МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ІМЕНІ І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

КУЩ ОКСАНА ГЕОРГІЇВНА

УДК 512.422:611.77.018]:591.392.083.3

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ШКІРИ І АСОЦІЙОВАНОЇ З НЕЮ ЛІМФОЇДНОЇ ТКАНИНИ У ЩУРІВ В РАННЬОМУ ПОСТНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ В НОРМІ ТА ПІСЛЯ ВНУТРІШНЬОПЛІДНОГО УВЕДЕННЯ АНТИГЕНІВ

(анатомо-експериментальне дослідження)

14.03.01 – нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Тернопіль – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Волошин Микола Анатолійович

Запорізький державний медичний

університет, завідувач кафедри

анатомії людини

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Піскун Раїса Петрівна, Вінницький державний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри медичної біології;

доктор медичних наук, професор Черкасов Віктор Гаврилович, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця МОЗ України, професор кафедри анатомії людини.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет, МОЗ України, кафедра анатомії людини, м. Харків.

Захист відбудеться 29 березня 2001 року о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12).

Автореферат розіслано 18 лютого 2001р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

доктор медичних наук, професор Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальнiсть проблеми. Пізнання закономірностей морфогенезу та будови органів новонароджених набуло актуальності в останні десятиріччя у зв’язку з посиленням антигенного пресингу на органiзм, особливо у плідному i ранньому постнатальному перiодах (Юрина Н.А., Радостина Е.И., 1990; Хлыстова З.С., 1993; Головацький А.С., 1994; Торбек В.Э., 1995; Дранник Г.М., 1998). У новонароджених дiтей, які перенесли внутрiшньочеревний вплив чужерiдних антигенiв, пiсля народження часто спостерiгається розвиток аутоімунних станів, імунологічних дефіцитів та iнфекцiйно-алергічних захворювань, проявами яких є ураження шкіри. Для таких дітей необхідно спецiально розробляти графіки щеплення, що пов’язано зi змiнами реактивностi лiмфоїдної системи шкiри (Ивановская Т.Е., 1989; Зверькова Ф.А., 1994; Ткаченко Ю.П., 1996; Евсюкова И.И., 1997; Пухлик Б.М., 1998).

Шкiра належить до найбiльш пролiферуючих органiв, з незакінченими процесами морфогенезу у ранньому постнатальному перiодi. Становлення шкіри та її похідних після народження не вивчено. Одним із чинників, які впливають на ці процеси, є адгезія, що забезпечується лектинами – молекулами клітинної адгезії та кадгеринами (Луцик А.Д., Детюк Е.С., Луцик М.Д., 1989; Hudson D.L., Sleeman J., Watt F.M., 1995). Розподіл рецепторів лектинів арахісу і сої в структурах шкіри після народження та їх роль в морфоутворюючих процесах шкіри не вивчались. До складу адгезивних молекул входять вуглеводвміщуючі біополімери, вміст яких динамічно змінюється (особливо хондроітин-4-сульфатів, хондроітин–6-сульфатів, дерматан-сульфату). Вплив вуглеводвміщуючих біополімерів на становлення шкіри та її похідних не вивчався. Шкірний покрив виконує роль як неспецифiчного захисту органiв i тканини, так i безпосереднього участника iмунологiчних реакцiй на антигенний вплив. В останнє десятирiччя швидко поповнюються i активно розробляються уявлення про шкiру як про iмунний орган, однак зберiгається багато дискусiйних питань в поглядах на будову шкiри (Bos J.D., Kapsenberg M.L., 1995; Вавилов А.М., Лезвинская Е.М., 1996; Буянова О.В., Коляденко В.Г., Черкасов В.Г., 1998). Виходячи з положення, що iмунний нагляд лiмфоїдної системи спрямовано на пiдтримку антигенної і структурної цілісності організму (Волошин М.А., 1990; Донцов В.И., 1990; Пискун Р.П., 1996; Сапин М.Р., 1996), доцiльно розглядати будову лiмфоїдної тканини шкiри з урахуванням двох пiдходiв. По-перше, участь лiмфоїдних утворень шкiри в процесi розпіз-навання, руйнації та елiмiнацiї чужерiдних антигенiв. По-друге, роль лiм-фоїдної тканини шкiри в процесi формування імунологічної толерантності до власних антигенiв та дозрівання на цiй основi лiмфоцитiв i утворення лімфо-їдних структур шкiри, таким чином з позицiй морфогенетичної функцiі iмунiтету.

