ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н.КАРАЗІНА

НАБОКА ОЛЬГА ВІКТОРІВНА

УДК 336.763 (477)

РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ

ТА ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування та регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім.В.Н.Каразіна Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Бабич Володимир Петрович, Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, завідуючий кафедрою економіки і менеджменту.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович - завідувач кафедри організації виробництва та управління персоналом Національного політехнічного університету “ХПІ”, м.Харків

-

Давидов Олександр Іванович – доцент кафедри фінансів та кредиту Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, м. Харків

Провідна установа - Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту, м. Харків

Захист відбудеться “5” травня 2001 року о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків-77, майдан Свободи, 4, ауд. V - 67.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків-77, майдан Свободи, 4, Центральна наукова бібліотека.

Автореферат розісланий “5” квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Функціонування української економіки в умовах ринкових відносин неможливе без розвиненого і стійкого фондового ринку. Для стабілізації фінансового становища в зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів в країні необхідно забезпечити розширене відтворення шляхом залучення і “переливу” капіталу за допомогою цінних паперів. Завдяки цим фінансовим інструментам відбувається перерозподіл вільних коштів між різними сферами, галузями економіки на користь перспективних виробництв і видів діяльності. Ринок цінних паперів, таким чином, сприяє формуванню ефективної, динамічної економіки; ступінь його розвитку є індикатором лібералізації економіки і успішного проведення ринкових реформ.

В Україні цінні папери грають особливу роль не тільки в розвитку ринкових методів господарювання, але й, насамперед, в їх відновленні шляхом реформування державної власності, прискорення процесу приватизації шляхом акціонування підприємств. Тим самим цінні папери посилюють стійкість ринкових механізмів в українській економіці, сприяють зміцненню економічної системи загалом.

Фондовий ринок будь-якої країни завжди виступає як барометр суспільного виробництва. Він дуже чутливо, тонко і швидко реагує на всі зміни у виробництві, торгівлі і кон'юнктурі ринку. Існує певна закономірність: курси цінних паперів завжди падають напередодні і, звичайно, під час економічної кризи. Тобто криза завжди починається не з виробництва, а з фінансового (в тому числі фондового) ринку.

Фондовий ринок є вищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвиненій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх учасників ринку інвесторів, емітентів, посередників, ринок цінних паперів є могутнім прискорювачем економічного розвитку країни.

Становлення фондового ринку України вимагає одночасного формування і удосконалення системи регулювання і контролю за процесами, що виникають на ньому. Це зумовлене складністю, мінливістю даного ринку, наявністю великої кількості професійних і непрофесійних учасників, значними обсягами різноманітних операцій. Вказані і цілий ряд інших чинників потенційно створюють можливість зловживань на фондовому ринку, внаслідок яких страждають інтереси широкого кола інвесторів, падає їх довіра до ринку і, як наслідок, падає його ефективність.

Фондовий ринок повинен приваблювати інвесторів своєю законністю, чесністю і порядком. А досягнення такого стану можливе тільки за допомогою побудови ефективної системи регулювання регіонального фондового ринку.

Питанням вивчення фондового ринку і різних аспектів системи його регулювання в різний час приділялася увага в працях російських і українських вчених Агаркова М.М., Алексеєва М.Ю., Альохіна Б.І., Барановського О.І., Басова А.И., Бороздіна П.Ю., Галанова В.А., Гольцберга М.А., Каліни А.В, Колесника В.В., Колесникова В.И., Корнеєва В.В, Кощеєва А.А., Кузнецової Н.С., Лисенкова М.Ю., Мірошника В.А., Мозгового О.М., Міркина Я.М., Назарчука І.Р., Оскольського В.В., Торкановського В.С. і багатьох інших авторів. Значний масив наукової літератури представлений роботами вчених і практичних фахівців фондового ринку країн з розвиненою ринковою економікою М.Александера, Дж.Бейлі, Е.Бредлі, Р.Брейлі, Л.Дж.Гитмана, Дж.Гелбрейта, М.Д.Джонка, С.Майєрса, К.Редхеда, Дж.Сороса, У.Шарпа і інших, ряд з яких за свої розробки удостоєні звання Нобелівських лауреатів.

Аналіз сучасної літератури показує, що в цей час досить ясною уявляється модель функціонування фондового ринку в країнах з розвиненими ринковими відносинами. В них є широка і деталізована нормативна база, тривалий досвід розвитку і державного регулювання фондового ринку, включаючи кризові ситуації. Загалом фондові ринки розвинених країн характеризуються відносною стабільністю і сприятливим інвестиційним кліматом, що робить їх досить прозорими і привабливими як для реальних інвестицій, так і (у відомих межах) для спекулятивних операцій.

Абсолютно інша ситуація на фондових ринках країн, що розвиваються, в тому числі країн, які переходять від командно-адміністративної до ринкової економічної системи, до числа яких відноситься і Україна. На відміну від інших видів ринків, фондовий ринок в плановій економіці практично був відсутній. Тому його становлення відбувається з особливими проблемами і труднощами.

