засобів розміщення; слаба державна підтримка розвитку галузі. Дані проблеми гальмують подальший розвиток та ефективне функціонування галузі, тому виникає об’єктивна необхідність у якісному управлінні, сучасному менеджменті.
Якісне виконання функцій управління потребує створення певних умов і належної кваліфікації персоналу, сучасного оснащення матеріально-технічної бази готельних підприємств, використання сучасної техніки та інших складових, що розглядаються, як фактори управління. В цілому, готельні підприємства України поступово адаптувалися до ринкових умов господарювання.
Проте найбільшими проблемами на сучасному етапі функціонування вітчизняних підприємств готельного бізнесу залишаються чинники, викладені на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Основні чинники, що впливають на рівень розвитку готельних підприємств
Рівень матеріально-технічного оснащення підприємств.
Ця проблема стосується в основному готельних підприємств державної форми власності, які були побудовані переважно 1960-80 рр. минулого століття, матеріально-технічна база яких є застарілою і не відповідає сучасним вимогам і стандартам.
Готельні підприємства державної форми власності опинилися в непростій ситуації: з одного боку, для подальшого ефективного функціонування вони потребують ремонту і реконструкції не тільки номерного фонду, а й самих будівель, що потребує значних капіталовкладень; з іншого боку, виділяти кошти на модернізацію не завжди економічно доцільно. Наприклад, загальна площа київського готельного номеру – 20 кв. м, тоді як за кордоном таких номерів уже навіть не проектують [25]. Внаслідок цього готельне підприємство, навіть забезпечуючи високий рівень якості послуг, може не отримати відповідну категорію саме через недостатність площі номеру або відсутності відповідного інфраструктурного забезпечення.
В умовах ринкової економіки для більшості регіонів України актуальним залишається будівництво великих готелів на 200 номерів вищих категорій (4*-5*). Особливо це стосується східних областей, де постійно активізуються ділові зв’язки, та південних областей України, де розміщені відомі курорти. Що стосується західних областей України, то тут актуальним буде будівництво переважно невеликих спеціалізованих готелів (3*-4*).
При будівництві готельних підприємств слід враховувати, що вони розраховані не стільки на вітчизняних, як на іноземних споживачів. Тобто найбільш важливими критеріями при виборі готелю є його «зірковість», рівень сервісу і якість обслуговування, ціни на послуги, наявність транспортного сполучення, місцезнаходження, віддаленість від промислових зон та джерел шуму.
На сьогоднішній день більшість готельних підприємств України не відповідають сучасним європейським і світовим стандартам, оскільки, як уже було відзначено, будувалися 20-30 років тому, а кількість готелів, придатних для приймання іноземних гостей, обмежена. Це часто є причиною того, що ціни номерів дивують навіть іноземців. Наприклад, середня добова вартість готелю в Туреччині коливається від 7 до 25 дол., у США – від 50 до 80 дол. на добу. В Україні колишні готелі системи «Інтурист» рідко обходяться менше 100 дол. на добу [25].
Удосконалення методології сертифікації й категоризації готельних послуг. В умовах ринкової економіки якість послуг готельного підприємства є основним фактором його конкурентноздатності. Сертифікація готельних підприємств на підтвердження рівня якості послуг проводиться з метою підвищення конкурентоспроможності готелю в очах потенційних клієнтів.
На основі положень Закону України «Про туризм», Указу Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» та Постанови Кабінету Міністрів «Про заходи щодо подальшого розвитку туризму», Мінюстом України 15 квітня 1999 р. були зареєстровані «Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг», якими запроваджена обов'язкова сертифікація готельних послуг, що надаються суб'єктами туристичної індустрії [1, с.181].
Держкомстат свідчить, що в Україні функціонують 3083 засоби розміщення, в т.ч. 1192 підприємства готельного бізнесу. Експлуатується 50 тисяч номерів на 103 тисячі місць. Проте тільки 1048 підприємств, що надають послуги розміщення, пройшли обов’язкову сертифікацію на безпеку [25]. Отже, більшість засобів розміщення, в т.ч. й більшість готельних підприємств, не відповідають не лише міжнародним, а й національним стандартам.
Якщо процес сертифікації готельних послуг в Україні є обов’язковою умовою і здійснюється уповноваженими на те органами сертифікації, то процедура категоризації (зірковості) готельного підприємства – справа добровільна, і може проводитися з ініціативи власника готелю. Понад тисячу готелів не мають «зірковості» взагалі [25]. Від кількості отриманих готелем «зірок» залежать не тільки ціни на його сервіс, а й престиж і привабливість в очах клієнта, оскільки «зірки» хара-ктеризують відповідність готельного підприємства єдиним прийнятим в країні стандартам. Проте найбільш проблемними питаннями по регіонам України залишаються:
-
самовільне зображення деякими готелями на власній рекламно-інформаційній продукції (вивіски, придорожні щити, буклети) зірок, не маючи на це жодної юридичної підстави (підтверджуючих документів);
- відсутність відповідної готельної інфраструктури (барів, відкритих ресторанів, паркінгу, конференц-залів та ін.) по готелям, яким присвоєно «зірки»;
- відсутність у багатьох суб’єктів підприємництва повного пакету документів по забезпеченню правомірності їх діяльності (дозволи санепідемстанції, пожежників та ін.), що, в свою чергу, не дає можливості здійснювати сертифікацію об’єкта.
На сьогоднішній день для світового ринку готельних послуг характерним є створення невеликих спеціалізованих готельних підприємств. Спеціалізація таких готелів залежить від того, на який саме сегмент представників туристичного ринку орієнтуватиме свою діяльність готель. В Івано-Франківській області готельні підприємства можна поділити в основному на мотелі (транзитні готелі), готелі для відпочинку, та приватні квартири і садиби.
Розглянемо основні вимоги до готельних підприємств в залежності від їх призначення. Важливе значення для Прикарпаття, як транзитної області, відіграють мотелі. Основне призначення мотелів – обслуговування гостей в умовах короткочасної транспортної зупинки. Для мотелів передбачається скорочений склад приміщень загального користування, термін перебування в них – не більше 3-х діб. Місце розташування – на автотрасах, поблизу залізниць, автобусних зупинок.
В зв’язку з активізацією на території області проведення спортивних заходів з гірськолижних видів спорту, екстремальних видів туризму (скелелазіння, дельтапланетаризм, спуск на байдарках по гірських річках та
