ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ ГУМУСУ В ЧОРНОЗЕМІ ТИПОВОМУ ТА ЗАЛЕЖНІСТЬ ЙОГО ВІД СИСТЕМИ

УДОБРЕННЯ

Визначено, що при внесенні 18 т/га гною і М28Р28К28 гумусний стан чорнозему типового важкосуглинкового формувався аналогічно перелогу.

Certainly, that at bringing of 18 ton/hectare leave to rot and М28Р28К28 the state of organic matter of black earth typical heavily loamy formed like the jeled earths.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства залучення природних ресурсів у виробничу діяльність людини стало настільки масштабним, що суттєво порушено зв'язки і баланси, які склалися в біосфері за тисячоліття (6).

Родючість як найцінніша властивість ґрунтів перш за все визначається вмістом органічної речовини гумусу (2, 3).

Від його кількості та складу залежить їх структурний стан, водні та фізичні властивості, поглинальна здатність та ферментативна властивість (1, 5).

Ведення землеробства з кінця 60 і до 90 років минулого сторіччя відзначалося стійким зростанням обсягів застосування органічних і мінеральних добрив. В 1990 році на 1 га ріллі в середньому по Полтавській області вносилося близько 8 тонн органічних добрив та 140 кг д.р. мінеральних добрив.

А це, в свою чергу, позначилось як на поживному, так і на гумусному режимі ґрунтів. Цілком логічно, що із збільшенням кількості внесених добрив зростали і запаси елементів живлення, а при зменшенні зменшувалися. Гумус же такої динаміки не мав, а постійно зменшувався, хоч у перший період явно нижчими темпами, ніж зараз. За даними Полтавського центру "Облдержродючість", вміст рухомого фосфору і обмінного калію за останні 20 років зменшився на 10, 25 відсотків відповідно, а гумус - з 3,67 % до 3,39 %.

Отже, цілком обґрунтованим можна вважати факт, що на даний час проблема збереження родючості ґрунтів на основі забезпечення бездефіцитного балансу гумусу набула особливої актуальності. В цьому плані, на наш погляд, найбільш доцільним є спостереження за зміною органічної речовини в грунті під впливом різних систем удобрення в довгострокових стаціонарних дослідах, і треба врахувати при цьому, яка саме з систем зможе забезпечити високу продуктивність сільськогосподарських культур та абсолютні величини накопичення або втрат поживних речовин і органічного вуглецю.

Аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання проблеми. За даними Шикули М.К. і Блаєва А. Д., за 54 роки сільськогосподарського використання після розорювання цілини значно знизився вміст загального гумусу в метровому шарі ґрунту. При цьому в орному шарі вміст гумусу скоротився порівняно з ділянкою цілини на 31 %, а його запаси - на 42 т/га (7).

Медведєв В.В. встановив, що застосування 11 т/га гною дозволило стабілізувати гумусний стан чорнозему типового. Протягом 18 років на контрольному варіанті (без добрив) вміст гумусу скоротився з 5,46 % до 4,91 %, а при систематичному внесенні гною з 5,79 до 5,54 %. Таким чином, за цей період втрати гумусу на контрольному варіанті становили 11,2 %, а при систематичному внесенні гною - 4,4 %. Виходить, що оптимізація розподілення органічних добрив у сівозміні в часі є важливим фактором регуляції гумусного складу ґрунту (4).

Отже, для досягнення бездефіцитного балансу гумусу в грунтах необхідно розробити такі ефективні заходи, які забезпечують збільшення надходження органічної речовини в грунт завдяки використанню комплексу організаційно-агротехнічних факторів та зменшенню його втрат внаслідок процесів ерозії та мінералізації.

Мета досліджень і методика їх проведення. Метою цієї роботи є розробка таких систем удобрення, які забезпечили б підвищення продуктивності сівозміни на основі відновлення родючості ґрунту, більш повного використання біологічних факторів і грунтово-кліматичного потенціалу регіону.

Робота виконувалася в стаціонарному досліді, який ведеться з 1965 року в Полтавському інституті АПВ ім. М.І. Вавілова в селищі Степне Полтавського району на чорноземі типовому важкосуглинковому з таким чергуванням сільськогосподарських культур у просторі та часі:

При довготривалому застосуванні різних систем удобрення відмічено суттєві зміни у якісному складі гумусових речовин. Так, відбулося зниження вмісту фракції ГК-1 (вільні гумінові кислоти) у 2,2 раза на варіанті з внесенням гною і у 2,0 раза при внесенні одних мінеральних добрив у порівнянні з контролем. У кукурудза на силос, озима пшениця, цукрові буряки, горох, озима пшениця, кукурудза на зерно, ячмінь. Повторність варіантів досліду чотирикратна. Розмір ділянки: посівної - 204 м2 (34 х 6), облікової - 136 м2 (34 х 4).

Одноразова доза гною - 12 т/га сівозмінної площі. Одноразова доза мінеральних добрив - 28 кг д.р. №К на 1 га сівозмінної площі.

Результати досліджень. Наші дослідження показали, що на чорноземі типовому в кінці п'ятої ротації семипільної зерново-просапної сівозміни вміст загального гумусу в шарі 0-20 см досяг 5,27 % (табл. 1). Під дією великої дози гною (вар. 6) кількість гумусу суттєво підвищилась до глибини 60 см. На фоні високих доз мінеральних добрив, що застосовуються протягом 40 років стійка дегуміфікація чорнозему типового відмічається також до глибини 60 см.

той же час при застосуванні органічної системи удобрення відбулося підвищення гумінових кислот, що зв'язані з кальцієм, у 1,7 раза, а мінеральної - у 2,0 раза.

Вміст у грунті суми фульвокислот становив на контролі (без добрив) - 28,3 %. При органічній системі удобрення (гній) цей показник був меншим у 1,8 раза, а там, де вносились одні