З одного боку, досі немає повної ясності з вибором конкретної моделі організації фондового ринку, що враховує як світовий досвід, так і специфіку переходу до ринку таких країн, як Україна. З іншого боку, широкомасштабна приватизація гостро поставила питання про створення адекватного механізму регулювання відповідних процесів, незалежно від остаточного вибору моделі розвитку фондового ринку.

Саме новизна, масштабність і особлива складність вирішення задачі створення ефективної системи управління фондовим ринком, що формується в умовах макроекономічної нестабільності, обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася на кафедрі економіки і менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна в рамках планової теми НДР “Державне регулювання ринкових відносин України” (№ держ. реєстрації ДР IА 01008714Р).

Мета і задачі дослідження. Виходячи з актуальності і ступеню теоретичної розробки проблеми, автор поставив головною метою дисертаційного дослідження наукову розробку оптимального механізму формування і вдосконалення системи регулювання фондового ринку в країнах, які переходять до ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно було вирішити наступні задачі:

- вивчити поняття цінного паперу як головного об'єкта регулювання на фондовому ринку, і систематизувати класифікації цінних паперів;

- розкрити сутність фондового ринку, його функції, принципи роботи і структуру в умовах переходу до ринку;

- розглянути історичний аспект виникнення і розвитку фондового ринку в перехідних економічних системах;

- вивчити сутність регулювання фондового ринку, його цілі, види, принципи, а також шляхи оптимізації системи регулювання даного ринку, які враховують особливості переходу від планової до ринкової економіки;

- дослідити роль держави в системі регулювання ринку цінних паперів, форми її реалізації, включаючи механізм регулювання ринків державних і муніципальних цінних паперів;

- висвітлити процес формування системи саморегулювання фондового ринку і вирішення виникаючих при цьому протиріч;

- виявити особливості становлення фондового ринку, зумовлені масовою приватизацією і швидким зростанням кількості акціонерних товариств і ринку акцій;

- дослідити механізм розвитку і регулювання професійної діяльності на фондовому ринку, передусім в сфері торгівлі цінними паперами;

- розкрити специфіку банківської діяльності з цінними паперами, виходячи з найбільш значної ролі банківських інститутів на фондовому ринку перехідної економіки порівняно з усіма іншими його учасниками.

Об'єктом дослідження в дисертації виступає фондовий ринок перехідної економіки.

Предмет дослідження - система регулювання фондового ринку.

Методи дослідження. У процесі дослідження дисертант спирався на загальнонауковий методи дослідження: спостереження, аналіз і узагальнення статистичних даних і фактичного матеріалу, єдність аналізу і синтезу, логічного і історичного, порівняння, угрупування, графічний метод. Інформаційною базою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених-фахівців з питань розвитку перехідної економіки і фондового ринку, а також з проблем державного регулювання економіки і фондового ринку, законодавчі і нормативні акти органів державної влади і державного управління України, офіційні статистичні публікації, річні звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основний фактичний матеріал і теоретичні розробки, використані в дисертації, пов'язані з розвитком системи регулювання фондового ринку України. Це зумовлене, по-перше, тим, що український фондовий ринок є досить типовим типом перехідного фондового ринку, і його специфіка порівняно з розвиненими фондовими ринками підтверджується і при аналізі тенденцій розвитку інших перехідних фондових ринків (наприклад, російського). По-друге, і це головне, висновки і рекомендації по вдосконаленню системи регулювання фондового ринку направлені головним чином на використання в українських умовах і націлені на найшвидше подолання труднощів і проблем, які є саме тут.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором дисертаційної роботи, полягає в наступном.:

1. Уточнене визначення суті поняття “цінний папір” шляхом відображення в ньому не тільки грошової, але і товарної природи цінного паперу, її “документальності” незалежно від форми випуску, а також фіксації єдності двох груп прав, пов'язаних з володінням нею - права на сам цінний папір і прав, які випливають з володіння цінним папером.

2. Розкрито співвідношення понять “ринок цінних паперів” і “фондовий ринок” стосовно до умов перехідної економіки і фондового ринку, що формується.

3. Уточнено чинники оптимізації системи регулювання фондового ринку; визначено роль державного регулювання в загальній системі регулювання фондового ринку і першочергові задачі по його вдосконаленню в перехідній українській економіці.

4. Визначено принципи, що регламентують умови делегування державою частини своїх повноважень саморегулівним організаціям на фондовому ринку, і запропоновано заходи з підвищенням ефективності діяльності останніх (державне регулювання граничних розмірів членських внесків учасників СРО; посилення відповідальності СРО за виконання своїх зобов'язань перед учасниками-членами; підвищення ролі СРО (у взаємодії з ГКЦБФР) в розробці ключових законодавчих і нормативних актів, що стосуються функціонування фондового ринку.

