Внутрішні води.

Річки більшої частини Іспанії мають переважно дощове живлення і різкі сезонні коливання стоку при зимовий-весняному його максимумі і мінімумі літом, коли крупні річки сильно міліють, а багато дрібних пересихають. Лише на півночі і північному заході річки повноводні протягом всього року, з відносно рівномірними по сезонах витратами води. У Піренеях, Андалусськіх горах і частково в Центральній Кордільере дощове живлення річок доповнюється сніговим. Найкрупніші річки басейну Атлантичного океану: Тахо, Дуеро, Гвадіана, Гвадалквівір. До басейну Середземного моря відносяться pp. Ебро, Хукар, Сегура. Більшість крупних річок перетинають ділянки з порогами, що разом з їх літньою маловодністю перешкоджає судноплавству. Річки півночі Іспанії використовуються переважно в енергетичних цілях, інші - головним чином для мистецтв, зрошування (на багатьох річках створені регулюючі водосховища). Озера невеликі, розташовані переважно в горах.

Грунти

Для грунтів Іспанії велике значення має високогірний характер країни. Можна виділити два основних типа: грунти «вологої» і «сухої» Іспанії.

У «вологій» Іспанії, де великі площі зайняті лісами і лугами і випадають рясні опади, переважають лісові буроземи.

У «сухих» районах Месети поширені лісові буроземи. У долині Ебро і найбільш сухих куточках Ново Кастільського плоскогір'я зустрічаються засолені грунти. У річкових долинах поширені родючі аллювіальні грунти. Для південного узбережжя разом з аллювіальнимі характерні грунти красноземного типу, вельми цінні для культивування цитрусових і інших субтропічних культур.

Зведення лісів на величезних просторах, примітивні методи ведення сільського господарства привели до виснаження грунтів в багатьох районах Іспанії, змиву поверхневого шару землі. Ерозія захопила за станом на 1955 р. більше 20 млн. га, тобто приблизно 40% території країни, причому до 6 млн. га схильні до особливо сильної ерозії.

Рослинність і тваринний світ.

Для флори і фауни Іспанії характерна різноманітність видів, багато з яких властиві тільки цій країні.

У Іспанії виростає більше 900 видів деревних рослин, більш ніж де-небудь в. Західній Європі, з них близько половина - вічнозелені.

Під лісом зайнято до 10% території. Величезні лісові масиви, що колись покривали Центральну Іспанію, майже повністю зведені. знищенні величезні масиви лісу і в інших областях Іспанії. Так каталонська провінція Таррагона декілька століть назад була майже суцільно покрита лісом. Тепер в ній немає жодного значного лісового масиву. Знищення лісів під ріллю і пасовища, для потреб флоту, і інших цілей, що почалося в середні віки, завдало величезної шкоди сільському господарству, особливо в централь них районах. Воно згубно відбилося на режимі харчування річок, стані грунтового покриву, розподілі опадів.

Останніми роками в країні проводяться деякі роботи по лісонасадженню, відновленню і покращенню лісів. Існують різкі відмінності в характері рослинності «вологої» і «сухої» Іспанії.

У «вологій» Іспанії великі площі занімають вічнозелені широколисті ліси. У лісах ростуть різні види дуба, каштани, бук, сосни, а в Галісії зустрічаються березові гаї.

Для «сухої» Іспанії, де порівняльні мало лісів, характерні величезні площі вічнозелених чагарників: маквіса, гаріги і томілларів. Чагарники мають висоту 1 м, вони важкопроходимі. У самих засушливих районах Ла-манчи, Мурсії рослинність пустинного типу: трава еспарто (волокниста рослина), полин, солянки. Ліси в «сухій» Іспанії зустрічаються головним чином в річкових долинах і на схилах гір, де випадає більше опадів. Річкові долини і зрошувані ділянки в «сухій» Іспанії є як би оазисами серед посушливих і напівпустинних районів.

Особливо багата природна і культурна рослинність південної і східної Іспанії з лісами карликової пальми, кам'яного дуба, ряду інших рослин, властивих Північній Африці. Тут вирощують оливу, цитрусові. Виростають кокосові пальми, банани, фінікові пальми, цукровий очерет.

На Канарських островах у підніжжя ростуть тропічні і субтропічні рослини. У передгір'ях виростають середземноморські вічнозелені рослини-пробковий дуб та інші. Ще вище йдуть асоціації вічнозелених чагарників. Вище знаходиться зона посушливої рослинності, що нагадує флору Арагона і районів Месети. Вона переходить в зону північних приморських лісів з переважанням сосни. Їх. змінюють луги, а потім вже ближче до вершине (3710 м) виростають лишайники і інші представники тундро завивання флори.

Тваринний світ Іспанії багатий. Зустрічаються представники як середньоєвропейської фауни так і африканської. На півночі країни водяться вовки, ведмеді, рисі і інші представники середньоєвропейської фауни. На півдні, поблизу Гібралтара, мешкає мавпа магот. Це єдине в Європі місце, де водяться мавпи. У гірських районах зустрічаються олені, гірські козли, кабани. У Іспанії, особливо в центральних районах, багато гризунів і плазунів. У країні налічується до 400 видів птахів. .

У Середземному морі є 450 видів риб, найбільше промислове значення має тунець. Біськайська затока багата сардинами, тріскою, а поблизу узбережжя- устрицями.

У фауні Іспанії відчутні центрально-європейські і африканські зв'язки. Серед європейських видів заслуговують згадки два різновиди бурого ведмедя, рись, вовк, лисиця, лісовий кіт. Зустрічаються олені, зайці, білки і кроти. У Іспанії і Північній Африці водиться орел-могильник, а що зустрічається на Піренейському півострові блакитна сорока виявлена також в Східній Азії. По обох сторонах Гібралтарської протоки зустрічаються генетти, єгипетські мангусти і один вид хамелеонів.

2.2. Геологічна будова та корисні копалини

Головне місце в геологічній будові Іспанії займають протерозойскі і палеозойські складчасті комплекси Іберійської Месети, перекриті на Сході мезо-кайнозойським платформеним чохлом. На півночі Іберійська Месета обрамляється південним краєм Піренєїв, на Півдні-ланцюгом Андалуських гір (Бетськой Кордільєри). У Іберійській Месеті виділяються