МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛIДНИЙ IНСТИТУТ СОЦIАЛЬНОЇ

I СУДОВОЇ ПСИХIАТРIЇ ТА НАРКОЛОГIЇ

ВЕРЕМЙОВ Микола Єгорович

УДК 616.89 – 072.87:616.69 – 008.1 – 085:614.876

КЛIНIКО-ПСИХОПАТОЛОГIЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТА ЛIКУВАННЯ ЕРЕКТИЛЬНОЇ ДИСФУНКЦIЇ

У ЛIКВIДАТОРIВ НАСЛIДКIВ АВАРIЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКIЙ АЕС

Спеціальність 14.01.16 – Психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика Міністерство охорони .здоров’я України.

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки й техніки України

Чуприков Анатолій Павлович,

Київська медична академія післядипломної освіти

iм. професора П.Л. Шупика МОЗ України, завідувач

кафедри дитячої, соціальної та судової психіатрії

Офіційні опоненти – доктор медичних наук, професор

2Луценко Олександр Григорович,

Харківська медична академія

післядипломної освіти МОЗ України,

професор кафедри сексології i медичної психології–

доктор медичних наук,

Ревенок Олександр Анатолійович,

Український науково-дослідний інститут

соціальної i судової психіатрії та наркології,

керівник відділу наукової організації і контролю

судово-психіатрічних експертиз

Провідна установа – Кримський державний медичний університет

ім. С.I.Георгієвського,

кафедра психіатрії, загальної та медичної психології

Захист відбудеться: “23” жовтня 2000 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.620.01 при Українському науково-дослідному інституті соціальної i судової психіатрії та наркології за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної i судової психіатрії та наркології за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103.

Автореферат розіслано “20” вересня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Ю.В.Онишко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки відзначено зростання частоти гострих та хронічних захворювань статевої сфери у мешканців урбанізованих територій. У країнах СНД та в Україні рівень порушень копулятивної функції в осіб чоловічої статі становить серйозну загрозу саме в останні десятиріччя [Кришталь В.В. та iн., 1990; Луценко А.Г., 1996; Возіанов А.Ф., Горпинченко I.I., 1997]. Техногенна катастрофа на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції потягнула за собою безпрецедентні негативні наслідки у сотень тисяч осіб, у тому числі в ліквідаторів наслідків аварії (ЛНА).

Ряд екологічних, соціальних, психологічних, медичних та реабілітаційних проблем, народжених аварією, за минулі роки не тільки не втратив, а й набув ще більшого значення [Нягу А.I., 1991; Казакова С.Е., 1995; Чуприков А.П., Крижанівська Л.А., Ревенок О.О. та iн.,1995; Напреєнко А.К., 1998].

Останнім часом неослабну увагу дослідників все частіше привертають віддалені наслідки впливу на учасників ліквідації Чорнобильської аварії малих радіаційних доз, детермінуючий розвиток у них складних розладів у стані здоров’я [Бриллиант М.Д., Воробйов А.И., Гогін Е.Е., 1987; Торубаров Ф.С., Благовещенська В.В., Чесалін П.Р. та iн., 1989; Абрамова В.В., 1992; Табачников С.И., Тибієвський С.В., Найденко С.И., 1995; Прощаков К.В., 1997; Александровський Ю.А., 1998; Страпко Н.П., 1998; Беро М.П., 1999].

Найважливішої соціальної та медичної значимості набувають не тільки констатація, а й прогнозування клінічних, генетичних та репродуктивних наслідків радіаційного впливу [Бебешко В.Г., Чумак А.А., Бруслова Е.М. та ін., 1991; Гоффман Дж., 1994; Кучма В.Р., 1996; Mettler F .A. e. A., 1992; Korkina L.G., Afanas’ev I.B., Samochatova E.V., 1993; Gilbert W., Beebe G.W., 1998].

Кількість наукових публікацій, що стосуються нервово-психічних, психосоматичних та сексуальних розладів у осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії, збільшується особливо швидко.

Актуальність подібних досліджень зумовлена втягненням до епідемічного процесу нових територій за рахунок надходження радіонуклідів у ґрунтові води, випадання їх з опадами, а також у зв’язку з реальним зростанням використання населенням забруднених, радіаційнозначимих продуктів харчування, внаслідок чого зростають дози внутрішнього опромінення [Бариляк I.Р., 1996; Сердюк А.М., Бобилев О.В., 1998; Васіна Т.Н., 1999].

У клінічній картині еректильних розладів у ЛНА останнім часом відбулись певні зміни: підвищився рівень невротизації особистості, став різноманітнішим та ширшим спектр скарг психотичного та непсихотичного характеру, збільшився відсоток суіцидальних спроб, з’явилася загроза раннього старіння та знизилася загальна оцінка якості життя [Напреєнко А.К., Логановський К.Н., 1992; Табачников С.И. із співавт., 1992; Хомська Е.Д., Манеліс Н.Г., 1992; Ромоданов А.П., Вiнницький А.Р., 1993; Чуприков А.П., Казакова С.Е., 1993; Морозов О.М., 1995; Крижанівська Л.А., 1997; Ревенок А.А., 1997; Вишневська В.П., 1998; Симонова Л.И., Гертман В.З., Абрамова Л.П., 1998; Беро М.П., 1999]. Українські автори (Войтенко В.П. та iн.,1992; Поворознюк В.В., Кошпура I.Д., 1993; Ревенок О.А., 1999) констатують, що в осіб, які зазнали впливу радіаційного випромінювання під час ліквідації аварії на ЧАЕС, біологічний вік вищий від паспортного віку на 6 років i більше.

