Активним діячем цього руху в Україні був Микола Антонович Плевако (1890-1941) - історик літератури, бібліограф, педагог, професор Харківського ІНО (1922-28). У 1926-33 рр. - дійсний член Наукового дослідного інституту літературознавства ім. Т.Г.Шевченка, зав. кабінету бібліографії Т. Шевченка і нової української літератури. У 1932-34 рр. - старший науковець редакційного комітету ВУАН. Вперше біографічна довідка про Плевака М.А. була включена до Української радянської енциклопедії в 1963 р. [4.-С.247].

У 1923-26 рр. він видав "Хрестоматію нової української літератури", до якої були включені також біографічні довідки письменників [5]. У 1923 р. вийшов 2-й том (45 імен), у 1926 р. - 1-й том (30 імен). До Хрестоматії М. Плевако включив усіх літераторів дореволюційного часу - 75 імен. Якщо порівняти цей посібник з 5-томним біобібліографічним словником "Українські письменники" (К., 1960-1965) [6], то за кількістю персоналій відповідного періоду він докладніший і повніший, бо містить такі імена, як Остап Рудиковський, Петро та Степан Писаревські, Костянтин Думітрашко, Степан Олександрів, Кирило Тополя, Дмитро Маркович, Спиридон Черкасенко, Григорій Чупринко, Микола Філянський, Б. Лепкий, Петро Карманський тощо. В Хрестоматії зустрічаються імена літераторів, яких радянське літературознавство віднесло до "буржуазних націоналістів" і на значний час полишило згадки про них.

Наприкінці 1923 р. з ініціативи М.А. Плевака розпочалося укладання національного біобібліографічного словника український письменників. Словник, за задумом автора, мав відтворити певну і реальну картину історичного розвитку української літератури; дати за змогою "всі характерні для даної епохи й для даної групи письменників" твори. Кожен письменник мав постати перед читачем "з усіма своїми особливостями й класово-ідеологічними рисами" незалежно від того, хто він за своїм соціальним станом та ідейними переконаннями [7.-С.30-32].

В основу формування Словника була покладена анкетна практика. Було розіслано близько 3000 анкет і одержано велику кількість власноручних тогочасних відповідей літераторів. Анкети надійшли від Алешка В.І., Алчевської Х.О., Андрушенка М.В., Арбатова О.П., Атаманюка В.І., Бабія О., Бажана М.П., Баженової Л.М., Баленка Г.М., Бедзіка Д.І., Бендюженка С.Ф., Берло Г.Л., Бобінського В.П., Боброва В.П., Богословського М.Ф., Браунера О.О., Бужинського М.М., Буніної З.М., Ванченка П.З., Введенської Н.А., Ведміцького О.М., Вишні О., Гадзінського В.А., Гаєвського С.Ю., Гака А., Гжицького В.З., Головка А.В., Голоти П.І., Гончаренка К.О., Гаруцького О.П., Грабенка А.М., Григорука Є.М., Грушевського М.Ф., Гуцала р.А., Діхтяря О.І., Дмітрієва М.В., Дніпровського І., Доленга М.В., Донцова Д.І., Донченка О.В., Дорожного І.Д., Дуліна О.О., Жилка Ю.З., Жлуктенка В.О., Жука М.І., Журливої О.К., Загула Д.Ю., Заливчого А.І., Застирця Й.Я., Зерова М.К., Ірчана М., Йогансена М.Г., Казки А.В., Кирія О.А., Ковіньки О.І., Кожушного М.П., Конторина О.П., Копиленка О.І., Косинки Г.М., Коцюби Г.М., Кошельника П.Ю., Кулика І.Ю., Куліша М.Г., Курила-Кримчака А.П., Лавренка-Хуторного М.Ф., Ладухіна Ф.Є., Лепкого Б.С., Малечі Н.М., Малинки О.Н., Мамонтова Я.А., Марфієвича М.І., Масенка Т.Г., Микитенка І.К., Мисика В.О., Мусіяка С.П., Нагорського В.Д., Овчаренка М.С., Огневика Т.П., Олійника К.П., Омельченкової М.В., Осадчого Т.І., Осюка О.Т., Паніва А.С., Панча П.Й., Пилипенка С.В., Письменного М.С., Поліщука В.Л., Постернака Г.Ф., Радомського А.С., Рекуна І.М., Рклицького Г.П., Рклицького С.В., Романівської М.М., Рудика Д.П., Русова О.О., Русової С.Ф., Јавченка Я.Г., Сагайдачного Є.П., Садовського М.К., Семенка М.В., Сенченка І.Ю., Скатинського Й.К., Слісаренка О.А., Сосюри В.М., Старицької-Черняхівської Л.М., Сушицького Ф.П., Тарновського М.М., Терещенка М.І., Тичини П.Г., Усенка П.М., Филиповича П.П., Фіногенова І.М., Хільченка О.П., Хоменка Є.І., Чаплі В.К., Черняхівського О.Г., Чигринця Б.Д., Чумака В.Г., Шкурупія Г.Д., Щупляка О.Д., Щурата В.П., Юльченко-Здановської М.Ф., Ялового М.О., Яновського С.П., Ярошенка В.М. та ін. У 1934 р. словник був майже готовий, але робота над довідником була припинена через політичні репресії діячів української культури і науки. Зараз цей матеріал зберігається в ІР НБУВ та Архіві-музеї літератури та мистецтва України [8.-С.424-429; С.159-160; С.20-21,32].

Особливе місце в історії літератури, бібліографістики і біографістики належить біобібліографічному покажчику А. Лейтеса і М. Яшека - першому з томів трьохтомнику "Десять років української літератури. 1917-1927" [9]. Покажчик підготований до десятиріччя Жовтневої революції в науково-дослідному Інституті літературознавства ім. Т. Шевченка (Харків) співробітником кабінету бібліографії М. Яшеком і літературознавцем О.М. Лейтесом. У вихідних даних видання зазначено, що ця праця була відзначена "Управлінням Науковими Установами УСРР премією ім. І. Франка за 1928 р.".

Зазначимо, що його появі передувала промова М. Скрипника на Х з'їзді КП(б)У (листопад- грудень 1927) "Про завдання культурного будівництва" [10.-С.580-599]. Період після з'їзду - сприятливий час у житті діячів культури. Народному Комісаріатові освіти було надано право брати активну участь в літературному житті країни. Через цю державну установу держава виділяла кошти на видавництво творів, заохочувало літературні проекти й оголошувало конкурси на праці, твори з нагоди річниці Жовтневої революції. Завдяки цим обставинам стало можливим видання двох із запланованих до видання томів "Десять років української літератури".

Передбачалося підготувати три томи "Десять років української літератури. 1917-1927". Перший том - бібліографічний покажчик письменників. Другий - "Організаційні та ідеологічні шляхи української радянської літератури". У ньому надруковано, зокрема, маніфест літературно- мистецької групи "Гроно", літературної організації "Аспанфут", платформи письменницьких спілок "Плуг", "Гарт", матеріали про ВАПЛІТЕ, "Молодняк" та ін. Третій том планувалося видати під назвою "Темарій. Стилі. Жанри. Портрети письменників. Характеристики критиків". Перші два томи з'явилися в