5. Виділено основні цілі вдосконалення регулювання діяльності акціонерних товариств в постприватизаційний період в умовах фондового ринку, що формується (формування ефективних власників-інвесторів і підвищення їх відповідальності за виконання інвестиційних зобов'язань; поліпшення фінансового становища приватизованих акціонерних підприємств і підвищення ліквідності їх акцій; поліпшення механізму продажу акцій підприємств, що приватизуються за грошові кошти на аукціонах і через організаторів торгівлі; підвищення ефективності управління державними пакетами акцій) і розроблено конкретні пропозиції по досягненню цих цілей.

6. Розроблено пропозиції з вдосконалення державного регулювання торгівлі цінними паперами (уточнення бази нормативів ліквідності торговців цінними паперами і обгрунтування необхідності розробки нормативних значень показників їх фінансового становища; зміна порядку торгівлі корпоративними цінними паперами через організаторів торгівлі).

7. На основі узагальнення вітчизняного досвіду використання ОВДП сформульовано першочергові заходи щодо вдосконалення його регулювання (головним чином, шляхом встановлення “коридору” прибутковості даних цінних паперів, розширення кола операторів цього ринку; надання можливості конвертації зазначених паперів в корпоративні цінні папери інвестиційно привабливих підприємств, розрахунку сумами цих облігацій по податкових платежах).

8. Визначено основні напрями вдосконалення регулювання ринку муніципальних облігацій (розширення спектру видів муніципальних облігацій, зниження граничного розміру допустимої емісії облігацій місцевих позик, підвищення дієвості механізму застави при забезпеченні випуску муніципальних облігацій).

9. На основі розкриття специфіки банківської діяльності на фондовому ринку, що формується, показано переваги банків порівняно з іншими професійними учасниками фондового ринку, особливо в частині виконання операцій в Національній депозитарній системі, і обгрунтовано доцільність виділення інвестиційних банків в самостійний об'єкт регулювання.

Положення і висновки, що викладені в п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 7, отримані дисертантом уперше в науковій літературі, а викладені в п.п. 3, 8, 9 - істотно доповнюють ті, що є в науковій літературі і вносять в них часткову новизну.

Практична значимість отриманих результатів полягає в тому, що висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, можуть бути покладені в основу вдосконалення системи регулювання фондового ринку, що формується, і його нормативної регламентації, а також використані в учбовому процесі у вузах при вивченні курсів “Державне регулювання економіки”, “Розвиток фондового ринку”, розробці спецкурсів з регулювання фондового ринку в перехідній економіці. Практичні рекомендації, що містяться в роботі, можуть бути використані в процесі приведення практики державного регулювання і саморегулювання фондового ринку у відповідність з оптимальним механізмом його організації, запропонованим в дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми стабілізації та економічного розвитку” (Харків, 1998 р.).

Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження опубліковано в 4 статтях автора в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, загальним обсягом 1,2 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків загальним обсягом 184 сторінки. У роботі міститься 17 малюнків і 15 таблиць, що займають 22 сторінки. Список використаної літератури містить 171 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації; визначено мету і завдання, предмет та об'єкт дослідження, його загальну методику; визначено наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі - “Цінні папери та фондовий ринок як обєкти регулювання” - досліджується поняття і класифікація цінних паперів; розглянуто сутність ринку цінних паперів, його структура й учасники; проаналізовано історію виникнення та розвитку українського фондового ринку.

У другому розділі - “Сутність та форми регулювання фондового ринку” - досліджується сутність, цілі, принципи, оптимізація регулювання фондового ринку; розкривається поняття державного регулювання ринку цінних паперів, його форм та організації; висвітлюються проблеми саморегулювання фондового ринку.

У третьому розділі - “Основні напрямки удосконалення державного регулювання фондового ринку і підвищення його ефективності” - на основі об’ємного статистичного матеріалу здійснюється дослідження з позицій підвищення ефективності, державного регулювання функціонування акціонерних товариств, ринку акцій та приватизації; торгівлі цінними паперами; ринків державних та муніципальних цінних паперів; банківської діяльності на фондовому ринку.

ВИСНОВКИ

1. Уточнено визначення “цінних паперів”, сутність понять “ринок цінних паперів” та “фондовий ринок”, співвідношення між ними.

Наявні в економічній літературі та українському законодавстві трактування поняття “цінний папір” найчастіше служать визначеним цілям досліджень і тому носять досить вузький характер, який повною мірою не відображає глибини цієї категорії.

З урахуванням узагальнення відомих трактувань щодо цінних паперів, необхідності відбиття їх найважливіших властивостей вважається доцільним дати наступне визначення цінних паперів

Цінні папери - це документи грошового або товарного характеру, засвідчуючі право володіння або відносини позики, що виражають відносини між їх обличчям, що випустило і власником, що звертаються на ринку в документарній або електронній формі, що надають їх власникам сукупність майнових і немайнових прав, заснованих на володінні і витікаючих з нього, відповідно до чинного законодавства

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) є частина фінансового ринку, на якому здійснюється випуск і обіг цінних паперів, формується попит і пропозиція на цей специфічний товар.