Морфологiчнi даннi про лiмфоїдні утворення шкiри нечисленi (Чернишенко Л.В., Семенова Т.В., Сырцов В.К., 1994). Недостатньо вивчені становлення, розвиток, топографiя лiмфоїдних утворень, їх будова, клiтинний склад, пролiферативна активнiсть i метаболiчнi особливостi лiмфоїдних клiтин. Не з’ясована їх морфофункцiональна характеристика i призначення в шкiрi, особливо у новонароджених i дiтей грудного віку. Не з’ясована популяцiйна приналежнiсть внутрiшньоепiдермальних лiмфоцитiв, їх взаємовiдносини з клiтинами епiдермiсу i дерми пiсля народження. До теперішнього часу не вивчалась ступiнь iмунологiчної зрiлостi лiмфоцитiв шкiри, їх розподiл, умови мiграцiї, а також закономірності становлення і функціювання лімфоїдних утворень шкіри та особливості реактивних змін пiсля внутрішньоплідної дії антигенiв рiзної природи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослiдної роботи кафедри анатомiї людини Запорiзького державного медичного унiверситету ”Особливості морфогенезу лімфоїдної тканини внутрішніх органів після антенатальної антигенної стимуляції” (№ держреєстрацiї 0198 U 00 28-89). Автором самостійно проведено дослідження особливостей будови шкіри щурів після народження в нормі та після внутрішньоплідного уведення антигенів і написані два підрозділи звіту, матеріали яких увійшли у структуру дисертації.

Мета дослiдження. Встановити закономiрностi формування i будови шкiри та асоцiйованої з нею лiмфоїдної тканини у ранньому постнатальному перiодi в нормi та пiсля внутрiшньоплідного уведення антигенiв рiзної природи.

Задачі дослідження. Для досягнення мети дослiдження були визначенi наступнi завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Об’єкт дослідження: морфогенез шкіри та імунної системи у щурів.

Предмет дослідження: будова шкіри і асоційованої з нею лімфоїдної тканини після народження та внутрішньоплідної дії антигенів.

Методи дослідження: описовий метод. Макромікроскопічним та світлооптичним методами оцінені особливості будови похідних шкіри та топографія лімфоїдної тканини, асоційованої з нею. Морфометричним методами кількістного обліку морфологічних структур об’єктивно оцінена динаміка клітиного складу, розмірів шарів і похідних шкіри на фоні зміни її лімфоїдної тканини в нормі та після внутрішньоплідної дії антигенів. Гістохімічними методами вивчено: динаміку синтезу глікопротеідів і глікозаміногліканів, з якими пов’язані зміни становлення шкіри і формуванням її лімфоїдної тканини; розподіл адгезивних рецепторів до лектинів арахісу і сої на мембранах клітин і сполучнотканиної речовини шкіри і Т-лімфоцитах. Усі цифрові данні оброблені методом варіаційної статистики.

Наукова новизна одержаних результатiв. В роботi вперше встановленi закономiрностi топографiї i динамiки лiмфоїдної тканини, асоцiйованої зi шкiрою, в ранньому постнатальному перiодi. У новонароджених тварин інтактної групи лімфоїдна тканина шкіри представлена лiмфоцитами базального шару епiдермiсу, поодинокими лiмфоцитами та їх невеликими скупченнями, локалізованими в пiдепiтелiальнiй зонi сосочкового шару дерми та дифузно розташованими в товщi дерми. З вiком динаміка вмісту лімфоцитів в шкірі має хвилеподiбний характер, становлення лімфоїдної тканини шкіри триває протягом першого місяця життя. В епiдермiсi лiмфоцити зустрiчаються в остистому шарi, а в дермi вони концентруються навколо устьїв i вздовж волосяних фолiкулiв: кiлькiсть клітин в лiмфоїдних скупченнях збiльшується. Внутрiшньоплідне уведення антигенiв, незалежно вiд їх природи, змiнює терміни накопичення лiмфоцитiв в шкiрi і прискорює строки становлення лiмфоїдної тканини.

Внутрiшньоплідне уведення антигенiв приводить до бiльш раннього формування шарiв епiдермiсу i дерми, прискорення динамiки клiтинного складу частин шкiри та формування похідних епідермісу. Змiнюються темпи обмiну глікопротеїдів і глікозаміногліканів різних типів у новонароджених тварин пiсля внутрiшньоплідного впливу антигенiв.

Вперше встановлено розподiл рецепторiв до лектину арахiсу (РNА+) i сої (SВА+) на мембранах клiтин i структурних компонентах шкiри і закономiрностi їх динамiки. Доведено, що одним із факторів морфогенезу епідермісу і його похідних є синтез і накопичення адгезивних рецепторів - в-D-галактози і N-аце-тил-D-галактозаміна. В процесi становлення шкiри послiдовно збiльшується кiлькість цих рецепторів на мембранах клiтин епiдермiсу i його похiдних i зменшується вміст РNА+- i SВА+-рецепторiв на сполучнотканинних волокнах дерми.

