ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

МИНКА Андрій Павлович

УДК 631.1.+(330.131.7+65.011.3)

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИМ РИЗИКОМ

В АГРОБІЗНЕСІ

Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, Малік Микола Йосипович, завідувач відділу підприємництва Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: Провідна установа: доктор економічних наук, Романова Лідія Василівна, завідувач кафедри маркетингу і менеджменту Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, м. Київ кандидат економічних наук, Пікус Руслана Володимирівна, доцент кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ кафедра економіки АПК

Захист відбудеться “20” липня 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий “16 ” червня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, д.е.н., професор КРИВОРУЧКО В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підприємницький ризик є невід'ємним і обов'язковим елементом підприємницької діяльності. Він виконує важливу функцію фактору розвитку соціально-економічного прогресу. Висока об'єктивна значимість підприємницького ризику, а також складність, специфіка формування і функціонування вітчизняного аграрного ринку спричиняють надзвичайну актуальність проблеми вдосконалення управління підприємницьким ризиком в агробізнесі.

Налагодження дієвої системи ризик-менеджменту в підприємницьких структурах, зокрема у сільському господарстві, поки що стримується недостатнім науково-організаційним, фінансовим, кадровим забезпеченням аграрної реформи. Ефективне управління підприємницьким ризиком також неможливе через відсутність теоретичних знань і практичного досвіду ринкового господарювання у більшості новостворених суб'єктів підприємницької діяльності в аграрній сфері. Ситуація ускладнюється недосконалістю та нестабільністю законодавства, поширеністю правового нігілізму, непередбачуваністю політичних процесів в Україні. Прийняття посередніх, часто авантюрних, управлінських рішень на всіх рівнях економічної системи призвело до межі банкрутства значну кількість сільськогосподарських підприємств.

Підприємницька діяльність, що реалізується методами та способами, успадкованими від командно-адміністративної системи, обумовила специфіку ризикогенних факторів, форм їх прояву та наслідків у вітчизняному агробізнесі. З іншого боку, оскільки ринкові відносини у нас ще тільки формуються, то деякі з існуючих видів ризику в українському аграрному підприємництві не є типовими для розвинених країн. Все це вимагає виваженого й обгрунтованого підходу до управління підприємницьким ризиком у вітчизняному агробізнесі. Становлення та вдосконалення ризик-менеджменту в період інституційних перетворень в аграрному секторі економіки України є одним із перспективних напрямів підвищення ділової активності та ефективності вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, а також є засобом забезпечення їх конкурентоздатності на світовому ринку. Все це зумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи та визначило коло питань для вивчення.

Стан вивчення проблеми. Як наукова галузь ризикологія сформувалася у середині ХХ ст. у ринково розвинених країнах, хоча перші спроби осмислення ризику у підприємницькій діяльності здійснювалися з XVII ст. Так, відомі вчені Б. Берлімер, Р. Кантільон, А. Маршалл, Ф. Найт, А. Пігу, Д. Рікардо, А. Сміт, Й. Шумпетер основну увагу зосереджували на обгрунтуванні ризику як можливого джерела підприємницького доходу. Роль і значення управління ризиком у підприємницькій діяльності, методи його оцінки та вимірювання досліджувалися і знайшли своє відображення у роботах зарубіжних вчених: М. Бромвича, М. Еддоуса, М. Марковіца, Дж. фон Неймана, Д. Норткотта, Дж. Фостера, У. Шарпа. Особливістю цих публікацій є те, що вони в основному аналізують ризики за допомогою індексів на фондовому ринку і, до того ж, в економічно сталих ринкових системах. Тому пряме перенесення описаних методичних положень в умови вітчизняного аграрного ринку неможливе. Питання науково-теоретичного обгрунтування суті підприємницького ризику, його класифікації, вимірювання й управління розкриваються, в певній мірі, у працях російських дослідників: А.П. Альгіна, І.Т. Балабанова, І.О. Бланка, І.М. Волкова, Е.М. Крилатих, А.І. Мечитова, Б.А. Райзберга, Е.А. Уткіна та інших.

Вітчизняна школа ризикології знаходиться у стадії становлення. Її найбільш відомими представниками є В.В. Вітлінський, Н.М. Внукова, В.Г. Герасимчук, В.М. Гранатуров, В.І. Грушко, К.Ф. Ковальчук, Л.О. Лігоненко, С.І. Наконечний, О.С. Олексюк, С.С. Осадець, В.В. Петренко, Р.В. Пікус, Л.В. Романова, О.Л. Устенко, В.В. Черкасов, О.І. Ястремський. Стосовно аграрного виробництва розробкою теоретично-прикладних проблем економічного ризику займаються В.Г. Андрійчук, В.М. Нелеп, В.В. Чепурко.

