Існуючі нормативно-правові документи реґламентують якість

продукції, недотримуючись принципів забезпечення здоров'я людини,

безпеки довкілля та держави. Наслідком є не зростання якості, а

втручання в конкуренцію та обмеження підприємницької діяльності.

На сьогодні існує понад 15 державних органів, які здійснюють

контроль за якістю та безпекою продукції. Процедура сертифікації в

нинішньому вигляді збільшує ціну товару.

Податкова система недостатньою мірою орієнтована на

стимулювання ділової та інвестиційної активності внаслідок високих

витрат платників податків на виконання податкового законодавства,

нерівномірного розподілу податкового тягаря і запровадження

необґрунтованих податків з метою збільшення доходів бюджету. У

1999 році запроваджено позитивні зміни, зокрема, запроваджено

спрощену систему оподаткування (Указ Президента України від

3 липня 1998 року N 727 ( 727/98 ) "Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого

підприємництва").

Контрольно-ревізійні функції у державі виконують близько

40 органів, кожен з яких діє за власними нормативними та

інструктивними документами, якими встановлюються методи, порядок і

періодичність контролю. Порядок здійснення контролюючими органами

перевірок фінансово-господарської діяльності регламентує Указ

Президента України від 23 липня 1998 року N 817 ( 817/98 ) "Про

деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", який

частково розв'язує цю проблему.

Державна підтримка підприємництва в Україні здійснюється

згідно з Указом Президента України від 12 травня 1998 року N 456

( 456/98 ) "Про державну підтримку малого підприємництва"

Українським фондом підтримки підприємництва, регіональними фондами

підтримки підприємництва, а також Українським державним фондом

підтримки селянських (фермерських) господарств. Відсутність

вільних державних коштів робить фінансову підтримку слабкою та не

визначальною. Для вирішення цього питання видано Указ Президента

України від 20 травня 1999 року N 540 ( 540/99 ) "Про утворення

кредитно-гарантійної установи з підтримки малого і середнього

підприємництва".

До недавнього часу питання бухгалтерського обліку та

звітності суб'єктів підприємницької діяльності реґламентувались

безліччю інструкцій, які дуже часто змінювались у зв'язку із

зміною податкового законодавства. Для подолання цієї проблеми

16 липня 1999 року прийнято Закон України "Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ). Вже прийнято

національні стандарти бухгалтерського обліку, які відповідають

міжнародним (близько 30).

Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети

З метою визначення ролі недержавних організацій і механізму

громадського обговорення нормативно-правових актів, а також

забезпечення безперешкодного доступу до інформації прискорити

прийняття Закону України "Про нормативні правові акти".

Розробити прозорі процедури ліквідації суб'єктів

підприємницької діяльності з обов'язковим оприлюдненням інформації

про початок роботи ліквідаційних комісій, зосередивши цю

інформацію в одному державному органі.

Внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про

скорочення надмірного втручання органів, що здійснюють контролюючі

функції, у діяльність підприємців; про державну систему

акредитації; про державну систему сертифікації.

Законодавчо впровадити міжнародні стандарти бухгалтерського

обліку щодо національних стандартів бухгалтерської звітності.

Розділ 9. СОЦІАЛЬНЕ НАБЛИЖЕННЯ

9.1. Загальні питання

Поточна ситуація

Розпочато роботу з адаптації в Україні нормативних актів Ради

Європи в галузі праці та соціальної політики. Першим документом є

Європейська соціальна хартія (переглянута) ( 994_062 ), підписана

Україною 7 травня 1999 року.

Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)

Визначення переліку основних директив та стандартів ЄС, які

регулюють правовідносини в галузі праці та соціального захисту

населення, створення бази цих директив, структуризація її за

напрямами.

На основі досвіду діяльності ECOSOC ЄС, а також економічних

та соціальних комітетів (рад) в окремих державах - членах ЄС та

кандидатах на вступ до ЄС, вивчення можливості та доцільності

створення подібної структури в Україні. У разі позитивних

результатів, проведення підготовчих переговорів з керівниками

"трикутника" уряд - профспілки - роботодавці.

Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)

Вироблення рекомендацій щодо внесення змін і доповнень до

законодавства України в галузі праці та соціальної політики.

Розбудова тісних відносин та підтримка регулярного діалогу з

ECOSOC та спорідненими структурами держав ЄС та держав -

кандидатів на вступ.

Довгострокові пріоритети (2004-2007 роки)

Приведення законодавства України в галузі праці та соціальної

політики до вимог ЄС.

9.1.1. Зайнятість

Поточна ситуація

Перехід України до нових суспільно-економічних відносин

зумовив необхідність реформування ринку праці. Законодавче

визнання безробіття як соціально-економічного явища відбулося у

1991 році прийняттям Закону України "Про зайнятість населення"

( 803-12 ). Цим Законом визнано добровільність праці, право

громадян на вільне обрання виду діяльності, а також визначено

правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення

України, його захист від безробіття та соціальні гарантії з боку

держави в реалізації громадянами права на працю. Після майже

70-річного панування концепції повної зайнятості визнання державою

пріоритету ефективної зайнятості стало першим кроком у дійсному

реформуванні ринку праці.

У 1991 році створено державну службу зайнятості, як одну з

перших структур ринкової економіки, яка забезпечує громадянам

України гарантований Конституцією України ( 254к/96-ВР )

соціальний захист від безробіття.

Сучасне формування та розвиток ринку праці відбувається під

знаком його адаптації до економічної ситуації в Україні і

характеризується низкою особливостей, притаманних всім країнам

Східної та Центральної Європи. Відбуваються фундаментальні

зрушення у використанні трудових ресурсів та перерозподіл їх за

сферами прикладання праці. Скорочується чисельність працюючих за

наймом та зростають обсяги безробіття.

Рівень зайнятості населення працездатного віку у вересні

1999 року (за методологією МОП) становив 65,3 відсотка,

збільшившись порівняно з березнем на 3,2 відсотка. Рівень

безробіття (за методологією МОП) становив 11 відсотків економічно

активного населення працездатного віку, що більше ніж удвічі

перевищує показник зареєстрованого безробіття серед цієї категорії

громадян.

Залишається загрозливою тенденція щодо неефективного

використання офіційно зайнятих громадян. За останні три роки

практично не знижується чисельність працівників, які перебувають у

вимушених відпустках з ініціативи адміністрації, та працівників,

зайнятих неповний робочий час. Тільки за 1999 рік їх чисельність

становила відповідно 2,8 та 2,2 млн. чоловік, або 19,4 та

15,3 відсотка середньооблікової їх чисельності.

Активізувався рух робочої сили, яка звертається за допомогою

у працевлаштуванні до служби зайнятості.