Однією з ознак метаболічних порушень при мітохондріопатіях також може бути діарея. Синдром мітохондріальної нейро-шлунково-кишко-вог енцефалопатії (MNGIE) (міо-нейро-шлунково-кишкового порушення та енцефалопатії) являє собою генералізоване порушення, пов'язане з мітохондріальною дисфункцією. При цьому захворюванні дебют кишко-вих симптомів спостерігається або в дитячому віці, або в постпубертат-ному періоді і проявляється у вигляді хронічної діареї, стазу, нудоти й блювання, що призводять до виснаження й кахексії. Можуть спостерігатися втрата поздовжнього шару м'язової оболонки, утворення та розрив дивертикулу, кишкова склеродерма і випадки псевдонепрохід-ності кишечника. Електрофізіологічні дослідження виявляють захворювання нервової системи й внутрішніх органів поряд з недостатністю провідності; біохімічно має місце лактат-ацидоз.

Позакишкові симптоми відзначаються розмаїтістю, однак всі вони є характерними для мітохондріопатій. При цьому синдромі, крім ура-ження ШКТ, відзначається затримка росту; з боку головного мозку відзна-чаються лейкодистрофія, підвищений рівень білка в цереброспінальній рідині, атаксія. У процесі розвитку хвороби у пацієнтів з'являються оф-тальмоплегія, птоз, розвивається перцептивна (нейросенсорна) глухота. У процес втягуються черепномозкові нерви, їх ураження супроводжується дизартрією, дисфонією, прозопоплегією, нерідко розвивається блокада серця. У хворих спостерігається непереносимість фізичних на-вантажень, слабкість і «рвані червоні волокна», що виявляють при біопсії м'язів. Демієлінізуюча невропатія й аксональна дегенерація також характерні для даного захворювання.

Встановлено, що при синдромі MNGIE спостерігаються множинні делеції ДНК, мутація локалізована на хромосомі 22q. Рецидиви у сибсів, висока частота споріднення, батьків і відсутність передачі мутації від батьків потомству — все це відповідає аутосомно-рецесивному типу успадкування.

Аналогічне аутосомно-рецесивне захворювання, що поєднується з мутацією в гені ECGF1, порушення функціонування якого послабляє син-тез мтДНК, має назву офтальмо-гилунково-кишкова міопатія (спадкова міопатія внутрішніх органів із прогресуючою зовнішньою хронічною оф-тальмоплегією). Для нього також характерна деструкція гладкої муску-латури ШКТ, у той час як міжм'язові нервові сплетення залишаються незміненими. При цьому спостерігаються біль у животі, діарея, утворення дивертикула й дилатація кишки. Пацієнти також страждають від деміє-лінізуючої та аксональної невропатії, локальної спонгіозної дегенерації задніх стовпів спинного мозку, птозу та прогресуючої зовнішньої хро-нічної офтальмоплегії. Дебют захворювання відбувається в дитячому або в пубертатному віці зі смертельним наслідком у багатьох пацієнтів до ЗО років.

Хронічна діарея спостерігається також при трихополідистрофіг Менкеса – порушенні адсорбції міді в ШКТ, що проявляється затримкою росту, дегенеративними процесами в ЦНС і зміною структури волосся (синоніми захворювання – синдром скрученого волосся, хвороба кучеря-вого волосся). Захворювання має Х-зчеплений рецесивний тип успадкування, ген локалізований на довгому плечі хромосоми X (локус Xql3.3). Винятково рідко хвороба Менкеса зустрічається у жінок, як правило, у поєднанні із хромосомною аномалією (хромосомною транслокацією або синдромом Тернера – 45,Х). Встановлено, що ген Мс-1 кодує один з мембранних протеїнів – мідь-транспортуючу АТФазу. Результатом порушеного транспорту є низька активність ферментів, що містять у своєму складі мідь (цитохромоксидази, тирозинази, моно-аміноксидази, оксидази аскорбінової кислоти), а також зниження вмісту в крові церулоплазміну. Встановлено, що у хворому організмі рідко порушене усмоктування міді із ШКТ, її вміст знижений у сироватці крові, клітинах печінки й головного мозку, але підвищений в інших тканинах – слизовій оболонці кишечника, м'язах, селезінці, нирках, лімфоцитах і фібробластах.

Захворювання маніфестує з перших тижнів життя й характери-зується гіпотрофією, гіпотермією, діареєю, незвичайною структурою волосся («pili torti» – світле, рідке, тверде, ламке й перекручене волосся) і змінами шкіри («cutis laxa» – бліда, суха, в'яла шкіра), своєрідним «об-личчям херувима» (гіпомімічне, з низьким переніссям), зниженням зору внаслідок атрофії зорових нервів, розвитком міоклонусів і генералізо-ваних судомних приступів, затримкою психомоторного розвитку. Перебіг захворювання прогресуючий. Хворі звичайно гинуть на 3-му році життя від септичних ускладнень або субдуральних крововиливів. У рідких випадках спостерігається атипова форма захворювання, що відрізняється пізньою маніфестацією, трохи більш легким перебігом і максимальною тривалістю життя хворих до 13,5 років. При біохімічному дослідженні виявляється низький рівень міді й церулоплазміну в крові та ЦСР; при морфологічному дослідженні – ділянки дегенерації сірої речовини головного мозку із втратою нейронів і гліозом, у м'язовій тканині — різке зниження активності мітохондріальних ферментів (комп-лексів дихального ланцюга). Діагноз встановлюють при виявленні генного дефекту методом ПЛР.

Лікування мітохондріальних захворювань проводиться за декіль-кома основними напрямками:–

дієтотерапія, що виключає тривалі проміжки між прийомами їжі, зниження споживання жирів;–

застосування препаратів, здатних здійснити функцію переносу електронів у дихальному ланцюзі (коензим Q10, вітаміни К1 і КЗ, янтарна кислота, цитохром С, аскорбінова кислота);–

додаткове введення кофакторів, що беруть участь в ензимних реакціях енергетичного обміну (нікотинамід, рибофлавін, тіамін, ліпоєва кислота, біотин, карнітин);–

попередження ушкодження мітохондріальних мембран вільними радикалами за допомогою антиоксидантів (вітамін С, фолієва кислота, вітамін Е) і мембранопротекторів;

Клінічний випадок 5. Хвора С, 2002 р., направлена НДІ терапії АМНУ в ХСМГЦ Тернопільської області для уточнення діагнозу. Діагноз при направленні: хронічний панкреатит з больовим та диспепсичним синдромами, із зовнішньосекреторною недостатністю в стадії загострення. Хронічний коліт із синдромом мальабсорбції. Хронічний холецистит з гіпомоторною ДЖВІП. Вторинна залізодефіцитна анемія. Кахексія 4 ст. Пролапс мітрального клапана 1-2 ст., дві аномальні хорди у лівому шлуночку. Хронічний пієлонефрит.

Скарги: різке прогресуюче зниження ваги (на ЗО кг протягом 7 років), біль в епігастральній і мезогастральній ділянках,