Обсяги банківського капіталу зростають з кожним роком, в основному, за рахунок збільшення статутного фонду. Швидко збільшується питома вага статутного капіталу в обсязі сукупного банківського капіталу. Зростан-ня капіталу є особливо важливим для українських банків, оскільки вони працюють в не-сприятливих умовах ринку та нестабільності економіки. Але встановлення мінімального розміру банківського капіталу повинно бути виз-начено в комплексі, враховуючи спеціалізацію банку (чи він займається довгостроковим креди-туванням, чи переважно короткостроковими ви-дами діяльності), рівень ризикованості активних операцій тощо.

Найбільшу частку в структурі пасивів банків займають залучені та запозичені кошти. Вони складають понад 80% банківських пасивів і е основним джерелом, коштів банку. Тому для збільшення свого ресурсного потенціалу банки приділя-ють основну увагу мобілізації необхідної кількості ресурсів. Але згідно з показником пла-тоспроможності банку, нормативне значення яко-го встановлює НБУ, залучені та позичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 12 разів„ Отже, з діяль-ності банківських установ важливе значення має визначення оптимального співвідношення влас-ного капіталу та залучених коштів. Велика част-ка власних коштів і невелика доля коштів клієнтів може бути результатом недостатньо ак-тивної позиції банку на ринку.

Основними шляхами мобілізації коштів ко-мерційними банками є:

- залучення коштів фізичних та юридичних осіб;

- отримання коштів від НБУ, комерційних банків або інших фінансово-кредитних установ;

- отримання коштів від бюджетних установ;

- випуск цінних паперів власного боргу та інші пасиви.

Залучені ресурси банків існують у формі депозитів (різні види банківських ратифікатів, банківських векселів), вкладів тощо.

Значну частину ресурсів банківських установ мають складати вклади населення, які є одними з найбільш дешевих залучених ресурсів, відносно стабільними (особливо строкові) та мають по-тенційно великі обсяги для залучення. Використавши кошти населення як кредитний ресурс, його можна було б спрямувати на інвестування перспективних галузей економіки. Найбільшу частину банківських зобов'язань складають кошти юридичних осіб. Це спричине-но тим, що, головним чином, весь безготівковий обіг в народному господарстві концентрується на рахунках підприємств та організацій. До того ж юридичні особи зобов'язані зберігати всі свої ко-шти на банківських рахунках. Але позитивною тенденцією є постійне зростання обсягу вкладів населення в банки, які є одним з ос-новних джерел банківських ресурсів. Це свідчить про збільшення грошових доходів насе-лення та підвищення довіри до банківської сис-теми. Але населення України, на відміну від країн з розвиненою економікою, не є основним клієнтом банків. У пасивах банків розвинених країн частка приватних вкладів сягає 80%. Якщо в цих країнах використання безготівкових засобів при розрахунках між приватними особами є нормальним явищем, то в Україні майже відсутня практика розрахунків чеками. Користу-вання ж пластиковими картками тільки починає повільними темпами входити в життя населен-ня. Але потенційні можливості залучення коштів населення дуже великі. У населення є вільні кошти, але необхідні стимули для їх залу-чення у банківський сектор, що дало б мож-ливість збільшення фінансової стійкості ко-мерційних банків. У залежності від строку розміщення вкладів, найбільшу питому вагу ма-ють строкові депозити населення, обсяг яких постійно зростає. Позитивним зрушенням в ос-танні роки е збільшення довгострокових депо-зитів, що дає банкам можливість збільшити обсяги довгострокового кредитування. Але такі депозити все ще займають невелику пи-тому вагу в загальному обсязі вкладів. Також спостерігалося збільшення привабливості національної валюти для зберігання в ній частки доходів. Безготівкові перерахування заробітної плати та інших видів оплати праці населення сприяли в першому півріччі 2001 року зростан-ню на 34,3% залишків депозитів та вкладів у національній валюті з комерційних банках.

На основі вищевикладеного можна зробити наступні висновки: проблеми у формуванні ресурсної бази банків на ринку Ук-раїни будуть залишатися незмінними, поки не налагодиться стабільна система кредитних відносин у нашій економіці.

Оскільки вклади населення є найбільш деше-вим залученим ресурсом банків, важливим є втілення та поширення практики безготівкових розрахунків між фізичними особами та ре-алізація такої функції грошей як накопичення через вкладення їх на рахунки в банки. При цьо-му важливим є подолання недовіри до банківської системи з боку населення України.

На сьогоднішній день такий ресурс, як залу-чення коштів за допомогою цінних паперів, не допоможе остаточно вирішити проблеми форму-вання ресурсної бази комерційних банків, оскільки досить поширені випадки банкрутства банків, у яких зосереджена значна частина всього капіталу банківської системи.

Таким чином, вирішенню, в першу чергу, підлягають загальноекономічні проблеми держа-ви, створення сприятливих умов на ринку для ефективної діяльності банків. А для цього необхідно удосконалити нормативну базу, яка регу-лює дані відносини. Забезпечення відповідності норм у галузі інвестиційної діяльності міжна-родному праву сприятиме залученню до ресурс-ної бази банків коштів, отриманих в результаті вкладення інвестицій а перспек-тивні галузі економіки. А це дасть ще більший результат, виражений у зростанні економічного добробуту держави, який е вигідним для всіх суб'єктів економічного процесу, в тому числі, і для всіх банківських установ.

Список використаної літератури

Бюлетень НБУ. - 2003. - № 3. - С. 107.

Закон "Про банки і банківську діяльність".

Закон "Про фінансові установи". Прийнятий 21 липня 1995 р. № 550-XIII.

Постанова НБУ "Про затвердження змін до "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування втрат за кредитними операціями банку" № 119 від 19. 03. 2003 р.

Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика. -Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

Американський капіталізм в 80-і роки. - М., 1986.

Бабичевой В.И. Банковское дело: справочное пособие. - М., 1994.

Банківська справа (за ред. Лаврушина О. І.). - М.: Банківський і біржовий науково-консультаційний центр, 1992.

Важков