Інститут регіональних досліджень

НАН України

Гончарук Ліліана Яківна

УДК 314+331+316.614+32

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ: ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.09.01 –

демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович, завідувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук професор, член-кореспондент НАН України Безчастний Леонід Костянтинович, заступник директора з наукової роботи Інституту економіки НАН України

доктор економічних наук, професор, Вовканич Степан Йосипович, завідувач відділу ІРД НАН України

Провідна установа: Ужгородський національний університет.

Захист відбудеться 26.04.2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.154.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук у Інституті регіональних досліджень НАН України

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України

Автореферат розісланий 22.03.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат

економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дисертаційного дослідження. Сучасний розвиток економічних систем як розвинутого, так і перехідного типу характеризується їх капіталізацією і соціалізацією, які полягають, відповідно, у використанні чистого доходу на економічний розвиток і задоволення соціально-економічних та соціально-культурних потреб членів колективів. Розвиток та поглиблення процесів соціалізації економічних систем створює відповідні умови не тільки для найповнішого задоволення соціально-матеріальних потреб членів колективів, але й для подальшого власне економічного розвитку. Соціалізація та соціальна політика за відповідних умов - це один із найважливіших шляхів підвищення рівня інтегральної (загальної) ефективності функціонування економічних систем. Зазначеною вище обставиною і обумовлена актуальність теми дисертаційного дослідження, в якому ставиться мета дослідити вплив процесів соціальної політики та соціалізації економічних систем на економічну ефективність їх функціонування.

Ступінь опрацювання теми дисертаційного дослідження в економічній літературі. Соціалізація та соціальна політика як процес посилення соціальної спрямованості економічного розвитку досліджується в економічній літературі впродовж усього періоду становлення та розвитку економічної теорії (політичної економії) як науки. Однак здебільшого соціалізація та соціальна політика аналізувалася в економічній літературі з позицій її впливу на так звані соціальні результати функціонування та розвитку тих чи інших економічних систем, тобто на людину як основний соціальний результат будь-якої господарської діяльності. В даному дисертаційному дослідженні здійснюється спроба змістити центр ваги в дослідженні процесів соціальної політики та соціалізації економічних систем на вивчення їх впливу на власне економічні результати економічної (зокрема виробничої) діяльності, тобто на зміну рівня такого результуючого параметра будь-якої господарської діяльності, як економічна ефективність. Аспекти впливу процесів соціалізації та соціальної політики на економічну ефективність функціонування та розвитку господарських систем у сучасній економічній літературі досліджуються дуже рідко. Можна навіть стверджувати, що сьогодні відсутні або майже відсутні значні дослідження, в яких би соціалізацію та соціальну політику розглядали у вказаному вище ракурсі.

Мета дисертаційного дослідження. Нею є аналіз впливу процесів соціалізації та соціальної політики на економічну ефективність функціонування абстрактних економічних систем переважно перехідного типу. Цей аналіз здійснюється, по-перше, на абстрактному, по-друге, на методологічному, по-третє, на метрологічному рівні, тобто в межах формування та розвитку загальної теорії економічних систем, зокрема загальної економічної метрології.

Завдання дисертаційного дослідження. В процесі реалізації зазначеної вище мети поетапно і поступово розв`язуються такі наукові завдання:

1. Досліджується природа процесів соціальної політики та соціалізації економічних систем і визначається основний зміст поняття чи категорії “соціалізації” та “соціальної політики”. На цій основі здійснюється науковий аналіз основних інтерпретацій категорії “соціалізація” та “соціальна політика”. Здійснюється наукова типологізація процесів соціальної політики та соціалізації економічних систем і виділяються їх основні типи.

2. На абстрактно-теоретичному рівні аналізується так звана соціалізаційна економічна ефективність функціонування абстрактних економічних систем переважно перехідного типу. Виявляються основні типи і види цієї соціалізаційної економічної ефективності.

3. Досліджується вплив процесів соціалізації та соціальної політики на економічну ефективність функціонування як розвинутих, так і (більшою мірою) перехідних макроекономічних систем. У процесі такого аналізу виявляються основні метрологічні принципи формування та зміни параметра “соціалізаційна економічна ефективність”.

4. Здійснюється науковий аналіз впливу процесів соціалізації та соціальної політики на перехідні мікроекономічні системи. Виявляються як поточні (найближчі), так і віддалені й гіпервіддалені економічні ефекти соціалізації та соціальної політики. Для цього дослідження процесів соціалізації та соціальної політики і їх впливу на мікроекономічні системи здійснюється в короткотривалому, довготривалому і гіпердовготривалому ринкових періодах.

5. Формуються основні принципи метрологічного відображення характеру і міри впливу процесів соціалізації та соціальної політики на економічну ефективність функціонування перехідних мікроекономічних систем. Виявляється ступінь чутливості різних економічних систем до зміни інтенсивності розвитку процесів соціалізації. Проблема соціалізаційної еластичності економічних систем досліджується в розрізі “короткотривалий - довготривалий - гіпердовготривалий ринковий період”.

