробництву митої вовни в місцях її сировинної бази. 3.1. Обгрунтування пріоритетів створення виробництв первинної обробки вовни у вівчарських господарствах. 3.2. Економічна оцінка інтеграції виробництва та первинної обробки вовни у вівчарських господарствах. 3.3. Організація створення підприємств первинної обробки вовни у вівчарських господарствах. 3.4. Економічна ефективність створення інтегрованих підприємств по виробництву та первинній обробці вовни.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертаційній роботі викладено методичний підхід до розвитку інтегрованих формувань вівчарського напряму та організації виробництва первинної обробки вовни в умовах становлення ринкового середовища в Україні.

У вступі розкривається актуальність дисертаційного дослідження, аналізується стан порушеної проблеми, сутність її дослідження; формулюються мета й основні завдання дослідження, дається характеристика наукової новизни і практичного значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи розвитку переробних підприємств вовни” - обгрунтовані економічна сутність, особливості та значення первинної обробки вовни в ефективному функціонуванні легкої промисловості і сільськогосподарських підприємств-виробників вовни, а також місце переробних підприємств вовни в народному господарстві України. Визначено сутність поняття економічної ефективності виробництва та основні її показники на сучасному етапі, розкриті і обгрунтовані основні напрями вдосконалення показників ефективності діяльності підприємства і наведені методичні підходи, що використовуються у роботі, для визначення ефективності.

Вовняна промисловість є однією з провідних підгалузей текстильної промисловості. Вона виробляє широкий асортимент продукції. Багатостадійна технологія вовняного виробництва, матеріаломістка продукція і використання найдорожчої серед текстильних волокон сировини ускладнюють організацію виробництва. Вартість втрат при обробці вовняного волокна значно вища, ніж в інших підгалузях текстильної промисловості.

Нині підприємства вовняної промисловості перебувають у занепаді.

У зв’язку з тим, що первинна обробка вовни є важливою і однією з головних складових технологічного процесу вовняного виробництва, розвиток підприємств первинної обробки вовни (ПОВ) зумовлює розвиток підприємств вовняної промисловості та галузі вівчарства.

Конкурентоспроможність підприємств галузі може бути підвищена завдяки впровадженню нових ресурсозберігаючих технологій. Обмежена кількість енергоресурсів в Україні та постійне підвищення їх вартості стимулюють розробку ресурсозберігаючих технологій.

На сучасному етапі сільськогосподарські виробники повністю залежать від підприємств, що закуповують у них продукцію, та підприємств, що забезпечують село засобами виробництва і надають йому різноманітні послуги. Одним з елементів удосконалення економічних взаємовідносин є створення інтегрованих формувань.

При дослідженні сутності ефективності виробництва розглянуто поняття економічної ефективності та ефекту. Визначено, що під економічною ефективністю того чи іншого заходу розуміється економія ресурсів праці, матеріальних, енергетичних та грошових ресурсів, що досягається від впровадження заходу у виробництві, який сприяє підвищенню продуктивності суспільної праці.

Під ефектом виробництва розуміється корисний кінцевий результат у вигляді матеріалізованого результату процесу виробництва, який вимірюється обсягом продукції у натуральній та вартісній формах і охоплює її споживну вартість.

Ефективність виробництва як співідношення результатів та витрат є визначенням загальноприйнятим. У діючий системі показників оцінки економічної ефективності використовують широку гаму показників: показники, які характеризують рівень та динаміку витрат, і такі що характеризують рівень і динаміку результатів.

Обгрунтована необхідність єдиного показника, який міг би враховувати всі сторони діяльності підприємства: виробничу, інвестиційну та фінансову, він має враховувати й нагромаджені великі внутрішні резерви підприємства і резерви новостворені завдяки поточній діяльності, які далеко не повністю використовуються.

Таким показником може бути ринкова вартість підприємства. Вибір методів визначення ринкової вартості збумовлений особливостями об’єкту оцінки та очікуваннями щодо його подальшого функціонування. Сформульовані вимоги до процедури визначення ринкової вартості підприємства.

Визначення ринкової вартості підприємств можна проводити на основі оцінки бізнес-ліній або на основі оцінки майна фірми. Методи оцінки підприємств можуть бути об’єднані у три групи: доходний підхід, майновий підхід, ринковий підхід, у роботі розкрито сутність кожного з них.