Необхідність подальшого вивчення та вдосконалення методологічних і методичних аспектів управління підприємницьким ризиком зумовлене малодослідженістю ризику в аграрному підприємництві. Зокрема, потребують додаткового опрацювання питання природи підприємницького ризику в агробізнесі, його типології, формування теоретичних засад управління ризиком у новостворених сільськогосподарських підприємствах, адаптації методів комплексної оцінки підприємницького ризику до умов вітчизняного аграрного ринку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалися згідно з програмою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН на 1996-2000 роки “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” та науковою темою: “Розробити науково-методологічні та організаційні засади розвитку і функціонування підприємницьких структур АПК” (державний реєстраційний № 0196U016303).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обгрунтування системного підходу до управління підприємницьким ризиком в агробізнесі та визначення шляхів вдосконалення рівня прийняття ризикованих рішень в аграрному підприємництві. Для реалізації цієї мети головну увагу в дисертаційній роботі сконцентровано на вирішенні наступних завдань:

·

· адаптуванні світового досвіду управління підприємницьким ризиком до умов вітчизняного аграрного ринку;

· обгрунтуванні комплексного підходу до ідентифікації й оцінки ризику в аграрному підприємництві, з обов'язковим врахуванням його суб'єктивної складової;

· систематизації інструментів і методів оцінки підприємницького ризику та аналізі розбіжності в оцінках рівня ризику, отриманих різними способами, з позиції достовірності результатів;

· з'ясуванні ролі та значення бізнес-планування в управлінні ризиком та визначенні напрямів його вдосконалення у новостворених (реформованих) сільськогосподарських підприємствах;

· розробці методичних підходів до становлення адаптивного до ризику підприємництва в аграрному секторі економіки.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є підприємницька діяльність аграрних підприємств України.

Предметом – сукупність організаційних заходів і економічних відносин, спрямованих на оптимізацію підприємницького ризику, які у комплексі формують систему ризик-менеджменту в агробізнесі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є зарубіжні та вітчизняні наукові розробки у галузі сучасної теорії ринкової економіки, ризикології, а також загальноекономічні принципи і методи аналізу та творче переосмислення широкого спектру проблем управління підприємницьким ризиком.

Для досягнення поставленої мети застосовувалися системний, історико-еволюційний методи пізнання суті й особливостей підприємницького ризику в аграрній сфері економіки. За допомогою моделювання були з'ясовані та перевірені методичні підходи до оцінки ризику в аграрному підприємництві. Комплексне використання традиційних методів економічних досліджень: абстрактно-логічного, монографічного, економетричного, а також аналізу і синтезу, спостереження і порівняння дозволило обгрунтувати висновки та розробити пропозиції щодо вдосконалення управління підприємницьким ризиком в агробізнесі.

Інформаційними джерелами дослідження є відповідні Закони України, офіційні матеріали Агентства з питань банкрутства, Міністерства аграрної політики, дані бухгалтерських звітів і бізнес-планів окремих сільськогосподарських підприємств України; анкетування, власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна представлена сукупністю теоретичних і методологічних положень, які отримані автором особисто. Сутність наукової новизни основних результатів дослідження: –

уточнено поняття “підприємницький ризик”, яке базується на визнанні особливого місця підприємництва в економічних відносинах та сучасному розумінні ризику як засобу формування прибутку;–

систематизовано чинники, джерела підприємницького ризику, що дозволило побудувати базову схему його типології в агробізнесі. Зокрема, поглиблено і розширено класифікацію підприємницького ризику агрофірми за рахунок інноваційних, фінансових, управлінських ризиків, які є новими для реформованих сільськогосподарських товаровиробників;

·

· доведено, що інтегрована оцінка підприємницького ризику є достовірною лише в межах конкретної ситуації і залежить від суб'єктивних факторів;–

доопрацьовано методику й алгоритм оцінки підприємницького ризику на основі поєднання системного аналізу фінансово-майнового стану агропідприємства та теорії нечітких множин, в якому по-новому реалізовано підходи до формалізації логічних суджень суб'єктів через функцію належності їх значень до тієї чи іншої нечіткої підмножини;–

обгрунтовано вплив ринкових інститутів – бірж, страхових компаній, інформаційно-консультативних центрів – та бізнес-планування, як напряму вдосконалення прийняття підприємницьких рішень, на формування сприятливих умов для оптимізації підприємницького ризику на аграрному ринку, а також запропоновані власні концептуальні підходи до створення адаптивного до ризику підприємницького середовища в Україні у процесі здійснення аграрної реформи.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення і пропозиції, отримані у результаті дослідження, доведені здобувачем до рівня методичних і практичних розробок. Вони можуть бути використані при комплексному розв'язанні проблем підтримки сільськогосподарських товаровиробників у пореформенний період, а також при розробці планів соціально-економічного розвитку окремих підприємств. Пропозиції щодо організації системи ризик-менеджменту в новостворених агропідприємствах розглянуті та рекомендовані до впровадження Міністерством аграрної політики (довідка №25-3-8-13/6 від 05.02.2001 р.). Напрацювання автора знайшли застосування у методичних матеріалах Інституту аграрної економіки УААН, зокрема у практичному посібнику “Формування та функціонування ринку агропромислової продукції”.

Схвалені та використовуються у практичній роботі авторські методичні підходи до управління підприємницьким ризиком у процесі реформування сільськогосподарських підприємств (довідка Миронівського районного управління сільського господарства і продовольства Київської області №61 від 31.05.2001 р.), пропозиції щодо вдосконалення оцінки ризику платоспроможності позичальників – сільськогосподарських товаровиробників (довідка Рівненської дирекції АК АПБ “Україна” №240-5-17/6 від 17.10.2000 р.). Напрацювання автора та результати дослідження впроваджені при підготовці бізнес-плану фермерського господарства (довідка фермерського господарства “Риск” Київської області).