Вперше виявлені імунологiчно незрiлi РNА+-лiмфоцити в базальному шарi епiдермiсу, що є доказом виконання шкірою ролі центрального лімфоїдного органу. Процес міграції імунологічно незрілих лімфоцитів в епідерміс пов’яза-ний з адгезивним механізмом. Лімфоцити, які мають кінцеві залишки в-D-га-лактози, здатні мігрувати в базальний шар епідермісу, на епідермоцитах якого відсутні рецептори до лектинів арахісу та сої. Максимальна їх кiлькiсть зустрічається у першу добу після народження i в подальшому кількість вмісту РNА+-лiмфоїдних клiтин хвилеподiбно змінюється. Внутрiшньоплідне уведення антигенiв, незалежно вiд їх природи, приводить до збiльшення числа РNА+-лiм-фоцитiв в епiдермiсi.

Практичне значення отриманих результатiв. Розроблено методично обгрунтований підхід дослідження лімфоїдної тканини, асоційованої зі шкірою, та проведено морфологічне вивчення будови шкіри щурів у ранньому постнатальному періоді в нормі та в умовах експерименту. Виявленi особливостi динамiки лiмфоїдної тканини шкiри у новонароджених тварин в нормi i пiсля внутрiшньоплідного уведення антигенiв доповнюють уявлення про будову шкiри i можуть слугувати дiагностичним критерiєм внутрiшньоплідного впливу антигенiв на плід та братися до уваги при розробцi критерiїв прогнозування імовірного розвитку iнфекцiйно-алергiчних захворювань у дiтей, якi перенесли внутрiшньоплідний вплив антигенiв та уточнені графiкив проведення щеплення. Виявлена наявність в епiдермiсi популяцiї iмунологiчно незрiлих РNА+-лiмфоцитiв, з закономiрною динамiкою їх кiлькостi протягом першого мiсяця життя пiсля народження, свiдчать про можливi позатимуснi шляхи антигеннезалежної диференцiації Т-лiмфоцитiв, що може викликати зацiкавленнiсть iмунологiв, педiатрiв, дерматологiв, якi розробляють тактику лiкування шкiрних хвороб i корекцiю iмунного статусу при імунологічних дефіцитах.

Отриманi результати впровадженi у навчальний процес i використовуються при проведеннi наукових дослiджень на морфологiчних кафедрах Буковинської, Iвано-Франківської, Тернопiльської медичних академiй, Запорiзького, Луганського державних медичних унiверситетiв i медичного факультету Ужгородського державного унiверситету.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем здiйснена розробка теоретичних i практичних положень роботи. Автор дисертацiї самостiйно провела експеримент по уведенню антигенiв плодам на 18-у добу прена-тального розвитку, декапітацію експериментальних тварин, пiдготовку мате-рiалу, виготовлення, фарбування гiстологiчних препаратiв. Здійснено первинну і статистичну обробку отриманих результатiв, їх фотодокументацiю, аналiз i узагальнення, сформульованi основнi положення i висновки роботи i написано дисертацiю.

Апробацiя результатiв дисертацiї. Результати роботи були оприлюднені на: II національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топогра-фоанатомів України (Луганськ, 1998); I національному конгресі України з імунології, алергології та імунореабілітації (Алушта, Крим, 1998); міжнародній науково-виробничій конференції ”Морфологія – практичній ветеринарії та медицині”, присвяченій пам’яті проф. Ковальського П.О. (Біла Церква, 1998); XXXVIII-ой областной научно-практической конференции врачей санитарно-эпидемиологической службы Запорожской области (Запорожье, 1998); Українській науковій конференції з міжнародною участю “Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 1999); European Research conferences “Molecular biology of cellular interactions: adhesion Networks and Gytoskeletal Organization” (Castelvecchio Pascoli. Near Lucca, Hally, 1999); засіданнях Запорізького відділення Українського товариства анатомів, гістологів і ембріологів (Запоріжжя, 1997-1999); 3-ем Международном конгрессе по интегративной антропологии (Белгород, 2000). Апробація дисертаційної роботи здійснена 15 березня 2000р. на засіданні Запорізького обласного наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів м. Запоріжжя.

Публiкацiї. За матеріалами дисертацiї опубліковано 16 наукових праць, 9 з яких у фахових виданнях рекомендованих ВАК України (4 – біологічного профілю, з яких дві – самостійно і 5 – медичного), 7 у збiрниках та тезах конференцiй, з’їздiв.

Обсяг та структура дисертацiї. Дисертацiя складається зi вступу, 7 роздiлів, висновкiв та списку використаних джерел лiтератури.

