державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх

обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за

мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового

обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина,

виконання цього обов'язку має бути замінено альтернативною

(невійськовою) службою.

Законом, що регулює правовідносини, пов'язані із свободою

совісті і діяльністю релігійних організацій, є Закон України "Про

свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ).

Статтями 51, 52 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено,

що в Україні кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі

та сім'ї, а діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а

також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Сім'я,

дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети

Вдосконалити законодавство України про міграцію, зокрема:

- привести його у відповідність з Конституцією України

( 254к/96-ВР ), міжнародними зобов'язаннями, пов'язаними із

вступом України до Ради Європи, приєднанням України до Конвенції

про захист прав і основних свобод людини ( 995_004 );

- поетапно створити умови для приєднання до Конвенції ООН про

статус біженців 1951 року ( 995_011 ) та Протоколу 1967 року

( 995_363 ) до неї.

Вивчити питання про приведення Закону України "Про

громадянство України" ( 1636-12 ) у відповідність з Європейською

Конвенцією про громадянство 1997 року ( 994_004 ).

Провести експертизу законодавства України у сфері

забезпечення громадянських прав з метою виявлення розбіжностей у

внутрішньому законодавстві та застарілих норм.

Завершити доопрацювання проектів Законів України про внесення

змін до Закону України "Про правовий статус іноземців", про

порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без

громадянства, про імміграцію.

Сприяти прискоренню прийняття Верховною Радою України Законів

України про охорону дитинства, про внесення змін до Закону України

"Про біженців" ( 3818-12 ), про державне забезпечення рівних прав

і можливостей чоловіків та жінок.

Внести у встановленому порядку необхідні зміни до Закону

України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ).

Визначити норми ЄС, що регулюють сферу захисту громадянських

та політичних прав, а також здійснити їх переклад українською

мовою та провести відповідні консультації із спеціалістами ЄК.

Провести порівняльний аналіз законодавства України та ЄС,

підготувати пропозиції щодо необхідності приведення законодавства

України у відповідність з нормами міжнародного права та

розроблення нових нормативних актів, адаптованих до законодавства

ЄС.

4.1.1. Виборче право України

Поточна ситуація

Статтею 69 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що %o

народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та

інші форми безпосередньої демократії. Право голосу на виборах і

референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх

проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни,

яких визнано судом недієздатними (стаття 70 Конституції України

( 254к/96-ВР ).

Відповідно до статті 71 Конституції України ( 254к/96-ВР )

вибори до органів державної влади та органів місцевого

самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального,

рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Конституцією України

( 254к/96-ВР ) встановлено, що організація і порядок проведення

виборів визначаються виключно законами України (пункт 20 частини

першої статті 92). Організація і порядок проведення виборів в

Україні визначаються відповідно до Законів України "Про вибори

Президента України" ( 474-14 ), "Про вибори народних депутатів

України" ( 541/97-ВР ), "Про вибори депутатів Верховної Ради

Автономної Республіки Крим" ( 118/98-ВР ), "Про вибори депутатів

місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ),

"Про Центральну виборчу комісію" ( 733/97-ВР ).

Ведеться робота, пов'язана з внесенням змін до Законів

України "Про вибори народних депутатів України" ( 541/97-ВР ),

"Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських

голів" ( 14/98-ВР ). Підставою для внесення змін до зазначених

Законів є результати всеукраїнського референдуму за народною

ініціативою, рішення Конституційного Суду України, пропозиції

органів державної влади, зокрема Генеральної прокуратури України,

Верховного Суду України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України "Про

вибори Президента України" ( 474-14 ) територіальні виборчі

комісії утворюються не пізніше як за 70 днів до дня проведення

виборів Президента України рішенням відповідно Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та

Севастопольської міських рад у складі голови, заступника голів,

секретаря та членів комісії за поданнями партій (блоків), від яких

зареєстровані кандидати у Президенти України, а також за поданнями

кандидатів у Президенти України, які зареєстровані Центральною

виборчою комісією від зборів виборців.

Частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про вибори народних

депутатів України" ( 541/97-ВР ) передбачено, що кожна політична

партія, виборчий блок партій, список кандидатів у народні депутати

яких зареєстровано для участі у виборах, може на період виборчої

кампанії делегувати одного представника до Центральної виборчої

комісії для участі в її засіданнях з правом дорадчого голосу.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети

Підготовка проекту Закону України про внесення змін до Закону

України "Про вибори народних депутатів України".

Розгляд Верховною Радою України проекту Закону України про

внесення змін до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад

та сільських, селищних, міських голів".

Урахування досвіду держав - членів ЄС під час підготовки

проектів нормативних актів виборчого законодавства.

Уніфікація виборчого законодавства України.

4.1.2. Виконання зобов'язань України перед Радою Європи

Поточна ситуація

Входження в світове співтовариство, співробітництво з ЄС та

Радою Європи Україна розглядає як невід'ємну складову частину

свого розвитку на шляху до такого суспільства, в якому людина, її

життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека

визнаються найвищою соціальною цінністю. Керуючись такою метою,

Україна 9 листопада 1995 року набула членства в РЄ.

Україна вживає заходів для виконання зобов'язань, взятих під

час вступу до цієї Організації, і приєдналася до значної кількості

міжнародно-правових документів; бере активну участь у діяльності

основних органів Ради Європи - Комітеті Міністрів, Парламентській

асамблеї, Конгресі місцевих