6. На основі здійсненого аналізу і виявлення типу і міри чутливості (еластичності) економічних систем до зміни інтенсивності розвитку процесів соціалізації розробляються основні принципи соціальної поведінки і соціальної політики держави і бізнесу, рекомендації щодо формування оптимального співвідношення між приватним і суспільним секторами національної мікроекономічної системи перехідного і розвинутого типу.

Об`єкт і предмет дисертаційного дослідження. Об`єктом дослідження є абстрактні економічні системи переважно перехідного типу на мікро- і макроекономічному рівнях їх функціонування та розвитку. Предмет дослідження - виявлення найзагальніших принципів формування та зміни такого параметра функціонування економічних систем як соціальна політика та соціалізаційна ефективність, тобто характеру і типу, а також міри впливу соціалізаційних процесів на економічну ефективність функціонування економічних систем.

Теоретико-методологічна основа дисертаційного дослідження. Теоретичною основою є класичні, посткласичні, неокласичні і сучасні (кейнсіанські) концепції функціонування та розвитку економічних систем розвинутого і перехідного типу, праці вітчизняних і західних економістів із проблем дослідження характеру впливу соціалізації на економічний і соціальний розвиток. Методологічною основою є загальна теорія систем, загальна теорія економічних систем, методи мікро- і макроекономічного аналізу, концепція еластичності, загальна економічна метрологія і її принципи, методи економетричного аналізу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. На основі дослідження характеру, типу і міри впливу процесів соціалізації на економічний розвиток і функціонування перехідних економічних систем сформульовано такі положення і висновки, які мають певну наукову новизну і становлять основний предмет захисту.

1. Здійснено багатоаспектний аналіз природи соціалізаційних процесів в економіці і на цій основі сформульовано висновок про багатомірність поняття чи категорії “соціалізація” та “соціальна політика”. Вона інтерпретується потрійно: як процес посилення соціальної орієнтації економічного розвитку, як процес усуспільнення і як процес розширення суспільного сектора національної мікроекономічної системи.

2. На основі потрійного розуміння процесів соціалізації та соціальної політики виділяються три їх типи: соціально-економічна соціалізація як процес усуспільнення, функціональна соціалізація як процес відповідного використання грошового доходу і формаційна соціалізація як процес розширення суспільного сектора національної мікроекономічної системи.

3. Вперше в науковій літературі формується поняття “соціалізаційна економічна ефективність”, яка відображає вплив соціалізації на формування та зміну параметра “економічна ефективність”. Виявляється характер і типи впливу соціалізації та соціальної політики на економічний розвиток і відповідно до цього виділяється позитивна, нейтральна і негативна соціалізаційна економічна ефективність.

4. Досліджуються характер і типи впливу соціалізації та соціальної політики на економічну ефективність функціонування макроекономічних систем перехідного і розвинутого типу. Внаслідок такого аналізу виділяються різні типи соціалізаційного циклу – субнормальний і гіперцикл. Розробляються рекомендації щодо формування раціональної економічної політики держави в перехідний період і в розвинутій економіці.

5. Аналізується вплив соціалізації та соціальної політики на функціонування і економічний розвиток мікроекономічних систем. Виявляється ступінь чутливості (еластичності) різних економічних систем до зміни інтенсивності розвитку соціалізаційних процесів. Формулюється висновок про те, що економічні ефекти соціалізації та соціальної політики детермінуються ринковим періодом, а не тільки характером чи типом економічних систем. В короткотривалому, довготривалому і гіпердовготривалому ринковому періодах соціалізаційна еластичність економічних систем є, відповідно, негативною, нейтральною і позитивною. На цій основі формулюються практичні рекомендації щодо формування раціональної економічної і соціальної поведінки суб`єктів бізнесу і держави.

Теоретична значущість результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого становлення та розвитку загальної теорії економічних систем (політичної економії), загальної економічної метрології (загальної теорії економічного виміру), загальної і спеціальної теорій виміру ефективності функціонування економічних систем перехідного типу.

Практична значущість результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані регіональними і загальнонаціональними органами управління, підприємцями та іншими суб`єктами економічної діяльності для формування раціональної соціально-економічної політики і соціально-економічної поведінки, а також в практиці виміру такого результуючого параметра функціонування економічних систем, як економічна ефективність.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на науково-теоретичних конференціях, використані під час підготовки навчальних програм, підручників і посібників, а також знайшли своє відображення в розробці таких наукових тем: 1.“Проблеми функціонування та розвитку економічних систем” (науковий керівник - професор Башнянин Г.І.); 2.“Перехідні економічні системи” (науковий керівник - професор Башнянин Г.І.); 3.“Системи економічного виміру” (науковий керівник – професор Башнянин Г.І.).

Публікації з теми дисертаційного дослідження. За результатами здійсненого аналізу було опубліковано 27 робіт загальним обсягом 12 д. а., з яких 9,5 д. а. належать особисто авторові дисертації, в тому числі 8 опубліковано у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, які містять у собі 7 підрозділів, висновків і списку використаної літератури. Матеріали дисертації викладені на 172 сторінках машинописного тексту (комп`ютерний варіант), в ній міститься 87 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

В першому розділі дисертаційного дослідження - “Методологічні проблеми аналізу процесів соціальної політики та соціалізації економічних систем” - аналізується зміст поняття (категорії) "соціалізація" та “соціальна політика” і виділяються основні її типи та види, досліджується на загальнометодологічному рівні "соціалізаційна ефективність" економічних систем.