Поділ категорій “фондовий ринок” і “ринок цінних паперів” можливо й доречно для розвинутих ринків передових в економічному відношенні країн. Але в умовах ринків, що розвиваються (одним з яких є й вітчизняний ринок), такий поділ навряд чи доцільно робити через нерозвинутість індустрії цінних паперів в Україні, структурну несформованість ринку цих інструментів.

Крім того, у вітчизняних умовах усі цінні папери виступають єдиним об'єктом регулювання, і виділення з нього будь-яких частин в умовах нестійкості ринку може негативно позначитися на ефективності даного процесу. Виходячи з означеного, дослідження в дисертації базуються на ідентичності категорій фондового ринку та ринку цінних паперів.

2. Визначено шляхи оптимізації системи регулювання фондового ринку, розвитку його найважливіших сторін.

Оптимізація системи регулювання фондового ринку передбачає реалізацію в цьому процесі принципів комплексності та концептуальності, інтенсивне впровадження регулятивних інновацій та синхронізації відповідних заходів для становлення в Україні ефективного фондового ринку, чітку детермінацію основних складового процесу регулювання. Головні домінанти оптимізації - “розвиток”, “адаптація”, “реалізація” - опосереджують тісну взаємодію окремих елементів єдиного процесу регулювання фондового ринку на трьох ієрархічних рівнях: законодавчому, нормативному та оперативному.

Державне регулювання фондового ринку в нинішній непростій обстановці глобальної реформації економіки слід здійснюватися в більш жорсткому режимі ніж у нормальних умовах уже сформованого ринку. Водночас даний процес не повинен мати характер надмірного втручання, порушувати природний хід фондових процесів на ринку.

Головними завданнями сучасного періоду державного регулювання фондового ринку є підвищення його ліквідності та рівня капіталізації; забезпечення захисту прав інвесторів і розробка прозорих механізмів реалізації цих прав; створення конкурентного середовища; забезпечення координації діяльності державних органів, спрямованої на розвиток фондового ринку.

Саморегулювання фондового ринку є органічним доповненням до його державного регулювання. Принцип оптимальності передбачає правильний розподіл функцій між державними органами регулювання і саморегульованими організаціями, ефективне делегування державою частини своїх повноважень органам саморегулювання на фондовому ринку.

Передача Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦБФР) саморегульованим організаціями функцій з проведення перевірок діяльності учасників ринку та їхньої регулярної звітності можливо лише при наявності в саморегульованій організації (СРО) відповідної технічної оснащеності, достатньої кількості спеціалістів, затверджених у бюджеті СРО відповідних фінансових витрат. Надання ж СРО повноважень щодо видачі дозволів на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку варто розглядати передчасним кроком в умовах поки ще недостатньо тривалого періоду діяльності на ринку органів саморегулювання, відсутності достатнього досвіду роботи.

Для посилення ефективності саморегулювання фондового ринку необхідно встановити державний контроль за розмірами членських внесків учасників СРО, підсилити відповідальність СРО за виконання своїх функцій перед учасниками - членами, підвищити роль саморегульованих організацій у розробці ключових законодавчих та нормативних актів, що стосуються функціонування фондового ринку.

3. На основі зробленого аналізу запропоновано заходи для підвищення ефективності регулювання функціонування акціонерних товариств, ринку акцій і приватизації.

Проведений у дисертації аналіз показав, що кількість акціонерних підприємств та обсяги емісій ними акцій ростуть стійкими темпами, що обумовлено, головним чином, розвитком приватизації державних підприємств шляхом акціонування.

При розміщенні нових емісій акцій необхідно орієнтуватися не на масових інвесторів, а на заздалегідь визначене коло інвесторів, спроможних здійснювати реальні інвестиції в розвиток даного акціонерного підприємства.

Випуск привілейованих акцій у даний час не може розглядатися як пріоритетний варіант емісії акцій підприємствами через нестабільну кон'юнктуру вітчизняного фінансового ринку і високий рівень відсоткового ризику.

При визначенні оптимальних обсягів емісії простих акцій необхідно керуватися, з одного боку, міркуваннями щодо достатності засобів, які залучаються для реалізації інвестиційних проектів на підприємстві; з іншого боку, слід прагнути до балансу інтересів як інвесторів - майбутніх покупців акцій, так і старих акціонерів та керівництва підприємства.

Головний акцент при розміщенні нових випусків акцій вітчизняними підприємствами необхідно зробити на банківській системі.

Для поліпшення фінансово-економічного стану приватизованих підприємств, формування в них матеріального стимулу до прискорення приватизації доцільно частина коштів (20-30% від обсягу надходжень), отриманих від приватизації підприємств, залишати на самих підприємствах.