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Наукові результати та висновки, наведені у дисертаційній роботі та в публікаціях, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, 2001 р.) і “Розвиток науки про бухгалтерський облік” (м. Житомир, 2000 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (м. Київ, 2000 р.), “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (м. Київ, 2000 р.); на науково-практичних конференціях “Роль юридичних знань і юридичної культури у становленні та розвитку підприємництва в Україні" (м. Київ 1998 р.), "Правове регулювання підприємництва в Україні" (м. Київ, 1997 р.); на Міжнародному науково-практичному семінарі “Адаптація агропромислового комплексу Бєларусі в ринкову економіку” (м. Мінськ, 2001 р.), на Другому науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати” (м. Київ-Чабани, 1999 р.), на “круглому столі” на тему: “Проблеми державної політики підтримки малого підприємництва в Україні" (м. Київ, 1999 р.).

Розроблений автором бізнес-план фермерського господарства отримав друге місце на ІІ Конкурсі на створення економічних моделей розвитку господарств та підприємницької діяльності серед молоді м. Києва.

Практична апробація та впровадження наукових результатів мали місце у ряді сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств Київської, Черкаської, Житомирської, Хмельницької, Одеської областей, а також доповідалися на щорічних звітних засіданнях відділення соціально-економічних проблем села Інституту аграрної економіки УААН.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 11 працях загальним обсягом 3,9 д.а., в т.ч. 11 одноосібних, з них 7 у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 162 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 150 найменувань, містить 11 таблиць, 11 рисунків, 10 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні аспекти управління підприємницьким ризиком” досліджено природу, генезис та особливості підприємницького ризику в агробізнесі, його джерела та фактори; систематизовано класифікаційні ознаки підприємницького ризику та здійснена його типологія за відповідними критеріями; обгрунтовано теоретичні передумови управління підприємницьким ризиком і методологічні засади ризик-менеджменту в підприємницьких структурах, у тому числі створених на базі реформованих сільськогосподарських підприємств.

Існує широкий спектр дефініцій ризику, починаючи від побутового, інтуїтивного його розуміння, до науково обгрунтованого, яке враховує соціально-економічні, політичні, математичні, техніко-технологічні, психологічні сторони даного явища. Це свідчить про множинність підходів до аналізу ризику. Характерним для них є одностайність думки щодо природи виникнення ризику. В його основі лежить об'єктивна невизначеність та її джерела, зокрема, незнання і відсутність інформації, випадок і випадковість, протидія і конфліктність. Іншим важливим аспектом ризику є закономірне очікування сподіваного успіху. Закономірний характер очікуваного позитивного результату пояснюється тим, що суб'єкт свідомо підходить до вибору альтернативи. Тобто ризиковане рішення приймається тільки після його всебічного аналізу й оцінки. Оскільки ризиковані рішення приймаються і реалізуються особами, то невід'ємною рисою ризику є його суб'єктивність. Отже, ризик є об'єктивно-суб'єктивною категорією.

Об'єктивна невизначеність економічних явищ і процесів, принципи підприємницької діяльності та її специфіка в аграрній сфері лежать в основі сучасного визначення підприємницького ризику в агробізнесі. Характерною особливістю частини існуючих поглядів на підприємницький ризик є розуміння його лише як небезпеки, невдачі, ймовірних збитків у процесі господарської діяльності, тобто як однозначно негативного явища. Таке тлумачення підприємницького ризику є недосконалим, оскільки звужує дійсне місце і роль ризику в аграрному підприємництві, менеджменті, обмежує значення управління ризиком. При виборі підприємницького рішення, суттєву роль відіграють не тільки розмір можливого матеріального виграшу або програшу, а також їх суб'єктивна значимість для особи, що приймає рішення, ієрархія інвестиційних цілей.

Визначальними рисами підприємницького ризику в агробізнесі є галузеві особливості, усвідомлена схильність підприємців до ризику, обов'язковість попереднього аналізу та оцінки ризикованих альтернатив, добровільне прийняття підприємцем на себе повної відповідальності за результати ризикованої діяльності з неодмінним урахуванням при цьому правомірності ризику. Ризик є фактором підприємницького доходу, складним об'єктом для планування, йому властивий інноваційний і творчий характер. Підприємницький ризик – це не тільки спосіб поведінки у неординарній ситуації, а й створення таких ситуацій.

Науково обгрунтована систематизація джерел і факторів ризику в аграрному підприємництві сприяє вирішенню прикладних завдань, зокрема управлінню ризиком. Аналіз численних спроб класифікації підприємницького ризику дозволяє розробити схему його типології в агробізнесі (рис.1). У залежності від стратегічних цілей і завдань, а також галузевих особливостей господарюючого суб'єкта критерії можуть змінюватися, перегруповуватися, перейменовуватися, мати різну вагу для заінтересованих осіб.

Зазначені теоретичні основи ризику в аграрному підприємництві та його властивість змінюватися під впливом підприємців формують передумови для управління ризиком в агробізнесі. Оволодіння теорією ризик-менеджменту є основою ефективної підприємницької діяльності та конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників.

Управління підприємницьким ризиком (ризик-менеджмент) – комплекс послідовних, узгоджених між собою і взаємопов'язаних організаційно-фінансових заходів, спрямованих на забезпечення цілісності та приріст активів суб'єкта підприємницької діяльності, на максимізацію підприємницького доходу при оптимальному співвідношенні вигод і втрат.