Однією з найхарактерніших особливостей сучасного розвитку та функціонування економічних систем як у розвинутих, так і в перехідних економіках є їх соціалізація і соціальна політика. Її зміст багатогранний і багатовимірний, а тому вона не може бути однозначно інтерпретована. На основі узагальнення існуючого досвіду вивчення соціалізаційних процесів в економіці у дисертаційній роботі виділяються три наступні інтерпретації соціалізації та соціальної політики .

В аспекті соціально-економічної (власності на основні матеріальні економічні ресурси) соціалізація - це процес переходу від приватної до державної форми власності. Таку соціалізацію в роботі кваліфіковано як соціально-економічну.

В аспекті характеру використання чистого грошового доходу соціалізація і соціальна політика виступає як процес його використання на соціально-матеріальний і соціально-духовний (соціально-інтелектуальний) розвиток людини - основний результат будь-якої економічної (господарської) діяльності. Таку соціалізацію і соціальну політику в дисертаційній роботі кваліфіковано як функціональну соціалізацію. Інтенсивність розвитку функціональної соціалізації залежить, по- перше, від ступеня історичного розвитку певних економічних систем, по-друге, від їх техніко-технологічного типу. З історичним розвитком суспільства інтенсивність функціональної соціалізації та соціальної політики посилюється.

З боку суто формаційного соціалізація і соціальна політика - це процес розширення суспільного (і квазісуспільного) сектора економіки і відповідного звуження приватного сектора. Ця соціалізація і соціальна політика в роботі кваліфікована як формаційна соціалізація, оскільки внаслідок її розвитку змінюється "забарвлення" національної економіки - вона соціалізується в квазісоціалістичну чи деякою мірою еволюціонує в соціалістичну. Загальна історична тенденція полягає в тому, що інтенсивність формаційної соціалізації та соціальної політики посилюється. Однак у вузькому коридорі часу формаційна соціалізація і соціальна політика змінюється за коливним принципом, внаслідок чого формується відповідний соціалізаційний цикл, який розвивається в такт економічному циклу. Залежно від тривалості цього соціалізаційного циклу виділяються автором дисертаційного дослідження такі види формаційної соціалізації, як, по-перше, субциклічна, по-друге, власне циклічна, по-третє, гіперциклічна формаційна соціалізація, яким відповідають гіперкороткі, короткі і довгі соціалізаційні хвилі.

Вплив соціалізації, соціальної політики та результатів функціонування економічних систем фіксується в роботі поняттям соціалізаційної ефективності.

У суто кількісному аспекті соціалізаційна ефективність визначається за схемою так званої її загальної формули, яка являє собою співвідношення між прирістними (диференціальними) величинами економічної ефективності і прирістним (диференціальним) значенням інтенсивності розвитку соціалізаційних процесів:

,

де - рівень соціалізаційної ефективності; Рt і Pt-1 - обсяги результатів певної економічної діяльності періодів часу "t" і "t-1"; Ct і Ct-1 - обсяги витрат ресурсів періоду часу "t" і "t-1"; St і St-1 - рівні соціалізації економічних систем періодів часу "t" і "t-1".

Вплив соціалізації та соціальної політики на економічний розвиток може бути, принаймні, потрійним: по-перше, позитивним, по-друге, нейтральним, по-третє, негативним .

Позитивним він є в тому випадку, коли період функціонування (і теоретичного аналізу) певної системи достатньо тривалий для того, щоб вмінені витрати від соціалізації (недоотриманий продукт, послуги чи вигода, яка формується внаслідок виникнення соціальних витоків із загальної величини економічних витрат) були меншими від сформованого соціалізаційного ефекту (останній перевищує перші на певну величину, внаслідок чого загальний рівень економічної ефективності зростає, а система, як кажуть економісти, позитивно реагує на посилення інтенсивності розвитку соціалізаційних процесів).

Соціалізація і соціальна політика є нейтральною до зміни рівня економічної ефективності функціонування певних господарських систем в такому ринковому періоді часу, який є достатнім для того, щоб вмінені витрати соціалізації зрівноважилися з соціалізаційним ефектом, але ще недостатнім для того, щоб останній перевищив перші. Таким ринковим періодом є власне довготривалий ринковий період.

І, нарешті, економічна система того чи іншого типу негативно реагує на посилення інтенсивності розвитку соціалізаційних процесів у так званому короткотривалому ринковому періоді, який є надто коротким для того, щоб вмінені витрати соціалізації були повною мірою нейтралізованими (зрівноваженими) сформованим унаслідок розвитку соціалізаційних процесів соціалізаційним ефектом. Ступінь цієї негативної реакції (чутливості, еластичності) економічних систем на посилення розвитку соціалізаційних процесів залежить також від типу систем. Інтелектуалізовані системи є чутливішими до зміни зазначеного параметра, ніж традиційні.

У другому розділі дисертаційного дослідження “Ефективність соціалізації і соціальної політики макроекономічних систем” простежується вплив макроекономічної соціалізації та соціальної політики на економічний розвиток. Вплив макроекономічної соціалізації та соціальної політики на продуктивність (результативність) національної економіки залежить від її типу. Можна виділити два основні сучасні типи перехідних економік: по-перше, посткапіталістичні, по-друге, постсоціалістичні економіки. Посткапіталістичні економіки посилено соціалізуються, а постсоціалістичні – капіталізуються.

