ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

ДОБРОВОЛЬСЬКА Лариса Пантеліївна

УДК 378.09:37

ФАХОВИЙ ВІДБІР АБІТУРІЄНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО ВУЗУ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Запоріжжя 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

ПАВЛЮТЕНКОВ Євген Михайлович,

Запорізький обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

Федоришин Борис Олексійович,

Інститут педагогіки і психології

професійної освіти АПН України,

завідувач відділу психології професійної

орієнтації

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Тименко Микола Петрович,

Інституту проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії трудового виховання

та профорієнтації

Провідна установа – Державний педагогічний університет

імені Івана Франка, кафедра педагогіки,

Міністерства освіти і науки України,

м. Житомир

Захист відбудеться 26 квітня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 при Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-А, корп. №3, ауд. 20.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ-53, вул. Артема, 52-А, корп. №3).

Автореферат розісланий 25 березня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Снісаренко О.С

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протиріччя між новими соціально-економічними умовами та традиційною системою педагогічної освіти вимагають пошуку нових підходів у підготовці майбутніх вчителів. У наш час змінюється зміст освіти, впроваджуються ефективні методики викладання різних дисциплін, розробляються нові навчальні курси. Інноваційні школи - результат соціально-економічних змін - вимагають підготовки вчителя нового типу: глибоко і всебічно освіченого, високо професіонального, вільного від догматичного мислення, який залучає в процесі навчання дітей до загальнолюдської та національної культури, забезпечує умови для їх індивідуально-творчого розвитку й духовно-морального становлення. Але це може бути ефективним за умови профорієнтаційного аспекту проблеми підготовки педагогів.

У роботах М.О.Амінова, Н.Є.Мажара, Є.М.Павлютенкова, В.О.Сластьоніна, М.П.Тименка, Б.О.Федоришина, Р.І.Хмелюк і ін. розглядаються проблеми діагностики професійної придатності та відбору на професію вчителя. Але методи професійної діагностики не знайшли свого масового застосування в доборі абітурієнтів. Значний досвід теоретичних та прикладних розробок за даною проблемою був накопичений у часи застою і залишався “мертвим” вантажем. Вчитель-професіонал як людина з розвиненим почуттям власної гідності виявився несумісним із командно-наказовою системою управління.

Зарахування до вищих навчальних закладів (ВНЗ) і сьогодні здійснюється виключно за показниками успішності (І.А.Зязюн).Таке вирішення проблеми не можна визнати оптимальним. Дослідженнями вчених Т.О.Воробйової, Ф.Н.Гоноболіна, Н.В.Кузьміної, В.О.Сластьоніна, Р.І.Хмелюк, С.М.Чистякової та ін. доведено, що не кожна людина може стати вчителем тільки завдяки своїм психофізіологічним особливостям. Тому серед абітурієнтів треба виявляти таких, хто разом зі стійким інтересом до майбутньої професії мав би адекватні особистісні якості щодо професійного навчання та професійної діяльності. Це важливо саме тому, що, за свідченнями досліджень, знання старіють дуже швидко, уміння - повільніше, але й вони не можуть забезпечити постійний успіх у будь-якій професійній діяльності.

На жаль, ще немає механізму відбору, завдяки якому особи, що дійсно непридатні до педагогічної професії, не допускалися б до такої діяльності. Вирішення цієї проблеми відповідає вимогам Державної національної програми “Освіта”, де наголошується на необхідності вдосконалення системи комплектування контингенту студентів вищих навчальних закладів. Організація профорієнтаційної роботи та відбір здібної молоді для навчання у вищих педагогічних навчальних закладах є одним із завдань Концепції педагогічної освіти тому, що саме в період навчання закладається фундамент майбутнього професіоналізму, відбувається залучення до професії.

Актуальність досліджень зумовлена відсутністю наукових праць, присвячених підвищенню ефективності навчально-виховного процесу в нових умовах і розробок зручної для впровадження науково об?рунтованої системи професійного відбору фахівців для освіти. Особливої уваги потребує створення методик фахового відбору на спеціальність вчителя української мови та літератури. Це зумовлено тим, що, як наголошується в Державній національній програмі “Освіта”, одним із стратегічних завдань реформування змісту освіти в Україні є “вивчення української мови в усіх навчально-виховних закладах, утвердження її як основної мови функціонування загальноосвітньої, професійної та вищої школи”.

З огляду на актуальність визначеної проблеми та об’єктивну потребу в професійно компетентному вчителеві як основній рушійній силі суспільства на шляху до національного прогресу, завдання, що стоять перед вчителем української мови та літератури, темою дисертаційного дослідження обрано “Фаховий відбір абітурієнтів педагогічного вузу”.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень лабораторії “Професійне становлення педагогічних працівників” Запорізького обласного інституту вдосконалення вчителів, затверджено науково-методичною радою інституту (протокол №1 від 14.01.98р.) та зареєстровано в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №1 від 22.01.98р.).

Об`єкт дослідження - професійна підготовка вчителя загально-освітньої школи.

Предмет дослідження - фаховий відбір абітурієнтів до педагогічного вищого навчального закладу.

Метою дослідження є об?рунтування та експериментальна апробація ефективної комплексної методики відбору абітурієнтів до педагогічного ВНЗ за фахом вчителя української мови та літератури.

