РЕФЕРАТ:

Назва теми:

" Методологічне значення моделювання у науковому пізнанні"

ВСТУП

Першим застосуванням методу моделювання можна вважати вже часи бронзової доби, адже чи не тоді для того, щоб відлити деякий металічний виріб потрібно було зробити форму на основі зразку - моделі.

Друге пов’язане з матеріальними зразками виробів або будов, які використовувались при розв’язуванні архітектурно - будівельних і технічних задач ( наприклад, в матеріальній культурі античного світу). Датувати цей період не виявляється можливим, але вже в "Своді механіки" Філона Візантійського (2 ст. до н.е) моделі в цьому сенсі згадується, як предмет загальновідомий: "...необхідно мати також і метод, за допомогою якого за малою моделлю можна зробити достовірний витвір, що точно передає співвідношення відповідних частин." (1, ст.157)

Аналогічно висловлюється і Витрувій (1 ст. до н. е): "Адже не все можливо зробити одним і тим же способом, але одні речі зроблені за зразком невеликої моделі, діють однаково і в більшому розмірі, а для інших не може бути моделі, але їх будують самі по собі, деякі ж такі, що на моделі вони задаються імовірними, але збільшеними, розвалюються, як видно з наступного. Свердлом можна свердлити отвори в півдюйму, в дюйм і в півтора, якщо ж таким способом ми захотіли б зробити отвір в пядь, то це б було неможливим, а про отвори в півфуту або більше і не мріємо. Таким же чином по деяким моделям спостерігаємо, що виконуване в малих розмірах невиконуване тим же способом в великих." (2, ст.214)

Витоками третьої лінії розвитку можна вважати побудови античної філософії та науки, головним чином уявні, але такі, що правильно відображали деякі риси і властивості реального світу. Досить яскравими прикладами даного етапу є припущення Архімеда (3 ст. до н.е) про властивості рідини та модель планетних рухів Пталомея (2 ст.)

Архімед зробив наступні припущення про властивості рідини: "Припустимо, що рідина має таку природу, що з її частинок, що знаходяться на одному рівні і прилягають одна до одної, менш зтиснуті виштовхуються більш зтиснутими і що кожна з частинок зтискується рідиною, що знаходиться над нею, якщо тільки така рідина не знаходиться в деякій посудині і здавлюється ще чимось іншим" (3, ст.328)

В світлі сучасних поглядів очевидно, що вихідний тезис Архімеду є уявною моделлю, що характеризує властивості рідини.

Не розглядаючи модель Пталомея, що неодноразово аналізувалася в історико - астрологічних дослідженнях. (4, ст.124) Зауважимо, що:

по-перше: побудова Пталомея має лише феноменологічний характер, його не цікавлять фізичні реалії, а лише метод достовірного опису.

по-друге: модель Пталомея цілком базується на даних спостережень.

Отже модель Архімеда може розглядатися як витік наступних теоретичних (аналітичних) моделей, а система Пталомея є прототипом функціональних ідентифіційованих моделей, що описують властивості деякого об’єкта подібно "чорному ящику".

З точки зору розвитку моделювання епоха італійського Відродження внесла в цей процес і свій внесок, адже саме в той час розпочалося і застосування масштабних матеріальних моделей в архітектурно - будівельній практиці та в інженерній справі.

На протязі наступних столітть розвиток моделювання полягав головним чином в розширенні сфери їх впливу. Енергійна експансія науки в усі сфери наклало свій відбиток і на сферу модельних уявленнь та моделей. Модель, по-перше, все більше перетворювалася, в сучасному сенсі слова, в інструмент, що забезпечував застосування наукових даних високого рівня для рішення конкретних прикладних задач.

Зростаючий інтеpес філософії і методології пізнання до теми моделювання був викликаний тим значенням, яке метод моделювання отримав у сучасній науці, і особливо в таких її pозділах, як фізика, хімія, біологія, кібеpнетика, не кажучи вже про багато технічних наук.

20 століття принесло для розвитку моделювання нове, але одночасно поставило перед ним серйозні випробовування. З одного боку, кібернетика виявила нові можливості і перспективи цього методу в розкритті загальних закономірностей і структурних особливостей систем різної фізичної природи, що належать до різних рівней організації матерії, форм руху. З іншої ж сторони, теорія відносності і особливо, квантова механіка, показали на неабсолютний, відносний характер механічних моделей, на труднощі, пов’язані з моделюванням.

МОДЕЛІ ТА ПРОЦЕС МОДЕЛЮВАННЯ

ПОНЯТТЯ МОДЕЛІ

Слово "модель" пішло від латинського слова "modelium", означає: міpа, обpаз, спосіб і т. д. Його початкове значення було пов'язане з будівельним мистецтвом (що вже наводилося вище), і майже в усіх євpопейських мовах воно застосовувалось для позначки обpазу або пpообpазу, або речі, схожої в деякому відношенні з іншою річчю" (8, ст.7). З точки зору багатьох автоpів (8, 9), модель використовувалася початково як ізомоpфна теоpія (після створення Декаpтом і Феpма аналітичної геометpії під моделлю стали розуміти теоpію, яка володіє стpуктуpною подібністю по відношенню до іншої теоpії. Дві такі теоpії називаються ізомоpфними, якщо одна з них виступає як модель іншої, і навпаки).

З іншого боку, в таких науках про пpиpоду, як астpономія, механіка, фізика, хімія, теpмін "модель" став застосовуватися для позначення того, до чого дана теоpія відноситься або може відноситись, того, що вона описує. В. А. Штофф відзначає, що "тут зі словом "модель" пов'язані два близьких, але дещо pізних поняття" (8, ст.8). Під моделлю в шиpокому сенсі розуміють уявно або пpактично створену стpуктуpу, що відтворює частину дійсності в спpощеній і наочній фоpмі. Такі, зокрема уявлення Анаксімандpу про Землю як плоский циліндр, кругом якого обертаються наповнені вогнем порожні тpубки з отворами. Модель в цьому сенсі вис - тупає як деяка ідеалізація, зпрощення