транспортної та телекомунікаційних мереж і будівництва, харчової і

переробної промисловості з темпами щорічного приросту близько

5 відсотків та 4 відсотків відповідно.

Не очікується скорочення від'ємного значення чистого

експорту. Це пов'язано з припущенням щодо зростання іноземних

інвестицій та відповідним зростанням потоку імпортних

інвестиційних товарів.

Частка кінцевих споживчих витрат сектора домашніх господарств

знизиться у загальному обсязі ВВП майже до 55 відсотків (цей

період орієнтований на нові інвестиції), але їх щорічний приріст

становитиме приблизно 1,1 відсотка.

Кінцеві споживчі витрати сектора загальнодержавного

управління скоротяться за цей час до 18 відсотків до ВВП, а

реальне щорічне скорочення становитиме приблизно 1 відсоток. Це

пов'язується із скороченням податків та намаганням утримати

бездефіцитний бюджет.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Забезпечити розвиток економічного потенціалу.

Довідково. Досягнутий економічний потенціал дасть змогу

розв'язувати в третьому періоді завдання подальшого розширення

інвестицій до 27 відсотків ВВП в 2010 р. (тобто щорічний приріст

становитиме 6-7 відсотків) і покращити сальдо

зовнішньоторговельного балансу. Це відбуватиметься за рахунок

орієнтації на закупівлю товарів вітчизняного виробництва нового

покоління, що забезпечить зростання обсягу промислової продукції

до 27 відсотків у структурі ВВП (реальний середньорічний приріст

становитиме 5-6 відсотків).

Частка кінцевих витрат сектора державного управління

зменшиться до 16 відсотків ВВП у 2007 році, але реальне

середньорічне збільшення цього показника становитиме 2-3 відсотки.

5.2. Структурні реформи

Поточна ситуація

Особливістю сучасного етапу структурної перебудови є те, що

вона здійснюється в умовах нестачі інвестиційних ресурсів,

технологічного відставання і низької конкурентоспроможності

вітчизняного виробництва.

Тривалий період спаду обсягів виробництва зумовлений цілим

рядом об'єктивних причин, серед яких:

демілітаризація економіки та різке скорочення військових

замовлень;

розрив господарських зв'язків із партнерами з колишнього

Союзу РСР;

залежність країни від імпорту енергоносіїв, багатьох видів

сировини, матеріалів і комплектуючих виробів та їх значне

подорожчання з переходом на світові ціни у зовнішній торгівлі;

скорочення капітальних вкладень і, відповідно, зменшення

попиту на продукцію галузей інвестиційного комплексу;

невідповідність матеріально-технічної бази підприємств

потребам випуску сучасної продукції, яка спроможна конкурувати з

іноземними аналогами;

велика кількість матеріало- і енергоємних техногенних

виробництв із застарілими технологіями та надмірною потребою у

капіталовкладеннях.

Ці та інші об'єктивні чинники стримували проведення

радикальних ринкових реформ.

Зазнала деформації відтворювальна структура економіки.

Знизилася питома вага традиційно найбільш значної складової доходу

у ВВП - оплати праці. Активізувався процес натуралізації ВВП, за

рахунок доходів від ведення підсобного господарства та

індивідуальної діяльності. Зменшилася частка заощаджень у галузях

реального сектору економіки. У використанні ВВП з'явилися ознаки

споживчої структури економіки.

Одним із головних дестабілізуючих факторів в інвестиційній

сфері стало зростання вартості капітального будівництва, зумовлене

інфляцією та високим рівнем процентних ставок за користування

кредитами, що зробило невигідним довгострокове кредитування

інвестицій. Поглибилася диспропорція у галузевій структурі

реального сектору економіки. Знижується рівень технічного і

технологічного стану вітчизняного виробництва. Значного

розповсюдження набуло фізичне і моральне старіння

промислово-виробничих основних фондів.

У 1998 році в основному було завершено етап масової

приватизації (за приватизаційні папери) і сформовано досить

потужний недержавний сектор економіки, в розпорядження якого

надійшла майже третина всіх основних фондів. Проте прогресивні

перетворення в структурі форм власності не супроводжувалися

створенням прошарку ефективних власників.

Значної гостроти набули питання формування конкурентного

середовища. Через нерозвинутість малого і середнього бізнесу,

недосконалість механізмів реструктуризації і банкрутства

неефективних підприємств, низькі темпи нагромадження та

концентрації легального капіталу повільно збільшується кількість

ефективних суб'єктів господарювання.

Недостатнім слід визнати розвиток ринкової інфраструктури -

фінансових, кредитних, страхових та фондових ринків, біржової

системи товарних ринків, тому її вплив на розвиток підприємництва

не приносить належних результатів. Обмежені інформаційні

можливості підприємців щодо вивчення кон'юнктури ринку.

Високим залишається рівень монополізації багатьох

загальнодержавних і регіональних товарних ринків, що призводить до

неправомірних обмежень конкуренції.

Територіальні диспропорції в розміщенні промислового

виробництва та його інфраструктурного забезпечення, що спричиняють

нерівномірний розвиток окремих регіонів, нераціональне

використання природно-ресурсного потенціалу і екологічний

дисбаланс територій, підривають економічну основу розвитку

регіонів, перетворюючи одних в донорів, інших - в реципієнтів.

Пріоритети структурної реформи

З огляду на складну соціально-економічну ситуацію,

необхідність здійснення комплексу цілеспрямованих заходів для

стабілізації виробництва і забезпечення економічного зростання на

якісно новій основі передбачається, що структурна перебудова

проводитиметься не за галузевим принципом, а за такими основними

напрямами:

підвищення конкурентоспроможності виробництва;

посилення соціальної орієнтації економіки;

реалізація енергозберігаючої моделі розвитку економіки;

технологічне оновлення виробництва;

реструктуризація підприємств;

розвиток структури регіональної економіки.

З цією метою передбачається:

підвищення ролі держави у проведенні структурної політики

переважно з використанням економічних важелів, власних ресурсів,

можливостей інтеграційних процесів та забезпеченням інноваційного

типу розвитку економіки;

забезпечення адаптації законодавства України до норм ЄС,

насамперед до тих, що стосуються режиму найбільшого сприяння

(відмова від застосування преференційних режимів для власних

виробників та виробників третіх країн, ліквідація обмежень

розвитку конкуренції тощо);

створення відповідного організаційно-економічного механізму

приєднання України до ГАТТ/СОТ (уніфікація зовнішньоекономічного і

податкового законодавства, забезпечення національного режиму для

іноземних торговельних партнерів та інвесторів);

реструктуризація промисловості та сільського господарства із

забезпеченням у короткостроковий період скорочення надлишкових

потужностей та випереджаючим створенням нових робочих місць,

передусім шляхом прискореного розвитку підприємств малого та

середнього бізнесу;

залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій,

країн - донорів та технічної допомоги з метою підтримання

структурної реформи і поглиблення інвестиційного, технологічного

та наукового співробітництва;

залучення внутрішніх фінансових ресурсів, іноземних

інвестиційних та кредитних ресурсів для забезпечення повноцінного

функціонування підприємств України, реструктуризації,

реконструкції, переоснащення, структурно-технологічної перебудови,

модернізації, будівництва та впровадження новітніх

конкурентоспроможних технологій, в першу чергу енерго- та

матеріалозберігаючих;

залучення грошових (у тому числі валютних) заощаджень

населення, для чого необхідною умовою повинне стати відновлення

його довіри до фінансових установ; запровадження з цією метою

механізму гарантування вкладів фізичних осіб та здійснення

заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення Державного ощадного

банку України;

спрямовування одержуваних від