Гіпотеза дослідження. Фаховий відбір абітурієнтів до педагогічного ВНЗ позитивно впливає на підготовку майбутнього вчителя української мови та літератури за умов, коли він:

·

· будується на системі знань про професійно важливі якості (ПВЯ) вчителя з використанням відповідних методів їх дослідження;

· здійснюється як спеціально організований процес, кожний етап якого передбачає одержання конкретних результатів.

Відповідно до мети та гіпотези визначені головні завдання дослідження:

1.Зробити науковий аналіз стану теоретичних і практичних аспектів проблеми в філософській, психолого-педагогічній, методичній літературі та на практиці.

2.Провести психолого-педагогічний аналіз діяльності вчителя української мови та літератури.

3.Визначити критерії відбору абітурієнтів до педагогічного вищого навчального закладу за фахом вчителя української мови та літератури.

4.Розробити й експериментально перевірити методику відбору абітурієнтів за фахом вчителя української мови та літератури.

5.Розробити методичні рекомендації на адресу практичних працівників загальноосвітніх шкіл та педагогічних ВНЗ.

Методологічну основу дослідження становлять: основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів, положення про їх взаємозв’язок і взаємозумовленість і необхідність вивчення в конкретно-історичних умовах; концептуальні положення психолого-педагогічної науки щодо розвитку та саморозвитку професійно важливих якостей особистості в процесі діяльності.

Теоретичною основою дослідження стали:

·

· концепція системогенезу професійної діяльності (Б.Ф.Ломов, В.Д.Шадріков);

· особистісний, діяльнісний підходи комплексного вивчення людини як суб’єкта професійної діяльності (Л.С.Виготський, К.М.Гуревич, Ю.М.Забродін, Б.Ф.Ломов, Д.Б.Ельконін);

· теорія педагогічних здібностей (Ф.Н.Гоноболін, В.А.Крутецький, Н.В.Кузьміна, Б.М.Теплов);

· теорія формування особистості вчителя (В.О.Сластьонін, Н.В.Кузьміна, А.І.Щербаков);

· теорія професійної орієнтації (Є.О.Климов, І.М.Назимов, Є.М.Павлютенков, О.Д.Сазонов, Б.О.Федоришин).

Для розв’язання поставлених завдань, отримання достовірних результатів дослідження використано такі методи:

-теоретичний аналіз і синтез. Це дало змогу виявити та систематизувати дослідницькі матеріали з проблем професійного відбору вчителів, зміста і структури їх діяльності; компонентного складу мовленнєвих і літературних здібностей учителя української мови та літератури;

-експертних оцінок. Він сприяв визначенню професійно важливих якостей вчителів і зокрема української мови та літератури, в розробці критеріїв професійного відбору абітурієнтів за фахом учителя української мови та літератури;

-моделювання. За його допомогою розроблено систему фахового відбору абітурієнтів;

-математичної статистики. Вони сприяли доказу ефективності розробленої методики профвідбору, уточненню висновків дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

·

· вперше розроблено та об?рунтовано комплексну методику відбору абітурієнтів за фахом вчителя української мови та літератури;

· подальшого розвитку набула розробка критеріїв професійного відбору абітурієнтів філологічного факультету.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

·

· проаналізовано професійну діяльність вчителя української мови та літератури з позицій концепції її системогенезу;

· здійснено психолого-педагогічний аналіз діяльності та професійно важливих якостей вчителя української мови та літератури щодо фахового відбору абітурієнтів філологічних факультетів.

Практичне значення дослідження полягає в створенні науково об?рунтованої методики фахового відбору абітурієнтів філологічного факультету педагогічного вищого навчального закладу, яка дозволяє виявити початковий рівень професійної придатності абітурієнтів і визначити найбільш здібних кандидатів. Застосування такої методики дозволить зменшити економічні витрати в процесі підготовки педагогів, значно підвищити рівень кваліфікації вчителя української мови та літератури, скоротити відсоток відсіву студентів у процесі навчання та кількість випускників, які не працюють за фахом.

Втілення результатів дослідження здійснювалось шляхом безпосереднього використання їх у процесі фахового відбору абітурієнтів до філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету, педагогічного спостереження за результатами їх навчальної діяльності (довідка № 405 від 14 березня 2000р. видана Мелітопольським державним педагогічним інститутом).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням даної роботи комплексу взаємопов’язаних методів науково-педагогічного дослідження, кількісною та якісною обробкою теоретичного й емпіричного матеріалу, експериментальною перевіркою розроблених положень і рекомендацій щодо забезпечення фахового відбору студентів і його ефективності.

Апробація результатів дослідження.

За час від 1996р. до 2000р. авторка виступала на засіданнях кафедри психології Мелітопольського державного педагогічного університету, на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Науково-методичні проблеми викладання психолого-педагогічних дисциплін” (м.Мелітополь, 1997р.), науково-практичній конференції “Науково-методичні основи професійного становлення педагогічних працівників” (м.Запоріжжя, 1997р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування творчої особистості в навчальному процесі” (м.Кривий Ріг, 1998р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Профорієнтація та довузівська підготовка майбутніх спеціалістів: проблеми, досвід, перспективи” (м.Чернігів, 1999р.).

Базою дослідження стали: обласний педагогічний ліцей (70 учнів) та загальноосвітня школа №1 (60 осіб) м.Мелітополя, абітурієнти та студенти філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету (відповідно 300 та 30), вчителі української мови та літератури, які підвищують кваліфікацію при Запорізькому обласному інституті вдосконалення вчителів (50 осіб).

