Всебічне дослідження української преси XIX - початку XX ст. дозволило зробити висновок: періодичні видання Північної Буковини є важливим історичним джерелом, що зберегло для дослідників відомості про життя і боротьбу попередників, дозволило простежити суспільний розвиток у динаміці, взаємозв'язку і взаємозалежності. Зокрема, перші видання ("Буковинская Зоря", "Зазуля", "Наука", "Лопата", "Пріятель народа", "Сельскій Господарь" та "Родимый Листокъ") розкривають зміст ідеології українських москвофілів, їх участь у полеміці з народовцями навколо таких актуальних тоді проблем, як національна єдність українського народу, культурні зв'язки з іншими слов'янськими народами, питання єдиної літературної мови, правопису, політичні орієнтири на майбутнє.

Видання доби національно-культурного поступу (1885-1900 рр.) - це літопис національного відродження і закладання міцних підвалин для формування почуття духовної соборності буковинців, єдності з усім українським народом. Найповніше цей процес віддзеркалювали газета "Буковина" і журнал "Библіотека для молодежи, селян і міщанства". Науковців зацікавить той факт, що з 1892 р. "Буковина" мала в Україні своїх кореспондентів. З цього часу інформацію можна назвати двосторонньою, а коли газета стала щоденником (1896) і до неї почали дописувати такі визначні діячі з Наддніпрянщини, як О. Кониський, Б. Грінченко, М. Драгоманов, А. Кримський, М. Кононенко-Школиченко, М. Міхновський-Лівобічний, В. Шемет, М. Коцюбинський та інші, суспільно-політичне значення "Буковини" зросло. Цінним джерелом до історії національного відродження XIX ст. були опубліковані в часописі "Листи з України Наддніпрянської" Б. Грінченка (П. Вартового) (1892.- Ч. 26-51; 1893.- Ч. 5-38) і як відповідь на них - "Листи на Україну Наддніпрянську" М. Драгоманова; організована дискусія, що відтворювала різні підходи до вирішення національної проблеми двох течій - патріотично-національної і прогресивно-інтернаціональної.

Тематикою виступів, масштабністю поставлених проблем, пошуком шляхів їх вирішення, колом співробітників "Буковина" вийшла далеко за межі краю й отримала позитивну оцінку визначних українських діячів, зокрема М. Грушевського, І. Франка, І. Кревецького, Д. Дорошенка та ін. Певний час газета поширювалася у Росії, тому стала загальноукраїнською трибуною.

Часописи періоду партійної диференціації суспільно-політичного життя краю та Першої світової війни (1900-1918 рр.) засвідчують найінтенсивніший стан не тільки кількісного зростання, а й якісного розвитку української преси за період австро-угорського панування, що значно розширило її інформативні можливості для вивчення суспільно-політичного життя краю.

Початок XX ст. характерний певними особливостями у розвитку журналістики Північної Буковини: разом з партійною диференціацією преси відбувалося її станово-професійне становлення, виникли фахові періодичні видання. Велике значення для розуміння розвитку політичної думки на західноукраїнських землях у 20-30-х рр. XX ст. мають періодичні видання різних партій, що діяли на території Північної Буковини. Істориків української педагогічної думки зацікавлять різножанрові матеріали суспільно-наукового органу русько-українського вчительства в Галичині й Буковині "Промінь", фахового двотижневика вчительства Буковини "Каменярі" та часопису для освітян "Наша школа".

В останній час спостерігається тенденція до ідеалізації суспільних і національно-культурних відносин на Буковині австрійського періоду, до замовчування явищ, які не вписуються у концепцію дослідників. Усе, чого досягли українці,- наслідок постійної боротьби, протестів, домагань і жертовної праці. Якщо у царині культурного й освітнього розвитку було здобуто певні успіхи, то в економічній галузі вони були незадовільні. Добре ілюструє цю реальність преса, бо підтверджує значні масштаби еміграції населення Буковини (кінець XIX - 30-ті рр. XX ст.) у різні країни світу. Проте в науково-історичних працях висвітлення буковинською пресою процесу еміграції використовується ще недостатньо.

Фронтальне дослідження української періодики Північної Буковини (1870-1940 рр.) переконує в тому, що преса є важливим, а інколи і єдиним джерелом при вивченні проблем, пов'язаних із різними аспектами суспільно-політичного і національно-культурного життя українців краю, їх зв'язків з Галичиною, Закарпаттям і Наддніпрянською Україною.

У третьому розділі "Умови зародження та функціонування української преси доби австро-угорського панування, її джерельне значення (1870-1918 рр.)" обгрунтовується думка про те, що преса є важливим чинником становлення організованого життя буковинських українців, формування їх національної самосвідомості, звернено увагу на інформативні можливості, зміст і форму відображення партійно-політичного та соціально-економічного життя краю.

У другій половині XIX ст. Північна Буковина була найвідсталішою провінцією Австро-Угорської імперії, по суті, її сировинним придатком. Буковинці не мали сформованої провідної верстви з числа української інтелігенції. Однак уже наприкінці 60-х рр. XIX ст. було створено перше товариство "Руська бесіда" (1869 р.), а через рік (1870 р.) - політичну організацію "Руська рада". У цей період буковинці були змушені боротися проти москвофільства, яке підтримували і румунські організації (щоб розбити єдиний український фронт), і російські офіційні діячі - консули.

