ДИПЛОМНА РОБОТА

Словаччина:

географо-країнознавче дослідження

Зміст

Вступ……………………………………………………………….…3

Розділ 1. Теоретико–методологічні основи країнознавчи досліджень…………6

Розділ 2. Географічне положення і особливості соціально-економічного розвитку………………………………………..................................................12

Розділ 3. Просторові особливості розселення населення і демографічні процеси……………………………………………………………………….……31

Розділ 4. Природно – рекреаційний та історико – культурний потенціал

4.1. Природно-рекреаційні ресурси………………………………….38

4.2 Історико-культурні ресурси…………………………………….40

Розділ 5. Особливості теретеріальної організації промисловості та сільського господарства

5.1. Загальна характеристика економіки…………………………………….48

5.2 . Огляд економічного розвитку Словаччини……………………………52

5.3. Реформи – основа розвитку Словаччини………………………..………54

5.4. Відміності у соціально–економічному розвитку………………….……58

5.5. Географія промисловості та сільського господарства…………………61

Розділ 6. Розвиток і характеристика соціального комплексу і сфери послуг.66

Розділ 7. Розвиток та перспективи словацько–українських відносин

7.1 Історичне минуле українсько–словацьких відносин…………………79

7.2 Сучасний стан відносин. Чинники та нові умови розвитку відносин між Україною та Словаччиною………………………………………….84

Висновки…………………………………………………………………………95

Література……………………………………………………………………..…98

Додатки…………………………………………………………………………101

Вступ.

Актуальність теми.З встановленням незалежності Україна почала налагоджувати зовнішньо-економічні зв’зки. Пріоритетним аспектом стає встановлення політичних зв’зків з своїми сусідами, зокрема і з Словаччиною.Важливо вказати ,що останнім часом активізувалися українсько-словацькі відносини. Безсумнівно дипломатичні стосунки між країнами існують відносно давно, проте тільки декілька років назад вони перейшли на новий, якісно вищий рівень. Для того щоб ці стосунки розвивалися в правильному русі потрібно поглиблювати знання про Словаччину, як високо розвинуту демократичну країну, зокрема з метою використання її євро інтеграційного досвіду, досягнень в плані економічних реформ. Важливою перепоною на шляху всебічного вивчення Словаччини є не достатньо високий рівень наукових досліджень про країну. Існує всього декілька посібників, які можуть розкрити певні риси Словаччини, проте вони є певною мірою вузькоспеціалізовані, і не дають комплексної, і водночас, широкої оцінки та характеристики країни.

Мета:комплексне географічне дослідження Словаччини, а також встановлення перспектив українсько-словацьких відносин.

Завдання:виходячи з мети дипломної роботи поставлено наступні завдання:

§ встановлення теоретико-методологічних засад географічного країнознавства.

§ з’ясувати особливості географічного положення і соціально-економічного розвитку Словаччини.

§ встановити просторові особливості розселення населення і демографічні процеси країни.

§ з’ясувати та дати оцінку природно-рекреаційному та історико-культурному потенціалу Словаччини.

§ встановити особливості територіальної організації промисловості та сільського господарства країни.

§ з’ясувати розвиток сфери послуг та соціального комплексу Словаччини.

§ встановити та дати оцінку стану українсько-словацьких відносин на даному етапі, та розкрити їх перспективи.

Станнауковоїрозробки:По даному об’єкту дослідження вийшли наступні наукові статті – Римач Д. Інтеграційний досвід Словаччини, в якій йдеться про кроки та реформи які зробила Словаччина на шляху до євроінтеграції.дана тема висвітлюється в таких джерелах-інтернет , . .Найповніше дана тема висвітлюється в навчальних посібниках - Коротка історія Чехії і Словаччини. За редакцією професора П. С. Федорчака, Кріль М. Історія країн Центрально Східної Європи ( кінець 20 – початок 21 ст.). Розкрита дана тема в публіцистичних статтях - Литвин В. Українсько – словацькі відносини:історія і сучасність. В дипломній використано оригінальні дослідження регіонального розвитку Словаччини Р.Кламара.

Методи дослідження:

· загальнонаукові методи- метод аналізу і синтезу, індукції і дедукції.

· спеціально-наукові географічні методи-картографічний, порівняльно-географічний, моделювання, історико-географічний.

· методи інших наук-статистичний, математичний та ін..

Наукова новизна:

Зроблена спроба узагальнити і оновити існуючу країнознавчу базу даних про Словаччину, і зроблені авторські висновки про основні тенденції розвитку країни.

Структура роботи:

Робота складається з вступу, 7 розділів, висновків, списку використаної літератури і джерел, та додатків. Загальний обсяг роботи сторінок.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи країнознавчих досліджень в географії.

Країнознавство — сукупність міжгалузевих науко-вих досліджень, що займаються комплексним вивченням країн і регіонів, систематизуючи й узагальнюючи дані про їхню природу і територію, геопросторові особливості, склад населення та його культуру, господарство, суспільно-політичну організацію, зовнішні відносини.

Об'єкт країнознавства — країни як основні елементи будови світосистеми, що розвиваються в певному просторі й часі, а також їхні частини (райони) та регіональні угруповання. В контексті світосистемного та цивілізаційного підходів країнознавчі дослід-ження пов'язані з вивченням соціальних, економічних, культуроло-гічних та політичних аспектів геосистем країн та політичних утворень (держав), що виникають на їхніх теренах.

Історично, в залежності від виконуваних функцій, склалося кілька різновидів країнознавства. Географічне країнознавство (Ке§іопаІ Зіисііез) має багатовікові традиції і доволі струнку методологію та концепції досліджень. Знаковими віхами розвитку цієї науки стали праці Б. Варенія (Вареніуса, 1622-1650) "Загальна географія" (в XVIIст. декілька видань латиною, а в XVIIIст. переклади англій-ською та російською), К. Ріттера (1779—1859) "Землезнавство", Е. Реклю (1830—1905) "Земля і люди"— багатотомне видання, яке й досі вважається класикою країнознавства, А. Гетнера (1859—1941) "Країнознавство Європи" та "Географія: її історія, сутність та методи", М. Баранського (1880—1963) "Економічна географія Радянського Союзу" та численні перевидання однойменного шкіль-ного підручника. Піонерами країнознавства в Україні були П. Чубинський (1839—1884), якому належить семитомне дослідження "Праці етнографо-статистичної експедиції в Західно-Руський край ", С. Рудницький (1877—1937) — автор відомої праці "Основи земле-знання України. Антропогеографія" (1926) та низки досліджень із політичної географії України, В. Кубійович (1900—1985) — один із фундаторів тринадцятитомної "Енциклопедії Українознавства", автор "Географи України та суміжних земель" .Географічне країнознавство відіграє важливупросвітницьку роль, даючи системні уявлення про особливості життя різних країн і народів. Водночас воно є синтезом суспільно-географічної науки.

Зародження географічних знань пов'язане з появою перших цивілізацій (IV— ЦІ тис. до н. є.). Наука про Землю античного періоду була цілісною за структурою та описовою за сут-ністю. Вона містила деякі елементи суспільної географії та зачатки ідей регіональних досліджень. В Європі вона представлена працями відомих географів Давньої Греції і Давнього Риму (Геродот [490(480)—425 до н. є.], Арістотель (384—322 до н. є.), Страбон [64(63) до н. є. — 23(24) н. є.], Птолемей (90—160) та ін.; в Азії — відповідними розділами китайської "Книги документів" ("Шуцзін ", III—IIст. до н.е.) та літописів "Шицзі" (Сима-Цянь, середина І ст.