Серед інших численних визначних пам'яток країни можна відзначити: у Мадриді - королівський палац (1737-1764) з прекрасними садами Сабатіні; церква Сан-франсисько-ель-гранде (XVII століття); парк Буено-петіро, в якому розташовані зоопарк і ботанічний сад; палац Зарзуела (резиденція іспанських монархів); монастир Ель-еспріаль; "Долина Полеглих" - меморіал загиблим в роки громадянської війни 1936-1939 років. У Ла-корунья - "Башта Геркулеса" - маяк, що діє, побудований ще стародавніми римлянами; церква Сантьяго (XII століття); церква Санта-марія-дель-кампо (ХШ вік). У Памллоне - католицький собор XIV століття. У Барселоні (один з основних середземноморських курортів) - собор Святого Сімейства архітектора Гауді; церква Сан-пабло-дель-кампо (914); готичний собор Санта-юнанія. У Сарагосе - собор Ла-сео (XII - XVI століття); собор Ель-пілар (XVII століття), в якому знаходиться каплиця з фресками знаменитих іспанських майстрів; цитадель Касті-льо-де-ла-альяферіс - резиденція арагонськіх королів; будівля біржі, побудована в XVI столітті. У Саламанке - собор романського стилю (1140); Новий Собор (1513-1733 ); церква св. Естебана з вівтарем, зробленим Хосе Беніто Черігуерро в 1693-1700 роках; палац XVI століття. У Толедо- зразки архітектури мавританського періоду; готичний собор (1227-1493) з 40 каплицями; готична церква Сан-хуан-де-лос-рєєс; Ель-транзіто - синагога, побудована в 1366 році, перероблена в церкву в 1492 році після вигнання з Іспанії євреїв; церква Санто-Томі, перебудована з мечеті XIV століття; у храмах міста знаходиться велика кількість робіт відомих іспанських майстрів, зокрема, Ель Греко; визначна площа Плаза-де-зоко, на якій в середні віки спалювали єретиків, зараз це одне з улюблених місць прогулянок городян і туристів. У Гранаде - залишки палацу-фортеці маврських правителів; собор, побудований в 1523-1703 роках; недалеко від нього каплиця, в якій поховані Фердинанд V і Ізабелла I. У Пальма-де-мальорка (курортному місті на Балеарських островах) - готичний собор, побудований в 1230 році; каплиця із зведенням роботи відомого архітектора Антоніо Гауді; церква Сан-франсисько (XIII століття); колишній королівський палац. У Кордобе - собор, що спочатку (у VIII - Х століттях) був маврською мечеттю, побудованою на місці римського храму; руїни маврського палацу-фортеці; шістнадцятиарочний міст римського періоду; найбільша мечеть Європи, перебудована в 1236 році в християнський храм. У Севілье - королівський палац 1181 року; готичний собор (1402-1519) на місці мечеті XII століття; дзвіниця заввишки 91 метр (колишній мінарет); собори міста розписані такими майстрами як Ель Греко, Мурільо. У Кадісе - велика кількість зразків маврської архітектури; собор середини XIII століття; церква Санта-каталіна, в якій знаходиться незакінчена робота Мурільо "Заміжжя св. Катерини" - художник помер, працюючи над нею.

Державний устрій та економіка країни

Державний устрій

Іспанія - конституційна монархія. Глава держави - король, однак реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру, який очолює уряд. Законодавча влада здійснюється Генеральними кортесами -парламентом, що складається з Сенату і Конгресу депутатів.

Характер і розвиток економіки

У XVIII столітті Іспанія почала засвоювати технологічні нововведення, які стали загальноприйнятими в Західній Європі. Американські колонії були обширним ринком для товарів іспанського мануфактурного виробництва, що розширилося, яке швидко розвивалося в Каталонії і Країні Басків. Нашестя Наполеона і втрата американських колоній в 19 ст. увергнули Іспанію в черговий період застою. У 20 ст. Іспанія увійшла із слабо розвиненою промисловістю, а в економіці в основному панував іноземний капітал. Це була аграрна країна, що славилася маслинами і оливковим маслом, а також відмінними винами. Промисловість спеціалізувалася в основному на виробництві тканин і обробці металів.

Після другої світової війни Іспанія залишилася в стороні від світової спільноти, як країна з фашистським режимом. З цієї ж причини США не надали країні економічну допомогу (план Маршалла). Країна стала розвивати замкнуту самодостатню економіку. Це спричинило високий ступінь втручання держави в ринок, введення ввізних мит, фіксований валютний курс, збільшення частки державної власності.

З 1950-х років Іспанія стала перетворюватися з аграрної країни в країну індустріальну. За об'ємом промисловій продукції вона займає п'яте місце в Європі і восьме – в світі.

На початку 1960-х років був прийнятий стабілізаційний план, пізніше відомий як «іспанське диво». З 1960 по 1974 р. економічні показники росли в середньому на 6,6% в рік. Це було вище, ніж у будь-якої іншої країни миру (за винятком Японії).

Економічне диво трапилося в період найвищого підйому західних країн і мало зовнішнє походження. Три чинники забезпечили ривок іспанської економіки:

Зарубіжні інвестиції. Як тільки були зняті обмеження держави для інвесторів, США і ФРН стали основними джерелами інвестицій;

Туризм. Підйом національних економік розвинених країн Заходу привів до зростання рівня доходів. Збільшилося число людей, що мають можливість здійснювати іноземні поїздки. Іспанія, володіючи прекрасними пляжами, теплим кліматом і високим рівнем сервісу стала основним світовим центром туризму;

Грошові перекази емігрантів-робочих. З 1959 по 1974 р. більш