Організація дослідження:

На першому етапі (1996-1997р.р.) було проведено теоретичний аналіз проблеми в літературі та на практиці, визначені об’єкт, мета, завдання та попередня гіпотеза дослідження, обрано базу дослідження.

На другому етапі (1997-1998р.р.) проведено психолого-педагогічний аналіз діяльності вчителя української мови та літератури, розроблена та реалізована програма експериментальної роботи. Визначені критерії професійного відбору, обгрунтована процедура та методи діагностики професійної придатності абітурієнтів, проведені констатуючий і формуючий експерименти.

На третьому етапі (1998-2000р.р.) здійснювалось педагогічне спостереження за результатами навчально-професійної діяльності студентів, яких за підсумками експерименту рекомендували зарахувати до вищого навчального закладу; були проаналізовані, порівняні, узагальнені результати дослідження та оформлені у вигляді дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.

Публікації: За темою дисертації надруковано 12 робіт, серед них 6 статей у провідних професійних виданнях, 1 тези в науковому віснику педінституту, 4 тези доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 1 методичні рекомендації.

Структура дисертації: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (220) і додатків. Текст роботи викладено на 231 сторінці, представлено 36 таблиць,1 схема, 5 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі об?рунтовано актуальність і ступінь вивчення обраної теми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні основи, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; подано дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретичний аналіз проблеми дослідження” висвітлюються питання історіографії та сучасного стану професійного відбору до педагогічного вузу, виокремлені підходи до аналізу змісту педагогічної діяльності (структурний, функціональний, динамічний, системний), аналізуються професійно важливі якості вчителя, зокрема, вчителя української мови та літератури.

Аналіз наукових джерел із філософії, психології та педагогіки показує, що проблема оцінювання професійної придатності людини, яка полягає в діагностуванні її знань, умінь і здібностей, поринає у глибину віків (Платон, Ф.Гальтон, Г.Мюнстерберг та ін.). Психологами доведено, що, оцінюючи рівень сформованості психофізіологічних якостей людини, можна прогнозувати її майбутню професійну успішність (К.Марбе, Ю.З.Гільбух та ін.). Щодо педагогічної професії, то ця проблема розв’язувалась поетапно. У дисертації умовно виокремлено 4 головні етапи: 1)початок 20-30-х років - теоретичне й експериментальне дослідження проблем учительської професії (С.Геллерштейн, Є.Кагоров, Р.Кутепов, С.М.Фрідман та ін.); 2)30-50-і роки - “епізодична” практична робота окремих ентузіастів щодо вирішення проблеми педагогічної орієнтації школярів при незначній участі вчених у розробці цієї проблеми; 3) 60-і роки - середина 80-х - активізація пошуку шляхів із вирішення проблем підготовки майбутнього вчителя в допрофесійний період (Р.Міттельман, В.Ф.Сахаров, Є.М.Павлютенков, Б.О.Федоришин, Р.І.Хмелюк та ін.); 4)від 1985 р. - теоретичне й організаційно-методична забезпечення розвитку педагогічної орієнтації (С.Б.Єлканов, Є.О.Климов, Є.І.Рогов, М.П.Тименко, Б.О.Федоришин).

Певний інтерес викликають дослідження, пов’язані з проблемою професійної придатності як сукупності психологічних і психофізіологічних особливостей людини. Це є необхідним та достатнім для досягнення суспільно придатної ефективної праці за наявності спеціальних знань, умінь і навичок (С.Г.Геллерштейн, Ф.Гоноболін, Є.О.Климов, Б.О.Федоришин, Р.І.Хмелюк та ін.). До того ж ми розглядаємо професійну придатність із погляду індивідуально-психологічних особливостей людини, яка забезпечує найбільшу єфективність її суспільно-корисної трудової діяльності та задоволення своєю працею. Саме діагностування професійної придатності надає можливість організувати дослідницький процес, спрямований на виявлення (за допомогою науково об?рунтованих методів) рівня та можливості психофізіологічної та соціально-психологічної придатності претендентів на навчання та роботу. Цей процес у психолого-педагогічній літературі називають професійним відбором. У розділі проаналізована точка зору як прихильників професійного відбору на професію вчителя (Т.О.Воробйова,С.Б.Єлканов, Є.І.Рогов, Б.О.Федоришин, Р.І.Хмелюк), так і тих, хто вважає недоцільним проведення такого відбору (В.Л.Осовський, В.І.Паніотто, В.Ф.Сахаров).

Ми вважаємо, що профвідбір є засобом виявлення та реалізації бажання абітурієнта присвятити своє життя майбутній професії, а завдання його полягає в тому, щоб підібрати до професійного навчання та діяльності таких людей, особистісні якості, нахили та здібності яких найкраще відповідали б майбутньому фаху.