В аспекті історико-динамічному макроекономічна соціалізація і соціальна політика може бути таких двох типів: по-перше, історична, по-друге, функціонально-динамічна. Перша має тенденцію до посилення в міру економічного розвитку і переходу від одного до іншого ступеня становлення економіки. А друга формується і розвивається за “коливним” принципом, за схемою певного соціалізаційного циклу, в якому періоди посилення соціалізації чергуються з періодами її послаблення. Основними факторами формування соціалізаційного циклу є, по-перше, власне економічний цикл, по-друге, відповідна антициклічна політика держави, по-третє, характер політичного ринку. Економічний цикл формує загальну схему соціалізаційного циклу: в періоди економічного спаду соціалізація послаблюється, а в періоди економічного піднесення – посилюється.

Антициклічна політика держави зміщує соціалізаційний цикл вправо щодо економічного циклу: соціалізація мінімізується “за точкою” максимального спаду, а максимізується “за точкою” максимального піднесення (див. рис.1):

В умовах здійснення державою стимулюючої антициклічної політики соціалізація послаблюється, а стримуючої - посилюється. Додатковим фактором впливу на процес зміщення соціалізаційного циклу стосовно економічного циклу є політичний ринок. В умовах його “полівіння” соціалізація посилюється, а “поправіння”, - навпаки, послаблюється. На основі коротких соціалізаційних хвиль формуються довгі соціалізаційні хвилі (довгий соціалізаційний цикл), кожна з яких містить у собі цілий ряд коротких

соціалізаційних хвиль. Основними факторами формування довгого соціалізаційного циклу є довгий економічний цикл, а також особливості довготривалої державної політики.

Довга соціалізаційна хвиля (довгий соціалізаційний цикл) формується як під впливом відповідної економічної хвилі чи циклу, так і під впливом здійснення стратегічної (перспективної) соціальної політики держави. На відміну від функціональної (поточної) соціальної політики стратегічна політика держави спрямована на вибір тієї чи іншої моделі соціально-економічного розвитку. Сучасна економічна теорія і практика господарювання виділяє принаймні три таких моделі. По-перше, це соціал-демократична (власне соціальна чи соціалістична) модель соціально-економічного розвитку, за умови практичної реалізації якої суспільний сектор національної економіки розширюється і його питома частка зростає.

Соціал-демократична модель розвитку є, по-перше, проциклічною (вона не сприяє злагоджуванню короткого економічного циклу, а, навпаки, лише його поглиблює), по-друге, вона є в економічному плані низькоефективною в короткотривалому ринковому періоді, однак може виявитися високоефективною в довготривалому чи гіпердовготривалому ринкових періодах. Інакше кажучи, в умовах такої моделі соціально-економічного розвитку поточні (найближчі) ефекти соціалізації можуть бути негативними, однак віддалені і особливо гіпервіддалені ефекти частіше будуть позитивними. Соціал-демократична модель соціально-економічного розвитку може практично реалізуватися тоді, коли держава здійснює політику функціональної гіперсоціалізації, тобто в кожний даний момент часу економіка соціалізується більшою мірою, ніж капіталізується. По-друге, це так звана центристська (або нейтральна) модель соціально-економічного розвитку, в умовах практичної реалізації якої суспільний сектор економіки не розширюється, а є стабільним (він і не розширюється, і не звужується в своїй питомій частці або і розширюється, і звужується в дуже і дуже незначному діапазоні). Для того, щоб практично реалізувати нейтральну модель соціально-економічного розвитку, необхідно поточну функціональну соціальну політику держави спрямувати на здійснення посиленої капіталізації (і гіперкапіталізації) з тим, щоб нейтралізувати в повному або майже повному обсязі об`єктивне розширення суспільного сектора економіки, що викликається об`єктивним ходом економічного розвитку. Центристська соціальна політика держави також має проциклічний (а не антициклічний) характер, вона не сприяє згладжуванню економічного циклу, а, навпаки, посилює його. По-третє, це так звана ліберальна (або консервативна) модель соціально-економічного розвитку, за якої суспільний сектор національної економіки звужується. Для його звуження необхідним є те, щоб держава здійснювала активну політику функціональної гіперкапіталізації. В умовах ліберальної моделі розвиток суспільного сектора економіки є недостатнім, а не надмірним, як у випадку соціал-демократичної моделі. Вважається, що за умови практичної реалізації ліберальної моделі соціально-економічного розвитку ефективність національної економіки в короткотривалому ринковому періоді зростає, а в довготривалому чи гіпердовготривалому - знижується. Інакше кажучи, поточні (найближчі) ефекти гіперкапіталізації в умовах ліберальної моделі соціально-економічного розвитку є позитивними, а віддалені чи гіпервіддалені можуть бути за певних умов і негативними. Вітчизняна економіка України на сучасному етапі її розвитку (в період з 1991 до 1999 рр.) розвивалася за схемою ліберальної моделі і в ній суспільний сектор економіки має тенденцію до звуження (якщо його розглядати в чистому вигляді, без тієї частки державного сектора, яка охоплює виробництво несуспільних товарів і послуг), інакше кажучи, однією з основних особливостей розвитку перехідної вітчизняної економіки є недостатній розвиток її суспільного сектора, що лише негативним чином відображається на віддалених і гіпервіддалених економічних ефектах подальшого розвитку соціалізаційних процесів.

