речовини, стабілізатори, посилювачі смаку, регулятори кислотності (буфери), розпушувачі, піногасителі, глазурі, солі – плавителі, поліпшувачі борошна, отверджувачі, регулятори вологи, наповнювачі та. Ін. [16]
Бабюк А. В. та інші співавтори в своїй праці стверджують, що на даний момент в світі, в тому числі і в Україні половина харчових добавок із наведеного переліку функціональних класів, які використовуються в харчовій промисловості, є хімічними та органічними продуктами генетично модифікованих організмів.
Висновки доктора медико-біологічних наук члена АМН України Смоляра В.І., складеними за опрацьованими матеріалами симпозіуму проведеного 1994р. стверджують, що на даний час розширення виробництва харчових добавок відбувається за рахунок використання речовин-продуктів життєдіяльності генетично модифікованих організмів. Це призводить до того що асортимент імпортованих харчових продуктів (особливо з Європи та США), одержаних без використання харчових добавок меньшає. З появою генетично модифікованих речовин на ринку харчової продукції навіть продукти харчування, призначені для харчування новонароджених дітей, також виготовляються із вмістом речовин генетично модифікованого походження. А овочі, фрукти (особливо цитрусові), рис, (крім мінеральної води), яйця, м'ясо виготовляються суто з генетично модифікованих організмів. [17].
Смоляр В.І. на міжнародної науково-технічної конференції НУХТ (Чернівці –2006р.) в доповіді “ Проблеми використання харчових добавок в Україні “ навів дані, які свідчать, що до початку 90-х років XX ст. вживання харчових добавок в Україні було обмеженим порівняно із зарубіжними країнами Європи та США, але протягом останніх років використання харчових добавок в Україні значно збільшилось. [18]
За його даними в 1994 році в Україні використовувалося 194 найменувань харчових добавок, з них 85 є продуктами генетично модифікованих організмів в 2000 році – з 221 припаратів 120, а у 2006 – з 400 дозволених для використання найменувань харчових добавок, кількість продуктів, генетично модифіокваних організмів, зросла до 180 речовин.
Смоляр В.І. в доповіді заявляє – вичерпних статистичних даних, що відображали б вплив харчових добавок на організм людини, на сьогодні немає. Проте всі експерти, незалежні від великих компаній-виробників харчових продуктів, наполягають на тому, що саме харчові добавки призводять до хімічного забруднення організму, яке, в свою чергу, спричиняє появу безлічі захворювань (а це різноманітні алергічні реакції, онкозахворювання, ураження шлунково-кишкового тракту, шкірні хвороби тощо). [19].
Також ними встановлено, що для охорони здоров'я населення та з метою обмеження надходження до організму людини встановлені гранично допустимі рівні (ГДР) харчових добавок у продуктах, а також для багатьох харчових продуктів — добова допустима доза — ДДД (ДДС — добове допустиме споживання або ПДН — прийнятне добове надходження) для контролю за обігом генетично модифіковане. Крім того, регламентовано перелік харчових продуктів, до яких доцільно додавати харчові добавки. Обмежено або заборонено використання харчових добавок при виготовленні дитячих продуктів. [20]
При введенні харчових добавок виготовлених із генетичних організмів у харчові продукти дотримуються таких вимог:
- додавати в мінімально необхідних для досягнення мети кількостях і не перевищувати встановлені законодавством ГДД;
- додавати лише за умови, якщо мета не може бути досягнута іншим способом;
- харчові добавки мусять бути нетоксичними і не збільшувати ризик захворюваності населення;
харчові добавки повинні мати високу ступінь чистоти (встановлюється технічними умовами).
Важко відслідкувати потрапляння зернового генетично модифіокваного матеріалу до звичайного в процесі переробки. Зараз можна впевнено говорити, що, наприклад, "чистих" соєвих продуктів нема майже ніде. Також є свідчення, що під час випробувань в Україні нібито стійкої до колорадського жука генетично модифіокваної картоплі від корпорації "Монсанто", академік Володимир Патика разом із російськими колегами тривалий час вивчав бактерію, ген якої вмонтовано в згадану культуру. Висновки були не втішні: при певних обставинах білок-токсин, введений до генетично модифіокваної картоплі, сприяє утворенню в людей виразок, може виступати канцерогенним фактором. [21]
Кожна вставка чужорідного гена в організм - це мутація, вона може викликати в геномі небажані наслідки такі, як порушення обміну в організмі необхідних речовин, віддалений канцерогенний і мутагенний ефекти.
У разі змін, що вносяться чужорідним геном в еволюційно відладжений геном, неможливо не припускати ймовірність виникнення токсичних, алергенних, канцерогенних і мутагенних продуктів. Тому незалежні фахівці не виключають, що у людини, яка споживала генетично модифіковані харчові продукти, у майбутньому проявляться негативні ефекти, пов'язані з такими компонентами. [22]
Статистика свідчить, що останнім часом в Україні збільшилося розповсюдження генетично модифікованих організмів та речовин отриманих з генетично модифікованих організмів, які використовуються в технологіях виробництва продуктів харчування.
Науковці харчових лабораторій, об’єднаного комітету ФАО/ВООЗ визначають генетично модифіковані харчові продукти, як харчові продукти, виготовленні з оганізмів, або продуктів їх життєдіяльності до геному яких за допомогою методів генної інженерії "вмонтовано" функціонуючі сторонні гени або ділянки ДНК.
Харчові продукти, що їх містять, мають нову, не властиву їм комбінацію генетичного матеріалу. Основною метою досліджень у цьому напрямку є переміщення разом з генами бажаних ознак, які надають генетично модифіокваним організмам нових властивостей. Наукою, відповідальною за появу генетично модифіокваних організмів, є харчова біотехнологія, яка застосовує методи генної інженерії для поліпшення харчових властивостей рослин та тварин. [23]
Ілона Білан, керівник Групи контролю демократичних змін заявляє, що генна інженерія, використовуючи радикальні методи впливу на генетичний код, викликає виведення нових організмів, поява яких в природних умовах була б неможлива. Розповсюдження такого роду технологій ставить перед людством низку проблем щодо екологічної безпеки.
Річ у тім, що генетично модифіоквані рослини здатні схрещуватися з дикими спорідненими видами, що несе загрозу появи "супербур'янів" (адже багато генетично модифіокваних рослин виявляють стійкість до гербіцидів). Також може статися порушення природних "харчових ланцюжків" (як це трапилось