У розділі проаналізовані різні підходи вчених до аналізу змісту педагогічної діяльності: професіографічний (Є.О.Климов, В.О.Сластьонін), ерологічний (Н.В.Кузьміна), функціональний (А.І.Щербаков, Н.А.Половникова, Г.І.Хозяїнов і ін.), системний (З.О.Решетова, В.Д.Шадриков і ін.). Зважаючи на предмет нашого дослідження, ми вбачаємо необхідність у такому підході до специфіки діяльності вчителя, який ураховує три фактори його професійного становлення: особистісні особливості вчителя; функціональна структура його діяльності; об’єкт професійної діяльності. Це зумовлено тим, що на момент вступу до вузу абітурієнти потрапляють в унікальну ситуацію: вони обирають професію, в якій уже накопичено значний досвід соціально-психологічної взаємодії з учителями різних типів. Така взаємодія є тренінгом формування в учнів педагогічного мислення, умінь аналізувати стилі педагогічної діяльності, оцінювати їх. Результатом такого процесу стають ціннісні орієнтації, пов’язані з професією вчителя, еталонні уявлення та поняття про неї, що, нарешті, й сприяє не тільки професійному самовизначенню учнів, але й появі у них новоутворень, які можна вважати започаткуваннями професійної самосвідомості.

У розділі підкреслюється, що хоча мова та література в школі – два окремих предмета, проте у своєму суспільному бутті вони є двома гранями одного явища. Спільною точкою дотику цих предметів є насамперед слово. Психологічні основи взаємозв`язку мови та літератури зумовлені передусім особливостями співвідношення мови та мовлення, тим, що все виражене словами, має елемент узагальнення, яке створено народом, нацією, а в мовленні людина виражає результат свого та індивідувального досвіду і свої індивідуальні узагальнення.

Своєрідність зв`язку української мови та літератури полягає не тільки в тому, що література без мови просто не існує, а мова, в свою чергу, живе, збагачується лише у процесі користування нею. Література – засіб глибокого засвоєння багатства мови. Мова, яка не має літератури і якою не користуються в живому спілкуванні, не може жити, розвиватися, вона вмирає (Г.Грибан).

Нами ретельно проаналізована проблема професійно важливих якостей (ПВЯ) вчителя української мови та літератури. Цей аналіз базується на сприйнятті здібностей як механізму досягнення певної мети діяльності. Ці здібності у психології називають професійно важливими якостями (В.Д.Шадриков і ін.). Такими ми вважаємо індивідуальні якості особистості суб’єкта, які сприяють ефективному засвоєнню професії у навчанні, в період адаптації та безпосердньої діяльності, а також в успішному виконанні професійних функцій. Аналіз наукових праць показав, що серед педагогів і психологів немає єдності не тільки в тому, що називати ПВЯ, а й у тому, яка їх кількість. Ще гострішою постає проблема ПВЯ вчителя української мови та літератури, яка не набула глибокого висвітлення у радянській психолого-педагогічній літературі.

Аналіз спеціальної літератури свідчить, що літературні здібності базуються на мовленнєвих (В.А.Роменець), що мовленнєві здібності - предумова розвитку літературних здібностей (Л.Г.Чорна). З огляду на це в розділі проаналізовано компонентний склад мовленнєвих і літературних здібностей. Цей аналіз свідчить про значну кількість ПВЯ, що забезпечують успішність діяльності вчителя української мови та літератури. Зокрема, до мовленнєвих здібностей віднесені: словесна швидкість, обсяг пам’яті на слова незнайомого тексту, вербальне прогнозування, фонетичний слух, граматичне відчуття, слухова диференційна чутливість, здатність до самостійного визначення мовленнєвих закономірностей, здатність виконувати мовленнєві операції безпомилково, швидко, автоматично тощо. Літературні здібності складають: поетичне сприйняття довкілля, образне мислення, багатство словникового запасу, змістовна та емоційна виразність мови, багатство словесних асоціацій, відчуття мови, відчуття форми, творча уява, оригінальність словесної характеристики тощо. Перенесення всього спектру цих ПВЯ на абітурієнтів не є правомірним тому, що вони (ПВЯ) формуються безпосередньо в діяльності. Але на думку більшості науковців, вивчення особистості професіонала необхідно розпочинати задовго до його власної професійної діяльності (С.А.Боровикова, Л.М.Корнєєва та ін.).

Вчитель української мови та літератури є носієм водночас трьох видів спеціальних здібностей: педагогічних, мовленнєвих і літературних. Для дослідження педагогічних здібностей нами використовувалася “Модифікована карта особистості” К.К.Платонова. Перша група експертів-вчителів української мови та літератури (20 осіб) - оцінювала 92 індивідуально-психологічні якості та властивості. З них було відібрано 17 якостей. Друга група експертів (25 осіб) ранжувала ці якості за ступенем їх важливості для формування ПВЯ вчителя цього фаху. У випадку, коли 75% і більше рангових оцінок другої групи експертів збігалися з ранговими оцінками першої групи, якість вважалась необхідною в діяльності вчителя. Таким чином було визначено 8 якостей, важливість яких оцінювали вчителі-методисти (третя група експертів) української мови та літератури (15 осіб). За результатами цих досліджень ми визначили п`ять якостей особистості, необхідних для формування ПВЯ вчителя української мови та літератури, а саме: мовлення, ставлення до праці, мисленнєві, комунікативні, емоційні.

У другому розділі “Організація та зміст професійного відбору абітурієнтів педвузів” висвітлюються питання критеріїв професійного відбору абітурієнтів на педагогічну професію, наводяться методики такого відбору, аналізуються результати дослідно-експериментальної роботи.