Інтегральна динамічна (за весь період, наприклад, довгого соціалізаційного циклу) економічна ефективність соціалізації є, як правило, відмінною від функціональної (інтегральної) ефективності. Вона залежить переважно від ступеня розвинутості суспільного сектора національної економіки. За цим параметром суспільний сектор економіки може бути, по-перше, нормально (оптимально), по-друге, недостатньо, по-третє, надмірно розвинутим. Нормально чи оптимально розвинутим він є в демократичному суспільстві з так званим конкурентним політичним ринком. В таких суспільствах інтегральна динамічна економічна ефективність соціалізації є позитивною і значною (в її диференціальному варіанті, тобто в розрізі зміни цього параметра, а не його абсолютної величини). Недостатньо розвинутим суспільний сектор є в економіках і суспільствах з недемократичною формою правління і так званою “правою” монополізацією політичного ринку. В умовах цього ринку інтегральний динамічний ефект соціалізації в його диференційованому варіанті є нульовим або незначно позитивним - гіпопозитивним. І, нарешті, в суспільствах, в яких панує комуністична чи соціалістична ідеологія, а політичний ринок має “ліву” монополізацію, суспільний сектор в національній економіці є надмірно розвинутим, а інтегральний динамічний ефект соціалізації також є або нульовим, або гіпопозитивним чи навіть гіпонегативним (слабко чи незначно негативним). За період з 1991 до 1999 рр. політичний ринок в Україні був трансформований з ринку з “лівою” монополізацією в ринок з “правою” монополізацією, що дає підстави стверджувати про також недостатній розвиток суспільного сектора в національній економіці України і незначну або навіть нульову динамічну економічну ефективність соціалізації економічного розвитку.

Макроекономічна соціалізація і соціальна політика подвійно впливає на функціонування національних економік: по-перше, тією чи іншою мірою змінює темпи економічного зростання, по-друге, підвищує або знижує економічну ефективність функціонування національних економік. Для кількісного аналізу характеру і типу впливу макроекономічної соціалізації на темп економічного зростання в дисертаційний роботі вводиться поняття (параметр, показник, функція) соціалізаційної динамізації економіки, або соціалізаційної еластичності темпів економічного зростання. Соціалізаційна динамізація економіки як відповідна економічна функція показує як, якою мірою соціалізація впливає на темпи економічного зростання. Цей її вплив залежить від багатьох факторів, у тому числі і від типу національних економік (посткапіталістичні, соціалістичні чи постсоціалістичні економіки) і від початкового рівня їх соціалізації (гіпосоціалізовані, квазісоціалізовані, соціалізовані, гіперсоціалізовані економіки).

В перехідних національних економіках посткапіталістичного типу функція соціалізаційної динамізації може бути, по-перше, гіперпозитивною, по-друге, помірно позитивною, по-третє, квазіпозитивною, по-четверте, нульовою. Інтенсивність впливу соціалізації на темпи економічного зростання (тобто на конкретне значення функції соціалізаційної динамізації економіки) залежить від початкового рівня соціалізації відповідних посткапіталістичних економік. В міру підвищення останнього вплив подальшої соціалізації на темпи економічного зростання починає знижуватися.

В економіках соціалістичного (адміністративного) типу, які початково є здебільшого гіперсоціалізованими, вплив соціалізації на темп економічного зростання є, по-перше, помірно позитивним, по-друге, нейтральним чи нульовим, по-третє, помірно негативним. Цей вплив з помірно позитивного переходить в помірно негативний з причини цілого ряду факторів, в тому числі такого, як початковий рівень макроекономічної соціалізації економіки.

І, нарешті, в перехідних економічних системах постсоціалістичного типу соціалізація і соціальна політика на сучасному етапі суспільного розвитку (в Україні в період 1991-1999 рр.) має від`ємний вектор зміни, вона не зростає, а знижується (суспільний сектор економіки звужується), тобто має місце певна макроекономічна десоціалізація цих економік. Ця десоціалізація перехідних економік постсоціалістичного типу здебільшого негативно впливає на темпи економічного зростання, це означає, що параметр десоціалізаційної динамізації економіки (який відображає залежність між інтенсивністю десоціалізації і темпами економічного зростання) має від`ємне значення, а відповідна крива (криві) - нисхідний характер і від`ємний кут нахилу.

