Політична ситуація в сучасній Словаччині.Словацька республіка - парламентська республіка. Діє конституція від 1 вересня 1992 року. Набрала чинності 1 січня 1993 року з останніми змінами від 5 березня 2001 р. 1 січня 1993 року проголошено суверенну і незалежну державу - Словацьку Республіку.[11] c. 176.

Глава держави - президент, який обирається (з 1999 р.) громадянами на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. До повноважень президента входять призначення голови і членів уряду, а також їх відставка. Президент є головнокомандуючим збройними силами СР. Він може призначати референдум і оголошувати надзвичайний стан у країні, має право розпустити парламент, якщо він тричі протягом місяця після виборів не схвалить програмну заяву уряду. Президент Словацької Республіки - Іван ГАШПАРОВИЧ((Ivan Gasparovic), обраний 21 березня і 4 квітня 2009 р. Приведений до присяги 15 червня 2009 р. Раніше обирався 17 квітня 2004 р.

Законодавча влада належить однопалатному парламенту - Національній раді Словацької Республіки (Narodna rada Slovenske Republiky), яка складається зі 150 депутатів, які обираються шляхом загальних рівних прямих виборів при таємному голосуванні строком на 4 роки. Парламент може примусити президента піти у відставку, якщо за це проголосують три п'ятих усієї кількості депутатів. Голова парламенту - Павол Пашка (Pavol Paska), обраний на дострокових виборах 17 червня 2006 року.

Виконавчим органом влади є уряд. Згідно з конституцією члени уряду не можуть одночасно бути депутатами парламенту. Нинішній уряд сформовано 4 липня 2006 р. Затверджено 4 серпня 2006 р.Останні зміни проведено 20 травня 2009 р. Уряд коаліційний. До його складу входять:  "Направлення - соціальна демократія",
Словацька національна партія - (СНП), Народна партія - Рух за демократичну Словаччину - (НП - РЗДС). Голова уряду Словацької Республіки - Роберт ФІЦО(Robert Fico).Словаки, як етнічна нація є слов’янами, а як політична – європейцями, проте, найперше, вони залишаються саме словаками. Словаки не бачать альтернатив своєму перебуванню у Європейському Союзі, адже їхня маленька країна не може існувати автономно в умовах сучасного глобалізованого світу.

В Словаччині ,як європейській демократичній країні існує плюралістична система політичних партій, тобто великою їх чисельністю. Зокрема, найбільш чисельними та найбільш впливовими є такі політичні партії: - "Направлення - соціальна демократія"("Smer - Socialna Demokracia"). Партія. Утворена у грудні 2004 року .[1] .Народна партія - Рух за демократичну Словаччину - РЗДС (L'udova Strana - Hnuti za Demokraticke Slovensko). Заснована 5 березня 1991 р. Партія угорської коаліції - ПУК(Strana madarskej koalicie-SMK). Створена 21 червня 1998 р.Партія лівих демократів - ПЛД (Strana demokraticke levice - SDL). Колишня Комуністична партія Словаччини. Селянська партія Словаччини - СПС (Rol'nicka strana Slovenska - RSS). Утворена 12 лютого 1990 р. Словацька демократична коаліція і християнська унія - Демократична партія (СДХУ) - ДП)(Slovenska Demokraticka a Klestanska Unia - demokraticka Strana, SDKU-DS). Словацька національна партія - СНП (Slovenska narodna strana - SNS). Заснована в грудні 1989 р. Налічує 2 тис. членів. Християнсько-демократичний рух - ХДР (Krest'ansko demokraticke hnuti - KDH). Виник у Братиславі 30 листопада 1989 р.

Загальні риси економіки.Зі здобуттям незалежно-сті Словацька Республіка постала перед проблемою подолання технологічного відставання від інших про-мислово розвинутих європейських держав. Країна мала близько 3,3 млрд дол. зовнішнього боргу (ЗО % усієї заборгованості колишньої Чехословаччини). У 1999 р. між Словацькою і Чеською республіками був укладений договір про остаточний поділ майна колишньої Феде-рації, за яким країна дістала 4,5 т золота.

Перший рік існування незалежної Словацької Рес-публіки виявився несприятливим для економіки. Роз-рив колись єдиного з Чехією ринку, розладані еконо-мічні зв'язки, спад виробництва призвели до зниження валового внутрішнього продукту, росту безробіття, інф-ляції. Переломним став 1994 р., коли почалося повіль-не зростання валового продукту. Проте вже з 1998 р. спостерігався спад у виробництві, спричинений недо-статністю національного капіталу для модернізації економіки. Якщо у 1997 р. приріст валового продукту становив 6,5 % , то у 2002 р. — 4,4 % . У 2002 р. 87 % внутрішнього валового продукту було отримано в приват-ному секторі. Певні зрушення намітилися з 2004 р.

У Словаччині розміщені заводи відомих фірм світу: Hundai, Folkswagen,Peugeot (легкові автомашини), 8оnу (телевізори з плазмовими екранами), Samaung (телевізори і друкарки), Whirl-pool (пральні машини). Інвестиції найбільшої американської сталеливарної компанії USSteel врятували від банкрутства Кошицький металургійний комбінат (2001). Це дозволило забез-печити роботою десятки тисяч словацьких робітників.У перші роки XXIст. намітилася тенденція до зни-ження інфляції. Якщо у 1999 р. вона сягала 14,2 % , то у 2000—2001 рр. — близько 10 %, у 2002 р. — 3,4 %,[11] c. 155.

За індексом людського розвитку у 2001 році Словаччина посіла 39-е місце в світі, поступаючись у Центральній та Східній Європі лише Словенії, Чехії, Польщі та Угорщині. Її ВВП на душу населення у тому ж році сягнув 11960 дол. (за ПКС) і за цим індикатором країна випереджала Польщу, хоча пропускала вперед трьом іншим державам ЦСЄ. Разом з тим, Словаччина має досить потужні технологічні позиції у європейській економіці. Так, за Індексом технологічних досягнень (0,447 – у 1999 році) країна посідала 25-е місце в світі, випереджаючи такі держави ЄС як Греція та Португалія. У тому ж році питома вага експорту високих і середніх технологій дорівнювала 48,7%, а грамотність населення у 100% (2001), рівень якої визначався національною статистикою, не констатується ніде більше у світі.