урахуванням планів розвитку місцевих родовищ така залежність

залишатиметься істотним фактором, що впливатиме на розвиток

національної економіки.

Стратегічним напрямом розвитку вугільного сектору є

збільшення частки твердого палива в енергетичному балансі країни.

Однак значною проблемою є збитковість багатьох вугільних шахт та

необхідність реформування вугільної промисловості.

Енергомісткість національного виробництва також значно

перевищує показники, характерні для країн ЄС.

Діяльність підприємств паливно-енергетичного комплексу

регулюється такими Законами: "Про електроенергетику"

( 575/97-ВР ), "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР ), "Про природні

монополії" ( 1682-14 ), "Про угоди про розподіл продукції"

( 1039-14 ), "Про альтернативні види рідкого та газового палива"

( 1391-14 ).

На стадії розроблення перебуває проект Закону України про

функціонування оптового ринку електроенергії.

Верховною Радою України 6 лютого 1998 року ратифіковано

Договір до Енергетичної Хартії ( 995_056 ) і Протокол до

Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності та

відповідних екологічних аспектів. Водночас слід визнати

недостатність законодавчого врегулювання в енергетичній галузі.

Ряд факторів повинен сприяти процесу інтеграції України до

ЄС:

1. Україна має розвинутий електроенергетичний комплекс з

виробництва, передачі та постачання електроенергії, інтегрований в

Об'єднаній енергетичній системі (ОЕС) України. ОЕС України володіє

достатніми потужностями для забезпечення власних потреб та

конкурентоспроможного експорту електроенергії, а також має

розвинуті електричні зв'язки з енергосистемами країн Центральної

та Південної Європи, що є кандидатами на вступ до ЄС (більшість

високовольтних ліній проектувалась як інфраструктура колишньої

єдиної енергетичної системи "Мир", до якої входили зазначені

країни);

2. Розвідано запаси природного газу, а також значні запаси

кам'яного та бурого вугілля, які дадуть змогу у майбутньому

збільшити частку власного палива в енергетичному балансі країни;

3. Україна має розвинуту мережу магістральних трубопроводів,

яка є головним шляхом транзиту нафти і природного газу з Росії,

Кавказу та Центральної Азії до країн ЄС.

Фактором, що сприяє інтеграції України до ЄС, є реформування

електроенергетичної галузі, розпочате в 1995 році. Основними

елементами цього процесу є демонополізація, реструктуризація

галузі, розвиток оптового ринку електроенергії, приватизація

енергетичних компаній, впровадження прозорого механізму

економічного регулювання в енергетиці.

З 1998 року в Україні проводиться реформування газового

сектору відповідно до плану, розробленого Кабінетом Міністрів

України, основною метою якого є формування лібералізованого ринку

природного газу.

Відповідно до Указу Президента України від 7 лютого 1996 року

N 116 ( 116/96 ) "Про структурну перебудову вугільної

промисловості" починаючи з 1996 року у вугільній галузі

проводиться робота з адаптації організаційних структур до ринкових

умов господарювання. Проведено корпоратизацію підприємств галузі,

здійснюється закриття та ліквідація неперспективних, збиткових

шахт. Поряд з цим розроблено програму розвитку шахтарських

регіонів, ключовими елементами якої є вирішення питань створення

робочих місць, соціальних та екологічних наслідків

реструктуризації, підвищення ефективності діючих шахт,

забезпечення безпеки та охорони здоров'я шахтарів.

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети

Забезпечити прийняття Закону України про основні стратегічні

засади Національної енергетичної програми України до 2010 року.

Укладення договору з ЄС щодо співробітництва в цивільному

ядерному секторі та торгівлі ядерними матеріалами відповідно до

УПС ( 998_012 ).

Удосконалення системи ціноутворення в енергетиці, поступове

скасування пільг на оплату енергоносіїв для певних категорій

споживачів, здійснення розрахунків за енергоносії банківськими

коштами.

Подальше реформування енергетичного сектора з проведенням

ефективної приватизації. Продовження реструктуризації вугільної

промисловості. Виділення починаючи з 2001 року не менш як 300 млн.

гривень бюджетних коштів для будівництва нових і реконструкції

діючих вугледобувних підприємств з метою компенсації потужностей з

видобутку вугілля на підприємствах, що ліквідуються.

Реформування центральних органів виконавчої влади в

енергетичному секторі із зміною пріоритетів з метою відходу від

управління господарською діяльністю підприємств та перенесення

акцентів на формування і реалізацію державної політики в галузі, а

також створення сприятливого та привабливого для розвитку бізнесу

економічно-правового середовища з одночасним підвищенням

ефективності системи управління майном, що перебуває у державній

власності.

Створення технічних умов для паралельної роботи західної

частини ОЕС України з енергетичними об'єднаннями держав ЄС та

держав - кандидатів до вступу в ЄС.

Проведення комплексного аналізу відповідності українського

законодавства нормативно-правовому полю ЄС, прийняття законів

України, адаптованих до вимог нормативно-правових актів ЄС,

насамперед до таких, як:

Директива Європарламенту та Ради 96/92/ЄС ( 994_197 ) від

16 грудня 1996 р. щодо спільних правил внутрішнього ринку

електроенергії;

Директива Європарламенту та Ради 98/30/ЄС ( 994_499 ) від

22 червня 1998 р. щодо спільних правил внутрішнього ринку газу;

Директива Ради 90/377/ЄЕС ( 994_195 ) від 26 червня 1990 р.

стосовно процедур поліпшення транспарентності цін на газ та

електроенергію;

Директива Ради 76/491/ЄЕС від 4 травня 1976 р. щодо

інформації та консультацій з питань цін на нафту та нафтопродукти;

Директива Ради 90/547/ЄЕС від 29 жовтня 1990 р. щодо транзиту

електроенергії;

Директива Ради 91/296/ЄЕС ( 994_505 ) від 31 травня 1991 р.

щодо транзиту газу;

Директива Ради 68/414/ЄЕС ( 994_437 ) від 20 грудня 1968 р.

щодо мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів;

Директива Ради 92/42/ЄЕС ( 994_366 ) від 21 травня 1992 р.

щодо вимог з енергоефективності до нових водогрійних котлів, що

працюють на газі та рідкому паливі;

Директива Європарламенту та Ради 94/22 ( 994_506 ) від

30 травня 1994 р. щодо умов одержання дозволів на пошук, розвідку

та видобування вуглеводневої сировини.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Продовження реструктуризації вугільної промисловості,

скорочення державної підтримки вугледобувних підприємств з

одночасним збільшенням бюджетного фінансування нових та

реконструкції діючих підприємств галузі для компенсації

потужностей з видобутку вугілля на підприємствах, що ліквідуються.

Визначення оптимальних потреб щодо запасів органічного палива

та поступове приведення їх до вимог директив ЄС.

Диверсифікація джерел паливопостачання, включаючи ядерне

паливо.

Вирішення питання тимчасового безпечного зберігання

відпрацьованого ядерного палива.

Комплексне розв'язання проблеми Чорнобильської АЕС.

Підвищення технологічної та екологічної безпеки

електростанцій та їх техніко-економічних показників до рівня,

прийнятого у державах ЄС.

Створення технічних умов для спільної синхронної роботи