Виникнення української преси співпало з початком становлення організованого життя буковинців. Першим часописом була "Буковинская Зоря: Журналъ неполитический, посвященный науцъ и развеселению", що друкувала пізнавальні й історичні статті, в яких доказувалася автохтонність українців Північної Буковини, спростовувалися румунські інсинуації щодо українства. Пізнавальними були етнографічні матеріали, статті на моральні теми, поезії С. Воробкевича. На сторінках газети постійно точилися дискусії з проблем мови, правопису і загальної організації. Через використання язичія і пропаганду москвофільства журнал не мав численної читацької аудиторії і, не ставши виразником народних прагнень, у червні 1870 р. на 16-му номері припинив існування.

Недовготривалим був і видавничий вік "Зазулі", "Лопати", "Сельского Господаря" та "Родимого Листка". Незважаючи на вкрай обмежені інформативні можливості газетних публікацій, а також на майже цілковиту нерозвиненість національної свідомості жителів краю, ці видання засвідчили, що становлення української періодики Північної Буковини відбулося. Коли ж 1884 р. товариство "Руська бесіда" очолили народовці, то у розвитку преси розпочинається новий, якісно вищий і змістовніший період - час національно-культурного поступу (1885-1900 рр.), який найкраще віддзеркалювали два періодичних видання: газета "Буковина" і журнал "Бібліотека для молодіжи", що почали виходити у 1885 р.

Впродовж 30 років перша щоденна газета "Буковина" активно і цілеспрямовано боролася за права жителів краю, формувала їх національно-патріотичні світоглядні засади. Цьому сприяла певною мірою і усталена форма подачі матеріалів. На сторінках часопису надруковано чимало цікавих свідчень, документів, статистичних даних, що висвітлюють розвиток суспільно-політичної та громадської думки досліджуваного періоду. У "Буковині" друкували свої твори письменники Буковини, Галичини та Наддніпрянської України.

Важливим джерелом дослідження особливостей утвердження національно-політичного напряму в житті буковинських українців є періодичні видання для широких мас, зокрема двотижневик "Праця" (1897) та народна газета "Руска Рада" (1898-1908), яка уже з перших чисел активно друкувала різножанрові матеріали з політично-організаційних проблем громад, орендування землі хліборобами, закликала до просвіти, до закладання в кожному селі позичкових кас, крамниць, читалень. Не залишалися поза увагою "Рускої Ради" церковні проблеми, особливо румунізація православної церкви на Буковині. Вагоме місце на шпальтах газети займали матеріали національно-патріотичного й організаційно-громадського звучання. А найпоширенішою формою подачі матеріалів у газеті протягом усіх років видання були "Листи" і "Дописи" з різних місць Буковини про національно-політичне, організаційно-громадське, економічне і культурно-просвітнє життя українських громад.

"Руска Рада" активно виступила проти друкованих видань москвофілів. 1906 р. газета не тільки змінила свою форму, а й набула чіткішого загальноукраїнського національно-політичного спрямування. Було опубліковано низку статей про національні проблеми українців Північної Буковини й України загалом, про найважливіші суспільно-політичні події у Росії.

Преса засвідчує, що для Північної Буковини початку ХХ століття характерним був процес кристалізації політичної думки і боротьби ідейних напрямів. Під впливом подій у Галичині тут було утворено три партії, які мали свої пресові органи. Націонал-демократична партія видавала часописи "Народний голос", "Православную Буковину" і "Нову Буковину", які продовжували традиційну народовецьку політику, часто "нападали" на українців, що походили з Галичини. На сторінках видань цієї партії опубліковано чимало необ'єктивної інформації, суб'єктивно оцінюється діяльність багатьох редакторів, публіцистів та громадських діячів.

В опозиції до Націонал-демократичної партії перебувала Радикальна партія, що видавала часописи "Народна воля", "Народня справа", "Громадянин", публікації яких вчили українців "не жебрати", а "домагатися і жадати". Різножанрові матеріали сприяли вихованню національної гідності, вчили любити рідну землю, не пропагували революційних ідей, оскільки буковинці їх не сприймали.

У четвертому розділі "Преса як джерело дослідження періоду румунської окупації краю 1918-1940 рр.)" відображено специфіку функціонування преси в час політичних утисків і румунізації, військового стану та королівської диктатури; показано нелегку боротьбу українського друкованого слова за виживання, форми і методи відображення суспільно-політичного і культурного життя міжвоєнного періоду.

Після загарбання Північної Буковини Румунією окупаційна влада запровадила військовий стан, вживаючи жорстокі заходи для ізоляції українського населення від зовнішнього світу. Приватне листування підлягало цензурі. Випуск газет та листівок без дозволу, поширення національно-патріотичних ідей вважалися злочином - зрадою держави - і каралися смертною карою або довічною каторгою. Було запроваджено жорстокий політичний терор, закрито 218 народних шкіл, в яких навчалося майже 50 тисяч учнів, дві вчительські гімназії, одну паралельну та одну реальну гімназії, п'ять фахових шкіл. Українське друковане слово зазнавало постійних переслідувань таємної поліції (сигуранци), цензурних утисків і заборон.

