запровадження цими державами візового режиму в'їзду для громадян

України, поряд із зустрічними кроками на основі взаємності,

домагатися мінімізації можливих негативних наслідків запровадження

такого режиму.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Закінчення перегляду нормативно-правової бази України у сфері

візової політики та досягнення необхідного рівня адаптації її до

відповідних нормативно-правових документів ЄС.

6.6. Конкуренція

6.6.1. Адаптація законодавства України до конкурентних правил

Європейського Союзу

Поточна ситуація

Принципи забезпечення державного захисту конкуренції у

підприємницькій діяльності, недопущення зловживань монопольним

становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції і

недобросовісної конкуренції закріплені у статті 42 Конституції

України ( 254к/96-ВР ).

Основою нормативно-правової бази у сфері конкурентної

політики в Україні є Закони України "Про обмеження монополізму та

недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій

діяльності" ( 2132-12 ), "Про захист від недобросовісної

конкуренції" ( 236/96-ВР ), "Про Антимонопольний комітет України"

( 3659-12 ), "Про природні монополії" ( 1682-14 ), Укази

Президента України від 26 лютого 1999 року N 219 ( 219/99 ) "Про

Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи

щодо їх реалізації", від 19 серпня 1997 року N 853 ( 853/97 ) "Про

заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних

монополій".

Цими актами законодавства визначаються основні правила

конкуренції та обмеження монополізму в Україні і надаються

повноваження стосовно здійснення державного контролю за їх

додержанням. Державний контроль здійснюється за такими напрямами:

виявлення і припинення зловживань монопольним становищем;

виявлення і припинення антиконкурентних узгоджених дій;

виявлення і припинення дискримінації суб'єктів господарювання

органами державної влади, органами місцевого самоврядування,

адміністративно-господарського управління та контролю;

виявлення і припинення недобросовісної конкуренції;

додержання вимог антимонопольного законодавства у процесі

перетворення державної власності;

контроль за економічною концентрацією;

додержання антимонопольних вимог у процесі антимонопольного

регулювання та прийняття рішень органами державної влади, органами

місцевого самоврядування, адміністративно-господарського

управління та контролю.

Норми стосовно правил конкуренції містяться також у Законах

України "Про підприємництво" ( 698-12 ), "Про підприємства в

Україні" ( 887-12 ), "Про банки і банківську діяльність"

( 872-12 ), "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), "Про

господарські товариства" ( 1576-12 ), "Про цінні папери і фондову

біржу" ( 1201-12 ), в актах законодавства про приватизацію та ін.

Крім цього, прийнято кілька нормативно-правових актів

Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів

виконавчої влади, які регулюють деякі питання реалізації

конкурентної політики. Чинне законодавство України з питань

конкуренції містить подібні до ключових принципи основних розділів

конкурентних правил ЄС. Виняток становлять правила контролю за

наданням державної допомоги (проблеми контролю за наданням

державної допомоги у цій Програмі виділено в окремий розділ).

Однак правова система України у сфері конкурентної політики

досить складна, що викликає необхідність принципового

удосконалення з метою забезпечення регулювання у повному обсязі

питань обмежувальних угод, зловживання монопольним становищем,

контролю за економічною концентрацією та максимального наближення

до правил конкуренції ЄС.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Удосконалення положень нормативно-правових актів з питань

конкуренції України та досягнення часткового зближення

законодавства України з первинним законодавством ЄС у сфері

конкурентної політики (статті 85, 86, 90 Договору про ЄС

( 994_017 ) шляхом прийняття Закону України про захист економічної

конкуренції.

Забезпечення контролю за діяльністю державних монополій

комерційного характеру та підготовка пропозицій щодо удосконалення

чинного законодавства з метою врегулювання питання недопущення

дискримінації громадян з боку державних монополій комерційного

характеру щодо умов закупівлі і продажу товарів (стаття 49 УПС

( 998_012 ) та стаття 37 Договору про ЄС ( 994_017 ).

Підготовка пропозицій щодо удосконалення правил контролю за

економічною концентрацією та їх зближення з відповідними правилами

ЄС (постанова Ради ЄС від 21 грудня 1989 р. N 4064 та постанова ЄК

від 21 грудня 1994 р. N 3384).

Залучення технічної допомоги з боку ЄС для забезпечення

наближення законодавства та підготовки кадрів.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Підготовка пропозицій щодо вдосконалення чинного

законодавства з метою досягнення часткового зближення

законодавства України з вторинним законодавством ЄС у сфері

конкурентної політики:

загальні процедурні правила: постанова Ради ЄС від 2 лютого

1962 р. N 17/62; постанови ЄК від 3 травня 1962 р. N 27/62, від

25 липня 1963 р. N 99/63/ЄЕС, від 26 листопада 1974 р. N 2988/74;

постанови щодо надання групових пільг ("блоків винятків") для

певних секторів або категорій підприємств:

угоди про надання виняткових прав на продаж: постанова Ради

ЄС від 2 березня 1965 р. N 19/65/ЄЕС; постанови ЄК від 22 червня

1983 р. N 1983/83 та N 1984/83;

угоди про надання ліцензій на передачу технологій: постанови

ЄК від 23 липня 1984 р. N 2349/84, від 30 листопада 1988 р.

N 556/89;

угоди про спеціалізації наукових досліджень та розвитку:

постанова Ради ЄС від 20 грудня 1971 р. N 2821/71; постанови ЄК

від 19 грудня 1984 р. N 417/85 та N 418/85;

франшизні угоди: постанова ЄК від 30 листопада 1988 р.

N 4087/88;

страхування: постанова Ради ЄС від 31 травня 1991 р.

N 1534/91; постанова ЄК від 21 грудня 1992 р. N 3932/92.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Закінчення перегляду нормативно-правової бази України у сфері

конкурентної політики щодо її відповідності законодавству ЄС та

досягнення необхідного рівня адаптації законодавства.

6.6.2. Розвиток та удосконалення інституційної бази захисту

конкуренції та механізмів проведення конкурентної політики

Поточна ситуація

Державну політику у сфері розвитку конкуренції в Україні

проводять: Міністерство економіки України, Антимонопольний комітет

України, Фонд державного майна України, Національна комісія

регулювання електроенергетики України, інші центральні та місцеві

органи виконавчої влади.

Державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності

забезпечує Антимонопольний комітет України, завданнями якого є

здійснення державного контролю за додержанням антимонопольного

законодавства, захист законних інтересів суб'єктів господарювання

та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання,

виявлення і припинення порушень антимонопольного законодавства в

межах своїх повноважень, сприяння