За характером свого формування та розвитку макроекономічна соціалізація і соціальна політика може бути подвійною. По-перше, нижчою чи елементарною, яка полягає в посиленні ступеня монополізації економіки і розширенні в ній монополістичного сектора. Таку соціалізацію та соціальну політику в роботі кваліфікують як протосоціалізацію, оскільки вона сприяє формуванню протосоціалістичного сектора і розвивається як наслідок конкурентності. По-друге, високою або вищою соціалізацією, яка полягає в розширенні суспільного сектора економіки, тому її можна кваліфікувати як державну соціалізацію. Економічна ефективність цієї державної соціалізації залежить від цілої низки факторів, у тому числі і від таких, як її масштаби і тривалість ринкового періоду. У міру розширення масштабів державної соціалізації її економічна ефективність спочатку зростає, потім стабілізується і, нарешті, починає знижуватися, тобто державна соціалізація впливає, по-перше, позитивно, по-друге, нейтрально, по-третє, негативно на економічну ефективність функціонування національної економіки (див. рис. 2):

У короткотривалому ринковому періоді (за незначних масштабів державної соціалізації) її вплив на економічну ефективність функціонування національних економік є переважно позитивним, в довготривалому ринковому періоді (за значних масштабів державної соціалізації) - нейтральним чи слабкопозитивним або слабконегативним, а в гіпердовготривалому (за гіперзначних масштабів державної соціалізації) - негативним.

У третьому розділі дисертаційного дослідження “Ефективність соціалізацї і соціальної політики мікроекономічних систем” аналізуються проблеми, по-перше, формування соціалізаційних витрат і зворотного ефекту соціалізації, по-друге, економічної ефективності соціалізації та соціальної політики мікроекономічних систем.

У процесі гіпервисокої (мікроекономічної) соціальної політики і соціалізації економічних систем формуються, з одного боку, соціалізаційні витрати, а з іншого, так званий зворотний ефект соціалізації. Під першим ми розуміємо певний виток із загального (чистого) грошового доходу фірми, який спрямовується на задоволення соціально-матеріальних потреб членів певного трудового колективу. А під другим - такий додатковий грошовий дохід чи певну грошову ін`єкцію, що формується внаслідок підвищення продуктивної сили людини в процесі розвитку соціалізації. Співвідношення між соціалізаційними витратами як певними економічними втратами від соціалізації і зворотним ефектом соціалізації як певною економічною вигодою від соціалізації залежить від цілої низки факторів, у тому числі і від тривалості ринкового періоду (див. рис. 3). В короткотривалому ринковому періоді соціалізаційні витрати перевищують за своєю величиною зворотний ефект соціалізації. В довготривалому ринковому періоді вони себе зрівноважують або майже зрівноважують. Таку економічну ситуацію їх зрівноваження ми позначили як соціалізаційну рівновагу певної мікроекономічної системи. А в гіпердовготривалому ринковому періоді зворотний ефект соціалізації вже явно і чітко починає перевищувати за величиною соціалізаційні витрати. У зв`язку з цим можна умовно виділити три типи зворотного ефекту соціалізації.

По-перше, це “мінус”-зворотний ефект соціалізації (або негативний зворотний ефект соціалізації), який формується в умовах, коли економічні втрати від соціалізації перевищують економічні вигоди від неї. По-друге, це нульовий (або нейтральний) зворотний ефект соціалізації, основною умовою формування якого є наявність вищевказаної соціалізаційної рівноваги певної мікроекономічної системи. По-третє, це “плюс”-зворотний або позитивний зворотний ефект соціалізації, який формується тоді, коли економічні вигоди від соціалізації перевищують економічні втрати від неї. “Плюс” - зворотний ефект соціалізації є віддаленим чи навіть гіпервіддаленим у часі, тому він рідко помічається і створюється ілюзія непродуктивності соціалізаційних витрат і соціалізаційних процесів у цілому.

Соціалізаційні витрати в мікроекономічних системах перехідних економік по-різному впливають на обсяги індивідуальної і сукупної пропозиції (виробництва) й індивідуального сукупного попиту. Крім того, цей вплив детермінується ще фактором часу. У короткотривалому ринковому періоді соціалізаційні витрати фірми негативно впливають на обсяги як індивідуальної, так і сукупної пропозиції (виробництва). Однак їх вплив на обсяги попиту залежать від рівня економіки. Під впливом формування соціалізаційних витрат попит на продукцію окремої фірми ніяк не змінюється, він є абсолютно нееластичним щодо даного параметра, а сукупний попит може змінюватися також у негативному напрямку, оскільки соціалізаційні витрати акумулюються здебільшого в суспільних благах чи послугах, які ринок обминають. В довготривалому ринковому періоді негативний вплив соціалізаційних витрат на обсяги пропозиції (виробництва) нейтралізується формуванням зворотного (чи позитивного) ефекту соціалізації. І, нарешті, в гіпердовготривалому ринковому періоді зворотний ефект соціалізації може бути настільки значним (гіперзначним), що своєю величиною він “перекриває” величину власне соціалізаційних витрат, а тому вплив останніх на обсяги виробництва (пропозиції) і попиту (сукупного) є вже позитивним.