Ризик-менеджмент має стратегічний і комплексний характер. Як система управління, він повинен включати: визначення мети ризикованих рішень, їх аналіз і оцінку на базі маркетингових досліджень; розробку стратегії і тактики управління ризиком, вибір оптимальних прийомів подолання небезпек на шляху досягнення підприємницьких цілей; та управління фінансовими відносинами, що виникають у процесі господарської діяльності. Управління ризиком в агробізнесі вимагає глибоких знань у галузі загальної теорії ринкової економіки, менеджменту, сільськогосподарського виробництва, страхової справи, юриспруденції, психології, аналізу господарської діяльності, методів оптимізації господарських рішень тощо.

Управління підприємницьким ризиком в агробізнесі має здійснюватися безперервно, на принципах системно-ситуативного підходу в такій послідовності: аналіз, у тому числі ідентифікація й оцінка ризику якісними та кількісними методами; розробка комплексу регулятивних заходів і визначення джерел фінансування ризику; реакція на підприємницький ризик і контроль результатів. Ризик-менеджмент в агробізнесі повинен включати систему заходів, спрямованих на:

а) попередження ризику, яке має на меті зниження вартості несприятливих подій і ймовірності їх виникнення;

б) оптимізацію структури та розміру ризику;

в) нейтралізацію можливих втрат суб'єктів підприємницької діяльності, компенсацію негативних наслідків за допомогою системи фінансування ризику.

Рис. 1. Схема типології підприємницького ризику в агробізнесі

Чітко структурувати методи управління підприємницьким ризиком неможливо, оскільки вони перетинаються, для різних об'єктів діють різнонаправлено, можуть мати неоднозначні наслідки. У роботі встановлено, щоб оволодіти ризиком, підкорити його волі підприємця, потрібно збалансовано і виважено проводити одночасно як превентивні, так і компенсуючі заходи, використовуючи при цьому методи уникнення ризику, його мінімізації, дисипації, контролю, фінансування, хеджування. Конкретний перелік способів управління ризиком в аграрному підприємництві та послідовність їх застосування визначаються зовнішніми і внутрішніми факторами сільськогосподарського виробника. Ефективний ризик-менеджмент має передбачати, перш за все, проведення активних попереджуючих заходів. Вторинними є заходи, спрямовані на локалізацію і зменшення величини можливих втрат від ризику та на їх часткове або повне покриття.

У другому розділі – “Оцінка підприємницького ризику” – проаналізовано методичні засади оцінки підприємницького ризику в агробізнесі, на прикладі конкретних фермерських господарств досліджено особливості застосування різних методичних підходів та інструментів економічного аналізу для визначення рівня підприємницького ризику, з'ясовано їх вплив на результати даної оцінки, а також розкрито зміст альтернативних способів визначення ступеня ризику в аграрному підприємництві.

Оцінка підприємницького ризику має здійснюватися у відповідності з цілями господарюючого суб'єкта, системою цінностей особи, що приймає рішення, змістом і факторами окремих видів ризику, як складових елементів загального підприємницького ризику. Об'єктивно-суб'єктивним характером підприємницького ризику пояснюється конкретність завдання його оцінки. Тобто комплексна оцінка підприємницького ризику вважається достовірною лише для певної ситуації, а тому не можна визначити загальноприйняту допустиму межу ризику.

Ризик в агробізнесі є результатом взаємодії окремих видів ризику: виробничого, комерційного, фінансового, управлінського тощо, а також відповідних їм ризикогенних факторів. Зокрема, у сільському господарстві підприємницький ризик детермінується фінансово-майновим станом підприємства, якістю землі та природно-кліматичними умовами, рівнем менеджменту, забезпеченістю кваліфікованими спеціалістами, наявністю власної переробки і роздрібно-збутової мережі. Тому при оцінці підприємницького ризику ці та інші аспекти мають обов'язково враховуватися.

Проведене дослідження свідчить, що вибір методів управління ризиком залежить від результатів його оцінки підприємцем та рівня свідомості останнього. Оцінка підприємницького ризику в агробізнесі повинна здійснюватися за допомогою кількох показників, які характеризують різні сторони об'єкту оцінки. Відповідні критерії у кожному конкретному випадку мають для особи, що приймає рішення, різну значимість і вагомість. Результати проведеного дослідження свідчать, що неможливо розробити єдиний інтегрований показник підприємницького ризику, прийнятний для різних господарюючих суб'єктів у силу наступних причин. По-перше, підприємницька діяльність надзвичайно чутлива до численних зовнішніх і внутрішніх факторів, які важко врахувати разом. По-друге, ці фактори мають різнонаправлений вектор впливу, який для деяких ділових структур може бути позитивним, а для інших – негативним. Крім того, в умовах конкуренції отримання додаткової вигоди завдяки впровадженню ризикованої ідеї одним підприємцем, як правило, є збитком або втраченою можливістю для іншого. По-третє, в оцінюванні підприємницького ризику суттєву роль відіграє його психологічне сприйняття: великий ризик для однієї особи, що приймає рішення, є середнім або незначним для іншого суб'єкта. По-четверте, складність оцінки ризику в агробізнесі полягає у тому, що не всі його чинники піддаються формалізації. По-п'яте, оцінка, як загальний висновок про ризиковану альтернативу, має високу суб'єктивність.

У вітчизняній теорії та практиці ризик-менеджменту, існує нагальна потреба вдосконалення системного підходу щодо оцінки підприємницького ризику. Його застосування дозволить розкрити цілісність об'єкту, виявити диференціацію зв'язків складного явища та усвідомити їх єдність, а також описати ризик за допомогою упорядкованої системи показників, які відображають його структуру, динаміку та можуть бути використані у процесі контролю рівня підприємницького ризику в агробізнесі.