Найуніверсальнішим, однак і найскладнішим є метод дисконтованих грошових потоків. Приведена до теперішньої вартості сума майбутніх грошових потоків може служити орієнтиром вартості підприємства. Основним показником, що використовується при цьому методі, є чистий грошовий потік, що відображає рух грошових коштів підприємства.

У другому розділі - “Основні тенденції розвитку вовняної промисловості та ефективність первинної обробки вовни” - проведено аналіз стану і тенденцій розвитку вовняної промисловості та її сировинної бази, досліджено основні проблеми розвитку підприємств первинної обробки вовни в сучасних умовах.

Визначено, що особливістю світового ринку вовни на сучасному етапі, що не звично для вітчизняного ринку, є активна торгівля не тільки брудною, митою вовною та готовою продукцією, але й напівфабрикатами, тобто чесальною смугою, пряжею. Територіальний розрив технологічного процесу склався історично і найбільш проявляється у відриві виробництва гребінної смуги від наступних стадій її переробки.

У світі намітилася також тенденція до збільшення попиту на вовняні вироби високої якості, зріс імпорт та експорт чесальної смуги, пряжі та готових тканин. Це свідчить про поглиблення спеціалізації країн за етапами виготовлення вовняних виробів. Таким чином, незважаючи на розповсюдження бавовняних та поліефірних волокон, попит на вовну та вовняні вироби на світовому ринку збільшується, що приводить до розвитку вовняної промисловості, а звідси і її сировинної бази – вівчарства.

Підприємства вовняної промисловості України, що виробляють миту вовну, топс, ланолін, вовняні тканини, мають безперечну перевагу над підприємствами інших підгалузей текстильної промисловості – це сформована багаторічними зусиллями вчених, інженерів, економістів, забезпечена потужним науково-технічним потенціалом сировинна база.

Нинішній стан вівчарства в Україні можна вважати катастрофічним. Як і весь аграрний сектор, галузь опинилась у складній економічній ситуації. Поголів’я овець у 1998 р. становило 1198,4 тис. голів, або на % менше, ніж у 1996 р. і на % менше ніж у 1997 р.

У 1990 р. 85,1 % овець та кіз перебували у сільськогосподарських підприємствах, а в інших видах господарств лише 14,9 %. У 1998 р. на сільськогосподарські підприємства припадало лише 32,6 % поголів’я, решта 67,4 % перебувала в особистих підсобних та селянських фермерських господарствах.

Погіршилось відтворення поголів’я овець. Знизився вихід ягнят та козенят на 100 вівце-козематок з 92 до 66 голів, збільшився падіж поголів’я, особливо серед молодняку. Падіж овець та кіз у 1990 р. становив 4,2 %, а в 1998 р. – 6,2%.

Багато господарств на сьогодняшній день мають стада з екстенсивною структурою, в яких вівцематки становлять невелику частку, а валухи – високу. Ремонтне стадо складається з переярок.

За підсумками 1998 р. виробництво вовни в Україні становило 4,557 тис. т на рік, що на % нижче рівня 1997 р., на % рівня 1996 р. і на 84,6% менше, ніж у 1990 р. Якщо в 1990 р. сільськогосподарські підприємства виробляли 88,8 % вовни, то у 1998 р. лише 50,2 %. Особисті підсобні господарства у 1990 р. виробляли 11,2 % вовни, а у 1998 р. вже 49,1 %.

З 1989 по 1997 р. виробництво вовни в чистому волокні на душу населення зменшилось з 283 г до 55 г, або на %. Зменшився настриг вовни з однієї вівці з 3,4 кг у 1990 р. до 2,9 кг у 1998 р., або на %.

Різко змінилась на гірше структура реалізації вовни. Продаж вовни сільськогосподарськими підприємствами заготівельним організаціям зменшився з 59 до 14 % до загального обсягу продажів, організаціям споживкооперації – з 41 до 2 %. У 1998 р. найбільша частка вовни реалізувалася на ринку та за бартерними угодами – 57 та 19 % відповідно. Обсяги заготівлі вовни за період з 1990 р. по 1997 р. зменшилися з 11,4 до 1,25 тис.т на рік, або на 89 %. Обсяги використання вовни вітчизняними підприємствами знизилися з 36,4 тис. т до 3,3 тис. т на рік, або на 90,9 %. Вітчизняні переробники вовни працюють переважно на імпортній та давальницькій сировині.

