виробляють гени ( через токсичні побічні продукти та генетично модифіковані організми – на основі патогенних властивостей мікроорганізмів або за певних обставин неконтрольованого поширення вищих організмів через резинстентність). Хоча втручання роблять цілеспрямовано, генетичного матеріалу переноситься зазвичай більше ніж бажано.
в осіб з алергією на харчові продукти виникають алергічні реакції;
продукти харчування, вироблені із застосуванням генної технології можуть бути не доброякісними і сумнівними щодо токсичності. [1]
Доктор медичних наук Чеського університету м. Борно, Крахтенберг Т.С. в книзі про токсини та отруєння, опоблікував результати дослідженнь проведенні амереканськими вченими від Оксвордського університету, які засвідчують, що вплив харчових речовин добутих з генетично модифікованих організмів на будову та функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту є дуже негативним. Найбільше відомо про порушення діяльності шлунково-кишкового тракту при вживанні об'ємних та окремих інтенсивних підсолоджувачів, отриманих з генетично модифікованих організмів.
Об'ємні підсолоджувачі – сорбіт, ксиліт, мальтіт, лактіт, маніт, ізомальтіт виготовлені з продуктів життєдіяльності генетично модифікованих організмів, в дозі 10—50 мг/кг і більше викликають осмотичну діарею та метеоризм, що пояснюється порушенням процесу осмосу крізь стінку кишок. Кількість підсолоджувача, яка спричиняє осмотичну діарею, залежить від багатьох факторів: виду підсолоджувача, дози, частоти його прийому протягом дня, віку людей, хімічного складу харчових продуктів, які вживались протягом дня, від індивідуальної схильності до проносних явищ та інших особливостей організму. [2]
А дослідження проведені Чеськими вченими під керівництвом доктора медичних наук Крахтенбергом Т. С. доводять, що інтенсивний підсолоджувач сахарин, добутий з генетично модифікованих організмів, викликає збільшення розмірів сліпої кишки та вологи фекаліїв у потомстві щурів під час довготермінових експериментальних досліджень. Крім того, вони спостерігали збільшення об'єму сечі та зменшення її осмотичних параметрів, підвищення вмісту натрію та зменшення калію і кальцію, підвищення рівня холестеролу, триацилгліцеролів та вітаміну Е в серозному ексудаті, а також анемію. Збільшення розмірів сліпої кишки при згодовуванні раціону з високим вмістом сахарину супроводжувалось збільшенням загальної кількості мікроорганізмів, що зв'язують із збільшенням поживних речовин у кишці . [3]
Крахтенберг на конференції у Стразбурзі оприлюднив висновки результатів досліджень, які свідчать, що вживання сахарину викликає гальмування активності травних ферментів, які відповідають за проміжний етап гідролізу складних вуглеводів, а також активності окремих протеаз та уреаз. Тим самим сахарин викликає, очевидно, зменшення гідролізу окремих білків та сечовини. В цих умовах можливе накопичення токсичного аміаку в організмі. [4]
Крахтенберг стверджує, що полісахариди добуті з генетично модифікованих рослин та бактерій при використанні викликають подовження тонких і товстих кишок. На даний час їх використовують в технології виготовлення харчових продуктів в якості загусників або наповнювачів. [5]
Дослідження, проведені Крахтенбергом, показують що виробництво полісахаридів в країнах ЄС проводиться за рахунок використання генетично модифікованих мікроорганізмів. За даними дослідженнь культивування на поживному середовищі, яке містить вуглеводи бактерій роду Xanthas, приводить до продукування значної кількості екзополісахариду ксантану, який використовують в харчовій промисловості як загущувач або наповнювач. Крім ксантану, останнім часом в харчовій промисловості використовують декстран, полулан та ін. Більшість з них відноситься до незасвоюваних складних вуглеводів отриманих з продуктів життєдіяльності генетично модифікованих мікроорганізмів.
В країнах Європи та США мікробні полісахариди використовують у виробництві салатів, пудингів, соусів, приправ, кремів, сирів, супових концентратів, заморожених десертів, пива, фруктових напоїв, хлібних виробів, пакувальних матеріалів, гіпокалорійних продуктів, для напилення у вигляді плівок. Разом з тим, полісахариди мікробного синтезу є ксенобіотиками для людського організму, причому гетерополісахариди — в більшій мірі, ніж гомополісахариди.
Крахтенбергом було доведено, що мікробні екзополісахариди поліміксан, етаполан та етаполан-К викликають збільшення розмірів (довжини і ширини) тонких і товстих кишок, підвищення активності травних ферментів, потовщення м'язового шару кишок. Потовщення м'язового шару стінки кишок Крахтенберг пов'язує із здатністю полісахаридів, отриманих за рахунок використання генетично модифікованих мікроорганізмів, утримувати воду в порожнині травного каналу і внаслідок цього — збільшувати об'єм і масу фекаліїв, які, в свою чергу, призводять до необхідності посилення (збільшення) кишкової мускулатури. Що стосується збільшення загальної довжини кишок, то цей ефект також пов'язаний із реологічними властивостями даних полісахаридів, але механізм дії інший. Присутність в травному каналі в'язкого гелю затримує (змінює) і зменшує всмоктування нутрієнтів. Для забезпечення достатнього надходження харчових речовин адаптація організму повинна бути спрямована на прискорення процесу травлення, або на збільшення терміну дії на субстрати. Результати виконаних досліджень показали, що при вживанні розчинних незасвоюваних полісахаридів збільшується як інтенсивність процесів травлення (підвищення активності травних ферментів), так і тривалість дії на харчові субстрати (подовження кишок). [6]
Одержані дані підтверджують результати досліджень інших авторів, які вважають, що адаптивні зміни кишок при вживанні гідроколоїдів є результатом підвищення в'язкості хімуса і не залежать від їхнього хімічного складу, тому що різні за складом полісахариди викликають аналогічні зміни травного каналу. Так, за даними, вживання гуарової камеді та карбоксиметилцелюлози сприяє подовженню кишок. При цьому збільшується клітинна проліферація в стінці слизової оболонки тонких і товстих кишок. Інтенсивна проліферація клітин супроводжується значним видовженням крипт і базальної товщини ворсинок. При цьому зареєстровано зменшення активності лужної фосфатази та лактази.
В наслідок клітинної проліферації скорочується тривалість життя кишкових клітин. Зрозуміло, що зменшення середньої тривалості життя клітин в результаті підвищення продукції нових клітин у криптах кишок повинно скорочувати час, необхідний для розвитку ферментативної активності.
У тварин, які одержували карбоксиметилцелюлозу, виявлено значне зменшення розмірів ворсинок в дистальному відділі тонкої кишки. Видовження прямої кишки в разі вживання тваринами незасвоюваних полісахаридів автори пояснюють збільшенням осмотичності вмісту прямої кишки, а також утриманням гідроколоїдами води в