У роботі показано, що використання широкого спектру аналітичних показників і методів оцінки у сукупності дозволяє зробити достовірні висновки щодо ступеню та розміру ризику й обрати відповідну альтернативу з метою управління ризиком в агробізнесі. Дослідженням встановлено, що найчастіше в основу критеріїв прийняття підприємницьких рішень покладено фінансово-економічні індикатори. Останні можна класифікувати за їх економічною суттю і виділити три групи: показники ефективності, показники фінансової стійкості, показники платоспроможності підприємства (рис. ).

Принципова відмінність між аналізом фінансового стану фірми й оцінкою підприємницького ризику полягає в тому, що остання враховує коливання (нестабільність) фінансових індикаторів під впливом факторів часу і невизначеності. Необхідною умовою управління ризиком, зокрема в агробізнесі, є комплексне використання факторного аналізу, економіко-математичного моделювання, засобів математично-статистичного аналізу, елементів теорії ймовірності, теорії ігор, теорії нечітких множин для оцінки підприємницьких альтернатив. Наявний апарат фінансово-економічного аналізу (коефіцієнти, абсолютні величини, порівняння, функціональні залежності) дозволяє на високому якісному рівні приймати ризиковані рішення в аграрному підприємництві.

Рис. 2. Сукупність фінансово-економічних

критеріїв прийняття рішень у ризик-менеджменті

Проте повноцінне використання засобів фінансового аналізу у нинішніх умовах ускладнене й обмежене специфічністю макроекономічної ситуації, відсутністю фондового ринку, ринку землі, високою інфляцією, недосконалістю ринкової інфраструктури, правовим нігілізмом суб'єктів господарювання. Збитковість більшості сільськогосподарських товаровиробників не дозволяє визначити середньогалузеву норму прибутку, яка необхідна для розрахунку реального дисконту, як міри ризику. Поширеною є практика заниження та приховування фактичної врожайності та прибутку, відсутній досконалий облік і менеджмент у фермерських господарствах. Все це не дає змоги виявити дійсний фінансово-майновий стан підприємства, а отже, достовірно оцінити підприємницький ризик. Проведені обстеження виявили елементарне небажання керівників деяких агропідприємств займатися фінансовим аналізом і оцінкою ризику. Тому більшість методик залишаються поки що лише теоретичними напрацюваннями, оскільки не знаходять практичного застосування у вітчизняному агробізнесі. У той же час, як свідчить досвід ринково розвинених країн, практичні положення щодо оцінки підприємницького ризику стають “ноу-хау”, дієвим інструментом конкурентної боротьби.

Результати дослідження переконують, що при оцінці ризику в аграрному підприємництві доцільно віддавати перевагу показникам чистої теперішньої вартості проекту (NPV), внутрішній нормі рентабельності (IRR) та коефіцієнту економічного зростання, як найбільш об'єктивним і комплексним критеріям. При цьому обов'язково слід розрахувати та порівняти оцінки ризику за іншими параметрами. Оскільки ризик має ймовірнісну природу, то його оцінка має включати як мінімум дві складові: вартість і частоту настання певної події або наслідку.

У дисертаційній роботі доопрацьовано методику оцінки підприємницького ризику в агробізнесі на базі поєднання фінансового аналізу та теорії нечітких множин, а також розроблено відповідний алгоритм: загальна множина оцінок підприємницького ризику розбивається на п'ять нечітких підмножин, що перетинаються, (“абсолютно-катастрофічний ризик”, “критичний ризик”, “відносно-допустимий ризик”, “прийнятний ризик”, “мінімальний ризик”); формується базова система критеріїв оцінки підприємницького ризику та здійснюється нечіткий поділ множин їх значень за рівнем показника; визначається функція належності оцінок підприємницького ризику нечітким підмножинам його рівнів; встановлюється питома вага кожного базового критерію в інтегрованій оцінці підприємницького ризику; обчислюється комплексний показник оцінки підприємницького ризику як сума скорегованих на значимість відповідних критеріїв функцій належності; за допомогою спеціального ключа значення інтегрованого показника позиціонується в системі нечітких підмножин рівнів підприємницького ризику.

Визначення рівня підприємницького ризику за допомогою запропонованого підходу відповідає процесу людського мислення. Доцільність його застосування забезпечується співставністю одиниць виміру аргументів економіко-математичної моделі через функцію належності їх значень до тієї чи іншої нечіткої підмножини.

У третьому розділі – “Напрями вдосконалення прийняття підприємницьких рішень в агробізнесі” – розкрито роль і значення бізнес-планування як інструменту управління підприємницьким ризиком та визначені напрями підвищення його дієвості у реформованих сільськогосподарських підприємствах, а також запропоновано концептуальні підходи до створення сприятливої для оптимізації підприємницького ризику інфраструктури аграрного ринку.

Інструментом, який допомагає ефективно приймати рішення в процесі підприємницької діяльності та передбачати результати від їх реалізації, тобто контролювати ризик, є бізнес-план. Жодне підприємство не зможе прибутково працювати в умовах ринкової економіки без ретельного планування своєї діяльності.