У результаті багаторічних досліджень, проведених проф. А.П.Чуприковим із співробітниками, виявлено, що у чоловіків, які брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи й повернулися до звичайної праці у місцях свого постійного проживання, під впливом несприятливих виробничих, екологічних та соціальних чинників формуються виражені порушення психічного здоров’я, а також копулятивні розлади, через що відбувається ускладнення клінічних проявів мультифакторіальних захворювань у цих груп, а також загальне зниження якості їх життя.

За останні роки завдяки фундаментальним роботам, що стосуються нейроанатомічної та функціональної асиметрії мозку, вивчення взаємозв’язків та взаємозалежності нейроімунної регуляції встановлено, що у ліворуких людей значно частіше реєструється стан імунологічної недостатності [Брагіна И.И., Доброхотова Т.А., 1988; Привалова Н.Н., Хомська Е.Д., 1995; Казакова С.Е., 1997].

Однак досліджуваний аспект відносно еректильних дисфункцій у ліквідаторів не дістав адекватного висвітлення в описах клініцистів. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до появи значної кількості осіб, які мають клінічно-реєстровані прояви розладів імунобіологічної резистентності, однак мешкання цих людей в умовах екологічного неблагополуччя робить рішення проблеми реабілітації цих контингентів ще складнішим.

На території Луганської області зараз мешкає більше 16 тисяч чоловік, пов’язаних із наслідками Чорнобильської аварії, більшість з яких були ліквідаторами.

З року в рік зростає рівень хронічних, персистуючих, рецидивуючих та інвалідизуючих захворювань у цих категорій осіб, однак ужиті щодо до них прогностичні та реабілітаційні програми важко вважати цілком задовольняючими.

За останні роки значно поповнилася наукова інформація з проблеми ефективного клінічного використання комбінованої імунотропної терапії, у тому числі препаратами, виготовленими хіміко-фармацевтичною промисловістю України [Дранник Г.Н., Гриневич Ю.А., Дизик Г.М., 1994; Передерій В.Г. та iн., 1995; Лисяний М.I. та iн., 1999].

Клінічна практика довела, що поєднання природних імуномодуляторів із синтетичними (або напівсинтетичними) виявляється терапевтично ефективнішим, ніж комбінація синтетичних препаратів із синтетичними [Караулов А.В., 1999].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася як фрагмент науково-дослідної роботи за темою “Дослідження особливостей формування аутоагресивної поведінки та розробка комплексних методів її корекції та профілактики” Українського науково-дослідного інституту соціальної i судової психіатрії та наркології, № державної реєстрації РК № 0199 i 000494.

Мета i завдання дослідження. Мета дослідження полягала у виявленні клініко-психопатологічних особливостей в осіб з еректильними дисфункціями, вивченні імунологічних та метаболічних аспектів патогенезу й розробки з урахуванням виявлених закономірностей ефективних методів лікування та реабілітації пацієнтів, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Для досягнення поставленої мети послідовно виконувалися конкретні завдання:

1.

2.

3.

4.

Наукова новизна одержаних результатів У дисертаційній роботі вперше продемонстровано, що важливою ланкою патогенезу еректильних дисфункцій в осіб чоловічої статі, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є порушення метаболізму в нервово-психічній сфері, що виникають на фоні морфо-функціональних змін мікроциркуляторного русла та аутоімунних реакцій організму. На основі одержаних матеріалів сформована концепція патогенезу еректильних порушень – як імунопатології та психонейроендокринних змін з формуванням психотичних та непсихотичних порушень. Виявлені особливості клінічної картини та психопатологічних характеристик, а також імунного статусу в групах пацієнтів різних вікових груп, які брали участь у ліквідації Чорнобильської аварії порівняно з групою зіставлення.

Уперше досліджено стан імунобіологічної резистентності у пацієнтів з еректильними розладами у динаміці імунної відповіді протягом від 3 до10 років спостережень, виявлені зрушення у відношеннях хелперної та супресорної субпопуляції тимусзалежних лімфоцитів, неоднозначні у різних вікових та професійних групах ліквідаторів. Вивчено пейзаж аутоантитіл у складі циркулюючих імунних комплексів та сенсибілізація лімфоцитів периферійної крови до аутоантигенів тимуса, лімфатичних вузлів, стінок венозних судин, комплексних дермальних антигенів. Розроблені методичні підходи до комплексної терапії пацієнтів з еректильною дисфункцією, які вміщували разом з психотерапією використання тимогену, токоферолу ацетату та кверцетину – доступних та високоефективних препаратів полівалентної фармакологічної дії.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено метод прогнозування розладнань еректильної функції, заснований на вивченні комплексу психопатологічних, сексологічних, нейродіагностичних та імунологічних методів, який може використовуватися як у стаціонарних, так i в амбулаторно-поліклінічних умовах, а також у відповідних сексологічних та психотерапевтичних центрах i кабінетах.