Це свідчить про поглиблення кризи вівчарства в країні та занепад підприємств первинної обробки і переробки вовни.

Одна з причин незадовільної роботи вовняної галузі – невирішеність проблем у взаємодії підприємств ПОВ із постачальниками і споживачами вовни. Частка виробників вовни у структурі вартості не перевищує 5-7 %, а переробників, торгівлі та інших сягає – 93-95 %. У країнах з розвинутим вівчарством частка виробників сировини у вартості готової продукції з вовни становить 30 - 40 %.

Тенденція підвищення оптових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію при незмінній якості продукції призводить до зменшення попиту на неї навіть в умовах дефіциту.

Монополізм переробних підприємств вовни в Україні – АТ ”Чернігіввовна” і Харківського орендного підприємства “Промінь” – створив нестерпні фінансові умови для продавців сировини та покупців готової продукцї. Техніко-економічні показники роботи АТ “Чернігіввовна” мають чітку тенденцію до погіршення. Економічний аналіз ефективності його функціонування засвідчив високий рівень витрат при неповному завантаженні виробництва.

Незадовільно характеризується робота і Харківського орендного підприємства “Промінь”, рівень цін на продукцію якого приблизно на 25 % вищий, що спричинено гіршими умовами збуту продукції та недостатньо розвинутою інфраструктурою.

Тому необхідно шукати шляхи, якими можна докорінно змінити саму структуру галузі, підвищити ефективність не тільки первинної обробки вовни, а й галузі вівчарства. Одним із варіантів такого докорінного реформування галузі є створення інтегрованих підприємств первинної обробки вовни у місцях виробництва сировини.

У третьому розділі - “Організаційно-економічні напрямки формування підприємств по виробництву митої вовни в місцях її сировинної бази” - обгрунтовуються доцільність, шляхи та засоби створення підприємств первинної обробки вовни у місцях сировинної бази, основні принципи та методичне забезпечення їх організації.

Одним з перших питань створення агровиробництва типу “вівчарське господарство-ПОВ” є визначення потенційних сільськогосподарських суб’єктів, в яких доцільно організувати такого роду виробництво. Раціонально розмістити підприємство переробної промисловості важливо не тільки для господарства, а й для регіону.

Виходячи з фактора обсягу виробнитцва вовни, наявності матеріально-технічної та наукової бази, транспортного фактора, для розміщення виробництва первинної обробки вовни у місцях сировинної бази була вибрана державна дослідно-експериментальна агрофірма (ДДЕАФ) “Асканія-Нова”.

Пріоритетність створення об’єкта ПОВ в ДДЕАФ “Асканія-Нова” пояснюється низкою переваг: територіальним розташуванням у зоні великих виробників брудної вовни, які забезпечать повне завантаження потужностей ПОВ та її перспективний розвиток; статусом агрофірми “Асканія-Нова” як державної дослідно-експериментальної, що має виробничу та професійну базу; територіальною присутністю і підпорядкованістю Національному науковому селекційно-генетичному центру з вівчарства – Інституту тваринництва степових районів “Асканія-Нова”. Потужностей такого виробництва вистачить на переробку вовни, що на сьогодні виробляється в області.

Організація первинної переробки вовни у вівчарському господарстві потребує більш поглибленої, достовірної оцінки економічної ефективності та визначення допустимого рівня ризику. З цією метою дисертантом запропоновано і використано на практиці метод порівняльної оцінки бізнесу господарства.

Для аналізу економічної ефективності діяльності підприємства спочатку була визначена ринкова вартість бізнесу підприємства.

Розрахунок прибутку агрофірми за 1998 р. показав, що всього було реалізовано 17,8 т митої вовни за ціною 1280 грн. за 1 т при собівартості – 21350 грн. Усього збиток становив – 357 тис. грн. М’ясо овець реалізувалося за ціною, нижчою від собівартості, тобто ціна 1 т м’яса 1240 грн., а собівартість – 2720 грн. Усього збиток від реалізації м’яса овець по господарству досяг – 22 тис. грн. Дослідження показали, що вартість бізнесу агрофірми “Асканія-Нова”, що визначена за доходним підходом, дорівнює нулю. Таким чином, можна зробити висновок про неефективну роботу підприємства.

Результат оцінки майна підприємства, тобто будівель, споруд, обладнання та іншого, за балансовою вартістю у 1998 р. становить 64372400 грн.

