О Ленине. Сборник воспоминаний. - М., 1924.

О значении архаики в политической культуре Советской России в первые годы после революции см.: Кимерлинг А.С. Презентация большевизма в 1919 году // Молодежная наука Прикамья. Сб. научных трудов. - Вып. 3. - Пермь, 2003.

Безансон А. Советское настоящее и русское прошлое. - М., 1998.

XV внеочередной пленум обкома. Стенограмма. 22-23 мая 1937 г. // ЦДОО- СО. - Ф. 4. - Оп. 15. - Д. 26.

Протокол собрания районного партактива Кизеловской парторганизации. 26 мая 1937 г. // ГОПАПО. - Ф. 61. - Оп. 51. - Д. 209.

Вот выдержка из заявления, отправленного на имя нового секретаря Ворошиловского горкома ВКП(б): "Почему до сих пор не сняты портреты Кабакова, ведь он является врагом народа, а в Дворце культуры до сих пор висят". Тогда я пошел проверить и убедиться в правильности заявления т. Дроздова, убедившись в нахождении в двух кабинетах портретов с изображением тов. Молотова и сзади стоявший Кабаков". См.: Квасников - Са- марському.4.06.1937 // ГОПАПО. - Ф. 59. - Оп. 1. - Д. 303.

Из доклада Высочиненко. Май 1937 г. // ГОПАПО. - Ф. 620. - Оп. 17. - Д. 49.

Стенограмма VI городской партийной конференции 26 мая 1937 г. // ГОПАПО. - Ф. 1. - Оп. 1. - Д. 1650.

Справка о критике работы и разоблачении врагов народа на собрании партактива в Первоуральске (26-28 мая 1937 г.) // ЦДООСО. - Ф. 4. - Оп. 15. - Д. 103.

Стенограмма II партийной конференции. Июнь 1937 г. // ЦДООСО. - Ф. 4. - Оп. 15.- Д. 3.

ГОПАПО. - Ф. 620. - Оп. 17. - Д. 57.

Стенограмма II партийной конференции. Июнь 1937 г. // ЦДООСО. - Ф. 4. - Оп. 15. - Д. 2.

Стенограмма XIV пленума обкома ВКП(б) // ЦДООСО. - Ф. 4. - Оп. 15. - Д. 19.

Стенограмма XIV пленума обкома ВКП(б) // ЦДООСО. - Ф. 4. - Оп. 15. -

Д. 20.

См.: Фейхтвангер Л. Москва. 1937. - М., 1937.

См.: Хлевнюк О.В. Политбюро. Механизмы политической власти в 1930-е годы. - М, 1996.

Доклад И.В. Сталина на февральско-мартовском пленуме ЦК ВКП(б). 3. 03 1937 // Лубянка. Сталин и ГУГБ НКВД. 1937-1938. Документы. - М., 2004.

Стенограмма февральско-мартовского пленума ЦК ВКП(б). 1937 г. // Вопросы истории. - 1995. - № 7.

См.: Из резолюции II Свердловской областной конференции ВКП(б) по отчету обкома ВКП(б) о необходимости разоблачения и уничтожения "врагов народа" 19 06 1937 // Политические репрессии в Прикамье. 1918-1980 гг. Сборник документов и материалов. - Пермь, 2004.

Summary

In his article the author deals with the problem of cult practices in 1930-s. Forms and peculiarities of local cults and their structural elements are also described. In the article the author makes use of archive materials. The author concludes that local cult practices were an integral part of the system of power.

В. В. Кривошея

КОЗАЦЬКА СТАРШИНА В УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВОТВОРЕННІ СЕРЕДИНИ XVII - КІНЦЯ XVIII СТ.

На сучасному етапі розвитку історичної науки вдалося з'ясувати основні етапи, напрямки і ступінь наукової розробки ролі козацької старшини у державотворчих процесах середини XVII - кінця XVIII ст.

Динаміка зміни цілей, підходів, теоретико-методологічних засад, ступеня науковості досліджень зазначеного сюжету дозволили виділити три історіографічні етапи: дореволюційний (ХІХ - початок XX ст.), радянський (1917 - 1991 рр.), сучасний, який розпочався з проголошенням державної незалежності України. Відсутність спеціальних досліджень вказаної проблематики протягом двох перших періодів зумовлювала описовість і фрагментарність у працях з історії Української козацької держави. Перетворення проблеми у повноцінний об'єкт дослідження відбулося лише в умовах отримання державної незалежності України. Протягом третього періоду відбулись значні зрушення, але у більшості випадків вони стосуються постановки нових історіографічних питань і лише часткового їх вирішення. Синхронний аналіз масиву вітчизняної та зарубіжної історіографії, яка вивчала різні аспекти діяльності української козацької старшини, засвідчує, що історично обумовлено період "первісного нагромадження" емпіричних знань у вітчизняній історіографії дещо затягнувся. У багатьох напрямках українська історіографія знаходиться далеко не на завершальному етапі цього періоду нагромадження емпіричних знань. Такий стан обумовлений тим, що у перший період дослідження історії України відбувалися у річищі пануючих російської і польської історіографії, в другий період стався розрив тяглості українського історіографічного процесу, який лише наприкінці цього періоду відродився, але залишався в тисках тоталітарного антифактологічного, антиемпіричного, антинаукового підходу до багатьох питань історичного минулого. Історії козацтва і старшини займала серед цих питань одне із провідних місць. Не принижуючи ролі істориків ХІХ - XX ст. (представників двох перших періодів), які досліджували історію старшини, зазначимо, що вони зробили багато для збереження фактологічної бази, але завершення її