Зазначеним рисам відповідає й освітній рівень учасників літературного життя. Значна їхня частина дістала початкову і середню освіту в 2-х, 4-х, 7-микласних сільських і міських школах, гімназіях, реальних, трудових, учительських, фельдшерських школах, робітфаках. Незначна частина мала вищу або спеціальну освіту: В. Десняк (Чернігівська учительська семінарія, Московський інститут журналістики, Вищій Літературно-художній інститут в Москві, аспірантура Українського інституту марксизму); В. Гадзінський (народна, реальна школи, Львівська політехніка, Віденський університет). Частина прийшла до літератури після закінчення історико-філологічного та інших факультетів Київського університету або Інститутів народної освіти (Київ, Харків, Полтава, Кам'янець-Подільський). Вищу освіту здобували в Київському, Львівському, Кам'янець- Подільському, Чернівецькому, Комуністичному (Харків) університетах, сільськогосподарських, медичних, інженерних інститутах та ін. Досить типовими були шляхи в літературу, які пройшли, наприклад, Т. Масенко (двокласна школа, робітфак, курси журналістики), І. Момот (початкова школа, семирічка, курси журналістики).

У покажчику широко репрезентована регіональна географія літературного життя: Сумщина, Прилуки, Ромни, Чернігівщина, Херсонщина, Полтавщина, Вінниччина, Дніпропетровщина, Житомирщина, Донбас, Волинь, Одещина тощо. Однак основні події літературного життя відбувалися у двох містах - Києві та Харкові. У них, зокрема, були зосереджені редакції багатьох літературних часописів.

На сторінках покажчика зустрічаються назви багатьох літературних угруповань, які існували в Україні на той час, та імена письменників, які входили до них: "Плуг" (Харків, 1922-31) - спілка селянських письменників (А. Головко, П. Панч, Г. Епік, О. Копиленко, П. Усенко, В. Сосюра, В. Мисик, І. Сенченко); "Гарт" (Харків, 1923-25) - спілка пролетарських письменників (М. Йогансен, В. Еллан-Блакитний, П. Голота, К. Гордієнко, Д. Бузько, О. Досвітний, І. Дніпровський, П. Іванов, І. Кулик, В. Коряк, І. Кириленко, О. Копиленко, Г. Коцюба, П. Лісовий, А. Любченко, М. Майський, В. Поліщук, В.Сосюра, І. Сенченко, П. Тичина, П. Усенко, М.Хвильовий, І. Шевченко, М. Христовий, О. Корж, П. Лаврик та інші. Імена трьох останніх відсутні в довідниках "Словник української літератури. Письменники Радянської України" (Т. 2, 1948) та "Українські письменники" (Т. 4-5, 1965); ВУАПП (Всеукраїнська асоціація пролетарських письменників) - організація рос. пролетарських письменників у Харкові (1924-25).

ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників; Харків, 1927-32). Серед її членів: О. Влизько, С. Голованіський, В. Горбатов, Д. Гордієнко, М. Доленго, Н. Забіла, Д. Загул, І. Кириленко, Б. Коваленко, О. Корнійчук, В. Коряк, І. Кулик, І. Ле, І. Микитенко, Л. Первомайський, Я. Савченко, Л. Смілянський, В. Сосюра, М. Терещенко, П. Усенко, М. Шеремет та ін.

ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури; Харків, 1925-1928). Серед її членів: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітний, М. Бажан, М. Йогансен, В. Вражливий, О. Громів, І. Дніпровський, О. Досвітний, Г. Епік, М. Йогансен, О. Копиленко, Г. Коцюба, І. Кулік, М. Куліш, О. Лейтес, А. Любченко, М. Майський, В. Мисик, П. Панч, І. Сенченко, О.Слісаренко, Ю. Смоліч, В. Сосюра, П. Тичина, Д. Фельдман, М. Хвильовий, Г. Шкурупій, Ю. Яновський та ін.

АСПИС ("Асоціація письменників"; Київ, 1924-25), об'єднувала представників "непролетарської" літератури Києва - М. Зерова, Т. Осьмачку, Є. Плужника, Л. Старицьку- Черняхівську, Д. Загулу, П. Пилиповича, В. Атаманюка, Г. Косинку та ін.

"Ланка" (Київ, 1924-26). Входили: В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, М. Галич, Г. Косинка, Є. Плужник, Т. Осьмачка, Д. Фальківський, Б. Тенета, І. Багряний та ін. "Марс" ("Майстерня революційного слова"; Київ, 1926-28): Б. Антоненко-Давидович, В. Підмогильний, Г. Косинка, Д. Фальківський, Б. Тенета та ін.

"Молодняк" (Харків, 1926-32). З "Молодняка" в літературу прийшли: П. Усенко, Л. Первомайський, Б. Коваленко, І. Момот, М. Шпак, І. Ковтун, О. Корнійчук, О. Кундзіч, І. Гончаренко та ін.

"Західна Україна" - спілка революційних письменників, до якої входили М. Ірчан, І. Ткачук, А. Шмигельський та ін.

Образ літератури 20-30-х рр. створюється творами й окремими літературними працями, які доходять до читача перш за все через систему журналів, які видають літературні угрупування, творчі майстерні, державні й кооперативні видавництва. Помітним фактором культурного і громадського життя України є літературно-художні та суспільно-політичні журнали: "Життя й революція" (Харків, 1925-34), "Червоний шлях" (Харків, 1923-36), "Культура і побут" (Харків, 1925-28), "Гарт" (Харків, 1927-32), "Молодняк" (Харків, 1937-34), "Мистецтво" (Київ, 1919-20), "Всесвіт" (Харків, 1925-34), "Культура" (Львів, 1924-34), "Музагет" (Київ, 1919), "Глобус" (Київ, 1923-35), "Західна Україна" (Київ, 1927-30, Харків, 1930-33) та ін.

У постанові Політбюро ЦК КП(б)У від 25 серпня 1926 р. "Про стан преси на Україні" відмічається: "Видання літературно-наукових і політичних журналів на Україні набуває великого значення як чинник організаційно-політичної роботи серед широких мас робітників і селян, а так саме інтелігенції" [21.-С.329]. На 1929 р. "... число українських часописів має 232 назви із загальним річним накладом 11 752 000 примірників і 7 967 друкованих аркушів на рік і 34 970 000 відбитків". [22.-С.450] Старанням таких першорядних організаторів видавничої справи як С. Пилипенко росли видавництва, даючи систематично книжкову і журнальну продукцію. Редактором видавництв "Рух", ДВУ, Книгоспілка, "Життя й революція" був В. Підмогильний.

Завдяки вибуху талантів і розмаїттю літературних форм, журнали того часу формують літературну середу і життя епохи. "... Досить порівняти журнали 30-х рр., вимучені і висушені, з журналами 20-х, розмаїтими, багатими,