Для характеристики ефективності виробництва обгрунтовано узагальнюючий показник ринкової вартості підприємства. Під ринковою вартістю підприємства слід розуміти величину, що дорівнює сумі грошей, за яку передбачається перехід підприємства з рук у руки на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем та добровільним продавцем, що діють компетентно, розрахунково та без примусу, після адекватного маркетингу, що і відображає вартість бізнес-ліній.

Слід зазначити, що ринкова вартість підприємства як сукупності бізнес-ліній сама по собі ще недостатня для визначення ефективності. Вартість бізнесу необхідно порівнювати з вартістю майна підприємства, що характеризує розмір підприємства. Для визначення вартості майна підприємства можна використовувати загальновідомі методи, зокрема метод витрат, метод аналогів продажів або капіталізації доходу.

Отже, ми вважаємо, що економічна ефективність виробництва – це перебільшення ринковою вартістю підприємства як сукупності бізнес-ліній вартості майна підприємства, що задіяне у бізнесі.

Ефективність виробництва також характеризується зрівнянням ринкової вартості підприємства із сумою ринкових вартостей підрозділів. Це пояснюється тим, що окремі підрозділи багатьох підприємств здатні працювати як окремі суб’єкти ринку, тобто вони можуть сформувати окремі бізнес-лінії, які не можуть бути реалізовані в складі підприємства, однак спроможні сформуватися в результаті відокремлення від підприємства. Можна спрогнозувати розвиток таких підрозділів та порівняти суму їх можливих вартостей з вартістю підприємства. Якщо виявиться, що відокремлене функціонування доцільніше, тобто сума вартостей окремих підрозділів вища за вартість підприємства, то воно працює недостатньо ефективно.

Залежність ефективності виробництва від ринкової вартості та співвідношення ринкової вартості бізнесу з вартістю майна показана на рис. 1.

Рис.1 Залежність ефективності виробництва від ринкової вартості

Алгебраїчно точку критичної ефективності виробництва можна виразити формулою (1):

Sб/Sм = 1, (1)

де Sб – ринкова вартість підприємства як сукупності бізнес-ліній;

Sм – ринкова вартість майна, задіяного у бізнесі.

Показник відношення вартості підприємства до вартості майна, задіяного у бізнесі, дає змогу не тільки оцінити ефективність виробництва, а й порівнювати аналогічні підприємства, швидко одержуючи результати. Ця методика дослідження ефективності дає змогу оцінити ефективність не лише діючого підприємства, але й інвестиційних проектних рішень, а також визначити ефективність будь-яких управлінських рішень і змін організаційного чи технологічного напряму.

Автором розроблений алгоритм управління економічною ефективністю виробництва (рис.2), де використовується запропонований показник.

Рис.2 Алгоритм управління економічною ефективністю виробництва

Алгоритм містить у собі 5 логічних блоків; 4 блоки, що реалізують аналіз; блок адаптації моделей.

Для проведення фінансово-економічного аналізу підприємства використовувалась комп’ютерна модель, розроблена автором.

Як підтверджують результати аналізу, ДДЕАФ “Асканія-Нова” працює збитково. Фінансовий стан підприємства нестабільний. Більшість показників не відповідає встановленим нормам.

Автором розроблено цільовий системний економічний механізм організації підприємств ПОВ у місцях сировинної бази (рис. 3).

Рис. 3 Схема механізму впровадження ПОВ у сільськогосподарські підприємства

Новий технологічний комплекс розроблено спільно Інститутом тваринництва степових районів ім М.Ф.Іванова “Асканія-Нова”, АТ “Санвуд” (м.Харків), Харківським технічним університетом сільського господарства та Харківським військовим університетом (патенти 97030966 МПК6 Д06L3/02, Д06М10/02, 97030967 МПК6 Д01В3/00). Зазначений технологічний комплекс, продуктивністю тонкої вовни – 200-250 кг/год; грубої – 350-400 кг/год, не має аналогів у світі, він здійснює первинну обробку вовни з використанням електромагнітних полів та пружних коливань. Запропонована технологія та обладнання дають змогу знизити матеріаломісткість на 70%, одержати економію виробничих площ на 40%, зменшити енерговитрати на 50%, витрати води – у 40 разів; мита вовна за своїми характеристиками перевищує існуючі стандарти та вимоги.