Дисертацiйна робота викладена на 208 сторiнках машинописного тексту. Мiстить 85 iлюстрацiй (75 мiкрофотографiй, 11 дiаграм, 3 графіка) та 23 таблиці, які займають 75 сторiнок машинописного тексту. Перелiк використаних лiтературних джерел мiстить 277 найменувань (167 - країн СНД, 110 - iнших країн).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матерiал та методи дослiдження. Об’єктами дослiдження стали шматочки шкiри лiвої пахвиної зони 162 щурів лiнiї Вiстар 1-ї, 3-ї, 5-ї, 7-ї, 11-ї, 14-ї, 21-ї та 30-ї доби постнатального життя, котрих утримували в умовах віварію. Було дослiджено 4 групи тварин. Перша - iнтактна. Тваринам другої та третьої експериментальних груп на 18-у добу внутрiшньочеревного перiоду розвитку вводили антигени. Щури четвертої (контрольної) групи отримували фiзiологiчний розчин у тi ж самi строки. Новонародженi отриманi вiд самок щурiв iз датованим терміном вагiтностi. Внутрiшньоплідне уведення антигенiв та фiзiологiчного розчину здiйснювали оперативним шляхом за способом М.А. Волошина (1981). Тваринам другої групи вводили нормальний iмуноглобулiн людини, що має високі антигеннi властивостi з дуже незначною токсичною, пірогенною та ад’ювантною дiєю, в кількості 0,165мг білка в 0,05мл розчину. Для порiвняння впливу антигенiв бiлкової та вiрусної природи на морфогенез шкiри, використовували живу паротитну суху вакцину, яку вводили тваринам третьої групи в дозі 25 ГАДЕ50 у 0,05 мл фізіологічного розчину. Тварини народжувалися доношеними, в строки на 21-22 добу пiсля зачаття.

Декапiтацiю тварин завжди проводили у другiй половинi дня, з 13-00 до 14-00. Шматочки шкiри забирали зразу пiсля забою i фiксували в сумiшi Буена. Готували серiйнi парафінові зрiзи завтовшки 4-5мкм. Описували стан шкіри. Для оглядового макромікроскопічного і гiстологiчного дослiдження використовували фарбування гематоксилiном та еозином. Розподiл глiкопротеїдiв рiзних класiв вивчали за допомогою ШІК-реакцiї, з постановкою ферментативних i хiмiчного контролів та дофарбуванням ядер гематоксиліном. Весь комплекс глiкозамiноглiканiв виявляли альціановим синiм при рН 2,6 з критичними концентрацiями MgCI2 рiзної молярностi i пiсля обробки зрiзiв тестикулярною гiалуронідазою. Структури, що мiстять рецептори до лектину арахiсу (PNA) i сої (SBA), виявляли за допомогою стандартного набору НПК “Лектинтест“ (м. Львiв).

За допомогою окулярмiкрометру замiряли висоту епiдермiсу (базального, остистого, зернистого i рогового шарiв) i товщину дерми (сосочкового i сiтчатого шарiв). В базальному шарi епiдермiсу, на умовній одиницi площини (10000 мкм2) пiдраховували клiтинний склад: епiдермоцити, клiтини з фiгурами мiтозу i лiмфоцити. Серед епiдермоцитiв вирiзняли ростковi клiтини, базальнi епiдермоцити i епiдермоцити, що втрачали зв’язок з базальною мембраною. В сосочковому шарi дерми на такій же умовнiй площинi пiдраховували кiлькiсть фiбробластiв, фiброцитiв, клiтин з фiгурами мiтозу, макрофагiв, клітин Лангерганса i лiмфоцитiв. Морфометричнi показники були одержані з вико-ристанням методу морфометричного кiлькiсного облiку (Стефанов С.Б., Куха-ренко Н.С., 1988). Всі результати дослiджень обробляли методами варiацiйної статистики. Розбiжностi мiж двома середнiми вважали вірогiдними при p<0,05.

Отримані результати та їх обговорення. У новонароджених щурів лімфоїдна тканина, асоційована зі шкірою, представлена внутріш-ньоепідермальними лімфоцитами малих і середніх розмірів, розташованими у базальному шарі епідермісу, і лімфоцитами різних розмірів, дифузно локалізованими в дермі, невеликими лімфоїдними скупченнями (з трьох-п’яти клітин), які знаходяться навколо судин в підепітеліальній зоні дерми, а також клітинами Лангерганса і макрофагами. Лімфоцити великих розмірів зустрічаються в товщі сосочкового шару дерми. В дермі лімфоцити мають круглясту форму, в епідермісі - круглу і полігональну форму, внаслідок іх деформації при просуванні між епідермоцитами.

