орієнтованого банківського сектору для підтримки швидко

зростаючого приватного сектору.

Однак тиск на банки, викликаний значно меншим рівнем

інфляції, і тиск на підприємства, які є клієнтами банків,

спричинений приватизацією та економічним спадом, виявив слабкість

великої кількості українських банків і зумовив потенційні системні

загрози.

Ситуація у банківській сфері ускладнюється через фінансову та

платіжну кризу, некомплексність здійснення ринкових перетворень,

гальмування інвестиційних процесів, серйозні недоліки в діяльності

комерційних банків у сфері кредитування і розрахунків, порушення

багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість

законодавства і нестабільність нормативно-правового регулювання.

Вищою стратегічною метою є створення сильної,

диференційованої та ефективної банківської системи, яка повинна

відповідати таким вимогам:

чітко реалізувати функції нагромадження заощаджень та їх

ефективного розподілу;

дисциплінувати діяльність економічних суб'єктів;

ефективно конкурувати із зарубіжними фінансовими установами.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Забезпечення введення в дію нової редакції Закону України

"Про банки і банківську діяльність", де буде враховано положення:

Першої Директиви Ради 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) від 12 грудня

1977 р. щодо координації законів, правил та адміністративних

приписів стосовно заснування та ведення справ кредитних установ;

Директиви Ради 89/299/ЄЕС ( 994_450 ) від 17 квітня 1989 р.

щодо власних фондів кредитних установ;

Директиви Ради 89/647/ЄЕС ( 994_354 ) від 18 грудня 1989 р.

щодо індексу платоспроможності кредитних установ;

Директиви Ради 94/19/ЄС ( 994_275 ) від 30 травня 1994 р.

щодо схем захисту вкладів;

Директиви Ради 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) від 10 червня 1991 р.

про запобігання використанню фінансових систем з метою

"відмивання" коштів;

Другої Директиви Ради 89/646/ЄЕС ( 994_353 ) від 15 грудня

1989 р. щодо координації законів, нормативних та адміністративних

актів стосовно відкриття та діяльності кредитних установ.

Забезпечення прийняття Закону України "Про Фонд гарантування

вкладів фізичних осіб".

Підвищення якості регулювання та нагляду за комерційними

банками, зокрема шляхом підвищення ефективності нагляду

Національного банку України за економічними показниками діяльності

банків, розв'язання питань надмірної кількості проблемних позик

банків, удосконалення системи реєстрації та порядку видачі

ліцензій на здійснення банківських операцій.

Підвищення ефективності процесу ліквідації неплатоспроможних

банків. Здійснення реорганізації, реструктуризації банків з метою

підвищення рівня капіталізації, платоспроможності і їх

ліквідності, формування стійкої, надійної банківської системи,

захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Впровадження другого етапу програми реструктуризації Ощадного

банку України.

З метою підвищення довіри населення до банківської системи

запровадження стабільної системи страхування депозитів та вкладів

до запитання.

Середньострокові (2001-2003 роки) та довгострокові

(2004-2007 роки) пріоритети

Зміцнення незалежної позиції Національного банку України, як

емісійного банку держави, а також фінансового агента Уряду.

Активізація ролі банківського сектору в процесі економічного

зростання шляхом додаткової капіталізації банків, поліпшення

безпеки господарського обороту, проведення відповідної політики

розвитку конкуренції на ринку довгострокових кредитів тощо. З цією

метою приділятиметься увага:

процесу поглинання більш ефективними банками слабших, які не

в змозі діяти самостійно;

додатковій капіталізації банків як шляхом залучення ними

додаткового акціонерного капіталу та капіталізації свого прибутку,

так і завдяки використанню певної техніки приватизації,

рефінансування та інших форм фінансової підтримки.

Проведення Національним банком України ефективної валютної

політики, спрямованої на розвиток валютного ринку, з метою

зміцнення конкурентного середовища та зменшення витрат на

фінансове посередництво, а також забезпечення стабільності

валютного курсу та безперебійності міжнародних розрахунків.

Поширення застосування фізичними особами безготівкових форм

розрахунків через комерційні банки.

!

Забезпечення незалежності банків від безпосередніх втручань

органів державної влади.

Створення передумов для попередження "рецидиву поганих

боргів", а також запровадження моніторингу ситуації в цій сфері.

Розширення участі вітчизняних банків в управлінні державним

майном, приватизації державних підприємств, а також їх санації.

Залучення банками іноземних кредитних ресурсів відповідно до

інвестиційного попиту на них української економіки.

6.4.2. Ринок цінних паперів

Поточна ситуація

У сучасній фінансово-економічній ситуації неможливо

переоцінити роль фондового ринку у реформуванні національної

економіки, створенні сприятливого інвестиційного клімату в країні.

Як свідчить світова практика, фондовий ринок, як обов'язковий

елемент ринкового господарства, є потужним механізмом мобілізації,

розподілу та перерозподілу інвестиційних ресурсів, необхідних для

динамічного розвитку економіки, сприяє акумулюванню інвестиційних

капіталів у виробничу та соціальну сфери.

Правова основа функціонування фондового ринку в Україні

визначена Законами України "Про цінні папери і фондову біржу"

( 1201-12 ), "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), "Про

Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу

цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ), "Про державне регулювання

ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ), Указом Президента

України від 19 лютого 1994 року N 55 ( 55/94 ) "Про інвестиційні

фонди та інвестиційні компанії".

Досягненням порівняно нетривалої історії розвитку фондового

ринку в Україні стала можливість впровадження вже на початку його

формування найсучасніших здобутків у світовій практиці

функціонування ринків капіталу. Зокрема формуванню

нормативно-правової бази депозитарної, в т. ч. реєстраторської та

розрахунково-клірингової діяльності, сприяв досвід, нагромаджений

у державах - членах ЄС. Система розкриття інформації емітентами

цінних паперів в Україні відповідає МСБО.

Все це створює належні передумови для ефективного розвитку не

тільки ринку цінних паперів, а й економіки України в цілому.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети

Врахування в подальшій роботі над удосконаленням

законодавства вимог:

Директиви Ради 89/298/ЄЕС ( 994_183 ) від 17 квітня 1989 р.

щодо узгодженості вимог до проектування, перевірки та

розповсюдження проектів, що публікуються під час випуску

переказних цінних паперів;

Директиви Ради 79/279/ЄЕС ( 994_449 ) від 17 березня 1979 р.

щодо узгодженості умов включення цінних паперів до офіційного

біржового лістингу;

Директиви Ради 88/627/ЄЕС ( 994_443 ) від 12 грудня 1988 р.

щодо інформації, яка публікується, коли контрольний пакет

компанії, цінні папери якої внесено до офіційного біржового

лістингу, купується або пропонується до продажу;

Директиви Ради 89/592/ЄЕС ( 994_184 ) від 13 листопада

1989 р. стосовно координації вимог щодо відносин усередині

компанії, Директиви Ради 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) від 20 грудня

1985 року