Джерелом фінансування нового підприємства визначено Державний інноваційний фонд України. Автор брав безпосередню участь в оцінці витрат на обробку брудної вовни та реалізацію митої вовни, у визначенні потенційної прибутковості нової форми вівчарського господарства з використанням методичних вказівок програми Державного інноваційного фонду України.

Для реалізації проекту необхідна інноваційна позика в сумі 2250000 грн. строком 3 роки. Розподіл ризику за обсягами інвестування: інвестор – 88,2 %, агрофірма – 11,8%. Інвестиційна привабливість реального інноваційного проекту при ставці дисконту 20 % визначається системою показників: чистий приведений доход – 219475 грн; строк окупності – 12 кварталів; індекс прибутковості – 1,02; внутрішня норма рентабельності – 32,19 %.

Аналізуючи розраховані показники проекту виробництва ПОВ, слід вказати на їх високий рівень та відповідність вимогам, що пред’являються до показників, які визначають доцільність реалізації нової технології.

Для порівняльної оцінки вищих темпів розвитку агрофірми, що забезпечуються впровадженням нової прогресивної технології, була проведена оцінка бізнесу ПОВ агрофірми в умовах ринку станом на І квартал 1999 р. при забезпеченні обсягу інноваційних інвестицій.

Для оцінки вартості бізнесу ПОВ на базі агрофірми “Асканія-Нова” використовувалися такі вихідні дані і припущення:

1. Комплекс з первинної обробки вовни, створений у вівчарському господарстві ДДЕАФ “Асканія-Нова”, може справедливо вважатися підприємством, здатним функціонувати самостійно і приносити доход.

2. Досліджуване підприємство згідно з попередніми розрахунками і техніко-економічним обгрунтуванням, вироблятиме такі види продукції: вовну миту, топс, ланолін. Відповідно до проведених розрахунків квартальна проектна потужність встановлена на рівні: вовна мита – 70,90 тонн, топс – 17,50 тонн, ланолін – 17,50 тонн.

Розрахунок ринкової вартості підприємства проведено за допомогою розробленої автором комп’ютерної моделі. У результаті проведених розрахунків вартість об’єкта оцінки – бізнесу ПОВ – становить 5819201,5 грн, вартість майна, задіяного у бізнесі – грн.

Відношення ринкової вартості підприємства до вартості майна, задіяного у бізнесі, дорівноє , що також свідчить про ефективну роботу, оскільки значення показника набагато перевищує нижнє припустиме значення – одиницю.

Виробнича потужність агрофірми “Асканія-Нова” по виробництву сировини не використовується повною мірою. Виходячи з потенційних можливостей агрофірми передбачається нарощування поголів’я овець.

В результаті проведених розрахунків вартість об’єкта оцінки при повному використанні потужностей власної сировинної бази визначена в розмірі грн. Показник співвідношення вартостей майна і бізнесу становить 5,13.

У зв’язку з тим, що інвестування створення підприємств первинної обробки вовни має здійснюватися не тільки за рахунок державних фінансових надходжень, але й шляхом залучення коштів інших інвесторів, автором проведені розрахунки методом оцінки вартості бізнесу із урахуванням сплати процентів за кредит у розмірі 100 % річних від вартості кредиту. Вартість об’єкта оцінки визначена в розмірі 2501493,1 грн. при нинішніх можливостях власної сировинної бази та у розмірі 2841311,2 грн. при повному використанні потужностей власної сировинної бази.

Відношення ринкової вартості підприємства до вартості майна, задіяного у бізнесі, в разі використання для реалізації проекту комерційної позики дорівнює 1,84 при сучасних можливостях сировинної бази та 2,09 – при повному використанні потужностей, що також свідчить про ефективну роботу, однак ефективність набагато менша, ніж за умов використання державних інвестицій.

З допомогою комп’ютерної моделі розраховані критичні розміри відсотка плати за комерційний кредит, при яких ринкова вартість бізнесу дорівнюватиме вартості майна, задіяного у бізнесі, тобто ефективність реалізації проекту перебуватиме у критичній точці. Для варіанта розвитку з урахуванням сучасних можливостей власної сировинної бази критичний розмір плати за кредит становить 134,4 % на рік. З урахуванням розвитку власної сировинної бази критичний розмір плати за кредит дорівнюватиме 144,6 % за рік. Таким чином, можна стверджувати, що використання кредиту, плата за який перебільшує встановлені критичні рівні, недоцільне.