В міру того, як спостерігається становлення шкіри, змінюється регіональне розподілення лімфоцитів в дермі. З віком в епідермісі спостерігається базальне (як у новонароджених) і супрабазальне розташування лімфоцитів. Крім поодиноких клітин зустрічаються по два і три лімфоцити, під якими в дермі локалізуються скупчення з п’яти-семи лімфоцитів. Навколо таких скупчень фібробласти розташовуються щільніше. В епідермісі частіше зустрічаються лімфоцити малих і середніх розмірів. Великі лімфоцити розташовуються завжди у базальному шарі епідермісу і мають кулясту або невизначену форму ядра. Серед кератиноцитів лімфоцити розташовуються окремо або тісно з ними контактуючи. В дермі зустрічаються лімфоцити, розташовані під базальною мембраною у вигляді ланцюжка, навколо устьїв і вздовж волосяних фолікулів. Безпосередньо під базальною мембраною виявляються лімфоцити, які мають витягнуту і довгасту форми. Вздовж волосяних фолікулів спостерігаються поодинокі плазмоцити. У сітчатому шарі дерми лімфоцити зустрічаються рідше. На 21-у добу життя після народження зменшується висота епідермісу, середні і великі внутрішньоепідермальні лімфоцити у базальному шарі сплющуються. Лімфоцити мають неправильну форму і тим самим збільшується площа контакту з поверхнею базальних епідермоцитів. У процесі формування епідермальних гребінців лімфоцити, які розташовуються біля основи гребінця, мають круглу форму, а ті що, на вершині - стискаються кератиноцитами і мають довгасту, сплющену форму.

Вміст лімфоцитів в шкірі протягом першого місяця життя хвилеподібно змінюється. Чергуються підйоми чисельності лімфоцитів з їх падінням. В епідермісі піки накопичення лімфоцитів приходяться на 1-у, 11-у і 21-у добу, а в дермі - на 3-ю, 7-у і 30-у добу.

Перший пік накопичення лімфоцитів в епідермісі виявляється у новонароджених. Їх кількість становить 6,02±0,04 на умовну одиницю площи. На першу добу життя в шкіру можуть мігрувати лімфоцити тільки з тимусу, які в значній кількості виходять з цього органу. До п’ятої доби постнатального життя кількість лімфоцитів в епідермісі зменшується. Оскільки ми не виявили лімфоїдних клітин з ознаками деструкції в епідермісі новонароджених і спостерігали збільшення іх кількості в дермі на третю добу до 6,86±0,19, то зменшення чисельності лімфоцитів в епідермісі можна пов’язати з еміграцією. Наприкінці першого тижня життя в дермі знов накопичуються лімфоцити до 10,30±0,31 і одночасно збільшується їх кількість в епідермісі, яка прогресивно росте до одинадцятої доби - 17,50±0,04. Друга хвиля збільшення чисельності лімфоцитів може бути пов’язана з черговою партією лімфоцитів, які виходять з тимусу, і лімфоцитами, які рециркулюють, тобто Т-клітинами пам’яті. На 30-у добу життя після народження в дермі спостерігається чергове збільшення лімфоцитів до 8,72±0,96. Зміна кількості лімфоцитів відбувається за рахунок малих і середніх форм. Великі лімфоцити, кількість яких значно не змінюється в усі терміни спостереження, локалізуються в товщі сосочкового шару.

Внутрішньоплідне уведення антигенів змінює строки накопичення лімфоцитів в шкірі. У новонароджених щурів експериментальної другої та третьої груп в епідермісі лімфоцитів більше у два рази (12,61±0,48, 11,88±0,08, відповідно), ніж у інтактних тварин, і переважно зустрічаються лімфоцити малих розмірів, які здатні до активної міграції. У експериментальних тварин частіше, ніж у контролі, відмічається розташування лімфоцитів супрабазально і в остистому шарі епідермісу. В дермі шкіри у щурів після внутрішньоплідного уведення антигенів вміст лімфоцитів в чотири рази вищий в порівнянні з інтактними тваринами. Лімфоїдні скупчення більші, ніж у контрольних тварин, і складаються з 5-7 клітин. Більше лімфоцитів локалізується вздовж зачатків волосяних фолікулів.

У тварин після внутрішньоплідного уведення вакцини вірусу паротита спостерігається збільшення кількості лімфоцитів в епідермісі на сьому добу (9,28±0,32). Найбільша їх кількість відмічається на прикінці третього тижня життя (28,21±0,76). У щурів, які отримували гамма-глобулін, терміни накопичення максимальної кількості лімфоцитів в епідермісі приходяться на 14-у добу (12,20±0,68), після найбільшого вмісту їх на сьому добу у дермі (20,38±0,76). В дермі максимальні піки накопичення лімфоцитів у тварин другої і третьої груп прийшлися на третю (32,38±0,29), сьому (13,10±0,56; 20,38±0,76) і 21-у добу (13,15±0,84; 22,33±0,27) і відзначаються більшою індивідуальною амплітудою коливання в порівнянні з інтактними тваринами.

