УДК 821-3.09

Петриченко Надія Григорівна, кандидат педагогічних наук, доцент, докторант кафедри полоністики Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

ІДЕИНО-ТЕМАТИЧНІ ТА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ, ПОЛЬСЬКОЇ ВЕРСІЇ СТАНОВЛЕННЯ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ НА МЕЖІ ЛІТЕРАТУРНИХ ЕПОХ (І ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.): ТІЛЕСНИЙ І ДУХОВНИЙ КОМПОНЕНТИ В ОБРАЗНІЙ СИСТЕМІ

Предметом дослідження у даній статті виступають тілесний і духовний компоненти як важливі складові образної системи творів, заявлених у першій половині ХІХ ст. на українських, російських, польських літературних теренах. Ключовим завданням у статті виступає визначення домінант тілесності і духовності як важливих компонентів творчого методу письменників, представників літературних течій - сентименталізму, романтизму, реалізму, а також творче переосмислення тілесності і духовності як концептів в їх творах у наступні літературні періоди. Важливе місце у дослідженні відводиться визначенню місця духовного і тілесного компоненту в ідейно-тематичній та художньо-естетичній системі прозових творів доби з метою відстеження шляхів формування національних версій художньої прози, особливий наголос робиться на формуванні у цей період феміністичної прози, а також на особливостях її функціонування в різних національних літературах, йдеться про репрезентацію жіночої тілесності і духовності у літературних творах. Об'єктом дослідження виступають художні твори О. Пушкіна, М. Гоголя, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка, М. Чайковського.

The object of analyze of this article аге bodies and spiritual components of prose works of the famous Russian, Ukrainian and Polish writers and other culture figures ХІХ th. The important assignment of this is work is determination of bodies and spiritual dominants as important components of creative method of the authors of the sentimentalism, romantic and realism tendency. Another assignment of this work is define the place of bodies and spiritual components into the thematically and esthetically peculiarities of the prose version into the national literatures. The possibility place is define the feministic prose into the Ukrainian and Russian literature. The object of analyze are literature works of Pushkin, Gogol, Kvitka-Osnovjanenko, Shevchenko, Marko Vovchok, Chajkowski.Період першої половини ХІХ ст. характеризується багатством тематичних і методологічних прийомів при відтворенні дійсності авторами, що заявили про себе на слов'янських теренах. Ставлячи перед собою завдання репрезентувати модель побудови слов'янської версії художнього прозового поступу, увагу зосереджуємо на матеріалі важливих її складових - літератур української і російської (східнослов'янська версія) та польської (західнослов'янська), у яких цей період характеризувався формуванням нової літератури на народній основі. Наше завдання у даній розвідці полягатиме у тому, аби визначити домінанти тілесності та духовності як складових художнього методу письменників- романтиків та реалістів у період І половини ХІХ ст.

Безперечно, ХІХ ст., особливо на початкових літературних етапах, представляє не таку досконалу систему літературних прийомів і методів, як століття двадцяте, з його широким спектром художніх експериментів на рівні текстової форми і змісту. Романтичний і реалістичний напрямок не даватимуть авторові таких широких можливостей використання різнопланових структур під час написання літературних творів, як доба модернізму, а особливо - постмодернізму (добу, коли переосмислюється право жінки на почуття, трансформації зазнає і поняття тілесності, зокрема рушаться забобони навколо жіночої чуттєвості, що веде до руйнації патріархальної культури і до розвінчування глибоко укоріненого і романтизованого мотиву пристрасті як гріха, відьомства, який неминуче супроводжується мотивом покарання [1, с. 198], модерністський дискурс не обмежує жінку лише сімейним колом, самоіденти- фікацією з функцією дружини, матері, а визначає її як жінку, і тілесність тут виступає знаковим концептом). Відомо, що на сучасному етапі, та власне кажучи, і у попередні теж, концепт тілесності тісно пов'язаний з репрезентацією образу чоловіка і жінки, фігурі останньої надається перевага в оригінальних художніх творах, вектори подання образів змінюються у різні літературні періоди, проте показовою виступає наявність феміністичного напрямку, домінуючими виступають образи жінки- таємниці (дослідники ще називають її «жінкою- тілом») і «жінки без тілесного», такої, що позбавлена жодної таємниці [3, с. 294]. В українській літературі першої половини ХІХ ст. перші паростки феміністичної прози знаходимо у творах Марка Вовчка. Перші оповідання письменниці наче постали з народних розмов її сучасниць, записаних авторкою, вони спрямовані у навколишню дійсність і відображають її в узагальнених образах селян-кріпаків, кожен її персонаж жіночої статі: чи то зажурена Олеся («Козачка»), чи красуня Одарка, чи жертовна сестра з однойменних оповідань має відмінний, індивідуалізований характер, подані образи на тлі етнографічних звичаїв та обставин. Не лише в першій книзі, але й у більшості наступних творів Марка Вовчка, у тому числі й російських і французьких, головними персонажами виступають жінки («Сестра», «Козачка», «Одарка», «Свекруха», «Викуп», «Ледащиця» тощо). Для української літератури жіноча тема не була відкриттям, її тілесні і духовні виміри представлені у творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка. Проте «Народні оповідання» репрезентували цю тему «зсередини»: це був жіночий погляд на становище жінки у тогочасному суспільстві (жіноча оцінка тілесної та духовної субстанції жінки). Твори Марка Вовчка були першими паростками українського фемінізму - жіночого руху за зрівняння прав і становища обох статей. С. Павличко стверджує, що наприкінці 60-х років ХІХ ст., Марко Вовчок зредагувала трактат Д.-С. Міла «Поневолення жінок» - одну з культових жіночих