Виділяють дві взаємопов’язані системи – сфера матеріального (товарного) виробництва і невиробнича сфера, призначення якої полягає у виявленні та задоволенні потреб населення шляхом надання різних видів послуг. Основним продуктом виробничої сфери виступає товар, невиробничої – послуги, які можна назвати «невидимим товаром», або товаром, що не має матеріальної форми.

Ф.Котлер визначає послуги як «будь-який захід або вигоду, що одна сторона може запропонувати іншій і які в основному невловимі й не призводять до оволодіння будь-чим. Виробництво послуг може бути, а може і не бути пов’язане з товаром у його матеріальному вигляді» [42, с.6]. Можна зробити висновок , що послуга продається не як товар, а як певна діяльність.

З 24.01.94 р. в Україні діяв Загальний класифікатор галузей народного господарства, згідно якого усі галузі економіки поділялися на «виробничу» і «невиробничу» сфери, при чому пріоритетною вважалася саме виробнича сфера, оскільки саме тут створювалися матеріальні блага, які впливали на національний прибуток. Всі інші види діяльності, в процесі яких матеріальні блага не створювалися, відносилися до невиробничої сфери, тобто сфери послуг.

Проте час показав, що дане твердження не є вірним. Прикладом може слугувати досвід іноземних країн, де сфера послуг складає основну частину економіки (майже 70Отже, на сьогодні сфера послуг у світі – це один з найдинамічніших і найбільших ринків, основним чинником успіху на якому є злагоджена та ефективна робота підприємств сфери послуг та існуючий попит серед клієнтів.

На даний час має право на існування твердження, що рівень розвитку сфери послуг є одним з найважливіших показників соціально-економічного стану країни, оскільки знаходиться під впливом непростих суспільно-економічних процесів та є основним чинником динамічного розвитку країни. Таким чином, невиробнича сфера є складною системою, соціальною за своєю суттю, оскільки її розвиток спрямований на виявлення і забезпечення соціально-економічних потреб суспільства.

На сьогоднішній день, згідно даних Всесвітньої туристичної організації, (далі ВТО), серед усіх напрямків діяльності сфери послуг одним з найбільш прибуткових і перспективних у світі є туризм, який випередив за темпами зростання доходів нафтовидобувну промисловість і автомобілебудування [21,с.7].

Щорічно число подорожуючих збільшується на 5-7% і вже досягло 700 млн чол. в рік; згідно прогнозів ВТО до 2010 р. число туристичних поїздок у світі досягне мільярду. Надходження від туризму також сягнуло рекордної відмітки і щороку складає близько 500 млрд дол. [21,с.7]. Якщо ж до результатів міжнародного туризму додати ще й обсяги внутрішнього туризму, то показники зростуть щонайменше удвічі.

За підрахунками ВТО, у 2001 р. за кількістю прибуття іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (5,8 млн осіб), що становить близько 1від світових тур-прибуттів, 2005 р. – 9,3 млн осіб. За прогнозними розрахунками щодо розвитку в’їзного туризму в Україні до 2010 р., то його чисельність зросте до 12,1 млн осіб; прогноз на 2020 р. – 15,0 млн осіб [44, c.3].

Основною складовою в структурі туризму є готельне господарство, яке, по суті, представляє собою матеріально-технічну базу галузі, найбільшою мірою впливає на рівень туристичного сервісу та формування туристичної інфраструктури, а також визначає вид, особливості і якість тур-продукту. Будівництво нових готельних комплексів може значно підвищити привабливість тур-продукту в даному регіоні, сприяти збільшенню притоку приїзжих туристів, і навпаки, застаріла готельна база може стати причиною спаду тур-активності в даний регіон і зниження його конкурентоспроможності на ринку туристичних послуг [25].

Як для сектору сфери послуг та важливому елементу соціальної сфери готельному господарству притаманні всі характеристики. Готельні послуги утворюються в результаті взаємодії різних видів людської діяльності, як матеріального, так і не матеріального характеру, та виступають як результат дії, спрямованих на виявлення та задоволення потреб споживачів у результаті надання певних вигід (послуг), що вживаються не в речовій (матеріальній) формі, а в якості певного виду діяльності.

Отже, у процесі задоволення потреб на готельні послуги, які розглядаються як і будь-яка інша складова частина сфери послуг, беруть участь як більшість галузей сфери послуг, так і матеріального виробництва.

Розглянемо детальніше термін «готельний бізнес». В умовах СРСР термін «бізнес» асоціювався з людською діяльністю, що переслідує єдину мету – наживу. Іноземні видання (термінологічні словники та довідники) вкладали у це поняття дещо інший зміст – незалежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї як спосіб існування. А квінтесенція бізнесу, його суть, на їх думку, полягає в етично наповненій економічній активності людини по виробництву товарів та наданні послуг, які мають корисні для споживача якості [41, с.14].

На сучасному етапі Н.П.Тарнавська та Р.М.Пушкар визначають бізнес як вид діяльності, спрямований на отримання прибутку шляхом створення та реалізації певної продукції, товарів чи послуг [41, с.14]. Звідси, на думку автора, готельний бізнес можна визначити як діяльність, спрямовану на надання основних (проживання) й додаткових (харчування, інформація, побут тощо) послуг на комерційній основі.

Готельний бізнес відіграє значну роль і в системі господарювання, оскільки формує обсяги робіт для різних галузей економіки (рис.1.1).

Рис. 1.1. Зв’язки готельного бізнесу в системі господарювання

Отже, за рахунок розвитку готельного бізнесу можна досягти наступних результатів: забезпечити додаткові надходження в регіональний і державний бюджет; скоротити безробіття шляхом створення нових робочих місць, сприяти відкриттю нових галузевих спеціальностей; створити