Дослідження проблем ефективності соціалізації і соціальної політики мікроекономічних систем передбачає розв`язання такого завдання як проблема точності виміру соціалізаційної ефективності. Для точного виміру цієї останньої потрібно зіставити певні обсяги соціалізаційного ефекту з певними обсягами соціалізаційних витрат. Поточні соціалізаційні витрати свою ефективність проявляють поетапно впродовж значного періоду часу. У зв`язку з цим необхідно для посилення ступеня точності виміру послідовно переходити від визначення статичної до визначення квазідинамічної, динамічної, гіпердинамічної та історичної соціалізаційної ефективності, тобто необхідно враховувати не тільки поточні, але й віддалені, гіпервіддалені і навіть історичні (метагіпервіддалені) соціалізаційні ефекти. Вимір рівня соціалізаційної ефективності буде точним (максимально можливо точним) лише тоді, коли ми беремо до уваги не тільки поточний, але й інтегральний (за весь період часу, впродовж якого ще проявляє себе соціалізаційний ефект даних чи поточних соціалізаційних витрат) соціалізаційні ефекти. Перехід від статичної до гіпердинамічної чи метагіпердинамічної соціалізаційної ефективності означає одночасно, що ми переходимо від номінального до реального (гіперреального, метагіперреального) її виміру. Визначення номінальної соціалізаційної ефективності базується на неповному врахуванні соціалізаційного ефекту, а реальної - на повному.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

1. Однією із найхарактерніших особливостей функціонування та розвитку сучасних економічних систем є їх соціалізація і соціальна політика, як процес використання певної частини чистого грошового доходу на потреби соціально-матеріального і соціально-духовного розвитку людини, колективів і суспільства в цілому. Вона буває трьох основних типів: соціально-економічна, як процес розширення інституту суспільної власності, функціональна, як процес використання частини чистого грошового доходу на потреби соціально-матеріального і соціально-духовного розвитку людини, і формаційна, як процес розширення суспільного і квазісуспільного секторів національної економіки. Функціональна соціалізація і соціальна політика проявляє себе на мікроекономічному, а формаційна - на макроекономічному рівні.

2. Метрологічний аналіз впливу соціалізації та соціальної політики на ефективність функціонування економічних систем потрібно здійснювати через такий параметр, як соціалізаційна ефективність. Соціалізаційну ефективність визначають у двох варіантах - інтегральному і диференціальному. Перша визначається як співвідношення загального соціалізаційного ефекту до загальних соціалізаційних витрат, а друга - як співвідношення диференціального соціального ефекту до соціалізаційних витрат.

3. Соціалізаційна ефективність детермінується цілим рядом факторів, у тому числі і таким, як тривалість ринкового періоду. В короткотривалому, довготривалому і гіпердовготривалому ринкових періодах соціалізація впливає на ефективність функціонування економічних систем, відповідно, негативно, нейтрально і позитивно, що дає підстави виділити негативну, нейтральну і позитивну соціалізаційну ефективність.

4. Формаційна соціалізація і соціальна політика здійснюється хвилеподібно, за певним соціалізаційним циклом, який формується і розвивається в такт економічного циклу, однак дещо зміщений щодо останнього за часом. Соціалізаційний цикл має переважно проциклічний характер, тобто він не послаблює, а, навпаки, посилює власне економічний цикл. Соціальна політика держави повинна виходити із специфіки співвідношення між власне економічним і соціалізаційним циклом. Як і економічний цикл, соціалізаційний цикл також буває коротким і довгим. Останній формується і розвивається в такт довгому економічному циклові, однак є дещо зміщеним щодо останнього за часом.

5. Характер розвитку довгого соціалізаційного циклу залежить від свідомо обраної моделі соціалізації і соціальної політики. Можна виділити три моделі соціалізації: ліберальну, в умовах якої суспільний сектор економіки звужується, соціал-демократичну, коли суспільний сектор економіки розширюється, і центристську, за якої співвідношення між суспільним і приватним секторами економіки є більш-менш стабільним чи незмінним упродовж значного періоду часу. В умовах ліберальної моделі соціалізація є недостатньою, а в умовах соціал-демократичної - надмірною. За недостатньої соціалізації ефективність функціонування економіки в короткотривалому ринковому періоді є високою, однак у довготривалому і особливо гіпердовготривалому вона може знижуватися. За надмірної соціалізації, навпаки, в короткотривалому ринковому періоді ефективність економіки може бути низькою, однак у довготривалому і особливо гіпердовготривалому ринкових періодах вона починає різко підвищуватися.

6. Соціалізація економічних систем і соціальна політика впливає також і на темпи економічного зростання. Зв`язок між цими параметрами відображають за допомогою такого параметра, як соціалізаційна еластичність темпів економічного зростання. В короткотривалому ринковому періоді соціалізаційна еластичність темпів економічного зростання є від`ємною чи негативною, в довготривалому - нульовою чи нейтральною, або майже нульовою чи нейтральною, а в гіпердовготривалому ринковому періоді - позитивною чи плюсовою.

7. Соціалізація частини чистого грошового доходу в мікроекономічних системах супроводжується формуванням так званого зворотного ефекту соціалізації. Він буває негативним, нульовим, чи нейтральним і позитивним. Позитивний зворотний ефект соціалізації формується у віддаленому чи гіпервіддаленому ринковому періоді.