На перших етапах становлення українського ринку акцій необхідно встановити у законодавчому порядку розмір відсотка відрахувань від чистого прибутку підприємств у фонд дивідендів на рівні 25% з можливістю диференціації по роках протягом визначеного періоду (наприклад, п'яти років). Це, з одного боку, сприятиме відновленню взаємозв'язків між дивідендом і прибутком акціонерного товариства (АТ), дивідендом і ринковою ціною акцій, прибутком АТ і ринковою ціною акцій; з іншого боку, забезпечує гнучкість проведення підприємствами дивідендної політики.

Здійснені в дисертації дослідження засвідчили, що через конкурсні торги проведена приватизація лише 3% державної власності. А між тим реалізація акцій через конкурсні торги має стати одним з пріоритетних напрямків приватизації. Завдяки використанню цього методу забезпечується єдність інтересів держави, підприємства та інвесторів: державний бюджет має можливість одержати значні грошові надходження; підприємство - реальні інвестиції; інвестори - придбати великі пакети акцій, підприємств, які їх цікавлять.

Дослідження показують, що в 25% договорів купівлі-продажу акцій приватизованих підприємств, що містять інвестиційні зобов'язання, ці зобов'язання або виконуються не належним або ж чином не виконуються зовсім.

Для підвищення ефективності конкурсів по продажу акцій відкритих акціонерних товариств (ВАТ), підвищення відповідальності їхніх покупців за дотримання своїх інвестиційних зобов'язань, слід передбачити законодавчим шляхом позбавлення таких інвесторів основних прав акціонера до виконання узятих на себе інвестиційних зобов'язань. Такий підхід найбільшою мірою відповідає стратегії формування “ефективного” власника на приватизованих підприємствах, об'єднує інтереси по лінії “акціонерне підприємство - інвестор - держава”.

При продажі акцій приватизованих підприємств за кошти доцільно обмежувати ціну придбання акцій тільки стосовно підприємств, які належать до об'єктів групи “Г” або є стратегічно важливими для економіки і безпеки держави, а також ВАТ, акції яких пройшли літинг і постійно котируються на фондових біржах та в Першій фондовій торговій системі (ПФТС). По всіх же інших приватизованих підприємствах, акції яких не користуються попитом, недоцільно визначати мінімальні рівні цін їхнього продажу оскільки це звужує коло потенційних покупців даних акцій.

Незважаючи на те, що, як показали дослідження, біржові торги займають зараз незначну питому вагу (2%) серед засобів продажу майна приватизованих підприємств, проте цим організаторам торгівлі та ПФТС надалі належатиме значна роль у збільшенні надходжень до державного бюджету від продажу акцій приватизованих підприємств. Як видно з таблиці 1, через організаторів торгівлі в 1998 році виставлялися акції 1949 акціонерних товариств; загальний обсяг продажу акцій склав біля 161,17 млн.грн., причому 333 угоди зроблені з перевищенням ціни над номіналом. Лідером по продажу державних пакетів акцій у 1998 році по всіх показниках була Українська фондова біржа.

Таблиця 1

Результати аукціонів Фонду державного майна по продажу державних пакетів акцій приватизованих підприємств через організаторів торгівлі в 1998 році

№№

п/п | Показники-

Органі-

затор

торгівлі | Кількість акціо-нерних товариств, акції яких виставлені на торги, шт. | Кількість запропонованих пакетів акцій, шт. | Кількість пакетів акцій, що були продані, шт. | Кількість проданих акцій,тис. шт. | Вартість проданих акцій, тис. грн. | Кількість угод, по яких було переви-шення ціни над номі-налом, шт.

1. | Українська фондова біржа | 1050 | 1097 | 401 | 154711,1 | 44681,6 | 134

2. | Українська міжбанківська валютна біржа | 483 | 501 | 192 | 89204,3 | 43032,9 | 83

3. | Перша фондова торгова система | 17 | 17 | 7 | 35848,0 | 29935,5 | 11

4. | Донецька фондова біржа | 113 | 117 | 66 | 30147,7 | 23035,0 | 50

5. | Київська міжнародна фондова біржа |

286 |

294 |

96 |

44949,6 |

20484,6 |

55

УСЬОГО: |

1949 |

2026 |

762 |

354860,8 |

16117,0 |

333

4. Здійснено аналіз торгівлі цінними паперами й удосконалено механізм її регулювання.

З метою посилення контролю за ліквідністю торговців цінними паперами (ТЦП) доцільно базою нормативів їх ліквідності брати не весь розмір статутного фонду торговця, а лише ту його частину, що оплачена коштами. При такому підході більш точно й об'єктивно зв'язується обсяг операцій торговця цінними паперами з його ліквідністю. Слід також розробити нормативні значення показників фінансового стану торговців цінними паперами для тіснішого ув'язування їх діяльності рівнем зміцності фінансового стану виключення винятки суб'єктивізму у підході контролюючих органів.

Проведений у дисертаційній роботі аналіз свідчить про тенденцію, що зберігається щодо диференціації торговців цінними паперами по обсягу виконаних угод при загальному його зростанні. Особливо висока концентрація угод по купівлі-продажу цінних паперів у Києві та Київській області (, у 1999 році - 52,1 % загального обсягу виконаних ТЦП угод) при зберіганні їх територіальної диспропорції в решті областей України.

