Основною частиною території Іспанії і всього Піренєїського півострова є плоскогір'я Месета, або Центральне Кастільське плоскогір'я, що розташоване на висоті 600-800 м і займає 60% території всього півострова. Месета нахилена в південно-західному направлені;

Гірська система Центральної Кордільери ділить Месету на 2 частини північну і південну. Північна Месета лежить на висоті 800 м. Іноді її називають Старо-кастільським плоскогір'ям, а південну частину, розташовану на висотах 600-700 м, - Ново-кастільеким плоскогір'ям. Хребти Центральною Кордільєри 'витягнулися в південно-західному напрямі на 700 км. Це труднопрохідні гори, що утрудняють зв'язок Північною і Південною Месет, особливо в зимовий час. Центральні Кордільери складається з головних хребтів: Сьерри-де-гредос, Сьерри-де-гвадаррами і Сьерри-де-гатос.

Вища точка системи - Пласа-дель-моро Альмансор знаходиться в хребті Сьерра-де-гредос і досягає висоти 2592 м. На південь від Сьерри-де-гвадаррами, в її передгір'ях, на висоті 648 м розташований Мадрид - одна з «найвищих» столиць Європи. У Північній Месете склалася історична область Стара Кастілія, в Південній - Нова Кастілія, що стали ядром Іспанської держави. У північно-західній частині Месети розташовані невисокі гори, що входять в історичну область Леон. Вони переходять на крайньому північному заході в кристалічний Галісийській масив. З півночі, протягуючись на 600 км. уздовж побережжя Біськайської затоки і відокремлюючи його від центральної Іспанії, Месету опоясує система Кантабрійськіх гір з вищою точкою Пенья-вьеха (2815 м) в масиві Пікос-де-еуропа.

У районах Галісийського масиву і Кантабрійськіх гір в VIII-XI вв. склалися перші християнські королівства Іспанії, такі, що вступили в багатовікову боротьбу з арабами за відвоювання своєї батьківщини.

Система Кантабрійськіх гір утрудняє транспортний-економічні зв'язки Центральної Іспанії з Біськайськім побережжям і розвиненими гірничопромисловими районами Країни Басків, Астурії і провінції Сантандер. Едінст венозна залізниця, що пов'язує Мадрид з головним містом Астурії, - Овьедо, проходить через важкодоступний перевал Пахарес на висоті 1364 м.

Галісийській масив і Кантабрійські гори заважають проникненню вологих атлантичних повітряних 'Мас, що обумовлює посушливий континентальний характер клімату обширних внутрішніх частин країни.

На північному сході Іспанії, відокремлюючи її від Франції, протягнулися Піренейські гори. Велика частина їх має висоту понад 2000 м, а вища точка Пік-де-ането в масиві Маладетта досягає 3404 м. Центральні Піренєї - найвища і труднопрохідна частина системи. У Піренеях зустрічаються сліди активно протікаючих льодовикових процесів. В даний час там є лише Невеликі льодовики.

У XIX в. залізничні лінії з Іспанії до Франції проходили по узбережжю Біськайської затоки і каталонському узбережжю Середземного моря. В даний час через тунелі в Піренеях проходять три лінії, що сполучають іспанські залізниці із залізницями Франції.

У Південній Месеті в широтному напрямі між річками Тахо і Гвадіана протягнулися Толедські гори з висотою до 1736 м. Південна Месета горами Сьєрра-Морена відділяється від низовини Андалузії.

Поблизу південного і південно-східного побережжя Середземного моря протягнулися Андалузія, або Бетські, гори, протяжністю 630 км. Вони витягнуті у напрямі до мису Нао, Балеарські острови є їх продовженням. У цих горах розташований хребет Сьерра-не вада.

Хоча тут і знаходиться вища точка півострівної Іспанії-гора Муласен (3482 м) ',-но в цілому це менш високі і доступніші, ніж Піренєї, гори. Вони не тягнуться суцільною стіною, подібно до останніх. Вічні сніги Сьєрри-Невади живлять р. Хеніль - головну притоку р. Гвадалквівіра. У східній частині гори Андалузії стуляються з Месетою і системою Іберійських гір.

Іберійські гори, протяжністю близько 500 км., тягнуться від Кантабрійськіх гір до побережжя Середземного моря (на північ від Валенсії). Вища крапка - Монкайо (2316 м). Іберійська система- сама велика за площею підняття гірського масиву країни. Він займає понад 40 тис. кв. км. У Іберійських горах зароджуються багато крупних іспанських річок - Дуеро, Тахо, праві притоки Ебро, Хукар, Гуадалавьяр (Турія). Іберійські гори відокремлюють райони Месети від Арагона, Каталонії і є важковизначуваною перешкодою. Лише одна р. Халон прорізає масив, впадаючи на північний захід від Сарагоси в р. Ебро. У економічних відносинах це один з самих малонаселених і відсталих районів Іспанії.

Між Іберійськими і Піренейськими горами розташовані середньовисотні прибережні Каталонські гори, що складаються з декількох хребтів, що протягнулися на 270 км., як би замикаючи частину долини р. Ебро. Їх вища крапка лежить на висоті 1712 м.

Низовини Іспанії, не дивлячись на їх незначну питому вагу в загальній території, грають важливу роль в економічному житті країни. Низовина Андалузії займає басейн р. Гвадалквівір на південь від Сьєрри-Морени. Обширна Арагонськая низовина лежить в басейні р. Ебро.

На середземноморському побережжі Іспанії тягнуться вузькі смуги

Мурсийської і Валенсийської низовин.

Клімат.

Північний захід і північ околиці країни характеризуються помірним океанічним кліматом з рясними опадами (1000-2000 мм в рік), м'якою зимою і теплим літом. У прибережних районах середня температура січня 7-9°С, липня 18-20°С, в горах, особливо в Піренеях, на висоті більше 2500 м температури зимових місяців негативні, літніх - від 10 до 12°С. У решті районів Іспанії клімат субтропічний, середземноморський з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою. Середня температура січня від 4-5 °С на плоскогір'ї Месета до 12- 13 °С на Ю., липня - відповідно від 23 до 29°С. Субтропічні райони розрізняються головним чином кількістю опадів і тривалістю літньої засухи. Особливою сухістю відрізняються центральний, східний і південно-східний райони, де річна кількість