Характерна особливість перших років румунської окупації - це спроби українців відновити пресові органи австрійського періоду. Однак вони видавалися недовго, бо влада їх забороняла. Так, з передвоєнних видань найдовше виходили "Каменярі", що проіснували з великими перервами до 1922 р. Часопис намагався працювати для об'єднання всеукраїнського вчительства, бути науковою трибуною для пропаганди національно-виховних ідеалів. Переважна більшість номерів виходила з білими плямами, на яких стояла примітка "Цензуровано". Очевидно, саме тому багато статей були без підпису або друкувалися під псевдонімами. Сьогодні "Каменярі" є важливим джерелом вивчення шкільництва у Буковині в 20-ті рp. Журнал зробив певний внесок у національно-культурне відродження українського народу в той складний історичний період.

Активну видавничу діяльність проводила українська секція соціал-демократичної партії у Буковині як складова частина цієї організації у Румунії. Вона видавала такі газети: "Воля Народа" (1919-1920), "Громада" (1921); "Боротьба" (1925-1928), "Земля і Воля" (1927), що виходила, коли румунська сигуранца закривала "Боротьбу", "Борець" (1929-1930); тижневик "Робітник" (1921-1923); неперіодичне видання "Вперед" (1923).

Аналіз опублікованих матеріалів свідчить, що така кількість видань секції соціал-демократичної партії у Буковині зовсім не означає активної пресової діяльності цієї організації. Її склад ніколи не перевищував півтори тисячі членів. Усі зазначені видання - це фактично один і той же часопис, який виходив під різними назвами, а за типом видання, змістом, політичним і тематичним спрямуваннями відповідав ідеологічним засадам однієї партії. Йти на це соціал-демократів змушували цензурні утиски та постійні поліційні переслідування, бо названі часописи займали цілком виразні ідеологічні позиції часто-густо більшовицької, прорадянської орієнтації.

Іншого політичного спрямування були видання партій та організацій народовецького табору. Зокрема, колишні члени Націонал-демократичної партії та "Руської ради" видавали: газету "Народній Голос" (1921-1923), "Зоря" (1924-1925) - незалежний тижневик, що виходив на піваркуша друку і мав усього 250 передплатників (Студентський вістник.- Прага, 1924.- С. 66), газети "Земля" (1925-1926) і "Народ" (1926) - орган Української народної партії, тижневик "Рідний край" (1926-1930). Вивчення інформативних можливостей опублікованих матеріалів переконує в тому, що ці видання стояли на захисті корінного населення, його прав і свобод, не давали згаснути національно-патріотичним устремлінням, були великою заохотою до подальшої боротьби.

1928 р. окупаційна влада скасувала стан облоги, що дозволило українцям активізувати пресово-видавничу діяльність, значно розширити джерельно-інформативні можливості опублікованих матеріалів. Розпочався період національного відродження. Найвагоміше його репрезентує щоденна газета "Час", яка виходила впродовж дванадцяти років. Часопис прагнув бути об'єктивним у відображенні життя українців Північної Буковини, відтворюючи багатоаспектність їх поглядів, орієнтацій, настроїв та бажань. Газета постійно вказувала шляхи до об'єднання національних сил, закликала своїх читачів не стояти осторонь гострих проблем краю, дружно й активно діяти у всіх сферах життя. Цьому сприяли тематичні сторінки та окремі випуски "Жіночого діла" (1934-1936), "Літературно-наукових додатків".

Своїми публікаціями "Час" закликав селян до спільної праці, до кооперування. Є всі підстави твердити, що він значною мірою спричинився до заснування та подальшої розбудови у краї селянської спілки, інших громадських об'єднань трудівників села.

На початку 30-х рр. у Буковині постає організований націоналістичний рух. Його засновниками були О. Зибачинський, Д. Квітковський, С. Никорович, Л. Гузар, Іван та Петро Григоровичі та ін. О. Зибачинський був провідником Крайової екзекутиви ОУН (до неї входив і Д. Квітковський), яка поширювала свої впливи і на такі громадські легальні організації, як студентське товариство "Залізняк" та спортивне товариство "Мазепа". Багато націоналістичного елементу було в студентських організаціях "Чорноморе" і "Запороже". Саме в цей час побачили світ у Буковині ще два періодичних видання: місячник "Самостійна Думка" і тижневик "Самостійність". Відстоюючи інтереси українського народу, ці видання постійно відгукувалися на найважливіші події українського та світового життя, а різножанрові матеріали сприяли формуванню національної свідомості читачів, визвольних, державотворчих устремлінь. Цим завданням підпорядковувалися як підбір матеріалів, так і форма їх подачі. Здебільшого кожне число відкривала програмна публікація, відібрана редакцією чи замовлена і підготовлена сучасними авторами.