З боку держави необхідно стимулювання регіональних фондових ринків, підтримка у “відсталих”, із погляду активності торгівлі цінними паперами, районах України ТЦП, шляхом увільнення їх від плати за одержання дозволу на здійснення посередницької діяльності по випуску та обігу цінних паперів.

На відміну від розвинутих в економічному відношенні держав в Україні переважає позабіржовий неорганізований ринок. На організаційно оформлені ринки у нас припадає нині час менше як 3% від загального обсягу торгів усіма видами цінних паперів.

Необхідність концентрації торгівлі цінними паперами на організованих ринках обумовлена прагненням забезпечити прозорість фондового ринку; залучити до нього, у першу чергу, іноземних інвесторів. Проте це має відбуватися природним шляхом у міру розвитку фондового ринку, а не досягатися штучно, жорсткими адміністративними заходами.

Обсяг і структура торгівлі на організованих фондових ринках у 1999 році подані в таблиці 2.

Як випливає з цієї таблиці, лідерам торгових операцій серед організаторів торгівлі як в абсолютному, так і відносному вираженні є ПФТС (52,1% від загального обсягу торгів, або 988,4 млн.грн.).

5. У результаті аналізу ринків облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) та муніципальних облігацій розроблено першочергові заходи щодо їхнього ефективного регулювання.

Таблиця 2

Обсяг і структура торгівлі на організованих

фондових ринках у 1999 році

№№

п/п | Організатор торгівлі | Розмір торгових операцій

Сума

млн. грн. | У % до результату

1. | Перша фондова торгова система | 988,4 | 52,1

2. | Українська міжбанківська валютна біржа | 432,6 | 22,8

3. | Українська фондова біржа | 313,4 | 16,5

4. | Київська міжнародна фондова біржа | 84,6 | 4,5

5. | Донецька фондова біржа | 40,7 | 2,2

6. | Придніпровська фондова біржа | 24,1 | 1,3

7. | Південноукраінська торгово-інформаційна система | 1,1 | 0,0

8. | Український центр сертифікатних аукціонів | 11,1 | 0,6

РАЗОМ: | 1896,0 | 100,0

Зроблений у дисертаційній роботі аналіз від 1995 по 1998 роки динаміки прибутковості ОВДП у порівнянні з макроекономічними показниками - рентабельністю по галузях економіки (в цілому), дисконтною ставкою Національного банку України (середньозваженою) та рівнем інфляції цін споживчого ринку - показав, що, уже починаючи з 1996 і до кінця 1998 року

рівень прибутковості ОВДП перевищував значення макроекономічних показників.

Невиправдано високий рівень прибутковості зазначених фінансових інструментів призвів до формування ринку ОВДП як самодостатнього, до відокремлення кредитно-банківської системи від виробництва. Виробництво залишилося без капіталів, які можна було б інвестувати у відродження реального сектора економіки. Банківські і небанківські ресурси направлялися на ринок ОВДП, минаючи інші сектори економіки, провокуючи диспропорції на макро- та мікрорівнях.

Прибутковість ОВДП виражає прибуток для інвестора, а для емітента - держави - це витрати по обслуговуванню ОВДП, пов'язані з виплатою відсотків. Аналіз прибутковості ОВДП під таким кутом зору показує, що незважена політика на ринку внутрішніх державних запозичень призвела як до абсолютного, так і до відносного зростання (порівняно з бюджетним дефіцитом) витрат, пов'язаних із виплатою відсотків на ринку ОВДП.

Так, абсолютний обсяг виплат відсотків при обслуговуванні ОВДП зріс із 51,2 млн.грн. у 1995 році до 1465,4 млн.грн. у 1998 році. Питома вага обслуговування ОВДП (виплата відсотків) у фактичному дефіциті держбюджету зростав ще швидше: із 1,42% у 1995 році, до 94,29% у 1998 році. Таким чином, держава втратила вкрай необхідний фінансовий ресурс для вирішення найважливіших економічних проблем, а засоби від внутрішніх запозичень,які раніше покривали бюджетний дефіцит, фактично стали джерелом бюджетного спустошення.

Для врегулювання проблем на українському ринку ОВДП необхідно періодичне законодавче встановлення ставок прибутковості по ОВДП у залежності від макроекономічної та фінансової ситуації в державі в межах такого собі “коридора”. “Коридор” має обмежувати прибутковість цінних паперів: зюри - дисконтної ставки Національного банку України, знизу - середньою рентабельністю по галузях економіки. Такий підхід, по-перше, забезпечить контрольовану та прийнятну ціну обслуговування державного боргу, надійність цінних паперів, що випускаються державою; по-друге, сприятиме переливу коштів у реальний сектор економіки, на розвиток виробництва. Крім того, з метою зниження для держави великого фінансового навантаження, пов'язаного з виконанням боргових зобов'язань по ОВДП у сучасних умовах, доцільно забезпечити можливість конвертації ОВДП у корпоративні цінні папери інвестиційно привабливих підприємств, дозволити власникам ОВДП - резидентам здійснювати розрахунки сумами ОВДП по податкових платежах.

