У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





млрд. доларів. У 60–і роки в середньому по всіх країнах, що розвиваються, зовнішнє фінансування давало 7,4% усіх необхідних для цього ресурсів, а наприкінці 70–х років – уже 11%. У середині 70–х років тільки в найбільших експортерів нафти, таких, як Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Оман, Лівія і деякі інші країни (у 1983 р. їх було всього 16), внутрішні заощадження перевищували капіталовкладення, у більшості ж розвиваються країн ситуація була зворотною.

З іноземним капіталом приходять у країни, що розвиваються, передові техніка і технологія, без яких внутрішні грошові заощадження не можуть бути реалізовані в реальні накопичення. А практика показує, що ці матеріально–речовинні й інтелектуальні елементи накопичення найчастіше не можна придбати на світовому ринку за готівку, а тільки – у формі імпорту капіталу. Тому навіть держави з позитивними сальдо внутрішніх заощаджень широко залучають зовнішні джерела фінансування, включаючи прямі і портфельні інвестиції з розвинутих капіталістичних країн.

Форми залучення іноземних ресурсів для фінансування капіталовкладень у країнах, що розвиваються, різні. У першу чергу це позики більш розвинутих (в основному західних) держав і їх міжнародних економічних організацій, портфельні і прямі інвестиції ТНК, позики на міжнародному ринку позичкового капіталу, комерційні кредити.

Одночасно з припливом капіталу в країнах, що розвиваються, йде великомасштабний вивіз доходів на вкладені в їхню економіку раніше іноземні інвестиції (сюди входить і виплата відсотків по зовнішніх позиках). Здійснюється і вивіз частини основних капітальних ресурсів (повернення раніше узятих позик і кредитів, репатріація приватних інвестицій). Вивіз доходів від іноземних вкладень – пряме відрахування з національного доходу країн, що розвиваються, зокрема, з накопичення капіталістичних укладів. Факти свідчать, що в більшості країн на місці інвестується лише незначна (1/3) частина прибутків від інвестицій ТНК, інші ж суми вивозяться для вкладень в інші, більш прибуткові, з погляду ТНК, райони капіталістичного світу.

Новим явищем в економіці країн, що розвиваються, став вивіз капіталу з них в інші, головним чином у розвинуті капіталістичні країни. Базується він в основному на заощадженні феодальної знаті, вищої бюрократії, торгово-лихварського і великого місцевого підприємництва, а також самої держави. Відтік капіталів зростає в період соціально–політичної нестабільності і збільшення інфляції і зменшується в період економічного пожвавлення в тій чи іншій країні.

Світова периферія бачить у припливі капіталу важливий додатковий засіб нагромадження, розширення виробничого апарату, удосконалювання структури економіки і задоволення невідкладних нестатків. Загальне представлення про імпорт і експорт капіталу представлено в таблиці 1.

Таблиця 4 – Чисте переведення коштів у країни, що розвиваються, (млрд. дол. у середньому в рік). |

1983 – 1990 | 1991 - 1995

Прямі капіталовкладення | 1.2 | 28.2

Середньострокові і довгострокові позики | -21.8 | 5.3

Акціонерний капітал, короткострокові позики, внутрішній відтік | -13.1 | 24.0

Приватні дарунки | 4.8 | 10.1

Офіційні дарунки | 12.7 | 13.5

Офіційні кредити | 21.2 | 18.9

Інвестиційні доходи | -15.0 | -24.0

Переведення ресурсів (фінансова база) | -10.0 | 76.0

Використання офіційних резервів | -8.1 | -47.3

Переведення ресурсів (видаткова база) | -11.5 | 28.7

Як видно з таблиці, чистий приплив усіх видів капіталу різко зріс у 90–і роки. При цьому варто мати на увазі, що показники руху капіталу містять у собі не тільки реальне переміщення фондів, але і чисто статистичні явища, зв'язані з врегулюванням зовнішньої заборгованості – переписуванням боргів, переходом державної власності в руки закордонних компаній.

Понад 20% припливу зовнішніх фінансових засобів і майже 80% у країни, що розвиваються, забезпечує економічна допомога. У реальному численні вона збільшилася в 80–ті роки. Географічно допомога усе більше концентрується на Тропічній Африці, зменшилася частка допомоги, наданої країнам Південної Азії в зв'язку зі скороченням надходжень з нафтоекспорту країн Середнього Сходу. У середині 60–х років за рахунок програм допомоги забезпечувалося понад 20% імпорту товарів, на початку 80–х років – 5%, на початку 90–х років – 7% імпорту.

В обстановці гігантської заборгованості країн, що розвиваються, особливо загострення економічних проблем у менш розвинутих країн, допомога зберігає значення одного з інструментів впливу промислово розвинутих капіталістичних країн. Вона виступає однією з найважливіших форм вирішення протиріч, що виникає при експорті часток прямих капіталовкладень, сприяючи створенню умов для їхнього ефективного додатка.

У 70–і роки відбулося різке піднесення країн, що розвиваються, на міжнародних ринках позичкового капіталу як позичальників. Після значного зниження масштабів запозичення в 80–і роки в результаті кризи міжнародної заборгованості в середині 90–х років обсяг притягнутих на міжнародних ринках фондів номінально перевищив рівень початку 80–х років, що складало понад 25% наданих фінансових коштів.

Міжсекторний аналіз впливу припливу капіталу на інвестиції й економічний ріст у країнах, що розвиваються, дає змішану картину. У даному секторі руху капіталу також відбулися важливі інституціональні зміни. Нерівномірність економічного розвитку периферії світового господарства сприяла появі серед країн великих кредиторів, що розвиваються. Такими стали нафтовидобувні країни Перської затоки.

Важливе місце в русі зовнішніх коштів у країни, що розвиваються, належить припливу прямих інвестицій західних країн. Роль прямих капіталовкладень змінювалась. Їхній приплив підсилився з другої половини 80–х років. У 1999 році прямі капіталовкладення складали майже 1/3 частини зовнішніх коштів. В основному вони направляються в кілька країн, що розвиваються середнього рівня розвитку. Десять країн, на котрі приходиться приблизно половина ВВП світу, що розвивається, акумулювали майже 90% усього припливу прямих інвестицій. За останні три десятиліття це положення змінилося мало.

Таблиця 5 – Середньорічний приплив прямих капіталовкладень у країни – найбільші об'єкти доповнення капіталу, млн. дол.

Країна | 1970 -


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12