Розроблено та упроваджено в практику клінічної роботи метод терапії еректильних дисфункцій з використанням доступних та високоефективних імунокоригуючих препаратів – кверцетину, тимогену й токоферолу ацетату (вітаміну Е) у комбінації з психотерапевтичними впливами з формуванням позитивних настанов та емоційно-вольовим тренінгом пацієнта.

Особистий внесок здобувача. Автором проаналізована наукова література, присвячена обраній темі, проведено інформаційний пошук. Разом з науковим керівником – заслуженим діячем науки й техніки України, д. м. н., професором А.П.Чуприковим сформульована мета та завдання дослідження, розроблено метод комбінованої імуномодулюючої терапії. Обстеження пацієнтів у динаміці було проведено особисто автором. Лікування пацієнтів проводилося разом із співробітниками Луганської обласної клінічної лікарні № 2 (гол. лікар - Покришка Л.А.) .

Лабораторні дослідження виконувалися за участю автора на базі клініко-імунологічної лабораторії Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру. Первинна обробка отриманих результатів, огляд літератури, розділи клінічних досліджень, висновки та практичні рекомендації автором виконані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації обговорені на Міжнародному конгресі з медичної реабілітації (м. Київ, 2000 р.), Всеукраїнській конференції “Культура здоров’я в освіті” (м. Херсон, 2000 р.), на виїзному Пленумі неврологів, психіатрів та наркологів України (м. Луганськ, травень 2000 р.).

Дисертація пройшла апробацію на профільному семінарі зі спеціальності 14.01.14. спецради Д 26.620:01 Українського НДI судової та соціальної психіатрії та наркології, а також на міжкафедральній науково-практичній конференції КМАПО ім. П.Л.Шупика.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 друкованих робіт. Із них – 1 монографія, 3 статті у фахових наукових виданнях, 2 – в тезах конференції, 2 – в наукових журналах, 2 методичні розробки для лікарів та студентів. Монографія, 3 статті та 3 методичні розробки автором опубліковані самостійно.

Обсяг i структура дисертації. Дисертація викладена на 173 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 22 таблицею, які займають 23 сторінки.

Дисертація складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку літератури, який вміщує 279 найменувань використаних джерел, з них 198 кирилицею та 81 – латиницею, та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота проводилася з 1991 по 1999 р. Дисертація базується на результатах клінічного спостереження, обстеження та лікування 213 хворих з еректильною дисфункцією, котрі перебували на лікуванні у Луганській обласній клінічній лікарні № 2. Усі пацієнти були особами чоловічої статi,103 з них брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році. Група практично здорових складалась з 110 чоловіків – мешканців Луганської області.

Вік тих, за якими спостерігали, коливався від 25 до 55 років. Хворі були розділені на 2 групи, з яких 103 належали до основної, 110 – до групи зіставлення.

При оцінюванні результатів клінічного обстеження хворих використовувалися оцінка особистості сексологічного хворого, вивчення статевої конституції за шкалою векторного визначення, структурний аналіз статевих розладнань з виявом показників нейрогуморальної, психічної, ерекційної та еякуляторної складової.

При розпізнанні психічних розладів у ліквідаторів ми користувалися методичними рекомендаціями “Психічні порушення при радіаційних ураженнях головного мозку”, підготовлених колективом авторів – (А.П.Чуприков, Л.I.Пасічник, Л.А.Крижанівська, С.Е.Казакова, у 1992 р.).

Щодо оцінки сенсо-моторних асиметрій пацієнтів ми користувалися матеріалами, виданими у різні роки та затвердженими МОЗ СРСР.

Використовувалась карта латеральних ознак та “Луганський сенсибілізований опитувальник для визначення рукості”, розроблений на кафедрі психіатрії Луганського медичного інституту (1985).

У плані вивчення клінічних даних та дослідження індивідуальних характеристик особистості пацієнтів ми приділяли основну увагу дослідженню психічного стану пацієнта. Особливого значення надавали психопатологічним станам як визначальної домінанти для пошуку адекватних форм взаємодії з хворим та визначення конкретних психотерапевтичних підходів з урахуванням профілю індивідуальності.

Для визначення та підтвердження діагнозу ми намагалися зібрати якомога повніші анамнестичні відомості, у тому числі й документального характеру у зв’язку з перебуванням у зоні аварії на ЧАЕС та отриманням певної дози опромінення. Проводили диференційну діагностику з соматичною нозологією.

Відбір комплексу імунологічних методик здійснювався таким чином, що сумарно вони забезпечували інтегральну характеристику основних параметрів імунної системи пацієнта, виходячи з принципу кореляційних взаємодій між окремими показниками імунного статусу.