Визначені основні джерела фінансового забезпечення процесів створення та ровитку підприємств первинної обробки вовни у місцях виробництва сировини.

ВИСНОВКИ

1. Легка промисловість України в пострадянський час зазнала значних руйнацій. Обсяги виробництва більшості основних видів продукції скоротилися в 5-10 разів. Частка галузі у внутрішньому валовому продукті зменшилася до 1,7 %, тоді, як у провідних країнах вона сягає 75 - 80 %.

Розвиток переробних підприємств вовни відіграє вирішальну роль у роботі вовняної промисловості як провідної підгалузі легкої промисловості. Основним видом сировини для неї залишається натуральна вовна, питома вага якої у загальному обсязі становить понад 50 %. Від кількості та якості митої вовни залежить використання потужностей легкої промисловості, підвищення якості та зниження собівартості продукції, збільшення прибутку.

2. Сутність категорії ефективності виробництва в економічній літературі трактується неоднозначно. Для оцінки економічного ефекту діяльності підприємницьких суб’єктів потрібен узагальнюючий показник, який охоплює виробничу, інвестиційну та фінансову діяльність. Новий підхід до оцінки ефективності базується на узагальнюючому показнику економічної ефективності виробництва, що визначається як відношення ринкової вартості підприємства до вартості майна, яке задіяне в бізнесі.

3. Відсутність на текстильних підприємствах гнучкої цінової політики зумовлює перехід на досконаліші економічні методи взаємовідносин між виробниками сировини та її переробниками.

Перспективними шляхами розвитку є наближення первинної обробки вовни до сировинної бази та організація виробництва на основі використання нових ресурсозберігаючих технологій, що приведе до радикальних змін в існуючій структурі вовняної галузі. Це сприятиме також підвищенню конкурентоспроможності продукції.

4. Розташування нових виробництв первинної обробки вовни у місцях розвитку сировинної бази має здійснюватися з урахуванням таких факторів: поголів’я овець та обсягу виробництва вовни, наявності матеріально-технічної бази, професійно підготовленого персоналу, наукового потенціалу, транспортного фактора.

5. Використання запропонованого алгоритму оцінки економічної ефективності виробництва забезпечує проведення досконалого аналізу ефективності діяльності підприємства та формування логічно послідовного і закінченого його процесу.

Методичні розробки по впровадженню економічного механізму створення виробництв первинної обробки вовни у вовновиробляючих сільськогосподарських підприємствах забезпечують прискорення реалізації проекту та допомагають ефективно використовувати вкладені ресурси.

6. Оцінка проекту впровадження виробництва первинної обробки вовни на базі агрофірми “Асканія-Нова” засвідчує доцільність обраного шляху. Показник відношення ринкової вартості підприємства як сукупності бізнес-ліній до вартості майна, задіяного у бізнесі, становить: у разі використання комерційної позики – 1,84, у разі використання інноваційної позики – 4,28. Із розширенням власної сировинної бази і зростанням власного виробництва вовни на 60 % очікується поліпшення показників до 2,09 і 5,13 відповідно.

7. Дослідження альтернативних варіантів залучення інвестицій у проект впровадження нової технології і створення нового виробництва первинної обробки вовни на базі агрофірми “Асканія-Нова” дало змогу визначити пріоритетні джерела, а також окреслити заходи, що необхідно здійснити на державному рівні для прискорення реалізації проектних рішень.

Основними джерелами фінансового забезпечення процесів створення та ровитку підприємств первинної обробки вовни у місцях виробництва сировини повинні бути:

·

·

·

·

Головною ж умовою прискорення ефективної реалізації запропонованих заходів по впровадженню нових технологій первинної обробки вовни у місцях виробництва сировини є всебічне сприяння державних органів на всіх рівнях влади. До головних завдань, що мають вирішуватися на державному рівні, слід віднести:

·

·

·

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Наумов О.Б. Економічні питання створення виробництв первинної обробки вовни у вівчарських господарствах // Экономические инновации. Выпуск 4: Международное и межрегиональное экономическое сотрудничество в Черноморском бассейне. Сборник научных работ.– Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1999. – С. 205-207.

2. Наумов О. Б. Проблеми розвитку сировинної бази вовняної промисловості в Україні // Вестник Херсонского государственного технического университета.– 1999. – №2(6). – С. 87-89.

3. Наумов О.Б. Діагностика вівчарських господарств на можливість та доцільність впровадження технологій первинної обробки вовни // Вестник Херсонского государственного технического университета. – 1999. – №3(6). – С.64-66.

