Вважають, що подовження сліпої кишки виникає внаслідок бактеріальної ферментації. В цих випадках продукти бродіння складних незасвоюваних вуглеводів можуть відігравати роль трофічного фактора.

Можна припустити, що видовження товстих кишок свідчить про можливість їх витончення, розвитку дивертикулів та розриву кишок. Окремі вчені вважають, що прискорення проліферації клітин слизової оболонки може посилювати індукування канцерогенезу в товстих кишках. Відомі інші зміни, які виникають при вживанні полісахаридів. Так, вживання карагенану викликає запалення, які завершуються нагноюванням і утворенням абсцесів, а також зміною показників периферійної крові.

Важливим моментом дослідження полісахаридів добутих з генетично модифікованих бактерій та рослин є виявлення ступення їх гідролізу в травному каналі. Крахтенберг вважає що можливі три варіанти:

На думку Крахтенберга ступінь гідролізу та всмоктування полісахаридів зумовлює їхній можливий негативний вплив на організм. Міркувати про ступінь гідролізу можна базуючись на зміні активності травних ферментів, а також стану процесів обміну. [8]

Данні досліджень по патологічних змінах організму людини при споживанні продуктів харчування із вмістом речовин добутих з генетично модифікованих організмів, оприлюднені в журналі “Forbst Tiame”, англійським вченим доктором медичних наук Клеппом B. свідчать, що деякі речовини отримані з генетично модфкіованих організмів, а саме метилглиоксал, негативно впливають на окисні процеси в мітохондріях, гальмуючи процес окислення з фосфорилюванням, що дозволяє відносити дану речовину до найтоксичніших. [9]

Лаврушенко Л.Ф. дохтор медичних наук в журналі біохімія опублікував статтю про вплив харчових добавок отриманих з генетично модифікованих рослин на окисно-відновні процеси в мітохондріях печінки щурів де навів результати дослідження, проведені у 1985 р. в Туреччині, В них вкзувалося на статистично суттєвий зв'язок (р<0,05) між вживанням сахарину, добутого з генетично модифікованих організмів та розвитком раку сечового міхура у людей, але автори не ідентифікували дію окремих штучних підсолоджувачів, зокрема сахарину.

Про те оприлюднені Лаврушенком результати дослідження, проведені в США Гарвардським університетом у 90-х роках ХХ ст., показують відсутність зв'язку між вживанням сахарину добутого з генетично модифікованих рослин і розвитком раку сечового міхура.

Лаврушенко припустив, що різниця результатів дослідженнь США та Туреччини пояснюється різницею досліджених доз речовин. На підтвердження своїх припущень Лаврушенко опблікував оцінку Комітету експертів ФАО/ВООЗ одержаних даних з проведених досліджень США та Туречениною. Комітет експертів ВООЗ вважає, що рівень в 1%, еквівалентний 500 мг/кг маси тіла, є такий, який не викликає токсикологічних ефектів, а зменшення приросту маси тіла (залежне від дози сахарину) є показником зниження біологічних параметрів організму, зокрема, пов'язане з гальмуючим впливом натрієвої солі сахарину на перетравлювання вуглеводів та білків.

Також ним описана пірогенна дія окремих мікробних полісахаридів виникає навіть у дозі 1 мг/кг. Патогенез пірогенної дії мікробних полісахаридів поки-що не з'ясований, але є гіпотеза, згідно з якою еритроцити, взаємодіючи з лейкоцитами і клітинами ретикуло-ендотеліальної системи, викликають появу "ендогенного пірогену", який запускає нейросудинні механізми розвитку лихоманкової реакції. [10]

Доктор медичних наук Клепп Р. член Комітету експертів ФАО/ВООЗ в своїй праці довів, що високі дози Nа-солі сахарину (2 г/кг маси тіла) добутих з генетично модифікованих організмів, стимулюють дію таких активних канцерогенів сечового міхура як метил-N-нітрокарбамід, N-/4-/5-нітро-2-фурил/-тіазоліл-форейд, N-бутил-N/4-гідроксибутил/нітрозоамін та 2-ацетила-мінофтор, які не актевізовуюься при вживанні сентетичного та природного сахарину призводить до збільшення випадків капілярної вузлуватої гіперплазії та пухлин сечового міхура, підвищує синтез ДНК в епітелії сечового міхура. У висновках дослідження Клепп припустив що ця доза може залежати від умов навколишнього середовища країни споживача. [11]

Проведені Доктором медичних наук Р.Клеппом дослідження на щурах, в незалежній лабоаторії Комітету ФАО/ВООЗ, виявили пошкодження тестикулів та порушення репродуктивної функції в щурів у тривалих дослідженнях цикламатів та їх метаболіту циклогексиламіну. Встановлено, що тестикулярні порушення зв'язані із особливостями обміну в цього виду тварин. Разом з тим, при 3-х місячному вживанні щурами циклогексиламіну в дозі 100 мг/кг маси тіла не виявлено небажаних ефектів, але при вживанні 50 та 200 мг/кг циклогексиламіну спостерігалось зменшення маси тіла. Виходячи з одержаних даних, Комітет експертів ВООЗ за основу оцінки взяв величину 100 мг/кг, вважаючи, що в цьому випадку існує достатній запас безпеки, і встановив тимчасову ДДД цикламатів 0 – 11 мг/кг маси тіла (у перерахунку на цикламову кислоту). При цьому враховано, що циклогексиламін виробляється у людей мікрофлорою кишкового тракту. Цикламати, як і сахарин, у великих дозах викликають рак сечового міхура у щурів. Встановлена також їхня канцерогенна дія. Цикламати заборонено використовувати в США. За даними МОЗ в Україні дозволено їх використання в комбінації з сахарином у співвідношенні як 10:1. [12]

Президент Російської загально національної асоціації генетичної безпеки Олександр Баранов в інтерв’ю для “Риа Новости” заявив що мутагенність харчових добавок добутих з генетично модифікованих організмів дуже висока. Він стверджує, що на сьогодні вченими США та Великобританії отримано в наслідок невдалих генетичних модифікацій близько 200 рослин, що містять сполуки, мутагенні ефекти яких можна порівняти з руйнівною дією відомої бойової отруючої речовини — іприту. Він стверджує що з деяяких цих рослин на сьогоднішній час виготовляються харчові продукти та імпортуються на пострадянський простір зокрема і в Україну та Росію. Звільнення харчового раціону від мутагенних речовин має велике значення. На сьогодні проведені дослідження доктором біологічних наук Іриною Єрмаковою в Інституті фізіології рослин ім. К. А. Тімірязева РАН, довели мутагенну дію окремих харчових продуктів, виготовлених з генетично модифікованих рослин, зокрема з генетично модифікованої сої та генетично модифікованої кукурудзи. Так, вивчення метаболізму інтенсивного підсолоджувача стевіозиду, виготовленого з