Використовувались методи:

І. Імунологічні методи дослідження включали визначення Т – розеткоутворюючих клітин, тестованих методом Jondal et al.(1972) з урахуванням рекомендацій Mercier (1973), Pang (1974), Р.В.Петрова зі співавт. (1976); В – розеткоутворюючих клітин методом, описаним Silvejra et al. (1972) з урахуванням рекомендацій Pang (1974), Singht (1974); O – лімфоцитів засобом Froland, Natvig (1973); проведення непрямої реакції поверхневої імунофлуоресценції для визначення імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл (СД3; СД4; СД8; СД22); визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦIК), виявлення складу імуноглобулінів трьох основних класів А; М; G методом радіальної імунодифузії, запропонованим Манчіні (1965).

ІІ. Біохімічні тести відбирались з метою вивчення особливостей ключових компонентів метаболізму пацієнтів, які отримали променеве навантаження та мали патологічні зміни нервово-психічної та сексуальної сфери.

Біохімічні методи дослідження, використані в роботі, включали:

1. Визначення рівня сіалових кислот крови фотоколориметричним засобом (В.В.Меншиков, 1987).

2. Дослідження рівня сульфгідрильних груп у депротеїнізованої крові спектрофотометричним методом (В.М.Фролов зі спiвавт.,1986).

3. Вивчення загальної активності малатдегідрогенази (МДГ) сироватки кровіі та її ізоферментів методом електрофорезу в агарозному гелі (Н.П.Баранов, Л.П.Кармінський, 1981).

4. Дослідження лактатдегідрогенази у сироватці крові – її загальної активності та ізоферментів (Зилва Дж. Ф., Пеннелл П.Р. 1988).

Стан мікрогемодинаміки та характеристика мікроциркуляторного русла у наших пацієнтів вивчалися за допомогою традиційної бiомікроскопії бульбарної кон’юнктиви, а також офтальмоскопії та морфометрії капілярів нігтьових пластин.

З урахуванням порушень, виявлених в імунному та метаболічному статусі, а також у стані мікрогемодинаміки, імунокоригуюча терапія включала використання тимогену, токоферолу ацетату та кверцетину протягом 10-14 днів.

Результати досліджень були оброблені методами непараметричної i варіаційної статистики із застосуванням критеріїв Стьюдента, І (?і-квадрат), кореляційного аналізу за допомогою комп’ютерних програм Microsoft Works 3.0, Stadia 4.51 на персональному комп’ютері IBM – 486 – DX4.

Результати особистих досліджень

До аварії на ЧАЕС чоловіки основної групи були практично здоровими, на диспансерному обліку у спеціалістів-медиків не перебували, до психіатрів не зверталися. До ліквідації наслідків аварії переважна більшість з обстежених приступила безпосередньо після катастрофи, у квітні 1986 року. Тривалість їх роботи у зоні аварії була різною – від 15 днів до 6 місяців та більше одного року, найчастіше до трьох місяців.

Аналіз результатів діагностичного обстеження обстежених ЛНА показав, що головним розладом в них була дисциркуляторна енцефалопатія. Серед більшості з 213 пацієнтів реєструвались як різні психопатологічні симптомокомплекси, так i наявність ознак еректильної дисфункції, з приводу якої хворі й зверталися до лікаря.

За переважаючими психопатологічними клінічними синдромами пацієнти були розподілені з урахуванням Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду – (діагностичні рубрики F06.6 – Органічні емоційно лабільні (астенічні) розлади; F07.0 – Органічний розлад особистості; F42.0 – Переважно нав’язливі думки або роздуми (розумова жуйка); F45.2 – Iпохондричний розлад; F45.34 – Соматоформна вегетативна дисфункція урогенітальної системи).

Головні психопатологічні синдроми у контингенту ліквідаторів, за якими спостерігали, включали астенічний, психоорганічний, психовегетативний, сенесто-іпохондричний, депресивний, обсесивно-фобічний.

Відповідно до латерально-антропофізіологічних обстежень з використанням карти латеральних ознак та “Луганського сенсибілізованого опитувальника для виявлення рукості” ми вивчили частоту реєстрації психопатологічних синдромів у контингенту ЛНА.

Скарги сексологічного характеру у контингенту чоловіків, за якими спостерігали, відображені в таблиці № 1.

Табл. № 1

Спектр скарг сексологічного характеру у контингенту чоловіків, за якими спостерігали

Показники | Основна група | Практично здорові | Особи з е. д., які не брали участі у ліквідації аварії

Кіль-кість | % | Кіль-кість | % | Кількість | %

Зниження статевого потягу | 75 | 72,8 ± 2,7 | 13 | 11,8 ± 1,4 | 33 | 30,0 ± 2,3

Зменшення частоти сексуальних контактів | 69 | 67,0 ± 2,6 | 23 | 20,9 ± 2,3 | 58 | 52,7 ± 2,8

Бідність забарвленості оргастичних відчуттів | 60 | 58,3 ± 2,3 | 25 | 22,7 ± 2,6 | 58 | 52,7 ± 2,8

В’ялість ерекцій | 103 | 100 ± 3 | 16 | 14,5 ± 1,7 | 101 | 91,8 ± 3

Відсутність спонтанних ерекцій | 50 | 48,5 ± 1,8 | 6 | 5,5 ± 0,8 | 34 | 30,0 ± 2,4

Притуплення або повна вiдсутнiсть оргазму | 92 | 89,3 ± 2,7 | 27 | 24,5 ± 2,8 | 89 | 80,9 ± 2,9

Разом: | 103 | 100 ± 3 | 110 | 100 ± 3 | 110 | 100 ± 3

З таблиці № 1 видно, що в’ялість ерекцій, зниження лібідо та інші скарги достовірно частіше реєструвались у ЛНА, ніж у чоловіків з е. д., що не брали участь у ліквідації Чорнобильської аварії. У практично здорових осіб (П – га група обстеження) подібні скарги зустрічались значно менше.