Одним із недоліків преси досліджуваного періоду був брак виваженої позитивної критики, яка б не тільки вказувала на прорахунки, а й подавала способи їх виправлення. Газети "Хліборобська Правда", "Правда", "Хліборобське слово", "Народ" та інші співпрацювали з окупаційним режимом, зокрема, не гребували наклепницькими статтями про українських діячів. Однак не ці газети визначали творче обличчя буковинської журналістики 20-30-х рр. XX ст. Реальний вплив на "розум і серце" жителів краю мали національно-патріотичні часописи "Каменярі", "Рідний Край", "Час", "Самостійність", "Самостійна Думка", "Молода Буковина" та ін. Вони досить успішно виконували пізнавальну функцію: ознайомлювали читачів з історією і літературою свого краю, усієї України, розповідали про події у Буковині та в інших регіонах України.

Національно-патріотичні видання засвідчують роль преси в утвердженні національної свідомості, почуття спільності буковинців з усім українським народом. Водночас вони гостро викривали пристосуванство і зрадництво, відстоювали самобутність жителів Буковинського краю, намагалися уберегти українців від повної асиміляції, сформувати національні світоглядні засади.

Комплексне історико-аналітичне дослідження суспільно-політичних умов становлення, розвитку та функціонування української преси Північної Буковини (1870-1940 рр.), осмислення джерельних аспектів періодичних видань, аналіз історіографії проблеми, опрацювання архівних документів та опублікованих джерел дозволили зробити узагальнюючі висновки, які зводяться до таких положень.

Дослідники української преси Північної Буковини нагромадили значний масив наукових праць, які торкаються різних аспектів проблеми. Однак вони не охоплюють її загалом, оскільки не відтворено в історичній послідовності передумови виникнення, особливості розвитку і функціонування буковинської преси, не розкрито її значення як історичного джерела. Окрім цього, не з'ясовано місце української преси в суспільно-політичному житті буковинців, загальноукраїнському розвитку журналістики XIX - першої половини ХХ ст.

Більшість праць, у яких частково розглядаються інформативні можливості преси Північної Буковини, мала обмежену джерельну базу. У науковий обіг не було введено 44 з 99 видань, що виходили впродовж досліджуваного періоду. Тому у науковій літературі зустрічається чимало суперечностей і перекручень щодо років виходу окремих часописів, недостатньо використано архівні й опубліковані джерела для встановлення історичної правди та об'єктивності опублікованих матеріалів. Перебільшено роль окремих редакторів, видавців та публіцистів у творенні українського друкованого слова.

Дисертант проаналізував прорахунки попередників, які, фрагментарно використовуючи пресу, не виробили її наукової періодизації, спільних наукових принципів та методики дослідження; вперше запропонував періодизацію історії української журналістики XIX-XX ст., зокрема періодики Північної Буковини 1870-1940 рр.; розробив і впровадив у практику роботи науково обгрунтовану "Схему повного бібліографічного опису періодичного видання". Для періодизації преси досліджуваного періоду враховано специфічність її становлення і розвитку, на які впливали два чинники: політична структура суспільства, яке зазнало австрійської та румунської окупацій (зовнішній фактор), і розвиток української суспільної думки (внутрішній фактор). Саме ці обставини визначили в історії розвитку преси в Північній Буковині два основних періоди: перший - доба австрійського панування (1870-1918 рр.); другий - період румунської окупації (1918-1940 рр.). У кожному періоді, у свою чергу, визначилося три найголовніші етапи становлення і розвитку північнобуковинських українських часописів.

Першим українським часописом була "Буковинская Зоря", що друкувала пізнавальні й історичні статті, в яких спростовувалися румунські інсинуації щодо українства. На сторінках газети постійно точилися дискусії з проблем мови, правопису і загальної організації суспільства. На цьому етапі перевагу мали захисники церковнослов'янської мови (москвофіли). У автографованому часописі "Зазуля" (1871) (видавало товариство української молоді "Братній союз") гімназійна молодь, яка сповідувала народовецькі ідеали, критикувала москвофілів з молодіжного товариства "Согласіє". Ці часописи проіснували недовго. Триваліший час виходили у світ сатирично-гумористичний листок "Лопата", часописи "Сельскій Господарь" та "Родимый Листокъ". Однак і їх видавничий вік був недовгим. Причина занепаду перших українських часописів полягала в тому, що вони виходили штучною мовою (язичієм), їх зміст був нецікавим, жанрова палітра - бідною, форма подачі матеріалів - невибагливою, а інформативні можливості - обмежені.

У час національно-культурного поступу преса закладала міцні підвалини для формування почуття духовної соборності всієї української нації. Найкраще цю зміну віддзеркалює газета "Буковина", історія якої тісно пов'язана з національним відродженням краю: часопис був одним із творців і своєрідною трибуною цього відродження. Опубліковані матеріали вирізнялися глибиною аналізу, патріотичним і національним духом, закликали до самоосвіти, жертовності заради загального добра. На її сторінках надруковано чимало інформативних свідчень, документів, статистичних фактів, що висвітлюють розвиток суспільно-політичної та громадської думки у досліджуваний період. Тематикою виступів, масштабністю порушених проблем, пошуком шляхів їх вирішення, колом співпрацівників, кореспондентів з Наддніпрянської України "Буковина" вийшла далеко за межі краю й отримала позитивну оцінку видатних українських діячів, зокрема М. Грушевського, І. Франка, І. Кревецького, Д. Дорошенка, В. Гнатюка, К. Студинського та ін.