На прикладі розробленого бізнес-плану фермерського господарства відпрацьовано ситуативну систему взаємоузгоджених заходів щодо управління підприємницьким ризиком. Так, з метою недопущення ризику стагнації агропідприємства доцільно диверсифікувати сфери його діяльності за рахунок розвитку інших галузей, які технологічно продовжують або доповнюють сільськогосподарське виробництво. Для визначення спеціалізації переробної галузі потрібно провести попередні маркетингові дослідження. Зокрема, вивчити споживчі якості можливого продукту, потреби споживачів, попит і пропозицію на даний товар. Щоб встановити рівень підприємницького ризику на певному ринку й обрати методи управління ним, доцільно застосувати технологію SWOT-аналізу, в основі якого лежить критична самооцінка фірми, її конкурентних переваг і недоліків.

З метою формування системи показників кількісної оцінки та контролю підприємницького ризику в агробізнесі при розробці бізнес-плану пропонуємо спочатку визначитися щодо можливих джерел фінансування даного інвестиційного проекту. Потенційно це можуть бути власні кошти, комерційні банки, міжнародні фонди підтримки підприємництва, державні спеціалізовані фонди, партнери. Кожному з них властиві свої пріоритети, тому ризик-менеджер має балансувати співвідношенням вигоди-втрати відповідно до джерел фінансування та вимог конкретної заінтересованої особи. Так, згідно системи цінностей голови досліджуваного фермерського господарства і його кредитора (банк “Аваль”) рівень підприємницького ризику по проекту власного виробництва круп у даному агропідприємстві визначається як прийнятний. Цей висновок зроблений на основі показників ефективності інвестиційного проекту фермерського господарства “Риск” Згурівського району Київської області (табл. 1) за допомогою авторської методики нечіткої оцінки підприємницького ризику.

Логічною є вимога обов'язкової та безпосередньої участі підприємця, менеджера у розробці бізнес-плану. Це сприяє критичній оцінці керівником власного потенціалу, підвищує рівень прийняття управлінських рішень і, у кінцевому підсумку, впливає на ступінь підприємницького ризику завдяки поглибленню його усвідомленості суб'єктом господарювання.

У роботі встановлено, що виконуючи роль інструменту ризик-менеджменту взагалі, бізнес-план, разом з тим, має містити окремий розділ, в якому комплексно й об'єктивно описуються можливі труднощі та перешкоди в реалізації інвестиційного проекту, а також намічаються шляхи їх подолання. Особливу увагу слід звернути на загрозу від конкурентів, на власні прорахунки у маркетинговій і виробничій політиці, на помилки у підборі менеджерів. Для оптимізації підприємницького ризику в агробізнесі слушним є постійний моніторинг соціально-економічного і нормативно-правового середовища, активний маркетинг, хеджування, бюджетування, відмова від ненадійних партнерів, страхування. Стратегія управління підприємницьким ризиком має включати комплекс заходів з попередження, оптимізації та нейтралізації ризиків.

1. Зведена таблиця критеріїв оцінки підприємницького ризику

(дані бізнес-плану)

тис. грн.

Період Роки

Показник 2001 2002 2003 2004 2005

Чистий прибуток 105 240 240 240 240

Чистий грошовий потік 80 180 180 180 180

Коефіцієнт обіговості оборотних активів, раз 4 6 6,2 6,2 6,2

Початкова інвестиція 120

Дисконт (17% інфляція + 6% доход +2% ризик) 25% 25% 25% 25% 25%

Чиста теперішня вартість проекту (NPV) 284

Дисконтований термін окупності (DPP), років 1,6

Коефіцієнт варіації NPV, % 14

Рівень ризику “прийнятний”

Значна залежність аграрного виробництва від природних чинників, які є непідвладні суб'єктам, змушує сільськогосподарських товаровиробників пристосовуватися до них, враховувати при виборі технології, організації виробництва. Адаптивний підхід в управлінні підприємницьким ризиком полягає також у створенні системи матеріальних і фінансових резервних фондів, оптимізації структури виробництва і посівних площ, диверсифікації діяльності. При цьому необхідно прагнути не до мінімізації ризику, усунення його будь-якою ціною, а на основі задачі багатокритеріальної оптимізації рішень спланувати підприємницьку діяльність.

Для досліджуваного фермерського господарства, згідно знайдених коренів оптимізаційної задачі, доцільно створити резервний фонд насіннєвого матеріалу та місячний запас сировини для переробного цеху. У бюджеті виробництва слід виділити статтю непередбачених витрат і сформувати відповідний фонд за рахунок щомісячних (2%) відрахувань з прибутку. Одним із дієвих заходів управління підприємницьким ризиком є його фінансування через систему зовнішнього страхування. Так, для компенсації неврожаю зернових, варто скористатися послугами страхової компанії. Зазначені заходи формують систему управління підприємницьким ризиком в агропідприємствах.

Проблему формування ефективної системи ризик-менеджменту слід вирішувати на трьох рівнях: національному, районному та підприємства. Одним із пріоритетних завдань сучасного етапу аграрної реформи в Україні є створення адаптивного до ризику підприємницького середовища. Важлива роль в організації аграрного ринку, регулюванні підприємницького ризику належить підприємствам ринкової інфраструктури: біржам, торговим домам, аукціонам, страховим і консалтинговим компаніям, банкам. Зокрема, розгалужена мережа спеціалізованих торговельних підприємств забезпечує прозорість аграрного ринку, формує справедливу ціну на сільськогосподарську продукцію, є індикатором попиту та пропозиції. Повноцінне виконання біржами своїх функцій сприяє оптимізації підприємницького ризику в агробізнесі. Крім того, торгівля на біржах здійснюється стандартизованим товаром і за стандартизованими контрактами, що у цілому зменшує ймовірність зловживання або/та неналежного виконання договірних зобов'язань. Біржа контролює виконання всіх умов, необхідних для належної реалізації угоди. Для захисту від несприятливого впливу різноманітних ризикогенних факторів розроблені й активно використовуються на біржах спеціальні механізми: хеджування, лістингу, клірингу, розрахунків, що дозволяють контролювати й оптимізувати ризик торгових операцій з агропродукцією.

