1.3. Залучення ресурсів на міжбанківському ринку та депозитні операції банків.

До позиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.

На відміну від звичайних акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без установлення терміну погашення, то для облігацій установлюється певний термін. Тому кошти, отримані комерційним банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітенти у формі довгострокової позики. власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість цього цінного паперу.

Якщо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму обороті кошти, залучені за допомогою випуску облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків. Це здійснюється через випуск раніше випущених облігацій за кошти, отримані від випуску нових незабезпечених боргових зобов’язань. Облігації, якщо це передбачено умовами емісії можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конвертованість облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найвигідніший момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам[18, с.32].

Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані банком за допомогою облігацій, від вкладів і депозитів. Якщо перші позиваються банківській практиці позичковими, або позиченими, то другі – залученими. При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

Одним із джерел поповнення ресурсів банківських установ є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках – крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Термін міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до трьох – шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими господарським, і пов’язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської ліквідності. В Україні у зв’язку з упровадженням електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється через прямі контакти між банком-кредитором і банком-позичальником, та договірних умовах, на чітко визначений термін. Досить активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

У договорі про міжбанківське кредитування, крім терміну, обумовлюється сума кредитів, рівень процентної ставки, порядок погашення. Звичайно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на безмірне списання боргу. Якщо банк, що позичив кредитні ресурси, не може їх повернути в установлений термін, то він купує гроші в іншого банку.

При укладенні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Про розвиток міжбанківського кредитування в Україні свідчать такі дані:

Таблиця 1.3.

Заборгованість за кредитами, надані ні міжбанківському ринку України на кінець року млн. грн.

Показник | Роки

1997 | 1998 | 1999 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Усього кредитів | 358 | 626 | 933 | 1369 | 949 | 1159 | 1854 | 1799

Централізовані кредитні ресурси НБУ (рефінансування) |

105 |

349 |

474 |

824 |

505 |

498 |

433 |

470

Кредити, надані комерційними банками |

253 |

277 |

459 |

545 |

444 |

661 |

1421 |

1329

За даними на 1.07.2004р.

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, а й їхні відділення та філії. Проте це право реалізується лише в системі одного банку, що має філійну мережу.

НБУ може кредитувати комерційні банки через відповідні механізми рефінансування, якщо вони дотримуються таких вимог:

термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

банк має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

банк має власні високоліквідні активи (цінні папери та інші цінності), які можуть бути прийняті в заставу;

банк виконує вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу: капіталу банку (Н1), мінімального розміру статутного капіталу (Н2), платоспроможності (Н3), достатності капіталу (Н4), у тому числі розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути меншим, ніж розмір, що визначений кваліфікаційними вимогами;

виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення висококваліфікованих до роботи активів банку;

банком сформовано резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів; банком здійснюється своєчасне погашення одержаних від НБУ кредитів;

прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку не перевищують 10% від суми кредитного портфеля;

кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5% кредитного портфеля банку.

Короткострокове рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку здійснюється на строк до 14 днів, середньострокове – до 6 місяців, під забезпечення, через кількісний або процентний тендер. Для забезпечення наданого кредиту використовуються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше, ніж через 10 днів після строку погашення кредиту, і які перебувають у власності банків, а також ураховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу настає не раніше, ніж через 30 днів після строку погашення кредиту. Державні цінні папери приймаються під забезпечення