Важливе значення для дослідників історії української суспільної думки кінця XIX - початку ХХ ст. має полеміка між Вартовим (Б. Грінченком) і М. Драгомановим, І. Франком і С. Смаль-Стоцьким, О. Маковеєм і П. Кулішем, О. Маковеєм та І. Франком. Полеміка між останніми мала значний вплив на вироблення типу щоденної народної газети. На сторінках "Буковини" друкували твори письменники Буковини, Галичини та Наддніпрянської України.

Публікації національно-патріотичної преси відзначалися правдивістю, оперативністю, проникненням у всі сфери життя, розробкою актуальних тем. Якщо спочатку часописи були рупором, суб'єктом національного поступу, то згодом, у міру свого розвитку, вони перетворюються в об'єкт цього руху: організовують його, надають нових форм, вказують мету, розробляють плани його реалізації. Незважаючи на деякі регіональні особливості становлення української журналістики, її можна розглядати як єдине ціле.

Українська преса Північної Буковини початку ХХ ст. засвідчує процес кристалізації політичної думки і боротьби ідейних напрямів. Цьому сприяв тісний зв'язок буковинців з Наддніпрянською Україною, яку в краї репрезентувала Революційна українська партія. Вона видавала у Чернівцях часописи "Гасло" і "Селянин", що пропагували "самостійну непідлеглу українську республіку робітничих мас". Аналіз видань націонал-демократичної партії - "Народний голос", "Православна Буковина", "Нова Буковина"; радикальної - "Народна Воля", "Народня справа", "Громадянин" та інших часописів національно-патріотичного спрямування дозволяє однозначно ствердити, що буковинський загал не сприйняв революційної ідеології і тактики, залишився вірним українським національним ідеям.

На сторінках преси знаходимо не тільки констатацію фактів та відтворення певних подій, а й аналіз та оцінку явищ і закономірностей економічного, суспільно-політичного та культурного життя краю, окреслення проблем і пошук шляхів їх розв'язання. Преса відіграла важливу роль у формуванні національної свідомості українців, згуртуванні народних мас спочатку навколо ідеї створення окремого українського автономного краю, а з часом і проголошення незалежної держави.

У перші десять років румунської неволі поява будь-якого українського часопису була подією у суспільно-політичному житті краю. Хоча часописам бракувало фаховості та організованості, однак саме на пресу лягла відповідальність за національно-патріотичне виховання населення Буковини. Незважаючи на те, що найчастіше виходили у світ соціал-демократичні часописи як типові партійні органи, переважно радянофільської орієнтації, працівники яких вірили у досягнення УРСР і намагалися мобілізувати прихильників соціалістичного ладу серед населення краю, ця, по суті, чужа преса українською мовою не здобула визнання і не мала реального впливу на населення Буковини. А національно-патріотичні видання ("Рідний Край", "Промінь", "Життя") були справді пресою поневоленої нації - громадською трибуною і парламентом, учителем і дорадником, оборонцем скривджених.

Матеріали преси періоду національного відродження (1928-1937 рр.) характеризуються активною реакцією на будь-які прояви колабораціоналізму, відображають особливості пропаганди ідей боротьби за незалежність України. Саме в цей час побачили світ місячник "Самостійна Думка" і тижневик "Самостійність", що були носіями нової ідеології. Пропагуючи українську національну ідею, редакції цих видань вели постійну полеміку з різними політичними партіями і періодичними виданнями.

При вкрай обмежених творчих, матеріальних і поліграфічних можливостях українська преса вела цілеспрямовану боротьбу проти румунізації, відстоюючи самобутність жителів Буковини, намагаючись зберегти їх від повної асиміляції. Кращі статті та кореспонденції часописів "Рідний Край", "Самостійність", "Час", "Самостійна Думка" написані на належному ідейному та публіцистичному рівні, наснажені психологічно й емоційно.

Українська преса Північної Буковини на різних етапах зазнавала переслідувань та цензурних утисків. Але, незважаючи на ці обставини, важкі соціально-економічні умови, низьку матеріальну забезпеченість буковинських селян, бідність інтелігенції, змушеної передовсім боротися за власне виживання, відсутність умов для здобуття освіти рідною мовою, українська преса краю постійно була пов'язана зі своїм читачем не тільки духовно, а й матеріально. Вона ніколи не мала щедрих меценатів, а виживала завдяки безпосередній підтримці читачів. Окрім того, часописи видавали державні інституції, товариства, організації та політичні партії. Таке розмаїття власників друкованих органів зумовило той факт, що на сторінках преси, крім об'єктивних поглядів, оцінок та інтерпретацій подій і фактів, було чимало необ'єктивної та неправдивої інформації, забагато емоцій, зумисних перекручень, а іноді й фальсифікацій. Пояснюється це гострою політичною боротьбою різних організацій, партій і товариств, полярністю їх духовних та національних цінностей. Тому газетні та журнальні публікації вимагали всебічного аналізу, перевірки і зіставлення фактів з архівними документами та опублікованими матеріалами. Їх використання і введення у науковий обіг значно розширили джерельну базу дослідження, що сприяло досягненню поставленої мети: обгрунтувати значення української преси Північної Буковини як історичного джерела дослідження суспільно-політичного життя в окреслений період, адже українська преса Північної Буковини (1870-1940 рр.) дійсно є важливим, інколи єдиним джерелом при вивченні проблем, пов'язаних із різними аспектами суспільно-політичного і національно-культурного життя українців краю, їх зв'язків з Галичиною, Закарпаттям і Наддніпрянською Україною.