На підвищене роздратування та запальність скаржились 47,4% ЛНА. При цьому напади злості та лютості зустрічались у 30,5 ± 1,9%. Приблизно 30% обстежених (29,7 ± 2,1%) відзначали самі в себе появу в останні роки сльозливості та слабодухості при перегляді кіно- та відеофільмів і в інших емоційно-нейтральних ситуаціях. У значної частини ЛНА (59,6 ± 4,5%) спостерігалися розлади сну. Перераховані симптоми реєструвалися у різних сполученнях у всіх ліквідаторів з ознаками еректильних розладів. Церебральна астенія у тому чи іншому ступені виразності виявилась також практично у всіх осіб основної групи, але при цьому у частини осіб вона була провідним симптомом церебрастенічного синдрому, а в інших вона виявлялась у вигляді деяких окремих ознак. Серед перерахованих симптомів такі, як підвищена виснаженість нервово-психічних процесів, порушення пам’яті, почуття в’ялості, дратівливої слабкості, частого головного болю, запаморочень, почуття ваги у голові склали коло психічних порушень церебрастенії. У цьому відношенні наші дані значно не відрізнялись від результатів досліджень Л.А.Крижанівської, 1995; А.А.Ревенка (1997) та інших дослідників, однак ЛНА з ознаками еректильної дисфункції відзначали більш значні коливання вегетативно-вазомоторної симптоматики.

Підвищена пітливість, погана переносимість високої температури повітря (спеки) виявилась у 78,4 ± 3,7%. Коливання показників артеріального тиску з тенденцією до підвищення реєструвалися у 66,6 ± 2,8%. Асиметрія показників АТ відзначалась у 47,9 ± 2,1%, лабільність показників пульсу – у 72,3 ± 3,2%. Напади серцебиття з переживаннями почуттів можливої серцевої катастрофи виявились у 66,1 ± 2,5%. Незадовільна переносимість зміни метеорологічних умов – метеопатія виявилась у 42,7 ± 1,9%. Зміна шкіряного дермографізму виявилась у 50,2 ± 2,9%, тремор пальців рук – у 56,8 ± 3,1%, нестійкість у позі Ромберга реєструвалась у 47,8 ± 2,2%. Зміни ортостатичної та кліностатичної проби – відповідно у 57,3 ± 3,4% та у 58,2 ± 3,7% хворих. Відчуття мерзлякуватості дистальних ділянок тіла та кінцівок відзначалось у 51,2 ± 2,8%, а об’єктивно реєстроване зниження шкіряної температури кінцівок, що визначається методом електротермометрії, встановлено у 42,7 ± 2,5%. Ознаки ціанотичності шкіряних покровів спостерігались у 30,0 ± 2,2% пацієнтів.

У ліквідаторів наслідків аварії, які зверталися до нас, домінантною скаргою було порушення (зниження) статевого задоволення або навіть повне зникнення сексуального життя. При цьому часто ЛНА звертались по допомогу через наполягання родини або партнерки. У багатьох ЛНА родини знаходились на межі розпаду, причому про це частіше вели мову члени родин ЛНА, ніж самі ліквідатори. У цілому зниження статевого потягу відзначалось у 75,6 ± 4,0% чоловіків, хоча в осіб, у котрих зменшення лібідо не реєструвалося, відзначено інші ознаки еректильної дисфункції. Зниження частоти сексуальних контактів після участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виявлено у 69,0 ± 3,5%. У 49,8 ± 2,1% відсутні спонтанні, у тому числі ранкові ерекції. Якщо в’ялість ерекції виявлялась у всіх 213 чоловік, то бідність забарвлення оргастичних відчуттів або відсутність оргазму – у значної частини ЛНА – у 92,5 ± 4,2%.

Таким чином, наявність комплексу психопатологічних та сексуальних розладів характерно для осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, ознаки еректильної дисфункцiї тією чи іншою мірою було відзначено в усіх пацієнтів, за якими ми спостерігали.

У МКХ 10-го перегляду еректильна дисфункцiя, відсутність або втрата сексуального потягу, оргастична дисфункція належать до підрозділу F52 або статевої дисфункцiї, не зумовленої органічним розладом або захворюванням.

Психічний стан ліквідаторів (у вигляді клініко-психопатологічних синдромів) відображений у таблиці № 2.

Табл. 2.

Психічний стан контингенту ЛНА з е. д., за якими велося спостереження

(І група спостереження).