Для вдосконалення системи управління підприємницьким ризиком в агробізнесі необхідно розвивати ринок страхових послуг. Першочерговими є проблеми нормативно-правового, інформаційного забезпечення його функціонування та контролю платоспроможності страховиків, а також підготовки та перепідготовки кадрів, розширення видів страхування. Доцільно запровадити обов'язкове страхування врожаю стратегічно важливих сільськогосподарських культур із частковою компенсацією страхових платежів.

Світова практика ризик-менеджменту свідчить, що внутрішньої самоорганізації та самофінансування діяльності щодо оптимізації підприємницького ризику недостатньо для динамічного розвитку сільськогосподарських товаровиробників. Управління підприємницьким ризиком в агробізнесі має здійснюватися за допомогою диверсифікації ризику між партнерами і подальшою їх кооперацією, інтеграцією, створенням професійних об'єднань.

Важливою складовою інфраструктури аграрного ринку, необхідною для вдосконалення прийняття управлінських рішень в підприємництві, є мережа інформаційно-консультативних центрів. На сьогодні сільськогосподарські товаровиробники відчувають потребу в методичному супроводженні підприємницької діяльності, зокрема щодо управління підприємницьким ризиком. Одним із механізмів задоволення попиту на дану інтелектуальну продукцію в агробізнесі мають стати консультаційні центри у формі дорадчих служб, бізнес-центрів, саморегулівних організацій. Вони повинні надавати практичну допомогу сільськогосподарським товаровиробникам з питань менеджменту, маркетингу, організації виробництва, фінансування, бухгалтерського обліку, господарського права тощо. Подібні спеціалізовані інформаційно-консалтингові фірми мають бути складовою частиною соціально-економічної інфраструктури регіону, осередком передового досвіду та наукових знань. Тісно співпрацюючи з органами місцевої влади, з одного боку, вони забезпечуватимуть інформаційно-консультативне супроводження стратегічного управління розвитком регіону, виноситимуть законодавчі ініціативи щодо вдосконалення аграрної політики; з іншого боку, як зворотній зв'язок, – здійснюватимуть реалізацію державних програм у галузі сільського господарства.

Доцільно при агробізнес-центрах створювати передові пілотні, експериментальні господарства, на базі яких впроваджувати інновації та здійснювати перевірку теоретичних розробок. Для фінансового забезпечення свого функціонування спеціалізовані консалтингові фірми беруть участь у прибутках і фінансуванні агропідприємницьких структур-своїх клієнтів, надають платні послуги, можуть користуватися державною підтримкою, зарубіжними грантами.

Запропонований підхід до реалізації економічної реформи в Україні, на нашу думку, сприяє формуванню адаптивного до ризику аграрного підприємництва, підвищує ефективність системи ризик-менеджменту в агробізнесі.

ВИСНОВКИ

1. Світовий досвід та практика підприємництва свідчить, що невід'ємним компонентом функціонування ринкової економіки є підприємницький ризик. Пропонуючи новий продукт, споживчу вартість, підприємець не впевнений, що товар буде позитивно сприйнятий іншими суб'єктами ринку. Таким чином, він ризикує або втратити інвестовані кошти, або отримати зиск від вдалого задоволення існуючої потреби. У боротьбі за споживача підприємець змушений постійно дбати про підвищення якості товару або послуги. Отже, підприємницький ризик виконує важливу роль спонукальної сили соціально-економічного розвитку. Таке розуміння ризику вимагає ефективного управління ним.

2. Підприємницький ризик в агробізнесі існує через об'єктивну невизначеність економічних явищ і процесів, і, разом з тим, має суб'єктивну складову. Подвійна природа підприємницького ризику формує його як економічну категорію. Його особливості визначаються як специфічними рисами самого суб'єкта підприємницької діяльності, так і умовами його функціонування.

3. Підприємницький ризик – це не просто можливість зазнати збитків або відхилення від мети, але і спосіб поведінки в неординарній ситуації, створення таких ситуацій, а також пошук і реалізація оригінальних підприємницьких рішень, прийняття на себе відповідальності за ризиковані дії. Це обгрунтовує розуміння ризику в агробізнесі як фактору формування підприємницького доходу. Для цілей управління підприємницьким ризиком, останній доцільно класифікувати за різними критеріями з врахуванням мети та завдань заінтересованої особи.

4. Об'єктивно-суб'єктивний характер підприємницького ризику та його соціально-економічна значимість обгрунтовують можливість і необхідність управління ризиком в агробізнесі. Під управлінням підприємницьким ризиком (ризик-менеджментом) ми розуміємо комплекс заходів спрямованих на максимізацію підприємницького доходу при оптимальному співвідношенні вигод і втрат.

5. Ризик-менеджмент має базуватися на глибокому розумінні природи, суті підприємницького ризику в агробізнесі та використанні широкого набору методів управління. Їх перелік і послідовність застосування детермінується зовнішніми та внутрішніми чинниками сільськогосподарських товаровиробників і рівнем свідомості підприємця (ризик-менеджера). Системний і творчий підхід до управління підприємницьким ризиком забезпечує конкурентоспроможність суб'єктів агробізнесу.