Шкіра новонароджених щурів тонка, ніжна і не має волосяного покрову. Становлення епідермісу супроводжується зменшенням його висоти з 65,20±3,29 мкм у першу добу до 41,90±1,33 мкм на двадцять першу добу. Висота базального шару знижується за рахунок зменшення розмірів базальних епідермоцитів і їх більш компактного розташування. Висота остистого шару епідермісу зменшується внаслідок зменшення кількості клітин у ньому. Зернистий шар епідермісу тоншає за рахунок редукції рядів клітин і заміни клітин з ознаками деструкції на зерна кератогеаліну і кератогеалінові пласти. Роговий шар стає більш компактним, що відповідає літературним даним (Кетлинский С.А., Шпукова Е.Н., 1983).

У новонароджених експериментальних тварин менша висота епідермісу, тому що клітини базального шару мають низькопризматичну форму в порівнянні з базальними кератиноцитами щурів інтактної групи. В зернистому шарі відмічається більша кількість кератогеалінових гранул. У експериментальних тварин спостерігається прискорення зменшення висоти базального шару та редукції рядів клітин зернистого шару, яка супроводжується більш раннім формуванням гранул кератогеаліну. У експериментальних тварин роговий шар набуває компактної структури раніше. Таким чином формування епідермісу, як дефінитивного органу, у щурів після внутрішньоплідного уведення антигенів різної природи закінчюється на 21-у добу життя, у інтактних тварин – на 30-у.

Після народження загальна товщина дерми та її шарів у інтактних тварин росте нерівномірно: спостерігається збільшення товщини, підтримання її на досягнутому рівні і зниження товщини дерми на 30-у добу. Внутрішньоплідне уведення антигенів тваринам призводить до затримки темпів розвитку шарів дерми протягом перших трьох діб, з наступним прискоренням формування сосочкового і сітчатого шарів. Зміни в процесі формування і розвитку дерми, що сталися після внутрішньоплідного уведення антигенів, є яскравішими у тварин, які отримали ін’єкцію гамма-глобуліну. Після завершення третього тижня життя дерма досягає повного розвитку. Її максимальна товщина підвищується на 21-у добу і становить у тварин другої і третьої групи – 629,67±24,02 мкм і 775,17±35,60 мкм, відповідно. На 30-у добу спостерігається зменшення товщини, але вона товща, ніж у новонароджених – 275,60±12,21 мкм; 423,25±21,08 мкм.

В епідермісі новонароджених тварин інтактної групи відмічається інтенсивна мітотична активність. Відносна кількість клітин у стані мітозу становить 4,04±0,65 %. В дермі переважають фібробласти - 89,28±2,24 клітин, яких в шість разів більше, ніж фіброцитів, що відображає інтенсивний процес синтезу міжклітинної речовини. Формування волосяних фолікулів, закладка яких відбулася до народження, починається з першої доби і закінчується появою першої генерації волосяних фолікулів на п’яту добу, які переходять в стадію спокою наприкінці першого місяця постнатального життя. Формування і розвиток вторинних волосяних фолікулів прослідковується з 11-ї доби після народження. Розвиток сальних залоз залежить від розвитку волосяних фолікулів і спостерігається з п’ятої доби. Розвиток і інволюція потових залоз відбуваються протягом першого місяця життя. Процеси розвитку похідних епідермісу супроводжуються збільшенням васкуляризації дерми. Максимальна відносна площина судин дерми нараховувалась у сосочковому шарі дерми в перші три доби життя (6,53-6,67 %) і на 11-у добу (8,22 %), а в сітчатому шарі на першу (9,89 %) і на сьому добу життя (6,00 %).

На 30-у добу життя епідерміс досягає зрілого стану і серед епідермоцитів знижується мітотична активність. Кількість мітозів характеризується хвилеподібною динамікою і вона має зворотній зв’язок з чисельністю внутрішньоепідермальних лімфоцитів, що описано раніше (Мяделец О.Д., 1985). Одночасно в дермі спостерігається збільшення кількості фіброцитів, особливо на 21-у добу життя, і зменшення кількості фібробластів.