У започаткованому дослідженні критеріями відбору абітурієнтів за фахом вчителя української мови та літератури виступили: професійно-мовленнєва готовність майбутніх студентів до оволодіння професією. Цей критерій містить такі ПВЯ як професійна спрямованість, комунікативність мовлення. Він означає здатність особистості до здійснення професійно-мовленнєвої діяльності, що виявляється в спроможності правильно виконувати мовленнєві операції та дії в різних ситуаціях професійного спілкування. Іншими критеріями виступили індивідуально-психологічні (мислення) та психофізіологічні (емоційність) якості абітурієнтів.

Організація дослідно-експериментальної роботи серед абітурієнтів філологічного факультету (спеціальність - українська мова та література) проводилася за розробленим “Маршрутним листком абітурієнта”. Він має 7 кроків, до кожного з яких визначалась відповідна методика та результати дослідження. У дисертації подані методики, розроблені автором: “Квадрат спрямованості особистості абітурієнта”, “Квадрат здібностей абітурієнта”, “Синоніми”, а також карта професійного відбору, в якій фіксувалися результати досліджень спрямованості особистості, педагогічних і спеціальних здібностей абітурієнтів, їх емоційної стійкості. Спостереження за тими, кого рекомендували та зарахували (експериментальна група) і тими, кого не рекомендували, але зарахували до вузу (контрольна група) проводилися три роки. У цей час фіксувалася їх академічна успішність за психолого-педагогічним і спеціальним циклами (успішність навчання - уникнення професійного навчання), ставлення студентів до процесу навчання в вузі (задоволення - незадоволення професійним вибором), рівень сформованості в студентів педагогічних умінь (сформованість-несформованість операційної сфери), а також рівень сформованості (за даними самооцінки) загальнопедагогічних і спеціальних здібностей.

Аналіз ієрархії здібностей студентів показав, що в експериментальній групі вони помітно структуровані, тобто вирізняється група інтелектуальних і прикладних здібностей. У контрольній групі ці здібності виявляються розрізненими: інтелектуальні розриваються спеціальними, прикладні - інтелектуальними. Вивчення ступеню розвитку в студентів педагогічних умінь як показника їх здібностей до педагогічної діяльності та одного з критеріїв педагогічної спрямованості особистості показало, що практично всі групи умінь (конструктивні, дидактичні, гностичні, організаторські, комунікативні, перцептивні, суггестивні) у студентів експериментальної групи значно вищі, ніж у студентів контрольної групи.

Дослідження рівня сформованості спеціальних здібностей у студентів контрольної й експериментальної груп за допомогою тесту “Синоніми” свідчить, що вони не сягнули апогею, але в експериментальній групі 100% опитаних студентів досягли середнього рівня (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні сформованості в студентів спеціальних здібностей (в%)

Групи

Рівні експерим. Контрольні

Високий - -

Середній 100 29,0

Низький - 71,0

Студенти експериментальної групи всі чотири семестри показували результати значно кращого засвоєння спеціальних і психолого-педагогічних дисциплін (табл.2). Це стало можливим через те, що загальні педагогічні та спеціальні здібності у них сформовані краще.

Таблиця 2

Академічна успішність студентів

Групи

Семестр Дисципліни експерим. контрольні

І Вступ до мовознавства Історія української літератури 4,3 4,2 3,3 3,0

ІІ Загальна психологія 4,7 3,3

ІІІ Сучасна українська літературна мова Історія української літератури 4,5 4,5 3,5 3,4

ІY Вікова психологія Українська література Педагогіка 4,6 4,8 4,8 3,6 4,3 3,8

Для студентів експериментальної групи (рекомендованих до вступу до ВНЗ) найбільш характерним є високий (37,5%) і середній (50,0%) рівень ставлення до процесу навчання у вищому навчальному закладі, а для контрольної (не рекомендованих, але зарахованих до ВНЗ) - середній (56,3%) і низький (25,0%).

У розділі доведено, що компоненти, які складають структуру спеціальних здібностей, в студентів експериментальної групи сформовані значно краще, ніж у контрольній. Студенти першої групи успішніше аналізують поняття, знаходять схожість і відмінність між ними, вирізняють суттєві ознаки, абстрагуються від несуттєвих при виконанні мисленнєвих завдань. Ці дані одержані за допомогою окремих субтестів тесту ШТРР і підтверджені тестом “Аналогії”. В експериментальній групі рівня умінь налагоджувати логічні зв’язки досягли майже вдвічі більше студентів, ніж у контрольній (відповідно 68,2% і 35,1%). Аналогійну картину спостерігаємо і щодо словникового запасу студентів обох груп: в експериментальній групі з оцінкою “відмінно” виконали завдання 41,2%, а в контрольній - 19,2%.

Подальший аналіз компонентів спеціальних здібностей, поданий у розділі щодо української мови та літератури свідчить, що практично всі студенти експериментальної групи характеризуються послідовністю своєї мисленнєвої роботи, вони вміють вирізняти істотні ознаки поєднання понять (не зовнішніх, помітних з першого погляду), узагальнювати та класифікувати поняття, що мають відношення до майбутньої професійної діяльності; вони успішніше, ніж студенти контрольної групи, підводять поняття під більш загальну категорію, здійснюють із ними різні логічні операції.

Матеріали розділу свідчать також про те, що низький рівень емоційної стійкості фіксувався у кожного дев’ятого студента експериментальної та кожного другого - контрольної групи. Середній рівень - відповідно у кожного п’ятого та кожного дванадцятого студента. У більшої частини студентів експериментальної групи зафіксований високий рівень емоційної стійкості (відповідно 67,1% і 43,8%).