Національно-патріотична преса досліджуваного періоду - неоціненне джерело для дослідників історії українського юнацького руху, становлення і розвитку громадських товариств і організацій. Окрім цього, у часописах опубліковано сотні наукових досліджень, художніх і публіцистичних творів, без аналізу яких науковці не зможуть фундаментально дослідити творчість Д. Антоновича, О. Безпалка, І. Бордейного, В. Будзиновського, Я. Весоловського, С. Воробкевича, І. Герасимовича, Б. Грінченка, М. Драгоманова, Д. Квітковського, О. Кобилянської, О. Кониського, М. Кордуби, В. Левинського, Б. Лепкого, О. Луцького, О. Маковея, О. Поповича, В. Сімовича, С. Смаль-Стоцького, І. Франка, Ю. Федьковича, В. Щурата та багатьох інших.

Національно-патріотична преса Північної Буковини - це сконденсовані історичним розвитком найкращі традиції демократичної української журналістики, збагачені досвідом нелегкої боротьби українського народу за незалежність. Утвердження і творчий розвиток цих традицій у практиці роботи сучасних засобів масової інформації сприятимуть формуванню національної самосвідомості народу, розбудові Української держави.

Для реалізації цих завдань, на думку дисертанта, доцільно б вирішити такі проблеми: 1) У вищих навчальних закладах, які готують журналістські кадри, відновити функціонування кафедр історії української журналістики, які впродовж останнього десятиліття були перепрофільовані або об'єднані з іншими, а акцент зроблено на міжнародну журналістику; 2) Видати окремі спецкурси - "Українська періодика як вид історичних джерел" та "Видатні редактори, публіцисти, видавці України". Підготувати нові навчальні посібники з "Історії української журналістики XIX-XX ст.", багатотомні видання репертуару української преси цього ж періоду, енциклопедичний словник "Українська журналістика в іменах"; 3) Започаткувати видання загальноукраїнської народної газети, запровадити нові теле- і радіопередачі, у яких би вирішення загальнодержавних проблем висвітлювалось через специфіку регіонів; 4) Гарантувати державну фінансову підтримку місцевим виданням, які найкраще знають запити читача і найефективніше можуть впливати на вирішення проблем регіонів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

I. Монографії

1. Українська преса Північної Буковини (1918-1940 рр.).- Львів: Фенікс, 1996.- 196 с.

Рец.: Дисак Ф. Вагоме слово про журналістику Буковини // Дзвін.- Львів, 1997.- № 7.- С. 157, 158; Його ж. В умовах необмеженого терору // За вільну Україну.- Львів, 1997.- 17 квіт.; Крупський І. В. Заповнюючи "прогалини" історії // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.- Львів, 1998.- Вип. 6.- С. 224-229; Мацько В. Свіжа думка, творчий пошук // Майбуття.- Хмельницький, 1997.- № 6.- С. 3; Моторнюк І. Важливе дослідження історії нашої преси // Збірник праць кафедри української преси: Львів. держ. у-т ім. І. Франка. Факультет журналістики.- Львів, 1996.- Вип. 2.- С. 201-204.

2. Укpаїнська пpеса Північної Буковини (1870-1918 рр.).- Львів, 1998.- 200 с.

Рец.: Лизанчук В. "Щоб слово пламенем взялось...": Думки з приводу виходу у світ монографії М. Романюка "Укpаїнська пpеса Північної Буковини (1870-1918 рр.)" // Українська думка.- Лондон, 1999.- 14 жовт., 25 листоп.; Крупський І. В. Об'єкт дослідження - укpаїнська пpеса Північної Буковини як історичне джерело // Збіpник пpаць Науково-дослідного центpу пеpіодики.- Львів, 1999.- Вип. 6.- С. 540-546; Шаповал Ю. Г. Укpаїнська пpеса Північної Буковини // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: Збірник наукових праць / Ред. кол.: Л. І. Крушельницька (відп. ред.) та ін.- Львів, 2000.- Вип. 7/8.- С. 513-515.

3. Укpаїнська пpеса Північної Буковини як джерело вивчення суспільно-політичного життя краю (1870-1940 рр.).- Львів: Фенікс, 2000.- 588 с.

II.Історико-бібліографічні дослідження та брошури

4. Розстріляне слово: Матеріали до енциклопедичного словника "Українська журналістика в іменах".- Львів, 1995.- 80 с. (У співавторстві з О. Мукомелою).

5. Українські часописи Коломиї (1865-1994 рр.): Історико-бібліографічне дослідження / Передм. В. Качкана.- Львів, 1996.- 238 с. (У співавторстві з М. Галушко).

Рец.: Глаголюк В. Документальне джерело інформації // За вільну Україну.- Львів, 1997.- 16 жовт.; Дисак Ф. В центрі уваги - преса Коломиї // Дзвін.- Львів, 1998.- № 3.- С. 145, 146.

6. Укpаїнські часописи Північної Буковини (1870-1940 рр.): Історико-бібліографічне дослідження.- Львів: Фенікс, 1999.- 428 с. (У співавторстві з М. Галушко).

