централізовані кредити, що надходять для підтримання пев-них галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, оскільки маржа за ними регулюється НБУ;

переоблік та перезастава цінних паперів в НБУ;

з централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Міжбанківські позики аналізуються за їх видами, строками
погашення, а також за типами кредитних установ, від яких вони
були отримані.

Аналізуючи ступінь залежності комерційного банку від МБК,
треба розрахувати відносні показники — коефіцієнти рефінансу-вання. Необхідно мати на увазі, що відносно високий ступінь за-лежності комерційних банків від позик, отриманих у інших бан-ків, знижує їх прибутковість, оскільки депозити клієнтів дешевші банківських кредитів.

Характеристика використання МБК починається з аналізу зміни питомої ваги МБК у загальних зобов'язаннях банку за пев-ний період та в загальному обсязі балансу. Для цього використо-вуються такі коефіцієнти:

Частка МБК від загального обсягу зобов'язань банку:

(2.20)

Оптимальне значення цього коефіцієнта має бути 0,25—0,40.

Цей коефіцієнт характеризує ступінь мінімізації ризику стій-кості ресурсної бази або її витратності. Значення коефіцієнта 0,25 забезпечує мінімізацію витрат, значення коефіцієнта 0,40 — мі-німізацію ризику стійкості.

Частка МБК, отриманих у валюті балансу, тобто в усіх дже-релах:

(2.21)

Оптимальне значення даного коефіцієнта має бути 0,2—0,35.

Додатково може розраховуватись коефіцієнт відношення МБК до статутного фонду:

(2.22)

Значення цього коефіцієнта не повинно бути вище б разів, або 600 %.

Висока питома вага МБК, отриманих у банківських ресурсах, свідчить про те, що в банку існують великі резерви підвищення рівня дохідності банківських операцій. Крім того, зростаюча за-лежність від великих міжбанківських кредитів не може бути оха-рактеризована позитивно, оскільки диверсифікація ресурсів, що залучаються, зміцнює ліквідність банку, а міжбанківський кредит не сприяє диверсифікації. Рекомендований рівень частки МБК у ресурсній базі банку — 20—25 %. Аналіз показників залежності діяльності банку від міжбанківських позик здійснюється у динаміці. За їх допомогою можливо визначити резерви підвищення дохідності комерційного банку.

Чим вищі вказані показники, тим більша залежність діяльності банків від міжбанківських позик. Якщо в структурі зобов'язань; банку на частину міжбанківського кредиту припадає 50 % і біль-ше, то їх структура вважається ризикованою.

Проте в сучасних умовах, коли залучення строкових депозитів
підприємств ускладнено внаслідок високих темпів зростання інфляції, багато банків вимушені збільшувати частку цього виду
ресурсів до 50 % і більше.

Аналіз міжбанківських кредитів передбачає порівняння обсягів пасивних операцій із залучення міжбанківських кредитів та активних операцій щодо їх розміщення. Для цього використову-ється такий коефіцієнт:

(2.23)

Під час аналітичної інтерпретації цього коефіцієнта необхідно, враховувати, що перевищення обсягу кредитів наданих над кредитами отриманими вважається позитивним явищем і розцінюється як ефективне розміщення ресурсів.

Рівень надання та отримання міжбанківських кредитів нині не регулюється з боку НБУ. Проте коефіцієнти отриманих та нада-них кредитів можуть орієнтовно використовуватись банками для оцінки рівня та масштабів міжбанківського кредитування. До них, відносять:

Коефіцієнт отримання МБК (Котр МБК):

(2.24)

де МБКотР — загальна сума отриманих банком міжбанківських позик, включаючи депозити;

ЦК — загальна сума залучених централізованих коштів;
К — капітал банку.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта — 300 %.

Коефіцієнт надання міжбанківських позик (Кнад):

(2.25)

де МБКнадані — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.

Орієнтовне значення цього коефіцієнта — 200 %.

Для оцінки обгрунтованості залучення міжбанківських креди-тів важливо зіставити вартість залучених коштів на міжбанківському ринку з вартістю розміщених (наданих) міжбанківських кредитів. Якщо кошти мобілізуються за вищою ціною, ніж ви-трачаються, то таке залучення коштів неефективне. Але якщо ре-сурси реалізуються за вищою ціною та прискореними термінами, то це забезпечуватиме банку певний прибуток.

Слід зазначити, що оцінка співвідношення отриманих та нада-них міжбанківських кредитів за обсягами та термінами не зовсім коректна, оскільки залучені міжбанківські ресурси можуть вико-ристовуватись для кредитування клієнтів, проведення операцій з цінними паперами, валютою тощо. Джерелом надання міжбан-ківських кредитів можуть бути депозитні та інші операції, а не тільки міжбанківський кредит.

Ефективність залучення міжбанківських кредитів залежить і від форми отриманих міжбанківських кредитних ресурсів, варто-сті ресурсів і термінів. Аналіз охоплює також визначення вартос-ті окремих видів залучених централізованих кредитів, включаю-чи кредити з рефінансування та ломбардні кредити НБУ, кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Контроль повернення міжбанківських кредитів здійснюється за допомогою показника, що характеризує частку прострочених між-банківських кредитів у загальній їх сумі (Ч). В окремих ви-падках цей коефіцієнт повинен включати також і пролонговані МБК. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

(2.26)

Ефективність використання міжбанківських кредитів можна оцінити за коефіцієнтом дохідності наданих кредитів (ДМБК) за певний період часу, і розраховується за формулою:

(2.27)

Значення цього показника необхідно зіставити із загальною дохідністю активних операцій:

(2.28)

Таке зіставлення буде коректним, якщо сума наданих міжбанківських кредитів буде меншою за суму залучених міжбанківських кредитів. Якщо дохідність міжбанківських кредитів переви-щує загальну дохідність активних операцій банку, це вважається позитивним явищем.

Найважливішою проблемою зниження кредитного ризику на міжбанківському ринку є проблема вибору надійного банку-партнера. Сьогодні банки доволі неоднозначне підходять до оцін-ки кредитного ризику на міжбанківському ринку.

Лімітом кредитування називається загальна сума коштів, яку банк може надати своєму банку-партнеру у вигляді кредиту без забезпечення.

Ефективність лімітування міжбанківського кредиту насампе-ред залежить від обраної методики аналізу фінансового стану банку-позичальника. Проблема дистанційного фінансового аналізу банків полягає в обмеженості фінансової інформації, яка обумов-лена комерційною таємницею, та у відсутності єдиних підходів до методики проведення такого аналізу.

Розрахунок ліміту кредитування здійснюється на базі уза-гальненої оцінки окремих показників стабільно працюючих іноземних банків, які також використовують у своєму співробітниц-тві з банками лімітну політику. За основу розрахунку беруть величину, яка дорівнює 10 % від власного капіталу банку. Багато українських банків також застосовують такий підхід