Внутрішньоплідне уведення антигенів у новонароджених щурів приводить до зниження мітотичної активності епідермоцитів, на фоні підвищеної кількості лімфоцитів, таким чином зберігається зворотня залежність кількості мітозів від числа внутрішньоепідермальних лімфоцитів. На першу добу життя зачатки потових залоз і волосяних фолікулів мають більш сформований вигляд, але в подальшому у цих тварин відмічено затримку формування волосяних цибулин. Вторинні волосяні фолікули закладаються і формуються на три доби раніше у антигенпримійованих тварин, ніж у інтактних щурів. Сальні залози виявляються вже на першу добу після народження. Інволюція потових залоз завершується на 21-у добу, що на тиждень раніше ніж у інтактних тварин. Наприкінці другого тижня життя, що на сім діб раніше в порівняні з контролем, в дермі значно зростає кількість фіброцитів, тучних клітин, знижується мітотична активність фібробластів, у сітчатому шарі інтенсивніше формується жирова тканина. Внутрішньоплідне уведення гамма-глобуліну призводить до більш явних змін, в порівнянні з впливом вакцинального штаму вірусу паротиту. Прискорене становлення шкіри, як зрілого органу, під впливом внутрішньоплідного впливу антигенів різної природи ми розглядали з позицій концепції про вісцеромегалію (Волошин М.А., 1998). У новонароджених тварин після впливу антигенів в пренатальному періоді спостерігалась вісцеромегалія тимусу, селезінки, тонкої кишки, печінки (Карзов М.В., 1994; Іванов М.Є., 1996; Новосьолова О.А.; 1996, Щербаков М.С., 1999).

Одним з показників ступеня зрілості шкіри є особливості обміну вуглеводвміщуючих біополімерів. Основним компонентом міжклітинної речовини базального і остистого шарів епідермісу є гіалуронова кислота і хондроітин-4-сульфат. В дермі у новонароджених щурів інтактної групи сульфатовані форми присутні в незначній кількості. З усіх глікозаміногліканів в найбільшій кількості присутня гіалуронова кислота. В сполучній тканині дерми шкіри різні типи глікозаміногліканів знаходяться в нерівному співвідношенні: для волокнистих структур, базальних мембран і стінок судин характерно переважання сульфатованих, а для аморфної субстанції – несульфатованих типів глікозаміногліканів. Найбільша кількість глікозаміногліканів накопи-чується в цитоплазмі фібробластів і в гранулах тучних клітин. З першої до п’я-тої доби життя знижується кількість несульфатованих форм глікозамі-ногліканів. Накопичення дерматан-сульфата йде рівномірно, з третьої до п’ятої доби, що співпадає з ростом першої генерації волосся. На сьому добу після народження спостерігається накопичення високосульфатованих форм глікозаміногліканів, котре значно посилюється через два тижні життя, особливо в остистому і зернистому шарах епідермісу. На 30-у добу знижується загальний вміст глікозаміногліканів в дермі. В невеликих кількостях в дермі виявляються хондроітин-4-сульфат і хондроітин-6-сульфат. Накопичення високосуль-фатованих форм глікозаміногліканів забезпечує міцність тканини, яка досягла морфологічної зрілості.

У новонароджених щурів інтактної групи в базальній мембрані епідермісу, зачатках волосяних фолікулів і судин, в цитоплазматичних гранулах тучних клітин виявлюються нейтральні глікопротеїди, а також спостерігається незначна конденсація ШІК-позитивної речовини в цитоплазмі клітин дерми і міжклітинної речовини. Волокна сполучної тканини утримують сіалонаявну речовину. В епідермісі найбільш інтенсивна ШІК-реакція прослідковується з першої до п’ятої доби. Протягом цих строків в епідермісі у базальному, остистому і зернистому шарах виявляються пепсинолабільні, діастазолабільні, нейтральні і сіалонаявні глікопротеїди. Ці біополімери здатні забезпечити максимальну рухливість епідермоцитів за час становлення епідермісу. З віком в дермі шкіри шурів відмічається регіональне розподілення глікопротеїдів. Сіалонаявні глікопротеїди виявляються з першої до 21-ї доби. На 11-у добу в дермі накопичуються діастазорезістентні глікопротеїди. Нейтральні глікопротеїди виявлялись у ранні строки спостережень в сполучній тканині дерми, а також навколо волосяних фолікулів, потових і сальних залоз під час їх росту та формування. Таким чином, цей клас біополімерів спостерігається в той час і в тих ділянках дерми, де йдуть інтенсивні процеси формування похідних епідермісу, що відповідає загальним принципам розподілу вуглеводнаявних біополімерів під час розвитку (Брусиловский А.И., 1990).

Внутрішньоплідне уведення антигенів змінює динаміку накопичення глікопротеїдів і глікозаміногліканів. Уведення вакцини паротиту призводить до того, що сульфатовані форми глікозаміногліканів заміщують гіалуронову кислоту в епідермісі на чотири доби раніше, а після уведення гамма-глобуліну - на дві доби раніше, ніж у контролі. Прискорений синтез і збільшене накопичення кератан-сульфату, дерматан-сульфату на фоні більшої кількості лімфоцитів вказують на випередження звичайних строків становлення епідер-місу. Збільшення синтезу сульфатованих форм глікозаміногліканів в дермі супроводжується збільшенням накопичення в ній лімфоцитів (Бобро Л.И., 1990). Накопичення загальної кількості глікозаміногліканів в дермі експери-ментальних тварин спостерігається на дві доби раніше, ніж у інтактних тварин. Прискорений синтез дерматан-сульфата після внутрішньоплідного уведення антигенів співпадає з більш прискореним ростом волосся першої генерації.