4. Наумов А. Б. Эффективность инвестиций в Украине: время и деньги // Вестник Херсонского государственного технического университета. – 1998. – №1(3). – С.52-54.

5. Наумов О.Б. Економічний механізм організації підприємств первинної обробки вовни в місцях сировинної бази // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2000. – Т.1. – № 3. – С.169-172.

6. Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками // Економіка АПК. – 2000. – №5. – С. 39-42.

7. Наумов О.Б. Методологічні основи економічної оцінки діяльності підприємства // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2000. – №8. – С. 34-37.

8. Наумов О.Б., Сухомлін Л.Є. Ефективність створення виробництв первинної обробки вовни у місцях виробництва сировини // Вісник Харківського державного економічного університету. – 2000. – № 2(14). – С. 25-27. (Автору належать основні наукові результати і розробки по реформуванню галузі та оцінці ефективності роботи підприємств)

9. Наумов А.Б. Роль интеграции производств первичной обработки шерсти и овцеводческих хозяйств в развитии региональной экономики // Вестник СевГТУ. Вып. 21. Экономика и финансы: Сб. науч. тр. – Севастополь: Севастоп. гос. техн. ун-т. – 1999. – С. 80-83.

Наумов О.Б. Організація виробництва та первинної обробки вовни у місцях сировинної бази. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва. – Національний аграрний університет, Київ, 2000.

У дисертації проаналізовано сучасний стан та занепад вовняної підгалузі легкої промисловості та галузі вівчарства як її сировинної бази. Обгрунтовано доцільність реформування вовняної промисловості шляхом наближення технологій первинної обробки вовни до сировинної бази та розроблено і здійснено механізм їх впровадження.

Вперше визначено новий узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва, вдосконалено алгоритм оцінки і управління ефективністю.

Визначено і проаналізовано пріоритетні напрями й умови залучення інвестицій для реалізації процесу реформування галузі.

Ключові слова: економічна ефективність, реформування, підгалузь, економічний механізм, первинна обробка, узагальнюючий показник.

Наумов А.Б. Организация производства и первичной обработки шерсти в местах сырьевой базы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика предприятия и организация производства. – Национальный аграрный университет, Киев, 2000.

Диссертация посвящена решению проблем шерстяной подотрасли легкой промышленности и ее сырьевой базы – отрасли овцеводства.

В диссертации дан анализ современного кризисного состояния и проанализированы причины упадка шерстяной промышленности и ее сырьевой базы. Определено, что важным звеном технологической цепочки является первичная обработка шерсти, которая связывает предприятия шерстяной промышленности с сырьевой базой и предопределяет их развитие.

Обоснована целесообразность реформирования подотрасли шерстяной промышленности путем приближения технологий первичной обработки шерсти к сырьевой базе. Определены принципы размещения предприятий первичной обработки шерсти.

Разработан целевой системный экономический механизм организации предприятий первичной обработки шерсти в местах сырьевой базы.

Для построения экономического механизма использовался новый подход к определению экономической эффективности производства. Теоретически обосновано, что экономическая эффективность производства определяется отношением рыночной стоимости предприятия как совокупности бизнес-линий к стоимости имущества предприятия, которое задействовано в бизнесе. Исходя из определения, впервые обоснован и предложен новый обобщающий показатель экономической эффективности производства.

Предложенная автором методика позволяет оценить эффективность не только действующего предприятия, но и инвестиционных проектных решений на основе прогнозных данных, а также определить эффективность управленческих решений и изменений организационного или технологического направления.

На основе нового показателя экономической эффективности усовершенствован алгоритм оценки и управления эффективностью, который позволяет всесторонне исследовать деятельность предприятия, выявить причины неудовлетворительной работы и осуществить мероприятия по их устранению.

С использованием разработанных автором методических подходов исследован инновационный проект создания производства первичной обработки шерсти в овцеводческом хозяйстве. В результате исследования расчетно подтверждена целесообразность реализации проекта. Определены показатели эффективности при различных вариантах инвестирования и критический уровень платы за кредит.

Определены и проанализированы приоритетные направления и условия привлечения инвестиций для реализации процесса реформирования отрасли.

Очерчены основные задачи, которые необходимо решить на государственном уровне для скорейшего и эффективного внедрения новых технологий первичной обработки шерсти в местах производства