щодо узгодженості законів, правил та адміністративних
приписів стосовно зобов'язань з колективного інвестування в цінні
папери;
Директиви ЄС від 1 березня 1993 р. N 93/22 ( 994_187 ) "Про
інвестиційні послуги".
Розвиток нормативно-правової бази в частині регулювання
функціонування ринку похідних цінних паперів, обігу векселів,
діяльності інститутів спільного інвестування.
Удосконалення механізмів корпоративного управління в частині
створення умов для формування ефективного власника, забезпечення
захисту прав акціонерів та вдосконалення механізмів розкриття
інформації про діяльність емітентів цінних паперів.
Створення умов для виходу цінних паперів українських
емітентів на міжнародні фінансові ринки шляхом комплексного
регулювання питань випуску та обігу депозитарних розписок та інших
фінансових інструментів.
Подальший розвиток інфраструктури фондового ринку, що має
забезпечити ефективне функціонування системи реєстрації прав
власності на цінні папери та розрахунково-клірингової системи
відповідно до міжнародних вимог.
Запровадження системи моніторингу фондового ринку шляхом
створення баз даних про діяльність учасників ринку цінних паперів
та системи оприлюмнення інформафії про їх діяльність.
Удосконалення системи захисту прав інвесторів і, насамперед,
забезпечення документарного підтвердження права кожного
громадянина України на частку власності, отриману під час
приватизації державного майна, згодом сприяння створенню та
функціонуванню громадських організацій, метою діяльності яких є
надання інформаційно-правової підтримки та забезпечення захисту
прав інвесторів.
Фінансові потреби
Для фінансування заходів Комплексної програми розвитку
фондового ринку України потрібно близько 10 млн. євро щороку, крім
коштів, передбачених у державному бюджеті (технічна допомога
донорів, кредитні ресурси Світового банку, зокрема за проектом
"Позика на розвиток приватного сектору").
Інституційні потреби
Створення інформаційної мережі для забезпечення передачі
інформації між професійними учасниками фондового ринку.
Розширення діяльності центру громадської інформації шляхом
створення регіональних відділень.
Підвищення ролі саморегулювальних організацій, зокрема шляхом
делегування їм передбачених чинним законодавством повноважень
стосовно регулювання діяльності професійних учасників фондового
ринку.
6.4.3. Страхування
Поточна ситуація
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту
майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання
певних подій (страхових випадків), визначених договором
страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,
що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами
страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
Відносини у сфері страхування регулюються Законом України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ). Цей Закон спрямований на створення
ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових
інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові
(2002-2003 роки) пріоритети
Удосконалення законодавства щодо страхування з урахуванням
вимог:
Першої Директиви Ради 73/239/ЄЕС ( 994_281 ) від 24 липня
1973 р. щодо узгодженості законів, правил та адміністративних
приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, іншою, ніж
страхування життя;
Першої Директиви Ради 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) від 5 березня
1979 р. щодо узгодженості законів, правил та адміністративних
приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, пов'язаною
із страхуванням життя;
Директиви Ради 91/674/ЄЕС ( 987_003 ) від 19 грудня 1991 р.
щодо підготовки щорічних та консолідованих звітів про заняття
страховою діяльністю;
Третьої Директиви Ради 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) від 18 червня
1992 р. щодо узгодженості законів, правил та адміністративних
приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, іншою, ніж
страхування життя;
Третьої Директиви Ради 92/96/ЄЕС ( 994_186 ) від 10 листопада
1992 р. щодо узгодженості законів, правил та адміністративних
приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, пов'язаною
із страхуванням життя;
статті 67 УПС ( 998_012 ), відповідно до якої
співробітництво, зокрема, спрямовується на полегшення участі
України в загальноприйнятих системах взаємних розрахунків.
Створення необхідних умов для заснування страхових компаній
Співтовариства згідно з пунктом 1.2 Додатка V до УПС ( 998_012 ),
а також спільних страхових компаній відповідно до пункту 2а
статті 30 УПС.
6.4.4. Боротьба з "відмиванням" грошей
Поточна ситуація
З 1998 року для України набрала чинності Європейська
конвенція (від 8 листопада 1990 р.) про "відмивання", пошук, арешт
та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом ( 995_029 ).
Однак реалізація положень Конвенції ( 995_029 ) неможлива без
прийняття відповідного закону. Уже розроблено проект Закону
України "Про запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним
шляхом". Частково це питання врегульовано в новій редакції статті
62 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ),
згідно з яким з боку Національного банку посилюється контроль за
порушенням банківського законодавства та надається право вживати
жорстких заходів.
У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що
спричинило значну втрату активів або доходів і настання
неплатоспроможності банку чи іншої фінансово-кредитної установи,
або заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, приховування
будь-яких рахунків, інших документів чи активів, Національний банк
має право відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських
операцій та прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію
банку, призначити ліквідатора.
На вдосконалення банківського законодавства спрямований
проект нової редакції Закону України "Про банки і банківську
діяльність", в якому є положення про запобігання легалізації
грошей, здобутих злочинним шляхом. У проекті пропонується
визначення легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом, під яким
розуміється внесення до банку грошей чи іншого майна, здобутих з
порушенням вимог законодавства, або переказ таких грошей чи майна
через банківську систему України з метою приховання джерел
походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.
У проекті передбачаються вимоги до банків щодо запобігання
такій легалізації. Банкам забороняється вступати в договірні
стосунки з анонімними чи підставними особами. Банки зобов'язані
ідентифікувати усіх осіб, які здійснюють розрахунки за угодами на
суми, що в еквіваленті перевищують 50000 євро, або угоди з
готівкою на суму, що в еквіваленті перевищує 10000 євро за курсом
Національного банку.
Банки зобов'язані ідентифікувати осіб, які здійснюють
розрахунки за угодами на суму, нижчу, ніж зазначено вище, якщо
угода явно пов'язана з іншою угодою і загальна сума оплати за цими
угодами перевищує встановлену межу або у разі виникнення
обґрунтованої підозри в тому, що кошти здобуто злочинним шляхом.
Методи та механізми контролю працівниками НБУ за додержанням
комерційними банками вищезазначених вимог передбачені в Методичних
вказівках з інспектування банків в