Професійна спрямованість у студентів експериментальної та контрольної груп помітно відрізняється. В студентів першої групи виразнішими виявилися професійна спрямованість, спрямованість на справу та групу. В студентів контрольної групи виразності набула спрямованість на самоствердження, соціальну позицію і лише потім - на професію. Розрахунок коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (r =-0,66) свідчить про досить сильний зворотній зв’язок між професійною спрямованістю студентів експериментальної та контрольної груп. Тобто, зафіксована різка поляризація спрямованості особистості студентів цих груп.

Мотиви професійного навчання експериментальної та контрольної груп також відрязняються: студенти першої групи керуються професійними мотивами, а в контрольній групі цей мотив посів четверте місце. Друге місце в студентів, рекомендованих до навчання у ВНЗ посідають моральні мотиви. В контрольній групі цей мотив також посідає провідне (перше) місце, а друге – утилітарні мотиви. Взагалі, у студентів експериментальної групи краще сформовані професійні та творчі мотиви, а пізнавальні і матеріальні у студентів цих груп посідають однакові рангові місця.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про неоднозначність оцінки вченими необхідності фахового відбору на професію вчителя. В одному випадку вважається, що немає підстав для проведення практичного відбору людей за психофізіологічними показниками, оскільки не зовсім виявлені основні характеристики структури особистості вчителя, відсутні обгрунтовані методики відбору. Деякі вчені вважають, що фаховий відбір може вирішити лише обмежене коло завдань. У психолого-педагогічній літературі поширюється інша думка, що підготовку вчителя-професіонала треба починати з фахового відбору. Ми дотримуємося останньої точки зору, оскільки сучасне вирішення питань відбору до педагогічного вищого навчального закладу не можна визнати оптимальним, тому що вивченню та оцінці підлягає лише один компонент структури особистості - знання, вміння та навички абурієнта.

Рівень освітньої підготовленості абітурієнтів необхідний, але він не несе ніякої інформації про наявність “професійних потенцій” кандидатів - вступників до вузу. Саме тому до ВНЗ зараховуються абітурієнти, які мають добрі шкільні знання (набуті нерідко з допомогою репетиторів), а не здібні, обдаровані, що мають хист до педагогічної діяльності. Треба зважати на те, що професія вчителя носить масовий характер. Ця обставина обмежує можливості виявити потенційно талановитих у сфері педагогічної діяльності людей. Дійсно, таку кількість талантів виявити важко. Але завдання полягає в іншому: треба виявити людей, придатних до педагогічної діяльності, здатних на високому рівні оволодіти нею та відсіяти випадкових людей, які (як виявляється дуже швидко) не хочуть, не можуть і не будуть працювати в школі.

2. Проведене дослідження свідчить про різноманітність підходів учених до аналізу змісту педагогічної діяльності: структурний, функціональний, діагностичний, системний. Найбільш плідним є системний підхід, на основі якого визначаються фактори професійного становлення вчителя. Їх перехрещення утворює сукупність індивідуальних стилів педагогічної діяльності.

Психолого-педагогічний аналіз структури діяльності вчителя свідчить про залежність успішності цієї діяльності від здібностей, які в психології називаються професійно важливими якостями (ПВЯ). Діяльність вчителя української мови та літератури становлять три види спеціальних здібностей: педагогічні, мовленнєві та літературні. Кількість компонентів мовленнєвих здібностей у різних дослідників не однакова. Їх становлять: особливості пам’яті, характер вербального прогнозування, швидкість реакції, здатність до наслідування артикуляції, фонетичний слух, здібність до самостійного визначення мовленнєвих закономірностей тощо. Щодо літературних здібностей, то тут йдеться про поетичне сприйняття довкілля, багатство словникового запасу, близькість образу та слова, їх злиття, відчуття форми тощо. Перенесення всього спектру ПВЯ, якими володіють досвідчені вчителі, на абітурієнтів, що обрали педагогічну професію, не є правомірним, тому що вони формуються безпосередньо в діяльності.

3. У започаткованому дослідженні критеріями відбору абітурієнтів за фахом учителя української мови та літератури виступила професійно-мовленнєва готовність майбутніх студентів до оволодіння професією. Цей критерій містить у собі такі професійно важливі якості як професійна спрямованість, комунікативність і мовлення. Він означає здатність особистості до здійснення професійно-мовленнєвої діяльності, що виявляється в спроможності правильно виконувати мовленнєві операції та дії в різних ситуаціях професійного спілкування. Іншими критеріями виступили індивідуально-психологічні (мислення) та психофізіологічні (емоційність) якості абітурієнтів.