Рец.: Дисак Ф. Започатковано нову серію видань // За вільну Україну.- Львів, 1999.- 19 листоп.

7. Українське пресознавство на порозі XXI століття.- Львів, 2000.- 110 с.

III. Статті у наукових фахових виданнях

8. Історія української журналістики: проблеми періодизації // Збіpник пpаць Науково-дослідного центpу пеpіодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін. [У надзаг.: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України].- Львів, 1994.- Вип. 1.- С. 6-13.

9. Військова преса України: етапи становлення і розвитку, особливості функціонування, проблематика газетно-публіцистичних виступів // Засоби масової інформації і становлення національної армії України: Збірник наукових праць / За заг. ред. А. З. Москаленка.- К., 1994.- С. 90-93 (У співавторстві).

10. Проблеми державотворення і формування національної свідомості на сторінках буковинського часопису "Самостійна думка" та додатків до нього: "Державотворча Трібуна Буковини" і "Самостійна Думка Української Матери" (1931-1936 рр.) // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України / Ред. кол.: Л. І. Крушельницька (відп. ред.) та ін.- Львів, 1994.- Вип. 4.- С. 4-53.

11. Томашівський Степан (1875-1930) // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. М. Романюка; Передм. В. Качкана [У надзаг.: Нац. академія наук України; ЛНБ ім. В. Стефаника; НДЦ періодики].- Львів, 1994.- Вип. 1.- С. 181-183.

12. Проблеми державотворення, формування національної свідомості на сторінках буковинського журналу "Самостійна думка" (1931-1936 рр.) // Вісник Київського університету. Сер. журналістика.- К., 1995.- Вип. 2.- С. 220-239.

13. Укpаїнська пеpіодика Північної Буковини 20-х років XX ст. // Збіpник пpаць НДЦ пеpіодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін.- Львів, 1995.- Вип. 2.- С. 79-129.

14. Квітковський Денис Васильович (1909-1979) // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. М. Романюка. [У надзаг.: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України].- Львів, 1995.- Вип. 2.- С. 91-94.

15. Барвінський Олександр Григорович // Українська біографістика: Biographistica Ukrainica: Збірник наукових праць / Ред. кол.: В. С. Чишко (відп. ред.) та ін.- К., БМТ, 1996.- Вип. I.- С. 59, 60 (У співавторстві).

16. Українська періодика XIX - XX століть: проблеми створення повного репертуару // III Міжнародний Конгрес україністів. Харків, 26-29 серп. 1996: Історія.- Ч. II: Доп. та повідомл.- Харків: ОКО, 1996.- С. 121-128.

17. Закарпатський часопис "Народня сила" (1936-1938 рр.): Становлення, розвиток, проблематика виступів // Українська журналістика: історія і сучасність; Вісник ЛДУ ім. І. Франка. Сер. журналістика.- Львів: Світ, 1996.- Вип. 20.- С. 61-65 (У співавторстві).

18. Періодичні видання Північної Буковини доби національного відродження (1928-1937 рр.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М. М. Романюка.- Львів, 1997.- Вип. 3/4.- С. 126-129.

19. Національно-патріотичні часописи "Наш прапор" (1932-1939) і "Наш лемко" (1934-1939): Проблемно-типологічний аналіз видань // Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку українського суспільства: Збірник наукових праць кафедри видавничої справи і редагування УАД / Відп. ред. Н. В. Зелінська.- Львів: Фенікс, 1998.- Вип. 2.- С. 176-183.

20. Здобутки науковців бібліотеки // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України / Ред. кол.: Л. І. Крушельницька (відп. ред.) та ін.- Львів, 1998.- Вип. 6.- С. 213-217.

21. Українська преса Північної Буковини періоду військового стану, румунського авторитаризму та королівської диктатури (1937-1940 рр.) // Збірник праць і матеріалів на пошану Л. І. Крушельницької.- Львів, 1998.- С. 375-388.

22. Українська преса Північної Буковини доби національно-культурного поступу (1885-1900 рр.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М. М. Романюка.- Львів, 1998.- Вип. 5.- С. 110-147.

23. Смаль-Стоцький Степан (1859-1938) // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. М. Романюка.- Львів, 1999.- Вип. 6.- С. 415-418.

24. Горбаль К. Г. // Українська біографістика: Збірник наукових праць / Ред. кол.: В. С. Чишко (відп. ред.) та ін.- К.: РИО, 1999.- Вип. 2.- С. 83-86 (У співавторстві).

25. Фахові часописи Північної Буковини (поч. ХХ ст.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін.- Львів, 1999.- Вип. 6.- С. 123-147.

26. Наукові здобутки і творчий пошук колективу Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України // Бібліотечний вісник.- К.: Національна бібліотека України ім. В. Вернадського, 2000.- Вип. 3.- С. 28-33.

27. Українська преса Північної Буковини (1870-1940 рр.): джерелознавчий аспект // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін.- Львів, 2000.- Вип. 7.- С. 514-564.

28. Українська преса Північної Буковини доби національно-культурного поступу (1885-1900 рр.) // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л. І. Крушельницька (відп. ред.) та ін. Львів, 2000.- Вип. 7/8.- С. 255-299.