8. Існування значного лагу часу між здійсненням соціалізаційних витрат і формуванням зворотного ефекту соціалізації потрібно враховувати у розвитку практики і теорії виміру економічної ефективності соціалізації. Залежно від того, який ефект соціалізації береться до уваги - поточний, віддалений, гіпервіддалений чи історичний - у визначенні економічної ефективності соціалізації виділяють статичну, динамічну, гіпердинамічну та історичну соціалізаційну ефективність економічних систем. Під час визначення першої зіставляються поточний соціалізаційний ефект і поточні соціалізаційні витрати, другої - віддалений соціалізаційний ефект і поточні соціалізаційні витрати, третьої - гіпервіддалений соціалізаційний ефект і поточні соціалізаційні витрати, четвертої - історичний соціалізаційний ефект і поточні соціалізаційні витрати. Найточнішим і найповнішим параметром виміру соціалізаційної ефективності є так звана інтегральна соціалізаційна ефективність, під час визначення якої зіставляються інтегральна (загальна) соціалізаційна ефективність, що формується впродовж значного періоду часу, і інтегральні (загальні) соціалізаційні витрати.

9. На економічну ефективність соціалізаційних процесів впливає не тільки тривалість ринкового періоду, але й той чи інший спосіб використання економічних ресурсів. У короткотривалому ринковому періоді негативний ефект соціалізації та соціальної політики може або посилюватися, або послаблюватися. Посилює його детенсифікація, послаблює інтенсифікація. За певного рівня інтенсифікація може повністю нейтралізувати негативний ефект соціалізації, що формується в короткотривалому ринковому періоді. В умовах детенсифікації короткотривалий негативний ефект соціалізації і соціальної політики посилюється. Цю обставину необхідно враховувати під час формування соціалізаційної політики фірм чи їх соціалізаційної стратегії. В умовах детенсифікації соціалізацію економічних систем і соціальну політику потрібно обмежувати, а в умовах інтенсифікації її можна і розширювати.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У фахових виданнях:

1. Гончарук Л. Я. Про соціалізацію економічних систем: проблеми природи та метрологічного відображення // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 7. - Львів: Коопосвіта, 2000. - С. 249-255.

2. Гончарук Л. Я. Про основні інтерпретації та типи соціалізації економічних систем // Регіональна економіка. №3,2000.-С.74-82.

3. Гончарук Л. Я. Про соціалізаційну ефективність економічних систем: поняття і загальна формула //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності. Вип.ХІХ /НАН України. Інститут регіональних досліджень.-Львів,-2000.-С.395-404.

4. Стадницький Ю.І., Данилович Т.Б., Гончарук Л.Я. Кількісне вираження екологічного фактора розміщення продуктивних сил // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип. 4. - Львів: Коопосвіта, 1998. - С. 115-122. Особистий внесок автора: визначено вплив економічного фактора на соціальну сферу економічних систем (0,1 д. а.).

5. Мних О.Б., Гайванович Н.В., Гончарук Л.Я. Економетричні методи в системі ціноутворення//Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна.Вип.4.-Львів: Коопосвіта,1998.-С. 239-245.Особистий внесок автора - вказано вплив соціальних факторів на процес формування ціни (0,1 д. а.).

6. Павлишенко М.М., Гончарук Л.Я., Турянський Ю.І. До питання про класифікацію виробництва //Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип.5.-Львів: Коопосвіта, 1999.-С.75-84. Особистий внесок автора – дана характеристика перехідної структури макровиробництва.

7. Топішко І.І., Гончарук Л.Я., Третяк Г.С. Трансформація командної економічної системи за принципом “шокової терапії”: суть та наслідки для аграрного сектора //Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип.5.-Львів: Коопосвіта, 1999.-С.129-133. Особистий внесок автора – розглянуті соціальні наслідки “шокової терапії”.

8. Топішко І.І., Гончарук Л.Я., Роміх А.В. Мотиваційний механізм перехідної економіки //Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Вип.5.-Львів: Коопосвіта, 1999.-С.128-135. Особистий внесок автора – вказано на роль соціальних факторів в розвитку економіки.

В інших виданнях:

9. Гончарук Л.Я. Роздержавлення та приватизація власності в Україні // Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. Ч. 1. Загальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 85-97.

10. Гончарук Л. Я. Ринок як форма організації суспільного виробництва // Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. Ч. 1. Загальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 193-202.

11. Гончарук Л. Я. Антимонопольні тенденції // Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. Ч. 1. Загальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 260-268.

12. Гончарук Л. Я. Підприємництво як суб`єкт ринкової економіки // Башнянин Г. І., Лазур П. Ю. Медведєв В. С. Політична економія. Ч. 2. Спеціальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 4-8.

13. Гончарук Л. Я. Проблема банкрутства підприємств // Башнянин Г.І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С., Політична економія. Ч. 2. Спеціальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 19-24.

14. Гончарук Л.Я. Соціальний захист безробітних в Україні // Башнянин Г.І., Лазур П. Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Ч. 2. Спеціальна економічна теорія. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 243-247.

15. Економічна теорія: тематика і методика підготовки курсових робіт / За ред. професора Башнянина Г. І. - К.: ІЗМН, 1998. - 162 с. Особистий внесок автора - виділена соціальна сфера економічних систем (1,0 д. а.).

16. Політична економія: структура і програма курсу для студентів економічних спеціальностей / За ред. професора Башнянина Г.І. - К.: ІЗМН, 1998.- 84 с. Особистий внесок автора - виділені соціальні фактори економічного розвитку (0,5 д. а.).

17. Макроекономічна теорія: структура і програма курсу для студентів