У сфері державного регулювання випуску та обороту облігацій місцевих позик необхідно розширити спектр їх видів (за рахунок “серійних” облігацій, облігацій з процентною ставкою, що змінюється, тощо), які дозволені державою до випуску та обороту. Мета - максимальне задоволення потреб інвесторів у цих фондових продуктах; збільшення можливостей для залучення у такий спосіб коштів за рахунок розширення кола потенційних інвесторів; надання більш гнучкого й ефективного характеру політиці муніципалітетів у даній сфері, особливо, при погашенні зладаних боргових зобов'язань.

Доцільно також розширити самостійність місцевих органів влади у сфері оподатковування, в частині введення місцевих податків під забезпечення випуску муніципальних облігацій. Це створить надійну фінансову основу для виконання органами влади своїх боргових зобов'язань, для захисту інтересів інвесторів.

Необхідно знизити граничний розмір припустимої емісії облігацій місцевих позик з 30% до 15% дохідної частини місцевого бюджету з метою підвищення надійності зазначених фондових інструментів в умовах фінансової кризи, відновлення довіри потенційних інвесторів до українських державних цінних паперів на регіональному рівні.

При забезпеченні випуску муніципальних облігацій потрібна розробка діючого механізму застави, що має відповідати таким вимогам: вартість застави слід оцінювати незалежним експертам; застава повинна мати ліквідний характер; треба бути передбачити процедуру відчуження заставного майна, його подальшого використання в рахунок погашення боргів по облігаціях місцевих позик.

6. Досліджено специфіку банківської діяльності на фондовому ринку і запропоновані заходи для удосконалювання її регулювання

Специфіка операцій банків з цінними паперами полягає, з одного боку, в тому, що цінні папери виступають при цьому засобом для досягнення більш загальних цілей банківської діяльності; з іншого боку, використання цінних паперів розширює можливості банків по організації грошово-кредитних відносин, посилює ринковий характер їх функціонування.

Чимало недоліків Національної депозитарної системи України можуть бути усунуті в разі зосередження в законодавчому порядку депозитарної діяльності на одному типі фінансових інституцій - комерційних банках. Тільки вони можуть ефективно виконувати функції реєстраторів, хранителів і депозитаріїв цінних паперів.

Це обумовлено тим, що банки мають стійке фінансове положення, що дозволяє їм бути фінансово незалежними від емітентів, і тому у своїй депозитарній діяльності вони підпорядковуються тільки вимогам законодавства, а не бажанням директорату акціонерних товариств. Крім того, тільки банки у фінансовому відношенні спроможні гарантувати цілість цінних паперів і компенсувати можливі збитки в результаті здійснення депозитарної діяльності, а також нести істотні витрати по її технічному забезпеченню.

Деталізація рівнів регулювання банківської діяльності на ринку цінних паперів припускає класифікацію даної діяльності на такі види: емісійна, інвестиційна, торгово-посередницька, інфраструктурната інформаційно-консультативна діяльність, а також управління рухом цінних паперів.

З метою підвищення ефективності державного регулювання на ринку цінних паперів, активізації інвестиційної діяльності на ньому, видається доцільним виділити інвестиційні банки у самостійний об'єкт регулювання. визначити законодавством особливі умови функціонування даних інституцій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Набока О.В. Особливості управління цінними паперами// Вісник Харківського державного університету.- №392.- Харків: ХДУ, 1997.- С.170-

2. Набока О.В. Конвертовані облігації, їх можливості// Вестник Харьковского государственного университета.- № 404.- Харьков: ХГУ, 1998.- С.219-224.

3. Набока О. Деятельность банков на фондовом рынке (резервы повышения эффективности)// Бизнес Информ.- 1999.- № 13-14.- С.142-143.

4. Набока О.В. Государственное регулирование выпуска и обращения ценных бумаг// Вестник Харьковского национального университета им.В.Н.Каразина.- № 451.- Харьков, 1999.- С.142-148.

АНОТАЦІЯ

Набока О.В. Регулювання фондового ринку та його удосконадення в перехідній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування та регулювання економікою.

Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню процесів регулювання фондового ринку України. Уточнено вихідні теоретичні поняття в сфері цінних паперів і фондового ринку. Встановлено шляхи оптимізації системи регулювання фондового ринку, розвитку його найважливіших напрямків. Розроблено рекомендації по підвищенню ефективності державного регулювання функціонування акціонерних товариств, ринку акцій і приватизації; торгівлі цінними паперами; ринків державних та муніципальних цінних паперів; банківської діяльності на фондовому ринку.

Ключові слова: фондовий ринок, цінні папери, регулювання, держава, приватизація.

АННОТАЦИЯ

Набока О.В. Регулирование фондового рынка и его совершенствование в переходной экономике.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой.