29. Українська періодика Північної Буковини (1870-1940 рр.) як вид історичних джерел // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Ред. кол.: М. М. Романюк (відп. ред.) та ін.- Львів, 2000.- Вип. 8.- С. 13-41.

IV. Матеріали конференцій

30. Просвітянські проблеми на сторінках буковинського журналу "Український народ" (1933 р.) // Гуманітарна освіта і проблеми духовного відродження України: Всеукр. міжвуз. наук. конф., Львів, 21-22 берез. 1994 р.- Львів, 1994.- С. 129, 130.

31. Газета "Подолянин" (1941-1944 рр.) як український часопис // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Мат. міжнар. наук.-практ. конф., Кам'янець-Подільський; Хмельницький, 9-11 верес. 1994 р.- Поділля, 1994.- Ч. 1.- С. 403-405.

32. Періодичні видання Рогатина 1923-1941 рр. (З фондів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України) // Рогатинська земля: Історія та сучасність: Мат. першої наук. конф., Рогатин, 24-25 берез. 1995 р.- Львів; Рогатин, 1995.- С. 248-250.

33. "Українське питання" у публіцистиці Михайла Грушевського // Михайло Грушевський і Західна Україна: Доп. й повідомл. Міжнар. наук. конф., Львів, 26-28 жовт. 1994 р.- Львів: Світ, 1995.- С. 303-307.

34. Про необхідність створення повного репертуару української періодики // Національна бібліографія України: стан і тенденції розвитку: Мат. міжвід. наук. конф., Київ, 12-14 квіт. 1994.- К., 1995.- С. 109-115.

35. Проблеми формування національної свідомості на сторінках часопису "Наш прапор" (1932-1939 рр.) // Книга в соціокультурному просторі: Досвід книговидання XIX-XX ст. і сучасні проблеми: Доп. і повідомл. міжнар. конф., Львів, 3-5 трав. 1995 р.- Львів: Фенікс.- С. 5, 6.

36. Науково-дослідний центр періодики: проблеми становлення і творчого пошуку // Українська періодика: Історія і сучасність / Доп. та повідомл. третьої Всеукр. наук.-теорет. конф. Львів, 22-23 груд. 1995 р.- Львів, 1995.- С. 3-12.

37. Українська еміграційна преса: проблеми бібліографії // Українська преса за межами України: Мат. наук.-теорет. конф., Київ, 25-26 квіт. 1996 р.- К., 1996.- С. 3-9.

38. Українська періодика: Стан вивчення, проблеми формування повного репертуару // Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики: Доп. та повідомл. міжнар. наук. конф., Львів, 25-26 серп. 1996 р.- Львів, 1996.- С. 33-43.

39. До проблеми створення енциклопедичного словника "Українська журналістика в іменах" // Український біографічний словник: Історія і проблеми створення: Мат. наук.-практ. конф., Львів, 8-9 жовт. 1996 р.- Львів, 1997.- С. 95-98.

40. Проблеми створення репертуару української періодики та дослідження історії преси // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. четвертої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 19-20 груд. 1997 р. / За ред. М. М. Романюка.- Львів, 1997.- С. 3-12.

41. Науково-дослідний центр періодики: п'ять років творчого пошуку // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. п'ятої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 27-28 листоп. 1998 р. / За ред. М. М. Романюка.- Львів, 1999.- С. 3-9.

42. Українська історико-журналістська наука на порозі XXI століття // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 11-13 трав. 2000 р. / За ред. М. М. Романюка.- Львів, 2000 р.- С. 9-41.

Крім того, за темою дисертаційного дослідження надруковано ще понад 40 публікацій у збірниках, журналах, наукових збірниках матеріалів до енциклопедичного словника "Українська журналістика в іменах" (Львів, 1994-2000.- Вип. 1-7) та "Репертуару української періодики XIX-ХХ ст." (Львів, 1998-1999.- Т. 1, 2), збірниках матеріалів наукових конференцій.

АНОТАЦІЇ

РОМАНЮК М. М. Українська преса Північної Буковини як джерело вивчення суспільно-політичного життя краю (1870-1940 рр.).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.- Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Київ, 2000.

У дисертації на основі переосмислення здобутків української та зарубіжної історіографії, опрацювання архівних матеріалів і мемуарної літератури українська преса Північної Буковини вперше розглядається як важливе історичне джерело вивчення суспільно-політичного життя українців в умовах австрійського панування та румунської окупації краю, якому притаманні специфічні геополітичні, історичні та етнодемографічні умови. Науково-об'єктивний аналіз опублікованих у пресі різножанрових матеріалів збагачує існуючі уявлення про складні процеси суспільно-політичного життя буковинців, виникнення українських суспільних течій та політичних партій, їхні програмні вимоги, про ставлення австро-угорської монархії (1870-1918 рр.) та королівської Румунії (1918-1940 рр.) до національної преси, про діяльність найвизначніших її творців. Усебічно розкриваються особливості функціонування преси, аналізуються тематика і зміст 99 періодичних видань. Головна увага звернена на часописи, які не тільки констатували факти та відтворювали певні події, а й оцінювали, аналізували явища і закономірності економічного, суспільно-політичного та культурного життя