Виявлений синдром | Частота виявлення

Абсолютна кількість | %

1. Астенічний | 51 | 49,5 ± 2,5

2. Психоорганічний | 20 | 19,4 ± 1,6

3. Психовегетативний | 9 | 8,7 ± 0,5

4. Сенесто-іпохондричний | 7 | 6,6 ± 0,4

5. Обсесивно-фобічний | 6 | 5,8 ± 0,2

6. Депресивний | 10 | 9,7 ± 0,8

Разом: | 103 | 100 ± 3

Як показали дослідження, у ЛНА з е. д. найчастіше зустрічався астенічний синдром, а також психоорганічний та депресивний.

Оскільки у всіх обстежених нами ЛНА виявились більше або менше виражені ознаки психічних порушень внаслідок пошкодження або дисфункції головного мозку (F. 06), то таким чином, статева дисфункцiя належить до симптомокомплексу органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладнання (F 06.6) та легкого когнітивного розладу (F 06.7) та до неуточнених психічних розладів цієї ж природи (F 06.9).

Разом з тим у багатьох випадках статева дисфункцiя викликана психотравмуючою ситуацією наслідків аварії та це значно погіршило загальний стан хворих.

Підбиваючи підсумки отриманих клінічних досліджень, відзначимо, що клінічна картина еректильних дисфункцiй у ліквідаторів, які постійно мешкають у міській та сільській місцевості, має свої особливості. В осіб з виробничими шкідливостями, які мешкають у містах, достовірно частіше (р < 0,05) розвиваються астенічні та психовегетативні порушення. Характер сексуальних розладів у ліквідаторів переважно стосувався зниження статевого потягу, зменшення забарвлення оргастичних відчуттів, значного зниження рівня статевої активності та послаблення напруження статевого члену з прискоренням сім’явипорскування.

Психічний стан в осіб з е. д. (ІІІ група спостереження) відображено у таблиці № 3.

Табл. № 3.

Психічний стан в осіб з е. д. (3-тя група спостереження).

Виявлений синдром | Частота виявлення

Абс. кількість | %

1. Астенічний | 29 | 46,0 ± 0,2

2. Психоорганічний | 9 | 14,2 ± 0,4

3. Психовегетативний | 9 | 14,2 ± 0,4

4. Сенесто-іпохондричний | 5 | 7,9 ± 0,1

5. Обсесивно-фобічний | 4 | 6,3 ± 0,05

6. Депресивний | 6 | 9,5 ± 0,2

Разом: | 63 | 100 ± 2

Психопатологічні синдроми були виявлені у 63 чоловіків з ІІІ групи спостереження. Найчастіше зустрічався астенічний синдром, психоорганічний та психовегетативний синдроми зустрічалися однаково часто, а депресивний не так часто порівняно з групою ЛНА.

Обстеження сексуальних пар дозволило виявити наявність статевих дисгармоній, найчастіше викликаних гіпоерекційним синдромом у чоловіка.

Ліворукі ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС частіше, ніж праворукі мали емоційні розлади з проявами частої роздратованої слабкості, образливості, запальності, підвищеної інтелектуальної та фізичної втомленості.

Більшість з ліворуких (статистично достовірно частіше, ніж праворукi) були стурбовані станом власного здоров’я, їх непокоїли численні прояви вегетативних порушень. У деяких ліворуких пацієнтів астенічний синдром поступово трансформувався у сенесто-іпохондричний; обсесивно-фобiчний синдром також частіше реєструвався у ліворуких осіб, так само як i розлади інтелектуально-мнестичних функцій з регресом особистості та згрубілістю рис характеру.

Статистично достовірно частіше були відзначені органічні порушення психічної діяльності з високим рівнем емоційної напруженості та тривожності у ліворуких порівняно з праворукими ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС.

Показники клітинних та гуморальних ланок імунітету вивчені у пацієнтів з еректильною дисфункцiєю як у період першого звертання хворого, так i на етапах реабілітаційного процесу.

Імунний статус наших пацієнтів вивчався порівняно з показниками практично здорових чоловіків, які постійно мешкають на території великого індустріального регіону (Донбас, Луганська область).

Встановлена абсолютна та відносна лімфопенія у 78, 6 ± 2,7 % пацієнтів, зниження кількості Е-РОК, підвищення рівня “нульових” лімфоцитів реєструвалося у переважної більшості ЛНА.

Було відзначено також виразне зменшення рівня ТФР-РОК та абсолютне й відносне у переважного числа ЛНА, менш виразне зниження ТФЧ-РОК, у зв’язку з чим різко знижувався імунорегуляторний індекс (ТФР,ТФЧ).

Аналогічні зміни спостерігалися також при дослідженні загальної кількості Т-лімфоцитів, що мають кластер диференціації СД3, який зменшувався, становлячи в середньому 0,9 ± 0,05 на 10 9/л, що приблизно у 2,1 разу нижче, ніж у групі референтної норми.

