місць, збільшенню надходження до державного та регіонального бюджетів та ін.
Отже, готельний бізнес відіграє в національному житті держави не менш важливе значення, ніж туризм й інші галузі національної економіки, проте потребує корінних перетворень в організації діяльності.
В умовах ринкової економіки інтерес до розвитку готельного бізнесу буде зростати як у підприємців, так і в науковців. Тому, на думку автора, науковцям необхідно проводити дослідження та розробляти рекомендації, які б враховували останні світові тенденції на світовому ринку готельних послуг, та які можна було б реально застосувати на практиці функціонування вітчизняних готельних підприємств.
Враховуючи те, що багато високорозвинених країн, серед яких Італія, Іспанія, Швейцарія, Австрія, Франція та ін. покращили добробут значною мірою на основі розвитку туризму та готельного бізнесу, то для реалізації розвитку готельного потенціалу України повною мірою держава повинна:
- забезпечити загальнодержавну та регіональну підтримку розвитку готельного бізнесу;
- вивчити практику створення нормативно-правової бази туризму і готельного господарства в Греції, Іспанії, Італії, Туреччини та ін. країн;
- проводити економічну політику щодо розвитку готельного бізнесу та сільського (зеленого) туризму серед місцевого населення;
- популяризувати наявний готельний та туристично-рекреаційний потенціал як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
- внести зміни до законів України щодо землекористування на користь резервування землі під будівництво готелів;
- сприяти будівництву готелів економ-класу та хостелів (молодіжних готелів), а також спеціалізованих готельних підприємств, розрахованих на певний сегмент ринку;
- активізувати діяльність місцевих органів виконавчої влади, відповідних державних структур управління готельним господарством щодо пошуку інвесторів з метою забезпечити приток інвестицій у відкриття нових об’єктів масового туризму.
1.3 Форми організації готельного бізнесу в зарубіжних країнах
Перші готелі (караван-сараї), як і сама професія по обслуговуванню подорожуючих людей, виникли більш ніж за 2 тис. років до н.е. у східних країнах [36, с.7], про що свідчать розкопки на їх території. Із часів Древньої Греції й Древнього Риму одержали розвиток постоялі двори, хаїнни, інни, готелі, ями, поштові станції – це власне попередники готелів, які були призначені для подорожуючих [49, с.7]. Термінологія готельної індустрії багато чим зобов'язана римлянам. Слово управління сучасним готельним комплексом «hospitality» (гостинність) походить від латинського «hospitium» (госпіції). Однокорінними словами є «hosp» (хазяїн), «hospice» (притулок), «hotel» (готель, отель) [49, с.8].
Вже в стародавньому світі існувала певна класифікація готелів. В Древньому Римі, наприклад, готелі були призначені для багатих клієнтів (мансіонес) та плебеїв (стабулярії) [49, с.8]. Для готелів того часу вже тоді характерною була певна «інфраструктура»: стайні для коней, майстерні, таверни; також крім проживання надавалися додаткові послуги, в основному побутові.
З плином часу готельна індустрія тільки набирала обертів, що було пов’язано з розвитком автомобільного й авіаційного транспорту; збільшенням числа подорожуючих; популяризацією туризму, відпочинку; ностальгією мігрантів за країнами, з яких вони вийшли; поглибленням міжнародних економічних відносин й торгівлі та ін.
На сьогоднішній день спостерігається туристичний бум в цілому світі, що створює додатковий попит на готелі. Готельні підприємства на даний час представляють собою цілу індустрію послуг та розваг. Фактично будинок з тимчасового перебування перетворився в туристичний комплекс, здатний задовольнити попит будь-якого вибагливого туриста.
Становлення готельного бізнесу в світі відбулося значною мірою завдяки організаторським здібностям таких відомих готельєрів, як Конрад Хілтон, Эрнст Хендерсон, Кеммон Уілсон, Цезарь Ритц та ін.
З 1950-х рр. в організаційній структурі управління готеля-ми у світовій готельній індустрії утвердилися різні моделі організації готельної справи [36, с.30], які згодом практично сформували сучасний готельний ринок і бізнес.
Перша модель - модель Ритца, яку заснував швейцарський готельєр Цезарь Ритц. З готелями його імені асоціюються такі поняття як вишуканість, розкіш, престиж, європейські аристократичні традиції.
Друга модель пов'язана з іменем американського готельєра Кеммона Уілсона. Її представляє готельний ланцюг Holiday Inns (Холідей іннc), який характеризується високою якістю обслуговування та узгодженістю дій з клієнтами.
Однак на сьогоднішній день дані моделі організації готельної справи зазнають кризи. Їхніми найбільшими конкурентами стали незалежні готельні ланцюги.
Отже, третя модель - незалежні готельні ланцюги. У цьому випадку під єдиною торговельною мар-кою з'єднуються готелі, що дотримуються певних стандартів і надають певний набір послуг незалежно від країни розташування [25]. Найбільш відомими готельними ланцюгами є Hilton Hotel International (Хілтон Готел Інтернешнл), Marriot (Марріот), Best Western (Бест Вестерн), Accor (Аккор) та ряд інших.
Формою об’єднання в готельних ланцюгах виступає система контрактних угод, або «франчайз». Суть її полягає в тому, що велика фірма укладає контрактну угоду із уже діючими самостійними дрібними підприємствами. При цьому дрібному підприємству надається право реалізації послуги під маркою фірми-патрона на спеціально обговорених умовах [44, с.121].
Існують різні точки зору стосовно успіху готельних ланцюгів. Основні з них зводяться до високої якості обслуговування та дотримання стандартів якості готельної мережі незалежно від країни розташування [25]. Отже, в готельному бізнесі система франчайзингу показала себе як найбільш оптимальна форма управління.
Не дивлячись на велику кількість міжнародних готельних ланцюгів та наявність національних готельних ланцюгів в межах однієї країни, попит на готельні послуги не є достатньо задоволеним. Це створює передумови для розвитку так званих малих сучасних готелів, які роблять акцент на унікальності розташування та урізноманітненні послуг, здатних змінюватися від побажань споживачів. Оскільки готелі, що перебувають в ланцюгу, дотримуються певних стандартів у обслуговуванні, то інноваційний підхід стає конкурентною перевагою малих незалежних готелів. Сучасні клієнти вибагливі і прагнуть новизни, тому запровадження нововведень є основою в боротьбі за клієнта.
Не зважаючи на те, що індустрія гостинності має давню історію, дотепер так і не встановлено єдиних правил