Харьковский национальный университет им.В.Н.Каразина, Харьков,2000.

Дано определение ценных бумаг как документов денежного или товарного характера, удостоверяющих право владения или отношения займа, выражающих отношения между выпустившим их лицом и владельцем, обращающихся на рынке в документарной или электронной форме, предоставляющих их владельцам совокупность имущественных и неимущественных прав, основанных на владении и вытекающих из него, в соответствии с действующим законодательством.

Выделены принципы оптимизации системы регулирования фондового рынка (комплексность и концептуальность, интенсивное внедрение регулятивных инноваций и синхронизация соответствующих мер по становлению в Украине эффективного фондового рынка, четкая детерминация основных составляющих процесса регулирования). Главные доминанты оптимизации – “развитие”, “адаптация”, “реализация” - опосредуют тесное взаимодействие отдельных элементов единого процесса регулирования фондового рынка на трех иерархических уровнях: законодательном, нормативном и оперативном.

Сформулированы главные задачи современного периода государственного регулирования фондового рынка (повышение ликвидности и капитализации фондового рынка, обеспечение защиты прав инвесторов и создание конкурентной среды; обеспечение координации между государственными органами по развитию фондового рынка; разработка прозрачных механизмов реализации прав инвесторов и др.)

Для усиления эффективности саморегулирования фондового рынка предложено установить государственный контроль за размером членских взносов участников СРО, усилить ответственность СРО за выполнение своих функций перед участниками-членами, повысить роль СРО в разработке ключевых законодательных и нормативных актов, касающихся функционирования фондового рынка.

Для улучшения финансово-экономического состояния приватизируемых предприятий, формирования у них материального стимула в ускорении приватизации рекомендовано часть средств (20-30% от объема поступлений), полученных вследствие приватизации предприятий, оставлять на самих предприятиях, а также установить величину процента отчислений от чистой прибыли предприятий в фонд дивидендов на уровне 25% с возможностью ее дифференциации по годам в течение определенного периода времени (например, пяти лет).

Для роста эффективности некоммерческих конкурсов по продаже акций, повышения ответственности их покупателей за соблюдение своих инвестиционных обязательств, следует законодательным путем предусмотреть лишение таких инвесторов основных прав акционера до выполнения взятых на себя инвестиционных обязательств.

Для повышения ликвидности акций нужна предприватизационная подготовка и реструктуризация стратегических предприятий.

В целях усиления контроля за ликвидностью торговцев ценными бумагами представляется целесообразным в качестве базы нормативов ликвидности ТЦБ брать ту часть уставного фонда торговца, которая оплачена денежными средствами. Следует также разработать нормативные значения показателей финансового состояния торговцев ценными бумагами для более тесной увязки их деятельности с уровнем прочности своего финансового положения, исключения субъективистского подхода контролирующих органов.

Для урегулирования проблем на украинском рынке ОВГЗ необходимо установление ставок доходности по ОВГЗ в пределах “коридора”, сверху ограниченного учетной ставкой Национального банка Украины, снизу - средней рентабельностью по отраслям экономики; расширение круга операторов рынка ОВГЗ за счет допуска на него не только банков, но и всех финансовых посредников, обеспечение возможности конвертации ОВГЗ в корпоративные ценные бумаги инвестиционно-привлекательных предприятий.

Рекомендовано обеспечить расширение спектра видов муниципальных облигаций (за счет “серийных” облигаций, облигаций с изменяющейся процентной ставкой и др.); расширение самостоятельности местных органов власти в сфере налогообложения в части введения местных налогов под обеспечение выпуска муниципальных облигаций; снижение предельного размера допустимой эмиссии облигаций местных займов с 30% до 15% доходной части местного бюджета в целях повышения надежности данных фондовых инструментов; разработка действенного механизма залога при обеспечении выпуска муниципальных облигаций и другие мероприятия.

В целях повышения эффективности государственного регулирования на рынке ценных бумаг, активизации инвестиционной деятельности на нем, представляется целесообразным выделение инвестиционных банков в самостоятельный объект регулирования, определение законодательством особых условий функционирования данных институтов.

Ключевые слова: фондовый рынок, ценные бумаги, регулирование, государство, приватизация.

THE SUMMARY

Naboka O. V. Regulation of the stock market and its in transitional economy . – Manyscript.

The thesis for the scientific degree of candidate of economics, speciality 08.02.03 - Organization of management, planning and regulation of economy. - Kharkov national University named after V. N. Karazin, Kharkov, 2000.

The dissertation is devoted to research of adjustment processes of the stock market of Ukraine. The initial theoretical concepts in the sphere of securities and stock market are specified. The ways of optimization of the system of regulation of the stock market and of development of its major directions are established. The recommendations how to increase the efficiency of state regulation of joint-stock companies and market of the shares functioning; of privatization security trading, the markets of state and municipal securities, banking activity in the stock market are developed.

Key words: the stock market, securitіes