До довідника включено імена людей, які проявили себе у тому чи іншому літературному жанрі або напрямі. У 1927 р. почалася інтенсивна літературна діяльність І. Багряного (1907-1963). Це оповідання "З оповідань старого рибалки" (Всесвіт, № 34, С.4-6), вірші в журналах "Всесвіт", "Глобус", "Життя і революція", "Плужанин", "Червоні Квіти" [9.-С.19]. М. Бажан (1904-1983) видав збірки поезій "17-й патруль", "Різьблена тінь" (1926, 1927; Вид-во "Книгоспілка", Харків) та в 192527 рр. ряд віршів у журналах "Глобус", "Червоний шлях", "Всесвіт", "Життя і Революція", альманасі ВАПЛІТЕ [9.-С.20-21]. У львівських літературних журналах "Митус", "Світло", "Вікна" публікувався

Бобинський (1898-1938).

У 1910 році почав свою літературну діяльність учитель за фахом С. Васильченко (1878-1933). Окремі видання: "На перші гулі" (1917, 1922, 1925), "Не співайте, півні, не вменшайте ночі" (1917,

1925), "Драматичні творі" (1917), "Оповідання" (1918), "Червона воля України" (1920) та ін. [9.-

47-54]. "Серед письменників початку 20-го століття, серед блискучої плеяди "європейців", що перші спробували одягти українську літературу в "європейський фрак та циліндр" (як тоді говорилося), осібне місце займає творчість С. Васильченка" - писав про нього А.Шамрай [9.-С.48].

Багатим творчим доробком зафіксована на сторінках довідника діяльність О. Вишні (1889-1956). Це окремі видання: "Кому веселе, а кому й сумне" (1924, 1925, 1926), "Діли небесні" (1924, 1925, 1927), "Реп'яшки" (1924), "Літературні усмішки" (1924), "Вишневі усмішки сільські" (1924, 1925) та ін. Перелік його творів займає 8 сторінок словника [9.-С. 65-72].

"Український Пушкін", наймолодший, найпопулярнішій, справжній улюбленець свого часу О. Влизько (1908-1934) [13; 9.-С.75-77]. Перша книжка 19-літнього юнака - "За всіх скажу" (К.: Книгоспілка, 1927). Я. Савченко писав про О. Влизька з приводу "Дев'ятої симфонії": "Я не знаю нічого кращого в української поезії останнього десятиліття щодо такої шляхетності думок, такого міцного й суцільного пафосного піднесення і, нарешті, такої широти й людяності мислення. Це тим паче вражає, що Влизькові всього 19 років" [14.-С.270-272].

Поезії Марка Вороного (1904-1941) друкувалися в журналах "Глобус", "Червоний шлях", "Життя й революція" і ніколи не були зібрані та видані окремою збіркою. Друкуючи пучок сонетів М. Вороного (Антіоха), один львівський журнал писав: "Молодий поет-неоромантик, співець трагічності нашої епохи. У його віршах відчувається невичерпна потенціальна сила, що шукає свого виходу. Серед сучасних поетів Радянської України його талант помітно визначається глибшим змістом і досконалою формою" ("Світло", Львів, 1926, ч. 6, С. 11) [15.-С.356; 9.-С.80].

Початок літературної діяльності Д. Гуменної (1904-1995) припав на 20-ті рр. Перший друкований твір - нарис "В степу" (1924, журнал "Сільсько-Господар. Пролетар"), далі - оповідання "Леня" (1925, "Глобус"), "Пастухи" (1925, журнал "Плужанин"), "Савка" (1925, журнал "Нова Громада"), "Іскорки" (1925, журнал "Сільсько-Господар. Пролетар"). Подальша творча діяльність письменниці пов'язана з Америкою. За радянських часів не включалася до довідників [9.-С.121-122].

Серед небагатьох письменників Західної України в покажчику подається бібліографія творів Д. Загула (1890-1944). Перші твори надрукував в газеті "Буковина" (1907). Поетичне надбання Д. Загула становлять три його збірки поезій "З зелених гір" (1918), "На грані" (1919), "Наш день" (1919,

1925), переклади ("Фавст" Гете), літературознавчі та критичні статті [9.-С.174-180].

В. Підмогильний (1901-1937) - визначний белетрист 20-х рр., перекладач французької прози, письменник-інтелектуал, редактор видавництв "Рух", ДВУ, Книгоспілка, "Життя й революція" [9.- С.374-377].

Є. Плужник (1898-1936) - "найвидатніший майстер імпресіоністичної поезії ХХ сторіччя" [16.- С.54; 9.-С.383-385]. В. Свідзінський (1885-1941) у 1920-27 рр. появився в пресі з поезіями, опублікував дві книжки віршів: "Ліричні поезії" (Кам'янець: ДВУ, 1922), "Вересень" (Харків, 1927) [9.-С.429-431]. Т. Осьмачка (1895-1962) займав першорядну позицію в поезії: "Скітськи огні" (Харків: ДВУ, 1925), "Круча" (К.: Слово, 1922) [9.-С.348-350].

М. Хвильовий (1893-1933) - провідний новеліст, творець власної літературної школи, власного стилю, організатор і головний речник українського відродження в УРСР. Ідеологію та кредо українського відродження оформив в книгах "Камо грядеши" (Харків: Книгоспілка, 1925), "Думки проти течії" (Харків: ДВУ, 1926), "Апологети писаризму" (Культура і побут, 1926, ч. 9-13). "Враження від статей Хвильового подібне до того, ніби в кімнаті, де було так душно, що важко дихати, відчинили вікна, й легені раптом відчули свіже повітря" (М. Могилянський) [17; 9.-С.526- 534].

Життєвий і творчий шлях В. Чумака (1900-1919) дуже короткий. Але біографічна довідка та перелік біографічних матеріалів, оцінка творчості (Б. Якубський), бібліографія праць і критичних статей підібрані дуже ретельно і на довгі роки залишалися найповнішим переліком як творчого доробку, так і праць про цього талановитого юнака [9.-С.560-564].

Із представників старшої генерації в довідник увійшли вже добре відомі своїми творами в різних літературних жанрів: М. Могилянський, А. Кримський, О. Кобилянська, В. Винниченко, С. Васильченко, В. Чередниченко, Х. Алчевська та ін. Багато імен відмічено в довіднику лише одним віршем чи оповіданням. Але вони передають епоху і створюють мозаїку активного літературного життя в Україні. Серед них імена Андрущенка Марата, Васюти Б., Волошки Людмили, Дніпровича, Мочарського М., Руденка П., Липи Ю. та ін.

Повернемось до початку нашої статті. Біобібліографічний покажчик А. Лейтеса і М. Яшека, виданий понад 70 років тому, і в якому зафіксовано близько 1300 імен, - унікальне явище на тлі українських довідкових видань. До нього були включені відомі на той час письменники, маловідомі, початківці, а