При вивченні субпопуляційного складу Т-лімфоцитів виявилось, що у ЛНА спостерігалось виразне зниження СД 4+ лімфоцитів, розглядуваних як Т – хелпери / індуктори. Кратність зменшення вказаної субпопуляції становила 1,9 разу порівняно з нормою. Коефіцієнт імунокорегуляції СД4+/ СД8+ знижувався.

Отримані дані свідчать про розвиток у пацієнтів відносного гіперсупресорного варіанту повторної імунологічної недостатності гуморальних факторів імунітету характеризувався також зниженням (але дещо менш виразним) рівня В-лімфоцитів (СД22 + - клітини). У середньому, у загальній популяції обстежених пацієнтів цей показник був знижений більше, ніж на 40% порівняно з референтною нормою.

Дані про зміни клітинного та гуморального імунітету стали предметом нашого динамічного інтересу. Вони свідчать про те, що в осіб, які постійно мешкають в екологічно несприятливих умовах, особливо у ЛНА на ЧАЕС формуються виразні зміни імунного статусу за типом повторного імунодефіциту за відносним гіперсупресорним варіантом. Виявлені зміни потребували адекватної імунокорекції.

Стан мікродинаміки у ЛНА було досліджено за допомогою біомікроскопії бульбарної кон’юнктиви, а також додаткових методів дослідження, які також відбивають стан мiкроциркуляторного русла: офтальмоскопія (була проведена у 41 пацієнта с е. д.) та морфометрія капілярів нігтьового ложа.

Зміни при первинному звертанні пацієнтів (до проведення імунотропної терапії) торкались мікроциркуляторного русла у всіх його відділах – судинного (звивистість та розширення калібру венул, звуження артеріол, зменшення артеріоло-венулярного коефіцієнту, зниження кількості функціонуючих капілярів); внутрішньосудинного – у вигляді уповільнення та ретроградного кровообігу в венулах та окремих капілярах; позасудинного – у вигляді периваскулярного набряку практично у всіх пацієнтів, за якими спостерігали.

Капіляроскопічна картина у наших хворих характеризувалась помірною мутністю, блідістю фону, зниженням кількості капілярів у полі зору, розширенням венозного та перехідного колінець капілярів, зернистістю та уривчастістю току крови, наявністю проявів перикапілярного набряку.

Офтальмоскопія найчастіше давала помірне розширення та звивистість венул, звуження артеріол, зниження артеріоло-венулярного коефіцієнту.

Вказані зміни були найбільш виражені у ЛНА з тяжким перебігом захворювання; вони послужили основою для призначення у складі комплексної терапії препаратів, які поліпшують мікроциркуляцію та стан гемодинаміки.

Метаболічні порушення вивчені за активністю малатдегідрогенази та її ізоферментів, лактатдегідрогенази та її ізоферментів, а також сіалових кислот у сироватці крові.

Виявлені грубі порушення метаболізму у професійній групі робітників хімічних виробництв (мм. Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне) Луганської області.

Нам здалося особо актуальним вивчення питання про доцільність призначення пацієнтам з розладами ерекції та вегетосудинними порушеннями, астеніями та гепатопатіями мембрано- та цитопротекторних засобів у комплексному лікуванні та реабілітації.

Для дослідження впливу токоферолу ацетату, кверцетину та тимогену на клінічні результати у пацієнтів, за якими ми спостерігали в 1994-1999 рр., було проаналізовано матеріали 108 амбулаторних карт осіб, яким призначали тільки загальноприйняту терапію (група зіставлення) та 188 амбулаторних карт пацієнтів, яким додатково до традиційного загальноприйнятого лікування призначали тимоген, кверцетин та токоферолу ацетат (вітамін Е). Серед осіб, які отримували імунотропні препарати, 56 хворих додатково до традиційного лікування отримували тимоген для внутрішньом’язового використання у вигляді стерильного 0,01% розчину по 1мл (на курс терапії 10 ін’єкцій – по 1 мл в/м щодня), 32 пацієнта разом з тимогеном отримували кверцетин внутрішньо, 50 пацієнтам призначали кверцетин та токоферолу ацетат по 100 мг 2-3 рази на день протягом 3 тижнів у капсулах, 50 хворих отримували тимоген, кверцетин та токоферолу ацетат при їх сумарному використанні протягом 7-10 днів. В окремих пацієнтів (у випадках необхідності) курс імунокорекції з використанням усіх трьох вивчених медикаментозних засобів повторювався через 6 місяців.

Групи хворих, що спостерігалися нами, були цілком зівставні за віковим, професійним складом та за місцем постійного проживання, а також наявністю виробничих шкідливостей, пов’язаних з професією пацієнтів.

Відзначимо значне зменшення проявів сенсорної та емоційної геперестезії у пацієнтів порівняно з призначенням традиційної терапії (вона вміщувала раціональні психотерапевтичні впливи, використання сугестивної психотерапії, аутотренингу, секстерапії за У.Мастерсом та В.Джонсоном; курсове призначення фізіотерапевтичних, ноотропних та адаптогенних засобів); використання комплексу тимоген + кверцетин + токоферолу ацетат на фоні загальноприйнятого комплексного лікування значно впливало на усунення підвищеної роздратованості пацієнтів, подолання їх фізичної та психічної виснаженості, головного болю та запаморочень, підвищеної пітливості (гіпергідроз), неприємних відчуттів в області серця та серцебиття.

