державі з боку покупців. Крім цього, до участі в конкурсах

(тендерах) допускатимуться вітчизняні та зарубіжні промислові

інвестори, а також їх об'єднання, тобто інвесторів, які виробляють

продукцію, виконують роботи або надають послуги, аналогічні

відповідним підприємствам, що приватизуються.

Створення інвестиційно привабливого клімату в Україні для

покупців підприємств, які мають стратегічне значення для економіки

та безпеки держави або займають монопольне становище на

загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг,

забезпечуватиметься шляхом:

залучення радників (національних та іноземних) для пошуку

інвесторів та продажу контрольних пакетів акцій;

продажу контрольних пакетів акцій без обтяжливих

інвестиційних зобов'язань;

гарантування покупцю контрольного пакета акцій першочергового

права на подальше придбання пакета акцій, закріпленого у державній

власності, після закінчення терміну закріплення, за умови

виконання покупцем зобов'язань за договором купівлі-продажу.

До приватизації передусім буде залучено підприємства

електроенергетики, нафтопереробки, цивільної авіації, зв'язку,

транспорту, агропромислового комплексу. Кошти від приватизації

спрямовуватимуться насамперед на розвиток і структурну перебудову

економіки, погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій та

інших соціальних виплат.

З метою посилення контролю за приватизаційним процесом

передбачається забезпечити стовідсоткове охоплення перевірками

угод купівлі-продажу пакетів акцій щодо виконання покупцями

інвестиційних зобов'язань, передбачених угодами купівлі-продажу.

Одночасно вживатимуться заходи для повернення в судовому порядку у

державну власність пакетів акцій у випадках невиконання покупцями

взятих ними зобов'язань, а також майна приватизованих підприємств,

які мають довгострокову заборгованість перед державним бюджетом і

Пенсійним фондом, у тому числі шляхом застосування до таких

підприємств механізмів банкрутства.

Удосконалюватиметься система ефективного управління

корпоративними правами держави.

Держава сприятиме подальшому розвитку фондового ринку,

ринкової інфраструктури, що обслуговує операції з власністю. Для

біржового продажу інвесторам пропонуватимуться пакети акцій

привабливих підприємств.

Для залучення коштів окремих громадян до приватизації

передбачається спрощення процедури придбання акцій. Обслуговування

таких акціонерів здійснюватиметься із забезпеченням широкого

інформування через місцеві засоби інформації про умови

акціонування, досягнення місцевого бізнесу та створення нових

підприємств.

Слід зазначити, що невирішення на законодавчому рівні

багатьох проблемних питань приватизаційного процесу ускладнює

можливість довгострокового прогнозування кількісних і фінансових

показників реформування відносин власності з достатнім ступенем

достовірності. У зв'язку з цим Уряд продовжуватиме роботу з

удосконалення чинного законодавства з питань приватизації.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Створення національної депозитарно-клірингової системи та

системи реєстрації прав на майно.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Забезпечення виходу українських цінних паперів на міжнародний

фондовий ринок.

Перетворення державних підприємств, що не визначені

казенними, у державні акціонерні товариства (компанії).

Систематичний перегляд переліку підприємств, що не підлягають

приватизації, з метою його скорочення.

Проведення приватизації майна у соціальній сфері (готелі,

санаторії та інші об'єкти).

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Закінчення формування багатоукладної соціально орієнтованої

ринкової економіки.

Розділ 7. ЕКОНОМІЧНІ ТА ФІСКАЛЬНІ ПИТАННЯ

7.1. Економічний і монетарний союз

7.1.1. Критерії зближення

Процес інтеграції України в європейський економічний простір

зумовлює необхідність здійснення економічних реформ. З огляду на

Копенгагенські критерії вступу до ЄС основними напрямами

економічної політики України мають бути такі:

I. Створення ефективної ринкової економіки, що насамперед

потребує:

макроекономічної стабільності;

проведення структурних реформ;

проведення адміністративної реформи;

формування ринкових інститутів;

подальшої лібералізації торговельного режиму (вступ до

Світової організації торгівлі; створення економічних передумов для

організації зони вільної торгівлі);

створення середовища, сприятливого для підприємницької

діяльності;

створення сприятливого інвестиційного клімату;

розвитку конкуренції;

правового забезпечення ринкових перетворень;

повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та

співробітництво між Україною та ЄС ( 998_012 ).

II. Подолання конкурентного тиску з боку ЄС, що потребує:

мобілізації і цілеспрямованого використання інвестиційних

ресурсів та конкурентоспроможних технологій, насамперед у тих

сферах національного виробництва, де створено умови для отримання

порівняльних переваг на зовнішньому ринку;

підвищення кваліфікації робочої сили;

поліпшення структури експорту та диверсифікація експорту;

проведення промислової політики, спрямованої на зниження

матеріало- та енергоємкості виробництва.

Одним із найскладніших етапів у ході інтеграції в

європейський простір є плавний перехід від Спільного ринку (СР)

через Економічний Союз (ЕС) до найвищого рівня інтеграції -

Економічного і Валютного Союзу (ЕВС).

Маастрихтською угодою (1992 р.) встановлено жорсткі вимоги до

фінансово-економічних показників країн, які виявили бажання

використовувати в розрахунку євро. Це зокрема:

стабільність цін (річна інфляція не може перевищувати

середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС з найнижчим рівнем

інфляції більш як на 1,5 відсотка);

дефіцит державного бюджету не більш як 3 відсотки ВВП;

державний борг не більш як 60 відсотків ВВП;

зближення процентних ставок (середнє номінальне значення

довгострокових процентних ставок повинно перевищувати не більше як

на 2 відсотки середній рівень цих ставок трьох країн з

найстабільнішими цінами);

додержання меж коливань валютних курсів (протягом не менше

ніж двох років у існуючому механізмі європейських валютних

систем).

Для додержання цих вимог необхідно здійснити заходи,

спрямовані на:

досягнення макроекономічної стабілізації, низького рівня

інфляції, який би забезпечував нормальне функціонування економіки,

стабільного курсу національної грошової одиниці, врівноваженого

платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних

зрушень, подолання кризових явищ в економіці;

проведення ефективної валютної політики, спрямованої на

розвиток валютного ринку та конкурентного середовища з метою

зменшення витрат на фінансове посередництво;

накопичення достатнього обсягу валютних резервів, необхідних

для утримання курсу національної валюти у визначених межах та

підтримки її купівельної спроможності на рівні, який дає

можливість збалансовувати інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності, включаючи державні;

удосконалення структури внутрішнього валютного ринку з

урахуванням міжнародної практики та запровадження нових видів

розрахунків;

посилення ролі банківської системи як фінансового

посередника, зниження кредитних і валютних ризиків для

фінансово-кредитних установ;

стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в

банківську систему, підвищення рівня довіри населення до

банківської системи;

підтримку подальшого розвитку фондового та страхового ринків;

забезпечення збалансованості державного і місцевих бюджетів,

досягнення оптимального рівня бюджетного дефіциту; одночасне

скорочення бюджетних витрат шляхом оптимізації структури і

підвищення їх ефективності;

досягнення максимального зближення