4. Теоретично об?рунтовано й експериментально перевірено комплекс методик вивчення особистості майбутнього педагога:”Квадрат спрямованості особистості абітурієнта”, “Квадрат здібностей абітурієнта”. За допомогою цих методик одержані такі результати:

а) провідні мотиви “успішних” і “здібних” студентів та абітурієнтів становлять спрямованість на професію, справу та інших людей. Ці мотиви високо розвинені й у працюючих учителів, що дозволяє визначати значення цих мотивів і їх важливість у професійній діяльності вчителя української мови та літератури. Наявність визначних кореляцій показників професійної спрямованості з ефективністю професійного навчання та показниками професійно важливих якостей підтверджують наше припущення;

б) у рекомендованих до зарахування в студенти абітурієнтів здібності помітно структуровані за чотирма групами: загальні педагогічні, спеціальні, інтелектуальні та прикладні. У нерекомендованих, але зарахованих у студенти, ці здібності виявилися розрізненими: інтелектуальні здібності розриваються спеціальними; прикладні - інтелектуальними. Педагогічні й організаторські здібності в претендентів, рекомендованих до ВНЗ, посідають перші місця в ієрархічному рядку, а у нерекомендованих - останні. Якщо порівняти педагогічні вміння, як показник здібностей до педагогічної діяльності, то в рекомендованих у студенти вони значно розвиненіші, ніж у нерекомендованих абітурієнтів;

в) академічна успішність студентів експериментальної (рекомендованих) і контрольної (нерекомендованих) груп за предметами психолого-педагогічного та професійного циклів у перших чотирьох семестрах відрізнялася - вона значно вища в студентів першої групи;

г) для студентів експериментальної групи найбільш характерним є високий (37,%) і середній (50,0%) рівень ставлення до процесу навчання, а для контрольної - середній (56,3%) і низький (25,0%);

д) студенти, рекомендовані з абітурієнтів, мають високу емоційну стійкість, яка корелює з академічною успішністю;

е) показники логічного мислення корелюють з ефективністю навчально-професійної діяльності студентів.

5. Проведене експериментальне дослідження дало змогу розробити рекомендації на адресу практичних працівників загальноосвітніх шкіл і педагогічних ВНЗ щодо організації фахового відбору абітурієнтів на основі “Маршрутного листка абітурієнта”, який має 7 кроків, а саме: анкетування абітурієнтів; тести на виявлення спрямованості особистості абітурієнта; уточнююча бесіда з психологом за певною методикою; самооцінка педагогічних здібностей; тести вивчення спеціальних здібностей; тести вивчення індивідуально-типологічних властивостей особистості, її загального розвитку; висновок про придатність.

6. У цілому запропонована система фахового відбору може бути використана в практиці роботи педагогічних коледжів, училищ і ВНЗ, у розробці спецкурсів за проблемами профорієнтації, для студентів педагогічних вищих навчальних закладів.

Результати виконаної роботи дозволяють запланувати деякі перспективні шляхи поглиблення досліджень в обраному напрямку щодо вивчення: а) координації діяльності групи профвідбору ВНЗ та приймальної комісії в цілому; б) узгодження результатів соціально-психологічних досліджень абітурієнтів і фахових іспитів; в)професійно важливих якостей абітурієнтів з урахуванням їх вікових і статевих особливостей.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Добровольська Л.П. Процедура професійного відбору абітурієнтів до педагогічного вузу // Професійне становлення педагогічних працівників / Зб. наук. праць. – Випуск 5. – Запоріжжя, 1997. – С.63-68.

2. Добровольська Л.П. Особливості професійного відбору майбутніх педагогів // Психологія. Зб. наук. праць. – Київ: НПУ ім.М.П.Драгоманова. – Випуск 1. – 1998. – С.12-16.

3. Добровольська Л.П. Фаховий відбір на професію вчителя // Психолого-педагогічне забезпечення навчально-професійної діяльності / Зб.наук.праць. – Випуск 10. – Запоріжжя, 1998. – С.69-77.

4. Добровольська Л.П. Особливості формування орієнтації старшокласників на професію вчителя-словесника // Вісник Харківського університету. – №419. – Серія психологія, 1998. – С.63-68.

5. Добровольська Л.П. Професійно важливі якості вчителя української мови та літератури // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки / Зб.наук.праць. Випуск 13. – Київ-Запоріжжя, 1999. – С.174-179.

6. Добровольская Л.П. Профессионально значимые качества личности будущего педагога и их роль в процессе профотбора // Науково-методичні проблеми викладання психолого-педагогічних дисциплін /Зб.матеріалів Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції 29 жовтня 1997р., Ч.І.-Мелітополь, МДПІ. – С.25-26.

7. Добровольская Л.П. Профессиональное самосознание будущих педагогов и его влияние на осуществление процесса профессионального выбора // Науково-методичні проблеми викладання психолого-педагогічних дисциплін / Зб.матеріалів Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції 29 жовтня 1997р., Ч.І. - Мелітополь, МДПІ. - С.26-27.

8. Добровольська Л.П. Проблема фахового відбору на професію вчителя // Науковий вісник. – №1. – Мелітополь, МДПІ, 1998. – С.26-28.

9. Добровольська Л.П. Відбір як важливий компонент формування професійної орієнтації до педагогічної спеціальності // Профорієнтація та довузівська підготовка майбутніх спеціалістів: проблеми, досвід, перспективи / Зб.матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції – Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г.Шевченка, 1999. – С.16-20.

10. Добровольська Л.П. Проблема фахового відбору майбутніх педагогів // Формування творчої особистості в навчальному процесі / Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Кривий Ріг: КДПІ, 1998. – С.41-46.

11. Добровольська Л.П. Професійний відбір до педагогічних вузів за спеціальністю “Вчитель української мови та літератури”: Методичні рекомендації. – Запоріжжя, ЗОІУВ, 1997. – 25с.