6. Проведене дослідження свідчить, що вибір методів управління підприємницьким ризиком залежить від результатів його оцінки. Тому пропонується з метою підвищення якості визначення рівня підприємницького ризику в агробізнесі комплексно застосовувати фінансово-економічний аналіз, теорію ймовірності, математично-статистичні методи, економічне моделювання тощо. Оскільки оцінку здійснює людина, то необхідно враховувати і суб'єктивні фактори: схильність до ризику особи, що приймає рішення, систему цінностей підприємця (менеджера), ступінь довіри до експертів. Це зумовлює конкретність оцінки ризику щодо місця і часу. Тому є безпідставними спроби розробити універсальний інтегрований показник підприємницького ризику, як постійний набір ключових показників і їх вагових коефіцієнтів (наприклад, Z-критерій Альтмана, та його модифікації).

7. Поряд з класичними методами оцінки підприємницького ризику доцільно використовувати і нетрадиційні. З цією метою у роботі обгрунтовано доцільність застосування теорії нечітких множин до оцінки ризику в агробізнесі, а також розроблено відповідний алгоритм на базі поєднання апарату теорії нечітких множин і системного фінансового аналізу.

8. Важливим напрямом удосконалення системи управління підприємницьким ризиком є становлення адаптивного до ризику аграрного ринку через формування та розвиток його інфраструктури. Нами обгрунтовано вплив ринкових важелів: біржової торгівлі, страхування і консалтингу на оптимізацію підприємницького ризику в агробізнесі, а також запропоновані власні концептуальні підходи до реалізації зазначених пріоритетних завдань. Доведено, що ефективна система ризик-менеджменту має формуватися та здійснюватися на трьох рівнях: національному, регіональному і підприємства.

9. Одним із обов'язкових заходів і засобів управління підприємницьким ризиком на рівні підприємства повинно бути бізнес-планування, яке спрямоване на реалізацію цілей і завдань агрофірми оптимальним чином. Впровадження бізнес-планування підвищує рівень прийняття підприємницьких рішень, оскільки дозволяє завчасно прорахувати альтернативи, раціонально розподілити ресурси, а також оперативно контролювати та координувати процес реалізації інвестиційного проекту. Такий підхід, у підсумку, забезпечує оптимізацію підприємницького ризику в агробізнесі та підвищує конкурентоспроможність сільськогосподарських товаровиробників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Минка А.П. Ризик у підприємницькій діяльності / розд. в моногр. Основи аграрного підприємництва / За ред. М.Й. Маліка. – К.: Інститут аграрної економіки, 2000. – 582 с. ISBN 966-7306-68-2 (в т.ч. автора С. - 519).

2. Минка А.П. Теоретична сутність і зміст підприємницького ризику /Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. пр. професорсько-викладацького складу і аспірантів, Вип. 4. – К.: Академія муніципального управління, 2000. (ISBN 966-7723-05-4) – С. 102-110.

3. Минка А.П. Деякі методичні підходи до оцінки підприємницького ризику в АПК //Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Секція: Економіка, Вип. 46. – К., 2000. – С. 59-62.

4. Минка А.П. Прийняття управлінських рішень в умовах ризику і невизначеності //Економіка АПК. – 2001. – №3. – С. 85-90.

5. Минка А.П. Економіко-правові аспекти ризику у підприємницькій діяльності /Підприємництво і право: Зб. наук. пр. – К.: Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 1998. (ISBN 966-95169-3-5) – С. 255-261.

6. Минка А.П. Підвищення рівня правової культури як фактор зниження ризику у підприємницькій діяльності /Правова культура і підприємництво. – Київ-Донецьк: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, Донецький інститут підприємництва, 1999. – 280 с. (ISBN 966-7509-00-1) – С. 202-208.

7. Минка А.П. Правове забезпечення як ризикогенний фактор підприємницької діяльності /Мале підприємництво в Україні (проблеми державної підтримки): Зб. наук. пр. – К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1999. (ISBN 966-7509-04-4) – С. 57-61.

8. Минка А.П. Вдосконалення системи ризик-менеджменту в агробізнесі /Ризикологія в економіці та підприємництві: Зб. наук. пр. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. (27-28 березня 2001 року) – К.: КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. – С. 264-265.

9. Минка А.П. Методологічні аспекти оцінки підприємницького ризику на основі бухгалтерської звітності /Розвиток науки про бухгалтерський облік: Зб. тез та текстів виступів на міжнародній наук. конф. Част. ІІ., Житомир: ЖІТІ, 2000. – С. 119-124.

10. Минка А.П. Основні аспекти ризик-менеджменту //Вчимося господарювати / Матеріали науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів. 22-23 листопада 1999 р. Київ-Чабани. – К.: Нора-прінт, 1999. – С. 282-284.

11. Минка А.П. Управління підприємницьким ризиком /Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практичний посібник) / За ред. П.Т. Саблука.–К.: ІАЕ УААН, 2000. – 558 с. ISBN 966-7306-62-3 (в т.ч. автора С. 329-340).

Анотації

Минка А.П. Управління підприємницьким ризиком в агробізнесі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – підприємництво, менеджмент і маркетинг. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.

Дисертація присвячена вдосконаленню управління підприємницьким ризиком