переоцінки основних засобів;
прибуток поточного року;
субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).
Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу.
Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п'ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.
Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50% розміру основного капіталу.
Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1 і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:
акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банком;
інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі не менше 10 % їх статутного капіталу та в дочірні установи;
кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу.
Сума регулятивного капіталу (капіталу «нетто») показує реальну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан.
Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характеризується його розміром, структурою (відносними частками його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових.
На наступному етапі аналізу вивчаються зміни в структурі балансового капіталу та в його складових.
Крім аналізу структури капіталу, дуже важливо визначити ефективність його використання. Аналіз проводиться за допомогою таких показників:
прибуток на капітал;
величина кредитних вкладень на 1 гри капіталу.
Ці показники розраховуються у такий спосіб:
Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.
На наступних етанах аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складових.
Суть банківського капіталу виливається через його функції:
капітал є основою для створення й організації банку, а також для його діяльності до часу накопичення достатнього обсягу залучених і позичених коштів;
у випадку несприятливої ситуації і непередбачених витрат капітал відіграє роль буфера, своєрідної “подушки”, що дає змогу банку продовжувати виконувати ті чи інші операції. У критичних ситуаціях (у випадках нестачі резервів) для погашення збитків використовується статутний капітал. Ні залучені, ні запозичені кошти не можуть бути використані на погашення збитків від поточної діяльності, оскільки вони не є боргом. Отже, поточні витрати, які банк змушений робити для вирішення назрілих проблем, компонує капітал;
капітал підтримує довіру клієнтів до банку і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності;
капітал є основою для структурного розвитку філії, розробки і впровадження нових послуг, обладнання. Залучення додаткового капіталу дає змогу банкові посилювати свої позиції на ринку, забезпечувати клієнтів сучасними банківськими послугами;
капітал служить регулятором загального розвитку банку в довгостроковій перспективі. Регулювання фінансового стану капіталу є важливим інструментом запобігання різним банківським ризикам. Воно підтримує довіру клієнтів, а в країнах де діє державна система страхування депозитів, захищає кредитно-фінансові установи від втрат.
Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій.
Власний капітал банку поділяється на основний та додатковий. Основний капітал банку – це грошові кошти, що забезпечують його фінансову основу. Він складається з статутного, резервного фондів, фондів економічного стимулювання та інших фондів, що утворюються за рахунок прибутку. Додатковий капітал – це грошові кошти, що доповнюють загальний власний капітал. Він формується з невикористаних резервів, що призначаються для страхування активних операцій банку і нерозподіленого прибутку. Одним з елементів додаткового капіталу банку постають невикористані резерви страхування банківських ризиків. Призначенням цих резервів є зниження негативних наслідків у зв’язку з неповерненням кредитів, виникненням збитків від операцій, що знаходяться у прибутку, що залишається у банку після сплати податків. Нерозподілений прибуток, як елемент додаткового капіталу банку, є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку.
Банківський власний капітал поділяється на капітал-брутто та капітал-нетто. Власний капітал-брутто – це сума усіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал-нетто – це капітал-брутто за “-” вкладення банку в господарську діяльність підприємств та організацій, втрати майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто, капітал-нетто це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси[19, с.32].
Розмір власного капіталу визначається банком самостійно і залежить від багатьох факторів. До них належать:
специфіка клієнтури. При значній кількості невеликих вкладників власних коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;
характер активних операцій. Наявність значно ризикових операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.
Власні кошти утворюють ресурсний потенціал банку. Дослідження діяльності банківської установи передбачає кількісний і якісний аналіз власних коштів. Кількісний аналіз по-різному впливає на фінансову стійкість і прибутковість банку. Так, збільшення власних коштів сприяє підвищенню надійності банку і поліпшення його економічних показників (наприклад достатності капіталу). Крім номінального збільшення банківських ресурсів (складових), важливо знати їх реальне збільшення, тобто з урахуванням рівня інфляції і зміни валютного курсу.
Власні кошти, або власний капітал банку – це кошти, що безпосередньо належать банку. Вони мають порівняно невелику питому вагу (близько 10%) у загальному банківському капіталі (пасиви балансу коштів банку), але виконують важливі функції: захисну, регулюючу і оперативну. Розглянемо ці