12. Добровольська Л.П. Сучасні підходи та технології професійного відбору майбутніх учителів // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Випуск 6. – 2000. – С.24-28

Анотація

Добровольська Л.П. Фаховий відбір абітурієнтів педагогічного вузу. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти.- Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена теоретичному об?рунтуванню й експериментальній перевірці можливості організації професійного відбору абітурієнтів до педагогічного вищого навчального закладу на філологічний факультет (українська мова та література). Проведено системно-рівневий і психолого-педагогічний аналіз діяльності вчителя, вирізнені професійно важливі якості вчителя української мови та літератури, визначені критерії професійного відбору на педагогічну професію. Розроблено маршрутний листок абітурієнта і карту професійного відбору. Апробовано наявні та розроблено оригінальні методики дослідження спрямованості особистості абітурієнта, його загальнопедагогічні та спеціальні здібності. Виявлено, що в студентів, які були рекомендовані для зарахування до ВНЗ, у порівнянні з нерекомендованими, значно вищою є самооцінка педагогічних і спеціальних здібностей, краще сформовані педагогічні вміння, вища академічна успішність. Для них є характерним високий рівень ставлення до процесу навчання у ВНЗ, професійна спрямованість, емоційна стійкість. Доведено, що загальнопедагогічні та спеціальні здібності пов’язані між собою професійною спрямованістю та особистісними компонентами спеціальних здібностей, що й забезпечує ефективність діяльності вчителя української мови та літератури на різних етапах його професійного становлення.

Ключові слова: професійний відбір, професійна придатність, професійно важливі якості, діяльність, педагогічна діяльність.

Аннотация

Добровольская Л.П. Профессиональный отбор абитуриентов педагогического вуза. Рукопись.

Диссертация в виде рукописи на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. Центральный институт последипломного педагогического образования, Киев, 2000.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и экспериментальной проверке возможности организации профессионального отбора абитуриентов педагогического вуза на филологический факультет (украинский язык и литература). Проведен историографический анализ состояния проблемы, показано, что ее решение сводилось к диагностированию знаний, умений и способностей личности. Установлено, что относительно педагогической профессии эта проблема решалась поэтапно, она связана с определением профессиональной пригодности как совокупности психологических и психофизиологических особенностей человека, необходимых и достаточных для достижения (при наличии специальных знаний, умений и навыков) общественно значимой эффективности труда. Показано, что диагностирование профессиональной пригодности дает возможность организовать исследовательский процесс, цель которого заключается в выявлении с помощью научно обоснованных методов уровня и возможности психофизиологической и социально-псиологической пригодности претендента на обучение и работу, т.е. профессионального отбора. Последний требует анализа педагогической деятельности и способностей личности с последующим сравнением его результатов с исходными критериями относительно конкретной деятельности специалиста. Проведен системно-уровневый и психолого-педагогический анализ деятельности учителя, языковых и литературных способностей и профессионально важных качеств (ПВК) учителя украинского языка и литературы. На основе экспертных оценок определено пять групп качеств и отношений личности, необходимых для формирования у будущих учителей ПВК учителя украинского языка и литературы, а именно: речевые, мыслительные, коммуникативные, эмоциональные, волевые. Определены критерии профессионального отбора на педагогическую профессию по специальности учителя украинского языка и литературы: педагогическая направленность, индикаторами которой являются: стремление человека к самосовершенствованию, желание понять другого, заинтересованность в совместной деятельности, потребность самоопределения в коллективе; педагогические способности, индикаторами которых являются: потребность общаться с другими людьми, способность эффективно влиять на других людей; специальные способности: речь и мышление; психофизиологические качества: эмоциональность, сдержанность в экстремальных ситуациях.

Разработан “Маршрутный лист абитуриента”, включащий семь шагов, для каждого из которых определены соответствующие методы исследования: апробирована карта профессионального отбора и журнал учета работы группы профотбора, охарактеризованы авторские методики: “Квадрат направленности личности абитуриента”, “Квадрат способностей абитуриента”, “Синонимы”.

На стадии профессионального обучения в качестве критериальных определены такие показатели: (выраженность-невыраженность интересов и склонностей к избранной сфере профессиональной деятельности, удовлетворение-неудовлетворение профессиональным выбором, сформированность-несформированность операционной сферы, успешность обучения-избегание профессионального обучения).

Установлено, что у студентов, рекомендованных из числа абитуриентов и зачисленных, по сравнению с нерекомендованными, но зачисленными в вуз, более ярко выражена направленность на профессию, дело, других людей. Их способности структурированы по четырем группам: общие педагогические, специальные, интеллектуальные и прикладные. У нерекомендованных, но зачисленных в студенты эти способности оказались разрозненными: интеллектуальные разрываются специальными; прикладные - интеллектуальными. Педагогические и организаторские способности у претендентов, рекомендованных в вуз, занимают первые места в иерархической цепочке, а у нерекомендованных - последние. Педагогические умения как показатель способностей к педагогической деятельности у рекомендованных в студенты из абитуриентов оказались заметно развитыми по сравнению с умениями нерекомендованных абитуриентов.

Показано, что академическая успеваемость студентов эксперимен-тальной (рекомендованных) и контрольной (нерекомендованных) групп по предметам психолого-педагогического и профессионального циклов в первых четырех семестрах значительно отличалась: она значительно выше у студентов первой группы. Для них наиболее