Система освіти Словацької Республіки складається із загальноосвітніх навчальних закладів, середніх професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів.[32] c. 155. Загальноосвітні навчальні заклади діляться на школи першого рівня (1-4 класи) та школи другого рівня (5-9 класи).  Середні професійно-технічні заклади забезпечують повну загальну освіту (гімназія, середні професійно-технічні заклади, чотирирічні училища з отриманням атестата зрілості), або ж неповну загальну освіту (дво- та трирічні училища). Середні професійно-технічні заклади надають студентам теоретичні знання та практичні навики за конкретною обраною спеціальністю. Найважливішими центрами освіти, науки, культури та охорони здоров'я Словаччини є Братислава, Кошице, Нітра, Жиліна, Бан-ська-Бистриця, Трнава та Зволен (Бансько-Бистрицький край).

Головні словацькі вищі школи — Університет Коменського у Брати-славі (найстаріший словацький університет, заснований 1919 р., 19 тис студентів), Університет Шафарика в Кошице (7 тис. студентів), Універси-тет Бела у Банській-Бистриці (4 тис. студентів) та Трнавський університет (1 тисяча студентів). Технічні університети є у Братиславі, Кошице та Зволені (Бансько-Бистрицький край). У Нітрі дві основні вищі школи — педа-гогічна та сільськогосподарська.

Усього початкових шкіл 2165, середніх 554 (з них 190 гімназій та 364 середніх спеціалізованих школи). Мова викладання у початкових та середні школах словацька, угорська, українська, а також словацька і угорська та словацька і українська. Шкіл з українською мовою навчання 11 (з них 10 початкових та 1 гімназія). Зі словацькою та українською мовами нав-чання 4 школи (з них 2 початкові, 1 гімназія та 1 середня спеціалізована школа). Ще в 22 початкових школах зі словацькою мовою викладання вивчається українська мова. У шістьох школах вивчається так звана "ру-синська" мова.

Загальноосвітні навчальні заклади та середні професійно-технічні навчальні заклади в Словацькій Республіці є державної та недержавної форми власності (приватні, церковні). Цього часу недержавні навчальні заклади становлять 7% від загальної кількості навчальних закладів Словацької Республіки. До досягнення 16-річного віку відвідання школи у Словаччині є обов’язковим. В системі вищої освіти Словацької Республіки функціонують 3 державні вищі навчальні заклади, 20 громадських університетів та 4 приватні вищі навчальні заклади неуніверситетського типу.  Вища освіта Словацької Республіки складається з трьох ступенів.

Торгівля . У 1989 р. 67% експорту Словаччини направлялося в СРСР та інші східноєвропейські країни і 27% - у країни Європейського Союзу й інші держави Західної Європи. У тому ж році 50% всього імпорту надходило з країн Східної Європи і 32% - із Західної Європи. У 1993 картина змінилася: 53% експорту Словаччини направлялося в країни Західної Європи і 35% - у Східну Європу, у той же час 46% всього імпорту надходило з країн Західної Європи і 42% - зі Східної Європи. Основні статті словацького експорту становлять напівфабрикати для обробної промисловості, машини і вироби хімічної промисловості. [17] c. 134.

Основні статті імпорту - машини і різні види палива.
Іноземні капіталовкладення з 1990 виявилися меншими, ніж можна було очікувати. У 1993 вони становили всього 234 млн. доларів. Головними інвесторами були ФРН, Австрія і США. Вже в 1996 відбулося погіршення становища у фінансово-бюджетній сфері і в галузі зовнішньої торгівлі. Дефіцит держбюджету Словаччини зріс до 4,4% ВВП (проти 1,6% у 1995). Обсяг взаємних неплатежів у господарській сфері, що скоротилася в 1995 на 32% у порівнянні з попереднім роком, у 1996 збільшився на 16 млрд. крон і сягнув 102 млрд. крон.

Показники експорту та імпорту. Таб.6 .1

Склад експорту: машини й устаткування - 37%, промислові товари - 30%, споживчі промислові товари - 13%, продукція хімічної промисловості - 9%, сировина - 4%.Склад імпорту: машини й устаткування - 40%, промислові товари - 18%, паливо - 11%, продукція хімічної промисловості - 11%, промислові споживчі товари - 10%.

Особливістю зовнішньої торгівлі є доволі значне від’ємне сальдо, яке хоча і скоротилося останнім часом, все одно продовжує залишатися негативним, що наявно випливає з наведених нижче даних .Як випливає з таблиці, експорт у цілому перевищує імпорт, а негативне сальдо, як правило, пояснюють масовим введенням інвестиційних товарів та технологій.

Суттєві зміни відбулися впродовж останніх десяти років в географічній структурі зовнішньої торгівлі. Якщо на поч. реформ лише 30% обсягів зовнішньої торгівлі припадало на країни ЄС, то вже на поч. ХХІ ст. – близько 60%. Найбільшими партнерами щодо експорту у 2000-му році були: Німеччина – 27%, Чехія – 15%, Італія – 9%. По імпорту – Німеччина – 27%, Російська Федерація – 18%, Чехія – 15%. Домінування енергоносіїв в структурі імпорту є значною проблемою країни.

Система транспорту. Переважно гірський характер, крім Подунайської рівни-ни на південному заході, території країни зумовлює специфіку конфігура-ції її транспортної мережі. Довжина залізниць становить 3665 км, з них 1472 км електрифіковано і 1024 км двоколійні. Протяжність автомобільних доріг набагато більша — 17869 км, з них магістральних 198 км. Довжина Дунайського водного шляху у Словаччині становить 172 км.

У транспортній залізничній мережі основними є три широтні та п'ять меридіональних ліній. [11] c. 167.

Широтні лінії це: північна, Жиліна-Мартін-Попрад-Пряшів-Гуменне; середня, Зволен-Банська-Бистриця-Брезно-Кошице; південна, Братислава-Нове Замки-Зволен-Рожнява-Кошице-Требішов. Меридіональні лінії проходять три на заході і дві на сході. Західні: Брати-слава-Трнава-Тренчин-Жиліна, Нове Замки-Нітра-Превідза-Мартін та Банська-Бистриця-Мартін. Східні: Кошице-Пряшів та Требішов-Гуменне. Найбільшими транспортно-залізничними вузлами