В шкірі новонароджених тварин протягом усіх строків спостереження виявляються лімфоцити, які мають на цитоплазматичній мембрані кінцеві залишки в-D-галактози, що є ознакою їх функціональної незрілості. Отримані результати, з урахуванням даних літератури, про те, що 10 % лімфоцитів крові у новонароджених дітей є імунологічно незрілими, наявність у безтимусних мишей зрілих Т-лімфоцитів і схожість в анатомічній будові епідермісу і тимусу (Chu A.S., 1983; Кемилева З., 1984; Робинсон М.В. Топоркова П.Б., Труфакин В.А., 1986; Пол У., 1987; Bos J.D., Нagenaars C.; Das P.K., 1989; Хлыстова З.С., 1993), встановлення факту наявності імунологічно незрілих лімфоцитів в епідермісі є підтвердженням виконання шкірою ролі центрального імунного органу. РNА+-лімфоцити мають малі і середні розміри і виявляються в обох частинах шкіри. У новонароджених тварин інтактної групи нараховується максимальна кількість імунологічно незрілих лімфоцитів (32,89±0,35 %). В наступні строки спостереження кількість РNА+-лімфоцитів в епідермісі коливалась. Піки накопичення цих клітин приходились на 11-у і 21-у добу. Хвилеподібний характер зміни вмісту лімфоцитів, з рецепторами до лектину арахіса, можливо, пов’язаний з процесами міграції функціонально незрілих лімфоцитів з тимуса і з подальшим їх диференціюванням в епідермісі в ранньому постнатальному періоді.

У новонароджених щурів після внутрішньоплідного уведення антигенів, кількість РNА+-лімфоцитів вдвічі більша, ніж в контролі, що пояснюється прискоренням міграції з тимуса імунологічно незрілих і зрілих лімфоцитів, як відповідь на введення плодам антигенів (Волошин М.А., Іванов М.Є., 1996). В наступні строки (третя - п’ята доба) післянатального життя кількість РNА+-лімфоцитів в епідермісі значно швидше знижується у експериментальних тварин, що обумовлено прискоренням процесу антигеннезалежного диференціювання незрілих Т-лімфоцитів в епідермісіі і їх еміграцією, тому, в дермі в ці строки спостережень збільшується загальна кількість лімфоцитів. Внутрішньоплідне уведення антигенів вносить десинхронізацію у процес іміграції наступної хвилі незрілих лімфоцитів в порівнянні з контролем. Після внутрішньоплідного уведення гамма-глобуліну найбільша кількість лімфоцитів спостерігається на 7-у і 11-у добу, а після уведення вакцини паротиту - на 14-у і 21-у добу життя. На 30-у добу постнатального життя вміст РNА+-лімфоцитів в епідермісі значно зменшується в усіх групах тварин.

Процес надбання шкірою зрілого стану супроводжується зміною адгезивних властивостей клітин і міжклітинної речовини (Reano A., Fanre M., Jagues Y, 1982; Roth J., 1996). В епідермісі новонароджених тварин інтактної групи кінцеві залишки в-D-галактози и N-ацетил-D-галактозаміну виявляються на цитоплазматичній мембрані епідермоцитів остистого і зернистого шарів епідермісу. Дозрівання епідермоцитів, які утворюють щільний контакт один з одним, в міру їх зсування в більш поверхневі шари, супроводжується зростанням кількості рецепторів в-D-галактози, а також глікоконьюгатів з кінцевими залишками N-ацетил-D-галактозаміна, що забезпечує високу адгезію між клітинами. Епідермоцити базального шару не мають рецепторів до лектинів арахісу і сої на поверхні цитоплазматичної мембрани, тобто базальний шар – РNА-негативний, що сприяє міграції РNА+-лімфоцитів в епідерміс. В міру становлення похідних епідермісу рецептори до лектину арахіса і сої виявляються на клітинах зовнішньої кореневої піхви волосяних фолікулів, в цитоплазмі і на клітинній мембрані епітеліальних клітин потових залоз та себоцитах. В дермі шкіри динаміка наявності кінцевих залишків в-D-галактози і N-ацетил-D-галактозаміна на волокнах сполучної тканини підлягає зворотній динаміці.

Внутрішньоплідне уведення антигенів сприяє збільшенню накопичення рецепторів до лектину арахіса і сої на епідермоцитах остистого і зернистого шарів епідермісу у новонароджених. В подальшому відмічена пряма залежність між збільшенням рецепторів і прискоренним набуттям зрілого стану епідермісом у цих тварин, незалежно від природи антигену.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.

2.

3.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.