конкуренції в усіх сферах економіки.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Підвищення якості роботи та поліпшення взаємодії органів, що

належать до інституційної бази захисту конкуренції.

Створення системи органів, що мають здійснювати регулювання

діяльності суб'єктів природних монополій, з наданням їм

повноважень на видачу ліцензій на відповідні види господарської

діяльності.

Підвищення кваліфікації працівників Антимонопольного комітету

України та інших органів виконавчої влади, що відповідають за

проведення конкурентної політики, шляхом комплексного навчання та

стажування за кордоном (50 осіб).

Забезпечення підвищення ефективності функціонування

інституційної бази захисту конкуренції шляхом впровадження

інформаційної системи органів Антимонопольного комітету України.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Формування нових елементів інституційної бази - недержавних

інституцій з питань розвитку конкуренції та захисту від

недобросовісної конкуренції.

Розроблення концепції створення спеціалізованого суду з

питань конкуренції.

Удосконалення взаємодії механізмів регулювання та розвитку

конкуренції у фінансовому секторі економіки та на ринках

агропромислового комплексу.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Закінчення формування інституційної бази захисту конкуренції

та механізмів проведення конкурентної політики з метою створення

дієвої системи конкуренції.

6.6.3. Створення соціально-економічних умов для вільної і

справедливої конкуренції на ринку за правилами конкуренції

Поточна ситуація

У результаті вжитих протягом останніх років правових та

організаційних заходів в Україні створено умови для практичної

реалізації конституційного принципу забезпечення державного

захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, запобігання

зловживанню монопольним становищем, неправомірному обмеженню

конкуренції та недобросовісній конкуренції.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади разом з

Антимонопольним комітетом України провели значну роботу щодо

реорганізації заснованих на державній власності суб'єктів

господарювання у процесі підготовки їх до приватизації, поділу

державних монопольних утворень, ліквідації державних

організаційних структур монопольного типу. У результаті цього, а

також неструктурної демонополізації на загальнодержавних та

регіональних ринках з'явилися десятки тисяч самостійних суб'єктів

господарювання, що створило передумови для розвитку конкуренції в

Україні.

Водночас на шляху загальнодержавних ринків, а також на

окремих регіональних ринках все ще зберігається високий рівень

монополізації.

На розвитку економіки позначається недосконалість системи

державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій,

хоча вже зроблено важливі кроки в напрямі реструктуризації та

посилення державного контролю у цій сфері.

Важливу роль в об'єднанні зусиль та координації діяльності

органів державної влади, спрямованих на створення ефективної

соціально орієнтованої економіки в Україні, усунення перешкод на

шляху розвитку підприємництва та вдосконалення конкурентного

середовища відіграв Указ Президента України від 26 лютого

1999 року N 219 ( 219/99 ) "Про Основні напрями конкурентної

політики на 1999-2000 роки та заходи щодо їх реалізації".

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Реалізація заходів з метою усунення перешкод на шляху

розвитку підприємництва та конкуренції, визначених Указом

Президента України від 26 лютого 1999 р. N 219 ( 219/99 ) "Про

Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки та заходи

щодо їх реалізації".

Здійснення заходів щодо реформування природних монополій.

Обмеження практики поєднання функцій органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування з господарськими

функціями.

Забезпечення розповсюдження та популяризації серед

підприємців і споживачів інформації про законодавство з питань

конкуренції, конкурентну політику, правила чесної конкуренції.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Закінчення реформування сектора природних монополій.

Здійснення комплексу правових та організаційних заходів,

спрямованих на звуження "тіньового" сектору економіки та значне

послаблення його негативного впливу.

Усунення всіх видів дискримінації стосовно умов закупівлі і

збуту товарів, вироблених державними підприємствами комерційного

характеру.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Закінчення створення економічних передумов для забезпечення

добросовісної конкуренції на ринку за правилами чесної

конкуренції.

Оцінка фінансових витрат на реалізацію заходів щодо розвитку

конкуренції на короткостроковий період (2001-2002 роки)

Бюджетні витрати - 3 млн. гривень;

Потреба у технічній допомозі - 5 млн. гривень.

6.7. Приватизація

Поточна ситуація

Одним із стратегічних напрямів ринкових перетворень в Україні

є удосконалення відносин власності шляхом закінчення процесу

приватизації. Для цього прийнято рішення про проведення виключно

грошової приватизації із залученням інвестицій на поповнення

обігових коштів підприємств, передприватизаційну підготовку

стратегічно важливих об'єктів, продаж підприємств разом із

земельними ділянками, післяприватизаційне супроводження та у разі

необхідності реприватизацію і удосконалення управління державними

корпоративними правами.

За підсумками 1999 року форму власності змінили 5232 об'єкти.

До державного бюджету було перераховано близько 700 млн. гривень.

До кінця 2000 року змінять форму власності ще не менш як

3,7 тис. великих і середніх підприємств. Здійснюватимуться заходи

щодо закінчення у 2000 році приватизації об'єктів агропромислового

комплексу та малої приватизації. За договорами купівлі-продажу

об'єктів до 2003 року повинно надійти інвестицій на суму близько

2,24 млрд. гривень і 671,8 млн. доларів США.

Згідно з Указом Президента України від 29 грудня 1999 року

N 1626 ( 1626/99 ) "Про невідкладні заходи щодо прискорення

приватизації майна в Україні" та Державною програмою приватизації

на 2000-2002 роки ( 1723-14 ), затвердженою Законом України від

18 травня 2000 року, розпочато реалізацію широкомасштабної

трьохрічної програми грошової приватизації із забезпеченням

відкритості та прозорості її процесу, наданням переваги

стратегічним інвесторам та активізацією внутрішніх інвестиційних

потоків. Особлива увага приділятиметься приватизації об'єктів

природних монополій, стратегічно важливих для економіки і безпеки

держави підприємств, насамперед об'єктів електроенергетики та

телекомунікацій. Реалізація зазначеного Указу ( 1626/99 )

забезпечить надходження до Державного бюджету України коштів від

приватизації державного майна в 2000-2002 роках у сумі,

еквівалентній 3 млрд. доларів США, у тому числі в 2000 році -

500 млн. доларів США.

З метою підвищення привабливості підприємств, що

приватизуються, проводитиметься їх реструктуризація з вилученням

із складу майнових комплексів структурних підрозділів, що не

належать до основного виробництва.

Основою приватизаційної стратегії є пошук промислового

інвестора, для якого повинні бути створені сприятливі умови шляхом

продажу цілісного майнового комплексу або контрольного пакета

акцій стратегічних підприємств чи підприємств-монополістів без

обтяжливих інвестиційних зобов'язань. Продаж об'єктів

здійснюватиметься учасникам конкурсів (тендерів), які повинні

відповідати кваліфікаційним вимогам з метою