При використанні імунотропів та антиоксидантів, застосованих нами у ході виконання цієї роботи, покращилась формула сну в пацієнтів, купiрувався пригнічений та тужливий настрій, нормалізувався апетит.

Оптимізуючими виявились i сексологічні результати: при використанні дослідженого комплексу відбулось уже в перші 7-10 днів посилення лібідо, зменшились, а потім і зовсім зникли болісні відчуття в області проміжності та пахових областях; був через деякий час купiруваний синдром прискореного сім’явипорскування та послаблення ерекції.

Після успішного проведення статевого акту з сексуальною партнеркою, пацієнти перемагали коітофобію, оргастичні відчуття у них ставали яскравішими та барвистішими..

При аналізі отриманих нами даних було виявлено, що найбільший клінічний ефект (у тому, числі й щодо впливу на вегетативний індекс та вегетативний статус у пацієнтів) має комбінація тимогену з кверцетином та токоферолу ацетатом.

Ці медикаментозні засоби вигідно доповнювали позитивні ефекти один одного – посилення продукції лімфокінов та регуляцію балансу між Т-хелперами та Т-супресорами з психонейротропною активністю зі стрес-протекторним ефектом у тимогену, антиоксидантний та антигіпоксичний вплив токоферолу ацетату (вітаміну Е), а також вазо- , радіо- та гепатопротекторну дію кверцетину.

Проведена комплексна терапія з використанням імунотропних та стрес-нейтралізуючих медикаментів, а також мембранопротекторів, що дозволяє усунути дефіцит факторів імунного захисту та покращити показники саногенезу зі стабілізацією еректильної функції при диспансерному спостереженні пацієнтів протягом 12 місяців.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ПРАКТИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

1.

2.

3.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Веремьёв Н.Е. Сексуальные расстройства у лиц мужского пола: тактика лечения и комплексная реабилитация: Метод. реком. – Луганск, 1997. – 24 с.

2. Веремьёв Н.Е. Воспаление предстательной железы и сексуальное здоровье мужчины: диагностические, терапевтические и профилактические аспекты: Метод. реком. – Луганск, 1998. – 20 с.

3. Веремьёв Н.Е. Нейроиммунологические аспекты и эффективность комплексной реабилитации у мужчин с нарушениями копулятивной функции // Український медичний альманах. – 1999. – № 4. – Т. 2. – С. 23-25.

4. Веремьёв Н.Е. Нарушение репродуктивной функции и нейроциркуляторная дистония у ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. – Луганськ, 2000. – № 3 (23). – С.100-105.

5. Веремьёв Н.Е. Биологически активные комплексы в терапии и реабилитологии: Монография. ISBN 966-95527-3-31. – Луганск, 2000. – 104 с.

6. Веремьёв Н.Е. Эффективность комплексного лечения и реабилитации пациентов с психогенными эректильными дисфункциями // Український медичний альманах. – 2000. – № 1. – Т. 3. – С. 21-23.

7. Веремьёв Н.Е. Клинико-психопатологические аспекты и оптимизация лечения больных с эректильной дисфункцией // Таврический журнал психиатрии. – Симферополь, 2000. – Вып. 4 . – № 3 (14). – С.108-110.

8. Веремьёв Н.Е., Дьяченко Т.В., Пересадин Н.А. Сексуальное здоровье мужчин, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на ЧАЭС: возможности оптимизации саногенеза и роль валеопотенцирования в их реабилитации // Вiсник Луганського держ. пед. університету iм. Т. Шевченка. – Луганськ, 2000. – № 6. – С. 75-79 (проводив дослідження дії препаратів кверцетин, тимоген, амнеоцен, плацента на організм ліквідаторів аварії на ЧАЕС).

Анотація

Веремйов М.Є. Клініко-психопатологічна характеристика та лікування еректильної дисфункцiї у ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – Психіатрія. – Український НДI соціальної i судової психіатрії та наркології МОЗ України. – Київ, 2000.

Дисертація містить теоретичні розробки та практичні рекомендації про терапевтично-реабілітаційні заходи для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з еректильною дисфункцiєю. В результаті проведених динамічних комплексних досліджень була виявлена клінічна, психологічна, сексологічна, імунометаболічна й мікроциркуляторна характеристика ЛНА з еректильною дисфункцiєю. Описані програми лікування хворих з використанням полівалентних фармакотерапевтичних препаратів тимогену, кверцетину i токоферолу ацетату. Результати дослідження є основою для диференційованого особистісно-орієнтованого підходу у доборі психофармакологічних i психотерапевтичних заходів у ЛНА при створенні індивідуальних лікувально-реабілітаційних програм.

Ключові слова: ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, еректильна дисфункція, психопатологічні синдроми, лікувально-реабілітацiйні заходи.

Аннотация

Веремьев Н.Е. Клинико-психопатологическая характеристика и лечение эректильной дисфункции у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01. 16.- Психиатрия. – Украинский научно-исследовательский институт социальной, судебной психиатрии и наркологии МЗ